Ухвала суду № 140913761, 19.10.2026, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19 жовтня 2026 рокуСправа № 921/480/26УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопко Ю.О. за участі секретаря судового засідання Баб`юка А.В.

розглянувши заяву кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал" (вх.№8096 від 07.10.2026) у справі

за заявою боржника ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку Книги п`ятої Кодексу України з процедур банкрутства

За участю :

Арбітражного керуючого Шимечка Андрія Ярославовича ;

кредитора: не прибув.

Встановив:

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/480/26 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 09.09.2026 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Шимечко Андрія Ярославовича , заборонено боржнику укладати правочини (договори) крім, дрібних побутових, розпоряджатися (відчувати) рухоме/нерухоме майно, виїзд закордон, розгляд справи в попередньому засіданні призначено на 19.10.2026.

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) 09.09.2026 на офіційному веб-порталі судової влади України було здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Тернопільської області провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1

07.10.2026 на адресу господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал" надійшла заява без номера від 06.10.2026 (сформована в системі Електронний суд вх.№8096) з грошовими вимогами до боржника. У даній заяві банк просить суд визнати грошові вимоги кредитора до боржника за Договором факторингу №02-31/03/2026 від 31.03.2026 за яким перейшло право вимоги по Договору №5720692 від 01.08.2025 до боржника в загальній сумі : 100 590,00 грн., а також компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. і понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 5 324,80 грн.

Ухвалою від 07.10.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал" (вх.№8096 від 07.10.2026) про грошові вимоги кредитора до боржника, прийнято до розгляду. Розгляд заяви в попередньому засіданні призначено на 19 жовтня 2026 року о 14:30 год.

Кредитор участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив.

Арбітражний керуючий Шимечко А.Я. в судове засідання прибув. У відповідності до вимог ч.1 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства надав суду Повідомлення (вх.№8450 від 19.10.2026) про результати розгляду вимог кредитора, у яких грошові вимоги кредитора не визнає в повному обсязі, та просить їх відхилити.

Також, з огляду на зазначене просить 5 324,80 грн судового збору 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу покласти на заявника ТОВ "ФК ФІНТРАСТ КАПІТАЛ".

При вирішенні питання щодо підставності заявлених кредитором вимог, суд виходить з наступного.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №918/1154/21, розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір, тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати, чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 902/90/21).

Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку арбітражного керуючого, судом встановлено наступне.

Як зазначено у заяві про грошові вимоги кредитора до боржника, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» є Кредитором по відношенню до Боржника.

01.08.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492, місцезнаходження: Україна, 02081, місто Київ, вулиця Дніпровська набережна, будинок 25, приміщення 318) (далі по тексту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) укладено Договір № 5720692 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі по тексту - Договір).

На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Так, за взаємною згодою, сторони погодили:

- відповідно до п. 1.2. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 20 000,00 грн.;

- згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 01.08.2025 року по 26.07.2026 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів ;

- на підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № 5167803294895581, яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Як зазначено у заяві, відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 20 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК».

Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 31.03.2026 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 02-31/03/2026 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до Відповідача.

Таким чином до Кредитора відповідно до укладеного Договору факторингу від 31.03.2026 року №02-31/03/2026 року перейшло право грошової вимоги до Боржника за Договором № 5720692 від 01.08.2025 року.

Як зазначає заявник, загальна сума заборгованості склала 100 590,00 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 20 000,00 грн., нарахованих процентів первісним кредитором 45 980,00 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 118 календарних днів 22 420,00 грн., штрафні санкції 10 000,00 грн., комісія за надання кредиту 2 000,00 грн.

При цьому заявник вказує, що за даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого Первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладання Договору, а саме: з 01.08.2025 року по 31.03.2026, у Боржника перед Первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії Договору у розмірі 45 980,00 грн.

Враховуючи норми чинного законодавства України, а також те, що за Договором факторингу № 02-31/03/2026 від 31.03.2026 року до Кредитора перейшло право грошової вимоги заборгованості до Відповідача, Кредитор вважає вимоги щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами до Боржника доведеними та обґрунтованими, а тому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у сумі 45 980,00 грн.

Окремо заявник зауважує на пункті 1.1. Договору факторингу № 02-31/03/2026 від 31.03.2026 року, за яким Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 5720692 строк кредиту 360 днів: з 01.08.2025 року по 26.07.2026 року.

Станом на дату укладання Договору факторингу від 31.03.2026 року №02-31/03/2026, строк дії Договору № 5720692 від 01.08.2025 року не закінчився.

А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 01.04.2026 року по 27.07.2026 року (118 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 22 420,00 грн. (20 000,00 грн * 0.95% = 190,00 грн*118 календарних дні = 22 420,00 грн.)

Зазначає, що проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. Договору № 5720692 від 01.08.2025 року,

Таким чином Кредитором заявлено до стягнення з боржника заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами складає 68 400,00 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 45 980,00 грн., проценти нараховані ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у сумі 22 420,00 грн.).

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кредитором заявлено до стягнення з Мазурика В. Р. заборгованість за тілом кредиту в сумі 20 000,00 грн.

Разом з тим, судом встановлено відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження наявності заборгованості по тілу кредиту у заявленому розмірі.

Так, частиною 3 ст. 45 КУзПБ, визначено, що заява кредитора, серед іншого, має містити: виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

Судова практика з цього питання говорить наступне, що заявник кредиторських вимог сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанова Верховного Суду від 17.05.2023 у справі №904/7260/21). Тому, якщо кредитор зацікавлений в позитивному результаті щодо розгляду господарським судом його заяви з кредиторськими вимогами, він повинен надати Розпоряднику майна та суду такі докази, які б дозволили достеменно встановити наявність заборгованості.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).

А тому наявність/відсутність заперечень боржника, розпорядника майна та/або інших кредиторів проти визнання грошових вимог кредитора, вимоги якого є предметом судового розгляду, не змінюють та не скасовують визначеного законом в частині першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства обов`язку кредитора довести підставність та правомірність заявлених ним грошових вимог всією сукупністю належних та допустимих доказів (постанова Верховного Суду від 13.06.2023 у справі №904/6032/21).

Надавши оцінку поданій Заяві, судом встановлено, що Заявник не надав первинних банківських розрахункових документів, передбачених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (пункти 65, 66, 70, 71, 73 постанови), що підтверджують списання коштів із рахунку фінансової компанії та зарахування на рахунок позичальника. Надана «довідка провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК» та односторонній розрахунок боргу відповідно до пункту 94 вказаної постанови не є первинними бухгалтерськими документами.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи первинних доказів на підтвердження видачі коштів Мазурику В.Р., а саме платіжної інструкції про перерахунок коштів відповідачу, виписки з рахунку про рух коштів, тощо, суд вважає, що оскільки заявлена до стягнення сума кредитних коштів в розмірі 20 000,00 грн обумовлена лише умовами договору та не є підтвердженою заявником, і не визнана арбітражним керуючим у наданих суду Поясненнях, тому заявлені вимоги в розмірі 20 000,00 грн по тілу кредиту відхиляються судом, як недоведені та непідтверджені належними доказами.

Щодо стягнення заборгованості за процентами.

Як вбачається із Заяви про грошові вимоги кредитора, за даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого Первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладання Договору, а саме: з 01.08.2025 року по 31.03.2026, у Боржника перед Первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії Договору у розмірі 45 980,00 грн.

За Договором факторингу № 02-31/03/2026 від 31.03.2026 року до Кредитора перейшло право грошової вимоги заборгованості до Відповідача

Проте, стосовно вимог Кредитора щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами до Боржника в частині заборгованості за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у сумі 45 980,00 грн. суд зазначає таке.

У поданій суду заяві, Кредитор обґрунтовуючи заявлену до стягнення суму зазначав, що пунктом 1.1. Договору факторингу № 02-31/03/2026 від 31.03.2026 року Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 5720692 строк кредиту 360 днів: з 01.08.2025 року по 26.07.2026 року.

Станом на дату укладання Договору факторингу від 31.03.2026 року №02-31/03/2026, строк дії Договору № 5720692 від 01.08.2025 року не закінчився.

А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 01.04.2026 року по 27.07.2026 року (118 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 22 420,00 грн. (Розрахунок заборгованості ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» додається): 20 000,00 грн * 0.95% = 190,00 грн*118 календарних дні = 22 420,00 грн.

У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. Договору № 5720692 від 01.08.2025 року, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з Відповідача у сумі 68 400,00 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 45 980,00 грн., проценти нараховані ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у сумі 22 420,00 грн.).

Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Таким чином, заявник посилаючись на наявність основної заборгованості Боржника перед Кредитором за Договором № 5720692 від 01.08.2025 року в розмірі 20 000,00 грн, заявляє і про заборгованість в частині нарахованих процентів первісним кредитором 45 980,00 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 118 календарних днів 22 420,00 грн.

З огляду на зазначене, Кредитор зазначає, що із урахуванням викладеного, на день подання до Господарського суду Тернопільської області, даної заяви з грошовими вимогами до Боржника, у Боржника наявна заборгованість загальною сумою 100 590,00 грн. (Сто тисяч п`ятсот дев`яносто гривень 00 копійок).

Суд, розглянувши заявлені вимоги в цій частині, відхиляє їх із посиланням на таке.

Щодо вимог по нарахованих процентах в сумі 68 400,00 грн., то суд вважає їх такими, що не відповідають підвищеному стандарту доказування у справах про банкрутство, закріпленому в пунктах 79, 81, 83 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 серпня 2024 року у справі № 917/1384/20.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи первинних документів про видачу кредиту, доводи заявника про перехід права вимоги також не знаходять свого підтвердження а тому із урахуванням положень статей 512, 514, 517 ЦК України (пункти 88 90, 107 постанови), вимоги за нарахованими на тіло кредиту процентами відхиляються у повному обсязі.

Щодо заявлених до стягнення штрафних санкцій та комісії.

Заявником, серед іншого, заявлено до стягнення з боржника штрафні санкції в розмірі 10 000,00 грн. та комісію за надання кредиту 2 000,00 грн.

Згідно п.18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд, беручи до уваги, що враховую нараховані 01 жовтня 2025 року під час дії воєнного стану. Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України споживач у період воєнного стану та у 30-денний строк після його закінчення звільняється від сплати неустойки (штрафу, пені), а нараховані суми підлягають списанню, вважає вимогу незаконною та відхиляє її в повному обсязі.

Частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином вимога щодо стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 2 000,00 грн. є нікчемною та відхиляється судом на підставі частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, оскільки не відповідає жодній окремій супутній послузі, наданій споживачу.

Щодо вимог про стягнення правничої допомоги та судового збору.

Кредитор у Заяві про грошові вимоги зазначає, що звернувся за правничою допомогою до адвоката Городніщевої Є.О., з якою було укладено Договір №28-07/2025 про надання правничої допомоги від 28.07.2025 року.

Як зазначено кредитором у поданій ним заяві, у відповідності до умов зазначеного договору та за даними актом про надання правничої (правової) допомоги до зазначеного договору, адвокатом було надано правничу допомогу, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Загальна сума заявленої компенсації витрат на професійну правничу допомогу складає 10 000,00 грн і понесених витрат зі сплати судового збору в сумі 5 324,80 грн.

Кредитором документально підтверджено та доведено понесені витрати на правничу (правову) допомогу.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справи про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20 також зазначив, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).

У постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

З урахуванням вищезазначеного, судовий збір у розмірі 5 324,80 грн. відповідно до статті 129 ГПК України та статей 45, 133 КУзПБ у зв`язку з повним відхиленням вимог кредитора відшкодуванню за рахунок боржника не підлягає та покладається на заявника.

Також, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. у зв`язку з повним відхиленням вимог кредитора відшкодуванню за рахунок боржника не підлягає та покладається на заявника.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (абз. 4, 5 ч. 6 ст. 45 КУзПБ).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст.9, 45, 47, 113, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні вимог, викладених в Заяві кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал" (вх.№8096 від 07.10.2026) про визнання грошових вимог до боржника ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 відмовити повністю.

2. Копію ухвали направити учасникам справи до їх електронних кабінетів у підсистемі "Електронний суд" відповідно до положень ч.5 ст.6 ГПК України.

3. Згідно з ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Ухвалу підписано 26 жовтня 2026 року.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя Ю.О. Чопко