Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
08 вересня 2026 рокуСправа № 921/640/23УХВАЛА
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Боровця Я.Я.
за участю секретаря судового засідання Шевчук К.О.
Розглянув справу
за заявою боржника ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1
про неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства
Кредитор: Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр", м. Київ
Кредитор: Акціонерне товариство "КРЕДОБАНК" , м. Львів
Кредитор: Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", м. Київ
Кредитор: Акціонерне товариство "Акцент Банк", м. Дніпро
Кредитор: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", вул.Загородня, будинок 15, офіс 118/2, м. Київ
За участю учасників судового процесу:
від боржника: Півторак В.М. адвокат,
керуючий реструктуризацією Шимечко А.Я.,
від кредитора АТ "Кредобанк": Павленко С.В. адвокат (участь в режимі відеоконференції),
від кредитора АТ "Перший український міжнародний банк": Панченко О.О. - адвокат (участь в режимі відеоконференції).
Встановив:
25.09.2023 фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Тернопільської області з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2023, для розгляду справи визначено суддю Боровця Я.Я.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.10.2023 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, прийнято до розгляду та підготовче засідання призначено на 18.10.2023.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18.10.2023 відкрито провадження у справі №921/640/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Микитіва О.І. та призначено попереднє засідання на 18.12.2023, яке відкладено на 15.04.2024 (востаннє).
Ухвалою суду від 15.04.2024 визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів у справі № 921/640/23 відносно фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , а саме:
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" в розмірі 15 339,21 грн, з яких підлягають внесенню: 5 368,00 грн витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів та 9 971,21 грн (заборгованість) до другої черги реєстру вимог кредиторів;
- Акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" в розмірі 499 687,98 грн, з яких підлягають внесенню: 5 368,00 грн витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів та 494 319,98 грн (заборгованість) до другої черги реєстру вимог кредиторів;
Окремо внести до Реєстру вимог кредиторів грошові вимоги Акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" в сумі 491 119,98 грн, що забезпеченні заставою.
- Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" в розмірі 241 408,87 грн, з яких підлягають внесенню: 4 844,80 грн витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів та 236 564,07 грн (заборгованість) до другої черги реєстру вимог кредиторів.
Засідання суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначено на 16.05.2024.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.06.2024 визнано кредиторські грошові вимоги Акціонерного товариства "Акцент - Банк" відносно боржника ОСОБА_1 в сумі 168 624,33 грн та включено їх в Реєстр вимог кредиторів. Черговість задоволення грошових вимог кредитора: в сумі 6065,00 грн - судовий збір за подання заяви про визнання кредитором (відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів); в сумі 168 624,33 грн (заборгованість) вимоги другої черги.
Ухвалою суду від 12.09.2024 об"єднано скарги (вх. №6427 від 13.08.2024; вх. № 6475 та вх. № 6481 від 14.08.2024; вх. №6806 від 29.08.2024) на дії та бездіяльність арбітражного керуючого Микитіва О.І. у справі №921/640/23 в одне провадження - для спільного розгляду. Повідомлено учасників справи, що відкладене судове засідання щодо розгляду скарг на дії та бездіяльність арбітражного керуючого Микитіва О.І. та засідання суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі №921/640/23 відбудеться 10.10.2024.
Ухвалою суду від 27.02.2025 скаргу АТ "Перший український міжнародний банк" на дії керуючого реструктуризації Микитіва О.І. у справі №921/640/23, задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність керуючого реструктуризацією Микитіва О.І. у справі №921/640/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 . В іншій частині вимог скарги, відмовлено.
У задоволенні скарги АТ "Кредобанк" на дії/бездіяльність керуючого реструктуризації Микитіва О.І. у справі №921/640/23, відмовлено.
У задоволенні клопотання АТ "Кредобанк" про закриття провадження у справі №921/640/23 про неплатоспроможність ОСОБА_2 , відмовлено.
У задоволенні клопотання АТ "Перший український міжнародний банк" про закриття провадження у справі №921/640/23 про неплатоспроможність ОСОБА_2 , відмовлено.
Відкладено засідання суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі №921/640/23 на 27.03.2025.
Протокольною ухвалою від 27.03.2025 судове засідання відкладено на 24.04.2025.
Згідно даних "Діловодство спеціалізованого суду", на виконання вимог ухвали Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025, супровідним листом № 921/640/23/182/2025 від 11.04.2025 матеріали справи №921/640/23 направлено до Західного апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.
Ухвалою суду від 24.04.2025 відкладено розгляд справи №921/640/23 до повернення матеріалів справи №921/640/23 до Господарського суду Тернопільської області.
09.10.2025 матеріали справи №921/640/23 повернулись на адресу Господарського суду Тернопільської області.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі №921/640/23 апеляційні скарги АТ "Кредобанк" б/н від 06.04.2025 (вх. №01-05/1022/25 від 07.04.2025) та АТ "Перший український міжнародний банк" б/н від 02.04.2025 (вх. №01-05/977/25 від 02.04.2025) задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 27.02.2025 у справі №921/640/23 в частині пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6 - скасовано. В цій частині прийнято нове рішення. Скарги АТ "Перший український міжнародний банк" та АТ "Кредобанк" на дії/бездіяльність керуючого реструктуризацією Микитіва О.І. у справі №921/640/23 задоволено повністю. Визнано дії та бездіяльність арбітражного керуючого Микитіва Олега Ігоровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №229 від 26.02.2013; вул. Тернопільська, 2а, с. Смиківці, Тернопільський район, Тернопільська область) під час здійснення повноважень керуючого реструктуризацією у справі №921/640/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 - неналежним виконанням своїх обов`язків та такими, що порушують норми Кодексу України з процедур банкрутства та права кредиторів. Відсторонено арбітражного керуючого Микитіва Олега Ігоровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №229 від 26.02.2013; вул. Тернопільська, 2а, с. Смиківці, Тернопільський район, Тернопільська область) від виконання повноважень керуючого реструктуризацією у справі №921/640/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Обов`язки керуючого реструктуризацією у справі №921/640/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 до призначення судом першої інстанції керуючого реструктуризацією у встановленому законом порядку - покласти на арбітражного керуючого Микитіва Олега Ігоровича. У задоволенні клопотань АТ "Кредобанк" та АТ "Перший український міжнародний банк" про закриття провадження у справі №921/640/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного суду від 24.09.2025 у справі №921/640/23 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" залишено без задоволення, постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі №921/640/23 в частині відмови у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про закриття провадження у справі №921/640/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 залишено без змін.
Ухвалою суду від 12.11.2025 призначено судове засідання у справі №921/640/23 на 09.12.2025. Зобов`язано боржника ОСОБА_1 подати/надіслати суду в строк до 08.12.2025 пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією у справі №921/640/23.
Протокольною ухвалою від 09.12.2025 судове засідання відкладено на 27.01.2026.
Ухвалою суду від 09.12.2025 призначено керуючим реструктуризацією боржника ОСОБА_1 у справі №921/640/23 - арбітражного керуючого Шимечка Андрія Ярославовича.
Протокольною ухвалою від 27.01.2026 судове засідання відкладено на 12.03.2026.
Ухвалою суду від 11.03.2026 призначено судове засідання на 07.04.2026 з підстав, викладених в ній.
Ухвалою суду від 07.04.2026 визнано кредиторські грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" відносно боржника ОСОБА_1 в сумі 70 647,20 грн та включено їх в Реєстр вимог кредиторів, без права вирішального голосу /з дорадчим голосом. Черговість задоволення грошових вимог кредитора: в сумі 70 647,20 грн (заборгованість) - друга. Витрати на оплату судового збору в розмірі 4 844,80 грн покладено на боржника, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Протокольними ухвалами від 07.04.2026 та від 30.04.2026 судове засідання відкладено відповідно на 30.04.2026 та на 26.05.2026.
11.05.2026 (документ сформований в системі "Електронний суд") керуючим реструктуризацією Шимечком А.Я. надіслано до суду заяву (вх.№3637), в якій зазначено, що з метою прийняття кредиторами рішення про схвалення Плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 , надав погоджений боржником План реструктуризації боргів ОСОБА_1 станом на 11.05.2026.
Ухвалою суду від 26.05.2026 призначено судове засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі №921/640/23 на 14.07.2026 з підстав, викладених в ній.
Протокольною ухвалою від 14.07.2026 відкладено судове засідання на 27.08.2026.
24.08.2026 кредитор АТ "КРЕДОБАНК" звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі №921/640/23, на підставі ст. 123 та ст. 126 КУзПБ.
У судовому засіданні 27.08.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення щодо заяви представника кредитора АТ "КРЕДОБАНК" про закриття провадження у справі №921/640/23 та заяви представника боржника про введення процедури погашення боргів боржника, визнання боржника банкрутом та оголосив перерву до 08.09.2026, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Боржник у судове засідання 08.09.2026 не з`явився.
Представник боржника у судове засідання 08.09.2026 з`явився.
У судовому засіданні 27.08.2026 заперечив проти заяви АТ "КРЕДОБАНК" про закриття провадження у справі №921/640/23 з підстав, викладених у поясненнях (вх.№6736 від 27.08.2026). Крім цього, просить ввести процедуру погашення боргів ОСОБА_1 та визнати його банкрутом та призначити керуючим реалізації арбітражного керуючого Шимечка А.Я.
Керуючий реструктуризацією Шимечко А.Я. 08.09.2026 з`явився.
Представник кредитора АТ "КРЕДОБАНК" у судове засідання 08.09.2026 з`явився.
У судовому засіданні 27.08.2026 підтримав подану заяву (вх. №6642 від 24.08.2026) про закриття провадження у справі №921/640/23 з підстав, викладених в ній. Зокрема, зазначає про недобросовісну поведінку боржника. Посилається на ст. 126 КУзПБ, якою визначено, що якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Представниця кредитора АТ "Перший український міжнародний банк" у судове засідання 08.09.2026 з`явилася.
У судовому засіданні 27.08.2026 підтримала заяву кредитора АТ "КРЕДОБАНК" про закриття провадження у справі №921/640/23 (викладено в усній формі), що підтверджується протоколом судового засідання.
Представник кредитора АТ "Акцент Банк" у судове засідання 08.09.2026 не з`явився, однак надіслав до суду заяву (вх. №7220 від 14.09.2026), в якій підтримав заяву кредитора АТ "КРЕДОБАНК" про закриття провадження у справі №921/640/23 у зв`язку із недобросовісністю боржника, яка надійшла до суду після проголошення скороченої ухвали.
Інші представники кредиторів у судове засідання 08.09.2026 не з`явилися.
Розглянувши клопотання про закриття провадження у справі, судом встановлено таке.
Із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, фізичної особи-підприємця та не тотожний за метою і механізмом реалізації до інституту банкрутства юридичних осіб.
Як вбачається з пояснювальної записки до проєкту Кодексу України з процедур банкрутства метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації не з їх вини та потребують допомоги з боку держави.
Тому, призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.
У преамбулі Кодексу України з процедур банкрутства закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами обох судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Отже, застосовуючи ці норми, слід враховувати, що на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб Кодексом України з процедур банкрутства не встановлена.
Процедура неплатоспроможності фізичних осіб була введена законодавцем як інструмент виходу правовим способом зі скрутного фінансового становища для приватних осіб, а саме задля звільнення від боргів та відновлення платоспроможності .
Кодексом України з процедур банкрутства запроваджено правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, у тому числі фізичної особи-підприємця, та який є відмінним (наділеним особливостями) за метою і механізмом реалізації від інституту банкрутства юридичних осіб.
Особливості застосування процедури банкрутства до боржника фізичної особи передбачено Книгою четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Згідно статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
Таким чином, Кодексом України з процедур банкрутства запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов`язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.
За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов`язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Частиною другою статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.
Згідно з частиною п`ятою статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.
Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).
Отже, ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки: - повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо; - надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог; - подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ); - повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ); - погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).
Кодекс України з процедур банкрутства містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає:
- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років (пункти 3, 4 частини четвертої статті 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною сьомою статті 123 КУзПБ;
- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ);
- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов`язковій сплаті згідно з частиною третьою статті 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини восьмої статті 126 КУзПБ);
- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина одинадцята статті 126 КУзПБ).
Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
За частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За такого правового регулювання у справі про неплатоспроможність фізичної особи застосовні загальні підстави закриття провадження у справі про банкрутство, передбачені частиною першою статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства з урахуванням особливостей, встановлених спеціальними нормами цього Кодексу, отже тією мірою, якою ці підстави можуть стосуватися боржника - фізичної особи.
Системне тлумачення положень частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства у взаємозв`язку зі статтею 113 КУзПБ свідчить, що наведена норма та визначені нею підстави закриття провадження у справі про банкрутство (за винятком, визначених пунктами 1, 2, 5, які стосуються виключно юридичних осіб) є загальними приписами стосовно підстав закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за Книгою четвертою цього Кодексу, адже застосовуються як до банкрутства юридичних осіб, так і фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців.
Тож, за змістом частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства термін "справа про банкрутство" слід тлумачити широко, як універсальне поняття, адже банкрутство боржника є одним з етапів провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а підстави закриття провадження, які стосуються лише юридичних осіб, законодавець виділив у цій нормі відповідним уточненням щодо особи боржника або властивих лише банкрутству юридичних осіб судових процедур.
Окрім того, з урахуванням положень статей 3, 12 ГПК України, 2 КУзПБ та відсилочного припису пункту 9 частини 1 статті 90 КУзПБ у справі про неплатоспроможність фізичної особи можуть бути застосовані підстави закриття провадження у справі за статтею 231 ГПК України в тих межах, що стосуються фізичної особи та особливостей банкрутства.
Щодо спеціальних підстав закриття провадження у справі, які можуть бути застосовані лише у справі про неплатоспроможність фізичної особи, то аналіз приписів Книги четвертої КУзПБ свідчить, що така процесуальна можливість передбачена на всіх стадіях судової процедури реструктуризації боргів боржника, за різних підстав та з неоднаковим ступенем імперативності відповідних норм.
Так, частиною 8 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо: 1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім`ї; 2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами; 3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.
Конструкція вказаної норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.
До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини 8 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.
Враховуючи призначення цієї норми та можливість застосування її судом з власної ініціативи, Верховним Судом у постанові судової палати для розгляду справи про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 наголошено на тому, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.
У судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ передбачає право зборів кредиторів (кредитора у частині другій статті 128) звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність якщо: - збори кредиторів прийняли рішення про відмову у схваленні плану реструктуризації боргів боржника (пункт 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ); - господарський суд відмовив у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника (частина десята статті 126 КУзПБ); - боржником порушено план реструктуризації боргів (частина друга статті 128 КУзПБ).
Системний аналіз цих норм приводить до висновку, що за наведених вище підстав (окрім частини сьомої статті 123 КУзПБ) господарський суд може вирішити питання щодо доцільності подальшого руху справи лише за клопотанням зборів кредиторів (кредитора), яким на певній стадії судової процедури реструктуризації боргів боржника надано виключне право ініціювати за власним вибором перехід до наступної судової процедури неплатоспроможності фізичної особи або закриття провадження у справі.
Слід зазначити, що визначені у пункті 2 частини 8 статті 123, частині десятій статті 126 та частині 2 статті 128 КУзПБ підстави для звернення зборів кредиторів (кредитора) із клопотанням про закриття провадження у справі можуть бути зумовлені саме неконструктивною позицією останніх при погодженні плану реструктуризації боргів, порушеннями при схваленні зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, іншими обставинами, які не залежать від волі боржника, що має врахувати господарський суд при вирішенні питання про задоволення чи відмову у задоволенні такого клопотання зборів кредиторів (кредитора) крізь призму мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Таким чином само по собі клопотання зборів кредиторів про закриття провадження/перехід до наступної судової процедури, за відсутності передбачених спеціальним законом підстав та обставин, не може бути достатньою та безумовною підставою для задоволення господарським судом такого клопотання.
Відповідно до частини 11 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
За змістом цієї норми: - чітко визначений строк з якого вона може бути застосована судом - після спливу трьох місяців у процедурі реструктуризації боргів боржника; - обов`язковою умовою її реалізації є неподання до господарського суду протягом визначеного строку погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника; - коло ініціаторів її застосування не конкретизовано; - господарський суд набуває право на альтернативне вирішення подальшого руху справи: ухвалити рішення про перехід до наступної судової процедури чи про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Щодо застосування частини одинадцятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд наголошує, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
Вказана позиція викладена в постанові Верховного суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.
Концепція інституту неплатоспроможності фізичних осіб та аналіз положень КУзПБ, що регламентують судову процедуру реструктуризації боргів боржника, дають підстави для висновку, що запорукою досягнення мети цієї процедури є компроміс між кредиторами і боржником щодо зміни способу та порядку виконання його грошових зобов`язань з урахуванням майнового стану та об`єктивних можливостей боржника.
Порівняльний аналіз положень частини 11 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства з частиною сьомою статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.
Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.
Водночас, слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов`язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.
За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов`язує неможливість її судового розгляду.
Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою КУзПБ закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Водночас очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.
За таких обставин однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Щодо застосування частини одинадцятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
У розвиток цієї правової позиції у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду наголошено, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
Суд акцентує увагу на тому, що за приписами КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (пункт 8 частини п`ятої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства).
Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (частина друга статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства).
Згідно частини четвертою статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Отже, на відміну від статті 44 КУзПБ, у справі про неплатоспроможність фізичної особи КУзПБ не встановлює граничного строку здійснення судової процедури реструктуризації боргів боржника, проте у наведених вище приписах визначає максимальні строки щодо кожної стадії цієї судової процедури, крім виконання плану реструктуризації боргів, що має індивідуальні особливості для кожного боржника.
Зазначене у сукупності дає підстави для висновку, що строк судової процедури реструктуризації боргів боржника від дня її введення та до затвердження судом погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження, зокрема у разі неподання чи не затвердження такого плану, не повинен перевищувати 120 днів.
Таке тлумачення кореспондується з приписами частини першої статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства про перехід до процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не схвалено плану реструктуризації боргів боржника, що розуміється як додатковий стимул для дієвої реалізації кредиторами своїх правомочностей та засіб захисту інтересів добросовісного боржника від зволікання кредиторів.
Відповідно до частини одинадцятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Логічне та філологічне тлумачення цієї норми у взаємозв`язку з пунктом 2 частини четвертої статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства приводить до висновку, що за їх приписами на господарський суд покладено обов`язок розглянути та вирішити питання щодо подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника, зокрема у разі неподання на затвердження плану реструктуризації боргів боржника, а словосполучення "має право прийняти рішення" вказує на дискрецію господарського суду при вирішенні цього питання в межах диспозиції частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.
Отже, до встановленого строку визнання боржника банкрутом за частиною першою статті 130 КУзПБ господарський суд у судовому засіданні, призначеному згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 122 КУзПБ зобов`язаний з`ясувати причини неподання на затвердження плану реструктуризації боргів і позиції сторін та за результатами ухвалити рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника, або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.
Таким чином, хоча КУзПБ докладно не регламентує закінчення процедури реструктуризації боргів боржника, проте за приписами пункту 8 частини п`ятої статті 119, частини одинадцятої статті 126 цього Кодексу визначено строк, три місяці з дня введення процедури реструктуризації боргів, протягом якого, але не пізніше строків установлених законом і судом, сторони мають здійснити свої права та обов`язки задля узгодження плану реструктуризації боргів боржника, у разі якщо господарський суд раніше не дійде висновку про наявність підстав для переходу до наступної судової процедури або закриття провадження у справі, зокрема відповідно до частини сьомої, пункту 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ.
До спливу цього строку керуючий реструктуризацією зобов`язаний виконати в повному обсязі покладені на нього завдання, зокрема щодо перевірки майнового стану боржника та забезпечення розгляду зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, а господарський суд повинен забезпечити дотримання процесуальних строків та гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін у судовій процедурі реструктуризації боргів боржника.
Суд наголошує на такому визначенні спеціальним законом строків у судовій процедурі реструктуризації боргів, адже презюмується, що добросовісний боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, здатен без зволікань надати вичерпну інформацію щодо свого майнового стану та можливостей погасити борги, а динамічність цієї процедури попереджує ризик додаткових витрат боржника через вичерпання авансування винагороди арбітражного керуючого та відповідає принципу процесуальної економії господарського судочинства.
За змістом частини першої статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у двох випадках, якщо: - протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника; - зборами кредиторів прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.
Ця норма хоча і регламентує початок судової процедури погашення боргів боржника, проте не визначає всіх випадків її введення та усієї сукупності підстав, що належить з`ясувати суду для переходу до наступної судової процедури у справі.
За змістом абзацу другого частини другої статті 6, частини перша статті 130 КУзПБ процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної особи одночасно з визнанням банкрутом боржника, тобто у разі встановлення ознак неплатоспроможності боржника.
Таким чином, визнаючи боржника - фізичну особу банкрутом, господарський суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом з`ясування та зіставлення активів і пасивів боржника.
Тому неплатоспроможність боржника є обов`язковою підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, зокрема в порядку частини першої статті 130 КУзПБ, а відсутність ознак неплатоспроможності боржника матиме наслідком закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 90 КУзПБ.
Отже, приписи частини першої статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з`ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за частиною сьомою статті 123, частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ.
Враховуючи, що у частині одинадцятій статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства конкретизовано лише момент з якого вона підлягає застосуванню господарським судом, реалізація цієї норми можлива після спливу трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника та до завершення цієї судової процедури, зокрема безпосередньо перед вирішенням господарським судом питання про визнання боржника банкрутом та перехід до судової процедури погашення боргів в порядку частини першої статті 130 КУзПБ.
За таких обставин, приписи частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 КУзПБ у їх системному зв`язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а частина перша статті 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляд справи про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.
Так, згідно приписів ст. ст. 42, 43 ГПК України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав (ст. 3 ЦК України). Реалізація процесуальних прав та обов`язків передбачає і дотримання приписів матеріального права.
Також, як зазначає Міжнародний суд ООН, "одним із основних принципів, що регулює створення та виконання юридичних зобов`язань незалежно від джерела, є принцип співпраці. Відповідно до принципу співпраці кожна із сторін має надавати іншій стороні можливе сприяння у виконанні нею своїх обов`язків. Він поширюється на всі зобов`язання без виключення".
Згідно приписів статті 13 Цивільного кодексу України особа може користуватися своїми права лише у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Суд зазначає, що судовому захисту не підлягає право особи, яке хоча формально не порушує норм права, проте за своєю суттю покликане діяти на шкоду контрагентам цієї особи.
Натомість, суд зауважує, що у справах про банкрутство арбітражний керуючий/боржник діють відповідно до приписів КзПБ, проте одночасно є стороною у справі відповідно до норм ГПК України, а отже, задля дотримання принципу диспозитивності та змагальності (ст. 2 ГПК України) судом при ухваленні рішення мають враховуватися інтереси інших учасників справи про банкрутство.
Так, у матеріалах справи міститься проєкт плану реструктуризації боргів станом на 11.05.2026, погоджений представником боржника адвокатом Півтораком В.М.
Зокрема у плані зазначено, що до складу майна боржника входить транспортний засіб - автомобіль легковий, марки ВМW, модель 650, номер державної реєстрації НОМЕР_2 , рік випуску 2012, який перебуває в розшуку.
Також вказано, що боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів дохід у розмірі 600 000,00 грн, з яких щомісяця виділятиметься 6 000,00 грн на погашення вимог кредиторів, заставному кредитору відповідно до реалізації предмету застави, розмір вимог, які будуть прощені (списані ) становитиме 642 670,39 грн.
Відтак, суд звертає увагу на те, що планом реструктуризації передбачено спрощення (списання) боргів боржника близько 64 %, що не має економічного обґрунтування.
У той же час, боржником не продемонстровано ні кредиторам, ні суду добросовісність у своїх намірах, та не здійснено доопрацювання проєкту плану реструктуризації врахувавши зауваження кредиторів, що були висловленні на зборах кредиторів.
Також, зі змісту плану реструктуризації боргів слідує, що загальна сума всіх грошових вимог, з урахування судового збору становить 1 002 580,39 грн.
Проте, загальна сума кредиторських грошових вимог, визнаних судом, з урахування судового збору становить 1 006 608,39 грн.
Так, ухвалою суду від 15.04.2024 визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів у справі № 921/640/23 відносно фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , а саме:
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" в розмірі 15 339,21 грн, з яких підлягають внесенню: 5 368,00 грн витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів та 9 971,21 грн (заборгованість) до другої черги реєстру вимог кредиторів;
- Акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" в розмірі 499 687,98 грн, з яких підлягають внесенню: 5 368,00 грн витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів та 494 319,98 грн (заборгованість) до другої черги реєстру вимог кредиторів;
Окремо внести до Реєстру вимог кредиторів грошові вимоги Акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" в сумі 491 119,98 грн, що забезпеченні заставою.
- Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" в розмірі 241 408,87 грн, з яких підлягають внесенню: 4 844,80 грн витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів та 236 564,07 грн (заборгованість) до другої черги реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.06.2024 визнано кредиторські грошові вимоги Акціонерного товариства "Акцент - Банк" відносно боржника ОСОБА_1 в сумі 168 624,33 грн та включено їх в Реєстр вимог кредиторів. Черговість задоволення грошових вимог кредитора: в сумі 6065,00 грн - судовий збір за подання заяви про визнання кредитором (відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів); в сумі 168 624,33 грн (заборгованість) вимоги другої черги.
Ухвалою суду від 07.04.2026 визнано кредиторські грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" відносно боржника ОСОБА_1 в сумі 70 647,20 грн та включити їх в Реєстр вимог кредиторів, без права вирішального голосу /з дорадчим голосом. Черговість задоволення грошових вимог кредитора: в сумі 70 647,20 грн (заборгованість) - друга. Витрати на оплату судового збору в розмірі 4 844,80 грн покласти на боржника, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Із Протоколу зборів кредиторів від 25.05.2026 встановлено, що участь у зборах, проведених шляхом заочного голосування взяли кредитори АТ "Кредобанк" та АТ "ПУМБ", які проголосували проти схвалення плану реструктуризації боргів боржника. Щодо закриття провадження у справі проголосував АТ "Кредобанк" "за", АТ "ПУМБ" "не голосував".
Інших кредиторів, а саме ТОВ "Коллект Центр", АТ "Акцент Банк" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" керуючим реструктуризацією Шимечком А.Я. не зазначено.
Крім того, згідно відповіді кредитора АТ "ПУМБ" (в порядку заочного голосування) вбачається, що кредитор проголосував проти схвалення плану реструктуризації боргів боржника станом на 11.05.2026.
Також, зазначено, що середній дохід боржника за останні 12 місяців відповідно до довідки Пенсійного фонду України (форма ОК-5) становить 51 796,52 грн (нарахований) або 39 883,32 грн (після сплати податків та зборів). Згідно з планом реструктуризації боргів боржник пропонував сплачувати кредиторам 6 000,00 грн на місяць. Запропонована боржником сума є неспівмірною з його доходом та несправедливою по відношенню до кредиторів. Дохід боржника дозволяє здійснювати виплати кредиторам у більшому розмірі. АТ "ПУМБ" пропонує боржнику збільшити в плані реструктуризації боргів боржника суму, яка буде щомісячно виділятися для погашення вимог кредиторів, до 15 000,00 грн. Боржнику будуть залишатися в розпорядженні кошти в сумі 24 000,00 грн. Ця сума перевищує середню заробітну плату по Україні, і є цілком прийнятною для задоволення побутових потреб. Графік платежів до плану реструктуризації боргів боржника складений непрофесійно: незручний для сприйняття, не має ознак документа, без підпису боржника, без визначення черговості погашення вимог. Інформація про доходи боржника, яка вказана у плані реструктуризації боргів (п.4), не відповідає дійсним обставинам справи. Розмір суми, яка щомісячно залишатиметься боржнику для задоволення побутових потреб (п.7) 4 000,00 грн не відповідає дійсним обставинам справи. Просив вирішити питання проведення наступних зборів кредиторів.
Зі змісту пояснення (вх.№7220) кредитора АТ "Акцент Банк", в яких останній підтримує позицію кредитора АТ "Кредобанк" щодо закриття провадження у справі №921/640/23. Зокрема стверджує, що боржник ухиляється від співпраці з кредиторами та навмисно затягує процедуру реструктуризації боргів. Боржник приховує заставне майно та повідомляє неповну і неправдиву інформацію про власні доходи у деклараціях про майновий стан. Боржник має достатню фінансову можливість для повного погашення вимог усіх визнаних кредиторів (на загальну суму 1 006 608,39 грн), оскільки регулярний дохід ОСОБА_1 становить не менше 45 000,00 грн 48 457,64 грн. Замість економічно обґрунтованого погашення боргів (по 16 776,81 грн щомісяця), боржник пропонує план реструктуризації з виплатою лише 6 000,00 грн щомісяця та безпідставним прощенням 64% боргів. Протягом трьох місяців з дня відкриття провадження у справі, до суду не подано погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, виключно з вини боржника.
Не зважаючи на рішення зборів кредиторів, представник боржника адвокат Півторак В.М. у запереченнях щодо закриття провадження у справі просить суд здійснити перехід до процедури погашення боргів, визнати банкрутом ОСОБА_1 та призначити керуючим реалізацією ОСОБА_1 арбітражного керуючого Шимечка А.Я.
Суд зазначає, що поведінка боржника щодо подання очевидно невиконуваних планів реструктуризації боргів на розгляд зборів кредиторів є недобросовісною та такою, що містить ознаки ухилення від виконання зобов`язань, маючи на меті фактичне списання усієї наявної заборгованості перед кредиторами.
Така поведінка може пояснюватись прагненням спонукати кредиторів до відхилення поданого плану реструктуризації боргів (не прийняття рішення щодо його схвалення зборами кредиторів), що зі спливом 120 днів з дня відкриття провадження у справі створює формальні підстави для переходу в процедуру погашення боргів на підставі ч.1 ст.130 КУзПБ.
Отже, керуючий реструктуризацією/арбітражний керуючий Шимечко А.Я. не провів реальної роботи щодо перевірки відомостей у деклараціях боржника про майновий стан, не розробив реального плану реструктуризації боргів, який би враховував інтереси і боржника і кредиторів, не надавав кредиторам інформації щодо перевірки майнового становища боржника та членів його сім`ї.
Провадження у справі відкрито у 2023 році, тобто з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника минуло майже три роки, однак протягом цього строку суду не подано схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, матеріали справи не містять доказів дій кредиторів, які б свідчили про безпідставне зволікання у затвердженні плану, наявний проєкт плану реструктуризації не враховує інтересів кредиторів, оскільки передбачає списання 64% боргів.
Слід зазначити, що матеріали справи не містять сформованого Реєстру вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
Окрім того, представник боржника адвокат Півторак В.М. на заяву АТ "Кредобанк" про закриття провадження у справі зазначає, що з суми доходу в розмірі 65 594,10 грн утримуються аліменти в розмірі 17 136,46 грн, проте жодних доказів таких утримань до суду та кредиторам не надано.
Також, така інформація не міститься у Деклараціях боржника та арбітражним керуючим не виявлено таких утримань.
Суд погоджується з позицією кредитора АТ "Кредобанк", що згідно довідки від 12.12.2024 №2497/330 видана Військовою частиною НОМЕР_3 де зазначено, що сума доходу ОСОБА_1 становить 51 795,10 грн (остання), а за мінусом аліментів 12 754,54 грн, то залишку коштів в розмірі 39 040,56 грн буде достатньо для повного погашення всіх грошових вимог кредиторів, які визнані судом.
Відповідно до приписів ч.ч. 7, 8 ст. 123, ст. 124, ч. 8 ст. 126 Кодексу України з процедур банкрутства право на процедуру неплатоспроможності та отримання відповідних пільг має лише добросовісний боржник (фізична особа).
У даному контексті слід враховувати також правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 -IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Здійснюючи у даному випадку функцію судового контролю, з огляду на встановлені обставини справи та врахувавши дії заявника (боржника), а точніше його бездіяльність, суд відзначає про небажання боржника реабілітаційної процедури щодо "відновлення платоспроможності".
Натомість, поведінка боржника ніяк не свідчить про його намір якнайшвидше виконати взяті на себе зобов`язання, а навпаки, на переконання суду, зазначене свідчить, що подання Патиковським Дмитром Аркадійовичем заяви про його неплатоспроможність - це намагання ухилитися від оплати своїх боргів, шляхом їх списання у процедурі неплатоспроможності.
Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany)).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Так, частиною сьомою статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:
1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім`ї;
2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;
3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.
Верховний Суд у своїй постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 звертає увагу на те, що конструкція цієї норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.
У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої КУзПБ установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 ЦК України).
За змістом приписів статей 116, 119, 123, 125, 126, 128 Кодексу України з процедур банкрутства щодо вимог до боржника та процесуальних наслідків їх невиконання, законодавець означив принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Системне тлумачення положень статей 90, 123, 126, 128, 129 КУзПБ у взаємозв`язку зі статтями 2, 113 КУзПБ приводить до висновку, що закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи під час судової процедури реструктуризації боргів боржника можливе:
- зі спеціальних підстав, визначених частиною сьомою статті 123 КУзПБ, частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ;
- із загальних підстав, визначених пунктами 1 - 8 частини першої статті 90 КУзПБ (тією мірою, якою ці підстави можуть стосуватися боржника - фізичної особи);
- в інших випадках, передбачених законом (пункт 9 частини першої статті 90 КУзПБ), зокрема визначених пунктами 1 - 7 частини першої статті 231 ГПК України в тих межах, що стосуються судової процедури неплатоспроможності фізичної особи.
Враховуючи, що основним призначенням частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства є припинення реабілітації очевидно недобросовісного боржника та можливість її застосування з власної ініціативи суду, господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за цією нормою, тому з власної ініціативи, зокрема розглядаючи інформацію керуючого реструктуризацією про результати перевірки майнового стану боржника або вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.
Виокремивши певний перелік підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи у частині сьомій статті 123 КУзПБ, законодавець у абзаці п`ятому цієї норми акцентує на спеціальних наслідках її реалізації - неможливості протягом року повторно скористатися судовою процедурою неплатоспроможності для очевидно недобросовісного боржника. Тому, перелік підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ слід тлумачити як вичерпний лише в аспекті застосування передбачених цією ж нормою обмежувальних наслідків такого закриття.
Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, cуд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (AlimentariaSanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального колексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд погоджується з доводами кредиторів про недобросовісну поведінку боржника, відсутність доказів сумлінного виконання боржником своїх обов`язків у справі та відсутність у зв`язку з цим підстав для розгляду судом наданого боржником у справу плану реструктуризації на предмет його відповідності нормам КУзПБ, однак про наявність підстав для задоволення клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.
Суд, також враховує зазначення боржником в плані реструктуризації боргів боржника про прощення (списання) заборгованості боржника перед кредиторами в сумі 642 670,39 грн із визнаної суми вимог кредиторів у розмірі 1 006 608,39 грн.
Тоді як прощення (списання) майже всієї суми визнаних судом у справі грошових вимог кредиторів свідчить про невідповідність умов поданого боржником плану реструктуризації боргів боржника вимогам законодавства, оскільки цей план вказує на ознаки ухилення боржника від виконання зобов`язань, який фактично має на меті не реструктуризацію боргів перед кредиторами боржника, як передбачає закон (стаття 124 КУзПБ), а фактичне списання заборгованості перед кредиторами свідчить про зловживання боржником правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність, ігнорування ним мети і завдань процедури реструктуризації боргів.
Правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 01.07.2025 у справі №902/1288/23.
Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Верховний Суд наголошує на тому, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.
Процедура неплатоспроможності фізичної особи не є процедурою списання боргів, в цій процедурі необхідно дотримуватись балансу інтересів та враховувати правомірні очікування кредиторів.
Поведінка боржника є недобросовісною, оскільки містить ознаки ухилення від виконання зобов`язань, маючи на меті фактичне списання заборгованості перед кредиторами, що може свідчити про зловживання правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.
Правова позиція наведена у постанові Верховного суду від 23.09.2025 у с праві №916/105/22.
Слід зазначити, що у випадку, коли план реструктуризації не затверджується, господарський суд через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів та ухвалити рішення про закриття провадження чи визнання боржника банкрутом.
З огляду на викладене, враховуючи, що процедура реструктуризації боргів боржника є пріоритетною відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, а також з огляду на явні ознаки недобросовісної поведінки боржника, які фактично виражені в приховуванні відомостей щодо майнового стану боржника, в ухиленні боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, в небажанні досягнення компромісу та, відповідно, у відсутності прагнення до розрахунків з кредиторами, а фактичного намагання боржника ухилитися від оплати своїх боргів, шляхом їх списання у процедурі неплатоспроможності, то за таких обставин, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №921/640/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , у зв`язку з недобросовісністю боржника, з урахуванням зазначених імперативних норм ч.11 ст. 126 КУзПБ та припинення повноважень керуючого реструктуризацією ОСОБА_3 .
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства суд закриває провадження у справі про банкрутство в інших випадках, передбачених законом.
За частиною 5 статті 121 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, статтями 232, 234, 235 ГПК України, Господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Заяву Акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" про закриття провадження у справі №921/640/23, задоволити.
2. Припинити процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 , введену ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18.10.2023 у справі №921/640/23.
3. Припинити повноваження керуючого реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Шимечка Андрія Ярославовича, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №738 від 08.04.2023 у справі №921/640/23.
4. Припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18.10.2023 у справі №921/640/23.
5. Закрити провадження у справі №921/640/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
6. Ухвалу надіслати учасникам у справі до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття.
Ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (стаття 9 Кодексу України з процедур банкрутства).
Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою - https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повну ухвалу підписано "17" листопада 2026 року.
Суддя Я.Я. Боровець
Судове рішення № 141538844, Господарський суд Тернопільської області було прийнято 08.09.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 921/640/23. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: