Ухвала суду № 139668262, 09.09.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

09 вересня 2026 р. Справа № 902/1784/25

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

представники сторін:

арбітражний керуючий Томашук М.С.

АТ "Кредобанк": Беднарський В.В.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1784/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвалою від 05.05.2026 року відкрито провадження у справі № 902/1784/25. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Томашука М.С.. Призначено попереднє засідання.

08.05.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

25.05.2026 року до суду від АТ "Кредобанк" надійшла заява б/н від 25.05.2026 року (вх. № 01-32/761/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 432 660,40 грн у справі № 902/1784/25.

Ухвалою від 29.05.2026 року вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.09.2026 року.

28.08.2026 року до суду від арбітражного керуючого Томашука М.С. надійшло повідомлення №02-04/234 від 27.08.2026 року про результати розгляду вимог АТ "Кредобанк", де зазначено про визнання заявлених вимог.

На визначену дату в судове засідання з`явились арбітражний керуючий та представник заявника. Боржник правом участі в судовому засіданні не скористався.

Натомість, 09.09.2026 року до суду від представника боржника надійшло клопотання № 902/1784/25 від 08.09.2026 року про розгляд справи за його відсутності. Також у клопотанні повідомлено про те, що боржник не заперечує щодо кредиторських вимог АТ "Кредобанк".

В ході розгляду справи представник заявника надав пояснення щодо обставин, наведених у кредиторській заяві, підтримав її вимоги та просив задоволити.

Арбітражний керуючий визнав заявлені вимоги кредитора в повному обсязі.

Суд, заслухавши учасників справи та оглянувши матеріали справи, дійшов такого висновку.

Так, заява мотивована тим, що 20.02.2020 року між АТ "Кредобанк" і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL-264807, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 400 000,00 грн. на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання. Строк дії договору визначено на 60 місяців до 19.02.2025 року. Кредитні кошти були надані відповідачу в безготівковій формі, тобто, банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. Позичальник прийняв на себе обов`язок повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і строки, передбачені договором та додатковими договорами, проте кошти не повернув.

У зв`язку із порушенням зобов`язанням АТ "Кредобанк" звернувся у Літинський районний суд Вінницької області з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Літинським районним судом Вінницької області по справі № 137/1486/23 ухвалено рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "Кредобанк" за кредитним договором № CL-264807 від 20.02.2020 року заборгованість у сумі 426 258,44 гривень та 6 401,96 гривень судових витрат.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 27.03.2025 року рішення Літинського районного суду Вінницької області по справі № 137/1486/23 - залишено без змін.

Розмір вимог Кредитора до Боржника:

Позичальник своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого наявна заборгованість на день відкриття провадження в суді за Кредитним договором CL-264807 від 20.02.2020 року становить 432 660,40 (чотириста тридцять дві тисячі шістсот шістдесят) грн. 40 коп, в т.ч.:

258 180 грн. 88 коп. - тіло кредиту;

168 077 грн. 56 коп. - відсотки;

6 401 грн. 96 коп. - судові витрати.

По вищевказаному рішенню суду по справі № 137/1486/23 Приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Гунько В.В., 02.06.2025 року відкрито виконавчі провадження № 78236429 та № 78236443. В процесі виконавчого провадження стягнення з боржника не проводилось. Отже, сума боргу 432 660,40 грн. є актуальна.

На підставі викладеного, заявник просить суд визнати грошові вимоги до боржника в розмірі 279 755,33 грн заборгованості та судові витрати в розмірі 5 324,80 грн.

Наведені у заяві обставини підтверджені відповідними письмовими доказами.

Арбітражний керуючий Томашук М.С. в повідомленні про результати розгляду вимог АТ "Кредобанк", зазначає про визнання заявлених до боржника вимог в повному обсязі.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За приписами ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вказувалось вище, 08.05.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до матеріалів справи, заява АТ "Кредобанк" б/н від 25.05.2026 року (вх. № 01-32/761/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1784/25 надійшла до суду 25.05.2026 року (сформована в системі "Електронний суд" 25.05.2026 року), тобто в межах визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, в провадженні Літинського районного суду Вінницької області перебувала справа № 137/1486/23 за позовом АТ "Кредобанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 426 797,22 грн, з яких: 258 180, 88 грн - неповернута сума отриманого кредиту; 168 616,34 грн - сума нарахованих та несплачених відсотків за користування коштами.

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 21.01.2025 року позов задоволено: стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" заборгованість за кредитним договором № CL-264807 від 20.02.2020 в загальному розмірі 426 258,44 грн та 6 401,96 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 27.03.2025 року рішення Літинського районного суду Вінницької області від 21.01.2025 року залишено без змін.

Згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, постанова Вінницького апеляційного суду від 27.03.2025 року набрала законної сили 27.03.2025 року.

Так, під час розгляду цивільної справи, судом встановлено:

- відповідно до Анкети-Заяви № CL-264807від 19.02.2020 року, ОСОБА_1 просила видати готівковий кредит в розмірі 400 000 грн терміном на 60 днів з процентною ставкою 35 % річних, щомісячний платіж 14196,12 грн, в тому числі і для рефінансування кредитного договору від 17.09.2019 року, укладеному з АТ "ОТП БАНК" та від 16.10.2019 року, укладеному з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (а.с.6),

- 20.02.2020 ОСОБА_1 було погоджено Паспорт споживчого кредиту (а.с.7-8);

- 20.02.2020 року між АТ "КРЕДОБАНК" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № CL-264807 (а.с.9-11), відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит на суму 400 000 грн терміном на 60 днів з процентною ставкою 35 % річних, щомісячний платіж 14196,12 грн, в тому числі і для рефінансування кредитного договору від 17.09.2019 року, укладеному з АТ "ОТП БАНК" та від 16.10.2019 року, укладеному з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК";

- Позивач надав відповідачці обумовлені грошові кошти, в тому числі і на погашення заборгованості за кредитними договорами, які рефінансуються (а.с.13-14), що підтверджується меморіальними ордерами від 20.02.2020 (а.с.13-15);

- на підтвердження перерахування коштів та руху коштів позивач надав виписку по особовим рахункам відповідачки (а.с.16-27);

- відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором CL-264807 від 20.02.2020 року, загальний розмір заборгованості за кредитом становить 426797,22 грн., з яких 258180,88 грн. - неповернута сума отриманого кредиту; 168616,34 грн. - сума нарахованих та несплачених відсотків за користування коштами. (а. с. 28-29);

-13.06.2023 за №85-11971611/23 позивач надсилав на адресу відповідачки Досудову вимогу, в якій зазначено розмір заборгованості та попереджено про те, що у разі непогашення заборгованості, буде заявлено вимогу про дострокове погашення кредиту (а.с.30). Надсилання вимоги підтверджено Описом цінного листа та Списком згрупованих відправлень від 14.06.2023 року, під номером 2 в якому значиться ОСОБА_1 (а.с.31-33).

- в заяві про уточнення позовних вимог позивач повідомив, що відповідачка за період розгляду справи в суді сплатила 538,78 грн, що нею також не заперечувалось, тому просив зменшити загальний розмір заборгованості, який підлягає примусовому стягненню (а. с 146-147).

Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до підписаної 19.02.2020 року відповідачкою анкети-заяви № CL-264807, погодженої Банком, а потім укладеного на її основі Кредитного договору, ОСОБА_1 отримала, а Банк надав готівковий кредит в розмірі 400000 грн терміном на 60 днів з процентною ставкою 35 % річних, щомісячний платіж 14196,12 грн, в тому числі і для рефінансування кредитного договору від 17.09.2019 року, укладеному з АТ "ОТП БАНК" та від 16.10.2019 року, укладеному з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" .

На підтвердження виконання своїх зобов`язань Банк надав Меморіальні ордери від 20 лютого 2020 року, з яких вбачається, що відповідно до умов укладеного договору (пункт 2.4.) Банк перерахував кошти в рахунок погашення кредитної заборгованості (рефінансування) за договором від 17.09.2019 року, укладеному ОСОБА_1 з АТ "ОТП БАНК" в розмірі 31944 гривні (а.с.14) та за договором від 16.10.2019 року, укладеному ОСОБА_1 з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" в розмірі 40100 грн (а. с. 13), а також 327956 гривень як видача кредиту (а.с.15).

На підтвердження погашення заборгованості Банком надано Виписку по особовим рахункам (а. с. 16-27) ОСОБА_1 , з якої вбачається рух коштів по рахунку (видача, повернення тіла кредиту, погашення процентів), та на основі якої позивачем здійснено розрахунок заборгованості (а. с. 28), які не суперечать між собою.

Таким чином, надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку, у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано контр розрахунком відповідача щодо нарахування процентів.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з усталеними висновками Верховного Суду (зокрема постанови, на які також посилається скаржник, від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 10.12.2019 у справі №910/6356/19) преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Крім цього, у постанові від 22.10.2019 у справі № 910/2039/18 Верховний Суд наголосив, серед іншого наголосив, що "преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів".

Отже, встановлені вказаним вище рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 21.01.2025 року у справі № 137/1486/23, обставини щодо наявної заборгованості боржника за кредитним договором № CL-264807 від 20.02.2020 року, є преюдиціальними в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України та не підлягають доказуванню.

Також, як повідомлено у заяві, по вищевказаному рішенню суду по справі № 137/1486/23, приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Гунько В.В., 02.06.2025 року відкрито виконавчі провадження № 78236429 та № 78236443, в ході яких стягнення з боржника не проводилось, в зв`язку з чим, сума боргу 432 660,40 грн. є актуальною.

Судом встановлено, що станом на момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення боржником заборгованості перед АТ "Кредобанк" в загальній сумі 432 660,40 грн. не надано.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Водночас, суд зауважує, що станом на момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення боржником заборгованості перед ТОВ "Українські фінансові операції" не надано.

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви АТ "Кредобанк" б/н від 25.05.2026 року (вх. № 01-32/761/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1784/25 та визнання заявлених вимог в розмірі 432 660,40 грн., з віднесенням їх до другої черги задоволення.

Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 5 324,80 грн - судового збору, сплаченого за подання кредиторської заяви у справі № 902/1784/25, підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 КУзПБ, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73-79, 86, 119, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Задоволити заяву АТ "Кредобанк" б/н від 25.05.2026 року (вх. № 01-32/761/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1784/25, в повному обсязі.

2. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства "Кредобанк" (вул. Сахарова, 78, м. Львів, 79026; код ЄДРПОУ 09807862) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 432 660,40 грн. - заборгованості (друга черга задоволення); а також 5 324,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/1784/25.

3. Арбітражному керуючому Томашуку М.С. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/1784/25.

4. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні поштові адреси: представнику ОСОБА_1 адвокату Оверковському К.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Томашуку М.С. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; представнику АТ "Кредобанк", адвокату Беднарському В.В. - ІНФОРМАЦІЯ_3

Згідно ч. 6 ст. 45 КУ з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1 - до справи