Рішення № 140849831, 22.10.2026, Сколівський районний суд Львівської області

ЄУНСС: 465/6018/26

НП: 2/453/1165/26

РІШЕННЯ

іменем України

22 жовтня 2026 року місто Сколе

Сколівський районний суд Львівської області у складі головуючого - судді Микитина Володимира Ярославовича,

сторони у справі:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»;

відповідачка - ОСОБА_1 ;

зміст позовних вимог - про стягнення заборгованості за кредитним договором;

розглянувши дану цивільну справу у приміщенні суду, що по вул. Д. Галицького, 8, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, на підставі наявних у ній матеріалів, -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позицій сторін у справі.

Позивач ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», у порядку представництва, котре за довіреністю здійснює Івшина І.С., сформувавши документ у системі «Електронний суд», 21.06.2026 року подав у Франківський районний суд м. Львова позовну заяву, що була зареєстрована в діловодстві вказаного суду за вх. № 20311, в якій просить ухвалити рішення про стягнення на свою користь з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1555-7150 продукту «MiniKasa» від 26.05.2025 року, у загальному розмірі 89 258 грн. 28 коп.. Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті судового збору за подання вищевказаної позовної заяви у розмірі 2 662 грн. 40 коп., позивач ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» при ухваленні рішення просить стягнути на свою користь з відповідачки ОСОБА_1 ..

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26.05.2025 року між сторонами у справі, за допомогою вебсайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем позивача ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1555-7150 продукту «MiniKasa», який відповідачка ОСОБА_1 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором A3127. Відповідно до умов цього кредитного договору, позивач ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» взяв на себе зобов`язання надати відповідачці ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: 1) сума кредиту - 25 000 грн. 00 коп.; 2) строк кредитування - 365 днів; 3) базовий період - 28 днів; 4) комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; 5) промоставка - 0,90 % за кожен день користування кредитом протягом перших 28 календарних днів першого базового періоду; 6) знижена процентна ставка - 1,00 % в день; 7) стандартна процентна ставка - 1,00 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору та 0,74 % за кожен день користування кредитом, починаючи з 181 дня дії договору. Додатковою угодою № 1 від 22.11.2025 року до вказаного договору сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 25 000 грн. 00 коп., а додатковою угодою № 2 від 12.12.2025 року - у сумі 30 000 грн. 00 коп.. Позивач ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім», з яким укладено договір № 02/06/2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 10.06.2020 року) видав відповідачці ОСОБА_1 кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний нею в особистому кабінеті, чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі. Своєю чергою, відповідачка ОСОБА_1 підтвердила виникнення своїх зобов`язань шляхом прийняття виконання, не скористалася правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від нього без пояснення причин та частково здійснювала погашення заборгованості, однак у подальшому, всупереч умовам кредитного договору, ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та статтям 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, у повному обсязі кредит не повернула та інших своїх грошових зобов`язань за договором не виконала. Вимогу кредитодавця про дострокове повернення кредиту відповідачка ОСОБА_1 залишила без реагування. Станом на 05.05.2026 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 89 258 грн. 28 коп., а саме: 1) заборгованість за кредитом - 23 940 грн. 00 коп.; 2) заборгованість за нарахованими процентами - 27 818 грн. 28 коп.; 3) заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України - 37 500 грн. 00 коп.. Окремо позивач ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» стверджує, що нарахування процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України є правомірним, оскільки кредитний договір укладено поза межами періоду, на який поширюється звільнення споживача від відповідальності за пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону України від 22.11.2023 року № 3498-IX), а норми цього Закону як спеціального мають пріоритет над загальними нормами ЦК України. Крім того, на думку позивача ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», умова про сплату комісії за надання кредиту ґрунтується на ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правилах розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління Національного банку України від 11.02.2021 року № 16, та Положенні про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 03.11.2021 року № 113, - підсумовує зміст своєї позовної заяви ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

Відповідачка ОСОБА_1 , у порядку представництва, котре здійснює адвокатка Лебединська І.С., у межах встановленого судом строку, сформувавши документ у системі «Електронний суд», 17.09.2026 року подала у Сколівський районний суд Львівської області відзив на позовну заяву, що був зареєстрований в діловодстві за вх. № 7724, в якому просить відмовити в задоволенні позову та стягнути з позивача ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на її користь 5 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. За змістом відзиву, відповідачка ОСОБА_1 заперечує проти позову та наводить такі доводи. По-перше, вимога про стягнення 37 500 грн. 00 коп. процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, задоволенню не підлягає, оскільки такі нараховані в період дії воєнного стану, тоді як пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняє позичальника від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України. Доводи позивача про пріоритет Закону України «Про споживче кредитування» над ЦК України є помилковими, оскільки, як неодноразово виснувала Велика Палата Верховного Суду (постанови від 22.06.2021 року за єдиним унікальним номером судової справи 334/3161/17, від 18.01.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 910/17048/17, від 29.06.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 477/874/19), у разі, якщо ЦК України та інший закон містять однопредметні приписи різного змісту, пріоритетними є приписи ЦК України. Крім того, згідно з розрахунком заборгованості, позивачем ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» нараховано 40 000 грн. 00 коп. процентів за ст. 625 ЦК України, а залишок становить 37 500 грн. 00 коп., тобто 2 500 грн. 00 коп. сплачених відповідачкою ОСОБА_1 коштів позивач ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» безпідставно спрямував на погашення таких процентів, а тому ця сума має бути зарахована в рахунок погашення тіла кредиту (постанови Верховного Суду від 22.11.2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 619/1384/21 та від 29.03.2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 336/8516/15). По-друге, зазначення у договорі двох строків - базового періоду в 28 календарних днів (пункт 4.8 договору) та строку кредитування в 365 календарних днів (пункт 4.14 договору), призводить до неоднозначного тлумачення умов договору, а тому, з огляду на ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», частини 3, 4 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та правило contra proferentem, застосоване у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 05.12.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 753/8945/19, нарахування процентів за межами першого базового періоду є безпідставним. На підтвердження цієї позиції, відповідачка ОСОБА_1 покликається також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року за єдиним унікальним номером судової справи 444/9519/12 та постанову Тернопільського апеляційного суду від 07.03.2025 року за єдиним унікальним номером судової справи 607/14391/24. Також відповідачка ОСОБА_1 вказує, що є особою з інвалідністю та отримувала кредитні кошти для лікування. По-третє, умова договору про сплату комісії за видачу кредиту є несправедливою, оскільки надання кредиту є обов`язком кредитодавця, а не самостійною послугою (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 09.12.2019 року за єдиним унікальним номером судової справи 524/5152/15-ц), а тому сплачені відповідачкою ОСОБА_1 3 750 грн. 00 коп. комісії мають бути зараховані в рахунок погашення тіла кредиту.

Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її учасників не надходило.

Заяви та клопотання сторін у справі.

Заразом з позовною заявою, позивачем ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заявлено також клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

25.09.2026 року представниця відповідачки ОСОБА_1 - адвокатка Лебединська І.С., сформувавши документ у системі «Електронний суд», подала у Сколівський районний суд Львівської області клопотання, що було зареєстроване в діловодстві за вх. № 7995, про долучення до матеріалів справи доказів понесених відповідачкою ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копії договору про надання правничої допомоги, квитанції про оплату та розрахунку суми витрат, з доказами надіслання їх копій позивачеві ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

Інших заяв та/чи клопотань від сторін у цій справі, котрі б залишалися не вирішеними, у тому числі й про розгляд цієї справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, або ж у загальному позовному провадженні, у визначеному чинним ЦПК України порядку не надходило.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Оскільки відповідачкою у вищевказаній позовній заяві зазначена фізична особа, яка не має статусу підприємця, то суддя Франківського районного суду м. Львова Ванівський Ю.М., у відповідності до положень ч. 6 ст. 187 ЦПК України, з метою визначення підсудності, звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи

Так, за даними отриманої Франківським районним судом м. Львова інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи, відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак, ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Ванівського Ю.М. від 03.08.2026 року справу за єдиним унікальним номером 465/6018/26, у зв`язку із встановленням необхідності пред`явлення вищевказаної позовної заяви з дотриманням правил загальної підсудності, визначених у ч. 1 ст. 27 ЦПК України, направлено у Сколівський районний суд Львівської області, тобто за зареєстрованим місцем проживання відповідачки ОСОБА_1 , яка не має статусу підприємця.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 31.08.2026 року, з-поміж іншого, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Задоволено клопотання позивача ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Розгляд цієї справи визначено провести у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, без проведення судового засідання, протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття у ній провадження у приміщенні Сколівського районного суду Львівської області, що за адресою: вул. Д. Галицького, 8, м. Сколе, Стрийський район, Львівська область. Відповідачці ОСОБА_1 запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали подати відзив на позовну заяву.

Інші процесуальні дії у цій справі не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належну оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Своєю чергою, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказів регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно з частинами 1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з частинами 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» за пред`явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав відповідачки ОСОБА_1 , встановив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів.

Судом встановлено, що 26.05.2025 року між сторонами у справі, за допомогою вебсайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем позивача ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1555-7150 продукту «MiniKasa», який з боку позичальника підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором A3127, а з боку кредитодавця - кваліфікованим електронним підписом директора із кваліфікованою електронною позначкою часу. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 цього договору, позивач ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» як кредитодавець відкрив для відповідачки ОСОБА_1 як позичальника кредитну лінію шляхом надання їй кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб, а позичальник зобов`язалася повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором. Загальний розмір кредиту становить 25 000 грн. 00 коп., дата надання кредиту - 26.05.2025 року (пункти 4.1, 4.2 договору). Базовий період становить 28 календарних днів; перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього, а перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії договору (пункт 4.8 договору). Сплату процентів за користування кредитом та комісії позичальник зобов`язана здійснювати не пізніше дат, які є останніми днями відповідних базових періодів, шляхом сплати обов`язкового платежу (пункт 4.9 договору). Нарахування процентів здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору та 0,74 % - починаючи з 181 календарного дня дії договору (пункт 4.10 договору). Комісія за видачу кредиту становить 15,00 % від суми виданого кредиту (пункт 4.11 договору). Строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, становить 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту, дата повернення кредиту - 25.05.2026 року; строк кредитування може бути продовжений за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди, згідно з якою він становить 365 календарних днів з моменту укладення такої додаткової угоди (пункт 4.14 договору). Денна процентна ставка на дату укладення договору складає 0,918 % (пункт 4.17 договору). Позичальнику в межах програми лояльності надано право користуватися кредитом за промоставкою 0,90 % в день протягом перших 28 календарних днів першого базового періоду та зниженою процентною ставкою 1,00 % в день (пункт 10.1 договору). Пунктом 8.2 договору сторони визначили, що у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання зі сплати процентів, комісії та/або суми кредиту позичальник зобов`язана сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 401 500 процентів річних від суми заборгованості в силу положень ст. 625 ЦК України, які нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти, комісію та/або суму неповернутого кредиту, у сумі, що не перевищує 2 відсотки від неповернутої суми кредиту за кожен день прострочення; сукупна сума таких процентів річних та інших платежів за порушення не може перевищувати половини суми кредиту, одержаної позичальником з урахуванням додаткових угод. Відповідно до пункту 8.3 договору, у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом або комісії за видачу кредиту на строк понад один календарний місяць кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом. Згідно з пунктом 12.1 договору, цей договір та Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) разом складають єдиний договір; невід`ємною частиною договору є також Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (Графік платежів) (пункт 12.21 договору). Роздруківки Правил, Паспорта споживчого кредиту та Таблиці обчислення загальної вартості кредиту позивачем також долучено до позовної заяви (копії містяться в системі «Електронний суд»).

Судом також встановлено, що 22.11.2025 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору про відкриття кредитної лінії № 1555-7150 від 26.05.2025 року, підписану позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором A8124, у пункті 1 якої сторони підтвердили, що станом на момент її укладення сума неповерненого кредиту, сума нарахованих та несплачених процентів і сума несплаченої комісії становлять 00 грн. 00 коп.. Цією додатковою угодою сторони домовились про надання додаткових грошових коштів у кредит у розмірі 25 000 грн. 00 коп. строком на 365 календарних днів з моменту її укладення, із комісією за видачу додаткових коштів у розмірі 0 %, промоставкою 0,20 % в день протягом перших 28 календарних днів та стандартною процентною ставкою 1,00 % в день протягом перших 180 календарних днів і 0,74 % в день - починаючи з 181 дня. Своєю чергою, 12.12.2025 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до вказаного договору, підписану позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором A8578, у пункті 1 якої сторони так само підтвердили відсутність станом на момент її укладення будь-якої заборгованості за кредитом, процентами та комісією. Цією додатковою угодою сторони домовились про надання додаткових грошових коштів у кредит у розмірі 30 000 грн. 00 коп., які позичальник зобов`язалася повернути у строк, що становить 365 календарних днів з моменту укладення додаткової угоди, та сплатити проценти за користування ними (пункти 2.1-2.4, 2.11 додаткової угоди № 2); комісія за видачу додаткових коштів становить 0 % (пункт 2.6); проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою 1,00 % в день протягом перших 180 календарних днів з дати укладення додаткової угоди та 0,74 % в день - починаючи з 181 дня, з можливістю застосування промоставки 0,20 % в день протягом перших 28 календарних днів та зниженої ставки 1,00 % в день (пункти 2.8, 2.9); денна процентна ставка на дату укладення додаткової угоди становить 0,876 % (пункт 4). Відповідно до Графіка платежів, що є додатком до додаткової угоди № 2, проценти за користування кредитом сплачуються в останні дні чотирнадцяти послідовних базових періодів тривалістю по 28 днів (перший з яких закінчується 08.01.2026 року, другий - 05.02.2026 року), а повернення суми кредиту в розмірі 30 000 грн. 00 коп. має відбутися 11.12.2026 року (копії містяться в системі «Електронний суд»).

Судом також встановлено, що позивач ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» перерахував відповідачці ОСОБА_1 на її платіжну картку № НОМЕР_1 , реквізити якої зазначені в кредитному договорі, кредитні кошти: 26.05.2025 року - 25 000 грн. 00 коп. (платіж № 1613036153), 22.11.2025 року - 25 000 грн. 00 коп. (платіж № 1713346668) та 12.12.2025 року - 30 000 грн. 00 коп. (платіж № 1724646508), а всього - 80 000 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою позивача ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту та листами ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про підтвердження успішної оплати від 06.05.2026 року та 07.05.2026 року, підписаними кваліфікованим електронним підписом (копії містяться в системі «Електронний суд»).

Факт отримання кредитних коштів відповідачка ОСОБА_1 не заперечує.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1555-7150 від 26.05.2025 року станом на 05.05.2026 року, відповідачка ОСОБА_1 здійснила платежі на загальну суму 79 030 грн. 00 коп., а саме: 25.06.2025 року - 12 300 грн. 00 коп. (які позивач ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» спрямував на погашення комісії за видачу кредиту в сумі 3 750 грн. 00 коп., процентів за користування кредитом у сумі 7 050 грн. 00 коп. та «процентів річних за ст. 625 ЦК України» в сумі 1 500 грн. 00 коп.); 25.07.2025 року - 33 500 грн. 00 коп. (з яких 25 000 грн. 00 коп. - на погашення кредиту, 7 500 грн. 00 коп. - процентів та 1 000 грн. 00 коп. - «процентів річних за ст. 625 ЦК України»); 02.12.2025 року - 25 550 грн. 00 коп. (з яких 25 000 грн. 00 коп. - на погашення кредиту та 550 грн. 00 коп. - процентів); 07.01.2026 року - 7 680 грн. 00 коп. (з яких 1 620 грн. 00 коп. - на погашення процентів та 6 060 грн. 00 коп. - кредиту). Після 07.01.2026 року жодних платежів відповідачка ОСОБА_1 не здійснювала, обов`язковий платіж за базовий період з 09.01.2026 року по 05.02.2026 року не сплатила, у зв`язку з чим залишок заборгованості за кредитом становить 23 940 грн. 00 коп.. На цей залишок позивач ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» нарахував проценти за користування кредитом: за 08.01.2026 року - за промоставкою 0,20 % (47 грн. 88 коп.), а з 09.01.2026 року по 04.05.2026 року включно - за ставкою 1,00 % в день (по 239 грн. 40 коп. щоденно), що у сукупності становить 27 818 грн. 28 коп.. Водночас, починаючи з 06.02.2026 року, позивач ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» щоденно нараховував «проценти річних за ст. 625 ЦК України» у розмірі 478 грн. 80 коп., тобто 2 % від усієї суми неповернутого кредиту (23 940 грн. 00 коп.), доки 25.04.2026 року загальна сума таких нарахувань за договором (разом із раніше нарахованими та сплаченими 2 500 грн. 00 коп.) не досягла 40 000 грн. 00 коп., тобто половини загальної суми одержаного кредиту; залишок таких нарахувань становить 37 500 грн. 00 коп.. Аналогічним чином, з розрахунку вбачається, що 23.06.2025-25.06.2025 року та 24.07.2025-25.07.2025 року позивач ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» нараховував «проценти річних за ст. 625 ЦК України» по 500 грн. 00 коп. щоденно, тобто 2 % від суми неповерненого кредиту, строк повернення якого на той час ще не настав (копія міститься в системі «Електронний суд»).

Судом також встановлено, що 07.05.2026 року позивач ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» склав вимогу про дострокове повернення кредиту вих. № 1555-7150, в якій, з посиланням на умови кредитного договору та ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», повідомив позичальника ОСОБА_1 про прострочення сплати процентів на строк понад один календарний місяць та вимагав протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги сплатити заборгованість за кредитом у повному обсязі. Вказану вимогу, згідно зі списком згрупованих рекомендованих поштових відправлень № 21134-03-118-130 (позиція 1, номер відправлення R067168023216), 16.05.2026 року було направлено відповідачці рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням про вручення (копії містяться в системі «Електронний суд»).

Відтак, позивач ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконав свої зобов`язання, надавши відповідачці ОСОБА_1 кошти за договором про відкриття кредитної лінії № 1555-7150 від 26.05.2025 року, з урахуванням додаткових угод № 1 та № 2, у встановленому розмірі та на узгоджених між ними умовах, однак остання, починаючи з другого базового періоду після укладення додаткової угоди № 2, припинила виконання взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим допустила заборгованість. При цьому, факт отримання кредиту, суму неповерненого кредиту та арифметичну правильність розрахунку процентів за користування кредитом відповідачка ОСОБА_1 не спростувала, власного контррозрахунку суду не надала.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення.

Встановлені судом цивільні правовідносини щодо порушення боржником грошового зобов`язання й застосування кредитором відповідних наслідків цього, у тому числі й за кредитними договорами, регулюються Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року й протоколами до неї, Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), Законами України «Про електронну комерцію», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування», іншими актами цивільного законодавства.

Так, згідно з ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених у ст. 11 цього Кодексу.

Своєю чергою, системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною 3 ст. 1054 ЦК України визначено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом. Таким законом є Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року № 1734-VIII, який набрав чинності 10.06.2017 року. Згідно з пунктами 1-1, 11 ч. 1 ст. 1 цього Закону, договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; споживчий кредит - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема, загальний розмір наданого кредиту, строк, на який надається кредит, процентна ставка за кредитом, її тип, порядок її обчислення та сплати процентів, денна процентна ставка та її розрахунок. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 вказаного Закону).

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», доповненою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Після спливу передбаченого пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону 240-денного перехідного періоду, тобто з 20.08.2024 року, вказане обмеження застосовується в повному обсязі.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 07.09.2026 року за єдиним унікальним номером судової справи 552/672/23 виснувала, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Натомість оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може, тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом. Водночас норма про максимальний розмір денної процентної ставки є імперативною, і нікчемність умови про перевищення такого розміру суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою).

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачено договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Відповідно до ч. 1 ст. 637 ЦК України, тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу. Згідно з частинами 3, 4 ст. 213 ЦК України, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів; якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін; якщо за цими правилами не можна визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Як зазначила Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 05.12.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 753/8945/19, правило contra proferentem застосовується саме у разі неясності умов договору, а з урахуванням принципу favor contractus сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

Щодо укладення договору в електронній формі.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Щодо неустойки і відповідальності, визначеної у ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до ч. 1 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17.03.2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної у ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України й діє станом на день розгляду цієї справи.

Верховний Суд у постановах від 06.09.2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 910/8349/22 та від 18.10.2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 706/68/23, вже робив висновки щодо застосування цього положення ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що дія пункту 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України розповсюджується, зокрема, на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) та на кредитний договір. Тлумачення цього пункту свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється (а) від відповідальності, визначеної у ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Приписами ч. 4 ст. 42 Конституції України визначено, що участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту. До того ж, як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг). Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013). У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Нікчемний правочин (ч. 2 ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду від 08.02.2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 359/12165/14-ц).

Узагальнена оцінка доводів та аргументів за результатами розгляду цієї справи.

Вочевидь між сторонами у справі було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору про відкриття кредитної лінії № 1555-7150 продукту «MiniKasa» від 26.05.2025 року (з урахуванням додаткових угод № 1 та № 2), такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію його правомірності, у зв`язку з чим вказаний договір, згідно з ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов цього договору. Натомість відповідачка ОСОБА_1 з 06.02.2026 року припинила виконання зобов`язань за цим кредитним договором, допущену заборгованість нею у встановленому порядку не погашено. Факт укладення договору в електронній формі, його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримання кредитних коштів та розмір неповернутого кредиту відповідачкою ОСОБА_1 не оспорюються.

Щодо заборгованості за кредитом.

Судом перевірено право позивача ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» як кредитодавця на дострокове повернення кредиту, встановлене пунктом 8.3. кредитного договору та ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», на випадок прострочення сплати процентів на строк понад один календарний місяць. Відповідачка ОСОБА_1 після 07.01.2026 року проценти не сплачувала, а тому позивач ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 16.05.2026 року направив їй вимогу про дострокове повернення кредиту від 07.05.2026 року, реалізувавши передбачене пунктом 8.3. договору право. Враховуючи, що станом на дату звернення до суду 21.06.2026 року прострочення сплати процентів тривало понад один календарний місяць, суд дійшов висновку, що право позивача ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту виникло та було реалізоване відповідно до умов договору, при цьому проценти нараховувались лише по 04.05.2026 року. Доводів про неотримання вимоги відповідачка ОСОБА_1 не навела, а копію позовної заяви з копією вимоги вона отримала не пізніше 08.09.2026 року, однак і протягом наступних тридцяти днів порушення не усунула.

Щодо процентів за користування кредитом.

Проценти в сумі 27 818 грн. 28 коп. нараховані на залишок кредиту (23 940 грн. 00 коп.) за період з 08.01.2026 року по 04.05.2026 року, тобто в межах строку кредитування, за погодженими у додатковій угоді № 2 ставками (0,20 %, а надалі 1,00 % в день), які не перевищують імперативного обмеження денної процентної ставки, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Розрахунок відповідачкою не спростований.

Доводи відповідачки ОСОБА_1 про неоднозначність умов договору щодо строку кредитування суд відхиляє. Базовий період (пункт 4.8 договору), за визначенням пункту 1.1 договору, - це періодичність сплати процентів, тоді як строк кредитування (пункт 4.14 договору) - строк, на який надається кредит, з чітко визначеною датою його повернення, що узгоджується і з Графіком платежів до додаткової угоди № 2, і з подальшою поведінкою самої відповідачки ОСОБА_1 як позичальниці, яка сплачувала проценти саме за базовими періодами та двічі достроково погашала попередні транші. За відсутності нечітких чи двозначних положень підстав для застосування ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та правила contra proferentem немає, а зменшити погоджений розмір процентів без зустрічної позовної вимоги споживача суд не може (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 07.09.2026 року за єдиним унікальним номером судової справи 552/672/23). Постанова Тернопільського апеляційного суду від 07.03.2025 року за єдиним унікальним номером судової справи 607/14391/24 не є обов`язковою в розумінні ч. 4 ст. 263 ЦПК України; натомість Львівський апеляційний суд у постанові від 05.10.2026 року за єдиним унікальним номером судової справи 466/5065/26 щодо договору цього ж позивача з тотожними умовами визнав обґрунтованим стягнення процентів у межах строку кредитування, тобто практика апеляційних судів у цьому питанні різниться.

Щодо процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Нараховані позивачем ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на підставі пункту 8.2 договору 37 500 грн. 00 коп. «процентів річних» (401 500 % річних, тобто 2 % від суми кредиту за кожен день прострочення) є мірою відповідальності за ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахованою в період дії воєнного стану. Відтак, умови договору про сплату відповідачкою ОСОБА_1 у цей період таких процентів суперечать пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, через що є нікчемними, а тому суд застосовує наслідки їх нікчемності з власної ініціативи (постанова Верховного Суду від 08.02.2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 359/12165/14-ц). Доводи позивача про пріоритет пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» суд відхиляє, оскільки ця норма не скасовує і не обмежує дії пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а у разі колізії пріоритет мають приписи ЦК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 910/17048/17 та від 29.06.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 477/874/19; постанова Львівського апеляційного суду від 05.10.2026 року за єдиним унікальним номером судової справи 466/5065/26). Крім того, всупереч ч. 2 ст. 625 ЦК України, ці проценти нараховувались не на прострочену суму, а на всю суму кредиту, строк повернення якої тоді не настав.

Щодо зарахування сплачених відповідачкою коштів.

З коштів, сплачених відповідачкою 25.06.2025 року та 25.07.2025 року, позивач спрямував 2 500 грн. 00 коп. на погашення «процентів річних за ст. 625 ЦК України», нарахованих так само в період воєнного стану. Оскільки обов`язку сплачувати ці суми у відповідачки не виникало, ці кошти, з урахуванням черговості, встановленої ст. 534 ЦК України, належить врахувати в рахунок погашення основної суми боргу (постанови Верховного Суду від 22.11.2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 619/1384/21 та від 29.03.2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 336/8516/15). Відтак, заборгованість за кредитом становить 21 440 грн. 00 коп. (23 940 грн. 00 коп. - 2 500 грн. 00 коп.).

Водночас підстав для зарахування сплаченої 25.06.2025 року комісії за видачу кредиту в сумі 3 750 грн. 00 коп. суд не вбачає. Закон України «Про споживче кредитування» прямо відносить комісії кредитодавця до загальних витрат за споживчим кредитом (ч. 2 ст. 8), тож умова пукту 4.11 договору не є нікчемною. Висновок у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 09.12.2019 року за єдиним унікальним номером судової справи 524/5152/15-ц стосується договорів, укладених до набрання чинності цим Законом. Доводи ж про несправедливість умови свідчать про її оспорюваність, проте зустрічного позову відповідачка не пред`являла, а без нього суд таку умову змінити чи визнати недійсною не може (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 07.09.2026 року за єдиним унікальним номером судової справи 552/672/23).

Посилання відповідачки ОСОБА_1 на встановлену їй на даний час інвалідність ІІІ групи та використання кредиту для лікування не є підставою для звільнення від обов`язку повернути кредит, однак може бути враховане при вирішенні питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення в порядку ст. 435 ЦПК України. Ключові доводи сторін судом розглянуто з дотриманням вимог пункту 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява № 4909/04, § 58).

Резюмуючи, суд висновує, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення: з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягає до стягнення заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1555-7150 від 26.05.2025 року в загальній сумі 49 258 грн. 28 коп., а саме: 1) заборгованість за кредитом - 21 440 грн. 00 коп.; 2) заборгованість за процентами за користування кредитом - 27 818 грн. 28 коп.. В задоволенні решти позовних вимог на суму 40 000 грн. 00 коп. належить відмовити.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду із вимогою майнового характеру у розмірі 2 662 грн. 40 коп., підтверджується відповідною випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, на підставі ст. 141 ЦПК України, підлягають залишенню за позивачем ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у розмірі 1 193 грн. 12 коп. та, одночасно, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (49 258 грн. 28 коп. / 89 258 грн. 28 коп. = 55,19 %), тобто у сумі 1 469 грн. 28 коп. - підлягають стягненню з відповідачки ОСОБА_1 на користь названого позивача.

Щодо витрат відповідачки ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке. За змістом частин 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на оплату послуг адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, сплаченої або яка підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а також поведінку сторони під час розгляду справи. Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. 00 коп. відповідачка ОСОБА_1 надала копії договору про надання правничої допомоги від 11.09.2026, квитанції до прибуткового ордера від 11.09.2026 року № 21 про оплату 5 000 грн. 00 коп., розрахунку суми витрат, а також ордера на надання правничої допомоги серії АХ № 1370341, виданого адвокатом Лебединською І.С.. Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу позивач ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не подавав, їх неспівмірності не доводив. З урахуванням обсягу наданої адвокатом допомоги (аналіз матеріалів справи, складення та подання відзиву на позовну заяву з детальними правовими доводами, складення клопотання про долучення доказів), суд вважає заявлений розмір витрат у сумі 5 000 грн. 00 коп. співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних робіт.

Оскільки позов задоволено частково, такі витрати, з огляду на пункт 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, покладаються на позивача ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» пропорційно до частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено (40 000 грн. 00 коп. / 89 258 грн. 28 коп. = 44,81 %), тобто у сумі 2 240 грн. 69 коп..

Доказів понесення сторонами інших судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 4-5, 10, 12-13, 76-81, 89-90, 95, 133, 137, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 49 258 (сорок дев?ять тисяч двісті п?ятдесят вісім) грн. 28 коп. заборгованості за кредитним договором.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 1 469 (одну тисячу чотириста шістдесят дев?ять) грн. 28 коп. понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 2 240 (дві тисячі двісті сорок) грн. 69 коп. витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно до частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін у справі.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код у ЄДРПОУ: 38548598; місцезнаходження юридичної особи: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133; адреса електронної пошти: esud@creditkasa.ua; електронний кабінет у ЄСІТС: наявний.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 ; адреса електронної пошти: не зазначена; електронний кабінет у ЄСІТС: наявний.

Повне рішення суду складено: 22 жовтня 2026 року.

Суддя Володимир МИКИТИН