Рішення № 141066236, 30.10.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"30" жовтня 2026 р. Справа № 363/1196/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

30 жовтня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лукач О.П.,

за участю секретаря судових засідань Ставиченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Вишгород у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

23.02.2026 до Вишгородського районного суду Київської області, через систему «Електронний суд», представником позивача Шкапенком О.В. подано вказану позовну заяву, у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №ABH0CT155101711459725943 від 26.03.2024 у розмірі 13 378,00 грн станом на 19.12.2025, а також судові витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 26.03.2024 ОСОБА_1 уклав з АТ

«А-Банк» кредитний договір №ABH0CT155101711459725943, який складається із Заяви клієнта та Графіку погашення кредиту, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 6000,00 грн строком на 36 місяців, тобто до 25.03.2027, зі сплатою процентів у розмірі 85 % річних та комісії у розмірі 0,00 грн. Відповідно до пунктів 35 кредитного договору кредит надано на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 25.03.2027. Пунктом 6 договору передбачено сплату процентів за користування кредитом у розмірі 85 % річних, а пунктом 7 комісію у розмірі 0,00 грн. Позивач зазначає, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти. Разом з тим, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 19.12.2025 утворилася заборгованість у загальному розмірі

13 378,00 грн, яка складається з: 6000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 5633,04 грн заборгованість за процентами; 0,00 грн заборгованість за комісією; 1744,96 грн заборгованість за пенею. Посилаючись на пункт 11 Заяви про надання послуги «Швидка готівка» та Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», представник позивача зазначає, що у разі порушення клієнтом зобов`язань із погашення заборгованості передбачено сплату пені у розмірі 0,07 % (але не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожен день прострочення. При цьому розмір пені за невиконання зобов`язань щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та бути більшим за 15 % суми простроченого платежу. Обґрунтовуючи правомірність нарахування пені, представник позивача зазначає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальне законодавство, яке регулює відносини у сфері споживчого кредитування, а саме Закон України «Про споживче кредитування». Посилаючись на частину третю статті 1054 ЦК України, відповідно до якої особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом, вважає, що у цьому випадку слід застосовувати положення пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», а не пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Зазначає, що пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачено звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань, допущене у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України №3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі за договорами, строк дії яких продовжено після набрання чинності цим Законом. Таке звільнення стосується, зокрема, обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором за прострочення виконання зобов`язань. Також вказаними положеннями передбачено заборону збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж визначені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України. Водночас, на думку представника позивача, оскільки Закон України №3498-IX набрав чинності 24.12.2023, а тридцятий день з дня набрання ним чинності припадає на 23.01.2024, зазначене звільнення від відповідальності не поширюється на договори споживчого кредиту, укладені після цієї дати. Оскільки кредитний договір з відповідачем укладено 26.03.2024, позивач вважає, що нарахування пені за порушення його умов законодавством не заборонено. Крім того, представник позивача зазначає, що кредитний договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису, використання якого погоджено сторонами в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (Заяві про погодження використання електронного підпису). Такий електронний підпис є аналогом власноручного підпису відповідача.

Після виконання судом вимог частини восьмої статті 187 ЦПК України, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05.03.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

07.03.2026 до суду, через систему «Електронний суд», представником позивача

Семко М.І. подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено, зокрема, таблицю обчислення загальної вартості кредиту та платіжне доручення № 1772784640 від 06.03.2026 про сплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою суду від 13.03.2026 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та призначено до розгляду у судове засідання на 19.06.2026 об 11:00.

Позивачу та його представнику, у порядку, встановленому статтею 14 ЦПК України, було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та судову повістку про виклик до суду.

З урахуванням того, що 14.01.2026, відповідно до статей 43, 177 ЦПК України, позивачем надіслано відповідачу копію позовної заяви з додатками, копію ухвали суду про відкриття провадження у справі разом із судовою повісткою про виклик до суду відповідачу було надіслано за адресу зареєстрованого його місця проживання, а також на електронну пошту, зазначену у позові і у кредитному договорі та, згідно з довідкою про доставку електронного листа - доставлено до електронної скриньки 16.03.2026. Крім цього, повістку відповідачу було направлено на номер телефону, зазначений у позові, яку згідно з довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber», доставлено 16.03.2026.

У судові засідання, призначені на 19.06.2026, 03.08.2026 та 01.10.2026, учасники провадження не з`явилися.

Представник позивача, разом із позовною заявою, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення суду у разі наявності підстав, передбачених частиною першою статті 280 ЦПК України.

Як убачається із матеріалів справи, поштова кореспонденція, надіслана відповідачу за адресою зареєстрованого місця його проживання, повернулася до суду без вручення з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Також, відповідача додатково було повідомлено про розгляд справи, призначений на 03.08.2026 та 01.10.2026, шляхом розміщення оголошень на сайті судової влади, відповідно до вимог частини одинадцятої статті 128 ЦПК України.

Вирішуючи питання про можливість розгляду у справи у відсутності учасників провадження, суд враховує наявність клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі та не заперечують проти ухвалення заочного рішення суду, вжиті судом заходи для забезпечення участі відповідача під час розгляду справи і положення пункту 4 частини восьмої та частини одинадцятої статті 128 ЦПК України щодо належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи, а також відсутність підстав, встановлених статтею 223 ЦПК України для відкладення розгляду справи.

Також, враховуючи наявність умов, визначених у частині першій статті 280 ЦПК України, суд ухвалив: провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30.09.2022 у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

За змістом статей 76, 77, 81 ЦПК України доказами є дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність доказів окремо, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши її обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, судом встановлено, що 23.02.2024 ОСОБА_1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», підписавши анкету-заяву, якою, зокрема, погодив використання удосконаленого електронного підпису. Анкета-заява містить його ідентифікаційні дані та відомості про відкритий ключ електронного підпису

(а.с. 15 на зв. 16).

26.03.2024 ОСОБА_1 та АТ «Акцент-Банк» уклали договір про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101711459725943, оформлений заявою про надання цієї послуги (а.с. 89).

Так, за пунктами 15 вказаної заяви клієнту надається строковий кредит у розмірі

6 000,00 грн на строк 36 місяців, з 26.03.2024 до 25.03.2027 включно, з метою придбання товару, здійснення платежу або оплати послуг.

Пунктом 6 погоджено фіксовану процентну ставку у розмірі 85 % річних із нарахуванням процентів на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день за формулою, визначеною договором.

Пунктом 7 передбачено щомісячне погашення кредиту ануїтетними платежами у розмірі 470,55 грн.

Пунктом 12 заяви визначено пеню у розмірі 0,07 % (але не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення з передбаченими договором обмеженнями.

Пунктом 18 заяви передбачено, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять договір.

Разом із заявою відповідач підписав паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», у якому зазначені сума кредиту 6 000,00 грн, строк 36 місяців, ставка 85 % річних, щомісячний платіж 470,55 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту 16 939,39 грн, з яких 10 939,39 грн загальні витрати за кредитом, та реальна річна процентна ставка 129,83 % (а.с. 7).

У матеріалах справи наявні протокол створення та перевірки електронного підпису, згідно з яким документ підписаний ОСОБА_1 26.03.2024 о 15:32:48, а представником Банку ОСОБА_2 26.03.2024 о 15:34:38, із підтвердженням цілісності даних (а.с. 11).

Отже, сторони погодили істотні умови кредитного договору у письмовій електронній формі.

Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту, яку долучено до позову та повторно подано під час усунення недоліків, повернення кредиту мало здійснюватися щомісячними платежами, починаючи з 26.04.2024 і до 25.03.2027. Загальний розмір передбачених графіком платежів становить 16 939,39 грн, у тому числі 6 000,00 грн основного боргу та 10 939,39 грн процентів (а.с. 9 на зв. 10, 52).

Надання банком кредитних коштів підтверджується меморіальними ордерами від 26.03.2024 №TR.35976909.41299.65455 та №TR.35976909.41300.65455 про проведення внутрішньобанківських операцій із зарахуванням 6 000,00 грн на рахунок ОСОБА_1 із призначенням «Видача кредиту згідно договору № ABH0CT155101711459725943 від 26/03/2024» (а.с. 12 на зв.13).

З наданої банком виписки по кредиту за період з 26.03.2024 до 18.12.2025 убачається, що за кредитом здійснювалися нарахування передбачених договором платежів, водночас відомості про фактичне погашення кредиту відповідачем відсутні (а.с. 13 на зв. - 14).

Відповідно до банківського розрахунку станом на 19.12.2025 позивач обліковує

6 000,00 грн основного боргу, 5 633,04 грн процентів та 1 744,96 грн пені, разом 13 378,00 грн (а.с. 11 на зв. 12).

Зокрема, з розрахунку заборгованості вбачається, що до 19.05.2025 банк нараховував договірні проценти за ставкою 85 % річних, а 20.05.2025 переніс увесь залишок основного боргу у розмірі 6 000,00 грн до простроченої заборгованості. Після цієї дати договірні проценти в поданому розрахунку не збільшувалися, натомість продовжувалося нарахування пені до 30.09.2025.

Згідно з частинами першою та другою статті 207, статтями 626, 628, 629, 638 ЦК України зміст правочину може бути викладено в одному або кількох документах, у тому числі електронних, за умови належного їх підписання, а укладений договір є обов`язковим для сторін.

Статтею 1055 ЦК України передбачено письмову форму кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати позичальникові кредит у визначеному договором розмірі, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 1048 та статтею 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються кредитним договором.

За змістом статей 525, 526, 530, 610, 612, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк, а його невиконання або неналежне виконання є порушенням зобов`язання.

Оцінивши надані докази у сукупності, суд вважає доведеними факт укладення сторонами договору споживчого кредиту, надання відповідачу 6 000,00 грн, погодження сторонами процентної ставки у розмірі 85 % річних та невиконання відповідачем обов`язку зі сплати передбачених договором щомісячних платежів.

Так, за пунктом 5 підписаної відповідачем заяви строк повернення кредиту визначено до 25.03.2027. Тому, на дату звернення банку до суду, строк повернення всього тіла кредиту не закінчився. Факт перенесення банком 20.05.2025 залишку кредиту до простроченої заборгованості у внутрішньому розрахунку, не змінює погодженого сторонами строку виконання зобов`язання.

За змістом частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», у разі затримання споживачем платежів кредитодавець має право вимагати дострокового повернення кредиту, строк сплати якого ще не настав, якщо таке право передбачене договором. При цьому кредитодавець повинен письмово повідомити споживача про порушення, необхідні дії для його усунення та строк їх виконання. У разі пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту позичальнику надається 30 календарних днів з дня отримання відповідного повідомлення для виконання вимоги або усунення порушення.

У паспорті споживчого кредиту зазначено, що у разі прострочення щомісячного платежу понад 90 днів банк має право достроково розірвати кредитний договір та вчинити дії щодо погашення залишку заборгованості. Проте, доказів направлення та отримання відповідачем письмового повідомлення про дострокове повернення кредиту або розірвання договору, із додержанням передбаченого законом порядку, до матеріалів справи не надано. Більше того, у самій позовній заяві банк зазначив, що письмові вимоги відповідачу не направлялися.

Верховний Суд у постановах від 22.10.2025 у справі №539/402/24 та від 23.09.2026 у справі №758/7615/23 звернув увагу на необхідність дотримання кредитодавцем спеціального порядку дострокового стягнення споживчого кредиту, а також на те, що звернення до суду з позовом не замінює повідомлення позичальника про вимогу дострокового повернення. Водночас недодержання такого порядку не позбавляє кредитодавця права на стягнення платежів, строк сплати яких уже настав відповідно до договору.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для дострокового стягнення всієї заявленої до повернення суми основного боргу у розмірі 6 000,00 грн. Водночас, підлягає стягненню заборгованість за щомісячними платежами в частині повернення тіла кредиту, строк виконання яких настав на дату, станом на яку банк визначив заявлені позовні вимоги, тобто на 19.12.2025.

Відповідно до підписаного графіка погашення кредиту, із 26.04.2024 до 26.11.2025 включно настав строк внесення двадцяти щомісячних платежів. Сума частин цих платежів, що припадають на погашення основного боргу, становить 1 602,30 грн, з яких 452,70 грн за платежами з 26.04.2024 до 26.12.2024 та 1 149,60 грн за платежами з 26.01.2025 до 26.11.2025. Зазначений розмір визначено судом шляхом підсумування показників графіка погашення, поданого самим позивачем. Доказів здійснення відповідачем платежів у погашення цієї суми до суду не надано.

Інша частина основного боргу, а саме 4 397,70 грн (6 000,00 грн 1 602,30 грн), згідно з графіком підлягала поверненню пізніше ніж 19.12.2025, а належного пред`явлення вимоги про її дострокове повернення позивач не довів. Тому вимога банку про стягнення цієї суми є передчасною та задоволенню не підлягає.

Крім основного боргу, банк просить стягнути 5 633,04 грн заборгованості за процентами. З поданого банком розрахунку вбачається, що ця сума нарахована за погодженою сторонами фіксованою ставкою 85 % річних за період користування кредитом до 19.05.2025, тобто в межах установленого договором строку кредитування. Обов`язок зі сплати процентів у складі щомісячних платежів передбачено пунктами 6, 7 заяви про надання кредиту. Сума

5 633,04 грн узгоджується з банківським розрахунком і випискою, а доказів її погашення у матеріалах справи немає. Тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені у розмірі 1 744,96 грн суд виходить з такого.

За змістом статті 549 ЦК України пеня є різновидом неустойки, яку боржник сплачує за порушення грошового зобов`язання. Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, встановленої статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором. Неустойка та інші платежі за прострочення, нараховані з 24.02.2022, підлягають списанню кредитодавцем.

Суд враховує доводи позивача про те, що після внесення Законом № 3498-IX змін до пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» звільнення від сплати неустойки за цим пунктом стосується договорів, укладених до 23.01.2024 включно. Однак, наведене не усуває дії самостійного припису пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до якого відповідних змін не внесено.

Зокрема, Київський апеляційний суд у постанові від 30.07.2025 у справі №363/3841/24, вирішуючи аналогічне питання щодо договору споживчого кредитування, укладеного після змін 2023 року, зазначив про пріоритетність приписів ЦК України у разі суперечності однопредметних норм та залишив незмінним висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні пені, уточнивши мотивувальну частину рішення.

Оскільки, нарахована банком пеня у розмірі 1 744,96 грн стосується прострочення виконання грошового зобов`язання у період дії воєнного стану, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її стягнення з відповідача. Доводи позивача про застосування лише пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» не спростовують цього висновку.

Таким чином, із заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 13 378,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, є вимоги у сумі 7 235,34 грн, з яких

1 602,30 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту, строк сплати якої настав станом на 19.12.2025, та 5 633,04 грн заборгованість за договірними процентами. У задоволенні вимог щодо дострокового стягнення 4 397,70 грн тіла кредиту та 1 744,96 грн пені слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Платіжним дорученням № 1772784640 від 06.03.2026 підтверджено сплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 439,93 грн (7 235,34 грн ? 2 662,40 грн :

13 378,00 грн).

Керуючись статтями 11, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 549, 610612, 625629, 638, 10481050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, статтею 16 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 2, 4, 5, 12, 13, 19, 7681, 89, 128, 141, 174, 223, 247, 258, 259, 263265, 268, 274, 279, 280284, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №ABH0CT155101711459725943 від 26.03.2024 у розмірі 7 235,34 грн, з яких: 1 602,30 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту,

5 633,04 грн заборгованість за процентами, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 439,93 грн, а всього стягнути 8 675 (вісім тисяч шістсот сімдесят п`ять) гривень

27 копійок.

У задоволенні решти позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Позивач, якому повне рішення не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення чи апеляційна скарга або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 30.10.2026.

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації:

АДРЕСА_1 .

Суддя О.П. Лукач