Рішення № 140146130, 28.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2026 р. Справа № 911/2271/26

Господарський суд Київської області у складі судді Фурсової С.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок №4; код ЄДРПОУ 14282829)

до Фізичної особи-підприємця Шапки Ірини Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 315 862,88 гривень

без повідомлення (виклику) учасників справи

Р У Х С П Р А В И

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до Фізичної особи-підприємця Шапки Ірини Анатоліївни про стягнення 315 862,88 гривень, з яких: 266 750,00 гривень заборгованість за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 194 000,00 гривень та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 72 750,00 гривень; 49 112,88 гривень заборгованість за комісією.

Позивач обґрунтовує позов тим, що між сторонами укладено Кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» № 743893066042 від 26.09.2025, на виконання якого банк надав відповідачу кредитні кошти. За твердженням позивача, відповідач належним чином не виконав зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати комісії, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Посилаючись на умови договору та норми цивільного законодавства, позивач зазначає про виникнення права вимоги дострокового повернення всієї непогашеної суми кредиту та просить стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту та комісією.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи та з процесуальних питань.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Суд встановив, що позивач зареєстрував електронний кабінет в системі «Електронний суд», а тому ухвала суду від 30.07.2026 про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету позивача в підсистемі «Електронний суд» про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку документу до електронного кабінету.

При цьому, судом встановлено, що відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в системі «Електронний суд», а тому ухвала суду від 30.07.2026 про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу, Фізичній особі-підприємцю Шапка Ірині Анатоліївні за адресою реєстрації згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-пудприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1 (поштове відправлення R067242336248).

Однак таке поштове відправлення R067242336248повернулось до суду 20.08.2026 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Зміну місцезнаходження/місця реєстрації відповідача не встановлено.

Згідно з ч.3 та ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Поштові картки, листи з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані (реєстровані) листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з повідомленням про їх вручення згідно із законодавством (пункти 8 та 15 Правил).

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду (пункт 83 Правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначками «Судова повістка», «Повістка ТЦК» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення (пункт 101 Правил).

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки у цьому випадку отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19 та від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про доступ досудових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

На виконання приписів чинних нормативно-правових актів всі процесуальні документи по справі були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що було вжито всіх можливих засобів повідомлення відповідача про розгляд справи №911/2271/26.

Судом було витримано розумні терміни, які в умовах воєнного стану суд вважає достатніми для можливості реалізації відповідачем своїх процесуальних прав.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, в інший спосіб своєї позиції на довів.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В

Частинами 7, 8, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 №675-VIII (зі змінами та доповненнями), передбачено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

26.09.2025 між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - банк) та фізичною особою-підприємцем Шапкою Іриною Анатоліївною (далі - позичальник) за допомогою системи «Інтернет Банкінг» укладений кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» №743893066042 (далі - кредитний договір).

Згідно зі статтею 1 кредитного договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити за кредит та повернути банку кредит у повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором та Типовими умовами.

- сума кредиту - 291 000,00 гривень;

- строк кредитування - до 26.09.2026 включно;

- комісійна винагорода за надання кредиту - 1%; комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту. Комісійна винагорода сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до пункту 6.3.1 Типових умов.

- комісійна винагорода за обслуговування кредиту - 1,8% за один місяць користування кредитом. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до п. 6.3.2 Типових умов, та сплачується щомісячно згідно Графіку платежів, наведеного у п. 1.4 договору;

- процентна ставка за користування кредитом - 0,00001% річних. Проценти нараховуються відповідно до п. 6.2 Типових умов та сплачуються за Графіком платежів, наведеним у п. 1.4 договору;

- процентна ставка на прострочену суму кредиту - 0,00001% річних. Проценти нараховуються відповідно до п. 6.2 Типових умов;

- цільове використання кредиту - на придбання основних засобів та/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника, на здійснення яких позичальник має право відповідно до законодавства України і кредитування яких не заборонено законодавством України та договором, а також на сплату комісійної винагороди, передбаченої п. 1.1.4.1 договору (у разі наявності такої комісійної винагороди) в сумі, що визначається згідно п. 1.1.4.1 договору.

Позичальник не має права використовувати кредит на такі цілі: задоволення особистих потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю; інші цілі, заборонені законодавством України та Типовими умовами.

- Типові умови кредитування в рамках кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС», укладеного в системі Інтернет-банкінг ПУМБ DIGITAL BUSINESS Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», що розміщуються на інтернет-сайту банка (за електронною адресою: https://www.pumb.ua/) та є невід`ємною частиною договору.

У статті 1 кредитного договору також визначені поточний рахунок позичальника та рахунок для погашення боргових зобов`язань, відкриті в АТ «Перший Український Міжнародний Банк».

Пунктом 1.4 статті 1 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити плату за кредит у розмірах та строки, зазначені в наведеному в договорі Графіку платежів.

Згідно з графіком платежів позичальник має, починаючи з 26.10.2025, щомісячно не пізніше 26 числа місяця до 26.09.2026 сплачувати 29 779,00 гривень, з яких 24 250,00 гривень - погашення основної суми кредиту та 5 529,00 гривень - погашення комісії.

Загальна сума платежів за графіком становить 357 348,00 гривень, з яких 291 000,00 гривень - тіло кредиту та 66 348,00 гривень - комісія.

Згідно з пунктом 1.5 статті 1 кредитного договору повернення кредиту, сплата плати за кредит та інших боргових зобов`язань здійснюється позичальником шляхом безготівкових перерахувань грошових коштів на користь банку на рахунок для погашення боргових зобов`язань.

Пунктами 2.1, 2.2 статті 2 кредитного договору встановлено, що підписанням договору позичальник звертається до банку за наданням кредиту в сумі, зазначеній в п.1.1.1. договору, та підтверджує, що кредитні кошти будуть використані за цільовим призначенням відповідно до договору. Умови цього пункту договору є заявою (клопотанням) позичальника про надання кредиту.

Банк надає кредит протягом трьох банківських днів з дня укладення договору. Кредит надається разово однією сумою в розмірі, зазначеному в п.1.1.1. договору. Банк приймає рішення про надання кредиту на власний розсуд та відповідно до своїх внутрішніх положень, тобто зобов`язання банку щодо надання кредиту за договором є відкличними. Ненадання кредиту в зазначений строк вважається відмовою банку в наданні кредиту та договір вважається таким, що припинив свою дію.

В пункті 2.3 статті 2 кредитного договору вказано, що позичальник уповноважує банк здійснити за рахунок кредитних коштів переказ суми комісійної винагороди за надання кредиту у розмірі, визначеному відповідно до п.1.1.4.1. договору, на користь банку, згідно з п.6.3.1 Типових умов. Сума кредиту, що залишиться після переказу суми комісійної винагороди за надання кредиту на користь банку, зараховується на поточний рахунок позичальника, зазначений в п.1.1.5. договору.

Відповідно до пункту 4.3 статті 4 кредитного договору підписанням договору позичальник підтверджує, що до укладення договору був в письмовій формі повідомлений банком про обов`язкову інформацію, яка повинна надаватися відповідно до вимог ч. 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», в тому числі шляхом надання позичальнику доступу до такої інформації на власному веб-сайті банку та попереднього погодження проекту договору. Всі умови та положення договору та Типових умов позичальнику зрозумілі, згоди з усіх істотних умов договору досягнуто.

Згідно з пунктами 5.1, 5.2 статті 5 кредитного договору цей договір складається з даного документа та Типових умов. З моменту укладення договору Типові умови стають його невід`ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням договору позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з договором та Типовими умовами. Умови договору та Типових умов позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи договір, позичальник приймає на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно позичальника, так само як і банк бере на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно банку.

В усіх випадках, не передбачених договором, сторони керуються положеннями Типових умов та законодавством. У разі наявності будь-яких протиріч та/або невідповідностей між Типовими умовами та положеннями договору, такі положення договору мають пріоритет.

Пунктами 5.3 - 5.6 статті 5 кредитного договору визначено, що цей договір укладається сторонами у формі електронного документа за допомогою системи «Інтернет-банкінг». Договір є оригіналом електронного документу після його підписання сторонами шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку та КЕП/УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника).

Договір набуває чинності з моменту його підписання банком та позичальником шляхом накладення КЕП/УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника) та КЕП уповноваженого представника банку (з моменту накладення останнього електронного підпису) та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно договору в повному обсязі.

Позичальник до підписання цього договору ознайомився з Типовими умовами, завантаживши їх за посиланням, що доступне під час укладення договору в Кабінеті Digital, сторони домовились, що розміщення Типових умов за посиланням в Кабінеті Digital є належним способом надання Типових умов позичальнику. Датою надання Типових умов позичальнику та датою приєднання позичальника до Типових умов є дата підписання договору позичальником. Після підписання договору зі свого боку банк направляє позичальнику підписаний обома сторонами договір на адресу електронної пошти позичальника, зазначену в реквізитах договору.

Позичальник підписанням договору підтверджує свою згоду на отримання на зазначену в розділі «Реквізити та підписи сторін» договору адресу електронної пошти позичальника підписаного сторонами договору, а також будь-яких інших документів та інформації, пов`язаних з виконанням та/або обслуговуванням договору.

В розділі «Реквізити та підписи сторін» кредитного договору зазначена адреса електронної пошти позичальника - irina.a.shapka@gmail.com.

Відповідно до наявного в матеріалах справи протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 28.07.2026 файл з кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» №743893066042 підписаний позичальником та банком 26.09.2025 о 09:34:40 та о 09:34:41 відповідно.

Платіжною інструкцією №TR.101953559.38613.29514 від 26.09.2025 на суму 3288 090,00 гривень банк перерахував кредитні кошти на поточний рахунок позичальника, відкритий в АТ «Перший Український Міжнародний Банк». В графі «призначення платежу» платіжної інструкції вказано - «зарахування на поточний рахунок кредитних коштів за договором №743893066042 від 26/09/2025 за позикою фізична особа-підприємець Шапка Ірина Анатоліївна».

На підставі пункту 2.3 статті 2 кредитного договору від 26.09.2025 платіжною інструкцією №TR.101953559.38612.29514 від 26.09.2025 на суму 2 910,00 гривень за рахунок кредитних коштів банк здійснив переказ суми комісійної винагороди за надання кредиту на свій рахунок. В графі «призначення платежу» платіжної інструкції вказано - «оплата комісії за рахунок кредитних коштів за договором №743893066042 від 26/09/2025 за позикою фізична особа-підприємець Шапка Ірина Анатоліївна».

Як вказує позивач, відповідач не дотримувався зобов`язань щодо здійснення платежів у розмірах та строки, наведені у Графіку платежів в кредитному договорі.

03.04.2026 банк направив на адресу позичальника вимогу №221 від31.03.2026про погашення простроченої заборгованості, зокрема, за кредитним договором №743893066042. У вимозі зазначено, що за кредитним договором №743893066042 сума до сплати становила 295 191,53 UAH.

До вимоги долучено поштові документи, серед яких список згрупованих відправлень та поштове відправлення №0505590286120.

Згідно з розрахунком позивача станом на 22.07.2026 за графіком погашення тіла кредиту за період з 26.10.2025 по 26.06.2026 підлягало сплаті 218 250,00 гривень, з яких фактично погашено 24 250,00 гривень, а залишок становить 194 000,00 гривень.

За платежами, строк сплати яких припадає на 26.07.2026, 26.08.2026 та 26.09.2026, непогашений залишок становить 72 750,00 гривень.

За первісним розрахунком заборгованості станом на 22.07.2026 загальна сума нарахованої комісії становить 54 737,10 гривень, фактичне погашення - 5 624,22 гривень, залишок - 49 112,88 гривень.

Відповідно до п.4.2 Типових умов у випадку виникнення будь-якої Несприятливої події, Банк набуває право вимагати від Позичальника достроково повернути виданий Позичальникові Кредит, а Позичальник зобов`язаний виконати таку вимогу не пізніше 1 (одного) Банківського дня з моменту її отримання.

З огляду на вручення вимоги 17.04.2026 строк виконання вимоги припадає на 20.04.2026, а з 21.04.2026 непогашена сума кредиту є простроченою. Отже, сума тіла кредиту, що підлягає стягненню, становить 266 750,00 гривень (291 000,00 - 24 250,00).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.626, ч. 1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

За своєю правовою природою договір №743893066042 від 26.09.2025 є кредитним договором, згідно з яким, за приписами ст.1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст.1049 ЦК України).

Факт видачі кредиту за кредитним договором №743893066042 від 26.09.2025 підтверджується матеріалами справи(банківськими виписками), платіжними інструкціями №TR.101953559.38613.29514 та №TR.101953559.38612.29514 від 26.09.2025 та не заперечується відповідачем, таким чином, банк виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах, що передбачені кредитним договором.

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на матеріали справи, відповідач не дотримувався зобов`язань щодо здійснення платежів у розмірах та строки, наведені у Графіку платежів в кредитному договорі.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Користуючись своїм правом, визначеним частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України, позивач направив відповідачу вимогу №221 від 31.03.2026.

Вказану вимогуне було вручено відповідачу;згідно наявної у матеріалах справи роздруківки з офіційного вебсайту АТ «Укрпошта» 17.04.2026 поштове відправлення передано на зберігання (закінчення встановленого терміну зберігання).

Згідно зі сталою судовою практикою датою вручення повідомлення вважається дата, зазначена у повідомленні про вручення поштового відправлення, а в разі надсилання за допомогою електронних комунікацій - дата, зафіксована як дата доставки адресатові. У разі повернення поштового відправлення у зв`язку із закінченням строку зберігання, відмовою від одержання або відсутністю адресата за зазначеною адресою, поштове відправлення вважається таким, що вручено адресату з дня повернення відправлення.

Отже вимога банку №221 від 31.03.2026 вважається врученою 17.04.2026.

Відповідно до п.4.2 Типових умов строк виконання вимоги сплив 20.04.2026.

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

На підтвердження розміру заборгованості за кредитом та комісією позивач долучив до матеріалів позовної заяви розрахунок заборгованості станом на 22.07.2026.

Доказів, які б підтверджували погашення відповідачем заборгованості за кредитом у розмірі 266 750,00 гривень за кредитним договором №743893066042 від 26.09.2025 до суду не надано.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за комісією за кредитним договором №743893066042 від 26.09.2025 суд зазначає наступне.

Положення щодо комісійної винагороди викладені у статті 6 Типових умов «ПЛАТА ЗА КРЕДИТ».

Відповідно п.6.1. вказаної статтіТипових умов за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплатити Банку відповідну плату в порядку і на умовах, обумовлених нижче, зокрема комісійну винагороду.

Сторони у кредитному договорі погодили положення щодо комісійної винагороди за обслуговування кредиту - 1,9% за один місяць користування кредитом. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу Комісійної винагороди за обслуговування Кредиту на суму Кредиту та сплачується щомісячно згідно Графіку платежів.

Згідно з п. 6.3.2 Типових умовпозичальник зобов`язаний щомісячно сплачувати Банку Комісійну винагороду за обслуговування Кредиту. Розмір зазначеної комісійної винагороди розраховується шляхом множення тарифу Комісійної винагороди за обслуговування Кредиту, зазначеного в п.1.1.4.2. Договору, на розмір Суми Кредиту, визначеної в п. 1.1.1. Договору.

Комісійна винагорода за обслуговування Кредиту сплачується щомісячно згідно Графіку платежів, зазначеному в п.1.4. Договору, за відповідний розрахунковий період - повний місяць. Під повним місяцем у цьому пункті Типових умов розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з Графіком платежів, зазначеним в п. 1.4. Договору, під першим повним місяцем розуміється період з дати надання Кредиту до дати першого платежу згідно з Графіком платежів.

У разі дострокового повного погашення заборгованості за Кредитом, Позичальник зобов`язаний погасити Комісійну винагороду за обслуговування Кредиту за повний місяць, в якому відбувається дострокове повне погашення заборгованості.

Призупинення або припинення надання Кредиту, зменшення розміру Суми Кредиту з підстав, передбачених Договором, не створюють обов`язку Банку повернути Позичальнику Комісійну винагороду за надання Кредиту/ Комісійну винагороду за обслуговування Кредиту або їх частину (п.6.3.3. Типових умов).

Водночас, процентна ставка за користування кредитом становить 0,00001% річних. Проценти нараховуються відповідно до п. 6.2 Типових умов;

Тобто при такій процентній ставці нараховані відсотки за користування кредитом є фактично нульовими.

Дослідивши зміст спірних правовідносин та надавши правову оцінку умовам Договору щодо обов`язку Позичальника щомісячно сплачувати Банку комісійну винагороду за обслуговування Кредиту, суд дійшов таких висновків.Поняття «комісійна винагорода банку за обслуговування кредиту» відсутнє у договірному законодавстві України, внаслідок чого правова природа такої винагороди залежить від індивідуальної правової регламентації кожного банку. За таких обставин, здійснюючи правову кваліфікацію умов правочину, суд має оцінити не лінгвістичне найменування платежу, а його дійсну юридичну та економічну суть (принцип пріоритету суті над формою).Вирішуючи питання щодо правової природи комісійної винагороди за обслуговування кредиту за погодженою позичальником та банком у договорі формулою, суд доходить висновку, що винагорода банку за надані послуги фактично має компенсаційний характер і її призначення полягає в тому, щоб покрити витрати банку, понесені ним у зв`язку з технічним супроводом та наданням кредиту.Натомість проценти за користування кредитом за своєю юридичною природою є доходом банку від проведення його банківської діяльності. В даному конкретному випадку, з урахуванням встановлення символічної процентної ставки за кредитом у розмірі 0,00001% річних, саме погоджена сторонами комісійна винагорода за своєю економічною суттю фактично виконує функцію плати за користування капіталом.Суд зазначає, що розрахунок комісії від первісної суми кредиту (а не від залишку заборгованості) повністю нівелює природу цього платежу як плати за послугу з обслуговування. Обсяг супутніх дій банку об`єктивно зменшується в міру погашення тіла кредиту позичальником. Той факт, що вказана плата залишається незмінною, свідчить про те, що вона є фіксованим доходом банку (квазі-процентами), а не платою за фактичні операційні витрати, що за умови відсутності зустрічного надання послуг призводить до безпідставного збагачення фінансової установи.

За таких обставин, порядок обрахунку та правовий режим спірної комісійної винагороди, з урахуванням її дійсної правової природи за погоджених умов, має відбуватись з урахуванням та застосуванням положень ст.ст. 1048, 1050 ЦК України, оскільки цей платіж де-факто виконує функцію процентів за користування грошовими коштами.

Відповідно до статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно частини першої статі 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статі 1050 ЦК України).

Частиною другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 сформувала наступні правові позиції.

Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Ці ж положення застосовуються і до права кредитодавця на нарахування комісійної винагороди за обслуговування кредиту протягом строку кредитування.

Тож після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, строк кредитування вважається таким, що закінчився, а несплачена сума кредиту вважається простроченою

З наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що останній нараховував комісію з 26.10.2025 по 22.07.2026.

Відповідно до принципу змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на вимоги частин першої та другої статті 2, частини п`ятої статті 236 ГПК України суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Відтак, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок комісії), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку комісії, суд встановив, що відповідне нарахування суперечить вимогам чинного законодавства та погодженим умовам договору, а тому розрахунок є арифметично неправильним.

Підпунктом 8.2.1. Типових умов визначено право банку призупинити надання Позичальнику Кредиту та/або вимагати його дострокового повернення у випадках, передбачених Договором, Типовими умовами та/або законодавством України.

За пп. 1 п. 4.1. несплата Позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь Банку згідно з Договором/ Типовими умовами, у передбачений ними строк, та/або невиконання або неналежне виконання Позичальником будь-яких інших обов`язків за Договором та/або за іншими договорами, укладеними між Сторонами повинна тлумачитись як Несприятлива подія.

За положеннями п.4.2. Типових умов у випадку виникнення будь-якої Несприятливої події, Банк набуває право вимагати від Позичальника достроково повернути виданий Позичальникові Кредит, а Позичальник зобов`язаний, незважаючи на положення п.1.1.3., п.1.4. Договору, п.5.1.1. Типових умов, виконати таку вимогу Банку і повернути отриманий Кредит в повному обсязі разом із Платою за Кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку згідно з Договором, в строк не пізніше 1 (одного) Банківського дня з моменту отримання відповідної вимоги. У разі невиконання Позичальником зазначеної вимоги Банк має право здійснювати Договірне списання грошових коштів з Рахунків Позичальника в порядку, встановленому Договором та Типовими умовами, для погашення Боргових зобов`язань Позичальника.

Направлення зазначеної в цьому пункті вимоги є умовою для набуття Банком права на дострокове Договірне списання коштів та не стосується дострокового стягнення заборгованості в судовому порядку, яке здійснюється в порядку процедур, передбачених законодавством.

Суд критично оцінює абзац другий вказаного пункту Типових умов, адже обов`язок з дострокового повернення кредиту або виникає у позичальника, або ні, а сума неповерного кредиту не може бути простроченою для стягнення її банком достроково і одночасно поточною для здійснення відповідних нарахувань.

Через неналежне виконання позичальником умов кредитного договору №743893066042 від 26.09.2025 банк направив на адресу позичальника вимогу№221 від 31.03.2026 про погашення простроченої заборгованості за кредитними договорами №792899859980, №743893066042 та просив сплатити існуючу станом на 31.03.2026 кредитну заборгованість перед банком у розмірі 669 592,41 UAH:

за кредитним договором №792899859980 - 374 400,88 UAH;

за кредитним договором №743893066042 -295 191,53 UAH.

Вказана вимога направлена відповідачеві засобами поштового зв`язку 03.04.2026 (номер відправлення 0505590286120).

Вказана вимога, як було зазначено вище, вважається врученою відповідачу 17.04.2026.

З урахуванням наведеного, дострокове повернення кредиту відповідачем мало бути здійснено - до 20.04.2026.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що нарахування комісії з 21.04.2026 з боку позивача є неправомірним, адже строк кредитування сплинув і така заборгованість вважається простроченою.

За період з 26.10.2025 по 26.03.2026 за графіком нараховано 6 щомісячних платежів по 5 529,00 гривень, всього 33 174,00 гривень. Фактично сплачено 5 624,22 гривень, тому залишок становить 27 549,78 гривень.

За неповний розрахунковий період з 26.03.2026 по 20.04.2026 комісія визначена пропорційно 25 дням із 31 дня: 5 529,00 / 31 x 25 = 4 458,87 гривень.

Отже, загальний розмір комісії, який може бути врахований станом на 20.04.2026, становить 32 008,65 гривень (27 549,78 + 4 458,87).

Відтак, позовні вимоги в цій частині задовольняються у визначеному судом розмірі.

Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню за наведеним судом розрахунком, становить 298 758,65 гривень, з яких 266 750,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту та 32 008,65 гривень - заборгованість за комісією.

Згідно з принципом змагальності сторін кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв`язок доказів - у їх сукупності.

Надані документи підтверджують укладення кредитного договору, надання кредитних коштів, погодження графіка платежів, порушення відповідачем строків внесення платежів, направлення вимоги №221 та її вручення відповідачу 17.04.2026. За наведених обставин суд вважає реалізованим право банку на дострокове повернення непогашеного залишку кредиту.

З урахуванням встановленої дати вручення вимоги та умов п.4.2 Типових умов суд дійшов висновку про дострокове настання строку повернення всього непогашеного тіла кредиту 20.04.2026. Водночас комісія за обслуговування кредиту підлягає стягненню лише в частині, нарахованій до цієї дати.

Відомості про позицію відповідача та докази, якими він міг би спростовувати розрахунок або факт порушення договору, у наданих матеріалах відсутні.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до Фізичної особи-підприємця Шапки Ірини Анатоліївни про стягнення 315 862,88 гривень, з яких: 266 750,00 гривень заборгованість за сумою кредиту (тіло), 49 112,88 гривень заборгованість за комісією -задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шапки Ірини Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок №4; код ЄДРПОУ 14282829) 298 758,65 гривень заборгованості за кредитним договором, 32 008,65 гривень заборгованості за комісією, а також витрати сплаті судового збору в розмірі 3 585, 10 гривень.

У частині стягнення 17 104,23 гривень заборгованості за комісієювідмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано 28.09.2026.

Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок №4; код ЄДРПОУ 14282829)

Відповідач: Фізична особа-підприємець Шапка Ірина Анатоліївна ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

Суддя С.М. Фурсова