Рішення № 140910459, 26.10.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/12228/25

Номер провадження2/711/4899/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2025 року ТОВ «Свеа Фінанс», в інтересах якого діє представник за довіреністю Паладич Аліна Олександрівна, через підсистему «Електронний суд», звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором у сумі 38450 грн та судові витрати (вхідний №52803, а.с.1-7).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 01.09.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту №8244717 (далі Кредитний договір) шляхом обміну електронним повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до розділу 1 Кредитного договору, ТОВ «Авентус Україна» зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в гривні в сумі 15000 грн на умовах строковості, зворотності платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надається на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,00%/день. Також Кредитним договором передбачена періодичність сплати відсотків, а саме: кожні 30 днів.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту.

Проте відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Кредитного договору, сплачуючи періодичні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи періодичні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

Щодо відступлення права вимоги, то позивач у позові зазначає про те, що 26 червня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» як клієнтом та позивачем як фактором було укладено договір факторингу № 01.02-15/25, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги за кредитним договором, позичальником за яким є відповідач.

Підсумовуючи викладене, позивач зазначає, що до ТОВ «Свеа Фінанс», відповідно до укладеного договору факторингу № 01.02-15/25 від 26.06.2025, перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №8244717 від 01.09.2024 у розмірі 38 450 грн, з яких: 14300 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 16 650 грн сума заборгованості за відсотками, та 7500 грн сума заборгованості за неустойкою.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №8244717 від 01.09.2024 у розмірі 38 450 грн, з яких: 14300 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 16 650 грн сума заборгованості за відсотками, та 7500 грн сума заборгованості за неустойкою, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 5 січня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 08 год 50 хв 4 лютого 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.81-82).

4 лютого 2026 року в цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості ухвалене заочне рішення, яким позовні вимоги були задоволені частково.

Цим судовим рішенням стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №8244717 від 01 вересня 2024 року в розмірі 30 950 (тридцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) гривень заборгованість зі сплати основної суми боргу (тіла кредиту), та 16 650 (шістнадцять тисяч шістсот п`ятдесят) гривень заборгованість зі сплати відсотків; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 1949 (одна тисяча дев`ятсот сорок дев`ять) гривень 79 (сімдесят дев`ять) копійок; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено (а.с.93-98).

20 серпня 2026 року відповідачем ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд», подана заява про перегляд заочного рішення, в якій представник відповідача просить суд визнати поважними причини пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, поновивши відповідачу відповідний строку, а також скасувати заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.02.2026, призначивши справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.110-113).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 вересня 2026 року задоволено заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 4 лютого 2026 року в цивільній справі №711/12228/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості; скасоване заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 лютого 2026 року у цивільній справі №711/12228/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості; визнано справу малозначною та її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначений розгляд справи по суті о 08 год 30 хв 22 жовтня 2026 року (а.с.217-220).

25 вересня 2026 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду додаткові письмові пояснення, в прохальній частині яких цей учасник справи просить суд врахувати факт повної виплати реального боргу та наявності переплати у зв`язку з чим слід повністю відмовити ТОВ «Свеа Фінанс» у задоволенні позовних вимог (вхідний №41389, а.с.226-227).

Зокрема, у письмових поясненнях відповідач зазначає про те, що під час дії скасованого заочного рішення суду приватним виконавцем Чупис Т. П. у межах виконавчого провадження № 80573948 з рахунків відповідача та її заробітної плати було примусово стягнуто та перераховано на користь ТОВ «Свеа Фінанс» як стягувача грошові кошти в загальному розмірі 25 390,73 грн.

На підставі ухвали суду від 21.09.2026 про скасування заочного рішення, 22 вересня 2026 року приватним виконавцем Чупис Т. П. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 80573948 та знято всі арешти. Таким чином відповідач констатує, що оскільки позивач ТОВ «Свеа Фінанс» через виконавчу службу вже фактично отримало 25 390,73 грн, що повністю покриває реальне тіло кредиту та законні нарахування, наявна чиста переплата з боку відповідача складає 10 890,73 грн. Водночас, позовні вимоги в частині стягнення відсотків у сумі 16 650 грн та неустойки в сумі 7 500 грн є абсолютно безпідставними та незаконними.

Представник позивача Паладич А.О. в судове засідання, що призначене о 08 год 30 хв 22.10.2026, не з`явилася, причин не прибуття у судове засідання суду не повідомила, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як безпосередньо позивача, так і ОСОБА_2 як його представника, що були отримані цими учасниками справи 26.09.2026 (а.с.223 зворот, 225 зворот).

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що позивач ТОВ «Свеа Фінанс» та її представник ОСОБА_2 були належним чином повідомлені про день, час та місце проведення розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

Водночас представник позивача ОСОБА_2 , у п.3 прохальної частини позовної заяви, виявила волю на розгляд справи у відсутність представника позивача і не заперечила проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення (а.с.7).

Крім того з матеріалів цивільної справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання з огляду на таке.

Частиною 6 ст.128 ЦПК України встановлено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд», тому суд здійснив направлення судової повістки про виклик до суду до електронного кабінету цього учасника справи.

Згідно довідки про доставку електронного документа, судова повістка про виклик до суду від 25.09.2026 по справі №711/12228/25 була доставлена до електронного кабінету ОСОБА_1 26 вересня 2026 року о 09 год 11 хв 03 сек (а.с.224 зворот).

Пунктом 2 ч.8 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

З огляду на те, що саме 26 вересня 2026 року судом отримано повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету відповідача ОСОБА_1 , тому суд дійшов висновку про належне повідомлення цього учасника справи про дату (22 жовтня 2026 року), час (08 год 30 хв) і місце (м.Черкаси, вул. Гоголя, 316, 3-й поверх) судового засідання.

Водночас, у п. 3 додаткових письмових пояснень від 25.09.2026, відповідач виявила волю на розгляд справи у її відсутність (а.с.227).

Частиною 1 ст.223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки сторони та їх представники були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, однак до зали судового засідання не прибули, суд, керуючись ч.1 ст.223 ЦПК України, вирішив провести розгляд справи по суті у відсутність як представника позивача, так і відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа розглядалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

22 жовтня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 08 год 05 хв 26 жовтня 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача та безпосередньо відповідача, висловлені письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 01.09.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №8244717 (далі Кредитний договір), який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором C2232 (а.с.9-18).

Згідно п.1.1 Кредитного договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток «CreditPlus». Ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході (в т.ч. через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету/мобільного застосунку «CreditPlus». При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/мобільного застосунку «CreditPlus».

Пунктами 1.2 - 1.7, 1.9 1.9.2 Кредитного договору передбачено, що на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту(загальний розмір) складає: 15000,00 гривень. Тип кредиту кредит.

Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів) , що є Додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

У споживача відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору про продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим договором, на підставі поданого до Товариства звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання.

Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору.

Знижена процентна ставка 0,01 % в день та застосовується відповідно до наступних умов: якщо споживач до 01.10.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

Протягом строку дії договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для споживача у випадку та на умовах визначених в п.п. 1.5.2 договору, зокрема у випадку отримання споживачем знижки на стандартну процентну ставку.

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Денна процентна ставка за весь строк користування кредитом 1,00% в день

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2333,95% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 1244,55%.

Пунктом 2.1 Кредитного договору передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Як вбачається з Додатку №1 до Кредитного договору, яким є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що підписана відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С2232, остання мала повертати кредитні кошти та сплачувати проценти за користування ними кожні 30 днів, починаючи з 01.10.2024 до 27.08.2025, щоразу по 4500 грн, крім першого платежу (01.10.2024), що складав 45 грн, та останнього (27.08.2025) в сумі 19500 грн. Усього: чиста сума кредиту 64545 гривень; сума кредиту за договором 15000 гривень 00 копійок; проценти за користування кредитом 49 545 гривень; реальна річна процентна ставка 1244,55%; загальна вартість кредиту 64 545 гривень (а.с.18 зворот - 19).

Крім того, 01 вересня 2024 року відповідачем ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором TD1321 Паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови кредитування ТОВ «Авентус Україна» з урахуванням побажань споживача, яким є відповідач ОСОБА_1 (а.с.20-22).

Із листа ТОВ «Пейтек Україна» № 20250627-1.2 від 27.06.2025 судом встановлено, що: 01.09.2024 о 15:57:06 год ТОВ «Авентус Україна» через ТОВ «Пейтек Україна» здійснило перерахування грошових коштів в сумі 15000 грн (відповідає сумі кредиту, що зазначена в п.1.3 Кредитного договору), номер транзакції в системі ТОВ «Авентус Україна»: 49735034, сайт торгівця - https://creditplus.ua, код авторизації - 380014, банкеквайр - АТ «ПУМБ», призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 , що відповідає масці картки, що зазначена у п.2.1 Кредитного договору (а.с.47).

Крім того у судовому засіданні був досліджений розрахунок заборгованості за Кредитним договором, зі змісту якого суд встановив, що, починаючи з 01.09.2024 до 30.09.2024, первинним кредитодавцем ТОВ «Авентус Україна» здійснювалось нарахування відповідачу як позичальнику відсотків за користування кредитом щодня в сумі 1,50 грн, а у період з 02.10.2024 до 28.01.2025 включно ТОВ «Авентус Україна» здійснювало позичальнику ОСОБА_1 нарахування відсотків за користування сумою кредиту в сумі 150 грн/день. Також із означеного засобу доказування суд встановив, що відповідач здійснювала погашення основної суми боргу (тіла кредиту) в розмірі 700 грн (14.03.2025 200 грн, та 500 грн 27.03.2025), відсотки за користування сумою кредиту в розмірі 1245 грн (30.09.2024 45 грн, 28.10.2024 200 грн, та 04.12.2024 1000 грн) (а.с.40-46).

Згідно означеного засобу доказування суд також встановив, що, станом на 25.06.2025, заборгованість відповідача перед позивачем згідно умов Кредитного договору складала 38 450 грн, з яких: 14300 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 16 650 грн сума заборгованості за відсотками, та 7500 грн сума заборгованості за штрафом.

Також у судовому засіданні був досліджений договір факторингу №01.02-15/25 від 26.06.2025, що укладений між ТОВ «Свеа Фінанс» як фактором та ТОВ «Авентус Україна» як клієнтом (далі Договір факторингу, а.с.48-53).

Відповідно до п.1.1 Договору факторингу, за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Кредитного договору.

Згідно п.1.2 Договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання Сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Як встановлено судом із дослідженої платіжної інструкції кредитового переказу кошів №10106 від 26.06.2025, ТОВ «Свеа Фінанс» сплатило ТОВ «Авентус Україна» грошові кошти в сумі 2 185 565 грн як плату за відступлення прав вимоги згідно Договору факторингу (а.с.57).

Із витягу з Реєстру боржників №1 до Договору факторингу суд встановив, що ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №8244717 у загальній сумі 38 450 грн, з яких: 14300 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 16 650 грн сума заборгованості за відсотками, та 7500 грн сума заборгованості за неустойкою (пенею/штрафом) (а.с.60).

Також суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця ОСОБА_3 , який мобілізований до лав Збройних Сил України, починаючи з 28.11.2024. На підтвердження означеного юридичного факту відповідачем до заяви про перегляд заочного рішення долучено, а судом безпосередньо досліджено в судовому засіданні, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , що видане 20.01.2007 відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції в Черкаській області (а.с.135), а також довідки військової частини НОМЕР_3 від 06.12.2024 та військової частини НОМЕР_4 від 07.05.2025 (а.с.133, 134), зі змісту яких суд встановив, що 20.01.2007 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений шлюб, а також те, що чоловік відповідача ОСОБА_3 , починаючи з 28.11.2024, призваний під час мобілізації до лав Збройних Сил України.

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1,2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі Закон №675), пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону №675).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув право вимоги до відповідача за Кредитним договором на підставі Договору факторингу, що був укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс».

Частинами 1,2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1,2 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на відповідних умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме: С2232.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання нею в кредит від ТОВ «Авентус Україна» грошових коштів у сумі 15000 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору в строки, передбачені цим правочином.

Водночас матеріалами справи підтверджується той факт, що сума кредиту, яка була обумовлена між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 і відображена у п.1.3 Кредитного договору була отримана відповідачем шляхом перерахування на її картковий рахунок № НОМЕР_5 (а.с.47).

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту, що обумовлене в п.1.3 Кредитного договору, як позикодавцю ТОВ «Авентус Україна», так і його правонаступнику в спірних правовідносинах ТОВ «Свеа Фінанс», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 14 300 грн (з урахуванням сплачених позичальником грошових коштів у сумі 700 грн (14.03.2025 200 грн, та 500 грн 27.03.2025 (а.с.40-46)) в рахунок погашення за основним боргом (тілом кредиту) є обгрунтованою.

Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 16 650 грн, що нараховані первинним кредитодавцем ТОВ «Авентус Україна», то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.3, 1.4, 1.5.1 та 1.5.2 Кредитного договору, сума кредиту(загальний розмір) складає: 15000,00 гривень; строк кредиту 360 днів; стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору; знижена процентна ставка 0,01% в день застосовується відповідно до наступних умов: якщо споживач до 01.10.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

З аналізу означених умов Кредитного договору суд встановив, що протягом усього строку кредиту розмір відсотків за користування кредитом є незмінним і становить 1,00%/день. Водночас у випадку сплати споживачем до 01.10.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, коштів у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, то відсоткова ставка становитиме 0,01%/день.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 30.09.2024 сплатила первинному кредитодавцю кошти в сумі 45 грн (а.с.40 зворот), що становить суму рівну першому платежу, визначеному в Графіку платежів, тому за період користування кредитним коштами відповідачем з 01.09.2024 до 30.09.2024 первинний кредитодавець ТОВ «Авентус України» здійснило нарахування відповідачу відсотків з призми 0,01%/день, що узгоджується із даними розрахунку заборгованості, що підготовлений означеною фінансовою установою. Надалі, у період часу з 02.10.2024 до 28.01.2025, розмір відсотків, що підлягали сплаті позичальником, регулюється положеннями 1.5.1 Кредитного договору, у зв`язку з чим відсоткова ставка становила 1,00%/день.

Таким чином, розмір відсотків, що підлягали сплаті відповідачем на користь ТОВ «Авентус Україна» складає 17895 грн:

1)за період з 01.09.2024 до 30.09.2024: 45 грн (15000 грн х 0,0001 = 1,50 грн (розмір відсотків за один день користування сумою кредиту); 1,50 грн х 30 днів (кількість днів між 01.09.2024 та 30.09.2024) = 45 грн));

2)за період з 02.10.2024 (оскільки відсотки за 01.10.2024 первинним кредитодавцем не нараховувалися, а.с.40 зворот) до 28.01.2025: 17850 грн (15000 грн х 0,01 = 150 грн (розмір відсотків за один день користування сумою кредиту); 150 грн х 119 днів (кількість днів між 02.10.2024 та 28.01.2025 = 17850 грн)).

Водночас, оскільки позичальник ОСОБА_1 сплатила первинному кредитодавцю 1245 грн (30.09.2024 45 грн, 28.10.2024 200 грн, та 04.12.2024 1000 грн) у рахунок погашення відсотків за користування сумою кредиту, то розмір недоплачених відсотків становив 16650 грн (17895 грн 1245 грн).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру відсотків за користування відповідачем сумою кредиту, керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Кредитного договору, зокрема, п.1.5.1, встановив, що їх розмір визначений правильно.

Частиною 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2013, що набрав чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до пункту 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (тобто, з 24.12.2023 до 21.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 22.04.2024 до 19.08.2024 включно); починаючи з 20.08.2024 та надалі - 1%.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що положення п. 1.5.1 Кредитного договору щодо розміру процентної ставки протягом всього строку кредиту, який сторонами Кредитного договору визначений на рівні 1,00%/день (стандартна процентна ставка), узгоджується із положеннями пункту 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надала суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Кредитним договором, зокрема, з призми розміру сплачених нею коштів у рахунок як погашення суми кредиту, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема, за відсотками.

У той же час, як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 у мотивувальній частині заяви про перегляд заочного рішення зазначає про те, що вона є дружиною військовослужбовця ОСОБА_3 , який мобілізований до лав Збройних Сил України, починаючи з 28.11.2024. На підтвердження означеного юридичного факту відповідачем до заяви про перегляд заочного рішення долучено, а судом безпосередньо досліджено в судовому засіданні свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , що видане 20.01.2007 відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції в Черкаській області, а також довідки військової частини НОМЕР_3 від 06.12.2024 та військової частини НОМЕР_4 від 07.05.2025, зі змісту яких суд встановив, що 20.01.2007 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений шлюб, а також те, що чоловік відповідача ОСОБА_3 , починаючи з 28.11.2024 призваний під час мобілізації до лав Збройних Сил України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX від 11.04.2024, що набрав чинності 18.05.2024, п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» був викладений у новій редакції, а саме: «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Таким чином, суд зробив висновок, що, починаючи з 18.05.2024, до осіб, яким підприємства, установи і організації усіх форм власності, у тому числі банки, та фізичні особи не мають права нараховувати штрафні санкції, пеню, а також проценти за користування кредитом, законодавцем віднесено і дружин (чоловіків) військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, та військовослужбовців під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що на відповідача як на дружину військовослужбовця ОСОБА_3 , який призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX від 11.04.2024, що набрав чинності 18.05.2024, тобто їй не нараховуються проценти за користування кредитом, починаючи з 18.05.2024.

За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом). Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі №642/548/21 (провадження № 61-9565св22), що застосовується судом на виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що оскільки ТОВ «Авентус Україна» як первісним кредитодавцем здійснено нарахування відповідачу відсотків за користування кредитним коштами за період з 01.09.2024 до 28.01.2025 (а.с.40-46), що правом вимоги перейшли до позивача у зв`язку з укладенням Договору факторингу, беручи до уваги, що чоловік відповідача ОСОБА_3 , починаючи з 28.11.2024 і дотепер, є військовослужбовцем, який призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, тому, керуючись пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин (дату укладення Кредитного договору), позовна вимога про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитним коштами є обгрунтованою за період з 01.09.2024 до 27.11.2024 та необгрунтованою за період з 28.11.2024 до 28.01.2025, оскільки відсотки нараховані в період часу, коли чоловік відповідач був військовослужбовцем, який призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Як встановлено судом із розрахунку заборгованості за Кредитним договором (а.с.40-46), за період з 01.09.2024 до 27.11.2024 включно первісний кредитодавець ТОВ «Авентус Україна» здійснило нарахування відповідачу відсотків сукупно в розмірі 8 595 грн.

Водночас, оскільки позичальник ОСОБА_1 сплатила первинному кредитодавцю 1245 грн (30.09.2024 45 грн, 28.10.2024 200 грн, та 04.12.2024 1000 грн) у рахунок погашення відсотків за користування сумою кредиту, то розмір недоплачених відсотків становить 7350 грн (8595 грн 1245 грн).

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача 16650 грн як заборгованості за процентами є обгрунтованою в розмірі 7350 грн, що нараховані за період з 01.09.2024 до 27.11.2024; водночас позовна вимога про стягнення відсотків за період з 28.11.2024 до 28.01.2025 є необгрунтованою з підстав, викладених у мотивувальній частині рішення.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 7500 грн, то суд зазначає про таке.

Пунктами 6.4, 6.4.1 та 6.4.2 Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф у розмірі 1350 грн на четвертий день такого невиконання та/або неналежного виконання; у розмірі 300 грн, починаючи з п`ятого дня за кожний невиконання та/або неналежного виконання.

З розрахунку заборгованості за Кредитним договором, складеного первинним кредитодавцем (а.с.40-46), суд встановив, що ТОВ «Авентус Україна» здійснило нарахування ОСОБА_1 як позичальнику штрафу на загальну суму 7500 грн у період з 03.11.2024 до 24.11.2024.

Частинами 1,2 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Водночас ч.1 ст.550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тлумачення пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами Кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником штрафу в розмірі, передбаченому п.6.4.1, 6.4.2 Кредитного договору проте п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з позичальника неустойки у виді штрафу в період воєнного стану, а тому дійшов висновку, що в задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу в розмірі 7500 грн слід відмовити визнавши обгрунтованими заперечення відповідача проти задоволення означеної позовної вимоги.

Що стосується прохання позивача, викладеного у п.2 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із дослідженої платіжної інструкції кредитового переказу коштів №817 від 23.12.2025 (а.с.8) судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8). Інших доказів, понесених позивачем судових витрат, матеріали цивільної справи №711/12228/25 не містять.

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 38 450 грн, проте позовні вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» підлягають задоволенню частково, в розмірі 21 650 грн, що складає 56,31% від ціни позову (21 650 грн / 38 450 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягав би стягненню судовий збір у сумі 1 364,05 грн, тобто 56,31% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2422,40 грн х 0,5631).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягали б задоволенню частково в розмірі 21 650 грн, з яких: 14 300 грн заборгованість за основною сумою боргу, та 7 350 грн - заборгованість за відсотками. Крім того, з відповідача на користь позивача слід стягнути було б 1 364,05 грн судового збору, що визначений пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам. У іншій частині позовні вимоги підлягали б залишенню без задоволення.

Проте, як встановлено судом, постановами приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П. про закінчення виконавчого провадження №80573993 від 30.04.2026 (а.с.107) та про закінчення виконавчого провадження №80573948 від 22.09.2026 (а.с.232) закінчено виконавчі провадження, що були відкриті на підставі виконавчих документів №711/12228/25 зі стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» відповідно розміру судового збору в сумі 1949,79 грн та заборгованості за Кредитним договором у розмірі 30 950 грн. Також з означених документів суд встановив, що заборгованість зі сплати судового збору приватним виконавцем повністю стягнута з відповідача як боржника, а заборгованість зі сплати боргу за Кредитним договором частково, а саме: залишок нестягнутої суми за виконавчим документом №711/12228/25 становить 5559,27 грн.

Аналіз постанов приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П. про закінчення виконавчого провадження №80573993 від 30.04.2026 (а.с.107) та про закінчення виконавчого провадження №80573948 від 22.09.2026 (а.с.232) дає підстави для висновку, що до часу ухвалення судового рішення після скасування заочного рішення у справі №711/12228/25, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Свеа Фінанс» у рахунок сплати заборгованості за Кредитним договором, що є предметом розгляду судом цивільної справи №711/12228/25, було стягнуто 25 390,73 грн (30950 грн (розмір заборгованості, стягнутий заочним рішенням від 04.02.2026) 5559,27 грн (залишок нестягнутої суми згідно даних постанови про закінчення виконавчого провадження №80573948 від 22.09.2026)); водночас розмір судового збору, що стягнутий з відповідача на користь позивача згідно заочного рішення від 04.02.2026 був повністю стягнутий приватним виконавцем з відповідача і перерахований позивачу як стягувачу.

Частиною 1 ст.2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).

Оскільки суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягали б задоволенню частково в розмірі 21 650 грн, з яких: 14 300 грн заборгованість за основною сумою боргу, та 7 350 грн - заборгованість за відсотками, а також стягненню з відповідача на користь позивача підлягав би судовий збір у розмірі 1 364,05 грн, тобто сукупно грошові кошти в розмірі 23 014,05 грн, беручи до уваги, що приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П. під час виконання виконавчих проваджень №80573948 та 80573993, що були відкриті на підставі виконавчих документів, виданих на підставі заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.02.2026, було стягнуто з відповідача (боржника) ОСОБА_1 на користь позивача (стягувача) ТОВ «Свеа Фінанс» з метою виконання судового рішення у цивільній справі №711/12228/25 грошові кошти в сумі 27 340,52 грн (1949,79 грн + 25 390,73 грн), тобто заборгованість за Кредитним договором сукупно зі судовим збором, а також те, що сума боргу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за результатами розгляду цивільної справи №711/12228/25 після скасування заочного рішення, є меншою, аніж розмір заборгованості за Кредитним договором та розмір судового збору, що були стягнуті з відповідача приватним виконавцем на виконання заочного рішення від 04.02.2026 у даній справі, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають з підстав відновлення порушених прав позивача на стягнення кредитної заборгованості і судових витрат станом на день ухвалення судового рішення.

У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що у випадку повторного стягнення з відповідача як заборгованості за Кредитним договором, так і судових витрат у меншому розмірі, аніж вони були стягнуті заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.02.2026, це призведе фактично до їх повторного стягнення, а також і до повторного стягнення як виконавчого збору, так і витрат виконавчого провадження, що не є необхідним у демократичному суспільстві.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, а відповідно і про обгрунтованість прохання відповідача про відмову в позові у зв`язку з фактичною повною сплатою боргу як за Кредитним договором, так і за судовими витратами, що викладене у п.2 прохальної частини додаткових письмових пояснень від 25.09.2026.

Що стосується переплати відповідачем грошових коштів позивачу у рахунок кредитної заборгованості за Кредитним договором та судового збору, що становить 4 326,47 грн (27 340,52 грн - 23 014,05 грн), то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.1,2 ст.444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Частиною 9 ст.444 ЦПК України передбачено, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом (ч.1 ст.446 ЦПК України).

Отже, поворот виконання рішення, якщо на це виявив волю відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному, за нововиявленими обставинами чи за результатами перегляду заочного рішення) скасовано судове рішення.

Зі змісту вищевказаних норм процесуального права слід зробити висновок, що поворот виконання рішення полягає в поверненні стягувачем боржнику всього, що ним було отримано за скасованим згодом рішенням з метою відшкодування боржнику збитків, завданих виконанням такого рішення. Отже, поворот виконання є процесуальною формою поновлення судом порушених прав боржника, що забезпечує можливість зворотного стягнення зі стягувача всього безпідставно отриманого ним за скасованим рішенням. З іншого боку, поворот виконання рішення є самостійним засобом захисту прав сторін, який повинен здійснюватися шляхом подання заяви про поворот виконання. Необхідність у повороті виконання судового рішення і поверненні сторін у первісне становище виникає тоді, коли рішення виконане, але згодом скасоване судом апеляційної чи касаційної інстанції, якщо цей суд закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі, а також у випадку скасування заочного рішення та ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову чи про задоволення позову проте в меншому розмірі.

Водночас, ч.5 ст.444 ЦПК України передбачено, що питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

Оскільки станом на день ухвалення судового рішення відповідач ОСОБА_1 не подала заяву про поворот виконання заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.02.2026, тому суд позбавлений об`єктивності процесуальної можливості застосувати такий інститут процесуального права як поворот виконання судового рішення під час ухвалення судового рішення за результатами розгляду цивільної справи №711/12228/25.

Також суд дійшов висновку про необхідність роз`яснити відповідачу положення ч.10 ст.444 ЦПК України, відповідно до яких заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату судового збору, то суд зазначає про таке.

Частиною 1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Водночас ч.1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд відмовив у задоволенні позовних вимог позивача, тому і судові витрати зі сплати судового збору стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» до відповідача ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 516, 527, 530, 610, 626-628, 634, 638, 1046, 1048-1049, 1077, 1078, 1082, п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 244, 247, 264, 265, 354, 355, 444 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 26 жовтня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», ЄДРПОУ: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко