Рішення № 140016465, 23.09.2026, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/1093/26

Провадження № 2/452/1218/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Пташинського І.А.,

з участю секретаря судового засідання Макаревич Л.Р.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 495598934 від 29.12.2021 року у розмірі

38 166,24 грн., яка складається з: - 24 099,79 грн. заборгованість по тілу кредиту - 14 066,45 грн. заборгованість по несплаченими відсотками за користування кредитом, судові витрати у розмірі 2 662, 40 грн., та 7 000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову покликається на те, що 29.12.2021 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 495598934 на суму 12 400,00 грн. у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику та з Паспортом споживчого кредиту, які є невід`ємною частиною кредитного договору. ОСОБА_1 заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації або проживання. Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора МNV72М2С. Отже, саме Відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між Відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений.

Відразу після вчинених дій відповідача 29.12.2021 року ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 12 400,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням № cbe577cb-6823-4916-a618-2acb1a29d873, що в свою чергу, є доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Проте, в подальшому Відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 24 100,00 грн.

Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором № 495598934 від 29.12.2021 року, становить 38 166,24 грн., яка складається з: - 24 099,79 грн. заборгованість по тілу кредиту, -14 066,45 грн. заборгованість по несплаченими відсотками за користування кредитом, 0,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

28.11.2018 року ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та ТзОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу № 1 укладена додаткова угода у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу № 1.

Первісний кредитор та ТзОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу № 1 підписали Реєстр прав вимоги № 175 від 05.05.2022 року, за яким від Первісного кредитора до ТзОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

30.10.2023 року між ТзОВ «Таліон Плюс та ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено Договір факторингу № 30/1023-01.

ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу №2 підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 30.10.2023 року до Договору факторингу № 2, за яким від ТзОВ «Таліон Плюс» до ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

11.07.2025 року між ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем ТзОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 14.07.2025 року за Договором факторингу № 3 від ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача ТзОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 38 166,24 грн. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 11/07/25/-Е від

11.07.2025 року.

Кредитор свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за кредитом у повному обсязі не сплачує, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 495598934 від 29.12.2021 року в розмірі 38 166,24 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. та судові витрати по справі у розмірі 2 662,40 грн.

При цьому представник позивача клопотав розгляд справи проводити без його участі, не заперечував проти винесення заочного рішення у справі.

Враховуючи малозначність справи, ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ТзОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Куцалаба Г.В. подала до суду відзив на позовну заяву, посилалася на те, що відповідно до положень ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Однак, незважаючи на вищевказані положення Закону і ті обставини, що відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Збройний Силах України за контрактом, неодноразово безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що підтверджується довідкою № 4492/УБД від 24.02.2025 року військової частини НОМЕР_2 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 05.02.2025 року, позивач безпідставно нарахував йому відсотки за користування кредитом, а тому даний розрахунок з тих підстав не може слугувати належним і допустимим доказом, оскільки він суперечить чинному законодавству України. Отже, підсумовуючи сказане, особливий період в Україні розпочався 17 березня 2014 року, тобто з моменту оприлюднення Указу виконувача обов`язків Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», і триває сьогодні. Завершенням особливого періоду буде повне виконання Указу Президента України «Про демобілізацію», тобто завершення відбудовного періоду після закінчення воєнних дій.

Таким чином, на нього, поширюються пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - він звільнений від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом та неустойки, а кредитні установи під час дії особливого періоду не мають права нараховувати відсотки, неустойку, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 14.05.2021 у справі №502/1438/18. Просила у позові відмовити.

Представник позивача ТзОВ «ФК «ЕЙС» - Сахарова О.І. надала суду відповідь на відзив у якій зазначила, що на підтвердження своєї позиції відповідачем подано до суду копію довідки № 4492/УБД від 24.02.2025 року військової частини НОМЕР_2 , із змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 вступив до лав ЗСУ 30.11.2024 року, тобто через 2 роки після укладання Кредитного договору № 495598934 від 29.12.2021 року. Нарахування відсотків здійснювалось з 29.12.2021 року по 25.05.2022 року, тобто поза межами несення відповідачем військової служби. Даний факт підтверджується розрахунком заборгованості. Зокрема, звертає увагу суду, що у зв`язку з введенням Указом Президента України від

24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» прийнято рішення про звільнення всіх клієнтів від зобов`язань по сплаті процентів за користування кредитом починаючи з дати введення воєнного стану в Україні та до 10 квітня 2022 року включно. Відповідні коригування заборгованості клієнтів були відображені в обліковій та реєструючій системі 04.03.2022. З 11 квітня 2022 року було відновлено нарахування процентів за користування кредитними коштами по діючих кредитних договорах кредитних продуктів Товариства СМАРТ з 11.04.2022 року до дати закінчення строку кредитування та дії таких договорів. Крім того звертає увагу що відповідач не заперечує щодо укладання Кредитного договору № 495598934 від 29.12.2021, щодо отримання грошових коштів, а отже, підтверджує невиконання взятих на себе зобов`язань. Просила позов задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 29 грудня 2021 року ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір № 495598934 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

За цим Договором товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 12 400 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Строк дії Договору починається з моменту його укладення та становить 30 (тридцять) днів. Кредит надається строком на 30 (тридцять) днів. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,85% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (далі «Процентна ставка»), починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту.

Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику та з Паспортом споживчого кредиту, які є невід`ємною частиною кредитного договору.

ОСОБА_1 заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації або проживання. Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора МNV72М2С. Отже, саме Відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між Відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений.

Відразу після вчинених дій відповідача 29.12.2021 року ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 12 400,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням № cbe577cb-6823-4916-a618-2acb1a29d873, що в свою чергу, є доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Проте, в подальшому Відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 24 100,00 грн.

З інформації АТ «Сенс Банк» від 07 квітня 2026 року № 5444-БТ-32.3/2026, яку було витребувано судом за клопотанням позивача, вбачається що на ім`я ОСОБА_1 відкрито маска карту № НОМЕР_4 , рахунок ( НОМЕР_5 ), на яку були зараховані кошти: - 29.12.2021 року в сумі 12 400,00 грн., - 30.12.2021 року в сумі 800,00 грн., - 31.12.2021 року в сумі 900,00 грн., 02.01.2022 року в сумі 1 000,00 грн., 03.01.2022 року в сумі 500,00 грн., 06.01.2022 року в сумі 6 000,00 грн., 11.01.2022 року в сумі 950,00 грн., 14.01.2022 року в сумі 1 550,00 грн. Дана інформація підтверджена випискою по зазначеному рахунку за період з 29.12.2021 року по 19.01.2022 року. Крім того банком повідомлено, що фінансовий номер телефону за платіжною картою № НОМЕР_1 в період з 29.12.2021 року по 19.01.2022 року НОМЕР_6 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 .

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 495598934 від 29.12.2021 року, наданим ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що станом на час подачі позову до суду за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 24 100,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 495598934 від 29.12.2021 року, наданим ТзОВ «Таліон Плюс» вбачається, що станом на час подачі позову до суду за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 24 099,79 грн.

28.11.2018 року ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та ТзОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу № 1 укладена додаткова угода у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу № 1.

Первісний кредитор та ТзОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу № 1 підписали Реєстр прав вимоги № 175 від 05.05.2022 року, за яким від Первісного кредитора до ТзОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

30.10.2023 року між ТзОВ «Таліон Плюс та ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено Договір факторингу № 30/1023-01.

ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу №2 підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 30.10.2023 року до Договору факторингу № 2, за яким від ТзОВ «Таліон Плюс» до ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

11.07.2025 року між ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем ТзОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 14.07.2025 року за Договором факторингу № 3 від ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача ТзОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 38 166,24 грн. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 11/07/25/-Е від

11.07.2025 року.

Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором № 495598934 від 29.12.2021, яку зазначає позивач становить: 38 166,24 грн., яка складається з наступного:

- 24 099,79 грн. - заборгованість по тілу кредиту;

- 14 066,45 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом, що підтверджується випискою з особового рахунка за кредитним договором № 495598934, що так само вбачається із Реєстру боржників до Договору факторингу № 11/07/25-Е від

11 липня 2025 року.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором

№ 495598934 від 29.12.2021 року у розмірі 38 166 грн. 24 коп.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За положеннями п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний право чин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного право чину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 512 ЦК України передбачено можливість зміни кредитора у зобов`язанні, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст. 1077 ЦК України).

Положеннями п. 15 ст. 14 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч.ч. 1, 3 ст.13, ч.ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за договором про надання кредиту ОСОБА_1 порушує взяті на себе зобов`язання за цими договорами.

Як вбачається з положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Щодо стягнення відсотків, та заборгованості то суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до довідки Форми № 5 від 11.03.2026 року, долученої до відзиву на позовну заяву № 362, вбачається, що старший солдат ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_7 .

Згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України № 4992/УБД від 24.02.2025 р. вбачається, що старший солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 30.11.2024 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в населеноному пункті Мирноград, Покровського району Донецької області.

Із посвідчення серії НОМЕР_3 від 05.02.2025 року відомо, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, посвідчення безтермінове та дійсне на всій території України.

Згідно з п. 19 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку» від 30.03.2021 №1357-IX, який набрав чинності 23.04.2021 пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції: «15. Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

Останніми змінами, пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено словами «крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля», а також доповнено словами "а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави".

Відповідно до абз. 5 ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду у розумінні ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 у справі №813/402/17 дійшла висновку, що навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України від 17.03.2014№303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного станув Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який продовжувався і діє на час розгляду справи. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

Згідно із роз`ясненнями Національного банку України у листі від 02.09.2014 №18-112/48620 для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідно до роз`яснень Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України (лист від 01.02.2019 №321/722) зазначено, що документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем з початку і до закінчення особливого періоду, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних є військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки.

З огляду на те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Збройних Силах України, суд вважає, що він має право на визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, зокрема, на звільнення від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеню за невиконання зобов`язань за кредитним договором.

При цьому п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 26.12.2018 у справі №522/12270/15, від 14.05.2021 у справі №502/1438/18, від 24.02.2022 у справі №591/4698/20, від 12.05.2022 у справі №336/512/18, від 18.01.2023 у справі №642/548/21.

Застосування приписів п. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Положення п. 15 ст. 14 Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Таким чином, згідно з дослідженими доказами у справі, судом встановлено, що

ОСОБА_1 станом на час розгляду справи має статус військовослужбовця Збройних Сил України та учасника бойових дій, а тому на нього поширюються пільги, передбачені п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто, до нього не може застосовуватися відповідальність у виді штрафних санкцій і пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом та комісії.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 495598934 від 29.12.2021 року вбачається, що станом на день подачі позову до суду ОСОБА_1 має заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 38 166,24 грн., з яких: - 24 099,79 грн. заборгованість по тілу кредиту, - 14 066,45 грн. заборгованість по несплаченими відсотками за користування кредитом.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 на даний час перебуває на військовій службі, а тому не підлягають нарахуванню та стягненню проценти за користування кредитом.

Отже, суд за результатами розгляду справи приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «ЕЙС» підлягає стягненню лише тіло кредиту за кредитним договором № 495598934 від 29.12.2021 року в розмірі 24 099,79 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення відсотків у розмірі 14 066,45 грн. не підлягають задоволенню, оскільки на ОСОБА_1 поширюється положення п. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів та інших штрафних санкцій за користування кредитом, а тому позов слід задовольнити частково.

З приводу вимоги позивача про стягнення судового збору.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» при поданні позову сплачено в дохід держави судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп., що підтверджено наданою позивачем платіжною інструкцією від № 40685 від 24 березня 2026 року.

Оскільки позовні вимоги ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» задоволено частково

(24 099,79 х 100% : 38 166,24 = 63%), судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 667 грн. 00 коп. (2 662,4 х 63% = 1 667,00).

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Судові витрати згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 цієї статті).

Положеннями частин 1, 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами ч. 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч. 2 ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункти 268-270 вказаного рішення).

При зверненні до суду з позовною заявою, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь понесених витрат на правничу допомогу в сумі

7 000,00 грн., що підтверджуються письмовими доказами, а саме: Договором про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, що укладений між позивачем та адвокатським бюро «Соломко та партнери»; Додатковою угодою № 25770930827 від

01 вересня 2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від

20 серпня 2025 року; Актом прийому-передачі наданих послуг від 29 грудня 2025 року на суму 7 000,00 грн.; свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що за результатами розгляду цієї справи підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, суд виходить з принципів співмірності, розумності судових витрат та враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи, яка визнана судом як незначної складності та розглядалась у спрощеному провадженні без виклику сторін, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розгляд справи без участі представника позивача, розумність їхнього розміру та приходить до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача з 7 000,00 грн. до 3 000,00 грн.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13), р/р НОМЕР_9 в АТ «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001) заборгованість за кредитним договором № 495598934 від 29.12.2021 року в розмірі 24 099 (двадцять чотири тисячі дев`яносто дев`ять) гривень 79 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13), р/р НОМЕР_9 в АТ «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001) - 1 667 (одна тисяча шістсот шістдесят сім) гривень 00 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13), р/р НОМЕР_9 в АТ «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001) 3 000,00 грн. (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13).

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя