Постанова № 14428794, 01.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2011                                                                                           № 26/474

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: Зорич Л.В за довіреністю від 05.11.2010р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Техснаб"

на рішення Господарського суду м.Києва від 14.01.2010

у справі № 26/474 ( .....)

за позовом                               Приватного підприємства "КСВ"

до                                                   ТОВ "Техснаб"

про                                                   стягнення 15755,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.01.2010р. у справі №26/474 позов задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХСНАБ»на користь Приватного підприємства «КСВ»15755, 15 грн. - заборгованість та судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2010 у справі №26/474 скасувати та припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, з посиланням на відсутність предмету спору, на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що суд першої інстанції не надав оцінки розбіжності між сумою боргу, заявленою позивачем в претензії №3 від 30.09.2009р., та сумою боргу, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Позивач просить сплатити заборгованість згідно претензії №3 від 30.09.2009р. 16680,12грн. з посиланням на видаткові накладні №ХмМ-67 від 02.01.2007р.; №ХмМ-18 від 22.02.2008р.; №ХмПл.-17 від 22.08.2008р. на загальну суму 22259, 45 грн., проте, в позовній заяві позивачем заявлено до стягнення 15755, 15 грн. –заборгованість без обґрунтування та посилання на докази щодо зменшення суми заборгованості.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не витребував у позивача доказів часткової оплати товарів, про яку позивач зазначив у претензії №3 від 30.09.2009р., також, суд не зобов’язав позивача провести звірку взаємних розрахунків з відповідачем.

Крім того, скаржник стверджує, що письмовий договір про поставку продукції між ним і позивачем не укладався, спірні відносини між сторонами виникли як господарські зобов’язання та тривали з листопада 2007р. по серпень 2008р. у формі разових замовлень на поставку продукції, які оформлювалися рахунками –фактурами та видатковими накладними, за якими передавався товар.

За вказаний період відбулися три поставки продукції на загальну суму 22259, 45 грн., згідно з видатковими накладними №ХмМ-67 від 02.11.2007р; №ХмМ-18 від 22.02.2008р.; №ХмПл.-17 від 22.08.2008р., в цей же період відповідачем на рахунок позивача було перераховано 25008, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 17.03.2008р.на суму 10002,00 грн.,від 24.03.2008р. на суму 5004,00 грн., від 22.05.2008р. на суму 10002,00грн.

Також, відповідач посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем або отримання відповідачем претензії №3 від 30.09.2009р.

Позивач у відзиві проти апеляційної скарги заперечує та вважає її не обґрунтованою, рішення Господарського суду від 14.01.2010р. просить залишити без змін.

Ухвалою від 26.11.2010 розгляд апеляційної скарги було призначено на 18.01.2011р.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2010 №01-23/2/11 було змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Кондес Л.О, судді - Авдеєв П.В., Нєсвєтова Н.М.

Ухвалою від 18.01.2011р. розгляд справи було відкладено на 01.02.2011р., в зв’язку з неявкою представника позивача.

В судове засідання з’явився представник відповідача, представник позивача не з’явився вдруге, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її судового розгляду, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.12.2008р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Зважаючи на зазначене та враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу (а.с. 73-74, 113-114) про час та місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін у засіданні суду апеляційної інстанції не була визнана обов’язковою, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду м. Києва за наявними у справі матеріалами без представника позивача.

Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів встановила наступне:

До Господарського суду м. Києва звернулося Приватне підприємство «КСВ»з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХСНАБ»15755, 15 грн. - заборгованості, з посиланням на те, що позивачем було відпущено відповідачу товар на загальну суму 15755, 15 грн., проте, відповідач за поставлений товар не розрахувався.

Також, в позові позивач зазначає, що ним на адресу відповідача 30.09.2009р. була надіслана претензія-вимога про сплату грошових коштів за поставлений товар, яка була залишена без відповіді і задоволення.

Відповідачем відзиву на позов надано не було.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, з наступних підстав:

Між приватним підприємством «КСВ»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХСНАБ»(покупець) був укладений усний правочин щодо поставки товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відпустив відповідачу товар на загальну суму 15755,15грн., що підтверджується видатковими накладними № ХмПл. –17 від 22. 02.2008 р. на суму 12142,19грн. та №ХмМ. - 18 від 22.02.2008 р. на суму 3612, 96 грн. і що не оспорюється відповідачем.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він відповідачє вимогам статті 207 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку.(див. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. №01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»)

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України). Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.2 ст. 692).

Колегія суддів критично відноситься до позиції суду першої інстанції, стосовно того, що відповідач порушив ст. ст. 655, 692 ЦК України, виходячи з наступного:

Як свідчать наявні у справі докази, сторони не укладали господарського договору (договору купівлі - продажу) у формі єдиного документу, підписаного сторонами та не узгоджували строк виконання відповідачем грошового зобов’язання.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь –який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач до позовної заяви додав копію Претензії №3 від 30.09.2009р. до відповідача з проханням сплатити останнім 16680, 12 грн. за відвантажений товар, проте письмових доказів в розумінні ст. 32 ГПК України щодо відправлення вказаної претензії на адресу відповідача ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не надав.

Таким чином, позивачем не надано доказів надіслання відповідачу претензії №3 від 30.09.2009р. згідно Правил надання послуг поштового зв’язку, а тому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки, позивачем не доведено належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України), що відповідачем було порушено виконання грошового зобов’язання, а отже, не були порушені права позивача та не підлягали захисту в судовому порядку.

Щодо вимоги скаржника про припинення провадження у справі на підставі п. 1.1. ст. 80 ГПК України, то необхідно звернути увагу на відсутність підстав для припинення провадження у справі, в зв’язку з тим, що додані скаржником до апеляційної скарги банківські виписки від 22.05.08р., 24.03.08р., 17.03.08р. не підтверджують погашення відповідачем заборгованості за двома спірними видатковими накладними від 22.02.2008р., оскільки у графі «призначення платежу»міститься посилання на рахунок –фактуру №ХмПл-81 від 16.10.2007р., який не має відношення до предмету даного спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є неогрунтованими, документально не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню, у зв’язку з чим рішення Господарського суду м. Києва від 14.01.2010 року у справі №26/474 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові у повному обсязі, оскільки судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, які викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи.

Апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 України ГПК України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХСНАБ» на рішення Господарського суду м. Києва від 14.01.2010 року у справі №26/474 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 14.01.2010 року у справі №26/474 скасувати.

В позові відмовити у повному обсязі.

3.Стягнути з Приватного підприємства «КСВ» (39626, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Миру, 27, кв. 46, код 31272985) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХСНАБ» (04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 20 код 19125425) 78, 78 грн. - держмита за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

4. Матеріали справи №26/474 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

10.02.11 (відправлено)