Рішення № 139634116, 09.09.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м.Черкаси Справа № 925/655/26

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за правилами письмового провадження розглянув справу за позовом Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк", м.Київ, вул.Андріївська,4

до фізичної особи-підприємця Желтухіна Сергія Семеновича, АДРЕСА_1

про стягнення 59768,86 грн заборгованості за кредитним договором;

без виклику та участі представників сторін.

Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до фізичної особи-підприємця Желтухіна Сергія Семеновича про стягнення 59768,86 грн заборгованості за кредитним договором від 07.06.2023 №7377306293, зокрема: 45513,00 грн основного боргу (тіло кредиту, прострочена заборгованість), 14255,86 грн прострочена заборгованість за комісією, а також про відшкодування судових витрат.

Ухвалою суду від 18.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце цього засідання.

Так, відповідно до Господарського процесуального кодексу України:

ч.5 ст.6. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів);

ч.6 ст.6. Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку;

абз.1 ч.7 ст.6. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з:

відповіддю, сформованою засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" за запитами судді Скиби Г.М. від 18.05.2026 №34856267 (а.с.42) фізична особа-підприємець Желтухін Сергій Семенович (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС "Електронний суд";

від 18.05.2026 №2751207 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.43) в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу-підприємця Желтухіна Сергія Семеновича: місцезнаходження АДРЕСА_1 ; актуальний стан на фактичну дату та час формування зареєстровано.

Відповідно до п.5 ч.4 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу-підприємця: місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою-підприємцем). Відповідно до ст.27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч.1, 4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем подано письмовий відзив на позов - вх.суду №8993/26 від 27.05.2026. відповідач вимоги заперечив та просить в позові відмовити з мотивів невірного визначення позивачем суми заборгованості, невірного визначення дати порушення права позивача, невірного розрахунку вимоги, відсутності доказів надання послуг банком по обслуговуванню кредиту, спроби подвійного стягнення банком комісійної винагороди тощо.

Позивач у відповіді на відзив - вх.суду №9391/26 від 02.06.2026 - письмово спростовує заперечення відповідача та наполягає на стягненні заборгованості і повному задоволенні вимог.

У запереченнях на відповідь на відзив - вх.суду №9411/26 від 02.06.2026 - відповідач заперечує проти вимог позивача та заявляє про наявне його право на отримання лише 45513 грн основного боргу (тіло кредиту, прострочена заборгованість), та не більше 4682,04 грн простроченої комісії за кредитом.

Інших документів та доказів у справу не подано.

Суд розглянув справу за наявними в ній доказами та матеріалами.

За результатами розгляду спору прийнято та приєднано до справи судове рішення без його проголошення відповідно до приписів ст.ст. 233, 240 ГПК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив такі взаємовідносини сторін та обставини:

07.06.2023 між Акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" (надалі банк, кредитор, позивач, стягувач) та фізичною особою-підприємцем Желтухіним Сергієм Семеновичем (надалі позичальник, боржник, відповідач) укладено кредитний договір №7377306293 (надалі договір), за умовами якого:

Предметом договору є надання позичальнику кредиту. Позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та строки, обумовлені договором та типовими умовами - розділ 1 договору (а.с. 7).

Сума кредиту - 150 000 грн.

Валюта кредитування - гривня.

Строк кредитування - до 07.06.2025.

Тариф комісійної винагороди за надання кредиту - 1% від суми кредиту. Комісійна винагорода сплачується одноразово за рахунок кредитних кошів…

Тариф комісійної винагороди за обслуговування кредиту - 1,9% за один місяць користування кредитом. Комісійна винагорода сплачується щомісячно згідно графіку платежів…

Процентна ставка за користування кредитом - 0,00001% річних. Проценти нараховуються та сплачуються відповідно до п. 6.2 Типових умов.

Процентна ставка на прострочену суму кредиту - 0,00001% річних. Проценти нараховуються та сплачуються відповідно до п. 6.2 Типових умов.

Цільове використання кредиту - на придбання основних засобів та/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності .

У разі порушення позичальником строку оплати суми платежу за кредитом на строк 5 календарних днів і більше позичальник зобові заний на шостий календарний день з дня настання строку оплати відповідної суми платежу за кредитом сплатити на користь банку штраф у розмірі 5% від розміру несплаченої суми платежу за кредитом, за умови, що розмір несплаченої суми платежу за кредитом становить на шостий календарний день з дати настання строку її оплати не менше 1000 грн. Штраф сплачується за кожне таке порушення.

Графік платежів за кредитом наведений в п. 1.4. договору (а.с. 7 зворот) - з 07.07.2023 по 07.06.2025.

Типові умови кредитування в рамках кредитного договору "КредитБІЗНЕС" діють з 08.02.2023 (а.с. 13-19).

Кредитні кошти перераховані банком відповідачеві на його поточний рахунок в сумі 148500 грн 07.06.2023 згідно платіжної інструкції №TR.67121515.53784.29514 (а.с. 21).

Оплата комісії банку 1500 грн проведена 07.06.2023 згідно платіжної інструкції №TR.67121515.53782.29514 (а.с. 20).

Рух коштів по кредиту відображено в виписці по особовому рахунку за період 07.06.2023 по 01.05.2026 (а.с. 22-23).

В порушення умов кредитного договору у визначений договором строк повернення кредиту здійснено не було. За твердженням позивача, заборгованість фізичної особи-підприємця Желтухіна С.С. станом на 11.02.2025 за кредитним договором становить 48770,12 грн

Позивачем (кредитором) направлена вимога відповідачу (боржнику) про повне погашення заборгованості - вих.№20 від 11.02.2025 - а.с. 24.

Невиконання позичальником зобов`язань із своєчасного внесення періодичних платежів на погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами, неповернення основної суми кредиту за договором, строк виконання якого настав, стало підставою звернення Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" в Господарський суд Черкаської області за захистом порушеного права та примусового стягнення заборгованості 45513,00 грн по простроченню кредиту та 14255,86 грн простроченої щомісячної комісії за обслуговування банком кредитного договору.

Відповідач подав відзив на позов та заперечує вимоги;

заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження до суду не надіслано.

Інших доказів сторонами не подано.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч.3 ст.5 Господарського кодексу України (чинного на момент спірних правовідносин, далі ЦК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 статті 13 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Позивач є ліцензованою кредитною установою на ринку банківських послуг, самостійною юридичною особою з внесенням даних в ЄДРПОУ та суб`єктом господарювання.

Відповідач є суб`єктом господарювання на ринку послуг України, фізичною особою-підприємцем, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з присвоєнням коду та внесенням реєстраційних даних.

Суд встановив, що між сторонами виникли кредитні правовідносини на основі договору (підписаного учасниками без застережень та зауважень), за умовами якого банк зобов`язався надати відповідачу на відповідних умовах кредит, а відповідач, в свою чергу, зобов`язався використати та повернути кредит позивачу, а також сплатити відсотки та винагороду за користування кредитом, розмір яких визначений кредитним договором від 07.06.2023 №7377306293 (а.с.7-8), а строки та порядок погашення сум кредиту графіком погашення кредиту, який є істотною умовою кредитного договору (п. 1.4 договору, а.с.7 зворот). Договір є чинним, не визнаний недійсним, не розірваний за згодою сторін чи за рішенням суду. Суд враховує презумпцію правомірності правочину (ст.204 ЦК України).

Відповідно до ст.144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Згідно із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із нормами Цивільного кодексу України:

ст.525. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

ч.1, 2 ст.536. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства;

ст.599. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином;

ст.610. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);

ч.1 ст.612. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом;

ст.629. Договір є обов`язковим для виконання сторонами;

ч.1 ст.1049. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

ч.2 ст.1050. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу;

ч.1-3 ст.1054. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом;

ч.1, 2 ст.1056-1. Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність":

ст.2. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні: /.../ банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку;

ч.1 ст.55. Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Під час розгляду справи судом встановлена обставина неналежного виконання відповідачем свого зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та відсотків згідно з визначеним сторонами графіком погашення (Графік платежів до договору від 07.06.2023 №7377306293, а.с.7 зворот).

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 07.06.2025 (а.с.6) заборгованість відповідача перед позивачем становить 45513 грн тіло кредиту та 14255,86 грн - комісія по кредиту.

Позивачем (кредитором) 14.02.2025 на адресу відповідача була направлена вимога №20 від 11.02.2025 (а.с.24-27) про негайне погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 48770,12 грн. Оскільки передбачений у вимозі строк виконання сплив, а зобов`язання щодо повернення кредитних коштів відповідачем повинні були бути виконані до 21.02.2025 (включно). Разом з тим вимога залишена відповідачем без задоволення чи й належного реагування.

Натомість позивач звернувся в Господарський суд Черкаської області з заявою від 19.03.2025 про видачу судового наказу на стягнення заборгованості з відповідача на суму 50195,04 грн (45513 грн простроченого кредиту, 4682,04 грн простроченої заборгованості за комісією (справа №925/260/25). Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.03.2025 банку відмовлено у видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості по кредиту з ФОП Желтухіна С.С.

Тобто позивач вже реалізував передбачене ст. 1050 ЦК України право на дострокове повернення кредиту боржником та зафіксував суму простроченої заборгованості.

Суд вважає, що звернувшись до позичальника (відповідача) з вимогою про дострокове повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором, позивач змінив порядок, умови і строк виконання зобов`язання щодо повернення всієї суми кредиту з нарахованими відсотками.

Відповідно до Цивільного кодексу України:

ч.1 ст.1049. 1. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором;

ч.1, 2 ст.1050. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Звернення позивача до відповідача з вимогою про дострокове повернення кредиту змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору.

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Суд враховує, що основне зобов`язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до позичальника з вимогою про дострокове виконання кредитного договору.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з приписами ч.2 ст.1050 ЦК України.

Кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Суд, проаналізувавши дії банку, направлені на погашення кредитної заборгованості відповідачем (позичальником), умови кредитного договору та зміст вимоги, дійшов висновку, що строк виконання відповідачем зобов`язань в повному обсязі за кредитним договором настав з 24.02.2025, оскільки позивач самостійно визначив кінцевий строк дострокового повернення кредиту в умовах договору, а відповідач погодився з такими умовами, підписавши договір, що відповідає положенням та приписам ст.1049 ЦК України.

Суд також зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на викладене, а також враховуючи графік погашення кредиту ( а.с.7 зворот) та розрахунок заборгованості станом на 24.02.2025 (заява в суд про видачу судового наказу) заборгованість відповідача перед позивачем становить 45513 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) та 4682,04 грн відсотків (комісії).

Станом на день розгляду справи відповідачем до суду не подано доказів погашення заборгованості за кредитним договором чи й заперечень про об`єктивну неможливість виконати умови кредитного договору.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність частини позовних вимог про примусове стягнення з відповідача простроченої заборгованості за кредитним договором від 07.06.2023 №7377306293 у розмірі 45513 грн та 4682,04 грн комісії банку, а відтак і про їх задоволення.

В решті вимог в задоволенні позову належить відмовити з мотивів безпідставності та необґрунтованості.

Обґрунтування належності способу захисту у спірних правовідносинах

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Водночас під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Суд при прийнятті рішення також враховує та розділяє правові висновки, викладені в Постанові КЦС ВС від 21.08.2024 №462/7300/20 (61-3945св24): виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності, розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: "PLACUIT IN OMNIBUS REBUS PRAECIPUUM ESSE IUSTITIAE AEQUITATISQUE QUAM STRICTI IURIUS RATIONEM" яка означає "у всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права". Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляд кожної конкретної справи.

Суд враховує правові висновки постанови КЦС ВС від 23.10.2024 у справі №753/25081/21 (61-8693св), що цивільна справа має бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів а також правдивості твердження заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Відповідно до ст.ст.74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Суд зазначає, що сплата заборгованості відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень суду та позивачеві по суті спору чи доказів про погашення заборгованості перед позивачем.

За вказаних обставин суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права, передбачений приписами ст.ст.15-16 Цивільного кодексу України, тому позов підлягає до часткового задоволення. Належить стягнути з відповідача на користь позивача 45513 грн заборгованості загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) за кредитним договором від 07.06.2023 №7377306293 та 4682,04 грн простроченої комісії банку. В решті вимог належить відмовити з мотивів безпідставності, недоведеності та необґрунтованості.

Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).

Оскільки спір виник через неправильні дії відповідача, судові витрати (сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3328,00 грн) слід стягнути на користь останнього з відповідача відповідно до ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України повністю - за мінімальною ставкою.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

1.1. Стягнути з фізичної особи-підприємця Желтухіна Сергія Семеновича ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; номер рахунку в банку невідомий) на користь Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний Банк" (м.Київ, вул.Андріївська,4, код ЄДРПОУ 14282829, номер рахунку в банку невідомий) 45513 грн простроченої заборгованості за кредитом, 4682,04 грн простроченої комісії за обслуговування кредиту та 3328,00 грн судового збору.

1.2. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. В решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено і підписано 09.09.2026.

Суддя Г.М.Скиба