Рішення № 140269109, 02.10.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/9786/26

Провадження №2/523/6189/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого судді Малиновського О.М.

за участю секретаря Березніченко В.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

АТ «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 27.01.2020р. у розмірі 58 950,13грн.

Позов мотивований тим, що у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустило новий проект Monobank, у рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки Monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Згідно із п. 1 Розділу 1 «Терміни та визначення» Умов і правил обслуговування фізичних мобільний додаток - сервіс Банку, що дозволяє надавати Клієнтові банківські послуги смартфн за допомогою мобільного додатку. Згідно із п.2.1. Розділу 2 «Основні положення» Умов і правил обслуговування фізичних осіб, банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування Платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно умов Договору в тому числі, платіжної системи МаsterCard, та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного Банку України. Згідно із п. 2.2. Розділу 2 «Основні положення» Умов і правил обслуговування фізичних осіб, відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України Договір, що укладається між Банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі але не виключно: договору банківського рахунка; договору про споживчий кредит.

27.01.2020року ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Положенням Анкети-заяви, проставлянням власноруч свого підпису під цією Анкетою-заявою, Клієнт погодилась з тим, що ця анкета-заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір, укладання якого Клієнт підтверджує і зобов`язується виконувати його умови. Підписанням цього Договору Клієнт підтвердила, що ознайомлена з умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримала примірники у мобільному додатку, що вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Втім, отримавши кредитні грошові кошти відповідач неналежним чином виконала умови договору, внаслідок чого станом на 26.03.2026р. допустила заборгованість в розмірі 58950,13грн., з яких: тіло кредиту 51578,05грн., заборгованість за порушення грошового зобов`язання 7372,08грн. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді від 19.05.2026р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

У визначений судом строк відповідно до ст.ст. 191, 278 ЦПК України, від ОСОБА_1 22.06.2026р. надійшов відзив на позовні вимоги в яких вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на такі обставини:

позивачем пропущений строк позовної давності, який, на думку відповідача, слід відраховувати з дати останнього платежу за картковим рахунком 18.02.2022р. Позовна заява подана до суду 12.05.2026р., тобто з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови у позовних вимогах;

розрахунок заборгованості є суперечливим та недоведеним. З виписки про рух коштів кредитний ліміт по рахунку становив 48100грн. Сума стягнення заявлена 51578,05грн., що перевищує суму кредитного ліміту;

позивачем включені до розрахунку боргу власні нарахування: відсотків, неустойки та інших платежів. Втім, детального розрахунку не надано;

позивачем не надано доказів отримання відповідачем вимоги про дострокове повернення кредиту;

позивачем не доведено правомірність збільшення боргу під час воєнного стану;

твердження позивача про те, що відповідач не виходила на зв`язок з Банком не відповідають дійсності;

Представник відповідача 24.06.2026р. надав відповідь на відзив в якому просив відхилити заперечення відповідача, з огляду на їх безпідставність навивши інший розмір заборгованості.

13.07.2026р. відповідач направила заперечення на відповідь на відзив в якому вказує, що представником позивача у наданому відзиві не спростовані її доводи. Відзив не містить відповідей на поставлені нею питання щодо підстав виникнення та розрахунку заявленої до стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 15.07.2026р. з метою з`ясування фактичних обставин по справі суд перейшов до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

АТ «Універсал банк» не забезпечило участі свого представника у судовому засіданні. Про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином.

Належним чином сповіщена ОСОБА_1 також не з`явилася до судового засіданні.

За таких обставин неявка сторін не перешкоджає розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріли справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України (в редакції на час виникнення правовідносин) визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя статті 207 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 цієї статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19 (провадження № 61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Згідно з пунктами 61, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер клієнтського рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; сума вхідного залишку за рахунком; код ID НБУ банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписка за рахунком, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі № 456/3643/17 (провадження № 61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Згідно з ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, матеріалами справи встановлено, що 27.01.2020 ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, за умовами якої клієнт просила відкрити поточний рахунок у гривні на її ім`я № НОМЕР_1 та встановити кредитний ліміт, визначений у мобільному додатку, відповідно до умов Договору та наданих нижче умов.

У пункті 6 анкети-заяви ОСОБА_1 вказала, що просить вважати наведений у анкеті-заяві зразок її власноручного підпису або його аналоги, а також електронний цифровий підпис, обов`язковими. У цьому ж п. 6 анкети-заяви відповідач засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем у вигляді послідовності ряду цифр, який буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно договору. Відповідач підтвердила в анкеті-заяві, що усі наступні правочини, у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень можуть вчинятися нею та банком з використанням електронного цифрового підпису, а усе листування щодо цього договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали.

За довідкою про наявність рахунку від 26.03.2026 відповідачу ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картку № НОМЕР_2 , тип рахунку чорна картка, валюта рахунку гривні, статус картки активна до 07/2030.

Згідно з довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту відповідачці встановлювалися наступні кредитні ліміти: 27.01.2020 13:01 - 40000 грн; 01.06.2020 17:41 - 50000 грн; 10.01.2021р. 12:59 - 48100грн.

Згідно з випискою по картковому рахунку відповідачки остання активно користувалася карткою із використанням кредитних грошових коштів, наданих банком. Крім того, вказаною випискою підтверджується встановлення кредитних лімітів, що зазначені у довідці про розмір встановленого кредитного ліміту.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №б/н від 26.03.2026р. загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) ОСОБА_1 складає тіло кредиту 51 578,05грн.; заборгованість за порушення грошового зобов`язання 7372,08грн., а всього 58950,13грн.

Отже, з огляду на встановлені судом обставини відповідач ОСОБА_1 на час укладання договору кредиту була ознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, повідомлена про сукупну вартість кредиту, умови кредитування.

У вищевказаних документах містяться всі істотні умови договору, у тому числі умови про процентну ставку, пеню, штрафи, умови та строк повернення кредиту згідно із ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 5, 30, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75 бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації. Банк самостійно визначає систему організації операційної діяльності залежно від його структури, обсягів та видів банківських операцій, кількості працюючих, розвитку інформаційних технологій. Банк самостійно розробляє технології здійснення банківських операцій. Оброблення інформації про операції та її зберігання мають виконуватися на серверах та/або іншій комп`ютерній техніці, які/яка повинні/а фізично розташовуватися на території України, за винятком збереження резервних копій, захищених із використанням відповідних засобів технічного та/або криптографічного захисту, а виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

При цьому згідно пункту 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання.

Із наданого суду розрахунку заборгованості та виписки по рахунку відповідача (рух коштів по карті) № НОМЕР_1 слідує, що відповідач у період з 27.01.2020 активно використовувала кредитні кошти, сплачувала відсотки за наданим кредитом.

Отже, суд дійшов висновку про необхідності врахування зазначених доказів, які свідчать про користування ОСОБА_1 кредитними коштами, оскільки нею вказана обставина не спростована.

Зазначеними доказами спростовуються доводи відповідача про те, що позивачем не доведений порядок формування заявленої суми боргу, підстави виникнення овердрафту, розрахунку процентів, зміни кредитного ліміту тощо.

Також як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 користувалася отриманою кредитною карткою та частково погашала утворену заборгованість, що, у свою чергу, свідчить про отримання останньою кредитної картки з первісним кредитним лімітом у розмірі 40 000грн. з подальшим його збільшенням до 50000грн., а згодом зменшенням до 48100грн.

З урахуванням наданого АТ «Універсал Банк» розрахунку заборгованості за договором про надання банківських послуг Monobank , а також виписки по руху коштів по картці станом на 26.03.2026р. складає 58950,13грн. у тому числі: 51 578,05грн. тіло кредиту, 7372,08грн. заборгованість за порушення грошового зобов`язання.

Разом з тим, надаючи пояснення на відзив на позовну заяву представник позивача зазначив, що розмір заборгованості у ОСОБА_1 складається з суми боргу за тілом кредиту в розмірі визначеного ліміту 48100грн. та 10850,13грн. суми овердрафту.

Відповідно до наданих пояснень до Виписки про рух коштів на рахунку, овердрафт - (мінус) 10850,13грн. виник тому що, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати заборгованості, то заборгованість збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, по неустойці. При цьому банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами.

Водночас, такі пояснення суперечать первісним позовним вимогам та наданому позивачем розрахунку заборгованості б/н від 26.03.2026р.

Суд враховує, що зазначена позивачем у позовній заяву до стягнення сума боргу в розмірі 7372,08грн. визначалась, як заборгованість за порушення грошового зобов`язання. Такі твердження підтверджуються розрахунком заборгованості з якого слідує, що 01.12.2025р. Банк нарахував неустойку (пеню) за 1382 дня порушення грошового зобов`язання на суму 7372,08грн.

Також зі змісту мотивів позовної заяви позивач зазначав про порушення ОСОБА_1 умов договору наслідком яких є нарахування неустойки на залишок простроченої заборгованості в розмірі передбачених Тарифами.

Таким чином, пояснення представника позивача про віднесення заявленої суми боргу в розмірі 10850,13грн. як до суми овердрафту є недоведеними, вказують на суперечливу поведінку позивача в частині формування суми боргу вже під час розгляду справи. Не надано суду належних доказів, що сума боргу в розмірі 51578,05грн. включає в себе суму тіла кредиту (48100грн.) та суму овердрафту.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позивачем доведений розмір боргу по кредитному договору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 , саме в розмірі суми встановленого кредитного ліміту 48100грн.

Відповідачем по справі не спростовані доводи та аргументи позивача, не наданий контррозрахунок.

Що стосуються вимог про стягнення 7372,08грн., які заявлені позивачем до стягнення, як суму боргу по неустойки, то такі не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки позивачем сума пені (неустойки) нарахована 01.12.2025р., тобто у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена дотепер, то відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України нарахована неустойка в розмірі 7372,08грн. не підлягає стягненню з відповідача, а підлягає списанню позивачем.

Щодо застосування наслідків пропуску строку позовної давності то суд виходить з наступного мотивування.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Верховний Суду України у справі № 6-95цс14 про стягнення заборгованості за кредитним договором висловив правову позицію «за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), який встановлює не лише щомісячні платежі погашення кредиту, але і кінцевий термін повного погашення кредиту, течію трирічного терміну позовної давності (ст. 257 Цивільного кодексу) відносно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а по поверненню кредиту в повному об`ємі - не після закінчення терміну дії договору, а після закінчення кінцевого терміну повного погашення кредиту (ст. 261 Цивільного кодексу).

Отже, якщо банк видав картку на певний термін то закінчення цього строку є моментом, коли позичальник зобов`язаний повернути весь кредит повністю. Отже, позовна давність на всю суму боргу починає текти з наступного дня після закінчення строку дії самої картки.

Як слідує з матеріалів справи строк дії наданого ОСОБА_1 карткового рахунку закінчується 07/2030. Тобто, на час звернення до суду з даним позовом перебіг строку позовної давності ще не настав.

Таким чином, суд не вбачає правових підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, заявленого відповідачем.

Відповідно до ст.141 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам (81,59%) з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2715,31грн.

Керуючись ст.ст.12,13,76,259,263-265,268,279 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 48100грн., судовий збір в розмірі 2715,31грн.

В частині стягнення неустойки відмовити у повному обсязі.

Учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: м. Київ, вул. Оленівська, буд.23;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 02 жовтня 2026р.

Суддя