Рішення № 140258025, 01.10.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/5815/26

Провадження № 2/756/6150/26

оболонський районний суд міста києва

РІШЕННЯ

іменем України

01 жовтня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пукала А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 53/613113455 від 30.07.2021 у розмірі 56 700 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 30.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» та відповідачем укладено кредитний договір, за яким відповідачу надано кредит у розмірі 7 000 грн строком на 365 днів зі сплатою комісії за видачу кредиту та процентів за користування ним. Відповідач узяті на себе зобов`язання виконував неналежно, сплативши на погашення заборгованості лише 1 400 грн, унаслідок чого утворилася прострочена заборгованість. 28.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», яке в подальшому змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», укладено договір факторингу, за яким до позивача перейшло право вимоги за зазначеним кредитним договором. Станом на день подання позову заборгованість відповідача становить 56 700 грн, з яких 7 000 грн - заборгованість за основним боргом і 49 700 грн - заборгованість за процентами.

Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 13.04.2026 відкрито провадження у справі та ухвалено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію ухвали про відкриття провадження направлено відповідачу за зареєстрованим місцем його проживання.

У встановлений строк відповідач відзиву на позов не подав, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не заявив.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

30.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладено кредитний договір № 53/613113455. Договір викладено на паперовому носії та підписано сторонами власноручно: на його останньому аркуші у графі «Позичальник» міститься підпис відповідача з розшифруванням, а у графі «Кредитодавець» - підпис представника товариства, який діяв на підставі довіреності, скріплений відбитком печатки товариства.

Судом установлено, що сума кредиту становить 7 000 грн (п. 1.2 договору); метою отримання кредиту є споживчі цілі (п. 1.3); строк, на який надається кредит, становить 365 днів, кредит надається на умовах із поверненням суми кредиту в кінці строку користування ним (п. 1.4); комісія за видачу кредиту складає 14% від суми кредиту, що становить 980 грн (п. 1.5); проценти сплачуються за фіксованою ставкою 730% річних, тобто 2% від суми кредиту за кожен день користування ним у межах строку кредитування, що у загальному розмірі становить 50 120 грн (п. 2.1), а їх нарахування починається з 8-го дня користування кредитом (п. 2.2). Договір укладено на строк 365 днів і діє по 29.07.2022 (п. 8.1).

Відповідно до п. 3.1 договору кредитодавець надає кредит шляхом передачі готівкових коштів позичальнику в день укладення договору. Повернення кредиту та сплата інших платежів здійснюються шляхом внесення готівкових коштів у касу кредитодавця або на його банківський рахунок (п. 3.3).

На підтвердження надання відповідачу кредитних коштів позивач надав розрахунок заборгованості за договором від 28.12.2023, у якому за 30.07.2021 відображено видачу кредиту в розмірі 7 000 грн, та витяг з реєстру боржників № 2 до договору факторингу від 28.12.2023 № 01.02-91/23, у позиції 2832 якого зазначено дату й час видачі кредиту за договором № 53/613113455 - 30.07.2021 о 13 год 16 хв, суму кредиту 7 000 грн і дані позичальника. Інших доказів надання кредитних коштів позивач не надав; касового або іншого розрахункового документа про передачу відповідачу готівкових коштів у порядку, визначеному п. 3.1 договору, матеріали справи не містять.

У тому самому розрахунку заборгованості за 08.08.2021 відображено погашення 980 грн комісії за видачу кредиту та 420 грн процентів. Документа про внесення відповідачем цих коштів у касу кредитодавця або на його банківський рахунок матеріали справи також не містять.

28.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» як клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» як фактором укладено договір факторингу № 01.02-91/23, за яким клієнт відступив факторові права грошової вимоги до боржників, у тому числі право вимоги до відповідача за кредитним договором № 53/613113455 від 30.07.2021. Рішенням єдиного учасника від 25.03.2024 № 1 найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс»; ідентифікаційний код юридичної особи 37616221 залишився незмінним.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України). За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. За приписами ч. 2 ст. 527 ЦК України кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Щодо набуття позивачем прав кредитора суд зазначає наступне.

Перехід до позивача права вимоги за кредитним договором № 53/613113455 від 30.07.2021 підтверджується договором факторингу від 28.12.2023 № 01.02-91/23, реєстром боржників № 2 як додатком до нього, що містить відомості, які дають змогу ідентифікувати кредитний договір і боржника за ним, та документами про зміну найменування нового кредитора. Зазначені правочини у встановленому законом порядку не оспорені та недійсними не визнані, а тому в силу ст. 204 ЦК України є правомірними. Разом з тим набуття права вимоги новим кредитором і надання кредитних коштів первісним кредитором є самостійними предметами доказування, і доведеність першого не компенсує недоведеності другого.

Щодо доведеності надання відповідачу кредитних коштів суд зазначає наступне.

Зобов`язання кредитодавця за кредитним договором полягає у наданні позичальнику грошових коштів, і саме з виконанням цього обов`язку пов`язане виникнення у позичальника зустрічного обов`язку повернути кредит та сплатити проценти. Обов`язок довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, покладається на кредитодавця.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891/15-ц (провадження № 61-517св18), у якій зазначено: «відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором», а «доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Наданий позивачем розрахунок заборгованості таким первинним документом не є. Його складено самим кредитором 28.12.2023, тобто через два роки і п`ять місяців після дати, на яку в ньому відображено видачу кредиту; за своїм змістом він є одностороннім обліковим документом, що фіксує не саму господарську операцію, а її результат у власному обліку кредитора.

Витяг з реєстру боржників до договору факторингу факту видачі коштів також не підтверджує. Цей документ визначає обсяг вимоги, яка відступається, а відомості про суму, дату й час видачі кредиту перенесені до нього з обліку первісного кредитора. Підписання реєстру фактором засвідчує прийняття ним цих відомостей, а не перевірку їх достовірності чи здійснення самої операції з видачі коштів.

За умовами договору кредит надається готівкою (п. 3.1), а його повернення здійснюється внесенням готівкових коштів у касу кредитодавця (п. 3.3), тобто операції з видачі і повернення коштів мали оформлюватися відповідними касовими документами. Жодного такого документа позивач суду не надав.

Не підтверджує отримання відповідачем кредиту і відображене в розрахунку часткове погашення заборгованості на суму 1 400 грн. Відомості про цей платіж походять з того самого складеного кредитором розрахунку і не підкріплені жодним документом про фактичне внесення коштів. Обставина, яка сама по собі не доведена належним доказом, не може підтверджувати іншу обставину, що потребує доведення.

Підписання відповідачем кредитного договору свідчить про погодження сторонами його умов, однак виконання кредитодавцем свого обов`язку не підтверджує. Пункт 3.1 договору визначає порядок, у який кредит має надаватися, і є зобов`язанням кредитодавця, а не свідченням того, що кошти передано. Застереження про отримання позичальником суми кредиту договір не містить: за п. 3.2 договору позичальник підтвердив лише отримання інформації про порядок і строки повернення кредиту.

Позивач не був позбавлений можливості надати первинні документи про видачу кредитних коштів або звернутися з клопотанням про їх витребування в порядку ст. 84 ЦПК України, проте таких дій не вчинив і відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України несе ризик настання наслідків невчинення ним процесуальних дій.

Оцінивши докази у їх сукупності за правилами ст. 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт надання відповідачу кредитних коштів за кредитним договором № 53/613113455 від 30.07.2021.

Оскільки надання кредиту не доведене, у відповідача не виникло зустрічного обов`язку повернути кредит та сплатити проценти, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості є необґрунтованими.

За таких обставин у задоволенні позову належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача і відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, 8).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя Андрій ПУКАЛО