Ухвала суду № 140849829, 22.10.2026, Сколівський районний суд Львівської області

ЄУНСС: 453/76/15-ц

НП: 6/453/54/26

УХВАЛА

іменем України

22 жовтня 2026 року місто Сколе

Сколівський районний суд Львівської області у складі головуючого судді Микитина Володимира Ярославовича,

учасники справи:

заявник приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Маковецький Зорян Вікторович;

стягувач у виконавчому провадженні Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК»;

боржниця у виконавчому провадженні ОСОБА_1 ;

зміст подання про тимчасове обмеження боржниці у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого до виконання нею своїх зобов`язань;

розглянувши дане подання у порядку письмового провадження без повідомлення сторін та інших учасників, у приміщенні суду, що по вул. Д. Галицького, 8, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, -

в с т а н о в и в:

Описова частина із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою.

Заявник приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Маковецький З.В., сформувавши документ у системі «Електронний суд», 20.10.2026 року подав у Сколівський районний суд Львівської області подання, в якому просить тимчасово обмежити громадянку України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса згідно з даними виконавчого документа: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації згідно з відповіддю ДМС України: АДРЕСА_2 ), документовану паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданим 30.06.2023 року органом 4655, у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених на неї рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 22.06.2018 року за єдиним унікальним номером судової справи 453/76/15-ц, на виконання якого 15.08.2018 року видано виконавчий лист.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу від 20.10.2026 року вищевказане подання передано для розгляду судді Микитину В.Я., з залишенням єдиного унікального номера справи 453/76/15-ц та присвоєнням номеру провадження 6/453/54/26.

Подання вмотивоване тим, що на виконанні у вказаного заявника перебуває виконавче провадження № 72518828 з примусового виконання названого виконавчого листа про стягнення з боржниці ОСОБА_1 на користь стягувача ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (теперішнє найменування АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК») 30 742 доларів США 05 центів заборгованості за кредитним договором № 24/150-07К від 24.09.2007 року та 3 654 грн. 00 коп. судових витрат. На переконання вказаного заявника, боржниця ОСОБА_1 , «будучи належним чином повідомленою» про відкриття виконавчого провадження, не подала декларацію про доходи і майно, тричі (на 30.08.2023 року, 09.09.2026 року та 30.09.2026 року) не з`явилася на виклик приватного виконавця, жодних заходів до виконання рішення суду не вживає. За результатами перевірки майнового стану в боржниці ОСОБА_1 відсутні доходи, кошти на рахунках, рухоме та нерухоме майно. Водночас, згідно з відповіддю Державної прикордонної служби України, боржниця ОСОБА_1 регулярно перетинає державний кордон України, а поїздки за кордон, як вважає вказаний заявник, свідчать про наявність у неї коштів, які вона спрямовує не на погашення боргу. Заборгованість станом на 14.10.2026 року, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, становить 33 816 доларів США 25 центів та 4 422 грн. 40 коп.. З огляду на це, вказаний заявник вважає тимчасове обмеження боржниці ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України «крайньою мірою», яка змусить її виконати рішення суду.

Частиною 2 ст. 441 ЦПК України визначено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

За змістом ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Частиною 4 ст. 441 ЦПК України визначено, що ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Сторони та інші учасники справи, на виконання вимог, про вирішення подання не повідомлялись.

Подання про тимчасове обмеження боржниці у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого до виконання нею своїх зобов`язань розглянута не пізніше двох днів з дня її надходження до Сколівського районного суду Львівської області.

Встановлені судом фактичні обставини цього провадження.

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 22.06.2018 року за єдиним унікальним номером судової справи 453/76/15-ц (номер провадження 2/453/122/18) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 30 742 доларів США 05 центів заборгованості за кредитним договором № 24/150-07К від 24.09.2007 року, а також 3 654 грн. 00 коп. понесених судових витрат. Рішення набрало законної сили 24.07.2018 року, а виконавчий лист видано 15.08.2018 року.

Згідно з відміткою на виконавчому листі, виконавче провадження з його примусового виконання, що перебувало у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А.А., завершено 07.06.2023 року на підставі пункту 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Матеріалів цього попереднього виконавчого провадження до подання не долучено.

За заявою стягувача від 08.08.2023 року (зареєстрована у заявника 11.08.2023 року за вх. № 1226) приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Маковецький З.В. 11.08.2023 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 72518828, пунктом 2 якої зобов`язав боржницю ОСОБА_1 протягом п`яти робочих днів подати декларацію про доходи та майно, а пунктом 3 стягнув з неї основну винагороду приватного виконавця в розмірі 3 074 доларів США 20 центів та 365 грн. 40 коп..

Копію постанови про відкриття виконавчого провадження разом із супровідним листом від 11.08.2023 року № 4376 скеровано боржниці ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення № 0600038510441 (список рекомендованої кореспонденції № 476 від 11.08.2023 року) виключно за адресою, зазначеною у виконавчому документі: АДРЕСА_3 . Це відправлення повернулося відправникові з довідкою АТ «УКРПОШТА» форми 20, у якій зазначено причину повернення «за закінченням терміну зберігання»; бланк рекомендованого повідомлення про вручення відміток про вручення не містить.

11.08.2023 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Маковецький З.В. також наклав арешт на кошти та майно боржниці ОСОБА_1 , сформував запити до ДПС України, МВС України, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а 18.07.2024 року до Пенсійного фонду України. Згідно з отриманими відповідями, а також повторними відповідями від 14.10.2026 року (на запити № 376051440, № 376051480, № 376051592; інформаційна довідка № 498169161), боржниця ОСОБА_1 не працевлаштована, доходів не отримує, зареєстрованих транспортних засобів та нерухомого майна не має; на рахунках в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та АТ «ОЩАДБАНК», як зазначає заявник, кошти відсутні.

21.08.2023 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Маковецький З.В. скерував боржниці виклик на 30.08.2023 року (список рекомендованої кореспонденції № 479 від 21.08.2023 року; відправлення № 0600040169870). Як вбачається з наявного в матеріалах конверта, цей виклик надіслано лише за адресою в м. Сколе, і він повернувся з довідкою АТ «УКРПОШТА» форми 20 з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Твердження подання про те, що 21.08.2023 року виклик скеровувався також за львівською адресою «згідно відповіді ДМС станом на 14.10.2026 року», матеріалами не підтверджується і хронологічно неможливе.

Згідно з листом Головного управління ДМС України у Львівській області від 29.08.2023 року № 4601.11.1-10498/4601.8-23, боржниця ОСОБА_1 документована паспортами громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданим 30.06.2023 року органом 4655, та серії НОМЕР_3 , виданим 29.11.2011 року органом 4601. Згідно з відповіддю ДМС, наявною в матеріалах виконавчого провадження, зареєстрованим місцем проживання боржниці є: АДРЕСА_2 . Дати зміни реєстрації місця проживання матеріали не містять.

27.08.2026 року стягувач АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. із заявою (вх. № 4654) з проханням ініціювати перед судом питання про тимчасове обмеження боржниці ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, пославшись на інформацію Державної прикордонної служби України про перетин нею державного кордону.

27.08.2026 року (вих. № 34906) та 15.09.2026 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Маковецький З.В. скерував боржниці ОСОБА_1 виклики з`явитися відповідно на 09.09.2026 року та 30.09.2026 року, цього разу за обома адресами у м. Сколе та у м. Львові (списки рекомендованої кореспонденції № 921 від 01.09.2026 року та № 923 від 17.09.2026 року; відправлення № R067268616419, № R067268616940, № R067283122635, № R067283120608). Усі чотири відправлення, разом із бланками рекомендованих повідомлень, повернулися до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. , причому бланки рекомендованих повідомлень жодних відміток про вручення (особисто, члену сім`ї чи за довіреністю), підпису одержувача та дати вручення не містять, а довідок АТ «УКРПОШТА» про причини повернення до матеріалів не долучено. Актами від 11.09.2026 року та 09.10.2026 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Маковецький З.В. зафіксував неявку боржниці ОСОБА_1 ..

Згідно з відповіддю Державної прикордонної служби України на запит № 376051567 від 14.10.2026 року, за період з 11.08.2023 року по 14.10.2026 року боржниця ОСОБА_1 перетинала державний кордон України за паспортом серії НОМЕР_2 у такі дати: 17.08.2023 року в`їзд; 27.09.2024 року виїзд, 01.10.2024 року в`їзд; 23.01.2025 року виїзд, 27.01.2025 року в`їзд; 10.10.2025 року виїзд, 13.10.2025 року в`їзд; 28.10.2025 року виїзд, 05.11.2025 року в`їзд; 17.04.2026 року виїзд, 21.04.2026 року в`їзд. Отже, за понад три роки виконавчого провадження, боржниця ОСОБА_1 здійснила п`ять короткотривалих (від трьох до восьми днів) поїздок, після кожної з яких поверталася в Україну, а востаннє в`їхала в Україну 21.04.2026 року.

Матеріали подання не містять доказів вручення боржниці ОСОБА_1 будь-якого документа виконавчого провадження, виходу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. за жодною з відомих адрес боржниці ОСОБА_1 , спроб зв`язатися з нею за допомогою телефонного чи електронного зв`язку, а також доказів наявності в неї будь-яких коштів чи майна, за рахунок яких рішення суду могло б бути виконане повністю або частково.

Джерела права, якими керувався суд, постановляючи дану ухвалу.

Статтею 129-1 Конституції України закріплено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР.

Водночас, згідно з ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Відповідно до ст. 313 ЦК України фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантовано, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цього права не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

За правилами пункту 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням.

Відповідно до частин 13 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, та застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

В силу ч. 4 ст. 441 ЦПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

За змістом ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника фізичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Водночас та ж норма дозволяє виконавцю особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам під розписку.

Частиною 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» на боржника покладено, зокрема, обов`язки подати виконавцю декларацію про доходи та майно, своєчасно з`являтися на вимогу виконавця, надавати пояснення за фактами невиконання рішень. Відповідальність за невиконання цих обов`язків, у тому числі за ненадання декларації та неявку без поважних причин за викликом виконавця, встановлена ст. 188-13 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як роз`яснив Верховний Суд України в узагальненні судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням, слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії чи бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають незалежні від нього об`єктивні обставини. Законом передбачено застосування тимчасового обмеження у праві виїзду не за сам факт невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання; особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, що обмеження права залишати країну у зв`язку з неоплаченими боргами є виправданим лише тоді, коли воно справді сприяє досягненню мети гарантування повернення боргу, а національні органи зобов`язані забезпечити, щоб таке обмеження було від самого початку і протягом усього часу його дії обґрунтованим і пропорційним з огляду на конкретні обставини (рішення від 13.11.2003 року у справі «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), заява № 66485/01, §§ 7882; від 23.05.2006 року у справі «Рінер проти Болгарії» (Riener v. Bulgaria), заява № 46343/99, §§ 121, 124; від 26.11.2009 року у справі «Гочев проти Болгарії» (Gochev v. Bulgaria), заява № 34383/03, §§ 4950). У рішенні від 11.05.2021 року у справі «Стецов проти України» (Stetsov v. Ukraine), заява № 5177/14, Європейський Суд з прав людини констатував порушення ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року саме тому, що обмеження у праві виїзду через борг діяло до повного його погашення без жодної оцінки того, чи продовжує воно слугувати меті стягнення.

Застосовуючи наведені положення, Верховний Суд у постанові від 28.10.2020 року за єдиним унікальним номером судової справи 331/8536/17-ц виснував, що суд зобов`язаний забезпечити, щоб обмеження права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Крім того, Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 року за єдиним унікальним номером судової справи 554/3475/13-ц зазначив, що виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення.

Крім того, у постанові від 30.09.2026 року за єдиним унікальним номером судової справи 2-747/11 (провадження № 61-16445св25) Верховний Суд вказав, що ухвала про тимчасове обмеження у праві виїзду, постановлена на строк до виконання зобов`язань за судовим рішенням, зберігає чинність і після відновлення виконавчого провадження, без повторного звернення виконавця до суду. Тобто такий захід, будучи застосованим, може діяти фактично безстроково, що вимагає особливо ретельної перевірки підстав для його застосування на момент вирішення подання.

Висновок за результатами вирішення подання приватного виконавця про тимчасове обмеження боржниці у праві виїзду за межі України.

Виконавчий лист за єдиним унікальним номером судової справи 453/76/15-ц прийнято приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким З.В. до виконання за адресою боржниці ОСОБА_1 , зазначеною у виконавчому документі, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, тобто за місцем виконання, визначеним відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження». Подальша зміна боржницею ОСОБА_1 реєстрації місця проживання в межах того самого виконавчого округу не змінила місця виконання, оскільки виконавче провадження продовжує здійснювати той самий приватний виконавець. Тому подання підсудне Сколівському районному суду Львівської області як суду за місцем виконання рішення в розумінні ч. 4 ст. 441 ЦПК України.

Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є винятковим заходом, що обмежує гарантоване Конституцією та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року право, і за своєю природою є санкцією за ухилення, а не за саму наявність боргу. Тому для задоволення подання заявник повинен довести у сукупності: по-перше, що боржниця була обізнана про виконавче провадження та покладені на неї обов`язки; по-друге, що вона має реальну можливість виконати рішення повністю або частково; по-третє, що її поведінка є свідомим, а не вимушеним невиконанням; і, по-четверте, що обмеження здатне сприяти виконанню рішення і є співмірним. Саме з цих позицій суд оцінює подання.

Суд не заперечує, що в силу ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» боржниця ОСОБА_1 формально вважається повідомленою про початок примусового виконання, оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження їй надіслано за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Однак ця презумпція має процедурне призначення: вона дає змогу виконавчому провадженню рухатися далі і не залежати від небажання боржника отримувати кореспонденцію. Вона не може підміняти доказування суб`єктивної сторони ухилення, яке є обов`язковою умовою обмеження конституційного права. Свідомо ухилятися можна лише від того обов`язку, про існування якого особа знає.

Матеріали ж подання не містять жодного доказу того, що боржниця ОСОБА_1 фактично отримала будь-який документ виконавчого провадження. Постанова про відкриття виконавчого провадження та виклик 2023 року повернулися «за закінченням терміну зберігання» і надсилалися лише за адресою в м. Сколе, тоді як станом на час розгляду подання боржниця ОСОБА_1 зареєстрована в м. Львові, а дата зміни реєстрації не з`ясовувалась. Усі чотири виклики 2026 року повернулися без жодних відміток про вручення. Приватний виконавець виаконавчого округу Львівської області Маковецький З.В. жодного разу не здійснив виходу за місцем проживання боржниці ОСОБА_1 , не скористався правом особистого вручення документів під розписку (ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження») і не вжив спроб зв`язатися з нею іншими засобами.

Твердження подання про те, що боржниця ОСОБА_1 щоразу була «належним чином повідомленою», не відповідає наявним у ньому ж документам. Суд також звертає увагу на інші невідповідності подання: вказівку на скерування виклику 21.08.2023 року за адресою, отриманою з відповіді ДМС «станом на 14.10.2026 року», зазначення розміру заборгованості за іншим виконавчим провадженням № 75952678, розбіжність словесного запису суми судових витрат («три тисячі п`ятдесят чотири» замість «три тисячі шістсот п`ятдесят чотири», як у виконавчому листі). Наведене, хоч і не є самостійною підставою для відмови, знижує доказову переконливість подання.

Сам заявник встановив, що в боржниці ОСОБА_1 відсутні доходи, кошти на рахунках, рухоме та нерухоме майно. Тобто матеріали подання свідчать радше про об`єктивну неспроможність боржниці ОСОБА_1 виконати рішення на суму понад 33 тис. доларів США, ніж про те, що вона, маючи можливість, свідомо цього не робить. Висновок заявника про наявність у боржниці ОСОБА_1 коштів, які вона нібито витрачає на поїздки замість погашення боргу, не підтверджений жодним доказом (джерела фінансування поїздок, банківські операції, майно за кордоном тощо), а отже ґрунтується на припущенні, що в силу ч. 6 ст. 81 ЦПК України неприпустимо.

Неподання декларації про доходи та майно є порушенням обов`язку боржника у виконавчому провадженні, за яке передбачено відповідальність ст. 188-13 КУпАП, проте саме по собі не тотожне ухиленню від виконання рішення в розумінні ст. 441 ЦПК України. Тим паче, що постанова, якою на боржницю ОСОБА_1 покладено обов`язок подати декларацію, їй не вручена.

Встановлені судом п`ять короткотривалих поїздок боржниці ОСОБА_1 за кордон за понад три роки, з неодмінним поверненням в Україну, сама по собі не свідчить ні про ухилення від виконання рішення, ні про намір вибути за межі України з метою уникнення його виконання. Навпаки, систематичне повернення боржниці ОСОБА_1 , востаннє 21.04.2026 року, вказує на збереження нею постійних зв`язків з Україною та на те, що вона залишається досяжною для вжиття заходів примусового виконання в межах України.

Обмеження у праві виїзду, про яке просить заявник, мало б діяти до виконання зобов`язань за рішенням, тобто, з огляду на відсутність у боржниці будь-яких доходів і майна та розмір боргу, фактично безстроково, у тому числі й у разі відновлення виконавчого провадження (постанова Верховного Суду від 30.09.2026 року за єдиним унікальним номером судової справи 2-747/11). Заявник не навів жодних обставин, які б давали підстави вважати, що заборона виїзду реально сприятиме погашенню заборгованості, а не лише перетвориться на автоматичну санкцію, яку Європейський Суд з прав людини визнав несумісною зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції у справі «Стецов проти України». При цьому менш обтяжливі заходи, зокрема належне повідомлення боржниці та встановлення її фактичного місця проживання, заявником не вичерпано.

Резюмуючи, суд дійшов висновку, що заявник не довів належними, допустимими та достатніми доказами ні обізнаності боржниці ОСОБА_1 про виконавче провадження № 72518828 і покладені на неї обов`язки, ні наявності в неї реальної можливості виконати рішення суду, ні, відповідно, свідомого ухилення від його виконання. Сам по собі факт невиконання рішення суду, неявки за викликами, які не були вручені, неподання декларації та перетину кордону не є достатнім для обмеження конституційного права боржниці ОСОБА_1 на свободу пересування, а застосування такого заходу за встановлених обставин було б передчасним і неспівмірним. Тому у задоволенні подання належить відмовити.

Так, Львівський апеляційний суд у постановах від 11.09.2026 року за єдиним унікальним номером судової справи 2-2919/11 (провадження № 22-ц/811/560/26), від 08.10.2026 року за єдиним унікальним номером судової справи 2-966/2010 (провадження № 22-ц/811/3225/26) та від 09.10.2026 року за єдиним унікальним номером судової справи 461/10362/23 (провадження № 22-ц/811/1144/26) послідовно виходить з того, що саме виконавець має довести суду, з наданням матеріалів виконавчого провадження, свідоме ухилення боржника, який має реальну можливість виконати рішення; що списки рекомендованих згрупованих відправлень підтверджують лише направлення викликів, а не їх вручення; що сам по собі факт регулярного перетину боржником кордону та повернення в Україну, як і неподання декларації, не свідчить про умисне ухилення, а твердження про наявність прихованих статків, з огляду на закордонні поїздки, за відсутності доказів ґрунтуються на припущеннях.

Одночасно, суд роз`яснює, що відмова у задоволенні цього подання не позбавляє приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. права повторно звернутися до суду з поданням про тимчасове обмеження боржниці ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України за наявності нових обставин і доказів, які підтверджуватимуть її свідоме ухилення від виконання рішення суду.

Керуючись статтями 3, 13, 247, 258, 260-261, 438 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича, з участю стягувача у виконавчому провадженні Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» та боржниці у виконавчому провадженні ОСОБА_1 , про тимчасове обмеження боржниці у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого до виконання нею своїх зобов`язань, - відмовити.

Строк і порядок набрання ухвалою суду законної сили та її оскарження.

Ухвала суду, в силу положень ч. 2 ст. 261 та ч. 1 ст. 353 ЦПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею, оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Дата складення ухвали та її підписання суддею: 22 жовтня 2026 року.

Суддя Володимир МИКИТИН