Рішення № 140146129, 28.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2026 р. Справа № 911/2224/26

Господарський суд Київської області у складі судді Фурсової С.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Констракшен» (02152, місто Київ, вулиця Березняківська, будинок №17-А; код ЄДРПОУ 43452625)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікобудпроект» (08340, Київська область, Бориспільський район, територіальна громада Золочівська, масив «Пегетина гора», вулиця Ідейна, будинок №5; код ЄДРПОУ 35837840)

про стягнення 70 466,02 гривень

без повідомлення (виклику) сторін

Р У Х С П Р А В И

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Констракшен» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікобудпроект» про стягнення 70 466,02 гривень, з яких: 49 000,00 гривень заборгованість, 14 700,00 гривень штраф, 3 383,01 гривень пеня, 3 383,01 гривень 30% річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди техніки від 23.12.2025 № 231225, в частині проведення повної оплати за надані послуги у березні 2026 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2026 справу № 911/2224/26 передано на розгляд судді Фурсової С.М.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.07.2026 постановлено: позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі № 911/2224/26;справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи, доказів.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 242 ГПК України).

Пунктом 2 частини шостої статті 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Позивач у даній справі має зареєстрований Електронний кабінет в системі «Електронний суд», а тому ухвала суду від 27.07.2026 про відкриття провадження у справі № 911/2224/26 доставлена йому до Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», про що свідчать відомості автоматизованої системи документообігу суду.

Своєю чергою, відповідач не має зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, що підтверджується відомостями автоматизованої системи документообігу суду та наданою до позовної заяви відповіддю № 38047466 від 23.07.2026, сформованою засобами ЄСІТС «Електронний суду», внаслідок чого копія ухвали суду від 27.07.2026 про відкриття провадження у справі № 911/2224/26 направлена Товариству з обмеженою відповідальністю «Нікобудпроект» засобами поштового зв`язку за адресою: 08340, Київська область, Бориспільський район, територіальна громада Золочівська, масив «Пегетина гора», вулиця Ідейна, будинок №5 (трекінг відправлення R067239551 723).

Поштове відправлення з копією вказаної ухвали суду вручене адресату (відповідача) 11.08.2026.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Частинами третьою статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Порядок вручення судових рішень визначений статтею 242 ГПК України, за змістом частини п`ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Згідно з положеннями частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним.

Таким чином, судом вжито всі необхідні та можливі заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи, суд вважає, що він є таким, що належним чином повідомлений про наявність даного спору.

Своєю чергою, відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень регулюються Законом України «Про доступ до судових рішень».

Статтями 2, 4 вказаного Закону встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Суд звертає увагу на те, що ухвала Господарського суду Київської області від 27.07.2026 у справі № 911/2224/26 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень України офіційного веб-порталу «Судова влада України» в мережі Інтернет (посилання: https://reyestr.court.gov.ua/) та є загальнодоступною для ознайомлення.

Відповідач, який належним чином повідомлений про наявність даного спору, у встановлений судом строк відзиву на позов не надав.

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина друга статті 178 ГПК України).

За змістом положень статей 248, 252 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

31.03.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлас Констракшен» (виконавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікобудпроект» (замовник/відповідач) підписані:

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 19, згідно якого виконавцем (позивачем) надано, а замовником (відповідачем) прийнято роботи (послуги) на суму 11 000,00 гривень;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 22, згідно якого виконавцем (позивачем) надано, а замовником (відповідачем) прийнято роботи (послуги) на суму 98 000,00 гривень.

Підписання актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 19 від 31.03.2026 та № 22 від 31.03.2026 відповідно здійснено шляхом накладення електронних підписів керівниками (директорами) сторін та електронних печаток підприємств через систему електронного документообігу, що узгоджується з положеннями статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та підтверджується квитанціями (повідомленнями) про результат обробки таких документів.

До позовної заяви позивачем надані рахунки на оплату № 17 від 23.03.2026 на суму 98 000,00 гривень та № 20 від 31.03.2026 на суму 11 000,00 гривень, які скріплені електронним підписом директора позивача та електронною печаткою підприємства, а також містять позначку «Документ доставлений контрагенту».

Суд зазначає, що з урахуванням приписів Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ, який відправлений, підписаний електронних підписом (печаткою), має повну юридичну силу, прирівнюється до оригіналу, породжує права та обов`язки для сторін, може бути представлений до суду в якості належного доказу та визнається рівнозначним документу на паперовому носії.

Поряд з цим, відповідачем 24.03.2026 здійснено часткову оплату вартості робіт (наданих послуг) на суму 60 000,00 гривень, що підтверджується випискою за рахунком юридичної особи від 23.07.2026.

Позивач стверджує, що основна заборгованість відповідача з урахуванням частково проведеної оплати складає 49 000,00 гривень.

Крім того, позивачем з посиланням на пункти 6.2, 6.3, 6.5 договору оренди техніки № 231225 від 23.12.2025, нараховано пеню у розмірі 3 383,01 гривень за період з 08.04.2026 по 30.06.2026, штраф у розмірі 30% від суми заборгованості за порушення строку сплати послуг понад 30 днів, що становить 14 700,00 гривень, а також 30% річних за неправомірне користування коштами у розмір 3 383,01 гривень за період з 08.04.2026 по 30.06.2026.

Оскільки відповідач не розрахувався за виконані роботи (надані послуги), позивач звернувся для захисту своїх інтересів з позовом до суду про стягнення з відповідача сум заборгованості, пені, штрафу та процентів річних.

Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні судового рішення. Висновки суду.

Предметом доказування у даній справі є обставини з якими пов`язується факт надання послуг згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та їх неоплата відповідачем.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відповідно до частини першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених у статті 11 цього Кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочин це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв волі учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до частини першої статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Частиною першою статті 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Судом встановлено, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 19 від 31.03.2026 та № 22 від 31.03.2026 містять інформацію про предмет, ціну, персоніфікацію учасників правовідносин (сторін). Ці акти на загальну суму 109 000,00 гривень підписані сторонами та скріплені їх печатками без жодних заперечень та зауважень.

Оплата виконаних робіт (наданих послуг) здійснена частково на суму 60 000,00 гривень, а залишок неоплачених робіт (послуг) становить 49 000,00 гривень.

Жодних доказів того, що електронний підпис директора відповідача був викрадений, вибув з його володіння, був скомпрометований чи використаний сторонніми особами, або відбулось несанкціоноване втручання в роботу системи електронного документообігу, яке могло б спричинити підписання актів здачі-приймання робіт (надання послуг) без волевиявлення директора, матеріали справи не містять. Таких доказів не надано і щодо електронної печатки підприємства відповідача.

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 17.12.2018 у справі № 912/1883/17 вказав, що за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому укладення господарських договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняття пропозиції відповідно до частини другої статті 642 ЦК України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (надання послуг, сплата коштів тощо). Зазначена правова норма не містить вичерпного переліку можливих конклюдентних дій.

Таким чином, суд доходить висновку про виникнення у відповідача обов`язку сплати 49 000,00 гривень заборгованості за надані позивачем йому послуги (роботи).

З огляду на вищенаведене та встановлення факту невиконання відповідачем обов`язку оплати вартості наданих послуг (робіт), враховуючи те, що сума заборгованості відповідача становить 49 000,00гривень, і відповідач, на момент ухвалення судового рішення, не надав доказів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем чи спростовували їх заявлений розмір, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача 49 000,00гривень заборгованості, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені у розмірі 3 383,01 гривень за період з 08.04.2026 по 30.06.2026, штрафу у розмірі 30% від суми заборгованості за порушення строку сплати послуг понад 30 днів, що становить 14 700,00 гривень, а також 30% річних за неправомірне користування коштами у розмір 3 383,01 гривень за період з 08.04.2026 по 30.06.2026.

Положеннями статей 525, 526 ЦК України передбачено, що за змістом яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виставлені позивачем рахунки та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) не містять вимог щодо виконання зобов`язань відповідачем по оплаті робіт (послуг) у певний строк (термін).

Посилаючись на пункт 3.6 договору оренди техніки № 231225 від 23.12.2025, позивач зазначає, що остаточний розрахунок мав бути здійснений відповідачем не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту складання актів наданих послуг від 31.03.2026, а саме не пізніше 07.04.2026.

До матеріалів справи долучено проєкт договору оренди техніки № 231225 від 23.12.2025, який містить власноручний підпис директора позивача та печатку підприємства, проте не містить підпису директора відповідача та печатки підприємства.

За умовами проєкту договору оренди техніки № 231225 від 23.12.2025:

1) у разі порушення строку сплати послуг орендодавця (позивача) орендар (відповідач) сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення (пункт 6.2);

2) у разі порушення строку сплати послуг орендодавця (позивача) більше ніж 30 (тридцять) календарних днів, орендар (відповідач) сплачує орендодавцю штраф в розмірі 30% від суми заборгованості (пункт 6.3);

3) сторони згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України дійшли згоди, що орендар (відповідач) у випадку прострочення оплати послуг за неправомірне користування коштами орендодавця (позивача) сплачує на користь останнього 30% річних (пункт 6.5).

Отже, вирішення питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді пені, 30% штрафу та 30% річних безпосередньо залежить від встановлення факту укладання договору у письмовій (електронній) формі, узгодження його умов та визначення моменту виникнення у відповідача зобов`язань за таким договором.

Одним з основоположних принципів приватноправового регулювання є закріплений в пункті 3 статті 3 та статті 627 ЦК України принцип свободи договору, відповідно до якого укладення договору носить добровільний характер і ніхто не може бути примушений до вступу в договірні відносини.

Згідно зі статтею 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом статей 640, 641, 642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Частинами першою та другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Таким чином, незалежно від того, чи документ викладений на папері чи в електронній формі, він повинен бути підписаний.

Сторони можуть домовитись укласти договір у певній формі, тоді він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми.

У межах наданих ЦК України учасники цивільного обороту можуть на власний розсуд врегулювати момент укладання договору.

01.06.2026 позивачем засобами поштового зв`язку направлено відповідачеві лист за вихідним № 31 разом з проектом договору оренди техніки № 231225 від 23.12.2025 для підписання та повернення такого договору з метою належного документального оформлення господарських відносин та збереження повного комплекту первинних документів; зазначено, що за згодою сторін документи можуть бути підписані в електронній формі через систему електронного документообігу «Вчасно» або іншу погоджену сторонами систему із накладенням кваліфікованого електронного підпису.

Відправлення такого листа з проектом договору підтверджується описом вкладення та накладною від 01.06.2026 (номер відправлення 0213000132270).

За інформацією, розміщеною на офіційній веб-сторінці Акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення № 0213000132270 адресату не вручено та направлено (повернуто) відправнику через закінчення встановлено терміну зберігання.

Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження прийняття відповідачем пропозиції (акцепту) щодо укладення договору за № 231225, датованого 23.12.2025, шляхом його підписання уповноваженою особою у письмовій формі з печаткою підприємства, чи підписання в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», зокрема, шляхом направлення на електронну адресу електронної копії (скан-копії) чи через систему електронного документообігу тощо.

Само собою направлення позивачем листа від 01.06.2026 за вихідним № 31, не є належним доказом укладення спірного договору та прийняття пропозиції (акцепту) з боку відповідача, а отже, за умови неукладеності такий договір не породжує будь-яких правових наслідків, у тому числі і передбачених пунктами 6.2, 6.3, 6.5.

Будь-яких інших доказів направлення відповідачу вказаного проєкту договору позивачем не надано.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Так, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина друга статті 530 ЦК України).

Судом встановлено, що 08.05.2026 позивачем засобами поштового зв`язку направлено відповідачу претензію від 07.05.2026 за вихідним № 16 про сплату заборгованості у розмірі 49 000,00 гривень, що підтверджується описом вкладення та квитанцією про надіслання рекомендованого відправлення 0213000124307.

Вказане поштове відправлення (претензія) отримано відповідачем 16.05.2026, що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційній веб-сторінці Акціонерного товариства «Укрпошта».

Відповідно до частини першої статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, днем прострочення виконання зобов`язань щодо сплати заборгованості у розмірі 49 000,00 гривень є 24.05.2026, а не 08.04.2026, як це визначає позивач у позовній заяві з посиланням на умови договору, укладання якого не доведено.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).

За умовами статей 546, 547, 549, 625 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства) та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Отже, зміст наведеного дає підстави дійти висновку, що неустойка (пеня, штраф) за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. Якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 ЦК України може бути застосований судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 3 383,01 гривень за період з 08.04.2026 по 30.06.2026, штрафу у розмірі 30% від суми заборгованості за порушення строку сплати послуг понад 30 днів, що становить 14 700,00 гривень та 30% річних за неправомірне користування коштами у розмір 3 383,01 гривень за період з 08.04.2026 по 30.06.2026, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у заявленому розмірі.

Водночас розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) це законодавчо встановлений і мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, який не підлягає зменшенню судом.

Частина перша та друга статті 2, частина п`ята статті 236 ГПК України передбачають, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням зобов`язань, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та визначивши дату прострочення, суд дійшов висновку, що сума відсотків річних, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 24.05.2026 по 30.06.2026 включно становить 153,04 гривень (49 000,00 x 3% x 38 : 365 : 100).

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

За змістом статей 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи статті 79 ГПК України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зауважує, що стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За наведених обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Констракшен» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікобудпроект» підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 49 000,00 гривень заборгованості та 153,04 гривень 3% річних.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 123, частини другої статті 126 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У статті 126 ГПК Українипередбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 16 ГПК України.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Так, відповідно до статей 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності). Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро (частини третя статті 4 та частина п`ята статті 14 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За змістом пунктів 4, 6, 9 частини першої статті 1 вказаного Закону:

- договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

- інші види правничої допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

- представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

При здійсненні розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 ГПК України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати (або очікує їх понести) на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) Клієнту рахунка на оплату таких послуг та його сплатою тощо.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу представником позивача подано до суду: договір № 06/10 про надання правничої допомоги від 06.10.2025, ордер серія АА № 1737929 від 23.07.2026, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КВ № 000030, акт № 30/06 прийому-передачі наданих послуг згідно з договором № 06/10 від 06.10.2025 про надання правничої допомоги на суму 20 000,00 гривень.

За умовами договору № 06/10 про надання правничої допомоги від 06.10.2025, укладеного між Адвокатським об`єднанням «АКСЕЛЬ ЛІГАЛ» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлас Констракшен» (замовник):

- замовник замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової допомоги, адвокатського захисту, представництва замовника у відносинах з наведеним переліком органів, установ, організацій тощо, та надає послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів замовника (пункт 1.1);

- виконавець набуває право подавати від імені замовника та підписувати, зокрема позовні заяви, а також представляти інтереси в господарських судах, користуючись правами, передбаченими ГПК України (пункт 1.2);

- перелік послуг, їх вартість, порядок розрахунків та інші аспекти виконання Договору визначаються додатком № 1 до Договору та в окремих Додатках та Додаткових угодах до даного Договору (пункт 2.1).

Відповідно до акту № 30/06 прийому-передачі наданих послуг згідно з договором № 06/10 від 06.10.2025 про надання правничої допомоги Адвокатським об`єднанням «АКСЕЛЬ ЛІГАЛ» надано, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлас Констракшен» прийнято правничу допомогу, пов`язану з підготовкою та поданням до господарського суду позову про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікобудпроект», а також представництвом інтересів замовника у відповідній господарській справі в суді першої інстанці.

Перелік найменування послуг згідно вказаного акту є наступним:

- аналіз документів, наданих замовником щодо наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікобудпроект» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлас Констракшен»;

- правовий аналіз підстав для звернення до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості, штрафу, пені та 30% річних;

- підготовка проєкту позовної заяви про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікобудпроект»;

- підготовка розрахунку суми позовних вимог, включаючи основний борг, штраф, пеню та 30% річних;

- формування переліку додатків до позовної заяви та підготовка документів для подання позову через підсистему «Електронний суд»;

- представництво інтересів замовника у господарській справі в суді першої інстанції.

Загальна вартість наданих послуг складає 20 000,00 гривень без деталізації вартості за кожною окремою послугою.

У пункті 168 постанови Верховного Суду Великої Палати від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Аналіз положень частини четвертої статті 126 ГПК України дає підстави дійти висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

Отже, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд приймає до уваги висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 04.10.2021 у справі № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, про те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, суд враховує ціну позову, невелику складність спору, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, відсутність необхідності участі представника позивача у судових засіданнях та часткове задоволення позовних вимог.

Цей спір відноситься до категорії справ незначної складності, отже підготовка цієї справи до розгляду в суді не потребувала значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин після відкриття провадження у справі не змінювалося, доказів на підтвердження ступеня складності справи, вирішення нових правових питань суду не надано.

Отже, ураховуючи характер спору, критерії реальності витрат та їх розумну необхідність для розгляду даної справи, суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 гривень (з урахуванням часткового задоволення позову та положень пункту 3 частини четвертої статті 129 ГПК України, розмір витрат на правову допомогу становить 13 950,85 гривень) не є співмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, а тому такі витрати підлягають зменшенню до розміру 10 000,00 гривень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково на суму 49 153,04 гривень із заявлених до стягнення 70 466,02 гривень, на відповідача покладається судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 857,14 гривень, а на позивача у сумі 805,26 гривень пропорційно тій частині позовних вимог, у задоволенні якої судом відмовлено.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Констракшен» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікобудпроект`про стягнення 70 466,02 гривень, з яких: 49 000,00 гривень заборгованість, 14 700,00 гривень штраф, 3 383,01 гривень пеня та 3 383,01 гривень 30% річних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікобудпроект» (08340, Київська область, Бориспільський район, територіальна громада Золочівська, масив «Пегетина гора», вулиця Ідейна, будинок №5; код ЄДРПОУ 35837840)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Констракшен» (02152, місто Київ, вулиця Березняківська, будинок №17-А; код ЄДРПОУ 43452625) 49 000,00 гривень заборгованості,153,04 гривень 3% річних, 1 857,14 гривень судового збору та 10 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду.

Рішення складено та підписано 28.09.2026.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлас Констракшен» (02152, місто Київ, вулиця Березняківська, будинок №17-А; код ЄДРПОУ 43452625)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікобудпроект» (08340, Київська область, Бориспільський район, територіальна громада Золочівська, масив «Пегетина гора», вулиця Ідейна, будинок №5; код ЄДРПОУ 35837840)

Суддя С.М. Фурсова