Ухвала суду № 139921792, 10.09.2026, Господарський суд Вінницької області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

10 вересня 2026 р. Справа № 902/1616/25

Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

за участю :

від ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" : Бабаєва О.О. (в режимі відеоконференцзв`язку)

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1616/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ..

Ухвалою суду від 04.02.2026 року відкрито провадження у справі № 902/1616/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі № 902/1616/25 арбітражного керуючого Бігдана О.А.. Призначено попереднє засідання у справі на 28.04.2026 року.

При цьому, 09.02.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

19.03.2026 року до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 19.03.2026 року (вх. № 01-32/416/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 41 993,20 грн у справі № 902/1616/25.

Ухвалою суду від 23.03.2026 року призначено заяву ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 19.03.2026 року (вх. № 01-32/416/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1616/25 до розгляду в судовому засіданні на 20.04.2026 року.

02.04.2026 року до суду від представника Боржника надійшло повідомлення б/н від 02.04.2026 року про розгляд грошових вимог ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" у справі № 902/1616/25.

15.04.2026 року від арбітражного керуючого Бігдана О.А. надійшло клопотання б/н від 15.04.2026 року про витребування доказів по справі № 902/1616/25.

16.04.2026 року до суду від арбітражного керуючого Бігдана О.А. надійшло повідомлення б/н від 16.04.2026 року про розгляд грошових вимог ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" у справі № 902/1616/25.

Ухвалою суду від 20.04.2026 року задоволено клопотання арбітражного керуючого Бігдана О.А. б/н від 15.04.2026 року про витребування доказів у справі № 902/1616/25. Зобов`язано Акціонерне товариство "Універсал Банк" (код ЄДРПОУ 21133352) надати господарському суду інформацію про особу, яка 18.05.2025р. здійснила платіж на картковий рахунок НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в розмірі 4000,00 грн.

Також, ухвалою суду від 20.04.2026 року призначено заяву ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 19.03.2026 року (вх. № 01-32/416/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1616/25 до розгляду в судовому засіданні на 30.04.2026 року.

27.04.2026 року до суду від арбітражного керуючого Бігдана О.А. через систему "Електронний суд" надійшло клопотання б/н від 27.04.2026 року (вх. № 01-32/612/26) про витребування доказів по справі № 902/1616/25.

Ухвалою суду від 29.04.2026 року задоволено зазначене вище клопотання арбітражного керуючого Бігдана О.А. та зобов`язано Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" надати Господарському суду Вінницької області інформацію про осіб, які 13.05.2025р. здійснили платежі на картковий рахунок НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 .

При цьому, 29.04.2026 року до суду від АТ "Універсал Банк" надійшов лист № БТ/Е-17256 від 29.04.2026 року стосовно надання інформації згідно ухвали суду від 20.04.2026 року по справі № 902/1616/25.

Ухвалою суду від 30.04.2026 року призначено заяву ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 19.03.2026 року (вх. № 01-32/416/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1616/25 до розгляду в судовому засіданні на 18.06.2026 року.

11.05.2026 року до суду від АТ "Райффайзен Банк" надійшов лист № 81-15-9/7800-БТ від 07.05.2026 року (з додатком) щодо надання запитуваної інформації по справі №902/1616/25.

15.05.2026 року до суду від АТ "Райффайзен Банк" надійшов лист № 81-15-9/8089-БТ від 12.05.2026 року (з додатком) щодо надання запитуваної інформації по справі №902/1616/25.

22.05.2026 року до суду від арбітражного керуючого Бігдана О.А. надійшли пояснення б/н від 22.05.2026 року щодо заяви кредиторської заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" у справі № 902/1616/25.

15.06.2026 року до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" надійшли додаткові пояснення б/н від 15.06.2026 року по справі № 902/1616/25.

Водночас, судове засідання 18.06.2026 року у цій справі не відбулось, в зв`язку з надісланням матеріалів справи № 902/1616/25 супровідним листом від 05.05.2026 р. №902/1616/25/452/26 до Північно-західного апеляційного господарського суду, за запитом для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 20.04.2026 року.

18.06.2026 року матеріали справи № 902/1616/25 надійшли до Господарського суду Вінницької області.

Ухвалою суду від 23.06.2026 року призначено заяву ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 19.03.2026 року (вх. № 01-32/416/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1616/25 - до розгляду в судовому засіданні на 10.09.2026 року о 10:00 год..

Також, ухвалою суду від 04.09.2026 року ухвалено забезпечити участь представника ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп", адвоката Бабаєвої О.О. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/1616/25, яке призначено на 10.09.2026 року о 10:00 год. та всіх наступних судових засіданнях, в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

На визначену дату - 10.09.2026 року в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції, з`явилася представник ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп".

При цьому, судом встановлено, що 26.08.2026 року до суду від представника Боржника через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 26.08.2026 року про проведення судового засідання, зокрема, 10.09.2026 року о 10:00 год. без участі представника Боржника.

Водночас, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Так, згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Отже, враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови та здійснені всі необхідні дії для забезпечення реалізації учасниками цієї справи своїх процесуальних прав, а тому суд оглянувши матеріали справи, дійшов висновку про можливість розгляду кредиторської заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" за наявними матеріалами справи.

В ході розгляду справи, представник Заявника просила суд визнати заявлені грошові вимоги кредитора до боржника та включити їх до реєстру кредиторів.

Суд, розглянувши вказану вище кредиторську заяву, заслухавши представника Заявника та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановив наступне.

За змістом кредиторської заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 19.03.2026 року, 13.05.2025 р. року між ТОВ "Фінансова компанія "Незалежні Фінанси" (далі - Кредитодавець) та Боржником було укладено договір про споживчий кредит, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 1159963 (далі - кредитний договір) підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору, за цим Договором Товариство надає Клієнту Кредит у гривні, а Клієнт зобов`язується одержати та повернути Кредит, сплатити передбачені цим Договором проценти та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума Кредиту складає - 12 000,00 гривень. Тип Кредиту - Кредит.

Кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 13.05.2025 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів (п. 1.3. кредитного договору).

Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 23.04.2026 (дата остаточного погашення заборгованості) (п. 1.4. кредитного договору).

Відповідно до Договору: « 1.5.1. Комісія за надання кредиту: 3000,00 грн, яка нараховується за ставкою 25.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 25,00 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом; 1.5.2. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 36960,00 грн, що нараховується за ставкою 14,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору».

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору: «У разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.»

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_3 .

Отже, Кредитодавець свої зобов`язання за Кредитним договором виконав та надав Боржнику грошові кошти у розмірі 12 000,00 грн, що були перераховані на платіжну картку Боржника як позичальника за Кредитним договором.

На підтвердження перерахування кредитних коштів Кредитор до заяви про грошові вимоги додає Підтвердження від ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий Дім" про успішну транзакцію: № Транзакції - 1605647839; сума, грн - 12 000; дата прийняття - 13.05.2025 5:43; номер договору - 1159963; ПІБ клієнта - ОСОБА_1 ; номер картки - НОМЕР_3 .

Разом з тим, 19 вересня 2025 року між ТОВ "ФК "Незалежні Фінанси" та ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" було укладено договір факторингу № 19092025 (далі - договір факторингу), відповідно до якого ТОВ "ФК "Незалежні Фінанси" відступило своє право вимоги за кредитним договором.

Відповідно до п. 1.1. договору факторингу, Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.

Наступне відступлення Фактором Права вимоги третім особам за відповідним Реєстром прав вимог до цього Договору допускається не раніше ніж після повного виконання Фактором свого зобов`язання щодо сплати Клієнту 100% Ціни придбання (п. 1.2. договору факторингу).

За умовами п. 2.1.3. договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.

На підтвердження факту набуття прав вимоги за Кредитним договором, Кредитором додано до заяви про грошові вимоги до Боржника: копія договору факторингу з додатками; копія Акту прийому-передачі Реєстру прав вимог; копія платіжної інструкції щодо оплати за договором факторингу.

Водночас, у заяві повідомлено, що з метою дотримання вимог Закону України «Про захист персональних даних», до матеріалів справи додається копія частини Реєстру прав вимог № 1 від 19.09.2025 року до договору факторингу № 19092025 від « 19» вересня 2025 року.

Таким чином, Кредитор набув право грошової вимоги до Боржника в сумі 28 440,00 грн та 6 000 грн - штрафні санкції, а саме: 12 000,00 грн сума заборгованості за тілом; 3000,00 грн - сума простроченої заборгованості по комісії за надання кредиту; 13 440,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 6 000,00 грн - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Крім того, 18.05.2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "Абекор" (далі - Кредитодавець) та Боржником було укладено кредитний договір № 463194LP (далі - кредитний договір), підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" та на таких умовах :

Строк кредиту 80 днів з кінцевим терміном повернення до « 05» серпня 2025 року (включно). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для Позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується виходячи з припущення, що Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі/Графіку платежів (п. 1.3.).

Кількість платежів - 2 платежі (пп. 1.3.1.).

Періодичність сплати платежів (пп. 1.3.2.) : 1-й платіж через 30дн. (період, що починається з моменту укладення Договору та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати першого платежу, далі по тексту - перший період користування кредитом); 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати другого платежу, (далі по тексту - другий період користування кредитом).

Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від умов користування кредитом та становить:

Базова процентна ставка - 0,4900% в день, що застосовується протягом першого періоду користування кредитом (пп. 1.4.1.);

Основна процентна ставка 0,99% в день, що застосовується протягом другого періоду користування кредитом (пп. 1.4.2.);

Відповідно до реквізитів божника та п. 2.1. кредитного договору, кошти кредиту надаються Кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування/утримання:

- у розмірі 4 000,00 грн на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 , що емітована банком України (далі - платіжна картка);

- у розмірі 600,00 грн. на користь Кредитора з метою виконання зобов`язань з оплати комісії за надання кредиту, відповідно до п.1.6. Договору.

Отже, Кредитодавець свої зобов`язання за Кредитним договором виконав та надав Боржнику грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн, що були перераховані на платіжну картку Боржника як позичальника за Кредитним договором.

ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий Дім" підтвердило успішність наступної операції, згідно договору з ТОВ "Абекор" № 28122023/02А від 28.12.2023 р. та надало запитувану інформацію: ID платежу - 1608508644; сума - 4 000 грн; дата прийняття - 18.05.2025 4:23; номер замовлення - 9434e899-f5f5-46f79a87-c864c889ce29; номер картки - НОМЕР_2 .

В подальшому, 30 січня 2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "Абекор" та ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" було укладено договір факторингу № 30012026/1 (далі - договір факторингу), відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія "Абекор" відступило своє право вимоги за кредитним договором.

Відповідно до п. 1.1. договору факторингу, за цим договором Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.

Наступне відступлення Фактором Права вимоги третім особам за відповідним Реєстром прав вимог до цього Договору допускається не раніше ніж після повного виконання Фактором свого зобов`язання щодо сплати Клієнту 100% Ціни придбання (п. 1.2. договору факторингу).

За умовами п. 2.1.3. договору факторингу, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в дату підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.

На підтвердження факту набуття прав вимоги за кредитним договором, Кредитором додано до заяви про грошові вимоги до Боржника: копію договору факторингу з додатками; копію Акту прийому-передачі Реєстру прав вимог; копію платіжної інструкції щодо оплати за договором факторингу.

Поряд з цим, до матеріалів справи додано копію Витягу з Реєстру прав вимог № 1 від 30012026 від "30" січня 2026 року.

Таким чином, Кредитор набув право грошової вимоги до Боржника в загальній сумі 7553,20 грн, а саме : 4 000,00 грн - сума заборгованості за тілом; 2 953,20 грн - сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 600,00 грн - сума заборгованості за комісією за надання кредиту.

Однак, всупереч умовам кредитного договору Боржник не виконав своїх зобов`язань після відступлення права грошової вимоги. Боржником не здійснено жодного платежу щодо погашення існуючої заборгованості ні на рахунки кредитодавця, як первісного кредитора, ні на рахунки Кредитора по справі, що розглядається.

Також, у заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат Кредитора загалом становить 9 324,80 грн та складає :

- витрати, які Кредитор поніс у вигляді суми судового збору за подання заяви про грошові вимоги кредитора до боржника у розмірі 5 324,80 грн;

- витрат, які Кредитор очікує понести у зв`язку із розглядом цієї справи, що становить суму на професійну правничу допомогу, яка згідно умов договору про надання правової допомоги становить 4 000 грн.

Крім того, у заяві повідомлено, що відповідно до ч. 3 ст. 45 КУзПБ, Кредитор не має заінтересованості стосовно Боржника та Кредитор є незабезпеченим кредитором, адже заставне майно відсутнє.

На підставі викладеного, Заявник просить суд : визнати грошові вимоги кредитора - ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" до боржника, яким є Гнатенко Юрій в розмірі 35993,20 гривень заборгованості, 6 000,00 грн - штрафні санкції та судових витрат в розмірі 9324,80 гривень, з яких : 5 324,80 грн - судовий збір та 4 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу; включити грошові вимоги кредитора до боржника до реєстру вимог кредиторів.

Згідно повідомлення представника Боржника б/н від 02.04.2026 року про розгляд грошових вимог ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" у справі № 902/1616/25, до заяви кредитора додана заява на отримання фінансового кредиту, Паспорт споживчого кредиту, Графік погашення кредиту, договір про споживчий кредит № 1159963 (далі - договір) та Додатки до договору, які взагалі не містять посилання на підписання одноразовим ідентифікатором із зазначенням номеру.

Паспорт споживчого кредиту та графік погашення кредиту не мають підписів ні Кредитора, ні Позичальника (взагалі відсутні одноразові ідентифікатори, КЕП, ЕЦП та ін.).

Докази, які надані кредитором, безумовно не свідчать про те, що одноразовий ідентифікатор був використаний саме боржником, а не іншою особою.

Якщо для підписання абсолютно всіх кредитних документів використаний один і той самий одноразовий ідентифікатор, це свідчить про те, що споживач не ознайомився з паспортом споживчого кредиту до підписання кредитного договору, як це вимагається законодавством, а також споживач одномоментно направив заявку на отримання кредиту і підписав договір, що свідчить про порушення порядку укладення кредитного договору, встановленого Законом України "Про споживче кредитування".

Договір та додатки до нього підписані факсимільним відтворенням підпису директора та печатки первісного кредитора ТОВ "ФК "Незалежні Фінанси", водночас позичальником договір нібито підписаний одноразовим ідентифікатором, що суперечить вимогам ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Також, Кредитор не надав копію договору з ТОВ "ФК "Незалежні фінанси" №120523/1 від 12.05.2023 р., на який посилається у листі ТОВ "ФК "Контрактовий дім".

Даний лист не підтверджує перерахування будь-яких коштів на рахунок, зазначений в ній, тим більше цей документ не може слугувати доказом того, що даний рахунок належить Боржнику. Відповідно, лист не підтверджує отримання коштів Боржником.

Жодних платіжних інструкцій про перерахування коштів за кредитним договором Кредитор не надав.

Відповідно до виписки по картці НОМЕР_3 13 травня 2025 року було отримано 3 транзакції на суму 12 000,00 кожна із призначенням «Поповнення: CASH*#TRACEABLE #TRACEABL Картка: НОМЕР_3 ». Тобто, за цим призначенням надійшло 36 000,00 грн, що є суттєвою різницею від суми, зазначеної у листі ТОВ "ФК "Контрактовий Дім".

Крім того, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, штраф нарахований неправомірно і не підлягає стягненню з Боржника.

При цьому, умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Також, до заяви кредитора додані Паспорт споживчого кредиту підписаний одноразовим ідентифікатором 04:23 « 18» травня 2025 року/q03733/, кредитний договір №463194LP (далі - договір), підписаний іншим ідентифікатором t74133 / Ю.Ю. Гнатенко /04:23 « 18» травня 2025 року та Додатки до кредитного договору нібито підписані цим же ідентифікатором.

Докази, які надані кредитором, безумовно не свідчать про те, що одноразовий ідентифікатор був використаний саме боржником, а не іншою особою.

Відсутність логів, записів про відправку коду чи IP-адреси позбавляє кредитора можливості довести факт волевиявлення позичальника, що є порушенням вимог ст. 207, 639 ЦК України та закону "Про електронну комерцію".

Водночас, Кредитором не надано копію договору з ТОВ «Абекор» № 28122023/02А від 28.12.2023 р., на який посилається у листі ТОВ "ФК "Контрактовий дім".

Даний лист не підтверджує перерахування будь-яких коштів на рахунок, зазначений в ній, тим більше цей документ не може слугувати доказом того, що даний рахунок належить Боржнику. Відповідно, лист не підтверджує отримання коштів Боржником.

Як вбачається з виписки АТ "Універсал Банк" за карткою НОМЕР_2 - 18 травня 2025 року було єдине зарахування, але не від ТОВ "ФК "Абекор" або від ТОВ "ФК "Контрактовий дім". Відправником коштів є "CASH2CARD A2C EASYCASH". Водночас, 19.05.2025 року від того самого відправника надійшли кошти в розмірі 4 000,00 грн.

Також, із розрахунку заборгованості первісного кредитора за кредитним договором 463194LP від 18.05.2025 р., невідомо із розрахунку нарахування первісним кредитором "Нарахування на прострочене тіло, грн" яке має кінцеву суму станом на 05 серпня 2025 року 2 049,50 грн.

Окрім того, Боржник не був повідомлений про перехід до нового кредитора прав у зобов?язанні, не має доказів такого переходу, і такі докази не додані до заяви про грошові вимоги до боржника.

Щодо наданого кредитором суду Витягу з реєстру боржників №1 від 30.01.2026 року до Договору факторингу № 30012026 від « 30» січня 2026 року, то цей документ є неповним. Кредитор це обґрунтовує виконанням вимог Закону України «Про захист персональних даних», однак 1) такий документ не захищений від правок, отже перевірка автентичності та відсутності викривлень та виправлень неможлива; 2) незрозуміло, ким виготовлений такий витяг - він містить факсимільне відтворення підписів та печаток керівників первісного та вторинного кредитора. Піддаємо сумніву виготовлення такого витягу керівниками ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП», при цьому інших відміток про засвідчення цей документ не містить; 3) вищеперераховане та загальна форма цього витягу надає Боржнику підстави піддавати сумнівам як факт відступлення права вимоги до боржника за Реєстром боржників № 1 від 30.01.2026 року до Договору факторингу №30012026 від « 30» січня 2026 року, так і факт відступлення права вимоги до нього на користь ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» загалом. Тому такий документ не може підтверджувати відступлення прав вимоги за зобов`язаннями Боржника.

У Витязі з реєстру боржників повне неспівпадіння по даті та номеру укладеного договору факторингу, що доводить сумнівність до оформлення даного документа.

Також, Кредитор надав договір № 18092025 від 18.09.2025 року. Водночас, договором не встановлений чіткий предмет договору. Не можливо встановити дійсність надання послуг щодо справи 902/1616/25.

Пункт 3.1. договору № 18092025 від 18.09.2025 року передбачає, що Клієнт оплачує Адвокату послуги шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Адвоката протягом 10 днів з дня прийняття рішення суду щодо завершення процедури реструктуризації боргів боржника або закриття провадження у справі. Якщо після направлення Адвокатом заяви про грошові вимоги до суду, спір між Клієнтом та боржником клієнта було врегульовано, вважається, що Адвокат надав послуги у повному обсязі по конкретній справі.». По-перше - процедура реструктуризації триває до виконання зобов?язань за затвердженим планом реструктуризації (може тривати до 60 місяців). По-друге - даний пункт договору доводить відсутність підстав для стягнення коштів, які не були сплачені.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 не визнає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ел.Ен.Груп" у справі № 902/1616/25 в повному обсязі.

Відповідно до повідомлення арбітражного керуючого Бігдана О.А. б/н від 16.04.2026 року про розгляд грошових вимог ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" у справі №902/1616/25, 13.05.2025 р. на належний ОСОБА_1 картковий рахунок НОМЕР_3 , відкритий в АТ "Райффайзенбанк", зараховано три транзакції, в сумі 12000,00 грн кожна, із призначенням "Поповнення: CASH*#TRACEABLE #TRACEABL Картка: НОМЕР_3 ".

Отже, з наведеної виписки неможливо встановити осіб, які здійснили наведені транзакції. У зв`язку із чим, з метою встановлення такої особи, керуючим реструктуризацією боргів на адресу АТ "Райффайзенбанк" направлений запит про надання відповідної інформації (копія запиту та підтвердження направлення додається). На цей час відповіді не отримано.

Також, наведений первинним кредитором в договорі перелік послуг, за які Боржник мав сплатити комісію в розмірі 25,00% від суми кредиту, є, по-перше, суто формальним та таким, що не містить реальних витрат кредитора, пов`язаних із видачою кредиту. Адже, незрозумілим є, які реальні послуги можуть охоплюватися такими термінами, як підготовка та організація видачі кредиту. Оскільки, зазначені дії кредитодавця є елементом виключної діяльності кредитора в якості фінансової установи, та надаються автоматично під час оброблення заявки позичальника на видачу кредиту. Крім того, розмір такої комісії безумовно не може складати чверть від суми кредиту.

При цьому, з наданих Кредиторів документів не вбачається отримання Боржником інформації, визначеної ч. 1 ст. 11 закону, більш, ніж один раз на місяць. У зв`язку із чим можливо стверджувати, що Боржник не мав потреби в отриманні додаткових послуг первинного кредитора за обслуговування кредиту, вказаних в договорі. У зв`язку із чим, умова договору № 1159963 про комісію за видачу кредиту є нікчемною згідно до приписів ч. 5 ст. 12 закону "Про споживче кредитування".

Крім того, згідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відсутні правові підстави як для застосування первинним кредитором штрафу до Боржника, так і для передання права вимоги за таким штрафом до Кредитора.

Отже, відповідно до наведених фактів та обставин, відсутні належні докази отримання Кредитором від ТОВ "ФК "Незалежні фінанси" права вимоги до Боржника, що ґрунтуються на умовах договору № 1159963, в розмірі 34 440,00 грн.

Також, Кредитором, не надані належні докази укладення договору № 463194LP в електронному вигляді: не надано доказів реєстрації Боржника у інформаційно- телекомунікаційної системі первинного кредитора; наявності Особистого кабінету Боржника в зазначеній інформаційно-телекомунікаційної системі; передання первинним кредитором Боржнику одноразового ідентифікатору засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, для підписання договору в електронному вигляді тощо.

В свою чергу, керуючим реструктуризацією боргів на адресу АТ "Універсал Банк" направлений запит про надання відповідної інформації (копія запиту додається). Згідно відповіді банку, відмовлено у наданні такої інформації (копія відповіді надається). У зв`язку із чим, керуючий реструктуризації боргів звернувся із клопотанням до господарського суду щодо витребування доказу по справі згідно з ухвалою суду.

Крім того, щодо нарахованої первинним кредитором комісії за видачу кредиту, арбітражний керуючий вказує, що умовами договору № 463194LP не визначений перелік додаткових послуг кредитодавця, за які Боржник має сплатити вказану комісію. У зв`язку із чим, умова договору № 463194LP про комісію за видачу кредиту є нікчемною згідно приписів ч. 5 ст. 12 закону "Про споживче кредитування".

Отже, керуючий реструктуризацією стверджує, що відповідно до наведених фактів та обставин, відсутні належні докази отримання Кредитором від ТОВ "ФК "Абекор" права вимоги до Боржника, що ґрунтуються на умовах договору № 463194LP, в розмірі 7 553,20 грн.

З огляду на зазначене вище, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ел.Ен.Груп" до ОСОБА_1 у справі № 902/1616/25, не визнані керуючим реструктуризацією боргів в повному обсязі.

За змістом пояснення арбітражного керуючого Бігдана О.А. б/н від 22.05.2026 року щодо заяви кредиторської заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" у справі №902/1616/25, як вбачається з відповіді АТ "Універсал Банк" на виконання ухвали господарського суду, наявної в матеріалах справи, враховуючи те, що платіж проведено не по реквізитам, а через платіжну систему, у Банку відсутня інформація, щодо відправника, що позбавляє можливості ідентифікувати особу, яка здійснила вказаний платіж.

Крім того, як вбачається з відповіді АТ "Райффайзенбанк" на запит керуючого реструктуризацією боргів (копія додається), також неможливо встановити осіб, які 13.05.2025р. здійснили перерахування коштів на користь Боржника.

Відповідно до наведеного, на цей час в матеріалах справи відсутні докази перерахування кредитних коштів від первинних кредиторів на користь Боржника.

Згідно додаткових пояснень ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 15.06.2026 року по справі № 902/1616/25, боржник зазначав в своїй заяві про відкриття провадження про власну неплатоспроможність про факт наявності даних кредитних договорів і заборгованості за ними, а саме в :

- Наданому в матеріали справи списку кредиторів: стрічка 6 списку кредиторів щодо Кредитного договору № 463194LP укладеного 18.05.2025 року між боржником та ТОВ «ФК «Абекор» із позначкою загальної суми заборгованості за даним кредитом 7553,20 грн - сумою, що і була заявлена наразі кредитором до визнання за даним кредитним договором;

- Наданому в матеріали справи списку кредиторів: стрічка 31 списку кредиторів щодо договору про споживчий кредит № 1159963 укладеного 13.05.2025 року між боржником та ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси», де зазначено кредитором вже ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» із позначкою загальної суми заборгованості за даним кредитом 34 400,00 грн - сумою, що і була заявлена наразі кредитором до визнання за даним кредитним договором.

Також, долучено в матеріали справи відповідь первісного кредитора ТОВ «ФК «Абекор» № 04/09-01 від 04 вересня 2025 року на такий адвокатський запит, в якій підтверджено наявність двох кредитних договорів укладених з боржником і надано - кредитний договір ТОВ «ФК «Абекор» № 463194LP від 18.05.2025 року; Картку обліку договору надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №463194LP від 18.05.2025 р. ТОВ «ФК «Абекор» із зазначенням суми заборгованості в загальному розмірі 7 553,20 грн.

З огляду на вищевикладене, заперечення представника боржника та арбітражного керуючого факту укладеності даних кредитних договорів є незмістовними та такими, що вводять суд та учасників справи в оману, зазначаючи про відсутність таких та невизнання боржником наявності таких, суперечачи доказам, які самими же і було надано в матеріали справи.

Крім того, Кредитор надав належні докази про факт укладення кредитних договорів дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, шляхом надсилання Кредитором на телефонний номер Боржника одноразового ідентифікатора для підписання даних документів та нібито підписано введенням Боржником Електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), а саме:

- Log file за кредитним договором № 463194LP від 18.05.2025 року ТОВ «ФК «Абекор», де чітко відображено посекундно алгоритм/хронологію дій сторін договору щодо його погодження та підписання як кредитодавцем, так і самим боржником;

- Інформація з електронного файлу (LogFile застосування коду) ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» щодо підтвердження підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір у формі електронного правочину № 1159963 від 13.05.2025, де відображено дату та час посекундно підписання та погодження сторонами даного кредитного договору.

У кожному документі (кредитних договорах, паспортах кредиту тощо) наявний відповідний електронний підпис одноразовим ідентифікатором боржника, генерування та надання яких підтверджено зазначеними документами та наданими лог-файлами з інформацією про послідовність дій фінансової установи (Кредитора) та споживача в ІТС при підписанні кредитних договорів.

Також, доданий до заяви про грошові вимоги документ на підтвердження факту переказу грошових коштів Боржнику є належним, допустимим та достатнім доказом перерахування грошових коштів у сумі кредиту, має статус первинного документу та може бути використаний під час регулювання спірного питання, а тому, твердження щодо, нібито, не доведення кредиторських вимог в частині отримання Боржником грошових коштів у сумі кредиту, є таким, що не відповідає дійсності, а такі висновки зроблені з порушенням норм чинного законодавства України.

Крім цього, в підтвердження правовідносин між ТОВ «ФК «Абекор» та ТОВ «ФК «Контрактовий дім» додано Витяг з договору № 28122023/02А про надання послуг з приймання та переказу платежів від 28.12.2023 року. Договір платіжного оператора з ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» не надано первісним кредитором з причин ризику розкриття таємниці договору тощо.

Разом з тим, перерахування коштів відображено також у відповідях відповідних банків, а саме:

- По ТОВ «ФК «Абекор»: На картковий рахунок платіжної картки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) був зарахований платіж у сумі 4000,00 грн 18.05.2025 р.;

- По ТОВ «ФК «Незалежні фінанси»: випискою підтверджено видачу 13.05.2025 року суми кредиту в розмірі 12 000,00 грн.

Щодо посилання на невстановлення осіб, якими видано кредитні кошти, то Заявник зауважує, що таке є незмістовним та абсурдним, з огляду на те, що, зокрема, в виписці банку та у довідках про видачу кредитних коштів є повний збіг по: даті, сумі, годинах, хвилинах і секундах: 13.05.2025 5:43 (щодо кредитних коштів ТОВ «ФК «Незалежні фінанси»); 18.05.2025 4:23 (щодо кредитних коштів ТОВ «ФК «Абекор»).

Поряд з цим, кредитні кошти перераховані за номером карток Боржника, які він особисто зазначив при укладенні кредитних договорів.

Також, розміри комісій вказані у відповідних договорах.

З відповідними розмірами та сумами платежів за кредитним договором боржник погодився, підписавши договір тощо. Ці суми не викликали зі сторони боржника заперечень, визначені договором платежі ним сплачувалися, претензій щодо вказаних сум у період кредитування від боржника не надходило.

Посилання арбітражного керуючого на наявність комісії в 25% взагалі не має жодного підгрунтя та дійсності не відповідає.

Разом з тим, кредитором помилково через технічний збій не було долучено до заяви про грошові вимоги до боржника копії договору факторингу з ТОВ «ФК «Незалежні фінанси», який надається наразі.

Водночас, Боржнику відомо про те, що право вимоги відступлено до ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп», адже саме ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» зазначено ним в списку кредиторів.

Також, Боржнику надано докази переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні, що відповідно до ст. 517 ЦК України є достатнім для права вимоги з боку ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп», адже боржник має змогу ознайомлюватися через систему «Електронний суд» з документами, наданими Кредитором до заяви про грошові вимоги кредитора до боржника.

Окрім цього, в договорі про надання правової допомоги № 18092025 від 18.09.2025 р. зафіксовано розмір гонорару у розмірі 7 000,00 грн - складання заяви про кредиторські вимоги боржників або за згодою сторін 1000 грн на 1 годину. Адвокатом обрано найбільш співмірну вартість за опрацювання документів, наданих клієнтом та складання і подання заяви до суду в розмірі 4 000 грн (до матеріалів справи додано договір про надання правничої допомоги, Акт наданих послуг, Додаток та Детальний опис робіт).

Отже, вимога про компенсацію витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн є законною, документально підтвердженою та дозволяє дотриматись принципу змагальності, закріпленому у статті 13 Господарського процесуального кодексу України.

Також, з огляду на приписи Закону України № 3498-IX та лист Національного Банку України № 14-0004/12907 від 19.02.2024, нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених кредитними договорами про споживчий кредит, є правомірними та підлягають сплаті Боржником.

Враховуючи вказане, Заявник просить суд визнати грошові вимоги кредитора - ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» до боржника, яким є ОСОБА_1 , у повному обсязі та включити їх до реєстру вимог кредиторів.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вказувалось вище, 09.02.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 19.03.2026 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1616/25, надійшла до суду 19.03.2026 року за вх. № 01-32/416/26 (сформована в системі "Електронний суд" - 19.03.2026), тобто поза межами визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.

Слід зазначити, що згідно ч. 4 ст. 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 13.05.2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "Незалежні Фінанси" (Кредитодавець / Товариство) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір про споживчий кредит № 1159963 (копія наявна у справі), на описаних вище умовах.

Також, цим договором передбачено, що цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п. 6.1.).

Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного оговору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається Товариством електронним повідомленням на мобільний телефонний номер Позичальника (SMS) або у месенджери, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність - комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер) для підписання цього Кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене Позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток, месенджери. На Договір накладається електронний підпис уповноваженого працівника Кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, що визначає дату та час укладення Договору. Після укладення цей Кредитний договір надається (надсилається) Позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено Позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими Позичальником Товариству. За зверненням Позичальника Товариство може повторно надати (надіслати) укладений кредитний договір на електронну скриньку Позичальника та/або виготовити і надіслати на поштову адресу Позичальника засвідчену Кредитодавцем копію цього Договору в паперовому вигляді, за письмовим зверненням Позичальника (п. 6.2. договору про споживчий кредит №1159963 від 13.05.2025 року).

Також, судом встановлено, що 18.05.2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "Абекор" (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено кредитний договір № 463194LP, якими крім зазначених вище умов, передбачені, зокрема, також такі умови :

Цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі Сторони Кредитора електронним підписом, в Особистий кабінет Позичальника для ознайомлення та підписання.

Електронний підпис Кредитора створюється на Договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Кредитора та відтиску печатки Кредитора, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим Сторонами в укладеному Договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Позичальника, що створений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Кредитора для кожного разу використання та направляється Позичальнику на номер мобільного телефону повідомлений останнім Кредитору в ІКС Кредитора/зазначений в цьому Договорі. Введення Позичальником коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Позичальника на Договорі та вважається направленням Кредитору повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

На укладений між Сторонами Договір накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Кредитора із кваліфікованою електронною позначкою часу, далі по тексту Договору - оригінальний примірник Договору. У випадках дозволених законодавством, на укладений між Сторонами Договір може бути накладено електронний підпис уповноваженого працівника Кредитора, що базується на сертифікаті відкритого ключа, виданого кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг без відомостей про те, що особистий ключ зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки (п. 10.1.).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє протягом строку, вказаного в п. 1.3. Договору(включно), з урахуванням всіх додаткових угод на продовження строку, а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за Договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, Договір продовжує діяти до повного виконання Позичальником зобов`язань за ним (п. 10.2.).

Також, Заявником долучені до кредиторської заяви, зокрема, копії таких документів:

- Додаток № 1 до договору про споживчий кредит № 1159963 від 13.05.2025 року (Графік платежів);

- Додаток № 2 до договору про споживчий кредит № 1159963 від 13.05.2025 року (Заява на отримання кредиту № 1159963 від 13.05.2025);

- Додаток № 3 до договору про споживчий кредит № 1159963 від 13.05.2025 року (Додаткові контактні дані Позичальника для взаємодії за Кредитним договором);

- Паспорт споживчого кредиту (Кредитодавець - ТОВ "Фінансова компанія "Незалежні Фінанси";

- Графік платежів до паспорту споживчого кредиту № 1159963;

- Інформаційне повідомлення споживача (підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором t74133 / Ю.Ю. Гнатенко / 04:23 « 18» травня 2025 року);

- Додаток 1 до Примірного кредитного договору № 463194LP від « 18» травня 2025 року (Графік платежів, підписано Гнатенком Ю.Ю. електронним підписом одноразовим ідентифікатором t74133 / Ю.Ю. Гнатенко /04:23 « 18» травня 2025 року);

- Паспорт споживчого кредиту (Кредитодавець - ТОВ «Фінансова компанія «Абекор»; підписано Гнатенком Ю.Ю. електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 04:23 « 18» травня 2025 року/q03733/).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За змістом п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні : електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Згідно п. 11, п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування", Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.

Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.

За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв`язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.

Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із змісту вказаного вище договору про споживчий кредит № 1159963 від 13.05.2025 року, у верхній частині цього договору зазначено, що зі сторони ТОВ "Фінансова компанія "Незалежні Фінанси" договір підписано ОСОБА_2 , сертифікат 2473190800000000000000000000000000000001, а зі сторони Позичальника - ОСОБА_1 договір підписано одноразовим ідентифікатором 665869, 13.05.2025 05:43), що узгоджується із наведеними умовами цього договору та нормами Закону України "Про електронну комерцію".

Поряд з цим, в матеріалах справи наявна Інформація з електронного файлу (Log file застосування коду) щодо підтвердження підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір у формі електронного правочину № 1159963 від 13.05.2025 року.

Слід зазначити, що підписання ТОВ "Фінансова компанія "Незалежні Фінанси" електронним підписом уповноваженого працівника Кредитодавця, а також підписання Позичальником - ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, згаданого вище договору про споживчий кредит, узгоджується із умовами пунктів 6.1., 6.2. даного договору та описаними вище нормами законодавства.

При цьому, Заявником долучено до заяви протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 17.03.2026 (час : 10:51:01), з якого вбачається, що договір підписано ОСОБА_2 (директор ТОВ "Фінансова компанія "Незалежні Фінанси") - час підпису (підтверджено кваліфікованою позначкою часу для підпису від Надавача): 05:43:18, 13.05.2025 року, серійний номер сертифікату 2473190800000000000000000000000000000001, який є тотожний до номеру сертифікату зазначеного на договорі про споживчий кредит № 1159963 від 13.05.2025 року.

Відтак, твердження представника Боржника про не підписання договору саме 13.05.2025 року, спростовується вищевказаним.

Також, судом встановлено, що згідно розділу 11 "Реквізити та підписи сторін" кредитного договору № 463194LP від 18.05.2025 року, даний договір зі сторони Кредитора - ТОВ "ФК "Абекор" підписано та скріплено печаткою ТОВ "ФК "Абекор" - директор ОСОБА_3 , а зі сторони Позичальника - ОСОБА_1 договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором: t74133 / Ю.Ю. Гнатенко /04:23 « 18» травня 2025 року, що також узгоджується із вказаними вище нормами Закону України "Про електронну комерцію" та умовами даного договору.

Більше того, в матеріалах справи наявна роздруківка Log file за кредитним договором №463194LP від 18.05.2025 року, в якому відображення інформація щодо підписання Боржником кредитного договору його електронним підписом одноразовим ідентифікатором 18.05.2025 року о 04:23:35 год..

З огляду на викладене, описані вище заперечення представника Боржника щодо укладання договору про надання фінансового кредиту № 1159963 від 13.05.2025 року та договору про надання фінансового кредиту № 463194LP від 18.05.2025 р., спростовуються вищенаведеними нормами законодавства та наявними у справі доказами.

Також, твердження представника Боржника про те, що докази, які надані кредитором, безумовно не свідчать про те, що одноразовий ідентифікатор був використаний саме боржником, а не іншою особою, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені відповідними доказами.

Отже, зважаючи на викладене, суд, надавши оцінку описаним вище договору про споживчий кредит № 1159963 від 13.05.2025 року та кредитному договору № 463194LP від 18.05.2025 року, дійшов висновку, що останні за свою правовою природою та викладеними у них умовами є кредитними договорами, які укладені у відповідності, зокрема, до Закону України "Про електронну комерцію".

При цьому, судом встановлено, що ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий Дім" повідомило листом № 21571 від 17.03.2026 року (копія наявна у справі) ТОВ "Фінансова компанія "Незалежні Фінанси" про успішність наступної операції, згідно договору з ТОВ "ФК "Незалежні фінанси" № 120523/1 від 12.05.2023 р., а саме : № Транзакції 1605647839; сума - 12000 грн; дата прийняття - 13.05.2025 5:43; номер договору 1159963; ПІБ клієнта - ОСОБА_1 ; номер картки - НОМЕР_3 ; статус - успіх.

Принагідно, суд звертає увагу на те, що згадана вище у цьому листі ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий Дім " картка номер НОМЕР_3 , вказана у п. 2.1. договору про споживчий кредит № 1159963 від 13.05.2025 року, як картка Позичальника 414950XXXXXX8135.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий Дім" повідомило листом № 20495 від 16.02.2026 року (копія наявна у справі) ТОВ "Фінансова компанія "Абекор" про успішність операції, згідно договору з ТОВ "АБЕКОР" №28122023/02А від 28.12.2023 р., а саме : № Транзакції 1608508644; сума - 4 000 грн; дата прийняття - 18.05.2025 4:23; номер замовлення - 9434e899-f5f5-46f7- 9a87-c864c889ce29; номер картки - НОМЕР_2 ; статус - успіх.

При цьому, суд зважає на те, що вказана вище у цьому листі ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий Дім" картка номер НОМЕР_2 , вказана у п. 2.1. кредитного договору № 463194LP від 18.05.2025 року, як платіжна картка Позичальника НОМЕР_2 .

Також, судом встановлено, що відповідні листи № 21571 від 17.03.2026 року та №20495 від 16.02.2026 року підписані електронним підписом та скріплені електронною печаткою ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий Дім" у сервісі "Вчасно".

Відповідно до п. 53, п. 94 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні послуги", переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.

Фінансова установа, що має право на надання платіжних послуг, - небанківська фінансова установа, що не має статусу платіжної установи або установи електронних грошей та має право надавати окремі фінансові платіжні послуги, перелік яких визначений законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про платіжні послуги" передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Згідно ч. 3 ст. 31 Закону України "Про платіжні послуги", якщо платіжна операція ініціюється через надавача послуги з ініціювання платіжної операції, надавач послуги з ініціювання платіжної операції негайно після ініціювання платіжної операції зобов`язаний надати платнику та отримувачу (за потреби) таку інформацію: 1) підтвердження про успішне ініціювання платіжної інструкції надавачем платіжних послуг з обслуговування рахунку платника; 2) відомості (посилання на них), які дають змогу платнику та отримувачу ідентифікувати платіжну операцію, а також отримувачу - ідентифікувати платника, та будь-які відомості, що супроводжують платіжну інструкцію; 3) суму платіжної операції; 4) суму всіх комісійних винагород надавача послуг з ініціювання платіжної операції, які будуть стягнуті з користувача під час виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо).

Надавач послуги з ініціювання платіжної операції також зобов`язаний забезпечити надання відомостей (посилання на них) про платіжну операцію надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника.

Відповідно до підпунктів 8, 11 п. 3 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 164 (далі - Положення), документ за операцією з використанням платіжних інструментів (квитанція) - документ, що підтверджує результат ініціювання операції з використанням платіжного інструменту.

Електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.

За змістом пунктів 153, 157, 158, 159 Положення, документи за операціями з використанням платіжних інструментів можуть бути в паперовій та/або електронній формі.

Документи за операціями з використанням платіжних інструментів: 1) складаються та друкуються державною мовою; 2) можуть бути складені іншою мовою за домовленістю сторін відповідно до законодавства України або якщо платіжний пристрій дає користувачу технічну можливість здійснити вибір мови.

Паперова квитанція може не оформлятися в разі дотримання однієї з таких умов: 1) розрахунки за товари (послуги) здійснюються держателем на суму до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 2) держатель відмовився від її отримання; 3) таке право передбачене правилами відповідної платіжної системи (для платіжних інструментів, що використовуються для здійснення операцій у платіжній системі); 4) суб`єктом господарювання надано держателю встановлений законодавством України розрахунковий документ, який містить обов`язкові реквізити, що визначені для квитанції; 5) іншим надавачем платіжних послуг надано держателю документ, який підтверджує ініціювання платіжної операції через цього надавача та містить обов`язкові реквізити, що визначені для квитанції; 6) емітент не надав дозволу на проведення операції з використанням платіжного інструменту.

Документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Згідно п. 10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого Постановою Правління Національного банку України 03.11.2021 № 113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХХХ******ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Суд, надавши оцінку, згаданим вище листам ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий Дім" № 21571 від 17.03.2026 року та № 20495 від 16.02.2026 року, дійшов висновку, що останні містять відомості, передбачені описаними вище нормами законодавства, які вказують про перерахування на платіжні картки Боржника, а саме : № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 грошових коштів в сумі 12 000,00 грн та в сумі 4 000,00 грн відповідно за договором про споживчий кредит № 1159963 від 13.05.2025 року та за кредитним договором № 463194LP від 18.05.2025 року.

Разом з цим, судом встановлено, що згідно долученої до листа АТ "Райффайзен Банк" №81-15-9/8089-БТ від 12.05.2026 року Виписки по рахунку НОМЕР_8 , банківська картка (№ НОМЕР_3 ), що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за 13.05.2025 р., на відповідну картку 13.05.2025 о 5:43 год. зараховано переказ в сумі 12 000,00 грн.

Принагідно, суд зважає на те, що зазначені у цій виписці дата і час - 13.05.2025 о 5:43 год. зарахування переказу на суму 12 000,00 грн, є тотожними до дати і часу прийняття - 13.05.2025 - 5:43 перерахування відповідної суми коштів на картку Боржника - НОМЕР_3 , які вказані у листі ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий Дім" №21571 від 17.03.2026 року.

Крім того, у наданому суду листі АТ "Універсал Банк" № БТ/Е-17256 від 29.04.2026 року повідомлено про наступне.

На картковий рахунок платіжної картки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) був зарахований платіж у сумі 4 000,00 грн 18.05.2025 р..

Враховуючи те, що платіж проведено не по реквізитам, а через платіжну систему, у Банку відсутня інформація, щодо відправника, що позбавляє можливості ідентифікувати особу, яка здійснила вказаний платіж.

Разом з цим, судом встановлено, що до повідомлення представника Боржника б/н від 02.04.2026 року долучено Виписку про рух коштів по картці № НОМЕР_2 від 01.04.2026 року за період з 01.01.2025 по 31.12.2025, з якої вбачається, що 18.05.2025 о 04:23:44 год. зараховано переказ в сумі 4 000,00 грн.

Водночас, вказана у даній виписці дата і час - 18.05.2025 о 04:23:44 год. зарахування переказу на суму 4 000,00 грн, є тотожними до дати і часу прийняття - 18.05.2025 4:23 перерахування відповідної суми коштів на картку Боржника - НОМЕР_2 , які вказані у листі ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий Дім" № 20495 від 16.02.2026 року.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що згідно долученого Боржником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Списку кредиторів та боржників ОСОБА_1 станом на 18.11.2025 року, за порядковим номером 6 вказано Кредитора - ТОВ "Фінансова компанія "Абекор" (договір від 18.05.2025 р., сума боргу за кредитною історією 7 553,20 грн) та за порядковим номером 31 вказано Кредитора - ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (договір від 13.05.2025 р., сума боргу за кредитною історією 34 440,00 грн).

Так, відповідно до наявної у справі інформації УБКІ станом на 18.11.2025 року щодо ОСОБА_1 , наявні відомості, зокрема, щодо кредитної історії Боржника із Кредитором - ТОВ "Фінансова компанія "Абекор" (кредитний договір № 463194LP від 18.05.2025 р.; сума кредиту - 4 600,00 грн; прострочена заборгованість 7 553,20 грн) та із Кредитором - ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (договір № 1159963 від 13.05.2025 року; сума кредиту - 12 000,00 грн; прострочена заборгованість 34 440,00 грн; куплений - договір факторингу).

Отже, зважаючи на описані вище обставини, матеріалами справи у їх сукупності, підтверджується укладення між ТОВ "Фінансова компанія "Незалежні Фінанси" (Кредитодавець / Товариство) та ОСОБА_1 (Позичальник) договору про споживчий кредит № 1159963 року від 13.05.2025 р., а також укладення між ТОВ "Фінансова компанія "Абекор" (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) кредитного договору № 463194LP від 18.05.2025 р. та надання цими Товариствами кредитів згідно цих договорів Позичальнику у сумі 12 000,00 грн і в сумі 4 000 грн відповідно.

Разом з цим, заперечення представника Боржника та керуючого реструктуризацією про те, що Боржником не були отримані грошові кошти від ТОВ "Фінансова компанія "Незалежні Фінанси" та від ТОВ "Фінансова компанія "Абекор" згідно описаних вище договорів, спростовуються вищевказаним та наявними у справі доказами.

Також, судом встановлено, що 19.09.2025 р. між ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (Фактор) ТОВ "Фінансова компанія "Незалежні Фінанси" (Клієнт) укладено договір факторингу № 19092025 (копія наявна у справі), на описаних вище умовах.

При цьому, згідно п. 4.1. цього договору факторингу, загальна сума Прав вимоги, що відступається за відповідним Реєстром, Ціна придбання та Одинична ціна визначаються окремо для кожного Реєстру і вказується в таких Реєстрах.

Відповідно до п. 10.1. даного договору факторингу, Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення їх печатками (за умови використання) і діє до « 31» грудня 2025 року, а в частині виконання зобов`язань, до повного виконання Сторонами зазначених зобов`язань.

Слід зазначити, договір факторингу № 19092025 від 19.09.2025 р. підписано і скріплено електронними печатками ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" та ТОВ "ФК "Незалежні Фінанси" через сервіс "Вчасно", що підтверджується наявною у справі відповідною роздруківкою.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" було перераховано ТОВ "ФК "Незалежні Фінанси" грошові кошти в сумі 2 561 157,48 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 753 від 19.09.2025 р. із призначенням платежу : оплата згідно договору факторингу № 19092025 від 19.09.2025 р., без ПДВ.

Водночас, згідно Витягу з Реєстру боржників № 1 від 19.09.2025 р. до договору факторингу № 19092025 від 19.09.2025 р. (копія наявна у справі), який підписано та скріплено печатками ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" і ТОВ "ФК "Незалежні Фінанси", за порядковим № 1530 вказано Боржника - ОСОБА_1 (договір № 1159963 від 13.05.2025 р., основна сума боргу - 12 000,00 грн; сума простроченої заборгованості по комісії за надання кредиту - 3 000,00 грн; сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту - 13 440,00 грн; сума заборгованості по неустойці - 6 000,00 грн). Загальна сума заборгованості 34 440,00 грн.

Також, судом встановлено, що 30.01.2026 року між ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (Фактор) та ТОВ "Фінансова компанія "Абекор" було укладено договір факторингу № 30012026/1 (копія наявна у справі), яким, окрім описаних вище умов, передбачені, серед іншого, і такі умови :

Сторони домовились, що Ціна придбання сплачується частинами. Платіж поділяється на чотири рівні частини, кожна з яких становить 25% Ціни придбання. Оплата здійснюється в наступному порядку та строки: 25% Ціни придбання в строк (термін) до « 07» лютого 2026 року; 25% Ціни придбання в строк (термін) до « 06» березня 2026 року; 25% Ціни придбання в строк (термін) до « 07» квітня 2026 року; 25% Ціни придбання в строк (термін) до « 07» травня 2026 року (п. 4.2.).

Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення їх печатками і діє до « 07» травня 2026 року, а в частині виконання зобов`язань, до повного виконання Сторонами зазначених зобов`язань (п. 10.1.).

Також, 30.01.2026 р. між ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" та ТОВ "ФК "Абекор" обопільно скріплено електронними печатками і підписано через сервіс "Вчасно" Акт приймання-передачі документів за договором факторингу № 30012026/1 від 30.01.2026 р. (копія наявна у справі).

Водночас, згідно Витягу з Реєстру прав вимог № 1 від 30.01.2026 р. до договору факторингу № 30012026/1 від 30.01.2026 р. (копія наявна у справі), який підписано та скріплено печатками ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" і ТОВ "ФК "Абекор", за порядковим № 4204 вказано Боржника - ОСОБА_1 (договір № 463194LP від 18.05.2025 р., сума заборгованості за тілом кредиту - 4 000,00 грн; сума заборгованості по процентам за користування кредитом - 2 953,20 грн; сума заборгованості за комісією - 600,00 грн). Загальна сума заборгованості 7 553,20 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" було перераховано ТОВ "Фінансова компанія "Абекор" грошові кошти в сумі 642 253,42 грн та в сумі 636 019,92 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, а саме : №1197 від 09.02.2026 р. та № 1283 від 09.03.2026 р., із призначенням платежу : оплата згідно з договором факторингу № 30012026 від 30.01.2027 р., без ПДВ.

Принагідно, суд звертає увагу на те, що матеріали цієї справи не містять доказів щодо оспорювання чи недійсності зазначених вище договорів факторингу.

Отже, наявними у справі доказами у їх сукупності, підтверджується набуття ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" права вимоги до боржника - ОСОБА_1 по зазначеним вище договору про споживчий кредит № 1159963 від 13.05.2025 року та кредитному договору № 463194LP від 18.05.2025 року, які укладені останнім із ТОВ "Фінансова компанія "Незалежні Фінанси" та ТОВ "Фінансова компанія "Абекор" відповідно.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1077 ЦК України (в редакції на момент укладення договорів факторингу), за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України (в редакції на момент укладення договорів факторингу), предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 1079 ЦК України (в редакції на момент укладення договорів факторингу), сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2024 року, на підтвердження набуття своїх прав за правочином, новий кредитор має подати відповідні первинні документи, що засвідчують дійсність переданої вимоги та їх розмір, зокрема, відповідні кредитні та забезпечувальні договори, також платіжні документи (подібна правова позиція наводилася Касаційним господарським судом, зокрема, у постановах від 19.09.2023 у справі № 910/14130/16, від 30.11.2023 у справі №916/3711/20).

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.12.2021 року у справі № 911/3185/20, Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012.

Отже, враховуючи викладене, суд, надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов висновку, що Заявник - ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" на підставі описаних вище договорів факторингу набуло від ТОВ "Фінансова компанія "Незалежні Фінанси" та від ТОВ "Фінансова компанія "Абекор" відповідні права вимоги до Боржника - ОСОБА_1 щодо заборгованості, яка виникла на підставі договору про споживчий кредит №1159963 від 13.05.2025 року та на підставі кредитного договору № 463194LP від 18.05.2025 року.

При цьому, суд зважає на те, що матеріали справи не містять доказів повідомлення ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" Боржника про перехід до цього Товариства права вимоги заборгованості, яка виникла на підставі зазначених кредитних договорів.

Згідно ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 518 ЦК України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.07.2025 року у справі № 910/2578/24, колегія суддів акцентує увагу, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки, не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів. Тому внаслідок відступлення права вимоги, за відсутності в імперативній нормі приватного права заборони на відступлення (купівлю-продаж, міну, дарування майнових прав) права вимоги, не відбувається будь-якого порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу боржника, що є необхідним для застосування конструкції оспорювання правочину.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.07.2025 року у справі № 161/5405/24, посилання у касаційній скарзі на неповідомлення відповідача про заміну кредитора не можуть бути підставою для скасування судових рішень. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором, а може впливати на визначення розміру богу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Таких висновків дотримується Верховний Суд щодо спірного питання, зокрема, у постанові від 06 лютого 2019 року (справа № 361/2105/16).

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів щодо оплати Боржником заборгованості за договором про споживчий кредит № 1159963 від 13.05.2025 року та за кредитним договором № 463194LP від 18.05.2025 року ні новому кредитору - ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп", ні первісним кредиторам за цими договорами - ТОВ "ФК "Незалежні Фінанси" та ТОВ "ФК "Абекор".

Відтак, зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про правомірність заявлення ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" грошових вимог до Боржника у цій справі, які ґрунтуються на договорі про споживчий кредит № 1159963 від 13.05.2025 року і на кредитному договорі № 463194LP від 18.05.2025 року та права вимоги заборгованості за якими набуто Заявником згідно описаних вище договорів факторингу від ТОВ "ФК "Незалежні Фінанси" та від ТОВ "ФК "Абекор" відповідно.

Разом з цим, беручи до уваги викладені обставини, описані вище заперечення представника Боржника щодо обставин відступлення права вимоги ТОВ "ФК "Незалежні Фінанси" та ТОВ "ФК "Абекор" на користь ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп", спростовуються наявними у справі доказами.

Також, згідно пп. 3.3.1. п. 3.3. договору факторингу № 19092025 від 19.09.2025 р. та договору факторингу № 30012026/1 від 30.01.2026 р., Фактор заявляє та підтверджує, що діяльність Фактора здійснюється з дотриманням чинного законодавства України. Для здійснення передбаченого цим Договором виду діяльності Фактор має всі належним чином оформлені дозвільні документи (свідоцтва, ліцензії, тощо), а також, підтримує чинними всі дозвільні документи протягом всього строку дії цього Договору та строку виконання Фактором своїх зобов`язань за цим Договором.

Відтак, доводи представника Боржника щодо можливого анульовання або призупинення ліцензії ТОВ "ФК " Ел.Ен.Груп " на день укладення договору факторингу, є припущеннями та не підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 2, ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема : доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до п. 10, п. 11 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", у договорі про споживчий кредит зазначаються : порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.7.2024 року у справі № 910/10895/22, проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Судом встановлено, що згідно наявної у справі Відомості про щоденні нарахування та погашення (кредитний договір № 1159963), який оформлено ТОВ "ФК "Незалежні Фінанси", заборгованість складає в загальній сумі 34 440,00 грн, з яких : 12 000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту; 3 000,00 грн - заборгованість по комісії за надання кредиту; 13 440,00 грн - заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; 6 000,00 грн - заборгованість за штрафом (нарахований згідно п. 4.1. договору).

Слід зазначити, що заборгованість в загальній сумі 34 440,00 грн також вказана і в згаданому вище Витязі з Реєстру боржників № 1 від 19.09.2025 р. до договору факторингу №19092025 від 19.09.2025 року.

Судом встановлено, що згідно п. 1.5.1., п. 2.2.2. договору про споживчий кредит №1159963 від 13.05.2025 року, комісія за надання кредиту: 3 000,00 грн, яка нараховується за ставкою 25,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Комісія за надання кредиту нараховується Кредитодавцем одноразово в момент видачі кредиту. Строк сплати Позичальником загальної (всієї) суми комісії за надання кредиту настає в момент її нарахування і для кожної окремої частини комісії завершується у відповідну дату платежу - дату завершення розрахункового періоду, сума платежу за який включає цю частину комісії, відповідно до Графіку платежів, а якщо відповідно до Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті в повному обсязі в першу дату платежу, строк її сплати завершується в цю першу дату платежу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність нарахування ТОВ "ФК "Незалежні Фінанси" та заявлення Заявником до визнання комісії за надання кредиту в сумі 3 000,00 грн, що узгоджується із описаними умовами договору про споживчий кредит №1159963 від 13.05.2025 року та наведеними вище приписами ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування".

Щодо нарахування 13 440,00 грн - заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, суд зауважує наступне.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який набрав чинності 10 червня 2017 року.

В зв`язку з наведеним, у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Положення ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України "Про захист прав споживачів", визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Як вказано вище, згідно положень ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у договорі про споживчий кредит комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до п. 4, п. 5 Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених Постановою Правління Національного банку Українивід 11.02.2021 № 16 (далі - Правила), кредитодавець розраховує загальну вартість кредиту для споживача (далі - загальна вартість кредиту) у грошовому виразі згідно з методикою розрахунку загальної вартості кредиту для споживача, наведеною в додатку 1 до цих Правил.

Кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.

Згідно п. 1 Додатку 1 до Правил, загальна вартість кредиту для споживача розраховується в грошовому виразі за такою формулою: ЗВК = ЗРК + ЗВСК, де ЗВК - загальна вартість кредиту; ЗРК - загальний розмір кредиту, тобто сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб [комісії за розрахунково-касове обслуговування банку, у якому відкритий рахунок кредитодавця (під час зарахування коштів у рахунок погашення споживчого кредиту), страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов`язкові платежі], які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом).

Водночас, Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування", після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування", щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

У постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Судом встановлено, що згідно пунктів 1.5.2., 2.2.1., 2.2.2. договору про споживчий кредит № 1159963 від 13.05.2025 року, комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 36 960,00 грн, що нараховується за ставкою 14,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком № 1 до цього Договору.

Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.п. 1.5.1.,1.5.2, 1.5.3, 1.5.4 Договору відповідно.

Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) нараховується Кредитодавцем в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів. Строк сплати Позичальником нарахованої суми комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) настає в момент її нарахування і триває до дати платежу (включно), з настанням якої завершується розрахунковий період, в якому така комісія була нарахована, згідно Графіку платежів.

Однак, вказані умови договору про споживчий кредит не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування", за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.

Крім того, суд зауважує, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження надання кредитодавцем послуг з обслуговування кредиту, визначених у договорі про споживчий кредит № 1159963 від 13.05.2025 року.

Враховуючи наведені вище положення закону, судову практику та те, що боржнику встановлено періодичну плату за послуги кредитодавця без розмежування платних та безоплатних послуг, на переконання суду, положення згаданого договору про споживчий кредит № 1159963 від 13.05.2025 року щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, є нікчемними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання вимог щодо заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в розмірі 13440,00 грн, з огляду на що, кредиторська заява ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 19.03.2026 року (вх. № 01-32/416/26), в цій частині задоволенню не підлягає.

Також, суд звертає увагу на заявлені Заявником до визнання 6 000,00 грн - заборгованість за штрафом, яка нарахована згідно п. 4.1 кредитного договору № 1159963, про що зазначено у Відомості про щоденні нарахування та погашення (кредитний договір №1159963), яка оформлена ТОВ "ФК "Незалежні Фінанси".

Так, судом встановлено, що відповідно до п. 4.1. договору про споживчий кредит №1159963 від 13.05.2025 року, у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.

Водночас, як вказано вище, представник Боржника у повідомленні б/н від 02.04.2026 року та арбітражний керуючий Бігдан О.А. у повідомленні б/н від 16.04.2026 року, заперечили щодо нарахування штрафу в сумі 6 000,00 грн за договором про споживчий кредит № 1159963 від 13.05.2025, з огляду на положення п. 18 Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України.

Суд зважає на те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває дотепер.

Як вбачається із Відомості про щоденні нарахування та погашення (кредитний договір №1159963), яка оформлена ТОВ "ФК "Незалежні Фінанси", штраф у сумі 6 000,00 грн, нарахований за період з 31.05.2025 року по 14.08.2025 року, тобто у період дії воєнного стану в Україні.

Суд, зважає на те, що згідно приписів ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Отже, Цивільний кодекс має вищу юридичну силу та є базовим законом, який регулює кредитні правовідносини загалом, тоді як Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальним нормативно-правовим актом, що уточнює деталі для окремих видів кредитів. Перевага ЦК України полягає в тому, що він визначає фундаментальні принципи (зобов`язання, договори, наслідки прострочення), а спеціальні закони застосовуються в частині, що не суперечить ЦК України.

Тобто, основним регулятором договірних відносин є саме ЦК України, що також вбачається згідно аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №362/2159/15-ц.

Згідно ч. 4 ст. 14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Наразі наведена норма Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є чинною.

Отже, до спірних правовідносин, які виникли після 24 лютого 2022 року у зв`язку із невиконанням боржником грошових зобов`язань, що випливають із кредитних договорів, підлягають застосуванню норми п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №758/5318/23), які превалюють над однопредметними нормами інших нормативно-правових актів, які мають юридичну силу закону України, оскільки, ЦК України є основним актом цивільного законодавства (рішення Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі №5-рп/2012).

Також, згідно постанови Верховного Суду від 21.01.2025 року у справі № 751/3052/23, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Крім того, Боржник - ОСОБА_1 , який отримав кредитні кошти за договором про споживчий кредит № 1159963 від 13.05.2025 року, є позичальником у правовідносинах з ТОВ "ФК "Незалежні Фінанси" (права вимоги останнього до Боржника по вказаному договору відповідно набуто ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп"), а тому до правовідносин сторін за цим договором підлягають застосуванню норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК щодо звільнення ОСОБА_1 як позичальника (вказана норма не містить обмеження кола осіб, на яких вона розповсюджується) від відповідальності за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов`язань за вказаним договором про споживчий кредит, згідно якого Позичальнику був наданий кредит ТОВ "ФК "Незалежні Фінанси".

За викладених обставин, з аналізу положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК та статті 1054 ЦК України, суд дійшов висновку, що на укладений Боржником із ТОВ "ФК "Незалежні Фінанси" згаданий вище договір про споживчий кредит, розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а відтак Позичальник - ОСОБА_1 , звільняється від обов`язку сплати на користь ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" 6 000,00 грн штрафу.

Принагідно, суд зважає на те, що у кредиторській заяві, Заявник в обґрунтування нарахування штрафу посилається, зокрема, на пункт 6 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування".

Так, згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Розділу IV Закону України "Про споживче кредитування" (в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023), у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Слід зазначити, що датою набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-IX є 24.12.2023 року.

Отже, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23.01.2024 (24.12.2023 + 30 днів).

Судом встановлено, договір про споживчий кредит № 1159963 між ТОВ "Фінансова компанія "Незалежні Фінанси" та ОСОБА_1 укладено 13.05.2025 року.

Отже, оскільки, зазначений договір укладено після 23.01.2024 року, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", суд дійшов висновку, що до ОСОБА_1 не застосовуються положення пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит.

При цьому, з системного аналізу приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, слідує, що відповідні положення Закону України "Про споживче кредитування" з 23.01.2024 взагалі не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування штрафу у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що нарахування штрафу у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні з 24.01.2024 регулюються виключно ЦК України, а тому щодо штрафу, нахованого згідно умов вказаного вище договору про споживчий кредит, застосуванню підлягає п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що нарахований та заявлений до визнання ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" 6 000,00 грн - штрафу, підлягає списанню, а тому визнанню не підлягає.

При цьому, беручи до уваги вищевказане, викладені у додаткових поясненнях ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 15.06.2026 року по справі № 902/1616/25 доводи щодо правомірності нарахування штрафу, спростовуються наведеними правовими висновками Верховного Суду та приписами пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Також, посилання Заявника на описані у цих додаткових поясненнях ухвали господарських судів як позитивну судову практику щодо визнання кредиторських вимог за нарахованою неустойкою, судом відхиляються, оскільки, згідно положень ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, беручи до уваги викладене, суд перевіривши Відомість про щоденні нарахування та погашення (кредитний договір № 1159963), яка оформлена ТОВ "ФК "Незалежні Фінанси", дійшов висновку, що заборгованість за цим договором складає в загальному розмірі 15 000,00 грн, з яких : 12 000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту; 3 000,00 грн - заборгованість по комісії за надання кредиту, яка узгоджуються із умовами цього договору, наведеними вище нормами законодавства та наявними у справі доказами, а тому є правомірною та підлягає визнанню.

Крім цього, судом встановлено, що згідно долученого до кредиторської заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" розрахунку заборгованості по кредитному договору №463194 від 18.05.2025 року, який оформлено ТОВ "ФК "Абекор" заборгованість складає в загальній сумі 8 243,20 грн, з яких : 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1 593,70 грн - заборгованість по нарахованим процентам (строкові); 2 049,50 грн - заборгованість за процентами нарахованими на прострочене тіло кредиту; 600,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту.

Водночас, суд звертає увагу на те, що згідно Витягу з Реєстру прав вимог № 1 від 30.01.2026 р. до договору факторингу № 30012026/1 від 30.01.2026 р. загальна сума заборгованості за договором № 463194LP від 18.05.2025 р., складає в загальному розмірі 7553,20 грн, з яких : сума заборгованості за тілом кредиту - 4 000,00 грн; сума заборгованості по процентам за користування кредитом - 2 953,20 грн; сума заборгованості за комісією - 600,00 грн.

Також, як зазначено вище та встановлено судом, згідно кредиторської заяви, Заявником - ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" заявлені грошові вимоги до Боржника по кредитному договору № 463194LP від 18.05.2025 р. в розмірі 7 553,20 грн, яких : 4 000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 2 953,20 грн - сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 600,00 грн - сума заборгованості за комісією за надання кредиту.

Слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, судом розглядаються кредиторські вимоги Заявника до Боржника по кредитному договору № 463194LP від 18.05.2025 р., у межах заявлених грошових вимог в розмірі 7553,20 грн.

Поряд цим, суд зважає на те, що матеріали справи не містять розрахунку заборгованості по кредитному договору № 463194LP від 18.05.2025 р., зокрема, щодо нарахування заборгованості по процентам за користування кредитом згідно цього договору в розмірі 2 953,20 грн.

Натомість, судом встановлено, згідно згаданого вище розрахунку заборгованості по кредитному договору № 463194 від 18.05.2025 року, заборгованість за процентами в сумі 1593,70 грн, нарахована за період з 18.05.2025 року по 05.08.2025 року (включно) за основною процентною ставкою 0,99% від суми кредиту за кожний день, що узгоджується із умовами п. 1.4.2., п. 3.1. кредитного договору № 463194LP від 18.05.2025 року та описаними нормами Закону України "Про споживче кредитування".

Також, суд зауважує, що заборгованість за процентами в сумі 1 593,70 грн, нарахована до відкриття провадження у справі № 902/1616/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ухвала суду від 04.02.2026 року у цій справі).

Отже, беручи до уваги вказане, суд дійшов висновку, що заборгованість за процентами в сумі 1 593,70 грн є правомірною, відповідає умовам даного кредитного договору та наявним у справі доказам, а тому підлягає визнанню.

Водночас, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені Заявником до визнання грошові вимоги до Боржника в розмірі 1 359,50 грн (2 953,20 грн - 1 593,70 грн) - заборгованість по процентам за користування кредитом, визнанню не підлягає, оскільки, не підтверджена належними доказами.

Разом з цим, судом встановлено, що згідно п. 1.6., п. 2.1. кредитного договору №463194LP від 18.05.2025 року, додаткові послуги Кредитора, які Позичальник придбаває в межах Договору: за надання кредиту Позичальник сплачує Кредитору комісію у розмірі 15,00% від чистої суми кредиту, що вказана в Графіку платежів.

Сплата комісії за надання кредиту, здійснюється Позичальником в день отримання кредиту. З метою оплати комісії за надання кредиту, Позичальник доручає Кредитору утримати суму зазначеної комісії з загальної суми кредиту, що підлягає наданню Позичальнику.

Кошти кредиту надаються Кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування/утримання, зокрема, у розмірі 600,00 грн на користь Кредитора з метою виконання зобов`язань з оплати комісії за надання кредиту, відповідно до п. 1.6. Договору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність нарахування ТОВ "ФК "Абекор" та заявлення Заявником до визнання комісії за надання кредиту в сумі 600,00 грн, що узгоджується із описаними умовами кредитного договору № 463194LP від 18.05.2025 року та наведеними вище приписами ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування".

Таким чином, суд перевіривши згаданий вище розрахунок заборгованості по кредитному договору № 463194 від 18.05.2025 року, який оформлено ТОВ "ФК "Абекор", дійшов висновку, що заборгованість за цим договором складає в загальному розмірі 6 193,70 грн, з яких : 4 000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 1 593,70 грн - сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 600,00 грн - сума заборгованості за комісією за надання кредиту, яка узгоджуються із умовами цього договору, наведеними вище нормами законодавства та наявними у справі доказами, а тому є правомірною та підлягає визнанню.

Отже, беручи до уваги описане вище та встановлені обставини справи, визнанню підлягають заявлені грошові вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" до Боржника у цій справі в загальному розмірі 21 193,70 грн (15 000,00 грн + 6 193,70 грн).

Поряд з цим, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення Боржником заборгованості перед ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" в загальній сумі 21 193,70 грн не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч. 2, ч. 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 19.03.2026 року (вх. № 01-32/416/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/1616/25, з мотивів наведених вище та визнання заявлених вимог в розмірі 21 193,70 грн, які підтверджені наданими доказами з віднесенням їх до другої черги задоволення.

Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 5 324,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

Також, суд звертає увагу на заявлені до визнання 4 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 року у справі № 904/4387/19, викладені такі правові висновки.

Системний аналіз норм статті 123 ГПК України, статті 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні статті 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ч.ч. 1, 2, 3 ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до додаткової постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2024 року у справі № 911/1041/19(910/4281/23), визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 зазначила, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені; відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказане узгоджується з висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Виходячи із системного аналізу законодавства, надання адвокатом правової допомоги та факт оплати таких послуг може підтверджуватися різними доказами, зокрема, наступними: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг; детальний опис виконаних доручень клієнта; акт прийому-передачі виконаних робіт; платіжні доручення, квитанції або касові чеки на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом; інші документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги.

Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що Заявником в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн, долучені до заяви, зокрема, копії таких документів:

- ордер серії ВН 1579757 від 24.09.2025 року про надання правничої (правової) допомоги ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" адвокатом Сабурою Світланою Олександрівною на підставі договору про надання правничої допомоги від 18.09.2025 року;

- Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ОД № 004377 від 22.02.2021 року;

- договір про надання правової допомоги № 18092025 від 18.09.2025 року, який укладено між адвокатом Сабурою Світланою Олександрівною (адвокат) та ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (Клієнт);

- Додаток № 20 від 16.03.2026 року до договору про надання правової допомоги №18092025 від 18.09.2025 року;

- Акт прийому - передачі наданих послуг від 17.03.2026 року до договору про надання правової допомоги № 18092025 від 18.09.2025 року, який підписано адвокатом Сабурою С.О. та ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" і яким передбачено, що на виконання умов Договору про надання правової допомоги № 18092025 від 18.09.2025 р. Адвокат надав наступні послуги :

Відповідно до Договору, зокрема п. 3.1. Договору за наступні послуги: правовий аналіз та обробка інформації та документів, наданих Клієнтом з ціллю підготовки заяв до Господарського суду з вивченням судової практики; складання заяв про кредиторські вимоги до боржників; надання консультацій Клієнту, пов`язаних із підготовкою та подачею заяв до Господарського суду.

Також, у цьому Акті за порядковим номером 3 вказано Боржника - ОСОБА_1 (вартість наданих послуг - 4 000,00 грн; витрачений час - 4 год.).

При цьому, даним Актом обумовлено, що Клієнт зобов`язаний оплатити Адвокату послуги шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Адвоката протягом 10 днів з дня прийняття рішення суду у справі. Якщо після направлення Адвокатом заяви про грошові вимоги до суду, спір між Клієнтом та боржником клієнта було врегульовано, вважається, що Адвокат надав послуги у повному обсязі по конкретній справі.

Крім того, Заявником долучено до кредиторської заяви Детальних опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Сабурою С.О. від 17.03.2026 року на виконання умов договору про надання правової допомоги № 18092025 від 18.09.2025 року, який підписано адвокатом Сабурою С.О. та ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп".

Водночас, у цьому Детальному описі робіт (наданих послуг) зазначені тотожні відомості щодо наданих послуг, які перелічені у Акті прийому - передачі наданих послуг від 17.03.2026 року до договору про надання правової допомоги № 18092025 від 18.09.2025 року та за порядковим номером 3 вказано Боржника - ОСОБА_1 (вартість наданих послуг - 4 000,00 грн; витрачений час - 4 год.).

Разом з тим, договором про надання правової допомоги № 18092025 від 18.09.2025 року передбачені такі умови :

Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором про надання правової допомоги (далі - Договір) (п. 1.1.).

Адвокат приймає доручення Клієнта щодо надання правової допомоги у судових справах щодо визнання кредиторських вимог боржників Клієнта згідно Реєстру боржників, який є додатком до цього Договору, а Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар за надані юридичні послуги та відшкодувати фактичні витрати Адвоката, пов`язані з виконанням доручення Клієнта (п. 1.2.).

За послуги щодо надання правової допомоги Клієнт виплачує Адвокату гонорар у наступному розмірі, зокрема : 7000,00 (сім тисяч) грн - складання заяви про кредиторські вимоги боржників або за згодою сторін 1000 грн на 1 годину (п. 3.1.).

Клієнт оплачує Адвокату послуги шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Адвоката протягом 10 днів з дня прийняття рішення суду щодо завершення процедури реструктуризації боргів боржника або закриття провадження у справі. Якщо після направлення Адвокатом заяви про грошові вимоги до суду, спір між Клієнтом та боржником клієнта було врегульовано, вважається, що Адвокат надав послуги у повному обсязі по конкретній справі (п. 3.2.).

Договір є чинним з дати його підписання сторонами та діє по 17.08.2026 року (включно) (п. 4.1.).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

Так, за приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Враховуючи зміст норм статей 2, 11, 15 ГПК України питання про співмірність заявлених до визнання витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Також суд звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Крім того, суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй додатковій постанові від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19.

Суд зазначає, що заявлений кредитором розмір судових витрат на професійну правничу допомогу доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а боржником не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Дослідивши подані Заявником докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи характер спору у цій справі, ступінь її складності, обсяг матеріалів у справі, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважає розмір таких витрат співмірним до заявлених вимог, а тому визнається судом обґрунтованим на суму 4 000,00 грн.

Водночас, зважаючи на викладене, заперечення представника Боржника щодо обставини стягнення витрат на правничу допомогу на користь ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп", спростовуються наявними у справі доказами, а тому судом відхиляються.

Отже, визнанню підлягають вимоги Заявника в розмірі 4 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Задоволити заяву ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 19.03.2026 року (вх.№ 01-32/416/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1616/25, частково.

2. Визнати грошові вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (вул. Ірининська, буд. 5/24, офіс 89, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 41240530) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 21 193,70 грн (друга черга задоволення вимог кредиторів); а також 5 324,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) та 4 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/1616/25.

3. Відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 19.03.2026 року (вх. № 01-32/416/26) в частині визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 13 440,00 грн - заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, в розмірі 1 359,50 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом та в розмірі 6 000,00 грн - штрафу у справі № 902/1616/25.

4. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Бігдану О.А. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/1616/25.

5. Копію ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; представнику боржника адвокату Цимбал А.А. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; арбітражному керуючому Бігдану О.А. - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; АТ "Акцент-Банк" - Legal.Collect@a-bank.com.ua, представнику АТ "Акцент-Банк" адвокату Омельченку Є.В. - ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ТОВ "ФК "Процент" - legal@procent.com.ua, представнику ТОВ "ФК "Процент" адвокату Руденку К.В. - ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" - fintrastletter@ukr.net; представнику ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" адвокату Городніщевій Є.О. - ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ТОВ "Факторинг Партнерс" - office@factoringp.in.ua; представнику ТОВ "Факторинг Партнерс" адвокату Мікрюкову С.В. - ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" - el.en.fkgroup@gmail.com, представникам ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" адвокату Сабурі С.О. - ІНФОРМАЦІЯ_10 , адвокату Степановій М.В. - ІНФОРМАЦІЯ_11 , адвокату Бабаєвій О.О. - ІНФОРМАЦІЯ_12

Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.: 1 - до справи.