Рішення № 140730388, 19.10.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.10.2026 Справа №607/14586/26 Провадження №2/607/6305/2026м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Сташків Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ходань С.І.,

у відсутності сторін,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі ТОВ ФК «ЕЙС», товариство, позивач), через свого представника Сахарову Ольгу Ігорівну, 03.07.2026 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 208369231 від 09.03.2024 у розмірі 127087,78 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 09.03.2024 в електронній формі уклали договір кредитної лінії № 208369231 на підставі якого кількома траншами відповідач отримав кредит у загальній сумі 34576 грн.

На підставі договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01, укладеного між первісним кредитором і ТОВ «Таліон Плюс», договору факторингу від 28.05.2025 №28/0525-01, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», та договору факторингу від 16.07.2025 №16/07/25-Е, укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ ФК «ЕЙС» до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 208369231 від 09.03.2024.

Станом на момент подання позовної заяви заборгованість відповідача за кредитним договором становить 127087,78 грн, яка складається з: 26904,90 грн заборгованість за тілом кредиту; 100182,88 грн заборгованість за процентами.

З цих підстав позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості та понесені позивачем судові витрати.

06.07.2026 ухвалою судді позовну заяву залишено без руху, а ухвалою судді від 09.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання 06.08.2026 о 10 год 40 хв, яке, за клопотанням представниці відповідача, відкладено на 15.09.2026 на 10 год 50 хв.

03.09.2026 від представниці відповідача Степанової О.В. надійшли письмові пояснення у справі, у яких вона зазначає, що позивач не надав повної історії руху кредитної лінії, необхідної для перевірки суми основного боргу; на суму боргу нараховано завищену процентну ставку за період 22.05.2024 12.08.2024, а саме 2,5% на день замість законодавчого максимуму в 1,5%. Також у матеріалах справи відсутні докази того, що боржнику вручали вимогу про дострокове повернення кредиту від 13.08.2024, а саме повідомлення не підтверджує належного настання обов`язку достроково повернути всю суму кредиту, при цьому кінцевою датою повернення кредиту у договорі встановлена 08.04.2029. Посилається на те, що Верховний Суд у постанові від 22.10.2025 у справі № 766/2926/23 прямо вказав, що за відсутності доказів належного направлення та отримання позичальником вимоги про дострокове повернення кредиту у позичальника не виникає обов`язку достроково повернути всю суму кредиту; стягненню за таких обставин може підлягати лише та частина заборгованості, строк сплати якої фактично настав. Окрім цього, представниця відповідача вказала, що подальше відступлення права вимоги не усуває недоліків первісної вимоги та її розрахунку. Щодо витрат на професійну правничу допомогу заперечила проти обгрунтованості їх розміру та зазначила, що заявлена сума витрат підлягає перевірці на предмет реальності, необхідності та співмірності фактично виконаним адвокатом роботам. З наведених підстав просила відмовити у задоволенні позову та розподілити судові витрати відповідно до результатів розгляду справи.

04.09.2026 від представниці позивача Сахарової О.І. надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої вона просила стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №208369231 від 09.03.2024 року у розмірі 104756,63 грн, з яких: 26904,90 грн. - заборгованість за кредитом; 77851,73 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Також, 04.09.2026 від представниці позивача Сахарової О.І. надійшли додаткові пояснення у справі, в яких вона зазначає, що позивач частково погоджується із запереченнями відповідача, тому знизив ставку за період з 22.05.2024 по 12.08.2024 з 2,5% до законодавчого максимуму в 1,5% на день. У результаті загальна сума позову зменшилася зі 127087,78 грн до 104756,63 грн (тіло 26904,90 грн, проценти 77 851,73 грн). Зазначила, що донарахування за період 17.03.2024 15.04.2024 та нарахування за 30.04.2024 було здійснено згідно з п. 8.4 кредитного договору. Наполягає на тому, що позивач детально розписав хронологію траншів, часткових сплат та застосування дисконтних/індивідуальних ставок, а відповідач добровільно погодився з правилами кредитування на сайті. Щодо дострокового розірвання договору позивач разом із позовною заявою надав повідомлення про дострокове розірвання договору від 13.08.2024.

15.09.2026 від представниці відповідача надійшли додаткові пояснення щодо заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог та розрахунку заборгованості, у яких зазначено, що позивачем здійснено неповний перерахунок процентної ставки. Так, позивач знизив ставку до 1,5% лише з 22.05.2024, хоча за законом другий перехідний період із таким відстоковим лімітом почався раніше з 22.04.2024. Період з 22.04 по 21.05 залишився із завищеною ставкою (різниця 8071,47 грн). Позивач не надав детального помісячного/поденного розрахунку нової суми 77851,73 грн, що суперечить практиці Верховного Суду. Представниця відповідача наголошує на тому, що проценти майже у 3 рази перевищують тіло кредиту та посилається на постанову Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23, де предметом спору були вимоги про стягнення 19 600 грн основної заборгованості та 77 812 грн процентів, тобто співвідношення, за своєю економічною суттю близьке до цієї справи. Верховний Суд зазначив, що вимога про нарахування явно завищених процентів має оцінюватися з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності, а можливість стягнення надмірних сум може перетворити проценти на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело невиправданого додаткового прибутку кредитора. Крім того, Верховний Суд звернув увагу на особливий правовий статус споживача як слабшої сторони правовідносин та необхідність оцінки вимог про сплату непропорційно великих процентів. Також зазначає, що у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19 при сумі основного боргу 3000 грн кредитором було заявлено 120090 грн процентів. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про непропорційність таких нарахувань та їх невідповідність принципам справедливості, добросовісності й розумності. У зв`язку з наведеним, представниця відповідача просила у разі якщо суд дійде висновку про наявність правових підстав для стягнення частини процентів, визначити їх розмір виключно після: виключення нарахувань, здійснених понад законодавчо встановлений максимальний розмір денної процентної ставки та оцінки співмірності остаточного розміру процентів із сумою основного боргу відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23.

У зв`язку з неявкою учасників судове засідання, призначене на 15.09.2026, відкладено на 13.10.2026 10 год 55 хв

17.09.2026 від представниці позивача Сахарової О.І. надійшла ще одна заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої вона просила стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №208369231 від 09.03.2024 року у розмірі 96685,63 грн, з яких: 26904,90 грн. заборгованість за кредитом; 69780,23 грн. заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Також 17.09.2026 від представниці позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що позивач погодився з доводами відповідача щодо неправильного нарахування відсотків, тому зменшив суму позовних вимог. Також наполягає на тому, що положення договору узгоджуються з чинним законодавством України, умови нарахування відповідають передбаченим договором, а сам договір укладений добровільно, з дотриманням принципу добросовісності.

У судове засідання представниця позивача не з`явилася, однак у позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи за її відсутності. Також просила врахувати заяву про зменшення позовних вимог при розгляді справи.

Відповідач та його представниця адвокат Степанова О.В., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, попередньо подавши до суду письмові пояснення у справі, в яких просили відмовити у задоволенні позову, судові витрати розподілити відповідно до результатів розгляду справи та проводити розгляд справи у їх відсутності.

Ухвалення та проголошення судового рішення згідно з вимогами ч. 1 ст. 244 ЦПК України відкладено до 15 год 40 хв 19.10.2026.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 09.03.2024 уклали Договір кредитної лінії № 208369231, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов`язується передати Позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 27000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (п. 2.1 Договору).

Кредитодавець надає Позичальнику перший транш за Договором в сумі 12000 грн 09.03.2024 (що є датою надання кредиту). Другий та решта траншів з Договором надаються Позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах, передбачених цим договором. Загальна сума кредиту за цим Договором складається з сум Кредиту за всіма наданими траншами, що отримані позичальником протягом всього строку дії Договору. Кредит надається з метою задоволення поточних як споживчих, так і не споживчих потреб Позичальника (п. п. 2.3-2.6 Договору).

Кожен окремий транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника використовуючи реквізити платіжної картки 5355-28ХХ-ХХХХ-6615 (п. 5.1 Договору).

Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту 16.03.2024; в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше 30 календарних днів після закінчення строку дії Договору або дострокового припинення дії Договору. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту 08.04.2029 (п. п. 7.1-7.3 Договору).

За користування кредитом Позичальник зобов`язується сплачувати Кредитодавцю проценти за користування кредитом (п. 8.1 Договору).

На момент укладення цього Договору та отримання першого Траншу за цим Договором Базова процентна ставка складає 2,50 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що становить 912,50 відсотків річних (п. 8.3 Договору).

Відповідно до п. 8.4 Договору для суми Кредиту отриманої за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 7 днів Дисконтного періоду та без повного дострокового повернення всієї суми Кредиту протягом Дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 14100 грн 00 коп. (чотирнадцять тисяч сто грн. нуль коп.) та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 2100 грн 00 коп. та суму Кредиту у розмірі 12000 грн 00 коп.. Орієнтовна реальна річна процентна ставка з припущення користування Кредитом протягом Дисконтного періоду зі сплатою процентів за Базовою ставкою, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 448619,01 відсотків річних. Денна процентна ставка, для вказаних в цьому пункті умов, розраховується наступним чином: (Загальні витрати: 2100 грн 00 коп.) / (сума першого Траншу: 12000 грн 00 коп.) / (строк Дисконтного періоду: 7 днів) ? 100% = 2,50 відсотків в день. Денна процентна ставка за весь строк дії цього Договору з припущення про отримання коштів у розмірі максимального розміру Кредитного ліміту, передбаченого в п. 2.1. Договору, розраховується за наступною методикою: (загальні витрати за користування всією сумою Кредитного ліміту за весь строк дії Договору: 1232550,00 грн) / (Кредитний ліміт: 27000 грн 00 коп.) / (строк дії договору: 1826 днів) ? 100% = 2,50 відсотків в день.

Дисконтна процентна ставка - 0,62 відсотки від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 8.5.1 Договору).

У разі затримання Позичальником сплати процентів за користування Кредитом щонайменше на один місяць Кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення Позичальника про дострокове припинення Договору. При цьому Договір вважається розірваним з моменту відправлення відповідного повідомлення, в тому числі на електронну пошту Позичальника (9.1.1.7 Договору).

Невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua (п. 14.1 Договору).

Договір підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором QKVQ, який було відправлено 09.03.2024 1:18:14 на номер телефону НОМЕР_1 , введено 09.03.2024 1:18:41.

19.03.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Додаткову угоду до Договору № 208369231 від 09.03.2024, яка підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV848PV, який було відправлено 19.03.2024 21:07:57 на номер телефону НОМЕР_1 , введено 19.03.2024 21:08:30, відповідно до якої сторони дійшли згоди, що з моменту укладення цієї Додаткової угоди Кредитодавець може ініціювати безготівковий перерахунок нових траншів за Договором також за реквізитами платіжної картки Позичальника 5355-28ХХ-ХХХХ-3001.

Також, до позову долучено копію Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та копію Порядку дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торговельною маркою «MONEYVEO».

09.03.2024 кошти в розмірі 12000 грн, 6000 грн та 5300 грн було перераховано на банківську карту ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , що підтверджується платіжними інструкціями від 09.03.2024 наданими первісним кредитором, в призначенні платежу зазначено: переказ коштів згідно договору № 208369231 від 09.03.2024, ОСОБА_1 , код НОМЕР_3 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_4 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer, а також інформацією від 16.07.2026, наданою АТ «ПУМБ» на виконання ухвали суду про витребування доказів, постановленої за клопотанням позивача.

10.03.2024 кошти в розмірі 6711 грн та 4065 грн було перераховано на банківську карту ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , що підтверджується платіжними інструкціями від 10.03.2024 наданими первісним кредитором, в призначенні платежу зазначено: переказ коштів згідно договору № 208369231 від 09.03.2024, ОСОБА_1 , код НОМЕР_3 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_4 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer, а також інформацією від 16.07.2026, наданою АТ «ПУМБ» на виконання ухвали суду про витребування доказів.

19.03.2024 кошти в розмірі 500 грн було перераховано на банківську карту ОСОБА_1 № НОМЕР_5 , що підтверджується платіжною інструкцією від 19.03.2024 наданою первісним кредитором, в призначенні платежу зазначено: переказ коштів згідно договору № 208369231 від 09.03.2024, ОСОБА_1 , код НОМЕР_3 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_6 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався додатковими угодами № 19, № 26, № 27, № 31 та № 32.

Пунктом 1.2 Договору факторингу визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.

Згідно з пунктом 4.1 право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали Реєстр прав вимоги від 21.05.2024, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 208369231 (26904,90 грн. тіло кредиту, 44355,42 проценти).

Позивачем надано Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2024 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 285 від 21.05.2024 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимоги № 285 від 21.05.2024 року, відповідно до якого наявна інформація про сплату суми фінансування та сторони підтвердили погоджену дату відступлення прав вимоги за реєстром боржників 21.05.2024.

ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 28.05.2025 уклали Договір факторингу № 28/0525-01.

Відповідно до п. 4.1. цього договору право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними Акта прийому-передачі Реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному Додатку.

ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписали Реєстр прав вимоги № 2 від 28.05.2025, за яким ТОВ «Таліон Плюс» відступив ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 208369231 (26904,90 грн. тіло кредиту, 100182,88 проценти).

На підтвердження переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 2 від 28.05.2025, позивач надав платіжну інструкцію від 09.06.2025 на суму 5515516,36 грн.

16.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали Договір факторингу № 16/07/25-Е.

Відповідно до п. 1.2 цього договору право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в момент підписання ними Акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з додатком №2.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» підписали Реєстр Боржників № 2 від 26.07.2025, за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступив ТОВ «ФК «ЕЙС» право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 208369231 (26904,90 грн. тіло кредиту, 100182,88 проценти).

На підтвердження переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № 2 від 26.07.2025, позивач надав акт прийому-передачі Реєстру Боржників та платіжні інструкції від 19.11.2025, 20.11.2025, 21.11.2025, 24.11.2025, 25.11.2025, 26.11.2025.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 208369231 від 09.03.2024 станом на 21.05.2024 за тілом кредиту становить 26904,90 грн, за відсотками 44355,42 грн.

Відповідно до розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» та наданої позивачем виписки з особового рахунку за Договором кредитної лінії № 208369231 від 09.03.2024 заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 208369231 від 09.03.2024 станом на 18.03.2026 за тілом кредиту становить 26904,90 грн, за відсотками 100182,88 грн.

13.08.2024 уповноваженою особою ТОВ «Таліон Плюс» підписано повідомлення Залецькому Т.М. про дострокове розірвання кредитного договору № 208369231 від 09.03.2024 на підставі п. 7.2.2 Договору у зв`язку з наявністю простроченої заборгованості по оплаті процентів за користування кредитом більше місяця з вимогою оплати заборгованості в загальному розмірі 127087,78 грн. У повідомленні зазначені дані відповідача та його електронну адресу.

До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує такі норми права:

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом першої інстанції вірно визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) виснувала, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а в суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій правовий висновок, висловлений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13 (провадження № 14-360цс18), вказавши, що суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема, частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), в якій був установлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

У справі №638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині першій статті 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Так, судом установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 09.03.2024 уклали в електронній формі Договір кредитної лінії № 208369231, відповідно до умов якого кредитодавець передав позичальникові кредит на умовах строковості, зворотності, платності окремими траншами на загальну суму 34576 грн.

Зокрема, на підставі зазначеного договору 09.03.2024 первісний кредитор надав відповідачу перший транш кредиту в розмірі 12000 грн, далі цього ж дня 6000 грн і 5300 грн. В зазначену дату відповідач погасив 7670,36 грн за тілом кредиту. 10.03.2024 первісний кредитор надав відповідачу наступні транші кредиту в розмірі 6711 та 4065, у зв`язку з чим загальний розмір наданого та несплаченого кредиту станом на 10.03.2024 становив 26405,64 грн. 16.09.2024 відповідач погасив 0,74 грн за тілом кредиту, внаслідок чого тіло кредиту зменшилось до 26404,9 грн. 19.03.2024 первісний кредитор надав відповідачу ще один транш кредиту в розмірі 500 грн, у зв`язку з чим загальний розмір наданого та несплаченого кредиту станом на 19.03.2024 становив 26904,9 грн.

Факт отримання відповідачем коштів на належні йому банківські картки підтверджується платіжними інструкціями та відповіддю АТ «ПУМБ» із долученою випискою за рахунками, які досліджені судом.

Також, із відповіді АТ «ПУМБ» підтверджується, що номер телефону НОМЕР_1 належить відповідачу та є його фінансовим номером телефону.

Встановлено, що право вимоги за кредитним договором № 208369231 від 09.03.2024 до ОСОБА_1 перейшло до позивача на підставі договорів факторингу від 28.11.2024 № 28/1118-01 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс», від 28.05.2025 №28/0525-01 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», від 16.07.2025 №16/07/25-Е між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ ФК «ЕЙС», що підтверджується змістом договорів, реєстрами прав вимог, реєстром боржників, актом приймання-передачі, актом звірки взаєморозрахунків та платіжними дорученнями, які досліджені судом.

Кінцева дата повернення (виплати) кредиту відповідно до умов договору - 08.04.2029.

З зазначеним позовом позивач звернувся до суду 03.07.2026 року, тобто до закінчення кінцевого терміну повернення кредиту.

Позивач зазначає, що набув права дострокового стягнення кредиту, оскільки відповідач затримав сплату процентів більш як на 1 місяць, у зв`язку з чим ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 13.08.2024 надіслав ОСОБА_1 підписане електронним підписом повідомлення про дострокове розірвання договору.

Однак, на переконання суду, із урахуванням вимог ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» та правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 травня 2020 року, зміст яких наведено вище, самого факту підписання повідомлення кваліфікованим електронним підписом недостатньо для підтвердження факту його надіслання та отримання відповідачем.

Дійсно, п 9.1.1.7 кредитного договору передбачено, що у разі затримання Позичальником сплати процентів за користування Кредитом щонайменше на один місяць Кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення Позичальника про дострокове припинення Договору, причому Договір вважається розірваним з моменту відправлення відповідного повідомлення, в тому числі на електронну пошту Позичальника. Однак, такі положення договору суперечать вимогам ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якими у вимозі про повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі кредитодавець надає 30 календарних днів для усунення порушення умов договору про споживчий кредит, після виконання якої вимога кредитодавця втрачає чинність.

Суд звертає увагу на те, що позивач не надав жодних доказів про те, що повідомлення про дострокове розірвання договору, адресоване ОСОБА_1 13.08.2024, дійсно було надіслане на його електронну адресу.

Підписання повідомлення не доводить факту його надіслання відповідачу.

Крім цього, це повідомлення містить вимогу про дострокову сплату всієї суми кредиту та процентів, а не вимогу про усунення порушень умов договору у 30-денний строк.

Верховний Суд у постанові від 22.10.2025 у справі № 766/2926/23 зазначив, що за відсутності доказів належного направлення та отримання позичальником вимоги про дострокове повернення кредиту у позичальника не виникає обов`язку достроково повернути всю суму кредиту; стягненню за таких обставин може підлягати лише та частина заборгованості, строк сплати якої фактично настав.

Тому суд погоджується з твердженнями представниці відповідача, що звертаючись до суду із цим позовом, позивач не надав доказів на підтвердження факту надіслання та отримання відповідачем вимоги про сплату простроченої кредитної заборгованості, у разі невиконання якої позивач мав намір реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту в судовому порядку. Тому в суду відсутні підстави стягувати суму кредиту, строк повернення якого ще не настав.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачу відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Позивач не довів порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення суми кредиту, оскільки строк дії договору ще не закінчився, а підтвердження надсилання та отримання відповідачем вимоги про дострокове повернення кредиту позивач не надав, тому суд вважає за необхідне у позові в частині стягнення неповернутої суми кредиту в розмірі 26904,90 грн відмовити.

Разом із тим, оскільки доказами у справі документально підтверджено, що відповідач отримав кредитні кошти, умовами договору передбачено сплату процентів за користування ними, які нараховуються щоденно, а останній платіж на погашення процентів відповідач здійснив 16.03.2024 року, позивач має право на стягнення суми прострочених процентів у судовому порядку.

Визначаючи розмір заборгованості за відсотками, суд виходить із такого.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за період з 17.03.2024 по 12.08.2024 розмір нарахованих процентів становить 100182,88 грн.

На момент укладення кредитного договору та отримання першого траншу за договором базова процентна ставка складала 2,50 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що становить 912,50 відсотків річних (п. 8.3 Договору). Денна процентна ставка за весь строк дії цього Договору з припущення про отримання коштів у розмірі максимального розміру Кредитного ліміту, передбаченого в п. 2.1. Договору, розраховується за наступною методикою: (загальні витрати за користування всією сумою Кредитного ліміту за весь строк дії Договору: 1232550,00 грн) / (Кредитний ліміт: 27000 грн 00 коп.) / (строк дії договору: 1826 днів) ? 100% = 2,50 відсотків в день. (п. 8.4), дисконтна процентна ставка - 0,62 відсотки від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 8.5.1 Договору).

Відповідно до п. 2.6 Договору № 208369231 від 09.03.2024 метою отримання кредиту є задоволення поточних як споживчих так і не споживчих потреб позичальника (нецільовий кредит).

Таким чином, судом встановлено, що кредитні відносини, які виникли між сторонами, мають споживчий характер і на них поширюються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Визначаючи розмір відсотків, суд враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», з урахуванням змін, які внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно з п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (24.12.2023), установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Таким чином, максимальний розмір денної процентної ставки з 24.12.2023 до 22.04.2024 не повинен перевищувати 2.5 %, з 23.04.2024 до 20.08.2024 1.5%, починаючи з 21 серпня 2024 року 1%.

Оскільки договір між сторонами укладено 09.03.2024, положення Закону про обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються до даних правовідносин у такому порядку: за період з 09.03.2024 по 22.04.2024 року застосовується одноденна процентна ставка 2.5%, з 23.04.2024 по 12.08.2024 1,5%.

Як установлено судом, розмір процентів, нарахованих відповідачем за період з 09.03.2024 по 22.04.2024, не перевищував допустимої законом одноденної процентної ставки 2,5 %, причому станом на 16.03.2024 нараховані відсотки були повністю сплачені відповідачем, а заявлена до стягнення заборгованість обчислена починаючи з 17.03.2024, тому відсотки в сумі 20632,02 грн нараховано правомірно та вони підлягають стягненню з відповідача. При цьому судом враховано, що 19.03.2024 відсотки в сумі 1098,18 грн нараховано за 2 дні (19.03.2024 та 20.03.2024), а 19.04.2024 2690,48 грн за 4 дні (16.04.2024 по 19.04.2024) та, шляхом проведення простих математичних підрахунків, встановлено, що ці суми не перевищують максимально дозволеної процентної ставки (2,5%).

Період з 23.04.2024 по 12.08.2024 року (включно) становить 112 днів. Розмір процентів, враховуючи суму боргу в розмірі 26904,9 грн, за ставкою 1,5 %, за один день складає 403,57 грн, тобто проценти за вказаний період складають 45199,84 грн (403,57 грн х 112 днів).

Отже, розмір відсотків за період розрахунку не міг перевищувати 65831,86 грн (20632,02 грн + 45199,84 грн).

Відтак, суд погоджується з твердженнями представниці відповідача щодо завищення кредитором процентної ставки за період з 22.04.2024 по 12.08.2024.

Таким чином, заборгованість за відсотками, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 65831,86 грн.

При цьому суд вважає, що постанова Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19 не є релевантною до справи, яка розглядається, оскільки у справі № 132/1006/19 позивачем було нараховано більше 100000 грн процентів на тіло кредиту в розмірі 3000 грн, та, крім того, відповідач у межах цієї справи оспорював умови договору в частині нарахування відсотків, що було предметом його зустрічного позову. У справі, яка розглядається, відповідач умов договору не оспорює, розмір процентів, перерахований судом, обмежується законодавчо визначеним максимумом.

У постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 йдеться про те, що апеляційний суд не відповів на аргументи заявника про непропорційно велику суму компенсації відсотків за договором, не зазначив, чи відповідає заявлений до стягнення розмір боргу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. У цій справі ВС встановив відсутність обґрунтованого розрахунку позивача, відсутність у ньому періодів прострочення та даних про те, яка процентна ставка підлягала застосуванню, з урахуванням, що умовами договору було визначено фактично декілька альтернативних строків, у межах яких здійснювалося повернення отриманих позичальником грошових коштів, та можливе застосування відсоткової ставки у розмірі 2 % або 3 % залежно від строку внесення платежів. Правовідносини між сторонами у цій справі виникли на підставі договору, укладеного у 2021 році, проценти нараховані до 14.07.2023, тобто до запровадження законодавчого обмеження розміру денної процентної ставки.

Натомість у справі, яка розглядається, суд здійснив перерахунок відсотків відповідно до умов договору та вимог закону щодо обмеження їх максимального розміру, виходячи з детального поденного розрахунку заборгованості, з урахуванням усіх здійснених відповідачем платежів за договором, що на переконання суду, свідчить про точність, справедливість та обгрунтованість визначеної суми їх стягнення. Зокрема, загальний розмір отриманих кредитних коштів становить 34576 грн, розмір відсотків які сплачені відповідачем 1126,72 грн, розмір прострочених відсотків, перерахованих судом, 65831,86 грн.

З урахуванням наведеного позов у частині стягнення прострочених відсотків у розмірі 65831,86 грн підлягає до задоволення.

У зв`язку з частковим задоволенням позову слід вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Крім того, у позовній заяві позивач просив стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав: договір про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026, укладений з АБ «Тимошенко та Партнери», додаткову угоду від 21.01.2026 № 25771556621189262, акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги.

Згідно з додатковою постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення (відповідна правова позиція викладена у Постановах ВС від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18).

Крім того, як зазначено у Постанові Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковим способом отримання доходу.

Заперечуючи проти обгрунтованості розміру витрат на правничу допомогу, представниця відповідача не вказала конкретно, які саме витрати на правову допомогу, на її переконання, не підлягають відшкодуванню чи є завищеними.

Суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, загальна сума витрат на адвокатські послуги не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару. Ураховуючи середню складність справи, ціну позову, необхідність проведення розрахунків, неодноразовий перехід прав вимоги за кредитним договором, обсяг наданих доказів, неодноразове подання письмових пояснень, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, на переконання суду, є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

За таких обставин суд відхиляє доводи представниці відповідача про необгрунтованість розміру витрат на правничу допомогу.

Отже, загалом позивачем понесено 9662,40 (2662,40 + 7000) грн судових витрат.

Зважаючи на те, що позов задоволено частково, на суму 65831,86 грн із 96685,63 грн, що становить 68,09 %, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 6579,13 грн (68,09 % від 9662,40 грн) гривень судових витрат, пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «ЕЙС» 65831,86 гривень заборгованості за кредитним договором № 208369231 від 09.03.2024.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «ЕЙС» 6579,13 грн судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13, ЄДРПОУ 21133352.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя Н. М. Сташків