Ухвала суду № 140307246, 28.09.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

УХВАЛА

попереднього засідання

28 вересня 2026 р. Справа №902/1594/25

Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., за участю:

боржника: ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_1 ),

представника боржника: Дешка В.О. (ордер серії АІ №2057489 від 21.11.2025),

представника заявника (кредитора) (Акціонерного товариства "Акцент-Банк"): Омельченко Є.В. (ордер АЕ №1251217 б/н від 01.03.2024),

інші учасники - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за заявою фізичної особи ОСОБА_1 , м.Вінниця

про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Вінницької області з заявою про відкриття провадження в справі про свою неплатоспроможність (боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ).

Ухвалою суду від 01.06.2026 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Городніщеву Є.О., попереднє судове засідання призначено на 30.07.2026.

11.06.2026 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження в справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 на офіційному вебпорталі Судової влади України.

До розгляду в судовому засіданні на 30.07.2026 були призначені такі заяви з кредиторськими вимогами до боржника:

- ухвалою суду від 30.06.2026 - заява Акціонерного товариства "ВСТ Банк" б/н від 25.06.2026;

- ухвалою суду від 07.07.2026 - заява Акціонерного товариства "Акцент-Банк" б/н від 02.07.2026;

- ухвалою суду від 15.07.2026 - заява Акціонерного товариства "Універсал Банк" б/н від 09.07.2026.

За результатами проведеного 30.07.2026 судового засідання, з метою надання учасникам справи додаткового часу для забезпечення реалізації належних їм процесуальних прав та сприяючи у виконанні ними обов`язків (зокрема на участь в судовому засіданні; на викладення своїх пояснень та міркувань, подання всіх наявних доказів в обґрунтування вимог і заперечень в цій справі); суд дійшов висновку про необхідність оголошення перерви в попередньому судовому засіданні до 21.09.2026.

На визначену судом дату з`явились: боржник - фізична особа ОСОБА_1 , її представник адвокат Дешко В.О., які заявлені кредиторами грошові вимоги визнали в повному обсязі, проти їх включення до реєстру вимог кредиторів не заперечили.

Представник Акціонерного товариства "Акцент-Банк" Омельченко Є.В. свою заяву з кредиторськими вимогами до боржника підтримав.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились; про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином, що підтверджується відтиском штемпелю вихідної кореспонденції суду про направлення постановлених в цій справі ухвал на адресу їх електронної пошти та до електронних кабінетів в підсистемі ЄСІТС.

За результатами проведеного 21.09.2026 засідання учасників справи повідомлено про те, що проголошення скороченої (вступної та резолютивної частини) ухвали відбудеться 28.09.2026.

На проголошення скороченої (вступної та резолютивної частини) ухвали 28.09.2026 учасники справи не з`явились.

Розглядом заяв кредиторів, а саме: заяви Акціонерного товариства "ВСТ Банк" б/н від 25.06.2026; заяви Акціонерного товариства "Акцент-Банк" б/н від 02.07.2026; заяви Акціонерного товариства "Універсал Банк" б/н від 09.07.2026 встановлено таке.

1. Щодо вимог Акціонерного товариства "ВСТ БАНК".

25.06.2026 до суду надійшла заява Акціонерного товариства "ВСТ БАНК" про визнання кредитором у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

З матеріалів згаданої заяви слідує, що 07.03.2024 між Банком та ОСОБА_2 , після зміни прізвища - ОСОБА_1 , укладено Заяву-Договір №S002775271 про акцепт Публічної пропозиції на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування.

За умовами договору позичальнику відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні та передбачено можливість встановлення кредитного ліміту овердрафту.

Згідно з пунктом 3 договору позичальник погодилася на укладення договору про споживчий кредит та встановлення, збільшення, зменшення або анулювання ліміту овердрафту в межах максимального ліміту 100 000,00 грн та мінімального ліміту 1,00 грн.

Договором передбачено процентну ставку 36% річних. Протягом пільгового періоду процентна ставка становить 0,00001% річних. У разі непогашення кредитної заборгованості у пільговий період застосовуються передбачені договором процентні ставки за користування кредитом та за наявності простроченої заборгованості.

Банк свої зобов`язання за договором виконав, встановивши 10.03.2024 на поточний рахунок позичальника кредитний ліміт у розмірі 30 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку.

З матеріалів заяви також встановлено, що 16.09.2025 Публічне акціонерне товариство "БАНК ВОСТОК" змінило найменування на Акціонерне товариство "ВСТ БАНК" (ідентифікаційний код юридичної особи не змінився).

Станом на 01.06.2026 заборгованість ОСОБА_1 перед АТ "ВСТ БАНК" становить 55 838,54 грн, з яких:

- 40 000,00 грн - прострочена заборгованість за овердрафтом;

- 13 947,70 грн - заборгованість за простроченими відсотками;

- 1 890,84 грн - заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість.

Заявлені вимоги підтверджуються договором, розрахунком заборгованості та випискою по рахунку.

Кредитором зазначено про відсутність заставного майна боржника та відсутність заінтересованості АТ "ВСТ БАНК" стосовно боржника.

2. Щодо вимог Акціонерного товариства "А-БАНК".

02.07.2026 до суду надійшла заява Акціонерного товариства "А-БАНК" про визнання грошових вимог до ОСОБА_1 ; з матеріалів якої слідує, що 22.08.2023 ОСОБА_1 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору та отримання кредитної картки.

Кредитування здійснювалося за кредитною карткою, внутрішньобанківський номер SAMABWFC10076587164.

Відповідно до умов кредитування процентна ставка за користування кредитними коштами становила 40,8% річних.

Заявник надав розрахунок заборгованості та виписку за картковим рахунком боржника.

Станом на 01.06.2026 заборгованість ОСОБА_1 перед АТ "А-БАНК" становить 410 585,09 грн, з яких:

- 307 316,46 грн - заборгованість за кредитом;

- 103 268,63 грн - заборгованість за відсотками.

Кредитор зазначає про відсутність заставного майна боржника та відсутність заінтересованості щодо боржника.

Заявлені вимоги підтверджуються копією анкети-заяви, заявою на встановлення кредитного ліміту, паспортом споживчого кредиту, розрахунком заборгованості, випискою за картковим рахунком, витягом із Умов та Правил надання банківських послуг та іншими доданими до заяви документами.

3. Щодо вимог Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК".

09.07.2026 до суду надійшла заява Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" про визнання грошових вимог до ОСОБА_1 , з якої слідує, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Анкети-заяви від 08.12.2019 до Договору про надання банківських послуг "Monobank".

У подальшому 10.12.2024 між сторонами укладено кредитний договір №N20.30.0013389689 за сервісом "Розстрочка".

Умовами зазначеного договору передбачено порядок надання кредитних коштів, погашення заборгованості, сплати щомісячних платежів, а також право банку у випадку тривалого невиконання боржником обов`язку щодо сплати щомісячного мінімального платежу достроково припинити дію кредитного договору та здійснити погашення відповідної заборгованості за рахунок встановленого на поточному рахунку кредитного ліміту.

Також встановлено, що у зв`язку з настанням передбачених договором обставин 01.10.2025 банк здійснив списання за рахунок кредитного ліміту залишку заборгованості за договором за сервісом "Розстрочка" в сумі 42 874,97 грн.

За розрахунком кредитора станом на 01.06.2026 загальна заборгованість ОСОБА_1 перед АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" становить 435 273,23 грн.

При цьому заявник зазначив, що вказана сума складається саме із заборгованості за наданим кредитом (заборгованість за відсотками, пенею та іншими видами відповідальності у складі заявленої суми відсутня).

Грошові вимоги АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" є незабезпеченими.

Заявлені вимоги підтверджуються анкетою-заявою, розрахунком заборгованості, деталізованою випискою, кредитним договором за сервісом "Розстрочка" та іншими документами, доданими до заяви.

Оцінка судом заявлених грошових вимог кредиторів.

Відповідно до частини шостої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника розглядаються господарським судом у попередньому засіданні.

Згідно з частиною другою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви кредитора додаються документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

За змістом частини першої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли у встановлений Кодексом строк, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Судом встановлено, що заявлені трьома кредиторами вимоги виникли до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Заяви АТ "ВСТ БАНК", АТ "А-БАНК" та АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" подані до суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі та у межах встановленого законом строку.

Як було зазначено вище: представник боржника в судовому засіданні заявлені кредиторами грошові вимоги визнав у повному обсязі, проти їх включення до реєстру вимог кредиторів не заперечував.

Разом з тим саме по собі визнання боржником грошових вимог не звільняє суд від обов`язку перевірити їх обґрунтованість та наявність належних доказів на підтвердження відповідної заборгованості.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Дослідивши подані кредиторами докази у їх сукупності, суд встановив наявність договірних відносин між кожним із кредиторів та боржником, факт надання кредитних коштів, факт виникнення заборгованості та її розмір.

Як встановлено вище: заявлені вимоги АТ "ВСТ БАНК" у розмірі 55 838,54 грн підтверджуються договором, випискою по рахунку та розрахунком заборгованості.

Заявлені вимоги АТ "А-БАНК" у розмірі 410 585,09 грн підтверджуються кредитним договором, банківською випискою та розрахунком заборгованості.

Заявлені вимоги АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" у розмірі 435 273,23 грн підтверджуються анкетою-заявою, договором за сервісом "Розстрочка", розрахунком заборгованості та деталізованою випискою.

Будь-яких доказів погашення зазначеної заборгованості повністю або частково матеріали справи не містять.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частина 1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За змістом ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, 2 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Частина 1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ст.113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За змістом ст.1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частина 1 ст.122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч.1 ст.45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року в cправі №910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі №904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ч. 1, 2 ст.640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною 1 ст.641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно ч. 1, 2 ст.642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За змістом п. 6, 12 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію", у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні : електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 13 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом ст.12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Частиною 1 ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Згідно п. 11, 15 ч.1 ст.1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Відповідно до п. 1-1 ч.1 ст.1 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно ч. 1, 2 ст.9 Закону України "Про споживче кредитування", Кредитодавець розміщує на своєму офіційному вебсайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.

Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.

За змістом ч.1 ст.13 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.14 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв`язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.

Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Також, слід зазначити, що заявниками арифметично вірно визначено суму заборгованості по тілу кредиту, яка відповідає умовам кредитного договору та встановленим обставинам справи.

Разом з цим, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів щодо погашення чи спростування боржником заборгованості за кредитними договорами.

Відтак, беручи до уваги викладене, суд перевіривши розрахунки кредитної заборгованості дійшов висновку, що визначені у розрахунках та заявлені до визнання суми заборгованості відповідають умовам вказаних договорів, описаним вище нормам законодавства та наявним у справі доказам, а тому підлягають визнанню.

Згідно ч. 2, 4 ст.133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч. 1, 4, 6 ст.45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

При визначенні черговості задоволення вимог суд виходить із положень статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства.

Заявлені банками вимоги є вимогами щодо погашення заборгованості за кредитними договорами, не є забезпеченими заставою та не містять вимог щодо сплати неустойки.

Відтак грошові вимоги АТ "ВСТ БАНК" у розмірі 55 838,54 грн, АТ "А-БАНК" у розмірі 410 585,09 грн та АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" у розмірі 435 273,23 грн підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у другу чергу.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

Кредиторами при зверненні до суду із заявами про визнання грошових вимог сплачено судовий збір у розмірі 5 324,80 грн кожним.

Відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства судовий збір, сплачений кредиторами за подання заяв з грошовими вимогами до боржника, належить до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, та підлягає відшкодуванню у порядку, встановленому Кодексом.

Таким чином, сплачений АТ "ВСТ БАНК", АТ "А-БАНК" та АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" судовий збір визнається за кожним в розмірі 5 324,80 грн, як сплачений за подання кредиторської заяви з урахуванням ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", та підлягає відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 1, 2, 45, 47, 48, 113, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства; ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232, 234-236, 326 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства "ВСТ БАНК" до Некрасової Олени Анатоліївни в розмірі 55 838,54 грн.

2. Включити грошові вимоги Акціонерного товариства "ВСТ БАНК" у розмірі 55838,54 грн до реєстру вимог кредиторів Некрасової Олени Анатоліївни в другу чергу, а також 5 324,80 грн - витрати зі сплати судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

3. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства "А-БАНК" до ОСОБА_1 в розмірі 410 585,09 грн.

4. Включити грошові вимоги Акціонерного товариства "А-БАНК" у розмірі 410585,09 грн до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 в другу чергу, а також 5 324,80 грн - витрати зі сплати судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

5. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" до ОСОБА_1 в розмірі 435273,23 грн.

6. Включити грошові вимоги Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" у розмірі 435273,23 грн до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 в другу чергу, а також 5 324,80 грн - витрати зі сплати судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

7. Зобов`язати арбітражного керуючого (керуючого реструктуризацією) Городніщеву Єлизавету Олегівну:

- внести відповідні відомості до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 ;

- виконати вимоги попередньої ухвали суду в частині підготовки та подання на затвердження плану реструктуризації боргів боржника;

- провести збори кредиторів відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

6. Призначити судове засідання в справі №902/245/26 на 26 листопада 2026 року на 12 год. 00 хв. (резервні дата і час - 26 листопада 2026 року о 15 год. 30 хв.) (в приміщенні Господарського суду Вінницької області, що знаходиться за адресою: вул.Пирогова, 29, м.Вінниця, 21018, 3-й поверх, 2 зала).

Згідно ч.6 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Нешик О.С.

кількість прим. ухвали:

1 - до справи;

2, 3 - ОСОБА_1 - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );

4, 5 - представнику ОСОБА_1 адвокату Дешку В.О. - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_2 );

6, 7 - арбітражному керуючому Городніщевій Є.О. - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_3 );

8, 9 - АТ "ВСТ Банк" - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (bank@vstbank.ua);

10, 11 - АТ "Акцент-Банк" - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (Legal.Collect@a-bank.com.ua);

12, 13 - АТ "Універсал Банк" - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (contact@universalbank.com.ua)