Постанова № 14523877, 25.03.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2011 р. Справа № 42/262-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача Галабала М.В.(дов.№ 75/11.5.2 від 14.02.2011 р.);

відповідача Скоркіна І.С. (дов. від 23.11.2010 р.),

3-ої особи не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПФ «Орнатус»(вх. № 853 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2011 р. по справі № 42/262-10

за позовом ВАТ «ВТБ Банк», м. Київ (код 14359319)

до відповідача ПФ «Орнатус», м. Харків (код 24136224)

3-тя особа ПФ «Апія»

про звернення стягнення 16149502,42 дол. США на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.01.2011 р. (суддя Яризько В.О.) позовні вимоги задоволено частково. Звернуто стягнення заборгованості за кредитним договором № 139-Ю від 23.08.2007р. у сумі 16 110 002, 24 дол. США, в т.ч. 11000000,00 дол. США сума основного боргу; 1881000,00 дол. США заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом (кредитною лінією) за період з квітня 2009 р. по червень 2010 р.; 3080000,00 дол. США 30 % річних, нарахованих за період з 23.07.2009 р. по 08.07.2010 р. на суму кредиту у звязку із порушенням строку його повернення; 149 002,24 дол. США пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією) за період з 30.07.2009 р. по 08.07.2010 р., з Приватної фірми "Орнатус" на користь Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” на заставлене майно - товари в обороті, перелік яких наведений в додатку № 1 до договору застави товарів в обороті № 139-Z/2 від 23.08.2007 р., шляхом проведення публічних торгів за початковою ціною продажу, яка встановлена сторонами в додатку № 1 до договору застави товарів в обороті № 139-Z/2 від 23.08.2007 р. як вартість одиниці. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Приватної фірми "Орнатус" на користь Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” витрати по сплаті державного мита у сумі 3229,49 дол. США та витрати за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

ПФ «Орнатус», не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 31.01.2011 р., подав апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення суду першої інстанції скасувати і припинити провадження у справі. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оспорюване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи. Посилається на те, що договір застави товарів в обороті від 23.08.2007 р., який укладений сторонами в забезпечення зобовязань за кредитним договором від 23.08.2007 р., коли останній ще не набрав чинності. Крім того, на думку апелянта, господарським судом зроблений невірний перерахунок пені за квітень-червень 2009 року, розмір пені за вказаний період повинен бути зменшений не на 4891,43 дол. США, а на 14059,67 дол. США.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вважає її необґрунтованою, а доводи, наведені у ній, такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України. Разом з тим, позивач погоджується, що при розрахунку розміру пені, господарським судом першої інстанції допущені арифметичні помилки. Однак, на думку позивача, такі помилки не є підставою для скасування рішення, а є лише підставою для його зміни.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги повністю. Представник відповідача погодився з апелянтом в частині суми пені, яка підлягає стягненню.

Представник 3-ої особи в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених статтею 101 ГПК України, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

23.08.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк та приватною фірмою „Апія” (позичальник) був укладений Кредитний договір № 139-Ю, пунктом 1.1 якого визначено, що предметом договору є надання банком позичальникові грошових коштів у вигляді відновлювальної кредитної лінії на таких умовах: сума кредиту 11000000,00 доларів США 00 центів, строк користування до 21.08.2009 р., плата за користування кредитом встановлена в розмірі 12,5 % річних, комісія - 0,5 % від суми ліміту за управління кредитною лінією щорічно. Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що позичальник зобовязаний повернути банку кредит у повному обсязі в строк та у порядку, встановлені Кредитним договором.

На виконання умов кредитного договору, позивачем позичальникові були надані грошові кошти шляхом відкриття відзивної відновлювальної кредитної лінії в сумі 11000000,00 дол. США, що підтверджується меморіальними ордерами № TR 8478.1 від 23.08.2007 р., № TR 8478.1 від 28.08.2007 р., № TR8478.2 від 03.09.2007 р., № TR8478.1 від 26.09.2007 р., № TR 8478.1 від 26.09.2007 р., № TR8478.1 від 02.10.2007 р., № TR8478.1 від 04.10.2007 р., № TR8478.1 від 11.10.2007 р., № TR8478.1 від 11.10.2007 р., № TR8478.1 від 12.10.2007 р., № TR8478.1 від 23.10.2007 р., № TR8478.1 від 25.10.2007 р., № TR8478.1 від 29.10.2007 р., № TR8478.1 від 31.10.2007 р., № TR8478.1 від 06.11.2007 р., № TR8478.1 від 08.11.2007 р., № TR8478.1 від 28.11.2007 р.

Однак, позичальник зобовязання по кредитному договору № 139-Ю від 23.08.2007 р. не виконав, доказів повернення заборгованості у сумі 11000000,00 дол. США та сплати процентів за користування кредитом суду не надав.

23.08.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк та Приватною фірмою "Орнатус" (відповідач) укладений договір застави товарів в обороті № 139-Z/2 (далі - Договір застави). Пунктом 1.1 договору передбачено, що цей договір забезпечує виконання зобовязань позичальника - ПФ "Апія" в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісії, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором № 139-Ю від 23.08.2007 р. та будь-якими змінами та доповненнями до нього (у т.ч. які збільшують основне зобовязання).

Пунктом 3 договору застави визначено, що предметом цього договору є передача відповідачем банку в заставу майна, а саме продуктів харчування з тривалим строком зберігання, чай, кава, побутова техніка, комп'ютерна техніка на умовах "товари в обороті", згідно переліку в Додатку 1 до Договору застави, що знаходяться за адресами в м. Харкові: вул. Плеханівська, 126, вул. Енгельса, 16; вул. Малом'ясницька, 9/11, вул. Ак. Павлова, 120, пр. Московський, 257. Предмет застави сторони Договору застави оцінили в 100 000 000,00 гривень.

Договір застави № 139-Z/2 від 23.08.2007 р. посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 Предмет застави зареєстрований в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується Витягом з реєстру від 22.01.2008 р. № 16581367.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи позичальником зобовязання по кредитному договору № 139-Ю від 23.08.2007 р. не виконані, в строк до 21.08.2009 р. позичальник не повернув позивачеві отримані ним грошові кошти у сумі 11000 000, 00 дол. США, а також не сплатив заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 1881000, 00 дол. США.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п.9.1 кредитного договору у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

Згідно з наявним в матеріалах справи розрахунком 30% річних, нарахованих за період з 23.07.2009 р. по 08.07.2010 р. на суму кредиту, у звязку із порушенням строку його повернення, складає 3080000, 00 дол. США.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що господарський суд Харківської області правомірно стягнув з відповідача суму основного боргу, заборгованість по відсоткам за користування кредитом та річні.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає посилання апелянта на те, що кредитний договір № 139-Ю від 23.08.2007 р. не набрав чинності на момент укладення в його забезпечення договору застави товарів в обороті № 139-Z/2 від 23.08.2007 р., безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах права.

Апелянт свої посилання обґрунтовує тим, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Оскільки зарахування грошових коштів на особистий рахунок ПФ «Апія»відбулось 28.08.2007 р., то на думку апелянта кредитний договір № 139-Ю від 23.08.2007 р. є укладеним саме 28.08.2007 р.

Однак, відповідно до ч.2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

П. 10.1. кредитного договору № 139-Ю від 23.08.2007 р. встановлює, що цей договір вступає в дію з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагент та визначенні умов договору.

Ст. 629 ЦК України встановлює, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін, отже є укладеним з моменту його підписання, тобто з 23.08.2007 р., бо в самому договорі сторони це узгодили.

Щодо стягнутої судом першої інстанції суми пені, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду погоджується з доводами апелянта про те, що розрахунок цієї суми зроблений не вірно, зважаючи на таке.

Статтею 258 ЦК України встановлений скорочений термін позовної давності щодо стягнення пені, а саме в один рік. Згідно ч.3 та ч.4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідачем зроблена заява щодо застосування строку позовної давності. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду з позовом 30.07.2010 р.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд вірно зазначив, що період стягнення пені повинен починатися з 30.07.2009 р., однак при проведенні розрахунків судом не прийнято це до уваги та безпідставно нарахована і стягнута сума пені за квітень-червень 2009 р.

Відповідачем до матеріалів апеляційної скарги доданий розрахунок пені, яка підлягає стягненню з урахуванням строку позовної давності. З наданого розрахунку вбачається, що розмір пені, який підлягає стягненню, повинен становити 139834,00 дол. США. З таким розміром пені погодився і позивач, про що він заявив у судовому засіданні.

Враховуючи, що місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, однак припустився помилки при розрахунку пені, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2011 р. по справі № 42/262-10 прийнято при неповному зясуванні обставин, що мають значення для вирішення справи по суті, в звязку з чим підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Рішення господарського суду Харківської області від по справі № змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Звернути стягнення заборгованості за кредитним договором № 139-Ю від 23.08.2007р. у сумі 16 100 834, 00 дол. США, в т.ч. 11000000,00 дол. США сума основного боргу; 1881000,00 дол. США заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом (кредитною лінією) за період з квітня 2009 року по червень 2010 року; 3080000,00 дол. США 30 % річних, нарахованих за період з 23.07.2009 р. по 08.07.2010 року на суму кредиту у звязку із порушенням строку його повернення; 139834, 00 дол. США пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією) за період з 30.07.2009 року по 08.07.2010 року, з Приватної фірми "Орнатус" (61125 м. Харків, вул. Малом`ясницька, 9/11, п/р № 26004301000164 в Харківській філії ВАТ ВТБ Банк; МФО 350631, код 24136224) на користь Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” (01004 м. Київ, бул. Т.Шевченко/вул. Пушкінська, 8/26, код 14359319) на заставлене майно - товари в обороті, перелік яких наведений в додатку № 1 до договору застави товарів в обороті № 139-Z/2 від 23.08.2007 р., шляхом проведення публічних торгів за початковою ціною продажу, яка встановлена сторонами в додатку № 1 до договору застави товарів в обороті № 139-Z/2 від 23.08.2007 р. як вартість одиниці.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватної фірми "Орнатус" (61125 м. Харків, вул. Малом`ясницька, 9/11, п/р № 26004301000164 в Харківській філії ВАТ ВТБ Банк; МФО 350631, код 24136224) на користь Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” (01004 м. Київ, бул. Т.Шевченко/вул. Пушкінська, 8/26, код 14359319) витрати по сплаті державного мита у сумі 3229,49 дол. США та витрати за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.