Ухвала суду № 140498221, 05.10.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

05 жовтня 2026 р. Справа № 902/402/26

Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі

за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Представники учасників справи в судове засідання не з`явилися

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/402/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 27.05.2026 року відкрито провадження у справі № 902/402/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 у справі №902/402/26. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, з 27.05.2026 року. Призначено керуючим реструктуризацією у справі № 902/402/26 арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну.

При цьому, 01.06.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

17.06.2026 року до суду від ТОВ «НоваПей Кредит» надійшла заява (сформована в системі "Електронний суд") б/н від 17.06.2026 року (вх. № 01-32/883/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 68 041,08 грн у справі № 902/402/26.

Ухвалою суду від 19.06.2026 року призначено заяву ТОВ «НоваПей Кредит» б/н від 17.06.2026 року (вх. № 01-32/883/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/402/26 - до розгляду в судовому засіданні на 05.10.2026 року об 11:00 год..

Також, ухвалою суду від 24.06.2026 року ухвалено забезпечити участь представника ТОВ «НоваПей Кредит» адвоката Вершиніна К.В. у судовому засіданні, яке призначено на 05.10.2026 року об 11:00 год. та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/402/26, в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

На визначену дату в судове засідання представники учасників цієї справи не з`явилися.

При цьому, судом встановлено, що 29.06.2026 року до суду від арбітражного керуючого Белінської Н.О. через систему "Електронний суд" надійшла відомість №02-1244/7100 від 26.06.2026 року про результати розгляду вимог кредиторів по справі №902/402/26, до якої долучено, зокрема, повідомлення № 02-1244/7098 від 26.06.2026 року про результати розгляду вимог ТОВ «НоваПей Кредит» у справі № 902/402/26.

Водночас, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Так, згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Отже, враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови та здійснені всі необхідні дії для забезпечення реалізації учасниками цієї справи своїх процесуальних прав, а тому суд оглянувши матеріали справи, дійшов висновку про можливість розгляду кредиторської заяви ТОВ «НоваПей Кредит» за наявними матеріалами справи.

Суд, розглянувши вказану вище кредиторську заяву та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановив наступне.

За змістом кредиторської заяви ТОВ «НоваПей Кредит» б/н від 17.06.2026 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю "НоваПей Кредит", як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, 29 грудня 2024 року укладено публічний договір про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом "Розстрочка NovaPay", шляхом підписання Позичальником Заяви про приєднання від 29.12.2024 року №357894 (Додаток № 1).

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю "НоваПей Кредит", як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, 24 лютого 2025 року укладено публічний договір про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом "Розстрочка NovaPay", шляхом підписання Позичальником Заяви про приєднання від 24.02.2025 року № 447330 (Додаток № 2).

Крім цього, між Товариством з обмеженою відповідальністю "НоваПей Кредит", як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, 29 серпня 2025 року укладено публічний договір про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом "Розстрочка NovaPay", шляхом підписання Позичальником Заяви про приєднання від 29.08.2025 року № 846154 (Додаток № 3).

Публічний договір про споживчий кредит. (публічна пропозиція) (дата набрання чинності 26.03.2025 року) розміщений на сайті Кредитора (https://novapay.credit/documents/ publichniy-dogovir-pro-spozhivchiy-kredit/?document_id=770) 10-03-2025 року (Додаток №4).

Сторони погодили, що Договір та всі правочини (у тому числі підписання Заяв/Заяв про видачу траншу, договорів, угод, листів, повідомлень) вчиняються Сторонами або кожною Стороною окремо в електронній формі з використанням КЕП для Кредитодавця та ЕП OTP-паролем для Позичальника - п. 12.1 Публічного договору.

КЕП Кредитодавця та ЕП OTP-паролем Позичальника є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях - п. 12.2. Публічного договору.

Перевірка ЕП, OTP-паролю та перевірка Позичальника здійснюється з використанням програмно-технічних засобів Кредитодавця. В разі негативного результату перевірки Кредитодавець відмовляє Позичальнику в прийманні електронного документа (у т.ч. Заяви/Заяви про видачу траншу) - п. 12.5. Публічного договору.

Відповідно до п. 2.1. Публічного договору, Кредитодавець надає Позичальнику Кредит шляхом видачі Траншів у межах ліміту кредитної лінії та в межах строку дії ліміту кредитної лінії відповідно до умов, що погоджені Сторонами у Договорі/Заяві.

Розмір Траншу узгоджується Сторонами шляхом подання Позичальником Заяви про приєднання Кредитодавцю, у якій вказується сума, строк та інші умови видачі та повернення Траншу - п. 2.1.1. Публічного договору.

Згідно з п. 2.1 Заяви про приєднання від 29.12.2024 року № 357894 Позичальник просив Кредитодавця видати йому 35 000 грн. Вказана заява містить інформацію щодо розміру процентної ставки та розміру комісії за надання траншу (п. 2.5. та 2.6.).

На підставі Заяви Позичальником були отримані кошти в розмірі 35 000 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 357894 від 29.12.2024 року.

Станом на 27.05.2026 року заборгованість Позичальника перед Кредитодавцем за Заявою від 29.12.2024 року № 357894 становить 8 279,32 грн, з яких : основна заборгованість за кредитом - 5 777,30 грн; основна заборгованість за комісією - 2 352,02 грн; основна заборгованість за штрафами - 150,00 грн.

Згідно з п. 2.1 Заяви про приєднання від 24.02.2025 року № 447330, Позичальник просив Кредитодавця видати йому 30 925,00 грн. Вказана заява містить інформацію щодо розміру процентної ставки та розміру комісії за надання траншу (п. 2.5. та 2.6.).

На підставі Заяви Позичальником були отримані кошти в розмірі 30 925,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 447330 від 24.02.2025 року.

Станом на 27.05.2026 року заборгованість Позичальника перед Кредитодавцем за Заявою від 24.02.2025 року № 447330 становить 29 899,76 грн, з яких: основна заборгованість за кредитом - 21 647,44 грн; основна заборгованість за комісією - 7 502,32 грн; основна заборгованість за штрафами - 750,00 грн.

Згідно з п. 2.1 Заяви про приєднання від 29.08.2025 року № 846154 Позичальник просив Кредитодавця видати йому 26 000, 00 грн. Вказана заява містить інформацію щодо розміру процентної ставки та розміру комісії за надання траншу (п. 2.5. та 2.6.).

На підставі Заяви Позичальником були отримані кошти в розмірі 26 000,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 846154 від 29.08.2025 року.

Станом на 27.05.2026 року заборгованість Позичальника перед Кредитодавцем за Заявою від 29.08.2025 року № 846154 становить 29 862,00 грн, з яких: основна заборгованість за кредитом - 22 749,98 грн; основна заборгованість за комісією - 6 362,02 грн; основна заборгованість за штрафами - 750,00 грн.

Загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 27.05.2026 року перед ТОВ "НоваПей Кредит" становить 68 041,08 грн.

Крім того, у заяві повідомлено, що Товариство не є заінтересованою особою стосовно боржника у відповідності до ч. 1 ст. 1 КУзПБ та заставне майно боржника, яке є забезпеченням вимог - відсутнє.

На підставі викладеного, Заявник просить суд : визнати Товариство з обмеженою відповідальністю "НоваПей Кредит" конкурсним кредитором фізичної особи ОСОБА_1 з вимогами у розмірі 68 041,08 грн.

Згідно повідомлення арбітражного керуючого Белінської Н.О. № 02-1244/7098 від 26.06.2026 року про результати розгляду вимог ТОВ «НоваПей Кредит» у справі №902/402/26, штраф, нарахований за Заявою про приєднання від 29.12.2024 року № 357894 у сумі 150,00 грн; за Заявою про приєднання від 24.02.2025 року № 447330 у сумі 750,00 грн та за Заявою про приєднання від 29.08.2025 року № 846154 у сумі 750,00 грн - підлягає списанню на підставі п. 18 Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України.

Разом з тим, керуюча реструктуризацією (арбітражний керуючий) фізичної особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , частково визнає вимоги ТОВ "НоваПей Кредит" в розмірі 66 391,08 грн, а саме :

1) за Заявою про приєднання від 29.12.2024 року № 357894 в сумі 8 129,32 грн, а саме: 5 777,30 грн - заборгованість по тілу кредиту (2 черга задоволення вимог); 2 352,02 грн - заборгованість за комісією (2 черга задоволення вимог);

2) за Заявою про приєднання від 24.02.2025 року № 447330 в сумі 29 149,76 грн, а саме: 21 647,44 грн - заборгованість по тілу кредиту (2 черга задоволення вимог); 7 502,32 грн - заборгованість за комісією (2 черга задоволення вимог);

3) За Заявою про приєднання від 29.08.2025 року № 846154 в сумі 29 112,00 грн, а саме: 22 749,98 грн - заборгованість по тілу кредиту (2 черга задоволення вимог); 6 362,02 грн - заборгованість за комісією (2 черга задоволення вимог); та не визнає вимоги ТОВ "НоваПей Кредит" в розмірі 1 650,00 грн - заборгованості за штрафами.

Також, у цьому повідомленні зазначено, що заява з грошовими вимогами від ТОВ "НоваПей Кредит" була створена в системі "Електронний Суд" 17.06.2026 року, в зв`язку з чим, 30-денний строк не пропущено.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вказувалось вище, 01.06.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ «НоваПей Кредит» б/н від 17.06.2026 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/402/26, надійшла до суду 17.06.2026 року за вх. № 01-32/883/26 (сформована в системі "Електронний суд" - 17.06.2026), тобто у межах визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між ОСОБА_1 (Позичальник) та ТОВ «НоваПей Кредит» (Кредитодавець) було підписано ряд Заяв про приєднання до умов Публічного договору про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом "Розстрочка NovaPay", а саме :

- від 29.12.2024 року № 357894 щодо надання кредиту в сумі 35 000,00 грн (п. 2.1. Заяви, копія наявна у справі), яка підписана ОСОБА_1. ОТР-паролем, 29.12.2024 10:31;

- від 24.02.2025 року № 447330 щодо надання кредиту в сумі 30 925,00 грн (п. 2.1. Заяви, копія наявна у справі), яка підписана ОСОБА_1. ОТР-паролем, 24.02.2025 р..;

- від 29.08.2025 року № 846154 щодо надання кредиту в сумі 26 000,00 грн (п. 2.1. Заяви, копія наявна у справі), яка підписана ОСОБА_1 ОТР-паролем, 29.08.2025 р..

Разом з цим, Заявником долучені до кредиторської заяви, зокрема, копії таких документів:

- Паспорти споживчого кредиту за продуктом "Розстрочка NovaPay" ТОВ "НоваПей Кредит" Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит від 29.12.2024 року, від 24.02.2025 року, від 29.08.2025 року, які підписані ОСОБА_1 ОТР-паролем;

- Публічний договір про споживчий кредит (Публічна пропозиція).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За змістом п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні : електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Згідно п. 11, п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування", Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.

Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.

За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв`язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.

Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.

Відтак, підписані між ТОВ «НоваПей Кредит» та Боржником вказані вище Заяви про приєднання до умов Публічного договору про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом "Розстрочка NovaPay" від 29.12.2024 року № 357894, від 24.02.2025 року №447330, від 29.08.2025 року № 846154, є договорами приєднання.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 , підписавши вказані Заяви, прийняв пропозиції ТОВ «НоваПей Кредит» про приєднання до умов Публічного договору про споживчий кредит в повному обсязі, що свідчить про дотримання форми відповідних договорів, визначеної наведеними вище нормами законодавства.

При цьому, Публічний договір про споживчий кредит (публічна пропозиція) є публічною частиною договору, до якого приєднався Боржник, підписавши описані вище Заяви про приєднання до умов Публічного договору про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом "Розстрочка NovaPay", які є індивідуальними частинами договору.

Крім того, зважаючи на наведені приписи законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку, що між ТОВ «НоваПей Кредит» та ОСОБА_1 були укладені договори про споживчий кредит від 29.12.2024 року № 357894, від 24.02.2025 року №447330, від 29.08.2025 року № 846154, які складаються із вищевказаних Заяв про приєднання до умов Публічного договору про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом "Розстрочка NovaPay" та Публічного договору про споживчий кредит (публічна пропозиція), що розміщений на веб-сайті Кредитодавця: https://novapay.credit/ (обумовлено вказаними Заявами), та за своїм змістом і правовою природою є кредитними договорами.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд звертає увагу на те, що матеріали цієї справи не містять заперечень Боржника щодо укладення та підписання згаданих вище Заяв про приєднання до умов Публічного договору про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом "Розстрочка NovaPay" із ТОВ «НоваПей Кредит».

Слід зазначити, що згідно п. 1.5. Заяв про приєднання до умов Публічного договору про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом "Розстрочка NovaPay" від 29.12.2024 року № 357894, від 24.02.2025 року № 447330, від 29.08.2025 року № 846154, Заява підписується Позичальником в електронній формі шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (далі - ОТР-пароль).

Отже, підписання Боржником - ОСОБА_1 даних Заяв про приєднання до умов Публічного договору про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом "Розстрочка NovaPay" ОТР-паролем, узгоджується із умовами цих Заяв та нормами Закону України "Про електронну комерцію".

При цьому, судом встановлено, що ТОВ «НоваПей Кредит» були перераховані ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 35 000,00 грн, в сумі 30 925,00 грн та в сумі 26 000,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, а саме : № 357894 від 29.12.2024 року, № 447330 від 24.02.2025 року, № 846154 від 29.08.2025 року із призначеннями платежу: Видача споживчого кредиту за заявою про приєднання № 357894 до умов Публічного договору про споживчий кредит за продуктом "Розстрочка NovaPay" від 29.12.2024, ОСОБА_1 ; Видача споживчого кредиту за заявою про приєднання № 447330 до умов Публічного договору про споживчий кредит за продуктом "Розстрочка NovaPay" від 24.02.2025, ОСОБА_1 ; Видача споживчого кредиту за заявою про приєднання № 846154 до умов Публічного договору про споживчий кредит за продуктом "Розстрочка NovaPay" від 29.08.2025, ОСОБА_1 .

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що ТОВ «НоваПей Кредит» акцептував (прийняв) оферту ОСОБА_1 щодо укладення договорів про споживчий кредит та надання останньому відповідних кредитів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 2, ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема : доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до п. 10, п. 11 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", у договорі про споживчий кредит зазначаються : порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит.

Судом встановлено, що згідно наявного у справі розрахунку заборгованості за заявою № 357894 від 29.12.2024 року за період з 29.12.2024 р. по 14.06.2026 року, заборгованість становить 8 279,32 грн, з яких : основна заборгованість за кредитом - 5 777,30 грн; основна заборгованість за комісією - 2 352,02 грн; основна заборгованість за штрафами - 150,00 грн.

Також, відповідно до розрахунку заборгованості за заявою № 447330 від 24.02.2025 року за період з 24.02.2025 р. по 14.06.2026 року (копія наявна у справі), заборгованість становить 29 899,76 грн, з яких: основна заборгованість за кредитом - 21 647,44 грн; основна заборгованість за комісією - 7 502,32 грн; основна заборгованість за штрафами - 750,00 грн.

Крім цього, згідно розрахунку заборгованості за заявою № 846154 від 29.08.2025 року за період з 29.08.2025 р. по 14.06.2026 року (копія наявна у справі), заборгованість становить 29 862,00 грн, з яких: основна заборгованість за кредитом - 22 749,98 грн; основна заборгованість за комісією - 6 362,02 грн; основна заборгованість за штрафами - 750,00 грн.

Слід зазначити, що згідно даних розрахунків заборгованості, комісія в сумі 2 352,02 грн, нарахована за період з 29.12.2024 р. по 25.11.2025 р., комісія в сумі 7 502,32 грн нарахована за період з 24.02.2025 р. по 25.05.2026 р. та комісія в сумі 6 362,02 грн нарахована за період з 29.08.2025 р. по 25.05.2026 р., тобто до відкриття провадження у справі № 902/402/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (ухвала суду від 27.05.2026 року у цій справі).

При цьому, судом встановлено, що згідно п. 2.6. Заяв про приєднання до умов Публічного договору про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом "Розстрочка NovaPay" від 29.12.2024 року № 357894, від 24.02.2025 року № 447330, від 29.08.2025 року № 846154, комісія за надання фінансового інструменту (кредиту): 3,5 % в місяць (42% в рік). Комісія, що нараховується за Договором, є платою за надання фінансового інструменту (кредиту). Розрахунок комісії здійснюється за весь строк користування кредитом, в дату видачі кредиту, від суми загальної кредиту, нараховується та сплачується рівномірно, щомісяця, протягом строку користування кредитом згідно із Графіком платежів. У випадку фактичного дострокового погашення кредиту, комісія за погашені періоди, коли фактично Позичальник не користується кредитом, не нараховується та не сплачується.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність нарахування ТОВ «НоваПей Кредит» згідно описаних вище розрахунків заборгованості та заявлення Заявником до визнання комісій в сумі 2 352,02 грн, в сумі 7 502,32 грн та в сумі 6 362,02 грн, що узгоджується із описаними умовами зазначених Заяв про приєднання до умов Публічного договору про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом "Розстрочка NovaPay" та наведеними вище приписами ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування".

Таким чином, суд перевіривши вказані вище розрахунки заборгованості за заявою №357894 від 29.12.2024 року за період з 29.12.2024 р. по 14.06.2026 року, за заявою №447330 від 24.02.2025 року за період з 24.02.2025 р. по 14.06.2026 року та за заявою №846154 від 29.08.2025 року за період з 29.08.2025 р. по 14.06.2026 року, дійшов висновку, що визначені у цих розрахунках основна заборгованість за кредитом - 5 777,30 грн; основна заборгованість за комісією - 2 352,02 грн; основна заборгованість за кредитом - 21 647,44 грн; основна заборгованість за комісією - 7 502,32 грн; основна заборгованість за кредитом - 22 749,98 грн; основна заборгованість за комісією - 6 362,02 грн, та які заявлені Заявником до визнання, відповідають умовам вказаних Заяв та наявним у справі доказам, а тому підлягають визнанню.

Разом з цим, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів щодо погашення чи спростування Боржником заборгованості за Заявами про приєднання до умов Публічного договору про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом "Розстрочка NovaPay" від 29.12.2024 року № 357894, від 24.02.2025 року № 447330, від 29.08.2025 року № 846154 в загальній сумі 66 391,08 грн (5 777,30 грн + 2 352,02 грн + 21647,44 грн + 7 502,32 грн + 22 749,98 грн + 6 362,02 грн).

Також, суд звертає увагу на заявлені Заявником до визнання згідно зазначених вище розрахунків заборгованості, заборгованостей за штрафами в сумі 150,00 грн, в сумі 750,00 грн та в сумі 750,00 грн.

Так, судом встановлено, що відповідно до п. 5.4. Заяв про приєднання до умов Публічного договору про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом "Розстрочка NovaPay" від 29.12.2024 року № 357894, від 24.02.2025 року № 447330, Позичальник зобов`язаний сплатити за вимогою Кредитодавця штраф у розмірі 150,00 (сто п`ятдесят) гривень за кожен випадок прострочення виконання зобов`язання за Договором - несплати або несвоєчасного внесення платежу згідно Графіку платежів.

Тотожний пункт щодо сплати штрафу у розмірі 150,00 грн, міститься у п. 5.3. Заяви про приєднання до умов Публічного договору про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом "Розстрочка NovaPay" від 29.08.2025 року № 846154.

Водночас, як вказано вище, арбітражний керуючий Белінська Н.О. у своєму повідомленні № 02-1244/7098 від 26.06.2026 року, заперечила щодо нарахування штрафів в загальній сумі 1 650,00 грн згідно вказаних Заяв про приєднання, з огляду на положення п.18 Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України.

Суд зважає на те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває дотепер.

Як вбачається із розрахунків заборгованості, штраф у сумі 150,00 грн, нарахований 02.12.2025 року, штраф у сумі 750,00 грн нарахований за період з 31.12.2025 по 05.05.2026 року та штраф у сумі 750,00 грн нарахований за період з 31.12.2025 по 05.05.2026 року, тобто у період дії воєнного стану в Україні.

Суд, зважає на те, що згідно приписів ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Отже, Цивільний кодекс має вищу юридичну силу та є базовим законом, який регулює кредитні правовідносини загалом, тоді як Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальним нормативно-правовим актом, що уточнює деталі для окремих видів кредитів. Перевага ЦК України полягає в тому, що він визначає фундаментальні принципи (зобов`язання, договори, наслідки прострочення), а спеціальні закони застосовуються в частині, що не суперечить ЦК України.

Тобто, основним регулятором договірних відносин є саме ЦК України, що також вбачається згідно аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №362/2159/15-ц.

Згідно ч. 4 ст. 14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Наразі наведена норма Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є чинною.

Отже, до спірних правовідносин, які виникли після 24 лютого 2022 року у зв`язку із невиконанням боржником грошових зобов`язань, що випливають із кредитних договорів, підлягають застосуванню норми п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №758/5318/23), які превалюють над однопредметними нормами інших нормативно-правових актів, які мають юридичну силу закону України, оскільки, ЦК України є основним актом цивільного законодавства (рішення Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі №5-рп/2012).

Також, згідно постанови Верховного Суду від 21.01.2025 року у справі № 751/3052/23, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Крім того, Боржник - ОСОБА_1 , який отримав кредитні кошти згідно Заяв про приєднання до умов Публічного договору про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом "Розстрочка NovaPay" від 29.12.2024 року № 357894, від 24.02.2025 року №447330, від 29.08.2025 року № 846154, є позичальником у правовідносинах з ТОВ «НоваПей Кредит», а тому до правовідносин сторін за цими договорами про споживчий кредит підлягають застосуванню норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК щодо звільнення ОСОБА_1 як позичальника (вказана норма не містить обмеження кола осіб, на яких вона розповсюджується) від відповідальності за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов`язань за вказаними договорами про споживчий кредит, згідно яких Позичальнику були надані кредити ТОВ «НоваПей Кредит».

За викладених обставин, з аналізу положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК та статті 1054 ЦК України, суд дійшов висновку, що на укладені Боржником із ТОВ «НоваПей Кредит» згадані вище договори про споживчий кредит, розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а відтак Позичальник - ОСОБА_1 , звільняється від обов`язку сплати на користь ТОВ «НоваПей Кредит» заборгованості за штрафами в загальній сумі 1 650,00 грн (150,00 грн + 750,00 грн + 750,00 грн).

Принагідно, суд зважає на те, що у кредиторській заяві, Заявник в обґрунтування нарахування штрафу посилається, зокрема, на пункт 6 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування".

Так, згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Розділу IV Закону України "Про споживче кредитування" (в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023), у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Слід зазначити, що датою набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-IX є 24.12.2023 року.

Отже, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23.01.2024 (24.12.2023 + 30 днів).

Судом встановлено, що Заяви про приєднання до умов Публічного договору про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом "Розстрочка NovaPay" № 357894, №447330 та № 846154 між ТОВ «НоваПей Кредит» та ОСОБА_1 підписані 29.12.2024 року, 24.02.2025 року та 29.08.2025 року відповідно.

Отже, оскільки, зазначені Заяви укладені після 23.01.2024 року, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", суд дійшов висновку, що до ОСОБА_1 не застосовуються положення пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит.

При цьому, з системного аналізу приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, слідує, що відповідні положення Закону України "Про споживче кредитування" з 23.01.2024 взагалі не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування штрафу у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що нарахування штрафу у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні з 24.01.2024 регулюються виключно ЦК України, а тому щодо штрафу, нахованого згідно умов вказаного вище кредитного договору, застосуванню підлягає п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що нараховані та заявлені до визнання ТОВ «НоваПей Кредит» суми заборгованостей за штрафами згідно вищевказаних Заяв про приєднання до умов Публічного договору про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом "Розстрочка NovaPay" та розрахунків заборгованості в загальному розмірі 1650,00 грн, підлягають списанню, а тому визнанню не підлягають.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч. 2, ч. 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ «НоваПей Кредит» б/н від 17.06.2026 року (вх. № 01-32/883/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/402/26, з мотивів наведених вище, та визнання заявлених вимог до Боржника в розмірі 66 391,08 грн грн, які підтверджені наданими доказами з віднесенням їх до другої черги задоволення.

Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 5 324,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Задоволити заяву ТОВ «НоваПей Кредит» б/н від 17.06.2026 року (вх. № 01-32/883/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/402/26, частково.

2. Визнати грошові вимоги ТОВ «НоваПей Кредит» (Столичне шосе, 103, оф. 1307, м.Київ, 03026, ідентифікаційний код 40055034) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 66 391,08 грн (друга черга задоволення вимог кредиторів); а також 5324,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/402/26.

3. Відмовити в задоволенні заяви ТОВ «НоваПей Кредит» б/н від 17.06.2026 року (вх. № 01-32/883/26) в частині визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 1650,00 грн - заборгованості за штрафами у справі № 902/402/26.

4. Арбітражному керуючому (керуючій реструктуризацією) Белінській Н.О. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/402/26.

5. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні поштові адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Белінській Н.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АТ КБ "ПриватБанк" - sud@privatbank.ua; представникам АТ КБ "ПриватБанк" Ювку В.О. - ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ТОВ «НоваПей Кредит» - office@novapay.ua, представнику ТОВ «НоваПей Кредит» адвокату Вершиніну К.В. - ІНФОРМАЦІЯ_5

Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:1 - до справи.