Постанова № 14422514, 09.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2011                                                                                           № 18/362

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Пашкіної С.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -не з’явились

від відповідача - Хмель Н. М. – представник за довіреністю № 3141/Д від 15.12.2010

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс – Банк»

на рішення Господарського суду м.Києва від 28.10.2010

у справі № 18/362 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Телеком»

до                                                   Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс – Банк» в особі Вінницької філії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс – Банк»

про                                                   стягнення 18017,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 15331,80 грн. за надані за договором про надання телекомунікаційних послуг № 1-142/2000 від 08.06.2000 року, але не оплачені послуги, пені в сумі 1896,42 грн., збитків від інфляції в сумі 303,85 грн. та 3 % річних в сумі 484,97 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва № 18362 від 28.10.2010 року, повний текст якого підписаний 03.11.2010 року, позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт невиконання відповідачем свого обов’язку по оплаті наданих за умовами спірного договору послуг.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Правекс – Банк» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2010 року у справі № 18/362 та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що спірне рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, відповідач посилається на те, що судом при винесенні оспорюваного рішення не прийнято до уваги те, що на обслуговуванні у позивача з жовтня 2007 року знаходився лише один банкомат, а з 14.06.2008 року всі банкомати були переведені на корпоративний зв’язок, проте на адресу відповідача і після зазначених дат від позивача надходили рахунки із зазначенням суми заборгованості, розрахованої за обслуговування трьох банкоматів.

Ухвалою від 01.12.2010 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Пашкіна С. А., суддів Баранець О. М., Калатай Н. Ф., апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс – Банк» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/10 від 01.02.2011 справу № 18/362 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Калатай Н.Ф., Синиці О. Ф.

Позивач представників в жодне судове засідання не направив, про причини відсутності представників в судовому засіданні суду не повідомив.

Враховуючи про належне повідомлення сторін про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути її за відсутності представників позивача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи відповідач апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив оспорюване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні у матеріалах справи документальні докази, заслухавши пояснення представника відповідача, з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс – Банк» про стягнення основного боргу в сумі 15331,80 грн. за надані за договором про надання телекомунікаційних послуг № 1-142/2000 від 08.06.2000 року, але неоплачені послуги, пені в сумі 1896,42 грн., збитків від інфляції в сумі 303,85 грн. та 3 % річних в сумі 484,97 грн.

Позовні вимоги мотивовані не виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання телекомунікаційних послуг № 1-142/2000 від 08.06.2000 року в частині своєчасної та повної оплати наданих за умовами зазначеного договору послуг.

Як слідує з матеріалів справи, 08.06.2000 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання телекомунікаційних послуг № 1-142/2000 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач надає відповідачу послуги, а відповідач зобов’язується оплатити їх на умовах Договору.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що послуги, які відповідач отримує та оплачує у відповідності до умов Договору, їх вартість та характеристики вказані в Додатку до Договору. Відповідач може в будь – який час внести відповідні зміни в асортимент послуг шляхом підписання нового замовлення на послуги, яке після прийняття та підписання позивачем додається до замовлення на послуги як наступне замовлення до Договору.

Як слідує з матеріалів справи, сторонами були підписані наступні Замовлення на послуги (додатки до Договору):

- додаток №1 від 08.06.2000, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачеві послуги щодо доступу до УПЦ за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна, 46; разова сума за підключення зазначеної послуги визначена у розмірі 2714,15 грн.; щомісячні платежі визначені у сумі 705,68 грн.

- додаток №2 від 28.01.2002, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачеві послуги щодо підключення банкомату (доступ до УПЦ) за адресою: м. Вінниця, вул. 30 років Перемоги, 21; сума за підключення зазначеної послуги визначена у розмірі 2545,44 грн.; щомісячні платежі визначені у сумі 572,72 грн.

- додаток №3 від 25.04.2002, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачеві послуги щодо підключення банкомату (доступ до УПЦ) за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 56; сума за підключення зазначеної послуги визначена у розмірі 2557,58 грн.; щомісячні платежі визначені у сумі 703,33 грн.

- додаток № 4 від 19.09.2002, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачеві послуги щодо доступу до цифрового каналу місцевого подовження за адресою: м. Вінниця, вул. Театральна 10; сума за підключення зазначеної послуги визначена у розмірі 1087,18 грн.; щомісячні платежі визначені у сумі 479,64 грн.

- додаток № 5 від 09.07.2003, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачеві послуги щодо доступу до цифрового каналу місцевого подовження за адресою: м. Вінниця, Немировське шосе, 26; сума за підключення зазначеної послуги визначена у розмірі 3327,79 грн.; щомісячні платежі визначені у сумі 799,96 грн.

- додаток № 6 від 10.08.2004, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачеві послуги щодо доступу до цифрового каналу місцевого подовження за адресою: м. Вінниця, вул. 50-річчя Перемоги, 26; сума за підключення зазначеної послуги визначена у розмірі 2614,98 грн.; щомісячні платежі визначені у сумі 637,80 грн.

З тексту позовної заяви вбачається, що заявлена до стягнення сума основного боргу становить заборгованість по оплаті рахунків за послуги зв’язку за розрахунковий період з 01.10.2007 по 31.08.2008:

—№1061318- О/34878 від 01.11.2007 року на суму 1393,80 грн.;

—№1102582- О/34878 від 01.12.2007 року на суму 2787,60 грн.;

—№1142548- О/34878 від 01.01.2008 року на суму 4181,40 грн.;

—№1184003- О/34878 від 01.02.2008 року на суму 5575,20 грн.;

—№1227631- О/34878 від 01.03.2008 року на суму 6969,00 грн.;

—№1271995- О/34878 від 01.04.2008 року на суму 8362,80 грн.;

—№1317726- О/34878 від 01.05.2008 року на суму 9756,60 грн.;

—№1364598- О/34878 від 01.06.2008 року на суму 1154,40 грн.;

—№1460382- О/34878 від 01.07.2008 року на суму 12544,20 грн.;

—№1514379- О/34878 від 01.08.2008 року на суму 13938,00 грн.;

—№1540764- О/34878 від 01.09.2008 року на суму 15331,80 грн.

До кожного рахунку додані загальні відомості про взаєморозрахунки.

Як слідує зі змісту вказаних документів, зазначені в них платежі є абонентською платнею за послуги з доступу до UPC та УПЦ, проте в них не вказано, за якими саме адресами знаходилися банкомати, щодо яких надавалися зазначені послуги.

Крім того, в суду відсутні підстави, виходячи з тексту зазначених документів, вважати ці рахунки такими, що видані на виконання саме спірного Договору.

Будь-яких інших належних документальних доказів на підтвердження факту надання спірних послуг та неоплати їх відповідачем матеріали справи не містять.

За таких обставин, колегія суддів не може погодитися з судом першої інстанції, що позивачем належним чином доведений факт невиконання відповідачем свого обов’язку по оплаті наданих за умовами спірного договору послуг.

В свою чергу, відповідач як у відзиві на позов, так і в апеляційній скарзі не заперечує проти того, що за зазначеними в додатках до Договору адресами послуги позивачем надавались, проте, посилається на те, що в процесі роботи всі вказані в них банкомати були переведені на корпоративний зв'язок відповідача, а саме:

- за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна, 46 відключено з 30.04.2007 року;

- за адресою: м. Вінниця, вул. 30 років Перемоги, 21 відключено з 18.05.2006 року;

- за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 56 відключено з 01.10.2007 року;

- за адресою: м. Вінниця, вул. Театральна 10 відключено з 01.10.2007 року;

- за адресою: м. Вінниця, Немировське шосе, 26 відключено з 01.08.2004 року;

- за адресою: м. Вінниця, вул. 50-річчя Перемоги, 26 відключено з 14.06.2008 року.

На підтвердження зазначених обставин відповідач долучив до матеріалів справи копію листа № 826-6315/17-9 від 01.08.2008 року на ім’я позивача, в якому відповідач повідомляє позивача про те, що банкомати, надання послуг за якими є предметом Договору, переведені на корпоративний зв'язок відповідача, і фактично до вересня 2007 року на обслуговуванні у позивача знаходились 3 банкомати, з жовтня 2007 року – один банкомат, з 14.06.2008 року – всі банкомати переведені на корпоративний зв'язок.

У зазначеному листі відповідач просить позивача провести повну інвентаризацію додатків до Договору з метою врегулювання питання оплати наданих телекомунікаційних послуг.

На доказ направлення вказаного листа відповідачем до матеріалів справи долучено копію повідомлення про вручення поштового відправлення № 326743 з відміткою про отримання його позивачем 13.08.2008 року.

Доказів подальшого листування сторін з зазначеного питання матеріали справи не містять.

При цьому, відповідач стверджує, що в період нарахування відповідачем спірної заборгованості (жовтень 2007 року – серпень 2008 року) фактично відповідачу надавались послуги лише за адресою: м. Вінниця, вул. 50-річчя Перемоги, 26, і лише по 14.06.2008 року.

Загальна вартість таких послуг відповідачем визначена в сумі 3933,61 грн.

Проте, фактично визнавши наявність заборгованості перед позивачем за спірний період на суму 3933,61 грн., відповідач заперечує проти позовних вимог позивача в повному обсязі.

Враховуючи недостатність доказів, наданих відповідачем на підтвердження обставин, на які він послався як на підставу своїх заперечень проти позову, ухвалою від 12.01.2011 колегія суддів зобов’язала відповідача надати необхідні належні документальні докази.

Відповідач, надавши на вимоги ухвали суду письмові пояснення по суті спору, витребуваних судом документальних доказів до цих пояснень не додав.

Частиною 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на зазначені приписи, визнання відповідачем надання позивачем протягом спірного періоду послуг на суму 3 933,61 грн. колегією суддів не може бути прийнято як доказ на підтвердження їх надання.

Послуги, надання яких є предметом Договору, відносяться до телекомунікаційних послуг, тому до спірних правовідносин сторін судом застосовуються положення Закону України «Про телекомунікації» (далі Закон), що набрав чинності 23.12.2003 року.

Згідно ст. 24 Закону умовами застосування технічних засобів телекомунікації є їх відповідність стандартам і технічним регламентам. Технічні засоби телекомунікації повинні мати виданий у встановленому законодавством порядку документ про підтвердження відповідності вимогам нормативних документів у сфері телекомунікації.

Підтвердження відповідності технічних засобів телекомунікації здійснюється згідно із Законом України «Про підтвердження відповідності» акредитованими в установленому порядку органами, уповноваженими на проведення цієї діяльності, перелік яких узгоджується з НКРЗ.

Підтвердженням того, що протягом заявленого до стягнення періоду позивач надавав відповідачу послуги зв’язку, і за якими саме адресами надавалися ці послуги, мають бути виписки з особового рахунку відповідача.

При цьому, для прийняття судом зазначених виписок в якості належних доказів позивач має надати сертифікати відповідності та ліцензій, які підтверджують право позивача надавати телекомунікаційні послуги та визначати їх обсяг.

Для з’ясування факту надання спірних послуг, їх обсягу та адрес, за якими вони надавалися, ухвалою суду від 12.01.2011 року позивача зобов’язано надати суду:

- належним чином засвідчені копії (для залучення до матеріалів справи) свідоцтв про повірку автоматизованих систем обліку тривалості телефонних розмов, сертифікатів відповідності та ліцензій, які підтверджують право позивача надавати телекомунікаційні послуги та визначати їх обсяг, які були чинні протягом періоду, стягнення плати за який є предметом позову (жовтень 2007 року – вересень 2008 року);

- виписку з особового рахунку відповідача або інший документ, яким визначено обсяг телекомунікаційних послуг, які надавались протягом спірного періоду, або який підтверджує факт їх надання або письмові пояснення в разі відсутності таких доказів;

- письмові пояснення щодо повідомлення відповідача про наявну заборгованість в порядку, передбаченому п. 4.4 договору № 1-142/200 від 08.06.2000 року (повідомлення у випадку прострочення більш ніж на місяць), або письмові пояснення в разі відсутності таких доказів;

- письмові пояснення з приводу відповіді на лист відповідача № 826-6315/17-9 від 01.08.2008 року (копія листа, яким надано відповідь або письмові пояснення в разі його відсутності);

- письмові пояснення щодо того, яким чином документально зафіксовано факт відключення всіх банкоматів відповідача, в тому числі і тих, заборгованість по яких відсутня, від обслуговування за спірним договором (надати письмові документальні докази в разі їх наявності).

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Позивачем вимоги ухвали суду не виконані – докази не представлені, про причини невиконання вимог ухвали суду не повідомлено, пояснень щодо неможливості надати витребувані судом докази не надано.

Проте, витребувані судом документальні докази є необхідними для вирішення спору сторін по суті, оскільки наявних в матеріалах справи документальних доказів для встановлення факту надання позивачем відповідачу спірних послуг, визначення їх обсягу і вартості недостатньо.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Згідно роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/612 “Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України”, при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору;

- позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

З урахуванням викладеного вище, неподання позивачем без поважних причин витребуваних господарським судом документальних доказів, які в даному випадку є необхідними для вирішення спору сторін в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 15 331,80 грн. за надані за договором про надання телекомунікаційних послуг № 1-142/2000 від 08.06.2000 послуги, є підставою для залишення позову в цій частині без розгляду з підстав, передбачених п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1896,42 грн., збитків від інфляції в сумі 303,85 грн. та 3 % річних в сумі 484,97 грн. задоволенню не підлягають, оскільки вони не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком стягнення з відповідача основного боргу, а тому, за відсутності підстав для такого, не можуть бути задоволені.

За обставин, що склалися, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не мав правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в зв’язку з їх недоведеністю і безпідставністю.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення», в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з’ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, тому рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2010 у справі № 18/362 підлягає скасуванню, позов залишається без розгляду.

Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс – Банк» підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи підстави залишення позову без розгляду, з огляду на досліджені судом обставини справи, судові витрати по справі, в тому числі і за подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 81, 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс – Банк» на рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2010 у справі № 18/362 задовольнити частково

2. Рішення господарського суду м. Києва від 28.10.2010 у справі № 18/362 скасувати.

3. Позов в частині стягнення основного боргу за договором про надання телекомунікаційних послуг № 1-142/2000 від 08.06.2000 в сумі 15 331,80 грн. залишити без розгляду.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Телеком» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 19-а, ідентифікаційний код 19028202) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс –Банк» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2, ідентифікаційний код 14360920) витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги в сумі 90 (дев’яносто) грн. 09 коп.

6. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

7. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 18/362.

Головуючий суддя                                                                      

Судді