Рішення № 140735281, 19.10.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВАсправа № 753/17161/26

провадження № 2/753/14910/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Суддя Дарницького районного суду міста Києва Комаревцева Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулося до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Угодою № C-609-014526-24-980 від 05 серпня 2024 року станом на 22 квітня 2026 року в розмірі 146 668,94 грн, яка складається з 71 837,10 грн простроченого боргу за кредитом, 74 631,84 грн прострочених процентів та 200 грн штрафних санкцій, а також 2 662,40 грн судового збору й інших витрат, пов`язаних із розглядом справи.

На обґрунтування позову зазначено, що 05 серпня 2024 року між сторонами укладено угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки. Відповідачу відкрито поточний рахунок і встановлено відновлювану кредитну лінію з максимальним розміром 200 000 грн. Кредитний ліміт на дату укладення угоди становив 75 000 грн. Банк надав відповідачу можливість користуватися кредитними коштами, однак останній належним чином зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів не виконав. Останнє поповнення рахунку, за даними позивача, здійснено 01 серпня 2025 року.

Позивач посилається на направлення відповідачу вимоги від 04 березня 2026 року про усунення порушення кредитних зобов`язань та дострокове повернення кредиту. Оскільки заборгованість не погашена, банк звернувся до суду за захистом свого права. Представник позивача просить розглянути справу за його відсутності.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 12 серпня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач відзиву на позов не подав. Заяви із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не надходили. Суд розглядає справу за наявними матеріалами відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України. Неподання відповідачем відзиву не є визнанням позову та не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що 05 серпня 2024 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Угоду про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки та страхування № C-609-014526-24-980. Копія Угоди містить реквізити сторін та підписи відповідача і представника банку.

Угода разом із тарифами банку є складовою Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Пунктами 5.2 та 5.4 Угоди передбачено приєднання клієнта до зазначеного договору та підтвердження ознайомлення з умовами банківського обслуговування і кредитування. Позивач надав текст договору комплексного банківського обслуговування, підписану індивідуальну Угоду, паспорт споживчого кредиту та пов`язані з укладенням Угоди документи. Істотні для цього спору умови кредитування безпосередньо викладені в підписаній відповідачем Угоді.

На ім`я відповідача відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні в межах банківського продукту «CB WHITE + INS» з оформленням платіжної картки. Пунктом 27 Угоди відповідач підтвердив отримання 05 серпня 2024 року її примірника, платіжної картки, ПІН-коду та реквізитів рахунку.

Відповідно до пунктів 4, 4.1 та 4.2 Угоди кредит надається для споживчих цілей у формі відновлюваної кредитної лінії. Максимальний розмір кредитної лінії становить 200 000 грн, а доступний клієнту ліміт на дату укладення Угоди - 75 000 грн.

Пунктом 4.1 Угоди визначено дванадцятимісячний строк дії кредитної лінії з автоматичною пролонгацією на наступні дванадцятимісячні періоди за умови виконання клієнтом зобов`язань та/або відсутності заперечень сторін проти пролонгації. Передбачено також порядок повідомлення іншої сторони про відмову від пролонгації не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії кредитної лінії. За пунктом 4.4 строк повернення заборгованості за кредитом дорівнює строку кредитування.

Згідно з пунктом 4.3.1 Угоди процентна ставка за користування кредитом становить 72 % річних та є фіксованою. Проценти нараховуються за методом «факт-факт» на суму заборгованості, сформованої на кінець кожного календарного дня, та виставляються до сплати в останній робочий день поточного розрахункового періоду. Їх нарахування припиняється з настанням терміну повернення заборгованості за кредитною лінією.

Окремо пунктом 4.3.2 Угоди встановлено ставку 72 % річних на прострочену суму кредиту в разі невиконання зобов`язання щодо його повернення після завершення строку кредитування. Пунктом 4.3.3 визначено ставку 48 % річних за використання коштів понад ліміт. Пунктом 4.3.4 передбачено пільгову ставку 0,01 % річних протягом пільгового періоду тривалістю не більше 33 днів та порядок перерахунку процентів у разі невиконання умов цього періоду.

За пунктами 4.5 та 4.6 Угоди відповідач зобов`язаний щомісячно поповнювати рахунок і вносити обов`язковий мінімальний платіж у розмірі 8 % від суми заборгованості станом на розрахунковий день у строки, визначені Угодою.

Пунктом 3 Угоди врегульовано приєднання відповідача до договору добровільного страхування «Убезпечена кредитна лінія», а пунктом 4.8 - оплату платіжних послуг. Виписка відображає, зокрема, комісії за окремі платіжні операції та страховий платіж. Ці операції оцінюються з урахуванням їх договірної підстави й не ототожнюються з процентами або штрафами за прострочення.

Фактичне користування кредитною лінією підтверджується випискою за поточним рахунком № НОМЕР_2 , сформованою 22 квітня 2026 року. У її заголовку зазначено розрахунковий період із 04 січня 2016 року до 22 квітня 2026 року, проте операції за спірною Угодою починаються з 05 серпня 2024 року. Суд оцінює операції, що стосуються саме цієї Угоди.

Виписка містить відомості про встановлення 05 серпня 2024 року кредитного ліміту в розмірі 75 000 грн, безготівкову оплату товарів і послуг, зняття готівки, перекази коштів, нарахування платежів та погашення заборгованості. Отже, надання банком можливості користуватися кредитом підтверджується не лише документами про оформлення кредитної лінії, а й фактичними операціями за рахунком.

Відповідач здійснював часткове погашення заборгованості. Зокрема, 13 листопада 2024 року на рахунок зараховано 7 100 грн., із яких 6 943,27 грн. спрямовано на погашення прострочених процентів, а 156,73 грн. - на погашення кредиту. 01 липня та 01 серпня 2025 року відображено зарахування по 1 500 грн і погашення простроченого кредиту на відповідні суми.

Згідно з довідкою-розрахунком станом на 22 квітня 2026 року банк обліковує заборгованість у розмірі 146 668,94 грн., із яких 71 837,10 грн. становить прострочений борг за кредитом, 74 631,84 грн. - прострочені проценти, 200 грн. - штрафні санкції. Інші складові у довідці мають нульове значення. Відповідні підсумкові дані наведено і в кінцевій частині виписки.

Водночас станом на 04 березня 2026 року, як вбачається з вимоги банку за вихідним № 12.4.2/C-609-014526-24-980, основний борг був поділений на 56 335,15 грн. строкового та 15 501,95 грн. простроченого кредиту. Процентна заборгованість складалася з 66 412,96 грн. прострочених та 8 218,88 грн. строкових процентів. Штрафні санкції становили 200 грн. Загальна сума, зазначена у вимозі, дорівнювала 146 668,94 грн.

Таким чином, загальна сума вимоги від 04 березня 2026 року та довідки станом на 22 квітня 2026 року однакова, однак змінився обліковий розподіл боргу: весь залишок кредиту та процентів віднесено банком до простроченої заборгованості. Виписка відображає перенесення 56 335,15 грн. кредиту на прострочення за операцією від 05 березня 2026 року.

У вимозі банк запропонував відповідачу достроково повернути кредит та сплатити інші заявлені платежі протягом 30 календарних днів із дня її надсилання. На підтвердження надсилання надано список рекомендованих поштових відправлень зі штемпелем від 12 березня 2026 року. У рядку 30 зазначено ОСОБА_1 , адресу: АДРЕСА_1 , номер спірної Угоди та поштове відправлення № R067111010110. Документів про вручення цієї вимоги, дату її одержання відповідачем або причини невручення серед наданих доказів немає.

Окремо позивач надав докази направлення відповідачу позовної заяви з додатками. Опис вкладення з поштовим штемпелем від 28 квітня 2026 року містить перелік позовної заяви та доданих до неї документів, ім`я відповідача, його адресу і номер відправлення 0505609951588. Ці документи підтверджують направлення копії позову, але не замінюють доказів одержання раніше направленої дострокової вимоги.

Сплата судового збору в розмірі 2 662,40 грн підтверджується платіжною інструкцією № 10469880 від 30 квітня 2026 року з відміткою про виконання та зазначенням призначення платежу за цим позовом.

Відповідно до статей 12, 13 та 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі поданих доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч.2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Підписана Угода та виписка за рахунком підтверджують виникнення між сторонами кредитних правовідносин, користування відповідачем кредитними коштами та неповне виконання ним зобов`язань.

При вирішенні вимоги про стягнення всього залишку кредиту суд ураховує таке.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Наданий поштовий список підтверджує направлення вимоги 12 березня 2026 року, але не встановлює факту та дати її одержання відповідачем. Суд не має підстав припускати вручення вимоги або ухилення відповідача від її одержання. Визначення банком у тексті вимоги строку від дня надсилання не змінює встановленого законом порядку його обчислення.

Передбачене Угодою загальне правило про повідомлення сторони в день здавання листа до установи зв`язку не може підміняти спеціальну гарантію споживача щодо строку виконання дострокової вимоги від дня її одержання. Доказів інших обставин, які дозволяли б установити належне повідомлення відповідача про дострокове повернення всього кредиту, не подано.

Не доведено й настання строку повернення всього кредиту внаслідок закінчення строку кредитування незалежно від дострокової вимоги. Угода передбачає автоматичну пролонгацію, а її умова сформульована із застосуванням слів «та/або». Сам факт порушення окремих щомісячних платежів за такої редакції не підтверджує припинення кредитної лінії. Доказів заперечення проти її пролонгації або повідомлення про відмову від пролонгації не надано. До того ж у вимозі від 04 березня 2026 року сам банк відокремив строковий кредит у розмірі 56 335,15 грн від простроченого та вимагав повернення строкового залишку саме достроково.

Перенесення банком зазначених 56 335,15 грн. на прострочення вже 05 березня 2026 року, тобто до підтвердженого надсилання вимоги, є обліковою операцією та не доводить настання строку виконання відповідачем обов`язку з повернення цієї суми.

За таких обставин підстав для стягнення 56 335,15 грн. кредиту як достроково належних до повернення позивач не довів. Натомість заборгованість за кредитом у розмірі 15 501,95 грн., яка вже була простроченою станом на 04 березня 2026 року, підтверджена даними виписки та вимоги банку. Ця сума підлягає стягненню як невиконані у визначені договором строки зобов`язання за щомісячними платежами.

Деталізованого розрахунку додаткових щомісячних платежів за тілом кредиту, строк сплати яких настав після 04 березня 2026 року незалежно від дострокової вимоги, позивач не надав. Саме перенесення всього залишку на прострочення такого розрахунку не замінює. Суд не може визначити додаткову суму таких платежів на припущеннях.

Щодо вимоги про стягнення процентів суд виходить із необхідності розмежування плати за користування кредитом та відповідальності за прострочення його повернення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 розмежувала проценти за правомірне користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України та проценти як міру відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України. Правова природа платежу визначається змістом договірної умови та підставою нарахування, а не лише його назвою в обліку кредитодавця.

У спірній Угоді звичайна плата за користування кредитом передбачена пунктом 4.3.1, а окремі проценти на прострочену суму внаслідок невиконання обов`язку з повернення кредиту - пунктом 4.3.2. Виписка окремо відображає операції «Нарахування відсотків за кредит» та «Нарахування відсотків за користування простроченою заборгованістю».

За другим видом операцій відображено нарахування: 31 грудня 2024 року - 67,50 грн.; 31 січня 2025 року - 155,80 грн.; 28 лютого - 211,92 грн.; 31 березня - 313,06 грн.; 30 квітня - 397,36 грн.; 31 травня - 486,99 грн.; 30 червня - 548,16 грн; 31 липня - 547,02 грн.; 31 серпня - 532,15 грн.; 30 вересня - 581,64 грн.; 31 жовтня - 668,67 грн.; 30 листопада - 717,12 грн.; 31 грудня - 806,98 грн.; 31 січня 2026 року - 876,86 грн.; 28 лютого - 848,24 грн.; за операцією з датою 04 березня 2026 року, відображеною 05 березня, - 122,32 грн. Загальна сума цих нарахувань становить 7 881,79 грн.

Підставою таких окремих нарахувань є прострочення кредитної заборгованості. Крім того, частина з них здійснена до закінчення початкового дванадцятимісячного строку кредитування, тоді як пункт 4.3.2 передбачає відповідний платіж після завершення цього строку. Іншої погодженої підстави для окремого нарахування таких платежів позивач не довів. Отже, вони не можуть бути присуджені як звичайні проценти за пунктом 4.3.1 Угоди.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Усі зазначені окремі платежі на прострочений борг нараховані в період, охоплений установленим законом звільненням. Тому вимога про стягнення 7 881,79 грн задоволенню не підлягає.

Звичайні процентні нарахування, відображені у виписці окремо від платежів за прострочення, становлять 73 693,66 грн. Із них погашено 6 943,27 грн. 13 листопада 2024 року та 0,34 грн. 25 вересня 2024 року, усього 6 943,61 грн. Непогашений залишок звичайних процентів становить 66 750,05 грн. (73 693,66 грн. - 6 943,61 грн.). Такий самий результат отримується після виключення із заявлених 74 631,84 грн окремих платежів за прострочення в розмірі 7 881,79 грн.

Останні процентні нарахування за спірною кредитною лінією відображено за операціями з датою 04 березня 2026 року. Подальше перенесення вже нарахованих процентів до прострочених є зміною їх облікового статусу та не становить нового нарахування.

Погодження ставки 72 % річних підтверджується безпосередньо підписаною відповідачем Угодою. Нарахування звичайних процентів до 04 березня 2026 року узгоджується з передбаченою Угодою пролонгацією кредитної лінії та відсутністю доказів зміни строку кредитування до цієї дати. Сам банк у вимозі від 04 березня 2026 року обліковував частину кредиту як строкову і лише реалізовував намір вимагати її дострокового повернення.

Щомісячний порядок сплати процентів є самостійним зобов`язанням відповідача. Відсутність доказів настання строку дострокового повернення всього кредиту не звільняє його від сплати звичайних процентів, строк оплати яких настав за умовами Угоди. На дату розрахунку банк обліковував ці проценти як прострочені, а доказів їх погашення після відображених у виписці платежів немає.

Прострочення сплати правомірно нарахованих звичайних процентів не змінює їх природи та не перетворює їх на неустойку або відповідальність за статтею 625 ЦК України. Законодавче звільнення від відповідальності за прострочення не скасовує обов`язку сплатити погоджену плату за користування кредитом. Тому вимога про стягнення 66 750,05 грн звичайних процентів є обґрунтованою.

Щодо штрафних санкцій у розмірі 200 грн. суд встановив, що виписка відображає нарахування по 100 грн. штрафу за несвоєчасну сплату або сплату не в повному обсязі обов`язкового мінімального платежу за операціями з датами 05 січня та 05 лютого 2026 року, відображеними відповідно 06 січня та 06 лютого 2026 року.

Посилання позивача на нарахування цих санкцій до 29 лютого 2020 року суперечить даті укладення спірної Угоди та відомостям виписки. Зазначені штрафи нараховані у 2026 році за прострочення виконання кредитних зобов`язань і підпадають під звільнення, встановлене пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. У цій частині позову належить відмовити.

Таким чином, підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 82 252 грн., яка складається з 15 501,95 грн. простроченого боргу за кредитом та 66 750,05 грн. заборгованості за звичайними процентами. У задоволенні вимог про стягнення 56 335,15 грн. кредиту, настання строку повернення якого не доведено, 7 881,79 грн. окремих процентних платежів за прострочення та 200 грн штрафних санкцій, усього 64 416,94 грн, належить відмовити.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач сплатив 2 662,40 грн судового збору, тому з відповідача на його користь підлягає стягненню 1 493,07 грн, що визначено за розрахунком: 2 662,40 грн ? 82 252 грн / 146 668,94 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк», код ЄДРПОУ 19390819, заборгованість за Угодою про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки та страхування № C-609-014526-24-980 від 05 серпня 2024 року станом на 22 квітня 2026 року в розмірі 82 252 грн. (вісімдесят дві тисячі двісті п`ятдесят дві гривні 00 копійок), яка складається з 15 501,95 грн. заборгованості за кредитом та 66 750,05 грн. заборгованості за процентами, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 493,07 грн (одна тисяча чотириста дев`яносто три гривні 07 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Суддя Комаревцева Л.В.