Рішення № 140845446, 12.08.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/6478/26

Номер провадження2/205/4591/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі - ТОВ «Факторинг Партнерс», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан», первісний кредитор) та відповідачем укладено договір про споживчий кредит № 3655896.

Згідно з умовами договору первісний кредитор надав відповідачу кредит у розмірі 20 000 грн. 00 коп. строком на 24 дні зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним та одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 10 % від суми кредиту, що становить 2 000 грн. 00 коп.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконала взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів, у зв`язку з чим станом на 26.07.2024 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 76 715 грн. 40 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 18 430 грн. 00 коп., заборгованості за процентами - 56 285 грн. 40 коп. та заборгованості за комісією за надання кредиту - 2 000 грн. 00 коп.

Також позивач зазначає, що 26.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 26-07/2024, на підставі якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 3655896 від 25.11.2021 року, що підтверджується відповідним витягом з реєстру боржників.

Оскільки заборгованість у добровільному порядку не погашена, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про споживчий кредит № 3655896 від 25.11.2021 року в загальному розмірі 76 715 грн. 40 коп., а також судовий збір у розмірі 3 328 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн. 00 коп.

Відповідач у строк, установлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, відзиву на позовну заяву не подала.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог та просить здійснити розгляд справи за його відсутності, та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 22.05.2026 року вирішено витребувати у АТ «Універсалбанк» (місце знаходження: 04082, м. Київ, вул. Автозаводська, буд.54/19, код ЄДРПОУ 21133352): 1) інформацію, чи видавалась ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) банківська картка № НОМЕР_2 ; 2) докази зарахування на банківську картку № НОМЕР_2 кредитних коштів, які 25.11.2021 року були на неї перераховані, а саме, витребувати виписки по ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за номером картки № НОМЕР_2 за період з 25.11.2021 року по 05.12.2021 року; 3) ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки № НОМЕР_2 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні данні (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; 4) інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 25.11.2021 року по 05.12.2021 року; 5) інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

На виконання зазначеної ухвали АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надало відповідь від 08.06.2026 року із запитуваними відомостями та випискою про рух коштів за рахунком.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце ого проведення повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву, інших письмових заяв чи клопотань до суду не подала.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленої належним чином, яка не повідомила про причини неявки або зазначені нею причини визнані судом неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання, повторно у судове засідання не з`явилася, причин неявки суду не повідомила та відзиву на позовну заяву не подала, а представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, суд відповідно до статті 280 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Оскільки учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, надані докази та доводи сторін, суд вирішує спір по суті шляхом ухвалення заочного рішення.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 25.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3655896, за умовами якого сума кредиту становила 20 000 грн. 00 коп., строк кредитування - 24 дні, дата повернення кредиту - 19.12.2021 року.

Пунктом 1.5.1 договору передбачено одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 10 % від його суми, що становить 2 000 грн. 00 коп. Відповідно до пункту 1.5.2 договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 1 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування ним. Розрахована за первісний строк кредитування сума процентів становила 4 800 грн. 00 коп., а загальна сума до повернення з урахуванням тіла кредиту та комісії - 26 800 грн. 00 коп.

Пунктом 1.6 договору встановлено стандартну (базову) процентну ставку в розмірі 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним. Розділом 2.3 договору передбачено умови продовження строку кредитування на пільгових та стандартних (базових) умовах, зокрема шляхом подальшого користування кредитними коштами після завершення раніше визначеного строку. Загальний строк пролонгації на стандартних (базових) умовах за договором не може перевищувати 60 днів.

Матеріалами справи підтверджено, що вказаний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором V61562. Згідно з довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію зазначений ідентифікатор направлено відповідачу 25.11.2021 року на номер телефону НОМЕР_3 , указаний в анкеті-заяві на кредит.

До матеріалів справи також долучено анкету-заяву на кредит, паспорт споживчого кредиту № 3655896 та графік платежів, у яких відображено умови кредитування.

Відповідно до наданої квитанції платіжної компанії від 25.11.2021 року ТОВ «Мілоан» здійснило переказ 20 000 грн. 00 коп. на платіжну картку із закінченням номера 1789. У квитанції зазначено дані відповідача та номер кредитного договору № 3655896 від 25.11.2021 року.

З відповіді АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 08.06.2026 року та доданої до неї виписки вбачається, що платіжну картку № НОМЕР_4 емітовано на ім`я ОСОБА_1 .

Банк повідомив, що в період із 25.11.2021 року до 05.12.2021 року фінансовим номером телефону за зазначеною карткою був номер НОМЕР_5 . Водночас номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних відповідача відсутній.

Банківська виписка відображає зарахування 25.11.2021 року о 13:16:29 на рахунок відповідача, відкритий до зазначеної картки, грошових коштів у сумі 20 000 грн. 00 коп. з описом операції «CASH2CARD P2PCREDIT». У сукупності із зазначеною квитанцією ці відомості підтверджують надання відповідачу кредитних коштів у погодженому розмірі.

Згідно з відомістю ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за договором 25.11.2021 року нараховано комісію за надання кредиту. Починаючи з 26.11.2021 року у відомості відображено щоденне нарахування процентів. Також 19.12.2021 року та 21.12.2021 року відображено операції зі сплати процентів, комісії за управління та обслуговування кредиту й часткового погашення тіла кредиту, а також подальші нарахування процентів і комісії за управління та обслуговування кредиту.

За низку наступних днів у відомості відображено нарахування процентів у розмірі 921 грн. 50 коп. щодня. Останнє відображене нарахування процентів здійснено 24.02.2022 року, а 04.03.2022 року проведено сторнування процентів на суму 921 грн. 50 коп.

За підсумковими даними зазначеної відомості заборгованість за договором становить 76 715 грн. 40 коп., з яких: 18 430 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 56 285 грн. 40 коп. - заборгованість за процентами; 2 000 грн. 00 коп. - заборгованість за комісією за надання кредиту.

Судовим розглядом також встановлено, що 26.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 26-07/2024 щодо відступлення прав грошової вимоги до боржників, визначених у відповідному реєстрі.

У витягу з реєстру боржників до зазначеного договору факторингу містяться відомості про відповідача та заборгованість за договором про споживчий кредит № 3655896 від 25.11.2021 року в загальному розмірі 76 715 грн. 40 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 18 430 грн. 00 коп., заборгованості за процентами - 56 285 грн. 40 коп. та заборгованості за комісією за надання кредиту - 2 000 грн. 00 коп.

Оскільки позивач посилається на непогашення зазначеної заборгованості у добровільному порядку, між сторонами виник спір про стягнення з відповідача на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» як нового кредитора заборгованості за кредитним договором, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Щодо факту укладення кредитного договору суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 25.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3655896, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 20 000 грн. 00 коп. строком на 24 дні з датою повернення 19.12.2021 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним та одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 10 % від його суми.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відповідно до частини дванадцятої статті 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Матеріалами справи підтверджено, що договір № 3655896 від 25.11.2021 року підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором V61562. Згідно з довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію зазначений ідентифікатор направлено 25.11.2021 року на номер телефону НОМЕР_3 , указаний в анкеті-заяві відповідача.

Суд враховує, що АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» повідомило про використання відповідачем іншого фінансового номера телефону та відсутність номера НОМЕР_3 в її анкетних даних у банку. Водночас зазначена обставина сама собою не виключає використання відповідачем іншого номера телефону під час укладення кредитного договору.

Крім того, банківська виписка відображає здійснення 25.11.2021 року з рахунку відповідача платежу на користь Vodafone з описом операції, який містить номер 0663142869. Зазначену обставину суд оцінює в сукупності з даними кредитного договору, анкети-заяви, довідки про ідентифікацію, доказами отримання кредитних коштів та відомостями про подальше часткове виконання зобов`язань за договором.

Оцінюючи зазначені докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що договір про споживчий кредит № 3655896 від 25.11.2021 року укладено між ТОВ «Мілоан» та відповідачем в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вищенаведеними вимогами матеріального закону, а отже, такий договір породжує відповідні зобов`язання для його сторін.

Щодо факту отримання відповідачем кредитних коштів суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти у погодженому сторонами розмірі.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується квитанцією платіжної компанії від 25.11.2021 року, у якій зазначено ТОВ «Мілоан» як платника, дані відповідача, номер кредитного договору № 3655896, суму переказу 20 000 грн. 00 коп. та платіжну картку отримувача із закінченням номера 1789.

Крім того, на виконання ухвали суду АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надано інформацію, відповідно до якої платіжну картку № НОМЕР_4 емітовано на ім`я ОСОБА_1 .

З доданої до відповіді банку виписки вбачається, що 25.11.2021 року о 13:16:29 на рахунок відповідача, відкритий до зазначеної платіжної картки, зараховано грошові кошти в розмірі 20 000 грн. 00 коп. з описом операції «CASH2CARD P2PCREDIT».

Суд враховує, що згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків підтверджують виконані за операційний день операції. Пунктом 63 зазначеного Положення передбачено, що виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, який підтверджує факт списання або зарахування коштів за рахунком клієнта, за умови наявності встановлених цим пунктом реквізитів.

Надана банком виписка містить назву документа, дату складання, дані банку та відповідача, номер її рахунку, відомості про дати, зміст і суми проведених операцій, а також дані посадової особи банку, яка її склала. За таких обставин суд приймає зазначену виписку як первинний бухгалтерський документ, що підтверджує зарахування на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 20 000 грн. 00 коп.

У сукупності з квитанцією платіжної компанії зазначена виписка підтверджує фактичне надання відповідачу кредитних коштів за спірним договором.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту суд зазначає таке.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 20 000 грн. 00 коп. та здійснювала часткове погашення заборгованості.

Згідно з відомістю ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення 19.12.2021 року в рахунок погашення тіла кредиту зараховано 600 грн. 00 коп., а 21.12.2021 року - 970 грн. 00 коп. Загальна сума погашення тіла кредиту становить 1 570 грн. 00 коп., у зв`язку з чим його непогашений залишок становить 18 430 грн. 00 коп.

Зазначений залишок узгоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості. Доказів подальшого погашення основної суми кредиту матеріали справи не містять.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 18 430 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний не лише повернути кредит, а й сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Судом встановлено, що сторонами в договорі про споживчий кредит № 3655896 від 25.11.2021 року погоджено процентну ставку в розмірі 1 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним та строк кредитування 24 календарних дні, тобто до 19.12.2021 року включно.

Відповідно до пункту 2.2.2 договору нарахування процентів здійснюється з наступного за днем надання кредиту дня. Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення за період із 26.11.2021 року до 19.12.2021 року включно нараховано проценти в розмірі 200 грн. 00 коп. щодня, загалом - 4 800 грн. 00 коп.

Водночас позивачем заявлено до стягнення заборгованість за процентами в розмірі 56 285 грн. 40 коп., яка включає нарахування після спливу первісно погодженого строку кредитування.

Суд враховує, що розділом 2.3 договору передбачено можливість продовження строку кредитування на пільгових та стандартних (базових) умовах. Проте сама наявність у договорі положень про можливість пролонгації не підтверджує фактичного продовження строку кредитування на конкретний період та застосування відповідної процентної ставки.

Надана відомість відображає нарахування та зарахування платежів за даними обліку кредитора, однак сама собою не встановлює, які саме умови продовження строку кредитування обрано відповідачем, на який строк та з якої дати погоджено відповідне продовження.

Зокрема, відображення у відомості сплати комісій за управління та обслуговування кредиту й часткового погашення заборгованості свідчить про здійснення платежів, однак без належного підтвердження передбачених договором дій щодо вибору умов пролонгації не є достатнім доказом погодження конкретного нового строку кредитування.

Так само продовження фактичного користування неповернутими коштами після настання строку їх повернення саме собою не доводить, що таке користування залишалося правомірним у межах погодженого сторонами продовженого строку, а не становило прострочення виконання зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 зазначила, що проценти за статтею 1048 ЦК України є платою за можливість позичальника правомірно не повертати кредитору борг протягом погодженого сторонами строку. Після спливу строку кредитування правовідносини сторін набувають охоронного характеру, а наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання регулюються частиною другою статті 625 ЦК України.

За таких обставин суд не вбачає достатніх підстав для висновку про доведеність продовження строку кредитування на весь період, за який позивачем нараховано заявлені до стягнення проценти.

Як вбачається з відомості, нарахування процентів здійснювалося до 24.02.2022 року включно. При цьому 04.03.2022 року проведено сторнування процентів у розмірі 921 грн. 50 коп., нарахованих за 24.02.2022 року. Отже, дата проведення сторнування не є датою завершення періоду нарахування процентів.

Суд також враховує здійснені відповідачем платежі, які первісним кредитором зараховано в погашення процентів: 19.12.2021 року - 680 грн. 00 коп., 21.12.2021 року - 1 301 грн. 00 коп., загалом - 1 981 грн. 00 коп.

Оскільки проценти, нараховані в межах первісного строку кредитування, на час здійснення зазначених платежів залишалися непогашеними, а належних підстав для врахування цих платежів виключно в погашення інших правомірно нарахованих процентів позивачем не доведено, зазначені суми підлягають урахуванню при визначенні залишку заборгованості за процентами за первісний строк кредитування.

Таким чином, непогашена заборгованість за процентами, нарахованими в межах погодженого сторонами строку кредитування, становить 2 819 грн. 00 коп.: 4 800 грн. 00 коп. ? 680 грн. 00 коп. ? 1 301 грн. 00 коп.

Відсутність заперечень відповідача та власного контррозрахунку не є підставою для стягнення нарахувань, правові підстави яких не підтверджені достатніми доказами.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами підлягають частковому задоволенню в розмірі 2 819 грн. 00 коп. У стягненні решти заявленої заборгованості за процентами в розмірі 53 466 грн. 40 коп. слід відмовити.

Стосовно вимоги про стягнення комісії суд зазначає таке.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом належать, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту.

У цьому випадку пунктом 1.5.1 договору передбачено одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 10 % від його суми, що становить 2 000 грн. 00 коп. Зазначений платіж також відображено в анкеті-заяві, паспорті споживчого кредиту та графіку платежів.

Прийняття відповідачем зазначеної умови підтверджується її закріпленням у кредитному договорі, підписаному електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Суд враховує, що зазначений платіж за своїм визначеним у договорі призначенням є одноразовою комісією за надання кредиту, а не платою за надання інформації про стан заборгованості чи відповідальністю за порушення зобов`язання.

Згідно з підсумковими даними відомості заборгованість за комісією за надання кредиту становить 2 000 грн. 00 коп. Відображені у відомості платежі з призначенням «Сплата комісії за управління та обслуговування кредиту» кредитором не зараховано в погашення цієї одноразової комісії. Правова оцінка зазначених платежів у межах вимоги про стягнення комісії за надання кредиту не може ґрунтуватися лише на подібності найменувань різних платежів.

З урахуванням змісту погодженої умови про одноразову комісію за надання кредиту, її розміру та фактичного виконання кредитодавцем зобов`язання з надання кредиту суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення зазначеної комісії в розмірі 2 000 грн. 00 коп.

Щодо наявності у позивача права вимоги за кредитним договором суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом встановлено, що право вимоги за договором про споживчий кредит № 3655896 від 25.11.2021 року перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс» від ТОВ «Мілоан» на підставі договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 року.

Наявність у позивача права вимоги підтверджується договором факторингу та відповідним витягом з реєстру боржників, у якому зазначено дані відповідача, номер кредитного договору та склад відступленої заборгованості.

Водночас визначення певної суми заборгованості в реєстрі боржників не звільняє суд від перевірки підстав виникнення та правильності розрахунку кожної її складової. Новий кредитор набуває права первісного кредитора лише в тому обсязі, в якому відповідні права існували на момент їх переходу.

За таких обставин суд доходить висновку, що ТОВ «Факторинг Партнерс» є належним кредитором за спірним кредитним договором та має право вимагати від відповідача виконання зобов`язань у доведеному обсязі.

Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, у судове засідання не з`явилася, відзиву на позовну заяву не подала, заперечень проти позову та доказів на їх обґрунтування суду не надала.

Водночас неподання відповідачем відзиву та її неявка в судове засідання не звільняють позивача від обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Висновки суду ґрунтуються на оцінці наданих доказів у їх сукупності.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит № 3655896 від 25.11.2021 року в загальному розмірі 23 249 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 18 430 грн. 00 коп., заборгованості за процентами - 2 819 грн. 00 коп. та заборгованості за комісією за надання кредиту - 2 000 грн. 00 коп. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами в розмірі 53 466 грн. 40 коп. слід відмовити.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема договорів та рахунків.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи повинен надати докази щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідно до умов договору про надання правничої допомоги, а також детальний опис виконаних робіт і наданих послуг.

Положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта, витрачений адвокатом час та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним.

Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, а також чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.

Суд розмежовує зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу за клопотанням іншої сторони відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України та визначення суми таких витрат, яка підлягає відшкодуванню іншою стороною за результатами їх розподілу відповідно до статті 141 ЦПК України.

Відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не усуває обов`язку суду під час їх розподілу оцінити пов`язаність витрат із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність їх розміру до предмета спору. При цьому визначений сторонами договору розмір гонорару не є безумовною підставою для покладення всієї відповідної суми на іншу сторону.

Матеріалами справи підтверджується, що 02.07.2024 року між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладено договір про надання правової допомоги № 02-07/2024.

Відповідно до умов зазначеного договору адвокатському об`єднанню надано право представляти у встановленому законом та договором порядку інтереси клієнта в судах, інших органах, установах, підприємствах та організаціях, а також надавати клієнту правову допомогу, пов`язану із захистом його прав та інтересів.

Згідно з пунктом 4.1 вказаного договору вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до договору.

Відповідно до пункту 4.2 договору, якщо інше не передбачено заявкою на надання юридичної допомоги, клієнт зобов`язується оплатити послуги адвокатського об`єднання у строк до 60 банківських днів з моменту підписання акту про надання юридичної допомоги та надання адвокатським об`єднанням відповідного рахунку для оплати.

Згідно з пунктом 4.5 договору сума, визначена актом про надання юридичної допомоги, є гонораром адвокатського об`єднання за надання юридичної допомоги.

Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги № 7 від 01.01.2026 року, яка є невід`ємною частиною договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року, передбачено надання ТОВ «Факторинг Партнерс» правничої допомоги у справі щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а саме: надання усної консультації з вивченням документів - 2 години, вартістю 4 000 грн. 00 коп.; складання позовної заяви - 6 годин, вартістю 18 000 грн. 00 коп.; вивчення документів - 1 година, вартістю 3 000 грн. 00 коп.

Загальний розмір заявлених позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу становить 25 000 грн. 00 коп., а зазначений у заявці час надання послуг - 9 годин.

При визначенні суми відшкодування суд виходить із критеріїв дійсності та необхідності витрат, а також розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи. Водночас відсутність доказів фактичної оплати послуг сама собою не виключає їх відшкодування, якщо належними доказами підтверджено надання відповідних послуг та обов`язок сторони сплатити їх вартість.

Суд звертає увагу на те, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за одним кредитним договором. Позовна заява має стандартну для такої категорії спорів структуру та містить виклад обставин укладення кредитного договору, надання кредитних коштів, утворення заборгованості й переходу права вимоги до позивача, а також посилання на відповідні норми матеріального та процесуального права.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подала, у зв`язку з чим представник позивача не готувала відповіді на відзив чи пояснень щодо заперечень відповідача. Представник позивача участі в судових засіданнях не брала, заявивши клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Суд також враховує, що заявкою окремо передбачено усну консультацію з вивченням документів та додаткове вивчення документів. При оцінці загального розміру витрат ці послуги підлягають розгляду у взаємозв`язку, оскільки стосуються підготовки одного позову та опрацювання документів за одним кредитним договором. Їх окреме найменування саме собою не підтверджує необхідності компенсації кожної послуги в повному заявленому розмірі.

Крім того, із заявленої до стягнення заборгованості в розмірі 76 715 грн. 40 коп. судом визнано обґрунтованими вимоги на суму 23 249 грн. 00 коп., що становить 30,31 % ціни позову.

Тобто, пропорційна зазначеній частці сума заявлених витрат на правничу допомогу становить 7 576 грн. 38 коп. Однак саме по собі пропорційне визначення витрат не усуває необхідності перевірки обґрунтованості їх розміру відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України.

Оцінюючи характер спору, обсяг підготовлених процесуальних документів, зміст заявлених послуг та ступінь задоволення позовних вимог, суд доходить висновку, що покладення на відповідача витрат у зазначеному розмірі не відповідало б вимогам їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.

За таких обставин суд вважає обґрунтованим та пропорційним відшкодування за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу в остаточному розмірі 3 500 грн. 00 коп. При визначенні цієї суми судом уже враховано часткове задоволення позову.

У відшкодуванні решти заявлених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21 500 грн. 00 коп. слід відмовити. Такий розподіл судових витрат не змінює погодженого між позивачем та адвокатським об`єднанням розміру гонорару, а визначає лише ту його частину, яка підлягає компенсації відповідачем.

Щодо судового збору суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 76 715 грн. 40 коп. та сплачено судовий збір у розмірі 3 328 грн. 00 коп.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 23 249 грн. 00 коп., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 1 008 грн. 57 коп., виходячи з розрахунку: 23 249 грн. 00 коп. ? 3 328 грн. 00 коп. ? 76 715 грн. 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись статтями 15, 16, 509, 512, 514, 526, 530, 610, 625, 626, 627, 629, 638, 1048, 1054, 1077, 1078 ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за договором про споживчий кредит № 3655896 від 25.11.2021 року станом на 26.07.2024 року в загальному розмірі 23 249 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 18 430 грн. 00 коп., заборгованості за процентами, нарахованими в межах погодженого сторонами строку кредитування, з урахуванням здійснених платежів у розмірі 2 819 грн. 00 коп. та заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 2 000 грн. 00 коп.

3. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом за Договором про споживчий кредит № 3655896 від 25.11.2021 року поза межами строку кредитування у розмірі 53 466 грн. 40 коп. - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371) судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 грн. 00 коп.

5. У відшкодуванні решти витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21 500 грн. 00 коп. - відмовити.

6 .Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 1 094 грн. 51 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.