YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Рівненська область

/

Господарський суд Рівненської області

Ухвала суду № 141105847, 27.10.2026, Господарський суд Рівненської області

Дата ухвалення

27.10.2026

Номер справи

918/805/26

Номер документу

141105847

Форма судочинства

Господарське

Компанії, зазначені в тексті судового документа

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"27" жовтня 2026 р. Справа № 918/805/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

В судове засідання учасники процесу не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29 червня 2026 року, зокрема: прийнято заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду; підготовче засідання призначено на 14 липня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14 липня 2026 року, зокрема: відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризацію боргів боржника ОСОБА_1 ; ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну; оприлюднено на офіційному веб-сайті повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; заборонено фізичній особі ОСОБА_1 відчужувати майно; визначено дату проведення попереднього судового засідання на 15 вересня 2026 року.

24 липня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" надійшла інформація на виконання ухвали суду від 14 липня 2026 року.

27 липня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від Акціонерного товариства "Таскомбанк" надійшла інформація на виконання ухвали суду від 14 липня 2026 року.

05 серпня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" надійшла заява з вимогами до боржника, відповідно до якої просить суд визнати кредитором та задовольнити вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 , що виникли внаслідок не виконання зобов`язань щодо оплати кредитного договору у розмірі 60 491 грн. 94 коп., 10 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу та судовий збір у розмірі 5 324 грн. 80 коп.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06 серпня 2026 року прийнято заяву Товариства з обмеженою. відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до боржника до розгляду у попередньому засіданні.

06 серпня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від Головного управління ДПС у Рівненській області надійшла інформація на виконання ухвали суду від 14 липня 2026 року.

27 серпня 2026 року до Господарського суду Рівненської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Технофінанс" з вимогами до боржника, відповідно до якої просить суд визнати кредитором та задовольнити вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 , що виникли внаслідок не виконання зобов`язань щодо оплати кредитного договору у розмірі 172 019 грн. 85 коп. та судовий збір у розмірі 5 324 грн. 80 коп.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27 серпня 2026 року прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Технофінанс" з вимогами до боржника до розгляду у попередньому засіданні.

01 вересня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від арбітражного керуючого Белінської Н.О. надійшли відомості про результат розгляду вимог кредиторів.

04 вересня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від арбітражного керуючого Белінської Н.О. надійшла заява, в якій остання долучає до матеріалів справи план реструктуризації. Окрім того, арбітражним керуючим подано до суду звіт про результати перевірки декларації боржника.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07 вересня 2026 року виправлено описку, допущену в ухвалі Господарського суду Рівненської області від 14 липня 2026 року у справі № 918/805/26, а саме в ухвалі Господарського суду Рівненської області від 14 липня 2026 року у справі № 918/836/26 пункт 10 резолютивної частини викладено в наступній редакції: "10. Визначити дату проведення попереднього судового засідання на "29" вересня 2026 р. об 12:20 год., яке відбудеться в приміщенні господарського суду Рівненської області (за адресою 33013 , м. Рівне, вул. Давидюка Тараса, 26А) в залі судових засідань (каб. № 16)".

11 вересня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від арбітражного керуючого Белінської Н.О. надійшла заява, в якій остання долучає до матеріалів справи акт опису майна боржника та докази направлення всім кредиторам боржника повідомлення про відкриття провадження у справі № 918/805/26.

14 вересня 2026 року до Господарського суду Рівненської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" з вимогами до боржника, відповідно до якої просить суд визнати кредитором та задовольнити вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 , що виникли внаслідок не виконання зобов`язань щодо оплати кредитного договору у розмірі 40 247 грн. 82 коп., 7 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу та судовий збір у розмірі 5 324 грн. 80 коп.

14 вересня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від боржника надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи виправлених декларацій.

15 вересня 2026 року до Господарського суду Рівненської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" з вимогами до боржника, відповідно до якої просить суд визнати кредитором та задовольнити вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 , що виникли внаслідок не виконання зобов`язань щодо оплати кредитного договору у розмірі 46 705 грн. 62 коп., та судовий збір у розмірі 5 324 грн. 80 коп.

15 вересня 2026 року до Господарського суду Рівненської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" з вимогами до боржника, відповідно до якої просить суд визнати кредитором та задовольнити вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 , що виникли внаслідок не виконання зобов`язань щодо оплати кредитного договору у розмірі 123 655 грн. 69 коп. та судовий збір у розмірі 5 324 грн. 80 коп.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29 вересня 2026 року, зокрема відкладено попереднє судове засідання на 27 жовтня 2026 року, прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" з вимогами до боржника до розгляду, запропоновано арбітражному керуючому Белінській Н.О. подати відомості про результати розгляду вимог кредиторів (письмові нормативно-обґрунтовані пояснення по кожному з кредиторів, витяги з державних реєстрів заборон щодо майна боржника, а також, при наявності, письмові заперечення боржника щодо вимог кредиторів).

22 жовтня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від арбітражного керуючого Белінської Н.О. надійшли відомості про результат розгляду вимог кредиторів.

23 жовтня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від арбітражного керуючого Белінської Н.О. надійшли відомості про результат розгляду вимог кредиторів.

В судовому засіданні 27 жовтня 2026 року учасники процесу не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Суд, зважаючи на вище викладені обставини зазначає, що явка учасників процесу не визнавалась обов`язковою, наявних матеріалів справи достатньо для розгляду питань які передбачені у попередньому засіданні, прийшов висновку про розгляд справи без участі усіх учасників процесу.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

В розрізі даної статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріям, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Так, згідно ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 здійснено 14 липня 2026 року, тобто, строк на пред`явлення грошових вимог закінчується 14 серпня 2026 року.

З матеріалів справи встановлено, що до суду звернулися п`ять кредиторів, а саме Товариство з обмеженою. відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Технофінанс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп", Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс".

Товариство з обмеженою. відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" з вимогою 05 серпня 2026 року.

Отже, Товариство з обмеженою. відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" звернулося до суду з грошовими вимогами до боржника в строк встановлений ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Заяви з грошовими вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Технофінанс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" надійшли до суду поза строком, встановленим ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно з абз. 2, 3 ч. 4 ст. 45 Кодексу з процедур банкрутства вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Абзацом 3 ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів (абз. 4 ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства).

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (абз. 5 ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства).

Відповідно до ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 916/4644/15; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 913/479/18).

Проаналізувавши положення ч. 1 ст. 45, ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, суд дійшов висновку, що законодавцем покладено обов`язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про неплатоспроможність саме на кредитора. До такого обов`язку також належить подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. А неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

У свою чергу докази відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України повинні бути належними на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до норм визначених Кодексом України з процедур банкрутства за результатами попереднього засідання господарський суд визнає розмір вимог кредиторів, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, порядок погашення (задоволення) яких відбувається відповідно до черговості, яка встановлена п. 4 ст. 133 даного Кодексу.

Щодо розгляду заяви кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" з вимогами до боржника, судом встановлено наступне.

27 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" (код ЄДРПОУ 42753492, місцезнаходження: Україна, 02081, місто Київ, вулиця Дніпровська набережна, будинок 25, приміщення 318) (далі - первісний кредитор) та ОСОБА_1 (далі - клієнт) укладено договір № 4334897 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі - договір).

На умовах, встановлених договором, первісний кредитор зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 12 000 грн. 00 коп.; згідно із п. 1.3 договору строк кредиту 360 днів з 27 січня 2024 року по 21 січня 2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. договору первісний кредитор надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 , яку клієнтом вказано особисто під час укладання договору.

Відповідно до зазначених вище умов договору, первісний кредитор свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконав та надав кредит в сумі 12 000 грн. 00 коп., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні платіжні рішення".

Враховуючи невиконання боржником своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 31 березня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" на підставі договору факторингу № 31/03/2025 за плату відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" набуло право грошової вимоги до боржника.

Враховуючи зазначене, до кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" відповідно до укладеного договору факторингу від 31 березня 2025 року № 31/03/2025 року перейшло право грошової вимоги до боржника за договором № 4334897 від 27 січня 2024 року загальна сума заборгованості склала 60 491 грн. 94 коп., з якої заборгованість з тіла кредиту 9 907 грн. 74 коп., заборгованості за процентами 44 584 грн. 20 коп., штрафні санкції 6 000 грн. 00 коп.

Таким чином, у зв`язку з порушення боржником взятих на себе зобов`язань, кредитор зазначає, що на момент відкриття провадження у справі про банкрутство заборгованість боржника становить 60 491 грн. 94 коп. Крім того, кредитором заявлено 10 000 грн. 00 коп. правничої допомоги.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів законодавства й в установлений строк.

За ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з ст. 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549, 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що наданими матеріалами кредитором підтверджується порушення боржником зобов`язання за вказаними вище договорами, кредити вчасно не сплачував та внаслідок чого виникла заборгованість.

Вказана кредиторська заборгованість підтверджена матеріалами справи, не забезпечена заставою, є конкурсною, визнана керуючим реструктуризацією та не заперечена боржником.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку про задоволення кредиторських вимог у наступному розмірі, а саме 54 491 грн. 94 коп. (9 907 грн. 74 коп. заборгованість по тілу кредиту, 44 584 грн. 20 коп. нараховані проценти) - 2 черга погашення (заборгованість по кредиту).

Щодо нарахованих штрафних санкцій у розмірі 6 000 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18.

Дана норма передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення та встановлює, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 зазначив, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Господарський суд зазначає, що воєнний стан в Україні, введений 24 лютого 2022 року, тривав на момент виникнення спірних правовідносин та триває на час розгляду справи. Отже, зазначена норма права є чинною та підлягає обов`язковому застосуванню.

Згідно зі ст. 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є імперативною нормою соціального спрямування, прийнятою для захисту громадян у надзвичайних умовах.

З огляду на те, що штрафні санкції, неустойка та пеня нараховані кредитором за прострочення, яке мало місце під час дії воєнного стану, боржник, на підставі закону, звільнений від обов`язку його сплати.

Враховуючи наведене, господарський суд вважає за необхідне відхилити грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" в частині визнання штрафу на загальну суму 6 000 грн. 00 коп.

Щодо судових витрат заявника на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. 00 коп., судом враховано таке.

Суд вважає, що за правилами частини 2 статті 133 КУзПБ, такі витрати мають бути включені до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність.

Частиною першою статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно із частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 123 ГПК України).

Системний аналіз норм статті 123 ГПК України, статті 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні статті 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів (див. постанову ВС від 22 жовтня 2020 року, справа № 904/4387/19).

За змістом частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За таких обставин розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Згідно з частиною третьою-п`ятою статті 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18.

Керуючим реструктуризацією заявлено клопотання про неспівмірність судових витрат.

Водночас заявником долучено до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги № 28-07/2025 від 28 липня 2025 року, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1. договору про надання правничої допомоги).

Факт надання правничої допомоги підтверджено заявкою № 421 на виконання доручення по договору № 28-07/2025 від 28 липня 2025 року, актом № 421 прийому-передачі виконаних робіт по договору № 28-07/2025 від 28 липня 2025 року на суму 10 000 грн. 00 коп.

Таким чином, заявником надано суду докази понесення витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність витрати на оплату 10 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас, суд керуючись положеннями статті 129 ГПК України зазначає, що покладення судових витрат на сторін відбувається відповідно пропорційно розміру задоволених (визнання) вимог, оскільки судом часткового визнано грошові вимоги заявника, тому, розмір правничої допомоги з урахуванням пропорційності становить 9 008 грн. 13 коп.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

А отже із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, суд вважає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У своїй постанові від 20 листопада 2020 року № 910/13071/19, Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Однак, на думку суду, витрати на правничу допомогу у розмірі 9 008 грн. 13 коп. у даній справі не є співмірним із складністю справи з часом витраченими на виконання робіт та з обсягом наданих робіт.

При цьому заява з грошовими вимогами до боржника є типовою та має не складний предмет спору.

Крім того, заявлені вимоги регулюється нормами Цивільного кодексу України, КУзПБ. Відповідно, великої кількості законів і підзаконних нормативно - правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини також не передбачають.

Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Таке ж правило міститься у частині 1 статті 74 ГПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Всупереч наведеним процесуальним правилам заявник не навів суду жодних обґрунтувань, які однак є обов`язковими за таких умов.

Отже, при здійсненні розподілу витрат судом надано правову оцінку обґрунтованості заявлених витрат з врахуванням критеріїв: пов`язаності витрати з розглядом справи; обґрунтованості та пропорційним їх розміру до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З огляду на такі обставини суд вважає за можливе застосувати положення частини 5 статті 129 ГПК України та врахувати під час вирішення питання про розподіл судових витрат наведені вище обставини. На думку суду заявлений розмір витрат на правову допомогу не є в повній мірі обґрунтованим та пропорційним.

Оцінюючи витрати кредитора з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат, наявні заперечення керуючого реструктуризації щодо співмірності заявленої правничої допомоги, суд робить висновок про те, що обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення кредитору 3 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Окрім того, суд зазначає, що розподіляючи витрати за послуги адвоката останній вказує, що наявні в матеріалах справи докази понесення судових витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі за рахунок іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Адвокат та Клієнт, керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги, вправі погодити між собою розмір та вартість такої допомоги. Клієнт має право погодитись або не погодитися із запропонованими тарифами (вартістю послуг) зважаючи на свої фінансові можливості. У разі ж погодження та підписання відповідного договору - клієнт оплачує вартість послуг адвоката за результатами їх надання та підтвердження.

Проте, інший учасник у справі, на якого просить Клієнт покласти понесені ним витрати на правову допомогу - не зобов`язаний повністю за свій рахунок відшкодовувати усю суму заявлених витрат на правову допомогу. Як вказано вище, при визначенні суми до відшкодування суд має виходити з критерію розумності їх розміру, з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, до включення до реєстру вимог кредиторів підлягають 3 000 грн. 00 коп. правничої допомоги.

Також, в порядку ст. 133 Кодексу окремо як витрати пов`язані з веденням справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 підлягає визнанню сума сплаченого судового збору в розмірі 5 324 грн. 80 коп. як вимоги 1 (першої) черги.

Щодо розгляду заяви кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Технофінанс" з вимогами до боржника, судом встановлено наступне.

21 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Є гроші" (далі - позикодавець) та ОСОБА_1 (далі - позичальник) укладено договір позики "Яскравий Big" № 3667203410 3381378.

Відповідно до п. 2.1 умов договору позичальнику було надано позику у загальному розмірі 30 000 грн. 00 коп., з яких 29 250 грн. 00 коп. становила сума кредитних коштів, що була фактично перерахована позичальнику, а 750 грн. 00 коп. комісія за надання позики, утримана позикодавцем відповідно до умов договору.

Факт надання кредитних коштів підтверджується договором позики, інформацією щодо реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, документами щодо перерахування кредитних коштів, а також іншими документами.

Відповідно до умов вказаного вище договору позичальник зобов`язався повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти, комісію та інші платежі у строки та порядку, визначених договором.

Кінцевий строк повернення позики встановлений 15 березня 2025 року.

Незважаючи на належне виконання первісним кредитором своїх договірних зобов`язань, боржник кредитні кошти не повернув, обов`язкові платежі не здійснив, у зв`язку із чим допустив прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до розрахунків заборгованості, складені кредитором, заборгованість боржника за договором позики № 36672034103381378 становить 88 878 грн. 14 коп., яка складається з 19 637 грн. 50 коп. заборгованості за тілом кредиту, 66 295 грн. 02 коп. заборгованості за процентами, 2 945 грн. 62 коп. заборгованості за пенею.

Право вимоги за зазначеним договором неодноразово відступалося відповідно до вимог статей 512-516, 1077-1082 Цивільного кодексу України.

02 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Є гроші" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитпромінвест" укладено договір факторингу № 2024-10-1Г, відповідно до якого до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитпромінвест" перейшло право вимоги до боржника.

02 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитпромінвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінбуст" укладено договір факторингу № 2024-12-1ФБ, за яким право вимоги відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінбуст".

03 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінбуст" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Технофінанс" укладено договір факторингу № 03-12-2024ТФ, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Технофінанс" набуло усіх прав кредитора за договором позики № 3667203410-3381378.

Вартість відступленого права вимоги за зазначеним договором факторингу сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Технофінанс" у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями.

19 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП1" (далі - позикодавець) та ОСОБА_1 (далі - позичальник) укладено договір позики "Стабільний ТОП" № 3667203410 -135660.

Відповідно до п. 2.1 умов договору позичальнику надано позику у загальному розмірі 25 000 грн. 00 коп., з яких 24 625 грн. 00 коп. становила сума кредитних коштів, що фактично перерахована позичальнику, а 375 грн. 00 коп. комісія за надання позики, утримана позикодавцем відповідно до умов договору.

Факт надання кредитних коштів підтверджується договором позики, паспортом споживчого кредиту, інформацією щодо реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, документами щодо перерахування кредитних коштів, а також іншими документами.

Відповідно до умов договору позичальник зобов`язався повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти, комісію та інші платежі у строки та порядку, визначених договором.

Кінцевий строк повернення позики встановлений 13 червня 2025 року.

Незважаючи на належне виконання первісним кредитором своїх договірних зобов`язань, боржник кредитні кошти не повернув, обов`язкові платежі не здійснив, у зв`язку із чим допустив прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до розрахунків заборгованості, складені кредитором, заборгованість боржника за договором позики № 3667203410-135660 становить 83 141 грн. 71 коп., з яких 24 094 грн. 45 коп. заборгованість за тілом кредиту, 55 297 грн. 26 коп. заборгованість за процентами, 3 750 грн. 00 коп. заборгованість за пенею.

Право вимоги за зазначеним договором неодноразово відступалося відповідно до вимог статей 512-516, 1077-1082 Цивільного кодексу України.

02 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінбуст" укладено договір факторингу № 2025-01-2ФБ, за яким право вимоги відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінбуст".

03 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінбуст" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Технофінанс" укладено договір факторингу № 03-01-25ТФ, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Технофінанс" набуло усіх прав кредитора за договором позики № 3667203410-135660.

Вартість відступленого права вимоги за зазначеним договором факторингу сплачена Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Технофінанс" у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512, статей 514, 516, 1077 та 1078 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу права вимоги.

Після набуття права вимоги, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Технофінанс" не здійснювало жодних додаткових нарахувань за договором позики. Заявлена до визнання сума заборгованості відповідає розміру заборгованості, яка існувала на момент відступлення права вимоги та підтверджується розрахунком заборгованості, складеним попереднім кредитором.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Технофінанс" є належним кредитором за договором позики № 3667203410-135660, № 36672034103381378 та має право заявляти відповідні грошові вимоги до боржника у межах справи про неплатоспроможність.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 634 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За умовами ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Наданими матеріалами як кредитором, так і боржником, підтверджується те, що позикодавці свої зобов`язання за вказаними вище договорами виконали у повному обсязі, а саме надав боржнику кредити у розмірах, що були встановленими вказаними вище договорами. Однак боржник ОСОБА_1 порушив графік погашення заборгованості, кредити вчасно не сплачував та внаслідок чого виникла заборгованість, що підтверджується копіями розрахунку заборгованості за договорами.

Вказана кредиторська заборгованість підтверджена матеріалами справи, не забезпечена заставою, є конкурсною, визнана керуючим реструктуризацією та не заперечена боржником.

Таким чином, на підставі вказаних вище встановлених судом матеріалів справи, підлягають визнанню наступні грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Технофінанс" до боржника, а саме: по договору № 3667203410-3381378 19 637 грн. 50 коп. заборгованості за тілом кредиту, 66 295 грн. 02 коп. заборгованості за процентами; по договору № 3667203410-135660 24 094 грн. 45 коп. заборгованості за тілом кредиту, 55 297 грн. 26 коп. заборгованості за процентами.

Щодо нарахованої пені за договором № 3667203410-3381378 у розмірі 2 945 грн. 62 коп. та за договором № 3667203410-135660 у розмірі 3 750 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18.

Дана норма передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення та встановлює, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 зазначив, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Господарський суд зазначає, що воєнний стан в Україні, введений 24 лютого 2022 року, тривав на момент виникнення спірних правовідносин та триває на час розгляду справи. Отже, зазначена норма права є чинною та підлягає обов`язковому застосуванню.

Згідно зі ст. 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є імперативною нормою соціального спрямування, прийнятою для захисту громадян у надзвичайних умовах.

З огляду на те, що штрафні санкції, неустойка та пеня нараховані кредитором за прострочення, яке мало місце під час дії воєнного стану, боржник, на підставі закону, звільнений від обов`язку його сплати.

Враховуючи наведене, господарський суд вважає за необхідне відхилити грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Технофінанс" в частині визнання пені на загальну суму 6 695 грн. 62 коп.

Також, в порядку ст. 133 Кодексу окремо як витрати пов`язані з веденням справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 підлягає визнанню сума сплаченого судового збору в розмірі 5 324 грн. 80 коп. як вимоги 1 (першої) черги.

Крім того з огляду на приписи частини 4 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, даний кредитор є конкурсним, однак не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, оскільки заява з грошовими вимогами до божника подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Технофінанс" подана до суду з пропуском встановленого строку.

Щодо розгляду заяви кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" з вимогами до боржника, судом встановлено наступне.

12 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інновація компані" (далі - кредитодавець) та боржником (далі - позичальник) укладено договір про надання фінансового кредиту № 319180 (далі - кредитний договір), підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".

На умовах цього договору, кредитор надає позичальнику кредит у гривні на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, комісії та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до умова вказаного договору сторонами погоджено наступне, а саме: п. 1.2. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 5000 грн. 00 коп. Тип кредиту - кредит.; п. 1.3. Строк кредиту: 200 (двісті) днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.; п. 1.4.1. Пільгова процентна ставка: - 0,6 % в день, що застосовується з дати укладення Договору до 31 травня 2024 року (включно); п. 1.4.2. Стандартна процентна ставка 1,6 % в день, що застосовується з 01 червня 2024 року до останнього дня строку кредиту, визначеного в п. 1.3 договору (включно.; п. 1.5. Тип процентної ставки - фіксована.; п. 1.6 Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): на придбання товарів (робіт,послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.; п. 1.12. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави.

Відповідно до п. 2.1. кошти кредиту надаються кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_3 , що емітована банком України (далі - платіжна картка).

Отже, кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав та надав боржнику грошові кошти у розмірі 5 000 грн. 00 коп., які перераховані на платіжну картку боржника як позичальника за кредитним договором.

На час розгляду даної справи, боржник свої зобов`язання належним чином не виконав, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

17 квітня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інновація компані" укладено договір факторингу № 17042026 (далі - договір факторингу), відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Інновація компані" відступило своє право вимоги за договорами і, в тому числі, за кредитним договором № 319180від 12 травня 2024 року.

Відповідно до Реєстру боржників, як додатку № 1 до договору факторингу та розрахунку заборгованості Товариство з обмеженою відповідальністю "Інновація компані" набуло право грошової вимоги до боржника в сумі 13 847 грн. 82 коп., а саме: 4 999 грн. 00 коп. сума заборгованості за тілом; 8 848 грн. 82 коп. - прострочені відсотки.

23 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стар файненс груп" (далі - кредитодавець) та боржником (далі - клієнт) укладено договір про надання фінансового кредиту № 27676-05/2024 (далі - кредитний договір), підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Відповідно до умова вказаного договору сторонами погоджено наступне, а саме: п. 1.1. Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 8 000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.; п. 1.2. Тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта, не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 23 травня 2024 року. Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування. Дата погашення кредиту 19 вересня 2024 року.; п. 1.4.1. Денна процентна ставка становить 1,50% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього Договору.

Відповідно до п. 1.6. кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4149 - 62хх - хххх - 8759 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Відповідно до п. 5.3. кредитного договору у випадку прострочення клієнтом сплати процентів відповідно до термінів, встановлених в графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості - на наступний день після терміну сплати, встановленого в Графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України. У випадку прострочення клієнтом сплати тіла кредиту відповідно до терміну, встановленого в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого в Графіку платежу, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України. У випадку, коли сума кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру подвійної суми кредиту. У випадку, коли сума кредиту перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру половини суми кредиту. У випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон) на нарахування штрафних санкцій штраф протягом періоду мораторію чи заборони не нараховується та відновлюється після їх скасувань.

Отже, кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав та надав боржнику грошові кошти у розмірі 8 000 грн. 00 коп., що перераховані на платіжну картку боржника як позичальника за кредитним договором.

На час розгляду даної справи боржник свої зобов`язання належним чином не виконав, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

30 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стар файненс груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" укладено договір факторингу № 30102024 (далі - договір факторингу), відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар файненс груп" відступило своє право вимоги за договорами і, в тому числі, за Договором про надання фінансового кредиту № 27676-05/2024 від 23 травня 2024 року.

Відповідно до Реєстру боржників, як додатку № 1 до договору факторингу та Розрахунку заборгованості Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" набуло право грошової вимоги до боржника в сумі 26 400 грн. 00 коп., а саме: 8 000 грн. 00 коп. сума заборгованості за тілом; 7 200 грн. 00 коп. - прострочені відсотки; 11 200 грн. 00 коп. - штрафні санкції.

Вартість відступленого права вимоги за зазначеними договорами факторингу сплачена Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512, статей 514, 516, 1077 та 1078 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу права вимоги.

Після набуття права вимоги, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" не здійснювало жодних додаткових нарахувань за договором позики. Заявлена до визнання сума заборгованості відповідає розміру заборгованості, яка існувала на момент відступлення права вимоги та підтверджується розрахунком заборгованості, складеним попереднім кредитором.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" є належним кредитором за договорами кредиту № 319180, № 27676-05/2024 та має право заявляти відповідні грошові вимоги до боржника у межах справи про неплатоспроможність.