Ухвала суду № 139923782, 16.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41

_______________

УХВАЛА

про закриття підготовчого провадження

та призначення справи до судового розгляду по суті

16 вересня 2026 року м. ХарківСправа № 922/1703/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Задорожний К.О.

розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "ОТП Банк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43), до 1. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) , 2. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) , 3. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп" (61000, м. Харків, вул. Свистуна, 3-А). про стягнення коштів у розмірі 15 665 471, 51 грн

за участю представників:

позивача - Киричук Р.П.;

відповідачів 1, 2 - Яценко А.О.;

відповідача 3 - Шитель С.О.;

третьої особи - не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство "ОТП Банк", м. Київ, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до першого відповідача - ОСОБА_1 , другого відповідача - ОСОБА_2 , третього відповідача - ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг № СR 24-019/700-2 від 15.02.2024, укладеним між Акціонерним товариством "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімп", у розмірі 15 665 471, 51 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 14 500 000, 00 грн та заборгованості по процентам - 1 165 471, 51 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.05.2026 відкрито провадження у справі № 922/1703/26 та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено у справі підготовче засідання на 10 червня 2026 року о 13:15 год.

Процесуальний рух справи також висвітлено у відповідних ухвалах суду.

У підготовчому засіданні 16.09.2026 представник позивача звернувся до суду із клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді на відзив на позов (вх. № 21998 від 08.09.2026).

Присутній у судовому засіданні представник 1 та 2 відповідачів заперечував проти долучення до матеріалів справи відповіді на відзив, у зв`язку з пропуском строку, встановленого судом для подання до суду відповідного доказу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 4 ст. 166 ГПК України відповідь на відзив подається у строк, встановлений судом.

Ч. 1, 2 ст. 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку, а заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 119 ГПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, або з ініціативи суду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.05.2026 у справі № 922/1703/26 встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа, відзив на позов 1-го та 2-го відповідачів, доставлено до Електронного кабінету позивача 08.07.2026 о 13:47 год. Відзив 3-го відповідача доставлено до Електронного кабінету позивача 08.07.2026 о 14:39 год.

Натомість, позивач подав відповідь на відзив на позов лише 08.09.2026, тобто після спливу строку, встановленого судом для його подання. До закінчення цього строку заяви про його продовження позивач не подавав. Разом з відповіддю на відзив позивач також не заявив будь-якого клопотання, спрямованого на усунення наслідків пропуску строку, та не навів причин несвоєчасного подання відповіді на відзив.

За таких обставин відповідь на відзив на позов (вх. № 21998 від 08.09.2026) підлягає залишенню судом без розгляду.

У підготовчому засіданні 16.09.2026 представники відповідачів наполягали на задоволенні поданого клопотання про витребування доказів (вх. № 16681 від 08.07.2026).

Представник позивача у підготовчому засіданні заперечував проти задоволення даного клопотання відповідачів, з підстав, викладених у поданих до суду запереченнях (вх. № 21827).

Дослідивши подане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Так, звертаючись до суду із відповідним клопотанням, відповідачі просять суд витребувати від Акціонерне товариство "ОТП Банк" та Національної установи розвитку наступні відомості:

1) Чи укладало Акціонерне товариство "ОТП Банк" договір про співробітництво з Фондом розвитку підприємництва/Національною установою розвитку? Якщо укладало надайте відомості про номер та дату укладеного договору;

2) Чи відкривав Фонд розвитку підприємництва/Національна установа розвитку в Акціонерному товаристві "ОТП Банк" рахунок умовного зберігання (ескроу)? Якщо такий рахунок відкривався - надайте відомості про дату відкриття рахунку;

3) чи перераховував Фонд розвитку підприємництва/Національна установа розвитку на рахунок умовного зберігання (ескроу) в Акціонерному товаристві "ОТП Банк" грошові кошти в період з 01.09.2023 і по даний час включно? Якщо перераховували то яка загальна сума перерахувань за цей період;

4) чи надавало Акціонерне товариство "ОТП Банк" до Фонду розвитку підприємництва/ Національної установи розвитку інформацію про Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп», код 30035671, як про одержувача державної фінансової підтримки в відповідно до положень Постанови КМУ №28 від 24.01.2020?;

5) які суми грошових коштів були виплачені Фондом розвитку підприємництва/Національною установою розвитку для компенсації відсотків по кредитам Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» код 30035671?

6) який розмір нарахованої АТ «ОТП Банк» необхідної суми сплати компенсації відсотків по кредитам ТОВ «Олімп» залишився несплаченим/ некомпенсованим зі сторони Фонду розвитку підприємництва/ Національної установи розвитку?

- Від Акціонерне товариство "ОТП Банк" наступні відомості та копії документів: копії всіх рішень Акціонерного товариства "ОТП Банк" (та/або кредитного комітету Акціонерного товариства "ОТП Банк"), прийнятих відповідно до положень п.25 Постанови КМУ №28 від 24.01.2020 для отримання компенсації відсотків Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп», в якості державної фінансової підтримки, при укладенні та виконанні договору про надання банківських послуг № CR 24-019/700-2 від 15 лютого 2024 року (з усіма змінами до нього).

Заперечуючи проти задоволення відповідного клопотання, позивач, зокрема, у підготовчому засіданні 16.09.2026 пояснив, що 09 лютого 2026 року ТОВ «Олімп» звернулося до господарського суду Харківської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, в порядку ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, якою визначено, що боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення неплатоспроможності, зокрема, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами або, якщо розмір грошових зобов`язань боржника, строк виконання яких настав, перевищує вартість активів боржника, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Провадження у справі № 922/397/26 про банкрутство ТОВ «Олімп» відкрито ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.03.2026, якою щодо боржника введено процедуру розпорядження майном. Наданий до суду перелік кредиторів ТОВ «Олімп», підписаний директором товариства Власенком А.Д., містить інформацію про кредитні зобов`язання перед АТ «ОТП Банк» із зазначенням відповідних кредитних договорів. Таким чином відповідач 1 не лише мав доступ до відповідної інформації, а й використовував її для формування та подання документів до суду в межах справи про банкрутство. Як вказує позивач, при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, директору ТОВ «Олімп» Власенку А.Д. було надано повноваження на підписання відповідної заяви. Під час прийняття такого рішення учасники товариства аналізували фінансовий стан боржника, його кредиторську заборгованість, активи та кредитні зобов`язання перед банківськими установами. Вказані обставини, на думку позивача, спростовують твердження відповідачів про неможливість самостійного отримання документів та інформації, пов`язаних з діяльністю позичальника та його кредитними правовідносинами з Банком.

Окрім цього, представник позивача наголосив, що частина запитуваних документів містить банківську та службову інформацію: договір про співробітництво між Банком та Фондом; інформацію щодо рахунків ескроу; внутрішні рішення кредитного комітету; всі рішення Банку щодо застосування програми. Такі документи можуть містити: банківську таємницю; внутрішні процедури прийняття кредитних рішень; інформацію щодо діяльності Банку стосовно інших клієнтів та взаємодії з Фондом. При цьому відповідачами не обґрунтовано необхідність розкриття такої інформації саме для вирішення даного спору.

Так, суд зазначає, що відповідно до ч .2 ст. 2 ГПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відтак, звертаючись до суду сторони мають враховувати, що обов`язок щодо наповнення доказової бази закон покладає на сторони, а не на суд.

Відповідно до ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

У відповідності до приписів ст. 81 ГПК України, особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

З аналізу матеріалів справи та поданого заявниками клопотання, з посиланням на зазначені процесуальні норми, вбачається, що клопотання не відповідає приписам ст. 81 ГПК України, щодо форми та змісту клопотання про витребування доказів.

Так, у поданому клопотанні відповідачі фактично зазначають лише загальну тезу про те, що витребувані документи "спрямовані на спростування доводів за позовом", без конкретизації того: які саме обставини підлягають доведенню; як кожний із запитуваних документів впливає на предмет доказування; які конкретно позовні вимоги можуть бути спростовані. Таким чином клопотання не має характеру витребування конкретних доказів, необхідних для встановлення конкретних обставин справи.

Окрім цього, відповідачі не довели вжиття належних заходів для самостійного отримання доказів. Так, у клопотанні зазначено лише про направлення адвокатських запитів. Однак, відповідачі не довели неможливість отримання документів від ТОВ «Олімп»; не пояснили, чому керівник товариства не може одержати або надати відповідні документи; не навели доказів звернення від імені самого позичальника до Банку чи НУР. На переконання суду, наявність лише адвокатських запитів не свідчить про неможливість отримання документів усіма передбаченими законом способами.

Слід також звернути увагу, що в своєму клопотанні відповідачі просять надати копії всіх рішень АТ «ОТП Банк» та/або кредитного комітету. Тобто, фактично не визначено: кількість документів; конкретні дати; конкретні рішення; їх зв`язок із предметом спору.

При цьому, Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що витребування доказів не може використовуватися для збору інформації невизначеного обсягу.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що покладення судом за ініціативою однієї сторони обов`язку на іншу сторону щодо надання доказів на підтвердження своєї позиції, є таким, що суперечить принципу рівності та змагальності, визначеному ст. 7, 13 ГПК України.

Отже, підсумовуючи викладене, суд вважає, що клопотання відповідачів про витребування доказів подано без дотримання вимог ст. 81 ГПК України, у зв`язку з чим, в його задоволенні слід відмовити.

Також у підготовчому засіданні, судом розглядається клопотання відповідачів про зупинення провадження у справі (вх. № 20220 від 18.08.2026), в якому заявники просять суд зупинити провадження у справі № 922/1703/26 до набрання законної сили судовим рішенням, яким буде завершено провадження у справі Господарського суду Харківської області № 922/397/26 про банкрутство ТОВ «Олімп».

Представники відповідачів у підготовчому засіданні підтримали подане клопотання та просили суд його задовольнити.

Представник позивача у підготовчому засіданні проти задоволення даного клопотання заперечував.

Так, заслухавши пояснення присутніх представників, суд виходить з наступного.

Ч. 5 ст. 227 ГПК України встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Від так, сама по собі наявність незавершеної справи про банкрутство не свідчить про існування об`єктивної неможливості розгляду даної справи.

Крім того, на переконання суду, відсутня об`єктивна неможливість розгляду справи № 922/1703/26 як до закінчення підсумкового засідання по справі №922/397/26, так і закінчення справи про банкрутство в цілому. Адже, не існує вмотивованого зв`язку між предметом судового розгляду у справі № 922/397/26 з предметом доказування у справі № 922/1703/26.

Верховним Судом у постанові від 04.10.2023 у справі 910/20057/16 зауважено, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Як зазначено Верховним Судом у вказаній постанові, з огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, зв`язаний принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства. Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін, у тому числі під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої КУзПБ процедури.

Ч. 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім цього, слід зазначити, що відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що і боржник, якщо інше не встановлено договором. Отже після порушення основного зобов`язання кредитор має право одночасно: пред`явити вимоги до боржника; звернутися з вимогами до поручителів; реалізовувати обидва способи захисту паралельно. Сам факт відкриття провадження у справі про банкрутство основного боржника не припиняє договори поруки та не позбавляє кредитора права заявляти вимоги до поручителів. Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Таким чином закон прямо надає кредитору право звернутися з вимогами до поручителів незалежно від здійснення заходів щодо стягнення заборгованості з основного боржника.

Враховуючи викладене, відповідачами не доведено наявності об`єктивної неможливості розгляду даної справи до завершення справи № 922/397/26 про банкрутство ТОВ «Олімп», а тому підстави для застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України відсутні, у зв`язку з чим, клопотання відповідачів про зупинення провадження у справі (вх. № 20220 від 18.08.2026) задоволенню не підлягає.

У підготовчому засіданні 16.09.2026 представник 1-го та 2-го відповідачів просив суд відкласти підготовче засіданні, з метою надання часу для підготування та подання до суду додаткових доказів, в обгрунтування своєї правової позиції.

З приводу зазначеного клопотання, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 183 ГПК України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках:

1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу;

2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача;

3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Дослідивши подане відповідачами клопотання, суд зазначає, що зазначена у клопотанні підстава для відкладення підготовчого засідання, не є підставою, визначеною нормами відповідної статті ГПК України.

Окрім цього, ст. 177 ГПК України визначено, що підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Дослідженням матеріалі справи, судом встановлено, що у господарського суду відсутній строк для відкладення підготовчого засідання, встановлений нормами ГПК України, а також продовження його строку.

При цьому, суд зазначає, що згідно ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Згідно ст. 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно з приписами ст. 7 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Судом враховується, що у зв`язку з військовою агресією проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено та який триває до теперішнього часу.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.

Згідно ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що з метою забезпечення законних прав та інтересів сторін, повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з метою надання можливості учасникам справи скористатись своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, враховуючи складність справи, а також введений в Україні воєнний стан, спираючись на здійснену судом оцінку розумності строку розгляду спору у підготовчому провадженні, суд вважає, що сторонам було надано достатньо часу для доведення своєї правої позиції по справі з наданням необхідного обсягу доказів, а, отже, клопотання відповідачів про відкладення підготовчого засідання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Щодо усного клопотання відповідачів про продовження строку на подання заяви чи клопотання з приводу доказів, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Натомість, судом не встановлювався строк для подання до суду відповідачами "клопотання з приводу доказів", а у задоволенні клопотання відповідачів про витребування доказів судом було відмовлено, про що зазначено вище.

Згідно ч.2 ст. 185 ГПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду; закриття провадження у справі; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Отже, враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 46, 81, 166, 177, 183, 185, 227, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відповідь на відзив на позов (вх. № 21998 від 08.09.2026) - залишити без розгляду.

2. У задоволенні клопотання відповідачів про витребування доказів (вх. № 16681) - відмовити.

3. У задоволенні клопотання відповідачів про зупинення провадження у справі (вх. № 20220) - відмовити.

4. У задоволенні клопотання відповідачів про відкладення підготовчого засідання - відмовити.

5. Закрити підготовче провадження та призначити справу № 922/1703/26 до судового розгляду по суті на "15" жовтня 2026 р. о 13:00 год.

Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Харківської області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 8-й під`їзд, 1 поверх, зал № 110).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвалу підписано 21.09.2026

СуддяР.М. Аюповасправа № 922/1703/26