Ухвала суду № 139923783, 16.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41

_______________

УХВАЛА

про закриття підготовчого провадження

та призначення справи до судового розгляду по суті

16 вересня 2026 року м. ХарківСправа № 922/775/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Задорожний К.О.

розглянувши

матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11); до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Воздвиженка" (04120, м. Київ, пров. Балтійський, 20); про стягнення коштів у розмірі 101 986, 24 грн

за участю представників:

позивача - Підгорний Б.Б.;

відповідача - Шабельник О.В.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", м. Харків, звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Воздвиженка", м. Київ, про стягнення заборгованості у загальній сумі 101 986, 24 грн, за невиконання зобов`язань по оплаті теплової енергії за період з листопада 2018 по грудень 2020 та з січня 2022 по березень 2022.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/775/26. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалою від 19.05.2026 суд задовольнив клопотання відповідача та перейшов до розгляду справи № 922/775/26 за правилами загального позовного провадження. Призначив у справі підготовче засідання на 28.05.2026 об 11:45 год.

Також процесуальний рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

У підготовчому засіданні 16.09.2026 судом розглядається клопотання відповідача про витребування доказів (вх. № 21590 від 03.09.2026).

Так, звертаючись до суду, в порядку ст. 74 ГПК України, відповідач просить суд витребувати у позивача наступні докази:

1. Аргументований розрахунок нарахувань ціни позову з зазначенням відповідних первинних документів, які підтверджують такі нарахування; 2. Акти наданих позивачем відповідачу послуг за всі місяці нарахувань заборгованості; 3. Рахунки на сплату виставлені позивачем відповідачу за всі місяці нарахувань заборгованості; 4. Докази відправки (вручення) актів наданих послуг та рахунків позивачем відповідачу; 5. Акти звірянь підписані позивачем та відповідачем, про наявність яких зазначає відповідач у позові та своїх поясненнях.

Так, відповідно до ч .2 ст. 2 ГПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відтак, звертаючись до суду сторони мають враховувати, що обов`язок щодо наповнення доказової бази закон покладає на сторони, а не на суд.

Відповідно до ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

У відповідності до приписів ст. 81 ГПК України, особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

З аналізу матеріалів справи та поданого заявником клопотання, з посиланням на зазначені процесуальні норми, вбачається, що клопотання не відповідає приписам ст. 81 ГПК України, щодо форми та змісту клопотання про витребування доказів.

Так, суд виходить із того, що однією з необхідних умов задоволення клопотання про витребування доказів, є неможливість самостійно подати необхідні для розгляду справи докази. При цьому, обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання. За оцінкою суду, відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів та не обґрунтував неможливості самостійно подати такі докази, а також доказів вжиття відповідачем заходів для отримання цього доказу самостійно.

Слід зазначити, що покладення судом за ініціативою однієї сторони обов`язку на іншу сторону щодо надання доказів на підтвердження своєї позиції, є таким, що суперечить принципу рівності та змагальності, визначеному ст. 7, 13 ГПК України.

Враховуючи, що клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Воздвиженка" про витребування доказів подано без дотримання вимог ст. 81 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні.

Щодо доводів відповідача, що позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" повинен бути поданий позивачем за загальним правилом (ст. 27 ГПК України), а саме до господарського суду за місцезнаходженням відповідача, судом відхиляються зазначені доводи відповідача, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 ГПК України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Згідно ч. 1 ст. 27 ГПК України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Тобто, загальне правило територіальної підсудності щодо пред`явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями ГПК України.

Ст. 30 ГПК України встановлена виключна підсудність справ.

Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. У цих категоріях справ не допускається також договірна підсудність.

Так, ч. 3 ст. 30 ГПК України передбачає, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

При цьому тлумачення ч. 3 ст. 30 ГПК України повинно відбуватися з урахуванням принципу правової визначеності, який, в аспекті даного спору, полягає у забезпеченні здатності вірного тлумачення закону пересічною особою. Зокрема, встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.07.1995 у справі «Толстой-Милославський» (Tolstoy Miloslavsky) проти Сполученого Королівства (скарга №18139/91), визначаючи зміст терміну «передбачений законом» сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону.

З огляду на зазначений підхід Європейського суду з прав людини до тлумачення правових норм, положення ч. 3 ст. 30 ГПК України означають, що спір має розглядатися за правилами виключної підсудності, коли нерухоме майно, право власності на таке майно або інші вимоги, що стосуються нерухомого майна, є предметом спору.

Водночас, як свідчить правозастосовна практика Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 20.09.2018 у справі № 902/919/17, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Згідно з ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

За таких обставин, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

При цьому виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.

Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у справі № 638/1988/17 від 10.04.2019.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18 дійшла висновку, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі № 460/4286/16-ц від 23.01.2018 та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст. ст. 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст. ст. 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Також у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду розглянула питання про те, чи поширюються правила територіальної підсудності спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, на спори, предметом яких є грошові кошти в межах розрахунку за таке майно, чи їх предметом має бути нерухоме майно безпосередньо.

У постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин.

Позиція Великої Палати Верховного Суду ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових. Тому на спори, предметом яких є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми ч. 3 ст. 30 ГПК України.

Із урахуванням того, що підставою звернення позивача до суду із даним позовом є несплата відповідачем заборгованості за невиконання зобов`язань по оплаті теплової енергії за місцем отримання даної комунальної послуги: м. Харків, вул. Римарська, буд. 22, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв`язок із нерухомим майном - нежитловим приміщенням, відповідно, і позов має розглядатися за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна, а тому даний спір підвідомчий Господарському суду Харківської області, а, отже, у суду відсутні підстави для застосування підсудності за загальним правилом, у відповідності до ст. 27 ГПК України.

Відповідно до ст. 177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Згідно ч.2 ст. 185 ГПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду; закриття провадження у справі; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Отже, враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 30, 46, 81, 177, 185, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів (вх. № 21590) - відмовити.

У задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю, в порядку ст. 27 ГПК України (вх. № 7922) - відмовити.

Закрити підготовче провадження та призначити справу № 922/775/26 до судового розгляду по суті на "22" вересня 2026 р. об 11:15 год.

Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Харківської області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 8-й під`їзд, 1 поверх, зал № 110).

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі з сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою http://court.gov.ua/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвалу підписано 21.09.2026

СуддяР.М. Аюповасправа № 922/775/26