Постанова № 14422422, 14.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2011 № 58/108

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Зубець Л.П.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Андрієнко І.В. (дов. №509/11.5.2 від 30.07.2010 р.)

від відповідача - Пушкар О.М. (дов. б/н від 20.12.2010 р.)

третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.12.2010

у справі № 58/108 ( .....)

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

третя особа позивача

третя особа відповідача ОСОБА_3

про стягнення 248508,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “ВТБ Банк” (далі за текстом позивач, ПАТ „ВТБ Банк”) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства “Страхова Компанія “Провідна” (далі за текстом відповідач, ВАТ „СК „Провідна”), третя особа ОСОБА_3 про стягнення 248508,00 грн. (в тому числі: 247126,80 грн. страхового відшкодування, 1381,20 грн. пені) та судових витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.12.2010 р. у справі №58/108 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія „Провідна” на користь Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” 247126,80 грн. страхового відшкодування, 1381,20 грн. майнової відповідальності за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування, 2485,08 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Провідна” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2010 р. у справі № 58/108, винести нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Підставою для скасування рішення суду апелянт зазначив неповне зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального права. При цьому, апеляційна скарга мотивована тим, що на думку відповідача, місцевий господарський суд за наявності належних доказів порушення страхувальником ОСОБА_3 п.п.34.15.5, 31.2.11, 35.3.16 Договору добровільного страхування наземного транспорту від 10.04.2008 р. №06/0009878/1802/08, якими відповідач обґрунтовував відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування, прийшов до необґрунтованого висновку про відсутність таких підстав. Однак такий висновок суперечить фактичним обставинам справи, зокрема, умовам договору страхування та іншим доказам, які вказують на факти порушення умов договору страхування.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2011 р. прийнято до провадження апеляційну скаргу ПАТ „Страхова компанія „Провідна”, розгляд апеляційної скарги призначено на 14.02.2011 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 28.02.2011 р., зобовязано сторін, третю особу надати суду додаткові докази.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 28.02.2011 р., відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву на 14.03.2011 р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 14.03.2011 р. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2010 р. у справі №58/108, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні апеляційної інстанції 14.03.2010 р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2010 р. у справі №58/108 без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 14.03.2010 р. третя особа ОСОБА_3 заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2010 р. у справі №58/108 без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

10.04.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством “ВТБ Банк”, як заставодержателем, та ОСОБА_3, як заставодавцем, було укладено договір застави №19.41/08-Д301, предметом якого є передача заставодавцем в заставу заставодержателю рухомого майна - транспортного засобу марки BMW, модель -530 І, 2006 року випуску, колір-чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі за текстом предмет застави), для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобовязань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій, збитків та будь-яких платежів, розмір, термін та умови сплати і повернення яких встановлюються кредитним договором №19.41/08-СК від 10.04.2008 р. та будь-якими додатковими угодами до нього (у т.ч. які збільшують основне зобовязання), які є його невідємними частинами (п.1 Договору застави №19.41/08-Д301 від 10.04.2008 р.).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданого ВРЕВ ДАІ м. Рівне УДАІ МВС України в Рівненській області 21.03.2008 р., у власності ОСОБА_3 знаходиться транспортний засіб: тип легковий В седан, марка BMW, модель -530 І, 2006 року випуску, колір-чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Пунктом 8.3 договору застави передбачено, що в день підписання цього договору заставодавець зобовязаний застрахувати за свій рахунок предмет застави у визначеного заставодержателем страховика на користь заставодержателя. Заставодавець зобовязаний застрахувати предмет застави на користь заставодержателя у визначеного заставодержателем страховика на період до повного виконання зобовязань за кредитним договором.

На виконання п. 8.3 договору застави ОСОБА_3, як страхувальником, та Закритим акціонерним товариством “Провідна” (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Страхова Компанія “Провідна”), як страховиком, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №06/0009878/1802/08 від 10.04.2008 р. (далі за текстом - Договір), відповідно до якого страховик бере на себе зобовязання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку і на умовах, визначених цим договором, правилами добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №20601 від 20.10.2006 р. та чинним законодавством України, а страхувальник зобовязується сплатити страхову премію у визначений цим договором термін та виконувати інші умови цього договору.

Відповідно до зазначеного договору страхування ПАТ “ВТБ Банк” є вигодонабувачем (п.3 Договору).

Відповідно до ст.18 Закону України “Про страхування” договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Одноразова загальна страхова премія, яка визначена в розмірі 16786,20 грн., була сплачена страхувальником 10.04.2008 р., що підтверджується наявною в матеріалах копією квитанції № 43.

Страховим випадком, за цим договором, визнається подія, яка виникла внаслідок настання одного або декількох страхових ризиків, у результаті якої нанесено прямі збитки майновим інтересам страхувальника, що повязані з володінням, користуванням або розпорядженням застрахованим транспортним засобом чи додатковим обладнанням, і у звязку з якою виникає зобовязання страховика здійснити виплату страхового відшкодування.

Виходячи зі змісту п.10, п.27.2.5 Договору до застрахованих страхових ризиків віднесено незаконне заволодіння застрахованим транспортним засобом з будь-якою метою (викрадення або спроба викрадення застрахованого транспортного засобу та додаткового обладнання, встановленого на ньому).

03.03.2009 р. ОСОБА_3 повідомив ЗАТ “Провідна” про викрадення транспортного засобу застрахованого за договором №06/0009878/1802/08.

08.05.2009 р. слідчим СВ Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області було винесено Постанову про порушення кримінальної справи №1/324-09 за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_3; кримінальну справу прийнято до свого провадження та розпочато досудове слідство. Згідно даної постанови 02.03.2009 року невстановлена особа незаконно заволоділа автомобілем марки BMW 530 І, 2006 року випуску, з д.н.з. НОМЕР_1, чим завдала власнику матеріального збитку на суму 303000 грн.

Листами ЗАТ „СК „Провідна” від 10.03.2009 р. №18-14/92 та від 09.06.2009 р. №18-11/224 ПАТ “ВТБ Банк” був проінформований про викрадення застрахованого транспортного засобу марки BMW, модель 530 І, 2006 року випуску, колір-чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1.

02.06.2010 р. ПАТ “ВТБ Банк” на адресу ЦВЗ Філії в м. Рівне ЗАТ „СК „Провідна” направив лист №299/1200-09-2 з проханням надати інформацію щодо розгляду заяви про настання страхового випадку та термін прийняття рішення про виплату страхового випадку.

Листом №17-12/10009 від 30.07.2010 р. ПАТ “Провідна” проінформувало ПАТ “ВТБ Банк”, що рішення про визнання події, що відбулась 02.03.2009 р. з автомобілем марки BMW 530 І страховим випадком може бути прийняте страховиком після розгляду кримінальної справи №65071564 щодо обвинувачення ОСОБА_3 та прийняття судом відповідного рішення.

Листом-відповіддю №17-10/16332 від 17.12.2010 р. ПАТ “СК “Провідна” повідомило ОСОБА_3 про подання свідомо неправдивих відомостей щодо кількості ключів, брелоків до транспортного засобу та керування застрахованим транспортним засобом без проходження державного технічного огляду та з цих підстав відмовило у виплаті страхового відшкодування.

Згідно із п.2, п.3 ст. 20 Закону України “Про страхування” страховик зобовязаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

На виконання п.32.3.2 Договору страховик належно був повідомлений про настання страхового випадку, про що свідчать листи ЗАТ „СК „Провідна” від 10.03.2009 р. №18-14/92 та від 09.06.2009 р. №18-11/224, які наявні в матеріалах справи.

Страховик відмовив у виплаті суми страхового відшкодування, керуючись п.3 ч.1 ст.26 ЗУ „Про страхування”, п.п. 34.15.5, 31.2.11, 35.3.16 Договору, посилаючись на те, що з боку третьої особи мали місце порушення умов Договору, а саме:

-подання свідомо неправдивих відомостей про предмет страхування та про факт настання страхового випадку, що виразилося в наданні ОСОБА_3 свідомо неправдивих відомостей щодо кількості ключів, брелоків до транспортного засобу, а також місця їх фактичного знаходження; згідно п.34.15.5 Договору страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках подання свідомо неправдивих відомостей про предмет цього страхування або про факт настання страхового випадку;

-залишення документів на транспортний засіб у застрахованому ТЗ, що підтверджується особистими поясненнями ОСОБА_3 від 03.03.2009 р. Згідно п.31.2.11 Договору у випадку викрадення застрахованого ТЗ за наявності в ньому документів на транспортний засіб, дублікатів ключів, виплата страхового відшкодування не здійснюється, крім випадків розбою чи грабежу;

-керування застрахованим транспортним засобом з порушенням правил експлуатації та без проходження державного технічного огляду. Згідно п.35.3.16 Договору не вважається страховим випадком подія, внаслідок якої заподіяно шкоду застрахованому ТЗ та/або нанесені збитки страхувальнику, у результаті порушення страхувальником правил експлуатації, у тому числі використання транспортного засобу, що не пройшов технічного огляду у встановленому порядку. Крім того, відповідно до п.2.9 „в” Правил дорожнього руху України заборонено експлуатацію транспортного засобу без талону про проходження державного технічного огляду.

Як вбачається з пояснювальної записки до ЗАТ „Провідна” від 03.03.2009 р. ОСОБА_3 повідомив про обставини події щодо факту викрадення застрахованого ТЗ, в якій, зокрема, ОСОБА_3 стверджував, що придбав автомобіль з одним ключем та двома брелоками, на день написання даної записки, третя особа сповістив страховика, що в наявності є один ключ і один брелок, а інший брелок знаходиться вдома. Також в поясненнях ОСОБА_3 зазначив, що при викраденні автомобіля в ньому знаходились технічний паспорт та посвідчення водія на імя ОСОБА_3

Проте, виходячи зі змісту листа УБОЗ УМВС України в Рівненській області №20/17-3612 від 28.05.2010 р., копія якого наявна в матеріалах справи, листа УМВС України в Рівненській області №50/6-25967 від 24.11.2010 р., в ході обшуку, проведеного 25.05.2008 р. в приміщенні гаража №42, розташованого на території автогаражного кооперативу „Нива”, що орендувався ОСОБА_3, вилучено технічний паспорт НОМЕР_3 на автомобіль марки BMW 530 І, два ключі з двома брелоками сигналізації до автомобіля марки BMW 530 І, оригінал страхового договору, які долучено до кримінальної справи в якості речового доказу. При викраденні автомобіля власник мав в наявності ще один ключ з брелоком сигналізації, який був виданий ним при повідомленні органів внутрішніх справ.

Страхувальник зобовязаний при укладенні цього договору надати страховику інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для страхового ризику, і надалі інформувати страховика про будь-які зміни страхового ризику, зокрема, зміни в умовах експлуатації застрахованого ТЗ (передача транспортного засобу в оренду, лізинг, прокат, його використання в іспитах, у спортивних або навчальних цілях та таке інше), зміну власника, які мають право на керування застрахованим ТЗ, викрадення документів, ключів від ТЗ і т.і. (п.31.2.1 Договору).

Проте, ОСОБА_3 в порушення умов Договору не повідомив страховика про вилучення у нього органами внутрішніх справ двох ключів з двома брелоками, технічного паспорту.

В наданих письмових поясненнях відповідачу ОСОБА_3 надав неправдиві відомості щодо кількості ключів, брелоків до застрахованого транспортного засобу, а також місця їх фактичного знаходження, неправдиві відомості щодо залишення документів на транспортний засіб у застрахованому ТЗ під час викрадення автомобіля.

Згідно п.34.15.5 Договору страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках подання свідомо неправдивих відомостей про предмет цього страхування або про факт настання страхового випадку.

Щодо посилання відповідача як на підставу відмови у виплаті суми страхового відшкодування на факт керування ОСОБА_3 транспортним засобом з порушенням правил експлуатації та без проходження державного технічного огляду, що є порушенням умов Договору, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.35.3.16 Договору не вважається страховим випадком подія, внаслідок якої заподіяно шкоду застрахованому ТЗ та/або нанесені збитки страхувальнику, у результаті порушення страхувальником правил експлуатації, у тому числі використання транспортного засобу, що не пройшов технічного огляду у встановленому порядку.

Крім того, відповідно до п.2.9 „в” Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 р. заборонено експлуатацію транспортного засобу без талону про проходження державного технічного огляду.

Згідно із п.12, 13 Порядку проведення державного технічного огляду колісних транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 р. №606 працівник Державтоінспекції видає талон про проходження техогляду (далі - талон), який відповідає вимогам стандарту, на кожний справний та укомплектований відповідно до призначення засіб за наявності документів, зазначених у цьому Порядку, та у разі відсутності даних про їх можливе протиправне використання або несплату штрафу за адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху і ставить на талоні свій підпис та особистий штамп. Талон закріплюється в правому нижньому кутку вітрового скла засобу.

Відповідно до п.17 Порядку проведення державного технічного огляду колісних транспортних засобів відомості про виданий талон вносяться до журналу, форма якого встановлюється МВС, та автоматизованої бази даних Державтоінспекції в установленому МВС порядку.

На підтвердження проходження державного технічного огляду ОСОБА_3 було надано суду копії квитанцій про сплату 29.03.2008 р. державного мита за проходження технічного огляду автомобіля, за талон технічного огляду, за проведення перевірки технічного стану транспортного засобу, збору про відчуження легкових автомобілів, податку з власників транспортного засобу.

Проте, колегія суддів не приймає до уваги дані копії квитанцій як належні докази на підтвердження проходження технічного огляду автомобіля марки BMW 530 І, оскільки в наданих квитанціях не вказано який саме автомобіль проходив технічний огляд, також в матеріалах справи міститься лист Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області Управління Державтоінспекції №35/2-6618 від 23.08.2010 р., яким повідомлено про те, що в АБ РІІС ДАІ УДАІ УМВС України в Рівненській області відсутні відомості щодо проходження технічного огляду автомобіля марки BMW 530 І, номерний знак НОМЕР_1, 2006 року випуску, що належить ОСОБА_3.

ОСОБА_3 дані відомості належними доказами не спростував, належних доказів проходження технічного огляду автомобіля марки BMW 530 І не надав.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 26 Закону України „Про страхування” підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем, з урахуванням умов Договору, правомірно відмовлено у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 247126,80 грн. основного боргу є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 1381,20 грн. пені.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Оскільки судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 247126,80 грн. основного боргу, в звязку з недоведенням позивачем виникнення та наявності заборгованості у Публічного акціонерного товариства “Страхова Компанія “Провідна” перед Публічним акціонерним товариством „ВТБ Банк” щодо виплати страхового відшкодування, вимоги щодо нарахування та стягнення пені також є безпідставними.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Судові витрати по сплаті державного мита за звернення з позовною заявою, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача - Публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк”, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Страхова Компанія “Провідна” задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2010 року у справі №58/108 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” (33023, м. Рівне, вул. Київська, 4, код ЄДРПОУ 14359319) на користь Публічного акціонерного товариства “Страхова Компанія “Провідна” (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 37/122, код за ЄДРПОУ 25510137) 1360 (одна тисяча триста шістдесят) грн. 54 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 58/108 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя

Судді

24.03.11 (відправлено)