Рішення № 14405757, 16.03.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

16 березня 2011 р. Справа 7/27-09

за позовом: Закритого акціонерного товариства "Альфа-Банк", м.Київ

до:1. Дочірнього підприємства "Вінніфрут-Інвест" ВАТ "Вінніфрут", м. Калинівка

2. Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" м. Калинівка

про стягнення 20459770,07 грн.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники

позивача: Суічмезов Р.В. - головний юрисконсульт управління судово-виконавчої роботи, довіреність № 1004/09 від 02.10.2010 року, посвідчення адвоката НОМЕР_1 від 08.07.2010 року.

відповідача 1: не з'явився.

відповідача 2: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

ЗАТ "Альфа-Банк" подано позов, з врахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог (від 26.02.2009 року № 1), до ДП "Вінніфрут-Інвест" ВАТ "Вінніфрут" та ВАТ "Вінніфрут" про стягнення солідарно з останніх 20 844 168,53 грн., в тому рахунку 19 000 000,00 грн. заборгованості з вартості облігацій, 705 820,00 грн. заборгованості з виплати доходу за облігаціями за восьмий відсотковий період, 113 375,95 грн. 3 % річних, 571 468,78 грн. інфляційних втрат, 453 503,80 грн. штрафу за користування чужими грошовими коштами в зв'язку з порушенням останніми умов договору купівлі-продажу цінних паперів від 18.01.2008 року № 16-д, Меморандуму про випуск облігацій ДП "Вінніфрут-Інвест" ВАТ "Вінніфрут", договору поруки від 18.01.2008 року № 4-1.

Ухвалою від 09.02.2009 року порушено провадження за даним позовом у справі № 7/27-09.

Під час перебування даної справи в провадженні суду розгляд справи неодноразово відкладався та зупинявся в зв'язку розглядом пов'язаних з даною справою судових справ.

Востаннє ухвалою суду від 23.12.2010 року зупинено провадження у справі № 7/27-09 та зобов'язано сторони повідомити суд про вирішення господарської справи № 9/485 господарським судом м.Києва за позовом ДП "Вінніфрут-Інвест" ВАТ "Вінніфрут" до ЗАТ "Альфа-Банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № 16-д від 18.01.2008 року.

01.03.2011 року до господарського суду Вінницької області надійшла заява №12572-11б/б від 23.02.2011 року про поновлення провадження у справі № 7/27-09 мотивована прийняттям 27.01.2011 року господарським судом м.Києва рішення у справі № 9/485 та набранням останнім законної сили.

Ухвалою від 02.03.2011 року провадження у справі поновлено та призначено справу до розгляду на 16.03.2011 року.

15.03.2011 року відповідачем 1 подано клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення апеляційного перегляду рішення у справі № 9/485 від 27.01.2011 року господарського суду м.Києва за позовом ДП "Вінніфрут-Інвест" ВАТ "Вінніфрут" до ЗАТ "Альфа-Банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № 16-д від 18.01.2008 року.

Відповідач 1 та відповідач 2 в судове засідання не з'явилися, документів витребуваних ухвалою суду не надали, причин неявки та неподання документів не повідомили, при тому, що про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином - ухвалою від 02.03.2011 року, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією, відповідачу1 за адресою вказаною в позовній заяві - вул.Фрунзе, 45, м.Калинівка Вінницької області, 22400 та відповідачу 2 за адресою вказаною в позовній заяві - вул.Фрунзе, 45, м.Калинівка Вінницької області, 22400.

Згідно довідок управління статистики у Вінницькій області від 04.03.2009 року № 25 та від 06.03.2009 року № 27 місцезнаходженням відповідачів є наступна адреса: вул.Фрунзе, 45, м.Калинівка Калинівського району Вінницької області, 22400.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Слід вказати, що ухвалу від 02.03.2011 року у справі відповідачами було отримано, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 20596613 та №20596621.

При неявці відповідачів в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 02.03.2011 року, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачів належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачами не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За відсутності поданого представником позивача відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі, проти задоволення якого заперечує представник позивача, суд дійшов висновку про його відхилення виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд, крім іншого, зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Отже господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу.

Слід вказати, що така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Як вбачається із матеріалів справи в обґрунтування поданого клопотання відповідачем 1 подано ухвалу від 10.03.2011 року Київського апеляційного господарського суду.

Однак, долучена до клопотання копія ухвали не може оцінюватись судом в якості належного доказу наявності в провадженні апеляційної інстанції апеляційної скарги на рішення господарського суду м.Києва у справі № 9/485 від 27.01.2011 року з огляду на невідповідність вказаного письмового доказу приписам ст.36 ГПК України (копія ухвали не засвідчена).

Також суд зауважує, що на момент прийняття рішення у даній справі не міститься інформації про наявність в провадженні Київського апеляційного господарського суду апеляційної скарги на рішення господарського суду м.Києва у справі № 9/485 від 27.01.2011 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Принагідно суд зауважує, що в разі прийняття Київським апеляційним господарським судом за результатами перегляду рішення у справі № 9/485 на користь відповідачів останні не позбавлені права звернутись до суду у встановленому процесуальним законом порядку про перегляд рішення у справі № 7/27-09 за нововиявленими обставинами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" (надалі - Позивач) і ДП "Вінніфрут-Інвест" ВАТ "Вінніфрут" (надалі - Відповідач-1/Емітент) був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № 16-д від 18.01.2008 року, згідно п.1 якого Емітент зобов'язується передати Позивачу, а Позивач зобов'язувався прийняти та оплатити пакет цінних паперів (іменні облігації бздокументарної форми існування в кількості 19000,00 (дев'ятнадцять тисяч) штук номінальною вартістю 1000,00 (одна тисяча гривень) за одну облігацію, дата випуску -12.12.2006 року, дата погашення - 17.12.2011 року, ставка відсоткового доходу на 1- 4 відсоткові періоди у розмірі 16 % (шістнадцять) відсотків річних, Емітентом яких є Відповідач-1 (надалі облігації), загальною вартістю 19244340,00 грн.) (а.с.13-14, т.1).

Згідно п.2.1 Договору Позивач зобов'язувався в повному обсязі сплатити вказану в п.1.12 Загальну вартість ЦП, не пізніше 17:00 годин 18.01.2008 року.

В п.3.2 Договору сторонами погоджено, що Емітент зобов'язується не пізніше 15:00 години 18.01.2008 року надати розпорядження про переказ ЦП, зазначених у п.1 цього договору, з рахунку в цінних паперах Емітента в депозитарії ВАТ "Міжрегіональний фондовий союз" на рахунок в цінних паперах Покупця у зберігача ЗАТ "Альфа-Банк".

Документом, що підтверджує факт здійснення переходу прав власності на ЦП на ім'я Позивача є виписка з рахунку в цінних паперах Позивача у Зберігача ЗАТ "Альфа-Банк" (п.3.3 Договору).

Факт виконання взятих на себе позивачем зобов'язань по Договору від 18.01.2008 року підтверджується меморіальним ордером № 11992 від 18.01.2008 року та випискою про стан рахунку у цінних паперах(а.с.15-16, т.1).

З моменту переходу права власності на облігації Емітента у позивача з'явилось право вимоги виконання зобов'язань Емітентом (Відповідачем-1), які встановлені умовами випуску облігацій.

Умови випуску облігацій містяться в Меморандумі про випуск облігацій Дочірнього підприємства "Вінніфрут-Інвест" Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (а.с.17-40, т.1).

В п.3.5 Меморандуму вказано, що погашення облігацій та виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється за рахунок доходу, отриманого Емітентом від господарської діяльності після розрахунків з бюджетом і сплати інших обов'язкових платежів.

В п.3.6 Меморандуму зазначається про те, що облігації додатково забезпечені порукою.

Пунктом 5 Меморандуму врегульовано порядок виплати доходу за облігаціями у вигляді відсоткового доходу, встановлено відсоткові періоди, періоди виплати відсоткового доходу, формула визначення відсоткового доходу тощо.

У вказаному пункті визначалось, що відсоткова ставка за перший-четвертий відсоткові періоди становить 16 %, а в подальшому передбачалась можливість коригування відсоткової ставки в залежності від облікової ставки НБУ. При цьому на Емітента покладалось зобов'язання у встановлені строки надіслати повідомлення про нову ставку, або підтвердити незмінність попередньої ставки.

В пункті 6 Меморандуму регламентовано порядок погашення облігацій.

Зокрема передбачено погашення облігацій з 15.12.2011 року по 17.12.2011 року (п.6.1 Меморандуму).

Згідно п.6.3.1 Меморандуму за бажанням власник облігацій має право вимагати дострокового погашення облігацій у Емітента. При цьому ціна дострокового погашення облігацій дорівнює номінальній вартості облігацій 1000,00 гривень.

Відповідно до п.6.3.1 Меморандуму про випуск облігацій дострокове погашення облігацій здійснюється протягом 3 (трьох) робочих днів в наступні строки: з 15.12.2007 року по 17.12.2007 року, з 15.12.2008 року по 17.12.2008 року, з 15.12.2009 року по 17.12.2009 року, з 15.12.2010 року по 17.12.2010 року.

Для здійснення дострокового погашення облігацій власник облігацій або належним чином уповноважена ним особа має подати Емітенту повідомлення про намір здійснити таке погашення. Таке повідомлення має містити назву Продавця, П.І.Б. уповноваженої особи та вказівку на документ, що підтверджує повноваження особи надавати дане повідомлення, кількість облігацій та номери облігацій запропонованих до погашення, згоду з умовами дострокового погашення, які викладені в зареєстрованому ДКЦПФР меморандумі про випуск облігацій, адресу та телефон Продавця, бути засвідчене уповноваженою особою та надане в наступні строки: з 15.11.2007 року по 14.12.2007 року, з 15.11.2008 року по 14.12.2008 року, з 15.11.2009 року по 14.12.2009 року, з 15.11.2010 року по 14.12.2010 року.

Повідомлення. які були надані до або після вказаних періодів, вважаються недійсними.

Датою подання заяви при направленні її рекомендованим листом є дата отримання листа Емітентом.

Подання повідомлень здійснюється рекомендованим листом за адресою: 22400, Вінницька область, Калинівський район, м.Калинівка, вул.Фрунзе.

На дату здійснення дострокового погашення облігацій Продавець перераховує облігації в кількості, що вказана в повідомленні, на рахунок Емітента в депозитарії ВАТ "МФС", після чого Емітент протягом терміну вказаного в цьому Меморандумі виплачує Продавцю грошові кошти у відповідності до вимог чинного законодавства України. Власнику - фізичній особі на її поточний рахунок або готівкою в касу. Погашення облігацій власнику - юридичній особі здійснюється на її поточний рахунок.

Як вбачається із матеріалів справи, в листопаді 2008 року позивач звернувся до відповідача 1 з повідомленням про дострокове погашення облігацій у кількості 19000 штук номінальною вартістю 19000000,00 грн. за адресою обумовленою в Меморандумі - вул.Фрунзе, м.Калинівка, Вінницька область, 22400 (а.с.47, т.1).

Факт одержання вказаного листа підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 8709576 наявним в матеріалах справи, оригінал якого оглядався в судових засіданнях (а.с.48, т.1).

Датою одержання повідомлення відповідачем 1 є 27.11.2008 року, що вбачається із вказаного вище повідомлення.

У відповідності до положень Меморандуму позивачем 17.12.2008 року видано розпорядження № 310-Д на виконання депозитарної операції - списання ЦП в кількості 19000 штук на рахунок зберігача Емітента - ВАТ "МФС" (а.с.50, т.1).

Факт перебування облігацій у власності Емітента та переходу права власності від позивача до Емітента підтверджується також листом ВАТ "МФС" від 13.04.2009 року № 5828/04-09, випискою про стан рахунку, відомістю несквитованих розпоряджень (а.с.29, 35-37, т.3).

Також судом встановлено, що 01.10.2008 року до позивача надійшов лист відповідача 1 № 377/25/09 від 25.09.2008 року в якому останній підтвердив незмінність ставки відсоткового доходу на п'ятий-восьмий відсоткові періоди в розмірі 16 % (а.с.42, т.1).

За твердженням позивача відповідач-1 дострокове погашення облігацій у встановлений строк - до 17.12.2008 року - не здійснив, чим порушив умови випуску облігацій, внаслідок чого і утворилась заборгованість в розмірі 19000000,00 грн..

Таким чином, загальний розмір заборгованості Відповідача-1 станом на дату подачі позовної заяви становить 20459770,07 гривень, з яких: заборгованість з вартості облігацій - 19000000,00 гривень; заборгованість з виплати доходу за облігаціями за восьмий відсотковий період - 705820,00 гривень; заборгованість зі сплати 3 % річних за період прострочення - 68025,57 гривень; сума інфляції від суми боргу - 41382,22 гривень; сума штрафу за користування чужими коштами - 272102,28 гривень.

Як вказувалось вище, під час розгляду справи позивач подав заяву про уточнення позовних вимог від 26.02.2009 року згідно якої останній просив стягнути з відповідачів 20844168,53 гривень, з яких: заборгованість з вартості облігацій - 19000000,00 гривень; заборгованість з виплати доходу за облігаціями за восьмий відсотковий період - 705820,00 гривень; заборгованість зі сплати 3 % річних за період прострочення - 113375,95 гривень; сума інфляції від суми боргу - 571468,78 гривень; сума штрафу за користування чужими коштами - 453503,80 гривень.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по придбанню цінних паперів емітованих відповідачем 1, пред'явлення цінних паперів останньому для погашення свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по сплаті вартості емітованих облігацій виходячи з наступних приписів законодавства.

Згідно ч.1 ст.163 ГК України суб'єкти господарювання в межах своєї компетенції та відповідно до встановленого законодавством порядку можуть випускати та реалізовувати цінні папери, а також придбавати цінні папери інших суб'єктів господарювання.

Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб'єктом господарювання, який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Частиною 1 ст.194 ЦК України встановлено, що цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Види цінних паперів та порядок їх обігу встановлюються законом (ч.2 ст.195 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Частиною 2 ст.3 названого Закону встановлено, що цінні папери за порядком їх розміщення (видачі) поділяються на емісійні та неемісійні. Емісійні цінні папери - цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент). До емісійних цінних паперів з поміж іншого належать облігації підприємств.

Згідно ч.1 ст.7 Закону облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Емітент, у порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, може розміщувати відсоткові, цільові та дисконтні облігації. Відсоткові облігації - облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів (ч.3 ст.7 Закону).

Облігації можуть розміщуватися з фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску. Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників дозволяється у разі, коли така можливість передбачена умовами розміщення облігацій, якими визначені порядок встановлення ціни дострокового погашення облігацій і строк, у який облігації можуть бути пред'явлені для дострокового погашення (ч.5 ст.7 Закону).

Згідно з ч.1 ст.1 Закону проспект емісії цінних паперів - документ, який містить інформацію про відкрите (публічне) розміщення цінних паперів.

Згідно з приписами ч.ч.1, 2 ст.198 ЦК України та ст.5 Закону особа, що розмістила (видала) цінний папір, та особи, що індосували його, відповідають перед її законним володільцем солідарно. У разі задоволення вимоги законного володільця ордерного цінного паперу про виконання посвідченого цим папером зобов'язання однією або кількома особами з числа тих, хто зобов'язався за цінним папером, вони набувають право зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов'язалися за цінним папером.

Відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Враховуючи наведені вище приписи законодавства та встановлені обставини, суд приходить до висновку про правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 1 19000000,00 грн. заборгованості з вартості облігацій.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 відсоткового доходу, 3 % річних та інфляційних втрат також є правомірними виходячи з наступного.

Як вказувалось вище, в Меморандумі про випуск облігацій сторонами в п.5 погоджено порядок виплати відсоткового доходу, який передбачав зокрема сплату відповідачем 1 по закінченню обумовлених відсоткових періодів відсоткового доходу обрахованого згідно формули у розмірі 16 %.

Як вбачається із змісту позовної заяви позивач просить стягнути відсотковий дохід за восьмий відсотковий період.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою правильності розрахунку відсоткового доходу, 3 % річних (за період з 18.12.2008 року по 25.02.2009 року) та інфляційних втрат (за січень 2009 року) судом не виявлено помилок в зв'язку з чим вказані вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 453503,80 грн. штрафу за користування грошовими коштами обґрунтованої приписами ст.ст.230, 231 ГК України суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні беручи до уваги наступне.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ч.1 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 ст.231 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас згідно приписів ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як вбачається із матеріалів справи Меморандум про випуск облігацій не місить письмового обумовлення сторін про відповідальність у вигляді штрафних санкцій за порушення взятих на себе Емітентом зобов'язань щодо погашення облігацій в строки передбачені п.6.3.1 Меморандуму.

Виходячи з наведеного, вимога про стягнення штрафу є безпідставною і необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Також суд при прийнятті рішення дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення заборгованості вартості облігацій, відсоткового доходу, 3 % річних та інфляційних втрат солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 підлягають задоволенню лише в частині вимог про стягнення заборгованості вартості облігацій та відсоткового доходу.

На думку суду вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 3 % річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Згідно ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Частиною 1 ст.546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ч.ч.1, 2 ст.553 ЦК України).

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено судом, 18.01.2008 року між Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" (надалі - Банк), Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" (Поручитель) та ДП "Вінніфрут-Інвест" ВАТ "Вінніфрут" був укладений договір поруки № 4-1 згідно п.1.1.1 якого визначено, що основне зобов'язання - це зобов'язання Емітента, передбачені Меморандумом про випуск облігацій ДП "Вінніфрут-Інвест" ВАТ "Вінніфрут" у такому розмірі у такій валюті і в такому порядку, як встановлено в Меморандумі на дату укладення цього Договору без змін і доповнень до нього, зокрема це зобов'язання щодо:

1. Виплата відсоткового доходу за облігаціями відповідно до порядку виплати відсоткового доходу, згідно Меморандуму про випуск облігацій;

2. Погашення облігацій відповідно до порядку погашення облігацій, згідно Меморандуму про випуск облігацій;

3. Дострокове погашення облігацій відповідно до порядку дострокового погашення, згідно Меморандуму про випуск облігацій.

Згідно з п.3.1 Договору Поручитель зобов'язується перед Банком солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання Емітентом Основного зобов'язання.

У випадку невиконання Емітентом Основного зобов'язання Банк має право вимагати виконання цього зобов'язання у Поручителя та/або Емітента як у солідарних боржників (п.3.2 Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено право Банку вимагати від Поручителя у разі невиконання Емітентом Основного зобов'язання задоволення своїх вимог у повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення Основного зобов'язання.

Як вбачається із змісту договору поруки в останньому сторони на власний розсуд обмежили обсяг зобов'язання поручителя виключно за невиконання зобовязання Емітента передбачені Меморандумом без обумовлення покладення на поручителя обовязку сплатити 3 % річних, інфляційні втрати чи інші штрафні санкції у разі порушення Основного зобовязання відповідачем 1.

Наведені вище приписи законодавства та їх аналіз у сукупності із умовами договору поруки, який укладено між сторонами приводять суд до висновку про необґрунтованість та безпідставність заявленої вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 3 % річних та інфляційних втрат.

Водночас вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості із вартості облігацій та відсоткового доходу підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідачі не подали до суду доказів в спростування позовних вимог позивача, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Заперечення відповідачів наведені у відзиві та письмовому поясненні (а.с.60-61, т.1, 18-20, т.3) оцінюються судом критично, оскільки на думку суду не можуть слугувати підставою для відмови в задоволенні позову.

Суд зазначає, що по суті заперечення відповідачів ґрунтуються виключно на термінологічному тлумаченні змісту заявки позивача (а.с.47, т.1).

При цьому суд вважає необхідним вказати, що посилання відповідачів на те, що в заявці позивача вказано про достроковий продаж облігацій, а не їх погашення не може свідчити про відсутність зобов'язання останніх щодо сплати вартості облігацій із врахуванням оцінки вказаної заявки в сукупності із діями сторін встановленими судом (подання заявки у період визначений Меморандумом для подачі заявки на дострокове погашення, відсутність заперечень відповідача 1 щодо термінологічних неточностей допущених в заявці зі сторони відповідача 1, розпорядження позивача на передачу прав власності на облігації відповідачу 1, відсутність в Меморандумі положень щодо дострокового викупу облігацій (лише дострокове погашення) тощо).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо відмови в позові в частині стягнення штрафу.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідачів відповідно до ст. 49 ГПК України.

16.03.2011 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

При прийнятті рішення судом враховано те, що позивач - ЗАТ "Альфа-Банк" - під час розгляду справи змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк", яке є правонаступником усіх прав та зобов'язань ЗАТ "Альфа-Банк", що вбачається із статуту витяг з якого надав позивач (а.с.53, т.3).

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 29, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Дочірнього підприємства "Вінніфрут-Інвест" ВАТ "Вінніфрут", вул.Фрунзе, 45, м.Калинівка, Вінницька область, 22400 (ідентифікаційний код - 32456690) та Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", вул.Фрунзе,45, м.Калинівка, Вінницька область, 22400 (ідентифікаційний код- 30807701) на користь Публічного акціонерного підприємства "Альфа-Банк", вул.Десятинна, 4/6, м.Київ, 21025 (ідентифікаційний код - 23494714) - 19 000 000 грн. 00 коп. - заборгованості з вартості облігацій, 705 820 грн. 00 коп. - заборгованості з виплати відсоткового доходу за восьмий відсотковий період, 24107 грн. 39 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 111 грн. 55 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Вінніфрут-Інвест" ВАТ "Вінніфрут", вул.Фрунзе, 45, м.Калинівка, Вінницька область, 22400 (ідентифікаційний код - 32456690) на користь Публічного акціонерного підприємства "Альфа-Банк", вул.Десятинна, 4/6, м.Київ, 21025 (ідентифікаційний код - 23494714) - 113 375 грн. 95 коп. - 3 % річних, 571 468 грн. 78 коп. - інфляційних втрат, 837 грн. 81 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 03 грн. 88 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В стягненні 453 503 грн. 80 коп. штрафу відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати відповідачам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 21 березня 2011 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - ДП "Вінніфрут-Інвест" ВАТ "Вінніфрут", вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 22400.

3 - ВАТ "Вінніфрут", вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 22400.