Рішення № 140910461, 26.10.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9601/26

Номер провадження2/711/4759/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 596 грн, витрати на професійну правничу допомогу та витрати на сплату судового збору (вхідний №39446, а.с.1-5).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 21 травня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №56240 (надалі Кредитний договір), відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 3000 грн, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Кредитним договором.

Згідно п. 6.8 Кредитного договору, підписанням договору клієнт підтверджує, що вона ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту товариства.

ТОВ «Займер» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконала належним чином умов Кредитного договору.

Позивач у позові зазначає про те, що в порушення вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач не виконала свої зобов`язання: не вносила платежі, передбачені умовами Кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов Кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за Кредитним договором.

На підтвердження укладення Кредитного договору позивач долучив копію договору про надання фінансового кредиту №56240 від 21.05.2019, копію довідки про ідентифікацію та копію розрахунку заборгованості за договором №56240 від 21.05.2019 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 19596 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 3000 грн, заборгованість за процентами 1260 грн, та заборгованість за пенею 15336 грн.

Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за Кредитним договором до відповідача, то ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як позивач обгрунтовує це тим, що 11.03.2020 між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №11032020, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, зокрема і щодо заборгованості за Кредитним договором, боржником за яким є відповідач у справі.

Підсумовуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №56240 від 21.05.2019 в загальному розмірі 19596 грн, а також витрати на сплату судового збору (2662,40 грн) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 вересня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 11 год 30 хв 22 жовтня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м.Черкаси (а.с.37-38).

Представник позивача адвокат Усенко М.І. в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як безпосередньо позивача, так і його представника Усенка М.І. в підсистемі «Електронний суд», що були отримані цими учасниками справи 08.10.2026 (а.с.45 зворот, 46 зворот). Водночас, у п.3,4 прохальної частини позовної заяви, представник позивача адвокат Усенко М.І. виявив волю на розгляд справи за відсутності представника позивача, а також не заперечив проти ухвалення заочного рішення (а.с.5).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 22 жовтня 2026 року о 11 год 30 хв не з`явилася, про причини неявки не повідомила, хоча про місце, день і час розгляду справи була повідомлена належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без її участі до суду не подала, відзиву до суду не направила (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).

У зв`язку з цим, 22 жовтня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа розглядалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

22 жовтня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 08 год 30 хв 26 жовтня 2026 року

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 21 травня 2019 року між ТОВ «Займер» та відповідачем ОСОБА_1 укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №56240 (далі Кредитний договір), який підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL4895 (а.с.12-14).

Згідно п.1.1 Кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000 грн 00 коп на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.

Відповідно до п.1.2 Кредитного договору, кредит надається строком на 20 днів, тобто до 19.06.2019. Строк дії договору 20 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно п.1.3 Кредитного договору, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2 % на добу. Тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до п.1.4 Кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської карти, вказаної клієнтом.

Згідно п.2.1 Кредитного договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.2.2 Кредитного договору, сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором.

Згідно п.2.3 Кредитного договору, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту за першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Пунктом 4.3 Кредитного договору передбачено, що у разі, коли клієнт не повернув кредит в строк, зазначений у п.1.2 цього правочину, та/або в додатку(ах) до цього договору, клієнт зобов`язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за договором включно, але в будь-якому випадку не більше 100 календарних днів.

Відповідно до п.6.1 Кредитного договору, цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

У п.7 Кредитного договору вказані реквізити та підписи сторін, зокрема у відомостях про клієнта ОСОБА_1 , останньою зазначений рахунок як позичальника, яким є № НОМЕР_1 .

Крім того, 21 травня 2019 року відповідачем ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL4895 додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту №56240, яким є Графік розрахунків та загальна вартість кредиту, відповідно до якого: строк, на який надано кредит: 20 днів; сума кредиту: 3000 грн; фіксована процентна ставка: 2 %/день; сума нарахованих відсотків: 1200 грн; сума нарахованої пені 5%; до оплати: 4200 грн (а.с.14).

Із дослідженої в судовому засіданні довідки про ідентифікацію, що складена ТОВ «Займер», суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 як клієнт була ідентифікована означеним товариством. Акцепт договору позичальником (підписаний аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор: KL4895, дата відправки ідентифікатору позичальнику: 21.05.2019 о 09:14 год; номер телефона, на який було відправлено ідентифікатор: 380638326368 (а.с.15).

Згідно інформаційної довідки №327/08, складеної ТОВ «Платежі онлайн» 13 серпня 2026 року, ТОВ «Платежі онлайн» як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє, що на сайті торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція. Сайт торговця: ТОВ «Клай Інвест». Тип транзакції: видача. Дані транзакції: номер транзакції 25841-92423-91557; номер замовлення A77496B48281CLY56240T233090; сума 3000.00 гривень; дата та час проведення 2019-05-21 09:14:04; номер платіжної картки: НОМЕР_1 ; емітент платіжної картки OSCHAD BANK; опис: видача кредиту №56240 (а.с.15 зворот).

Також суд встановив, що 11 березня 2020 року між ТОВ «Займер» («Клієнт») та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» («Фактор») укладено договір відступлення прав вимоги №3К-11032020 (далі Договір відступлення).

Відповідно до п.1.1 Договору відступлення, на умовах, встановлених цим договором та у відповідності до гл. 73 ЦК України, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).

Згідно п.1.2 Договору відступлення, в наслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

Відповідно до п.6.2.3 Договору відступлення, права вимоги переходять до фактора після підписання сторонами цього договору після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості (а.с19 зворот-23).

Факт оплати ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» грошових коштів ТОВ «Займер» з метою належного виконання умов Договору відсутплення судом встановлено на підставі платіжної інструкції №17844 від 11.03.2020, згідно якої ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «Займер» грошові кошти в розмірі 1 170 101,28 грн (а.с.25).

Згідно витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення №3К-11032020 від 11.03.2020, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , за договором №56240 від 21 травня 2019 року у загальній сумі 19 596 гривень 00 копійок, з яких: 3000 гривень 00 копійок - сума заборгованості за тілом кредиту, 1260 гривень 00 копійок - сума заборгованості за відсотками, та 15 336 грн заборгованість по штрафам/по пені (а.с.24).

Як встановлено судом із розрахунку заборгованості за кредитним договором №56240 від 21.05.2019, складеної ТОВ «Займер» станом на 16.01.2020, ОСОБА_1 має заборгованість за Кредитним договором у загальній сумі 19 596 гривень 00 копійок, з яких: 3000 гривень 00 копійок - сума заборгованості за тілом кредиту, 1260 гривень 00 копійок - сума заборгованості за відсотками, та 15 336 грн заборгованість по штрафам/по пені. Дана заборгованість не погашена. Також з означеного засобу доказування суд встановив, що позичальник ОСОБА_1 не здійснювала сплату грошових коштів первісному кредитодавцю у рахунок виконання умов Кредитного договору (а.с.16-19).

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі Закон №675), пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув право вимоги до відповідача за Кредитним договором на підставі договору відступлення прав вимоги №3К-11032020 від 11.03.2020.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на зазначених у ньому умовах шляхом підписання означеного правочину за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме: KL4895.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання нею в кредит від ТОВ «Займер» грошових коштів в сумі 3000 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору у строки, передбачені цим правочином.

Водночас матеріалами справи, що досліджені безпосередньо судом у засіданні, підтверджується той факт, що сума кредиту, що була обумовлена між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 і відображена у п.1.1 Кредитного договору, була отримана відповідачем саме 21.05.2019 шляхом перерахування на картковий рахунок, маска картки № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк», реквізити якого позичальником зазначені у п.7 Кредитного договору.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за Кредитним договором як первісному кредитодавцю ТОВ «Займер», так і його правонаступнику в спірних правовідносинах ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 3000 грн в рахунок погашення тіла кредиту підлягає задоволенню.

Разом з тим, щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 1260 грн, суд зазначає про таке.

Із безпосередньо дослідженого в судовому засіданні розрахунку заборгованості за кредитним договором №56240 від 21 травня 2019 року, складеної ТОВ «Займер», розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 зі сплати відсотків за користування, отриманими у кредит, коштами становить 1260 грн. Ця заборгованість ТОВ «Займер» була нарахована позичальнику ОСОБА_1 за період з 22.05.2019 до 10.06.2019 (а.с.16-19).

Водночас, суд встановив, що саме означена вище сума заборгованості по сплаті відповідачем відсотків за Кредитним договором, без будь яких змін та корегувань, перейшла від первісного до нового кредитодавця, тобто від ТОВ «Займер» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підставі Договору відступлення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розмір заборгованості за процентами в сумі 1260 грн є незмінним, починаючи з 10.06.2019.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154 цс 18), сформувала правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Відповідно до пункту 1.2 у взаємозв`язку із умовами п.2.1 Кредитного договору сторони погодили, що строк кредиту становить 20 днів, а проценти за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною Кредитного договору.

Оскільки відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором, в частині сплати відсотків за користування кредитом протягом усього строку кредиту, не виконала, то розмір заборгованості за відсотками складає 1200 грн (3000 грн (сума кредиту) х 2 % (процентна ставка згідно п. 1.3 Кредитного договору) х 20 днів (строк кредиту).

Отже, за умов Кредитного договору, що були погоджені сторонами, позивач як правонаступник первісного кредитодавця ТОВ «Займер» має право на стягнення з відповідача відсотків лише у межах строку кредиту в розмірі фіксованої процентної ставки, що узгоджується з положеннями п.1.2 та 1.3 Кредитного договору.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що надані позивачем відомості щодо розміру заборгованості за відсотками у розмірі 1260 грн не відповідають умовам Кредитного договору і розраховані всупереч означеним вище висновкам Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, а відтак розмір заборгованості за несплаченими відповідачем відсотками перед первісним кредитодавцем за Кредитним договором становить 1200 грн.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів своєчасного та в повному обсязі виконання умов Кредитного договору в строки, передбачені цим правочином.

Таким чином, ураховуючи викладене, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Кредитного договору, з останньої на користь позивача як правонаступника первісного кредитодавця за Кредитним договором слід стягнути заборгованість за несплаченими відсотками за Кредитним договором в розмірі 1200 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати пені в розмірі 15 336 грн, то суд зазначає про таке.

Згідно п.1.1 Кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000 грн 00 коп на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.

Пунктом 4.3 Кредитного договору передбачено, що у разі, коли клієнт не повернув кредит в строк, зазначений у п.1.2 цього правочину, та/або в додатку(ах) до цього договору, клієнт зобов`язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за договором включно, але в будь-якому випадку не більше 100 календарних днів.

Аналіз означених умов Кредитного договору дає підстави для висновку, що сторони правочину обумовили те, що в разі, коли клієнт не поверне кредит в строк до 10.06.2019, то вона зобов`язана виплатити кредитодавцю пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, але в будь-якому випадку не більше 100 календарних днів.

Отже, сукупний розмір у конкретній правовій ситуації не може перевищувати 21000 грн: 4200 грн (заборгованість зі сплати складових Кредитного договору станом на 10.06.2019) х 5% = 210 грн; 210 грн х 100 днів = 21000 грн. Водночас, позивач, реалізовуючи принцип диспозитивності, заявив позовну вимогу про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання умов Кредитного договору в розмірі 15336 грн.

Проте суд робить висновок, що такий вид неустойки як пеня нарахована ТОВ «Займер» у відповідності до умов Кредитного договору, на який не поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування», у тому числі вимоги ст. 21 вказаного Закону (в силу п. 7 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону на час укладення Кредитного договору).

Водночас, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Тобто, положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом у разі, якщо вона значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).

Такі правові висновки викладено Верховним Судом України в постанові від 4 листопада 2015 року в справі №6-1120цс15.

Правильність таких висновків підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №703/1181/16-ц та від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з метою захисту інтересів кредитора законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат при порушенні іншою стороною (боржником) своїх зобов`язань.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст. 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що, керуючись ч.3 ст.551 ЦК України, неустойку у виді пені слід зменшити до розумного розміру, що не буде перевищувати розмір заборгованості за основною сумою кредиту, та повністю виконає компенсаційну функцію, а саме до 3000 грн, оскільки заявлений до стягнення з відповідача розмір пені значно перевищує розмір заборгованості, що визнаний судом обгрунтованим і становить 4200 грн, а саме у 3,65 рази.

Що стосується прохання позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 8000 грн, то суд зазначає про таке.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.03.2024 щодо адвокатського об`єднання «Апологет» (а.с.27 зворот-28); 2) договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, що укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» (а.с.28 зворот); 3) ордеру серії ВС №1381377 від 02.07.2025 (а.с.30); 4) акту наданих послуг №649 від 10.09.2026 (а.с.29); 5) детального опису наданих послуг до акту №649 від 10.09.2026 (а.с.29 зворот).

У зв`язку з дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І. в справі щодо стягнення боргу за Кредитним договором з відповідача ОСОБА_1 , суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.

Суд також погоджується з позивачем, що вартість правничої допомоги в розмірі 8000 грн є співмірною зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (підготовкою позовної заяви), часом, витраченим адвокатом на виконання такої роботи, обсягом виконаної роботи та ціною позову.

З аналізу статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22 (провадження № 61-13766св24).

За приписами статті 13 ЦПК України суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що зменшення розміру витрат на правову допомогу, отриману позивачем у заявленому та доведеному обсязі, без відповідної заяви іншої сторони у спорі - відповідача, є порушення вимог статті 13, частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст.13, 137 ЦПК України викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №361/10208/23 (провадження № 61-12269св24), що судом застосовується з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

Як встановлено судом із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 заперечень щодо витрат на правничу допомогу до суду не подала, а також не подала і клопотання про їх зменшення.

Водночас, положеннями п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 19596 грн, проте судом позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково в розмірі 7200 грн, що складає 36,74% від ціни позову (7200 грн / 19596 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 2 939,2 грн (8000 грн х 0,3674).

Що стосується прохання позивача, викладеного у п.2 прохальної частини позовної заяви від про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 2662,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією №57350 від 11.09.2026 (а.с.6).

Оскільки суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором обгрунтованими і задовольнив їх на суму 7200 грн (3000 грн заборгованості за тілом кредиту, 1200 грн заборгованість за відсотками, та 3000 грн заборгованість за пенею), що складає 36,74% від ціни позову (7200 грн / 19596 грн), тому із відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 978,17 грн, тобто 36,74% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2662,40 грн х 0,3674).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до відповідача ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково в розмірі 7200 грн, з яких: 3000 грн заборгованості за тілом кредиту, 1200 грн заборгованість за відсотками, та 3000 грн заборгованість за пенею. Крім того з відповідача на користь позивача слід стягнути 978,17 грн - судового збору, та 2939,20 грн витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких визначений пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 510, 512, 513, 514, 527, 530, 549, 551, 610, 626, 628, 634, 638, 1046-1050 ЦК України, ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 137, 141, 244, 247, 258, 264, 265, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №56240 від 21 травня 2019 року в розмірі 7200 (сім тисяч двісті) гривень, з яких: 3000 (три тисячі) гривень - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), 1200 (одна тисяча двісті) гривень сума заборгованості за відсотками, та 3000 (три тисячі) гривень заборгованість зі сплати пені.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2939 (дві тисячі дев`ятсот тридцять дев`ять) гривень 20 (двадцять) копійок та на сплату судового збору в розмірі 978 (дев`ятсот сімдесят вісім) гривні 17 (сімнадцять) копійок, а всього 3917 (три тисячі дев`ятсот сімнадцять) гривень 37 (тридцять сім) копійок.

У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складене 26 жовтня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко