Рішення № 141304730, 09.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.11.2026Справа № 910/12894/25 (910/3115/26)

За позовом ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»

(ідентифікаційний код: 36799740)

Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»

(ідентифікаційний код: 44276926)

треті особи Арбітражний керуючий Багінський Артем Олександрович

(ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 )

Акціонерне товариство «Акцент-Банк»

(ідентифікаційний код: 14360080)

Акціонерне товариство «Сенс Банк»

(ідентифікаційний код: 23494714)

Акціонерне товариство «Універсал Банк»

(ідентифікаційний код: 21133352)

про визнання договору відступлення права вимоги недійсним

у межах справи № 910/12894/25

за заявою ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність боржника фізичної особи

Суддя Омельченко Л.В.

Без виклику (повідомлення) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа за заявою ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) про неплатоспроможність на стадії реструктуризації боргів.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ідентифікаційний код: 36799740), Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ідентифікаційний код: 44276926) про визнання договору недійсним, в якому просить суд:

- визнати недійсним Договір № 10-01/2023 від 10.01.2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, укладений між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», в частині відступлення прав вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кредитними договорами № 100463746 від 09.09.2021 та № 77567649 від 09.09.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач уважає Договір № 10-01/2023 від 10.01.2023 про відступлення прав вимоги, укладений між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», не договором факторингу, а договором цесії. Відтак, оскільки Договір № 10-01/2023 від 10.01.2023 в частині передачі прав вимоги щодо ОСОБА_1 суперечить ч. 2 ст. 1083 ЦК України та приписам глав 73 ЦК України, позивач уважає, що він є недійсним у цій частині на підставі ст. 203, 215 ЦК України.

Протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 20.03.2026 позовну заяву № 910/12894/25 (910/3115/26) передано судді Омельченку Л.В. для розгляду в межах справи № 910/12894/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ).

Ухвалою суду від 02.04.2026 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про визнання договору недійсним у межах справи № 910/12894/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 та відкрити провадження у справі № 910/12894/25 (910/3115/26); справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: арбітражного керуючого Багінського Артема Олександровича (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ); Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (ідентифікаційний код: 14360080); Акціонерне товариство «Сенс Банк» (ідентифікаційний код: 23494714); Акціонерне товариство «Універсал Банк» (ідентифікаційний код: 21133352).

21.04.2026 від ТОВ «Коллект Центр» надійшов відзив на позов.

Згідно ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Баранівка-Агро», всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» (кредитодавець) та ОСОБА_1 , (позичальник) укладено Договір про споживчий кредит № 100463746, відповідно до якого кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених Договором, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у розмірі 10 000, 00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін до 09.10.2021.

17.12.2021 було укладено Договір факторингу № 17/12-2021-62, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 100463746, укладеним з ОСОБА_1

10.01.2023 було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 100463746, укладеним ОСОБА_1 .

Позивач уважає вказаний вище Договір № 10-01/2023 від 10.01.2023 в частині відступлення прав вимоги до ОСОБА_1 недійсним з огляду на те, що, на думку позивача, договір № 10-01/2023 від 10.01.2023 в частині передачі прав вимоги щодо ОСОБА_1 суперечить ч. 2 ст. 1083 ЦК України та приписам глав 73 ЦК України. Позивачка стверджує, що оспорюваний договір не є договором факторингу, а є договором цесії. Це вбачається як і з його назви так і з його умов, які вказані у преамбулі договору, а також у розділі 1, у якому сторони прямо заперечують факторингову природу договору.

Зважаючи на викладене, позивачка просить суд визнати недійсним Договір № 10-01/2023 від 10.01.2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, укладений між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», в частині відступлення прав вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кредитними договорами № 100463746 від 09.09.2021 та № 77567649 від 09.09.2021.

Від відповідача - ТОВ «Коллект Центр» надійшов відзив на позов, в якому він повністю не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 , зазначає, що у розділі 1 договору відступлення від 10.01.2023 № 10-01/2023 зазначено про те, що за своєю правовою природою цей договір є правочином з передання Первісним кредитором шляхом продажу прав вимоги, визначених у договорі, Новому кредитору (відступлення прав вимоги). Сторони визнають, що жодне з положень цього договору, а також будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього договору, не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням Первісного кредитора Новим кредитором. Крім того, відповідач звертає увагу, що 10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було складено та підписано Акт прийому-передачі реєстру боржників до договору відступлення, що є додатком № 4 до вказаного договору та з якого вбачається, що первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кількістю 207 307, після чого новий кредитор став кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей, в тому числі і до ОСОБА_1 . Факт оплати за договором відступлення, у відповідності до п. 7.2 договору підтверджується актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023, згідно якого сторони у відповідності до ст. 601 ЦК України дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов`язаннями, зазначеними у п. 1 та п. 2 цього акту, в тому числі і за договором відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 № 10- 01/2023 в сумі 5 312 491, 59 грн. Копії перелічений документів містяться в матеріалах справи та підтверджують перехід права вимоги на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до боржників.

У зв`язку з викладеним, відповідач уважає, що між сторонами правочину під час укладання договору про відступлення прав вимоги було дотримано вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми вчиненого правочину, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, тому підстави для визнання його недійсним відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 Цивільного кодексу України є визнання правочину недійсним.

При цьому, загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Так, в обґрунтування позовних вимог про визнання недійсним правочину, укладеного 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект Центр» про відступлення прав вимоги № 10-01/2023, позивач посилається на те, що сторонами невірно визначено правову природу правочину. Зокрема, позивач стверджує, що оспорюваний договір за своїм змістом є договором цесії, тоді як сторони визначили його договором факторингу.

Слід зазначити, що підстави заміни кредитора у зобов`язанні визначені ст. 512 ЦК України. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Судом встановлено, що 10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» був укладений договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до умов якого Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до Договору.

Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Договорами позики (Кредитними договорами) відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Первісному кредитору грошові кошти у сумі 5 312 491,59 грн без ПДВ (п. 7.1. договору).

Пунктом 7.2 договору відступлення погоджено, що ціна договору сплачується Новим кредитором Кредитору в будь який передбачений (не заборонений) законодавством спосіб, в тому числі, але не виключно, шляхом перерахування коштів на рахунок вказаний в п. 12 цього Договору або зарахуванням зустрічних однорідних вимог в порядку визначеному п. 5.6.2. цього Договору, протягом 1065 (одної тисячі шістдесяти п`яти) календарних днів з дати підписання Сторонами цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було складено та підписано Акт прийому-передачі реєстру боржників до договору відступлення, що є додатком № 4 до вказаного договору та з якого вбачається, що первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників, в тому числі стосовно боржника ОСОБА_1 .

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

Постановою Верховного Суду України від 10.07.2007 у справі № 26/347-06- 6531 визначено поняття договору факторингу, що його містить ЦК України, як такий, що спрямований на фінансування однією стороною іншої шляхом передачі в її розпорядження певної суми громових коштів. Тобто, наявне надання фактором послуги. Вона надається за плату, розмір якої визначається договором. При цьому грошова вимога, яка передається клієнтом фактору, не може бути платою за надану останнім фінансову послугу. Отже, якщо за договором факторингу за певну винагороду передається право вимоги грошового боргу, то такий договір є договором факторингу, за яким фактором може бути лише банк або інша фінансова установа.

Як визначено сторонами у розділі 1 договору відступлення від 10.01.2023 № 10-01/2023, за своєю правовою природою цей договір є правочином з передання Первісним кредитором шляхом продажу прав вимоги, визначених у даному договорі, Новому кредитору (відступлення прав вимоги). Сторони визнають, що жодне з положень цього договору, а також будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього договору, не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням Первісного кредитора Новим кредитором. Сторони також домовилися, що безвідклично відмовляються від будь-яких своїх претензій, які можуть виникнути у майбутньому, стосовно правової природи цього договору.

Судом встановлено, що договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 № 10-01/2023 не містить ознак договору факторингу, жодній із сторін не надавались жодна фінансова послуга, жодна із сторін не передавала грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, тому відсутні підстави вважати, що цей договір є договорами факторингу.

Крім того, зміст правочину не суперечить чинному законодавству. Укладений правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тому підстави для визнання його недійсним у відповідності до ст. ст. 203, 215 ЦК України відсутні.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, тому позов не підлягає задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, позиція суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення формулювання рішень.

Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства та ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про визнання договору відступлення права вимоги недійсним - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом двадцяти днів з дня його проголошення до або через відповідні суди. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 09.11.2026.

Суддя Л.В. Омельченко