Рішення № 14049165, 03.03.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.11 Справа № 4/5/2011

Розглянувши матеріали справи за позовом

Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, м. Харків

до Фізичної особипідприємця ОСОБА_1, смт. Борівське м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 300949 грн. 07 коп.

Суддя Старкова Г.М.

секретар судового засідання Макаренко В.А.

за участю представників сторін:

від позивача Австрієвська О.В., довіреність № 23 від 05.01.2011;

від відповідача не прибув.

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості кредитним договором у розмірі 298 999 грн. 07 коп., у тому числі: заборгованості за простроченим кредитом у сумі 143 000 грн. 00 коп., заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом у сумі 155 423 грн. 37 коп., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 290 грн. 77 коп., пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 284 грн. 93 коп. та відшкодувати збитки зі сплати послуг за вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 1950 грн.

Відповідач витребувані судом документи не надав, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвала суду направлялася за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Отримання ухвал суду відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд

. в с т а н о в и в:

Між Публічним акціонерним товариством “УкрСиббанк” (далі- Банк, позивачем) та ФОП ОСОБА_1 (далі- Позичальник, відповідачем) був укладений кредитний договір №11152351000 від 11.05.2007 з додатками та додатковими угодами до нього (далі Кредитний договір).

За умовами вказаного договору позивач зобовязується надати відповідачу кредитні кошти в сумі 143 000,00 грн. з кінцевим строком погашення до 08.05.2014 року, або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 Кредитного договору. Сплата основного боргу повинна здійснюватися згідно графіку погашення кредиту.

На виконання умов кредитного договору позивач згідно меморіального ордеру № 32632 від 11.05.2007 на суму 143000,00 грн. надав відповідачу кредитні кошти.

Відповідно умов договору позивальник зобовязаний використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та провести сплату нарахованих відсотків.

Строк сплати процентів, згідно п. 1.3.5 Договору, з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за яким вони були нараховані

Пунктом 11.1 договору передбачено, що кредитор має право достроково вимагати погашення всієї заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та інші штрафні санкції, у випадку невиконання умов договору.

Позивач у позові зазначив, що відповідач зобовязання за кредитним договором №11152351000 від 11.05.2007 щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом не виконував, тому у позивача виникли підстави дострокового виконання відповідачем умов кредитного договору.

Позивачем на адресу відповідача направлена вимога № 34-15-3/1102 від 07.11.2007 про повернення простроченого кредиту, в якій зазначалось про можливість застосування банком умов розділу 11 Кредитного договору.

Відповідач вимоги банку не виконав, тому позивач відповідно до розділу 11 Кредитного договору визнав строк повернення кредиту та плати за кредит в повному обсязі таким, що настав з 23 листопада 2007 року. Отже, 02.06.2008 було вчинено виконавчий напис, зареєстровано в реєстрі за № 1807 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на договорі іпотеки № 9650 від 11 травня 2007 року.

Позивач зазначив, що витрати банку за вчинення виконавчого напису, які склали 1950,00 грн. підлягають стягненню з відповідача, відповідно до ст.ст.22,623,624 Цивільного кодексу України.

У звязку з тим, що відповідачем умови договору в повній мірі не виконувалися та не сплачувалися встановлені графіком суми заборгованості та відсотків, позивач звернувся до суду з даним позовом, за яким просить стягнути з відповідача заборгованості кредитним договором у розмірі 298 999 грн. 07 коп., у тому числі: заборгованості за простроченим кредитом у сумі 143 000 грн. 00 коп., заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом у сумі 155 423 грн. 37 коп., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 290 грн. 77 коп., пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 284 грн. 93 коп. та відшкодувати збитки зі сплати послуг за вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 1950 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання не прибув.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи представника позивача та надані ним докази суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до норм діючого законодавства, кредитний договір, є одним з видів позики і відповідно до ст. 1046 ЦК України а договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем, на виконання умов кредитного договору №11152351000 від 11.05.2007 з додатками та додатковими угодами до нього, надано відповідачу відповідні кредитні кошти в сумі 143 000 грн. 00 коп., що підтверджено меморіальним ордером № 32632 від 11.05.2007 (а.с.18). Відповідач умови договору щодо дотримання строків та сплати суми кредиту визначених за графіком погашення виконував неналежним чином, у звязку з чим за останнім утворилась заборгованість за кредитом у сумі 143 000 грн. 00 коп. за період з 11.06.2007 по 14.12.2010.

Також, відповідачем не дотримувалися строки погашення відсотків, у звязку з чим за розрахунком позивача утворилась заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом у сумі 155 423 грн. 37 коп. за період з 11.05.2007 по 30.11.2010.

Відповідач доказів оплати простроченої заборгованості за кредитом та процентами до суду не надав, у звязку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченим кредитом у сумі 143 000 грн. 00 коп., заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом у сумі 155 423 грн. 37 коп. слід визнати обґрунтованими та задовольнити у повному обсязі, стягнути з відповідача.

Разом з цим, розділу 11 Кредитного договору, позивач має право достроково вимагати від відповідача повернення всіх кредитних коштів, у разі порушення умов договору, в тому числі і щодо сум та строків сплати заборгованості та процентів.

Згідно ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В той же час, п. 7.1 договору передбачено, що за прострочку повернення кредиту або процентів, нараховується пеня з розрахунку 0,4% річних від суми зазначеної простроченої заборгованості, але в будь-якому випадку розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України, у звязку з чим позивачем нарахована пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 290 грн. 77 коп. за період з 15.06.2010 по 14.12.2010, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 284 грн. 93 коп. за період з 15.06.2010 по 14.12.2010.

Відповідач доказів належного виконання зобовязань за кредитним договором №11152351000 від 11.05.2007 не надав, доводи позивача в цій частині не спростував, у звязку з чим нарахування пені, також є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на адресу відповідача направлена вимога № 34-15-3/1102 від 07.11.2007 про повернення простроченого кредиту, в якій повідомлялось про можливість застосування банком умов розділу 11 Кредитного договору (а.с.19,20).

Але, відповідач вимоги банку не виконав, тому позивач відповідно до розділу 11 Кредитного договору визнав строк повернення кредиту та плати за кредит в повному обсязі таким, що настав з 23 листопада 2007 року. Отже, 02.06.2008 було вчинено виконавчий напис, зареєстровано в реєстрі за № 1807 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на договорі іпотеки № 9650 від 11 травня 2007 року (а.с.21)., витрати банку за вчинення виконавчого напису склали 1950,00 грн. (а.с.55,56)

Згідно п.1 ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Згідно п. 2. ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором.

Відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, є окремим випадком застосування загального принципу цивільного права ( ч.1 ст.22 ЦК України), за яким особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.2 ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки).

Тому кредитор ( позивач у справі) має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, але й сам факт порушення боржником його обовязку та причинний звязок між цим порушенням і шкодою.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є обєктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобовязання; причинний звязок між протиправними діями боржника та збитками.

При цьому важливим елементом обєктивної сторони правопорушення є причинний звязок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобовязань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки наслідком протиправної дії.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі. Таким чином, в даній нормі права йдеться мова про збитки в результаті порушення цивільного права.

Так, обовязок по відшкодуванню збитків настає для субєктів господарювання у разі порушення господарського зобовязання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст.224,225 ГК України, ст.623 ЦК України) або такий обовязок настає в наслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 ЦК України).

Так, сторони зобовязані довести суду обставини щодо наявності шкоди, протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, вину відповідача як підставу для настання відповідальності, підстави виникнення обовязку відповідача по відшкодуванню збитків та надати докази понесених позивачем збитків у заявленому розмірі.

При цьому встановлення причинного звязку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача, - наслідком такої протиправної поведінки.

Цивільне законодавство передбачає презумпцію вини правопорушника, отже відповідач зобовязаний довести той факт, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Але, перед усім позивачем повинно бути доведено факт того, що він реально поніс збитки у заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 611 ЦК України уразі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, у тому числі відшкодування збитків.

Вимоги позивача по вчиненню виконавчого напису нотаріуса у сумі 1950 грн. 00 коп. підтверджені матеріалами справи, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вказаних витрат є обґрунтованими та правомірними, тому підлягають задоволенню та стягненню з відповідача.

Приймаючи до уваги викладене, а також те, що позовні вимоги підтверджені матеріалами справи, відповідач відзив на позовну заяву не надав, правом заперечення на позов не скористався, тому позов слід задовольнити в повному обсязі з віднесенням судових витрат на відповідача.

У судовому засіданні 03.03.2011 оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України витрати по державному миту у сумі 3009 грн. 49 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22,526,611,623,629,1046,1054 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст.22,44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особипідприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, м. Харків, пр. Московський, 60, код ЄДРПОУ 09807750(юридична адреса), м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Вілєсова, 1 (адреса для листування ), заборгованість за простроченим кредитом у сумі 143000 грн. 00 коп., заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом у сумі 155 423 грн. 37 коп., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 290 грн. 77 коп., пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 284 грн. 93 коп., збитки зі сплати послуг за вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 1950 грн.00 коп., витрати по держмиту у сумі 3009 грн. 49 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 09.03.2011.

Суддя Г.М.Старкова

Пом.судді Ю.А.Зайцева