Постанова № 14159068, 09.03.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2011 р. Справа № Б-39/150-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Кравець Т.В. , суддя Лакіза В.В.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників сторін:

кредитора ОСОБА_1, дов. № 3090 від 30.11.2010 р. (копія у справі),

боржника ОСОБА_2, дов. № 2257 від 06.12.2010 р. (копія у справі),

апелянта - ОСОБА_3, дов. № 5695 від 31.12.2010 р. (копія у справі),

арбітражного керуючого не зявився,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, м. Харків (вх. №594Х/2-6)

на постанову господарського суду Харківської області від 21.12.10 року у справі № Б-39/150-10

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Луцьк

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, с. Циркуни, Харківський район, Харківська область

про визнання банкрутом, -

встановила:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про порушення справи про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 у порядку ст. ст. 47-49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Постановою господарського суду Харківської області від 21.12.2010 року (суддя Швидкін А.О.) визнано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Звонарьову Ю.В., зобовязано ліквідатора відповідно до ст.ст. 25-30, 47-49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у термін до 21.06.11 р. виконати ліквідаційну процедуру банкрута.

Публічне акціонерне товариство “УкрСиббанк” з постановою господарського суду не погодилося та звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 21.12.2010 року про визнання боржника банкрутом, провадження у справі про банкрутство ФО-П ОСОБА_5 припинити. При цьому, апелянт посилається на те, що зазначена постанова прийнята з істотним порушенням норм матеріального права.

В судовому засіданні представник апелянта підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представники ініціюючого кредитора та боржника проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили оскаржувану постанову залишити без змін.

Від ліквідатора ФОП ОСОБА_5 (Звонарьової Ю.В.) надійшов відзив (вх. № 2342 від 03.03.2011 р.), в якому зазначено, що вона проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить розглядати справу за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників, перевіривши оскаржуваний судовий акт щодо вірного застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачаться з матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_4, код НОМЕР_1, адреса реєстрації: 43000, АДРЕСА_1 (надалі кредитор) звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про порушення справи про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, код НОМЕР_2, адреса реєстрації: 62441, Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, пров. Калініна, 41.

Боржник здійснює підприємницьку діяльність та набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії ВОЗ № 049371 від 27.11.2000 року, місце проведення державної реєстрації Печерська районна у м. Києві державна реєстрація, номер запису про включення відомостей про ФОП до ЄДР 2 070 001 0002 002977, дата реєстрації - 27.11.2000 року. Боржник є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку серії Ж №683623, виданим ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15.12.2010 року.

На момент звернення до господарського суду боржник включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 624660 від 01.10.2010 року.

Відповідно до ст. 1 ГПК - підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст.2 ГПК України - господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника.

Згідно ч. 1 ст.128 ГК України - громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст.58 ГК України - суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. З ст.128 ГК України - громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність: безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється;

Згідно ч. 1 ст.5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 1 ст.5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»- провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

Частина 1 ст. 47 розділу VI Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлює, що правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності (далі - громадянина-підприємця) банкрутом.

З урахуванням ст.ст. 1, 2 ГПК України, ст.ст.58, 128 ГК України, ст.ст. 5, 6, 47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» господарським судом Харківської області було порушено провадження по справі про банкрутство за заявою ініціюючого кредитора ФОП ОСОБА_4

Арбітражним керуючим призначена Звонарьова Юлія В'ячеславівна (Ліцензія Державного департаменту з питань банкрутства НОМЕР_4 від 27.02.2010 року, код НОМЕР_3, адреса реєстрації: АДРЕСА_2) , яка подала письмову заяву про свою згоду на участь у справі .

Як встановлено судом першої інстанції боржник є суб'єктом спрощеної системи оподаткування на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку серії Ж №683623, виданим ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15.12.2010 року, та видом його підприємницької діяльності оптова торгівля офісними меблями.

Боржник не веде обліку доходів та витрат, не складає бухгалтерський баланс, не є платником податку на додану вартість.

Підставою звернення ініціюючого кредитора з заявою до суду про визнання ОСОБА_5 банкрутом стало те, що боржник має зобов'язання перед кредитором ФОП ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (адреса: 43000, АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_5 місце проведення державної реєстрації - Виконавчий комітет Луцької міської ради Волинської області, дата реєстрації - 18.09.2002 року), на загальну суму 372.513,00 грн., що виникла на підставі договору поставки №200702/1 від 27.02.2007 року, специфікації №1 до договору поставки №200702/1 від 27.02.2007 року, видаткової накладної №ОРМ/1 від 18.04.2007 року, видаткової накладної №ОРМ/2 від 18.04.2007 року.

На виконання умов вищевказаного договору (п.1.1) постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність покупцеві товар найменування, вартість та кількість якого вказані у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору. Підписання сторонами специфікації або накладних на товар свідчить про факт узгодження обома сторонами асортименту, кількості і ціни товару.

У п.1.4 договору зазначено, що постачальник зобов'язується поставити товар на умовах поставки ББР, відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 року, якщо інше не буде погоджене сторонами.

Оплата за товар, що поставляється, проводиться покупцем шляхом оплати 100% вартості кожної партії товару протягом 90 банківських днів з дати постачання товару постачальником (п.4.3.).

Дані зобовязання не виконані боржником, проте не заперечуються останнім та визнані в повному обсязі, що є підставою вважати ці зобовязання безспірними, що підтверджується виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_8 від 09.03.2010 р., протестом про не оплату векселя від 09.03.2010 року, постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №17924134 від 09.03.2010 року та постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №17924134 від 20.12.2010 року, виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_8 від 09.03.2010 року, протестом про не оплату векселя від 09.03.2010 року, постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №17924327 від 09.03.2010 року та постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №17924327 від 20.12.2010 року.

Вищевказані зобов'язання повністю визнані, не оспорюються боржником та не погашені у встановлений для їх оплати строк.

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством "Євро-Альянс" та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", (ліцензія НБУ №75 від 24.12.2001року, код 09807750, МФО 351005 місцезнаходження: 61005,м.Харків,пр.Московський, 60), було укладено Кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії №164-мв-ока від 10.11.2004р. на загальну суму 1 500 000,00 доларів США, відповідно до умов якого, а саме п.1.1. банк зобов'язується надавати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у валютах, вказаних в договорі, у формі поновлюваної кредитної лінії, встановленим в базовій валюті, що дорівнює 1 500 000,00 доларів США, у порядку і на умовах, зазначених у цьому договорі.

Відповідно до договору іпотеки №164-мв-озо/з/дом від 27.11.2004 року майно належне ОСОБА_5 забезпечує зобов'язання, що випливають з кредитного договору про надання мультивалютної кредитної лінії №164-мв-ока від 10.11.2004 року. Пунктами 1.1.1 та 1.1.2 предметом іпотеки за цим договором є земельна ділянка, кадастровий номер якої 3223155400:05:049:0011, площею 0,5233 га, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, смт.Козин, вул.Київська. Земельна ділянка є власністю іпотекодавця на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-КВ №053884, виданого Козинською селищною радою народних депутатів 27.08.2002 року на підставі договорів купівлі-продажу №3789, 3793, 3797 від 06.08.2002року та договору купівлі-продажу №4621 від 30.08.2002 року, державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №7400, та домоволодіння загальною площею 547,1 кв.м., яке розташоване за адресою: Київська область, Обухівський район, смт.Козин, вул.Федоренка (вул.Київська), будинок 8а. Дане домоволодіння є власністю іпотекодавця на підставі свідоцтва про право власності від27.04.2004 року, виданого на підставі рішення Козинської селищної ради №28/49 від29.01.2004 року, зареєстрованого в державному реєстрі прав на нерухоме майно 27.04.2004 року за №1429 в книзі 8.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи боржник має у власності:

- рухоме майно - колісний транспортний засіб: ВМW Х5, 2004 року випуску, реєстраційний №АА9575АР.

Відповідно до висновку про вартість майна до звіту № 11-2/12/10 від 17.12.201 Ороку (сертифікат суб'єкту оціночної діяльності № 9018/09 від 22.10.2009 року, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №1056 від 15.05.2004 року, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ №2801-ПК, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №1389 від 09.07.2004 року) ринкова вартість колісний транспортний засіб: ВМ\Ґ Х5, 2004 року випуску, реєстраційний №АА 9575 АР, становить 179 200,00 грн.

-нерухоме майно житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 547,00 кв.м.

Відповідно до висновку про вартість майна до звіту № 11-1/12/10 від 17.12.2010 року (сертифікат суб'єкту оціночної діяльності № 9018/09 від 22.10.2009 року, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №1056 від 15.05.2004 року, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ №2801-ПК, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №1389 від 09.07.2004 року) ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями загальною площею 547,00 кв.м., становить 1 750 400,00 грн. земельна ділянка загальною площею 0,375 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: смт.Козин, вул.Київська, на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

Відповідно до звіту з експертної грошової оцінки земельної ділянки загальною площею 0,375 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: смт.Козин, вул.Київська, на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, становить 262 500,00грн.

Боржник має у власності грошові кошти у сумі 500,00 грн., що підтверджується довідкою АТ Банк "Фінанси та кредит" №38/234 від 20.12.2010 р.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що на час подачі даної заяви боржник має у власності грошові кошти у сумі 500,00 грн., що підтверджується довідкою АТ Банк "Фінанси та кредит" №38/234 від 20.12.2010 року, а також , що він не має відомостей про заповіт або відкриття спадщини на його користь; не має у власності майна, що не є предметом застави та іпотеки; не має заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших активів загальнообов'язкового державного соціального страхування, по податках і зборах (обов'язкових платежах); не має заборгованості по відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської винагороди; не має найманих працівників, а також дебіторської заборгованості ;боржник не має у власності іншого рухомого та нерухомого майна, дебіторської заборгованості, грошових коштів на рахунках у банківських установах, та інших активів, що підтверджується листом ДПІ у Печерському районі м. Києва №6554/р/29-112 від 09.12.2010 року; листом Виконавчого органу Київської міської ради інспекції державного технічного нагляду №078-3594 від 13.12.2010 року; листом Головного управління в м. Києві управління державної автомобільної інспекції №10/Р-395 о/п від 09.12.2010 року; листом Обухівського районного відділу земельних ресурсів; листом Київського міського БТІ та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна №53273 від 16.12.2010 року; листом Обухівського бюро технічної інвентаризації №1957 від 15.12.2010 року; листом міської інспекції держтехнагляду в м. Харкові №1395 від 25.11.2010 року; листом ДП "Центр державного земельного кадастру" Харківської регіональної філії №07/10087 від 29.11.2010 року; листом КП "Харківське районне бюро технічної інвентаризації" від 26.11.2010 року; листом ВДАІ з обслуговування Московського району м. Харкова та АТІ ГУМВС України в Харківській області №52/1/М-2299 від 26.11.2010 року; листом Харківської обєднаної податкової інспекції №20968/10/29-22 від 25.11.10 р.

За результатами інвентаризації було виявлено наступні активи: основні засоби 2 192 100,00, про що свідчить інвентаризаційна опис загальних коштів; розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках 500,00 грн.

Відповідно до ст.53 ЦК України - фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 1 ст.128 ГК України - громадянин-підприємець може бути визнаний судом банкрутом відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до ч. З ст. 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

З огляду на вищезазначене суд першої інстанції дійшов висновку про стійку неплатоспроможність боржника.

Відповідно до ст.1 закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом":

грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України;

неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше як через відновлення платоспроможності;

боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати;

суб'єкт банкрутства (далі - банкрут) - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна;

Згідно п. 4.3. Рекомендації президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04.06.2004 року №04-5/1193 - у вирішенні питання про визначення розміру вимог за грошовими зобов'язаннями господарські суди мають враховувати, що ч. 7 ст. 1 Закону визначає грошове зобов'язання як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Враховуючи приписи ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" процедура банкрутства фізичної особи - підприємця проводиться з урахуванням особливостей передбачених у ст. 47-49 Закону про банкрутство.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом": За заявою громадянина-підприємця господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення громадянином-підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди.

Згідно ч. 4 ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом": Якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

З урахування вищезазначених приписів законодавства суд першої інстанції відкрив ліквідаційну процедуру.

Матеріалами справи встановлено, та надано судом першої інстанції вірну оцінку, що на момент порушення провадження у справі про банкрутство боржника ініціюючий кредитор не зміг задовольнити свої вимоги до боржника у виконавчому проваджені по примусовому стягненню грошових коштів з боржника протягом трьох місяців з моменту відкриття виконавчого провадження.

На момент винесення цієї постанови ВДВС Московського району м. Харкова постановами про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №17924327 від 20.12.2010 року, ВП №17924134 від 20.12.2010 року було повернуто виконавчі документи, які були підставою для звернення ФОП ОСОБА_4 з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, в зв'язку з відсутністю майна на яке може бути звернене стягнення у виконавчому провадженні тобто ініціюючий кредитор ФОП ОСОБА_4 не зміг задовольнити свої вимоги до боржника у процедурі виконавчого провадження.

Відповідно до ч.7 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження підлягає закінченню у випадках: передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом.

Відповідно до ч. 1 ст.52 ЦК України - Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення, ПАТ «Укрсиббанк», обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилається на наступні порушення судом першої інстанції норм матеріального права:

1.Оскільки зобов'язання банкрута перед апелянтом виникають з договору іпотеки, то апелянт вважає, що суд помилково зобов'язав ліквідатора реалізувати належне банкруту майно, та скасував усі арешти та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, а також помилково включив до ліквідаційної маси банкрута предмет іпотеки за заниженою на думку апелянта вартістю.

2.Призначення ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Звонарьової Ю.В. є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам ч. 7 ст. 48 Закону про Банкрутство.

Однак з викладеними у апеляційної скарзі твердженнями апелянта погодитися не можна з наступних підстав:

підставою для визнання ФОП ОСОБА_5 банкрутом, були не зобов'язання боржника перед апелянтом за договором іпотеки, а зобов*яання перед ФОП ОСОБА_4, які повязані з підприємницькою діяльністю боржника, на загальну суму 372.513,00 грн., що виникли на підставі договору поставки №200702/1 від 27.02.2007 року, специфікації №1 до договору поставки №200702/1 від 27.02.2007 року, видаткової накладної №ОРМ/1 від 18.04.2007 року, видаткової накладної №ОРМ/2 від 18.04.2007 року.

Вищевказані зобов'язання є безспірними та незадоволеними протягом 3 місяців у виконавчому проваджені ВДВС, що підтверджується виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_8 від 09.03.2010 року, протестом про неоплату векселя від 09.03.2010 року, постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №17924134 від 09.03.2010 року та постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №17924134 від 20.12.2010 року, виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_8 від 09.03.2010 року, протестом про неоплату векселя від 09.03.2010 року, постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №17924327 від 09.03.2010 року та постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №17924327 від 20.12.2010 року.

Дані обставини підтверджуються і самим апелянтом, зокрема доданою до апеляційної скарги копії позовної заяви, поданої до Обухівського районного суду Київської області.

Твердження, що оскаржуваною постановою предмет іпотеки, належний банкруту, включений до ліквідаційної маси банкрута, не відповідає матеріалам справи, оскільки виявлення належного банкруту майна та включення його ліквідаційної маси банкрута відноситься до повноважень ліквідатора.

Відповідно до ч. 7 ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.

Призначення ліквідатора у справі про банкрутство громадянина-підприємця, це право суду яке він може застосувати в разі наявності нерухомого майна банкрута.

Згідно ч. 5 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий зобов'язаний здійснювати заходи щодо захисту майна боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута.

Наявність у боржника нерухомого або цінного рухомого майна потребує заходів що до його захисту та збереження, а до повноважень ліквідатора, передбачених Законом, у загальній процедурі відноситься управління майном банкрута.

В своїй апеляційній скарзі ПАТ «Укрсиббанк» посилається на ст.ст. 44,54 ЦК України щодо підстав, які визначають обставини за якими може бути призначене постійне управління майном банкрута.

Стаття 44 ЦК України визначає опіку над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме, а саме :

1.На підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.

2.За заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме, опіка може бути встановлена нотаріусом до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою.

3.Опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, приймає виконання цивільних обов'язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах.

4.За заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов'язані утримувати.

5.Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у разі появи фізичної особи, місце перебування якої було невідомим.

Стаття 54 ЦК України встановлює випадки управління майном, що використовується у підприємницькій діяльності, органом опіки та піклування, зокрема у разі:

1.Якщо фізична особа - підприємець визнана безвісно відсутньою, недієздатною чи її цивільна дієздатність обмежена або якщо власником майна, яке використовувалося у підприємницькій діяльності, стала неповнолітня чи малолітня особа, орган опіки та піклування може призначити управителя цього майна.

Орган опіки та піклування укладає з управителем договір про управління цим майном.

2.При здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені в інтересах особи, яка є власником майна.

3.У договорі про управління майном встановлюються права та обов'язки управителя.

Орган опіки та піклування здійснює контроль за діяльністю управителя майном відповідно до правил про контроль за діяльністю опікуна і піклувальника.

4.Договір про управління майном припиняється, якщо відпали обставини, на підставі яких він був укладений.

Таким чином ст. 44, 45 ЦК України на які посилається апелянт не є виключними підставами які визначають обставини за якими може бути призначене постійне управління майном банкрута.

Апелянт не заперечує наявність у банкрута нерухомого майна, але в апеляційній скарзі не наведено жодних обставин які б спростовували висновок суду про наявність необхідності постійного управління ліквідатором нерухомим майном належним банкруту.

Інших обґрунтувань, які були б підставою для скасування оскаржуваної постанови господарського суду Харківської області та задоволення апеляційної скарги, апелянтом не наведено.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи заявника, викладені ним в апеляційній скарзі не доведені жодним належним доказом, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі зясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалена ним постанова є законною та обґрунтованою, у звязку з чим підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає. Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції не було допущено жодних порушень норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Керуючись ст.ст.85, 99, 101, п.1ст.103, ст. 105,106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду ,-

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення .

Постанову господарського суду Харківської області від 21.12.2010 р. у справі № Б-39/150-10 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Лакіза В.В.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 березня 2011 року.