Рішення № 140730391, 19.10.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.10.2026 Справа №607/19626/26 Провадження №2-а/607/503/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого: Дзюбановського Ю.І.,

при секретарі судового засідання: Канюці Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі в порядку спрощеного провадження за адміністративним позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Колодовського О.В. від 07.09.2026 до Тернопільського відділу №1 Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Колодовський О.В. звернувся до суду із адміністративним позовом до Тернопільського відділу №1 Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 27.08.2026 ПН МТР №002168, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Колодовський О.В. посилається на те, що 27 серпня 2026 року начальником Тернопільського відділу №1 Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області Лужняк Л.Й. винесено постанову серії ПН МТР №002168, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн за нібито перевищення встановленого строку перебування на території України більше ніж на 30 днів після закінчення строку дії візи. Позивач вважає зазначену постанову незаконною та необґрунтованою і такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства та права на захист. Зазначає, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не було забезпечено йому участі в розгляді справи за допомогою уповноваженого адвоката та перекладача, оскільки він не володіє мовою, якою здійснювалося провадження, не розумів відповідної процедури та потребував правової допомоги. Крім того позивач не був ознайомлений із матеріалами адміністративної справи та доказами, які стали підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, що на його думку, позбавило можливості належним чином реалізувати свої процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП. Також звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та оскаржувану постанову складено в один день - 27 серпня 2026 року, що на його переконання свідчить про недотримання встановленого законом порядку розгляду справи та позбавлення позивача достатнього часу для підготовки до захисту. При цьому у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено конкретних норм матеріального права, які ним порушено, тоді як в оскаржуваній постанові наведено інші законодавчі положення, що свідчить про порушення права позивача знати, у вчиненні якого саме правопорушення його обвинувачують, та належним чином захищатися від такого обвинувачення. Крім того зазначає про відсутність належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП, а також про відсутність у матеріалах справи підтвердження належних службових і процесуальних повноважень посадових осіб, які складали протокол та розглядали справу про адміністративне правопорушення. Відповідач не з`ясував усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не забезпечив повного й об`єктивного дослідження доказів та не врахував вимог статей 245, 268 і 283 КУпАП. З огляду на викладене представник позивача вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного обґрунтування, з порушенням установленої законом процедури та права позивача на правову допомогу і користування послугами перекладача, а тому підлягає скасуванню, тому просить скасувати постанову серії ПН МТР №002168 від 27 серпня 2026 року та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП.

19 вересня 2026 року на адресу суду надійшов письмовий відзив від представника відповідача Тернопільського відділу №1 Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області Л.Лужняк, в якому проти заявленого адміністративного позову заперечує, просить відмовити у його задоволені, посилаючись на те, що оскаржувана постанова серії ПН МТР №002168 від 27 серпня 2026 року винесена уповноваженою посадовою особою в межах наданих повноважень, у встановленому законом порядку та за наявності належних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що позивач, будучи громадянином Народної Республіки Бангладеш, в`їхав на територію України 08 жовтня 2025 року за візою типу D, строк дії якої закінчився 08 грудня 2025 року, однак після закінчення строку її дії територію України не залишив, а строк свого перебування в установленому законом порядку не продовжив. Крім того, 10 листопада 2025 року Управлінням Державної міграційної служби України у Вінницькій області було прийнято рішення про відмову в оформленні (видачі) позивачу посвідки на тимчасове проживання, яке ним не оскаржувалося. За результатами перевірки відомостей, наявних у відповідних інформаційних системах ДМС, відповідач дійшов висновку, що станом на 27 серпня 2026 року позивач перевищив установлений строк перебування в Україні більш як на 30 днів, чим порушив вимоги Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» і відповідного Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 №150. Також вважає безпідставними доводи представника позивача щодо відсутності повноважень у посадових осіб, які складали протокол про адміністративне правопорушення та розглядали справу. Зазначає, що ОСОБА_2 , який обіймає посаду завідувача сектору організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення Тернопільського відділу №1 УДМС у Тернопільській області, був уповноважений складати протоколи про адміністративні правопорушення, а начальник зазначеного відділу Лужняк Л.Й. відповідно до ст. 222-2 КУпАП та положення про відповідний підрозділ мала повноваження розглядати справу й накладати адміністративне стягнення. На підтвердження цих обставин відповідач посилається на положення про структурні підрозділи, посадову інструкцію та відповідні накази про призначення посадових осіб. Крім того заперечує доводи позивача про порушення його права на захист, отримання правничої допомоги та користування послугами перекладача. Зазначає, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МТР №002169 від 27 серпня 2026 року позивачу було роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що свідчить його особистий підпис. Позивач спілкувався з посадовими особами українською мовою, власноручним підписом підтвердив розуміння української мови, не заявляв клопотань про залучення адвоката чи перекладача та під час оформлення матеріалів справи не висловлював заперечень щодо їх змісту, або ж відкладення розгляду справи пор адміністративне правопорушення з тих чи інших підстав. Відповідач також наголошує, що позивач добровільно прибув до приміщення міграційної служби, адміністративному затриманню не піддавався, а тому підстав для обов`язкового залучення адвоката та перекладача з ініціативи посадових осіб не було. 27 серпня 2026 року о 14 год 10 хв за участю позивача було розглянуто справу про адміністративне правопорушення, за результатами чого винесено оскаржувану постанову та накладено штраф у розмірі 3 400 грн, що відповідає мінімальній межі санкції, передбаченої ч. 2 ст. 203 КУпАП. При визначенні адміністративного стягнення було враховано щире розкаяння позивача як обставину, що пом`якшує відповідальність, тоді як обставин, що її обтяжують, не встановлено. Копію постанови позивачу вручено, порядок та строки її оскарження роз`яснено. Крім того відповідач зазначає, що накладений штраф позивач сплатив 27 серпня 2026 року, що підтверджується відповідною квитанцією. Посилаючись на положення Конституції України, КУпАП, КАС України, Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також правові висновки Верховного Суду щодо реалізації права на користування послугами перекладача, вважає, що під час оформлення матеріалів та розгляду справи було дотримано вимог законодавства, забезпечено можливість позивача надати пояснення й реалізувати свої процесуальні права, а доводи позовної заяви не спростовують установлених обставин правопорушення. Окремо зазначає, що ОСОБА_3 як начальник Тернопільського відділу №1 УДМС у Тернопільській області має право здійснювати самопредставництво відповідного підрозділу в суді згідно з положенням про Тернопільський відділ №1 та ч. 3 ст. 55 КАС України. З огляду на викладене, вважає постанову серії ПН МТР № 002168 від 27 серпня 2026 року законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням установленої процедури й у межах повноважень уповноваженої посадової особи, а тому просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 10 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, на яких ґрунтується позов, а також вивчивши відзив на позовну заяву, встановив наступне.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 27 серпня 2026 року ПР МТР №002169 встановлено, що громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перевищив встановлений строк перебування в Україні більше як 30 днів, оскільки в`їхав на територію України 08.10.2025 через КПП "Могилів Подільський" по візі типу D №Y05536029 терміном дії до 08.12.2025, однак після закінчення терміну дії візи територію України не покинув. Місце скоєння правопорушення: м. Тернопіль, вул. Є.Коновальця, 6.

На підставі вказаного протоколу, 27 серпня 2026 року начальником Тернопільського відділу №1 Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області Лужняк Л.Й. винесено постанову серії ПН МТР № 002168, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перевищив встановлений строк перебування в Україні більше як 30 днів, оскільки в`їхав на територію України 08.10.2025 через КПП "Могилів Подільський" по візі типу D №Y05536029 терміном дії до 08.12.2025, однак після закінчення терміну дії візи територію України не покинув, чим порушив п. 14 ст. 1, п. 1, п. 3 ст. 3, п. 16, п. 4 ст. 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", пп. 1 п. 2 "Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України", затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15.02.2012 №150.

Як вбачається із позовної заяви, позивач та його представник заперечили обставини викладені у вищевказаній постанові щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням і зміцнення законності.

За змістом статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлюють наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, документами, а також іншими передбаченими законом засобами доказування.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду, серед іншого, є правомірність постанови начальника Тернопільського відділу №1 Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 27 серпня 2026 року серії ПН МТР №002168, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн.

Згідно з частиною 2 статті 203 КУпАП адміністративна відповідальність настає за передбачене цією нормою порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, якщо наявні встановлені законом ознаки відповідного складу правопорушення. При цьому для притягнення особи до відповідальності необхідно встановити конкретні обставини порушення, наявність у діях особи всіх ознак складу адміністративного правопорушення та відповідність установлених обставин диспозиції застосованої норми.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а також підстави й порядок їх перебування на території України визначаються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону іноземці, які тимчасово перебувають на території України, перебувають у державі протягом строку дії візи або строку, встановленого законодавством чи міжнародним договором України, або протягом строку, на який їх перебування продовжено в установленому порядку.

Згідно зі статтею 3 цього Закону іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть ті самі обов`язки, що й громадяни України, крім випадків, установлених Конституцією, законами України чи міжнародними договорами України.

Положеннями статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено підстави перебування іноземців на території України. Законність такого перебування залежить від наявності передбачених законодавством підстав та дотримання встановлених строків.

Порядок продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України регулюється також Порядком продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року №150.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , громадянин Народної Республіки Бангладеш, в`їхав на територію України 08 жовтня 2025 року через пункт пропуску «Могилів-Подільський» за візою типу D №Y05536029, строк дії якої закінчився 08 грудня 2025 року.

Після закінчення строку дії візи позивач територію України не залишив. Доказів продовження строку його перебування в Україні в установленому законодавством порядку матеріали справи не містять.

Крім того 10 листопада 2025 року Управлінням Державної міграційної служби України у Вінницькій області було прийнято рішення про відмову в оформленні (видачі) позивачу посвідки на тимчасове проживання. Доказів скасування цього рішення або його оскарження в установленому законом порядку відповідачем не наведено, а позивачем таких доказів суду не надано.

Водночас сама по собі відмова в оформленні посвідки не є достатнім доказом вчинення адміністративного правопорушення, а тому оцінюється судом у сукупності з іншими доказами, що підтверджують підстави та строк перебування позивача в Україні.

Факт в`їзду позивача на територію України підтверджуються копією паспорта громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 .

Із протоколу про адміністративне правопорушення від 27 серпня 2026 року серії ПР МТР №002169 вбачається, що позивач перевищив установлений строк перебування на території України більш як на 30 днів, оскільки після закінчення строку дії візи не виїхав з України та не оформив продовження строку перебування в установленому порядку.

Таким чином за умови підтвердження зазначених обставин належними та допустимими доказами суд приходить до висновку, що перебування позивача на території України після закінчення строку дії візи за відсутності інших законних підстав свідчить про недотримання ним установлених законодавством правил перебування іноземців в Україні.

Вирішуючи питання щодо наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, суд враховує не лише тривалість перебування позивача в Україні після закінчення строку дії візи, а й відсутність документально підтверджених підстав для продовження такого перебування, а також інші докази, які безпосередньо стосуються обставин, зазначених у протоколі та постанові.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право ознайомлюватися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися під час розгляду справи юридичною допомогою адвоката або іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правничої допомоги, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження.

Суд враховує те, що за доводами представника відповідача, ОСОБА_1 було роз`яснено права, передбачені статтею 268 КУпАП, про що свідчить його особистий підпис, він брав участь у розгляді справи та мав можливість надати пояснення, клопотань про відкладення розгляду справи на інший день, чи про залучення адвоката чи перекладача не заявляв, а також позивач спілкувався з посадовими особами українською мовою, визнав свою винуватість та оплатив застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу.

Оцінивши наведені обставини в сукупності з іншими матеріалами справи, суд приходить до висновку, що доводи представника позивача про порушення права ОСОБА_1 на захист не знайшли належного підтвердження, оскільки матеріали справи не містять достатніх доказів того, що позивач не розумів мови провадження або був позбавлений можливості реалізувати передбачені законом процесуальні права.

Щодо доводів представника позивача про складення протоколу та постанови в один день суд зазначає, що саме по собі оформлення зазначених документів 27 серпня 2026 року не свідчить про порушення вимог КУпАП. Визначальним є дотримання встановленого законом порядку розгляду справи, забезпечення участі особи та надання їй можливості реалізувати свої процесуальні права.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити встановлені законом відомості, зокрема опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за відповідне правопорушення, та прийняте рішення.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що в ній зазначено обставини в`їзду позивача на територію України, строк дії його візи, факт незалишення території України після закінчення цього строку та правові норми, які на думку відповідача, були порушені.

Водночас суд враховує, що відповідність постанови вимогам статті 283 КУпАП має оцінюватися за її фактичним змістом, а не лише за наявністю формальних реквізитів. Зазначені в постанові обставини мають давати змогу встановити, яке саме діяння інкриміновано особі та за якою нормою закону її притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 222-2 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, віднесених до компетенції органів Державної міграційної служби України, здійснюється уповноваженими на те посадовими особами в межах визначених законом повноважень.

Як зазначено у відзиві представника відповідача, протокол про адміністративне правопорушення складено завідувачем сектору організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення Тернопільського відділу №1 УДМС у Тернопільській області Байдацьким М.Б., а справу розглянуто начальником цього відділу Лужняк Л.Й.

На підтвердження повноважень зазначених посадових осіб представник відповідача посилається на положення про відповідний структурний підрозділ, посадову інструкцію та накази про призначення.

Суд враховує, що наявність у посадової особи компетенції складати протоколи та розглядати справи про адміністративні правопорушення має підтверджуватися відповідними нормативними й організаційно-розпорядчими актами. За наявності в матеріалах справи документів, які підтверджують повноваження посадових осіб на вчинення відповідних процесуальних дій, підстав вважати протокол і постанову складеними неуповноваженими особами немає.

Відтак, оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що факт перевищення позивачем установленого строку перебування в Україні, за умови підтвердження наведених обставин належними доказами, свідчить про наявність у його діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 203 КУпАП.

При цьому висновок про правомірність оскаржуваної постанови може бути зроблений лише за умови, що відповідач довів не тільки факт перебування позивача в Україні після закінчення строку дії візи, а й відповідність установлених обставин усім ознакам саме тієї частини статті 203 КУпАП, за якою позивача притягнуто до відповідальності, а також дотримання процесуальних гарантій під час розгляду справи.

З огляду на викладене, за наявності в матеріалах справи належних і допустимих доказів зазначених обставин та за відсутності порушень процедури притягнення до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови серії ПН МТР № 002168 від 27 серпня 2026 року. Постанова по справі про адміністративне правопорушення складена з дотриманням норм чинного законодавства, повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам закону, уповноважена особа при винесенні постанови діяла на підставі закону та в межах наданих їй повноважень, стягнення застосовано в межах санкції ч. 2 ст. 203 КУпАП, тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Судові витрати не стягуються і не відшкодовується.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72, 77, 143, 241-246, 286 КАС України, ст.ст. 8, 9, ч. 2 ст. 203, ст.ст. 251, 252 КУпАП, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову представника позивача ОСОБА_1 адвоката Колодовського Олега Володимировича до Тернопільського відділу №1 Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити сторін:

Позивач: Іслам Маухаммед Аруіф, РНОКПП: відсутній, без постійного місця проживання.

Відповідач: Тернопільський відділ №1 Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, м. Тернопіль вул. Є.Коновальця, 6, код ЄДРПОУ 37839038.

Рішення суду складено 19 жовтня 2026 року.

Головуючий суддяЮ. І. Дзюбановський