Рішення № 140910463, 26.10.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8371/26

Номер провадження2/711/4292/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

10 серпня 2026 року ТОВ «Новий Колектор», через підсистему «Електронний суд», звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 10200 грн та судові витрати (вхідний №34613/26, а.с.1-6).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 3 листопада 2020 року між ТОВ «Споживчий Центр», правонаступником якого є ТОВ «Новий Колектор», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 03.11.2020-100005496 (далі Договір).

Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 6000 грн, що підтверджується довідкою субконто (виписка), з первинним строком користування 14 календарних днів з дати надання за процентною ставкою «Економ»/«Стандарт». Ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, застосовується протягом первинного та пролонгованого строків. В свою чергу ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за 1 (один) день користування кредитом, застосовується після/в період закінчення первинного та пролонгованого строків.

Згідно п. 1.1. Договору за цим договором кредитор зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як стверджує позивач у мотивувальній частині позову, кредитором виконано зобов`язання за Договором в повному обсязі.

У свою чергу позичальник свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, що підтверджується карточкою субконто боржника (виписка) по кредитному договору №03.11.2020-100005496 від 03.11.2020 у зв`язку з чим, станом на 08.10.2024, утворилася заборгованість у розмірі 10200 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту становить 6000 грн та за відсотками 4200 грн, чим порушуються права та інтереси позивача.

Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за Договором до відповідача, то ТОВ «Новий Колектор» як позивач обгрунтовує це тим, що між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу № СЦ-091024-14 від 09.10.2024. На виконання умов зазначеного договору факторингу укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 03.11.2020-100005496 від 03.11.2020 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким є ОСОБА_1 .

З огляду на викладене ТОВ «Новий Колектор» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 03.11.2020-100005496 від 03.11.2020 в сумі 10200 грн і судові витрати (судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу в сумі 205,38 грн).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 серпня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 08 год 30 хв 22 вересня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.41-42).

Судове засідання, що було призначене о 08 год 30 хв 22 вересня 2026 року, відкладене до 12 год 20 хв 22 жовтня 2026 року з підстав першої неявки в судове засідання усіх учасників справи про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка (а.с.53).

У визначений судом день та час представник позивача Давиденко Н.К. у судове засідання не з`явився, причин не прибуття в судове засідання суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи сторона позивача була повідомлена належним чином, а саме: шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд» як безпосередньо позивача, так і ОСОБА_2 як його представника, що були отримані цими учасниками справи 23.09.2026 (а.с.54 зворот, 55 зворот).

Пунктом 2 ч.4 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Оскільки судові повістки про виклик до суду, що направлялися позивачу та його представнику до електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд», були отримані цими учасниками справи 23.09.2026, тому суд дійшов висновку, що сторона позивача була належним чином повідомлена про день, час та місце судового засідання.

Водночас, у п.5 прохальної частини позовної заяви, представник позивача Давиденко Н.К. виявив волю на розгляд справи у відсутність представника позивача (а.с.5 зворот).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 22 жовтня 2026 року о 12 год 20 хв повторно не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без його участі до суду не подав, відзиву до суду не направив (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).

У зв`язку з цим, 22 жовтня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості за кредитним договором. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

22 жовтня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 08 год 40 хв 26 жовтня 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 03.11.2020 ТОВ «Споживчий центр» направило ОСОБА_1 пропозицію про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) № 03.11.2020-100005496 (далі Пропозиція, а.с.26-28).

Пунктами 1.1.-1.2 Пропозиції встановлено, шо за цим договором кредитор зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредит надається для використання позичальником на будь-які законні цілі, включаючи перекредитування, підприємницьку, незалежну професійну діяльність або виконання обов`язків найманого працівника. Сторони погодились, що кредит за даним договором не є споживчим, а даний договір не є договором про надання споживчого кредиту.

Відповідно до п.1.3 Пропозиції передбачено, що сума кредиту: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; вид кредиту: фінансовий кредит; термін повернення кредиту: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; строк користування кредитом: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти): встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти графік платежів: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив заявку на укладення №03.11.2020-100005496 від 03.11.2020 (далі - Заявка), яка є невід`ємною частиною Пропозиції, що підписана позичальником ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора Q4883, зі змісту якої встановив, що кредитором є ТОВ «Споживчий центр», а позичальником ОСОБА_1 .

Крім того згідно умов Заявки позичальнику надається кредит на наступних умовах: сума кредиту: 6 000 грн 00 коп; строк користування кредитом за умовою "Короткий кредит": 14 календарних днів з дати отримання; строк користування кредитом за умовою "Довгий кредит": 28 календарних днів з дати отримання; проценти за умовою "Короткий кредит": 1 680 грн 00 коп, що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка); проценти за умовою "Довгий кредит": 4 200 грн 00 коп, що становить 70% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка); графік платежів за умовою "Короткий кредит": сума кредиту 6 000 грн 00 коп та проценти 1 680 грн 00 коп, які сплачуються до 16.11.2020 включно; графік платежів за умовою "Довгий кредит": сума кредиту 6 000 грн 00 коп та проценти 4 200 грн 00 коп, що сплачуються до 30.11.2020 включно.

Також зі змісту Заявки суд встановив, що позичальник обирає умову "Короткий кредит" шляхом здійснення дій - повернення кредиту у вищевказаний термін повернення кредиту за умовою "Короткий кредит" та сплати вищевказаних процентів за користування кредитом (проценти) за умовою "Короткий кредит". Сторони погодилися, що при нездійсненні позичальником вказаних дій кредит вважається отриманим за умовою "Довгий кредит", а позичальник зобов`язаний повернути кредит у термін повернення кредиту за умовою "Довгий кредит" та сплатити вищевказані проценти за користування кредитом (проценти) за умовою "Довгий кредит" (а.с.18).

Відповідно до картки субконто за період з 03.11.2020 до 24.07.2026, що долучена позивачем до позову, суд встановив, що 03.11.2020 о 16 год 14 хв 49 сек на банківську картку ОСОБА_1 було перераховано 6000 грн на виконання Заявки. Також із означеного засобу доказування суд встановив, що у період з 03.11.2020 до 16.11.2020 кредитодавцем нараховувалося позичальнику відсотки в розмірі по 120 грн щодня; надалі, починаючи з 17.11.2020 до 30.11.2020, позичальнику ТОВ «Споживчий центр» нараховувалися відсотки в розмірі 180 грн/день. І на сам кінець, з означеного засобу доказування суд встановив, що позичальник ОСОБА_1 не здійснював погашення кредитної заборгованості у період з 03.11.2020 до 24.07.2026 у зв`язку з чим заборгованість складає 10200 грн, з яких: тіло кредиту 6000 грн, та відсотки 4200 грн (а.с.10-11).

Також у судовому засіданні суд дослідив квитанцію про перерахунок коштів №296022843 від 03.11.2020, зі змісту якої встановив, що ТОВ «Споживчий центр» 03.11.2020 здійснило перерахунок грошових коштів у сумі 6000 грн, що відповідає сумі кредиту, на картковий рахунок, маска картки НОМЕР_1 , з призначенням платежу: видача за договором № 03.11.2020-100005496 (а.с.32).

Із довідки АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260909/89550-БТ від 18.09.2026, що надійшла на виконання ухвали суду про витребування доказів від 13.08.2026, суд встановив, що на ім`я відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) цією банківською установою було емітовано банківську картку № НОМЕР_3 , на яку 03.11.2020 було зараховано грошові кошти в сумі 6000 грн, що відповідає розміру кредиту, який обумовлений сторонами у Заявці (а.с.57-58).

Крім того в судовому засіданні був досліджений договір факторингу №СЦ-091024-14 від 09.10.2024, що укладений між ТОВ «Споживчий центр» як клієнтом та ТОВ «Новий Колектор» як фактором (далі Договір факторингу, а.с.14-17).

Відповідно до п.2.1 Договору факторингу, в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту загальну ціну продажу в сумі, передбаченій п.3.2 цього договору, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. З дати відступлення права вимоги, клієнт перестає бути стороною за кредитним договором, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за кредитним договором та набуває всіх прав за ним.

Юридичний факт того, що ТОВ «Новий Кредитор» як фактор перерахувало ТОВ «Споживчий центр» як клієнту суму фінансування, що обумовлена сторонами Договору факторингу, судом встановлений на підставі, досліджених в судовому засіданні, платіжних інструкцій кредитового переказу коштів №1237 від 22.10.2024, №1238 від 24.10.2024, №1333 від 19.11.2024 та №1336 від 21.11.2024 (а.с.24-25).

Із переліку №1 як додатку до Договору факторингу суд встановив, що ТОВ «Новий Кредитор» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №03.11.2020-100005496 від 03.11.2020 у загальній сумі 10200 грн (6000 грн заборгованість за тілом кредиту, та 4200 грн заборгованість за процентами) (а.с.29-31).

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі Закон №675), пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 1,2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1,2 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, з досліджених безпосередньо в судовому засіданні Пропозиції ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) №03.11.2020-100005496 від 03.11.2020 та Заявки кредитного договору №03.11.2020-100005496 від 03.11.2020, що в сукупності складають кредитний договір №03.11.2020-100005496 від 03.11.2020 (далі Кредитний договір), суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на зазначених у ньому умовах шляхом підписання Кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме: Q4883.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув права вимоги до відповідача за Кредитним договором на підставі Договору факторингу, що був укладений між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий Кредитор».

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання ним у кредит від ТОВ «Споживчий центр» грошових коштів в сумі 6000 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору у строки, передбачені цим правочином.

Водночас матеріалами справи підтверджується той юридичний факт, що сума кредиту, що обумовлена між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 і відображена у Заявці, була отримана відповідачем шляхом перерахування 03.11.2020 на його картковий рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк».

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за Кредитним договором як первісному кредитодавцю ТОВ «Споживчий центр», так і його правонаступнику у спірних правовідносинах ТОВ «Новий Колектор», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 6000 грн в рахунок погашення тіла кредиту підлягає задоволенню.

Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 4200 грн, то суд зазначає про таке.

Згідно умов кредитного договору № 03.11.2020-100005496 від 03.11.2020, що викладені у Заявці, позичальнику надається кредит на наступних умовах: сума кредиту: 6 000 грн 00 коп; строк користування кредитом за умовою "Короткий кредит": 14 календарних днів з дати отримання; строк користування кредитом за умовою "Довгий кредит": 28 календарних днів з дати отримання; проценти за умовою "Короткий кредит": 1 680 грн 00 коп, що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка); проценти за умовою "Довгий кредит": 4 200 грн 00 коп, що становить 70% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка); графік платежів за умовою "Короткий кредит": сума кредиту 6 000 грн 00 коп та проценти 1 680 грн 00 коп, які сплачуються до 16.11.2020 включно; графік платежів за умовою "Довгий кредит": сума кредиту 6 000 грн 00 коп та проценти 4 200 грн 00 коп, що сплачуються до 30.11.2020 включно.

Також зі змісту Заявки суд встановив, що позичальник обирає умову "Короткий кредит" шляхом здійснення дій - повернення кредиту у вищевказаний термін повернення кредиту за умовою "Короткий кредит" та сплати вищевказаних процентів за користування кредитом (проценти) за умовою "Короткий кредит". Сторони погодилися, що при нездійсненні позичальником вказаних дій кредит вважається отриманим за умовою "Довгий кредит", а позичальник зобов`язаний повернути кредит у термін повернення кредиту за умовою "Довгий кредит" та сплатити вищевказані проценти за користування кредитом (проценти) за умовою "Довгий кредит" (а.с.18).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру боргу за нарахованими та несплаченими процентами за користування відповідачем сумою кредиту, керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Кредитного договору встановив, що їх розмір визначений правильно, а також з призми відсоткової ставки, що обумовлена Кредитним договором, та в межах строку дії Кредитного договору (з 03.11.2020 до 16.11.2020 «Короткий кредит», а оскільки позичальник не сплатив ані тіло кредиту, ані відсотки, то нарахування відсотків проводилося за умовою «Довгий кредит», тобто додатково з 17.11.2020 до 30.11.2020).

Також суд дійшов висновку про необхідність здійснення правового аналізу дотримання первісним кредитодавцем Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 в частині здійснення розрахунку розміру відсотків з призми відсоткової ставки 2% та 3%/день.

Так, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до пункту 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (тобто, з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно); починаючи з 21.08.2024 та надалі - 1%.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (частина 1 ст.5 ЦК України).

Частиною 3 ст.6 ЦК України встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Здійснивши аналіз означених правових норм, суд звертає увагу учасників справи, що встановлення процентної ставки у розмірі як 2%/день, так і 3%/день, що передбачені умовами Кредитного договору, мало місце до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2023, а тому первісним кредитодавцем, під час укладення з позичальником ОСОБА_1 . Кредитного договору, дотримано положення Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин (укладення Кредитного договору).

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що розмір відсотків, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача в розмірі 4200 грн, підлягає задоволенню.

Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Кредитним договором, зокрема, з призми розміру сплачених ним коштів у рахунок як погашення суми кредиту, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема, за відсотками.

Щодо стягнення судових витрат у сумі 205,38 грн (витрати на поштові послуги щодо направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу), то суд зазначає про таке.

Як встановлено судом, на підтвердження понесення позивачем витрат на поштове відправлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача (позичальника), що вказана у Кредитному договорі, ТОВ «Новий Колектор» долучено до позову, а судом безпосередньо досліджено, квитанцію №2181139 від 31.07.2026 ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» (а.с.33), згідно якої загальна вартість відправлення становить 205,38 грн, а також опис вкладення до листа (накладна №2181139 від 31.07.2026) (а.с.33 зворот).

За змістом ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (пункт 4 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З врахуванням наведеного, витрати позивача на оплату поштових відправлень підлягають стягненню з відповідача у випадку, якщо їх понесення пов`язане з розглядом справи.

Означений висновок суду узгоджується з правовим висновком щодо застосування положень п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, що викладений у додатковій постанові Верховного Суду від 18.09.2023 в справі № 759/5806/20 (провадження № 61-300ск23).

Беручи до уваги, що витрати позивача на сплату поштового відправлення позовної заяви з додатками відповідачу (а.с.33), складають 205,38 грн, є такими, що пов`язані з розглядом справи, тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на поштове відправлення в сумі 205,38 грн.

Що стосується прохання позивача, що викладене в п.2 прохальної частини позовної заяви від 10.08.2026, про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на сплату судового збору, то суд зазначає про таке.

Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 2662,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №3720479943 від 29.07.2026 (а.с.37).

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 10200 грн, яка судом визнана обгрунтованою і вмотивованою, тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Новий Кредитор» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором підлягають задоволенню в розмірі 10200 грн, з яких: 6000 грн заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту), та 4200 грн - заборгованість за процентами. Крім того, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2662,40 грн судового збору та 205,38 грн витрат на поштове відправлення.

Керуючись ст. 516, 527, 530, 610, 628, 634, 638, 1046, 1049, 1050, 1077, 1082 ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.8, 12, п.17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», ст. 4, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 133, 141, 264, 265, 280, 281, 282, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 03.11.2020-100005496 від 3 листопада 2020 року в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень, з яких: 6000 (шість тисяч) гривень заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), та 4200 (чотири тисячі двісті) гривень заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок судового збору та 205 (двісті п`ять) гривень 38 (тридцять вісім) копійок витрат на поштове направлення, а всього 2867 (дві тисячі вісімсот шістдесят сім) гривень 78 (сімдесят вісім) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складене 26 жовтня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Кредитор», код ЄДРПОУ: 43170298, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, офіс 601.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко