Рішення № 14419164, 02.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/48702.03.11

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Анекс тур»

Простягнення заборгованості по орендній платі за договором та

спонукання до виконання умов договору та стягнення

69042,60 грн. орендної плати

Суддя: Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача - ОСОБА_2 (дов. № б/н від 17.11.2010 р.).

Від відповідача - Очерятний В.Є. (дов. № б/н від 05.06.2010 р.)

В судовому засіданні 02.03.2011 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивні частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту ФОП ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Анекс тур»(далі по тексту ТОВ «ТК «Анекс тур»або відповідач) про стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди на загальну суму 69042,60 грн. та про спонукання відповідача виконати умови п. 3.5 договору оренди.

В обґрунтування предявлених позовних вимог позивач посилається на те, що у звязку з систематичним порушенням відповідачем умов договору оренди (поліпшенням, модернізацією обєкту оренди без письмового дозволу позивача) та існуванням у вересні 2011 році заборгованості по орендній платі та компенсаційним платежам, позивач був вимушений в односторонньому порядку припинити дію договору оренди. Також, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди після його припинення щодо звільнення та повернення обєкту оренди позивачу та сплати сплаті орендної плати в подвійному розмірі у відповідності до п. 3.5 Договору відповідно до якого до моменту звільнення та передачі належного позивачу на праві приватної власності нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 згідно Акту-приймання передачі приміщення сплачувати орендну плату в подвійному розмірі від передбаченого п. 3.1 договору оренди.

Таким чином позивач, вважаючи свої права як орендодавця та власника майна порушеними, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом з метою захисту охоронюваних прав і інтересів.

Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст.ст. 16, 525, 783 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2010р. порушено провадження у справі № 9/487 та призначено справу до розгляду на 13.01.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2011 р. суд відклав розгляд справи у звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача на 27.01.2011 р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

Разом з тим, в судовому засіданні 27.01.2011 р. судом було оголошено перерву до 03.02.2011 р.

В судове засідання 03.02.2011 р. представники позивача та відповідача зявились.

В судовому засіданні 03.02.2011 р. суд відмовив в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 9/487 до вирішення справи повязаної з нею іншої справи Господарського суду міста Києва № 05-5-30/15029 за відсутністю підстав для зупинення провадження у справі в порядку ст. 79 ГПК України.

Разом з тим, суд відмовив в задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Анекстур»за відсутністю достатніх підстав для вчинення даної процесуальної дії відповідно до ст. 27 ГПК України.

Також, суд задовольнив клопотання позивача про витребування у відповідача доказів в порядку ст. 38 ГПК України, а саме: копії документів щодо встановлення на обєкті оренди належному позивачу системи відео спостереження та можливо встановленої системи охоронної сигналізації, а саме: 1. Робочий проект, розроблений відповідною організацією, яка має право здійснювати встановлення такої системи; 2. Рахунки-фактури по оплаті відповідачем вказаних робіт зі встановлення системи відео спостереження; 3. Відповідні акти виконаних робіт по факту виконаних робіт зі встановлення системи відео спостереження; 4. Договір страхування, укладений відповідачем зі страховою компанією щодо страхування обєкту оренди згідно обовязку орендаря передбаченого п. 2.3.8 Договору № 1 оренди нежитлового приміщення від 09.02.2010 р.

Разом з тим, суд задовольнив заяву відповідача про продовження строку вирішення спору на більш тривалий строк, ніж встановлено частиною 1 статті 69 ГПК України.

У звязку з викладеними обставинами, суд ухвалою від 03.02.2011 р., продовжив строк вирішення спору, відклав розгляд справи на 23.02.2011 р., витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Анекс тур»документи, необхідні для вирішення спору.

В судове засідання 23.02.2011 р. представники сторін зявились.

Представник позивача подав суду письмові заперечення на відзив відповідача та хронологію подій по суті спору.

Разом з тим, представник відповідача на вимогу ухвали суду від 03.02.2011 р. подав суду витребувані документи, а саме: Договір № 083/07 від 03.08.2007 р. спостереження за технічними засобами сигналізації з додатками № 1, № 2, № 3 до договору; лист ТОВ «Кронос Сервіс»№ 09/11 від 18.02.2011 р.; акт здачі-прийняття виконаних робіт від 19.02.2010 р.; рахунок-фактура № СФ-0000019 від 16.02.2010 р.; договір страхування орендованого майна № 009/009953 ОР від 09.05.2010 р.

Відповідно до ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву в судовому засіданні 23.02.2011 р. до 02.03.2011 р.

В судове засідання 02.03.2011 р. представники сторін зявились. Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2010 р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено Договір оренди нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - Договір).

Зазначене нежитлове приміщення належне позивачу на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу від 04.07.2008 р. реєстр. №3622.

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець зобовязується передати орендарю в тимчасове користування нежитлове приміщення, розташоване на першому та другому поверхах будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 343,00 кв.м., що відображене в схематичному плані розміщення приміщення (Додаток № 1, 2 до договору), які є невідємною частиною цього договору, а орендар зобовязується сплачувати орендодавцю плату за користування в порядку, зазначеному в розділі 3 цього Договору.

Пунктом 2.4.2. Договору передбачений обов'язок орендаря здійснювати поліпшення орендованого Приміщення, його модернізацію, технічне переоснащення чи вносити інші зміни за попереднім письмовим погодженням Орендодавця. При цьому орендодавець не повинен обґрунтовувати свою відмову у наданні вказаного дозволу.

Як зазначив позивач у позовній заяві, вже 23.02.2010 р. ним було виявлено порушення з боку Орендаря умов п.2.4.2. Договору оренди від 09.02.2010р., а саме, орендар в лютому 2010 році самовільно, без дозволу орендодавця, зніс стіну-перегородку з гіпсокартону між кімнатами №2 та 3, в результаті чого кімнати були обєднані та переобладнані в одну кімнату (т.з.конференц-зал).

У звязку з викладеними обставинами, на вимогу орендодавця було складено двосторонній Акт огляду приміщення від 23.02.2010 р., та відповідно до листа від 23.02.2010р. № 36/10 орендарем було визнано самовільні дії щодо завдання збитків майну орендодавця, взято зобовязання відшкодувати завдані збитки в розмірі 6700 грн. Зокрема, орендарем було дано письмовий обовязок в подальшому завчасно письмово погоджувати всі дії з орендодавцем, які стосуються обєкту оренди.

Як зазначав позивач в позовній заяві та в поясненнях у справі, відповідачу ні в усній, ні в письмовій формі згоди на здійснення поліпшення об'єкта оренди він не надавав, що вказує на порушення відповідачем умов Договору.

В подальшому 09.05.2010 р. між сторонами було переукладено договір оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на тих самих умовах, що і договір від 09.02.2010 р.

Крім того, позивач зазначає, що орендарем також було здійснено порушення умов п.3.2. Договору відповідно до якого орендна плата вноситься один раз на місяць не пізніше 05 числа поточного (розрахункового) місяця. В порушення вказаних вимог, відповідачем було перераховано кошти по оплаті орендної плати за вересень 2010 року не 5 вересня 2010 р. (останній день строку сплати орендної плати як передбачено п. 3.2. договору), а лише 15 вересня 2010р., що призвело до допущення орендарем заборгованості по орендній платі.

Відповідач факт затримки сплати орендної плати в процесі розгляду справи не заперечував. Однак, в поясненнях наданих суду та у відповідності до листа № 396/10 від 30.09.2010 р. відповідач зазначив, що затримка орендного платежу виникла не з його вини та вказав на існування усних домовленостей із позивачем щодо припинення договору оренди від 09.05.2010 р. укладеного між позивачем та відповідачем, наявність попередніх усних домовленостей щодо намірів укладення з 09.09.2010 р. нового договору оренди вказаного приміщення з відповідачем. Проте, відповідач в обґрунтування зазначених обставин не надав суду відповідних доказів в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України.

В подальшому, за ініціативою позивача 17 вересня 2010 року комісією позивача було складено Акт обстеження стану приміщення, за результатами якого було виявлено повторне порушення Орендарем умов п. 2.4.2. Договору, а саме встановлення орендарем електрокоробу по площі кім. 1 (Холл) та кім. 16 (Коридор) з відповідною непогодженою із орендодавцем прокладкою розводки кабелів (дротів) для встановлення відеокамер та системи відео спостереження,без наявності письмового погодження з боку орендодавця.

Відповідач даний факт поліпшення (модернізацію, технічне переоснащення) орендованого приміщення, підтвердив письмово листом від 21.09.2010 р. та в поясненнях наданих суду не заперечував цей факт.

Зокрема, відповідно до листа від 21.09.2010 р. орендар зазначив про наявність усного погодження орендодавця на вказане поліпшення, яке він отримав особисто у позивача 02.09.2010 р. Зокрема, як вже було зазначено вище, вказав на існування усних домовленостей із Орендодавцем щодо припинення договору оренди від 09.05.2010 р. укладеного між позивачем та відповідачем та наявності попередніх усних домовленостей щодо намірів укладення з 09.09.2010 р. нового договору оренди вказаного приміщення з відповідачем.

Проте, позивач в позовній заяві та в процесі розгляду справи заперечував надання будь-яких усних дозволів відповідачу на здійснення поліпшень (модернізації) обєкту оренди, та стверджував, що не надавав ані письмової, ані усної згоди відповідачу на укладення будь-яких нових договорів оренди.

Окрім того, позивач в позовній заяві зазначав про те, що орендар не виконує свого обовязку щодо здійснення поточного ремонту приміщення, який передбачений п.2.3.4. Договору оренди.

Зокрема, в Акті обстеження стану приміщення від 17.09.2010 р. орендодавець відобразив загальний стан приміщення, в якому позивачем при огляді приміщення було вказано на сильну та середню зношеність ковроліну та на сильну та середню забрудненість стін та вказано на необхідність здійснення орендарем поточного ремонту приміщення. Два примірники зазначеного Акту обстеження стану приміщення від 17.09.2010р. орендодавцем було передано 21.09.2010 р. орендарю для ознайомлення та підготовки виправлень та два примірники Акту огляду орендованого приміщення (окремий акт саме стосовно встановлення Орендарем електрокоробу для розводки дротів для встановлення відеокамер), передано орендарю для підписання та відповідної оплати збитків Орендодавця в розмірі 6000 грн.

Проте, відповідачем (орендарем) станом на 27.09.2010 р. підписаний та виправлений примірник Акту від 17.09.2010 р. обстеження стану приміщення та окремий Акт від 17.09.2010 р. огляду орендованого приміщення передано не було, кошти в сумі 6700 грн. взятих на себе зобовязань по виплаті збитків в сумі 6700 грн. позивачу перераховано не було.

Таким чином, 27 вересня 2010року позивачем у звязку з зазначеними порушеннями умов Договору, орендарю було предявлено письмову претензію щодо неодноразового порушення умов договору оренди, в якій орендодавець повідомив, що вищевказані порушення орендарем умов договору свідчать про зниження правової дисципліни орендаря у договірних відносинах і передбачають відповідальність передбачену п. п. 6.1., 6.2. Договору та можуть призвести до наслідків передбачених п. 4.3. Договору, тобто до припинення договору оренди.

Позивачем також було ініційовано 29.09.2010 р. зустріч представників орендаря та орендодавця, на якій обговорювалось питання вищезазначених порушень відповідачем умов договору, однак згоди сторони так і не дійшли.

Як визначено ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Договірні підстави визначаються добровільно суб'єктами цивільних правовідносин в договорах. Сторони є вільними у виборі будь-яких підстав припинення їх зобов'язань, в тому числі домовитися про можливість припинення зобов'язання в односторонньому порядку за бажанням будь-якої сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 773 ЦК України якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї з сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму в порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Пунктом 8.2 Договору встановлено строк дії Договору: з моменту його підписання і до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим Договором.

Таким чином, укладений між позивачем та відповідачем договір оренди нерухомого майна укладений на невизначений строк, а тому в даному випадку діє положення, що Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму.

У пункті 4.3. Договору сторони домовились, що дія даного Договору припиняється внаслідок, зокрема, допущення орендарем заборгованості по орендній платі та/або компенсаційним платежам (незалежно за який період). Даним пунктом також передбачено, що у випадку допущення орендарем заборгованості (незалежно за який період) договір вважається розірваним з моменту отримання орендарем повідомлення орендодавця про розірвання договору.

Відповідно до матеріалів справи, позивач у заяві про припинення договору від 30.09.2010. р. вих. № 3 на адресу відповідача посилався на порушення відповідачем умов договору орендарем щодо своєчасної сплати орендних платежів, як на одну з підстав одностороннього припинення договору оренди відповідно до п. 4.3. Договору у звязку з чим просив вважати договір оренди нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ТК «Анекс тур»від 09.05.2010 р. розірваним з моменту отримання орендарем повідомлення орендодавця про розірвання договору; передати та цілком звільнити орендоване приміщення за адресою: АДРЕСА_1 в строк, передбачений п. 2.3.9 Договору, тобто в протягом 10 календарних днів з моменту припинення дії цього договору.

Вказана заява була отримана відповідачем нарочно 30.09.2010 р., окрім того також була направлена позивачем 01.10.2010 р. на адресу відповідача поштою цінним листом з повідомленням про отримання, згідно поштового повідомлення відповідач отримав дану заяву 11.10.2010р.

Відповідач, в свою чергу надав позивачу відповідь від 30.09.2010 р. № 396/10 в якій зазначає, що отримав заяву про розірвання договору 30.09.2010 р. та вважає, що відсутні правові підстави для розірвання договору оренди.

Таким чином, позивач вважає, що договір є припиненим з 30.09.2011 р. Суд погоджується з даним твердженням позивача у справі, та виходить з того, що відповідно до умов чинного законодавства та умов договору, договір є припиненим з вказаної дати..

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Проте Орендар вказане приміщення відповідно до положень статті 785 ЦК України та умов п.2.3.9. договору 11.10.10.р. не звільнив та згідно акту прийому-передачі приміщення позивачу не передав.

Відповідно до п.2.3.9. Договору передбачено обовязок Орендаря: «передати та цілком звільнити орендоване Приміщення протягом 10 (Десяти) календарних днів з моменту припинення дії цього Договору».

Таким чином Відповідач повинен був цілком звільнити займане приміщення та цілком передати його орендодавцю згідно Акту прийому-передачі приміщення 11.10.2010 р.

Проте орендар Заяву орендодавця про припинення договору проігнорував, вказане приміщення 11.10.2010 р. в порушення умов п. 2.3.9. договору згідно Акту прийомупередачі приміщення орендодавцю не передав та не звільнив.

12 жовтня 2010 року позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення про те, що відповідно до п. 3.5 Договору оренди, починаючи з 11.10.2010 року та по дату звільнення та повернення приміщення орендодавцю, орендна плата відповідача за Договором повинна сплачуватись у подвійному розмірі, тобто за кожен повний місяць користування приміщенням орендна плата складе 82320 грн.

Також даним листом було направлено орендарю рахунок-фактуру № 9 від 12.10.2010р. на суму 27882,60 грн. як перерахунок орендної плати за жовтень 2010 року згідно п. 3.5. Договору №1 від 09.05.2010 р.

В подальшому, орендодавець повторно вимагав терміново, до 22.10.2010р. включно, здійснити оплату виставлених Орендодавцем рахунківфактур та повідомити дату звільнення та передання орендованого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 згідно акту прийому-передачі приміщення.

Проте, орендар вказане приміщення за вже повторною пропозицією позивача відповідно до умов п. 2.3.9. Договору не звільнив.

Позивач зазначив, що після предявлення вказаних письмових претензій в подальшому відповідачем було сплачено: в жовтні 6700 грн., що є відшкодуванням збитків орендодавця за самовільне знесення стіни-перегородки орендарем у орендованому приміщенні; в листопаді сплачено 6000 грн., що є відшкодуванням збитків орендодавця згідно акту огляду приміщення від 17.09.2010р. та повторно складеного Акту огляду приміщення від 28.10.2010 р., за самовільне встановлення електрокоробки з відповідною розводкою кабелів Орендарем у орендованому приміщенні.

Так, в листопаді орендарю було виставлено відповідно до п. 3.5. Договору рахунок-фактуру від 01.11.2010р. №11 на суму 82320,00 грн. (орендна плата за листопад 2010 р. згідно Договору №1 від 09.05.2010 р.)

Вказаний рахунок відповідачем було оплачено лише частково, на суму 41160 грн.

Суд погоджується з позивачем відносно того, що відповідачем порушені права позивача, оскільки приміщення відповідачем не звільнено та не передано позивачу, виставлені рахунки позивача щодо сплати подвійної орендної плати відповідачем починаючи з 11.10.2010р. відповідно до п.3.5. Договору оренди, оплачені частково; щодо

Окрім того судом встановлено що 20.12.2010 р. позивач повторно повідомив за 20 календарних днів відповідача відповідно до п. 2.2.3 Договору оренди про розірвання (припинення) договору оренди з 09.01.2011 р. та направив відповідачу поштою вказану заяву. Факт отримання вказаного листа відповідачем також підтверджується підписом його представника на повідомленні про вручення поштового відправлення 22.12.2010р.

Таким чином, судом встановлено, що станом на день слухання справи відповідач повинен звільнити займане приміщення, чого зроблено не було. Разом з тим, відповідач не сплачує орендну плату у встановленому п. 3.5 Договору розмірі у відповідності до якого сторони дійшли згоди, що в разі прострочення виконання зобовязання Орендаря повернути приміщення орендодавцю у вказаний у п. 2.3.9 Договору термін (тобто 10 днів після припинення договору оренди) відповідно до якого встановлено, що до моменту звільнення та передачі належного позивачу на праві приватної власності нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 згідно Акту-приймання передачі приміщення, орендар зобовязаний сплачувати орендну плату в подвійному розмірі від передбаченого п. 3.1 Договору оренди, тобто в розмірі подвійної орендної плати за останній місяць.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 69042,60 грн. заборгованості по орендній платі є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

В свою чергу, заявляючи вимогу про спонукання відповідача виконати умови п. 3.5 договору оренди, відповідно до якого до моменту звільнення та передачі належного позивачу на праві приватної власності нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 згідно Акту-приймання передачі приміщення сплачувати орендну плату в подвійному розмірі від передбаченого п. 3.1 договору оренди, позивач фактично наголошує на необхідності упередити невиконання відповідачем вказаного пункту договору на майбутнє. Проте, у господарського суду відсутні підстави задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому. Таким чином, не можна задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено, зокрема вимогу про зобовязання відповідача сплачувати орендну плату до моменту його звільнення та передачі позивачу.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, господарський суд задовольняє позов частково.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Анекс тур»(01030,Київ,вул.Пирогова,4/26, код ЄДРПОУ 34191244, р/р 26006060157901 в ЗАТ «Приват Банк», МФО 320649, АКБ «Правекс-Банк») або будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в ПАТ «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001) 69042 (шістдесят девять тисяч сорок дві) грн. 60 коп. заборгованості по орендній платі в сумі, 690 (шістсот девяносто) грн. 42 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині в позові відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Г.П. Бондаренко Дата підписання рішення: 09.03.2011 р.