Постанова № 14632922, 29.03.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2011 р. Справа № 5023/205/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивач –Шляхетського А.Л. (дов. № 2-3д від 14.12.10р.)

відповідач – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ (вх. № 1115 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 08.02.11 р. у справі № 5023/205/11

за позовом ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України", м. Київ

до ТОВ "Спецпромснаб"

про стягнення 11 492,32 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача 4562,32 грн. пені та 6930,00 грн. штрафу за прострочення договору поставки, а також судові витрати по справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.02.2011 року (суддя Тихий П.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач з рішенням господарського суду не погодився, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 08 лютого 2011 року по справі № 5023/205/11 та прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромнаб" на користь Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" пеню в сумі 4 562,32 грн., штраф в сумі 6 930,00 грн. та судові витрати.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, докази його повідомлення про час та місце судового засідання знаходяться в матеріалах справи..

Колегія суддів, беручи до уваги наявність в справі доказів належного повідомлення сторін про розгляд справи, з огляду на те, що явка сторін не визнана обов’язковою, а також враховуючи, що в матеріалах справа достатньо документального обґрунтування для вирішення господарського спору по суті, вважає за доцільне розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції 05.11.2009 р. між сторонами по справі був укладений договір поставки № УГПГФ 056/07-09, за яким постачальник (відповідач) зобов’язався поставити замовнику (позивачу) нейтронні трубки згідно із специфікацією, а замовник зобов’язався прийняти товар та оплатити його. Згідно зі специфікацією № 1 від 26.11.2009 р. до договору, загальна вартість товару, що постачається по цій специфікації, складає 99000,00 грн. Дата відвантаження – 2009 рік.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, відповідач поставив відповідачу продукцію на суму 99000,00 грн. лише 24 березня 2010 року, що підтверджується видатковою накладною № 24/03 від 24.03.2010 р.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов’язання за договором поставки № УГПГФ 056/07-09 від 05.11.2009 р. в обумовлений договором строк.

Згідно п. 9.4 вказаного договору, при недотриманні порядку розрахунків та умов поставки винна сторона виплачує іншій стороні цього договору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від кількості непоставленої продукції або від кількості неотриманих коштів за кожен день прострочки.

Позивачем на підставі п. 9.4 договору нарахована відповідачу пеня в розмірі 4562,32 грн. за порушення відповідачем строків поставки товару.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в зазначеній сумі, суд першої інстанції послався на те, що оскільки умовами договору передбачено, що відповідач повинен був поставити позивачу саме товар, у відповідача відсутній обов’язок по сплаті позивачу грошових коштів. Крім того, господарським судом звернуто увагу на положення Закону України «Про відповідальність на несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», який регулює правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань та встановлює обмеження розміру такої неустойки, яка встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, з урахуванням викладеного, судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 4562,32 грн. відмовлено.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 6930,00 грн. господарський суд визнав необґрунтованими, встановивши відсутність угоди сторін про неустойку (штрафу) на випадок порушення зобов’язань з боку відповідача.

Однак колегія суддів вважає таки висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 216, частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно частини 2 статті 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у тому числі штраф та пеня (частина1 статті 230 Господарського кодексу України).

Колегія суддів звертає увагу, що факт порушення відповідачем договірних зобов’язань щодо своєчасної поставки товару встановлений під час судового розгляду, отже відповідач повинен нести відповідальність у відповідності з умовами договору та вимогами чинного законодавства.

В силу статті 549 Цивільного кодексу України неустойка - це визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Різновидами неустойки є штраф і пеня.

Отже, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання.

Слід зазначити, що підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку (пеню, штраф), є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству, а в силу частини 7 цієї ж статті господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

П. 9.4 сторони передбачили відповідальність, що при недотриманні умов поставки винна сторона виплачує іншій стороні цього договору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від кількості непоставленої продукції за кожен день прострочення.

Тобто в договорі сторони зменшили розмір пені з 0,1 відсотка вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, до розміру подвійної облікової ставки НБУ від кількості непоставленої продукції за кожен день прострочки.

Враховуючи викладене, а також перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів вважає, що у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення пені в розмірі 4562,32 грн. за недотримання відповідачем умов поставки, тому позовні вимоги в зазначеній частині є правомірними, матеріально і документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, звертаючись до господарського суду позивач просив стягнути з відповідача та 6930,00 грн. штрафу за прострочення договору поставки.

П. 8.3. Договору передбачено, що усі правовідносини, що виникають у зв'язку з виконанням цього договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного в Україні законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

У даному разі відповідні особливості передбачені Господарським кодексом України, норми якого у регулюванні відносин суб'єктів господарювання є спеціальними стосовно норм Цивільного кодексу України.

Ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За таких обставин є помилковим також: висновок суду про те, що нарахування та стягнення штрафу виникає лише у випадку встановлення сторонами угоди про неустойку, оскільки відповідно до приписів ст. 9 Цивільного кодексу України, ст. 175, 216, 230 та 231 Господарського кодексу України, норми яких у регулюванні відносин суб'єктів господарювання є спеціальними стосовно норм цивільного кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

При цьому дана норма застосовується за порушення строків виконання зобов’язання як грошових, так і не грошових зобов’язань.

Відповідно до ст. 22 Господарського кодексу України суб’єктами господарювання державного сектора економіки є суб’єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб’єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 % чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є дочірньою компанією Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України», у якій державна частка у статутному фонді становить 100 %, а тому відповідно до вимоги ст. 22 Господарського кодексу України, є суб’єктом господарювання державного сектора економіки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що нарахований позивачем штраф у розмірі семи відсотків від суми непоставленого товару, що становить 6930,00 грн. ґрунтується на умовах договору –п. 8.3 та нормах чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні відносини, в яких стороною - позивачем є суб'єкт господарювання, що належить до державного сектора економіки, в зв’язку з чим позовні вимоги в зазначеній частині є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, позивачем на підтвердження позовних вимог та обставин, викладених в апеляційній скарзі, надані належні документальні докази, які знаходяться в матеріалах справи, та свідчать про правомірність позовних вимог, тоді як відповідачем не надано жодних аргументованих доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача у зв’язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 3, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.02.2011 року по справі № 5023/205/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромснаб" (61044, м. Харків, пр. Московський, 257, оф. 407, код 32336185) на користь Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код 30019775) 4562,32 грн. пені, 6930,00 грн. штрафу, витрати по сплаті держмита у розмірі 172,38 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 29 березня 2011 року