Рішення № 139500701, 07.09.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/998/26

Провадження № 2/302/616/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026 селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Пухальського С. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг.

Позов мотивовано тим, що в межах проєкту «Monobank», який передбачає дистанційне банківське обслуговування фізичних осіб із використанням мобільного додатку, 31 серпня 2022 року між Акціонерним товариством «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг.

За твердженням позивача, Анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування, Тарифами, Паспортом споживчого кредиту та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять Договір про надання банківських послуг, укладений шляхом приєднання відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України.

Позивач зазначив, що на виконання умов договору відкрив відповідачу поточний рахунок номер НОМЕР_1 та встановив кредитний ліміт у розмірі 20 000,00 гривень, унаслідок чого відповідач отримав можливість користуватися кредитними коштами.

За твердженням позивача, відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 07 червня 2026 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за Договором про надання банківських послуг від 31 серпня 2022 року становить 37 106,62 гривні, з яких 36 120,82 гривні - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом, 985,80 гривні - заборгованість за пенею. Заборгованість за порушення грошового зобов`язання визначена позивачем у розмірі 0,00 гривень.

На підтвердження заявлених вимог позивач посилається на Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, Умови і правила обслуговування, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту, довідку про наявність рахунку, довідку про розмір установленого кредитного ліміту, розрахунок заборгованості, виписку про рух коштів за рахунком та інші письмові докази.

Позивач також зазначив, що електронна форма укладення договору відповідає вимогам цивільного законодавства та законодавства у сфері електронної комерції та електронних довірчих послуг, а умови договору були доведені до відома відповідача через мобільний додаток.

Посилаючись на положення статей 525, 526, 530, 610, 625, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором у загальному розмірі 37 106,62 гривні, а також понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 328,00 гривень.

Ухвалою суду від 29 липня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, якщо від сторін не надійшло клопотань про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду розгляд справи може бути проведений у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 08 серпня 2026 року отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог та доказів на їх спростування до суду не надав.

Відповідно до частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з їх повідомленням (викликом), суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 31 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» з метою отримання банківських послуг у межах проєкту «Monobank» та підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг.

Підписанням Анкети-заяви відповідач підтвердив, що ознайомився та погодився з Умовами і правилами обслуговування в Акціонерному товаристві «УНІВЕРСАЛ БАНК», Тарифами, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які разом з Анкетою-заявою становлять Договір про надання банківських послуг.

На виконання умов договору позивач відкрив відповідачу поточний рахунок номер НОМЕР_1 та встановив кредитний ліміт у розмірі 20 000,00 гривень, що підтверджується наданими до матеріалів справи Анкетою-заявою, довідкою про наявність рахунку, довідкою про розмір установленого кредитного ліміту та випискою про рух коштів за рахунком.

Із досліджених судом письмових доказів убачається, що відповідач користувався наданими кредитними коштами, здійснював операції за рахунком та платежі на погашення заборгованості, однак у подальшому належним чином свої зобов`язання за договором не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 07 червня 2026 року заборгованість ОСОБА_1 за Договором про надання банківських послуг від 31 серпня 2022 року становить 37 106,62 гривні, з яких 36 120,82 гривні - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом та 985,80 гривні - заборгованість за пенею.

Заборгованість за порушення грошового зобов`язання відповідно до поданого позивачем розрахунку становить 0,00 гривень.

Оцінюючи надані докази та встановлені обставини справи, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами першою та другою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо його форми не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Дослідженими судом доказами підтверджується укладення між сторонами Договору про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви, на виконання якого позивач відкрив відповідачу поточний рахунок, установив кредитний ліміт та надав можливість користуватися кредитними коштами.

Суд також ураховує, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому на момент підписання Анкети-заяви 31 серпня 2022 року був неповнолітнім.

Відповідно до статті 32 Цивільного кодексу України фізична особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років має неповну цивільну дієздатність. Така особа, зокрема, має право самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися грошовими коштами на рахунку, тоді як інші правочини вчиняє за згодою батьків, усиновлювачів або піклувальника.

Водночас відповідно до статті 222 Цивільного кодексу України правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без відповідної згоди, не є нікчемним у силу закону, а може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.

Матеріали справи не містять відомостей про визнання Договору про надання банківських послуг від 31 серпня 2022 року недійсним, а відповідач, отримавши копію позовної заяви та доданих до неї документів, заперечень щодо дійсності правочину, його укладення або застосування наслідків його недійсності до суду не подав.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, за відсутності встановлених законом підстав для висновку про нікчемність спірного правочину та судового рішення про визнання його недійсним правовідносини сторін підлягають оцінці з урахуванням презумпції правомірності правочину.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених його змістом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом установлено, що позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу можливість користуватися кредитними коштами у межах установленого кредитування.

Надана позивачем виписка про рух коштів за рахунком підтверджує фактичне користування відповідачем кредитними коштами, здійснення операцій із використанням кредитного ліміту та проведення платежів за рахунком.

Відповідач належних та допустимих доказів повного погашення заборгованості або її сплати у більшому розмірі, ніж враховано позивачем у наданому розрахунку, суду не подав.

Сам по собі факт неподання відповідачем відзиву не звільняє позивача від обов`язку доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Разом із тим досліджені судом письмові докази у своїй сукупності підтверджують факт виникнення між сторонами договірних відносин, надання банком можливості користуватися кредитними коштами, їх фактичне використання відповідачем та наявність непогашеної заборгованості за наданим кредитом у розмірі 36 120,82 гривні.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» про стягнення з відповідача загального залишку заборгованості за наданим кредитом у розмірі 36 120,82 гривні є обґрунтованими, підтверджуються належними, допустимими та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню.

Разом із тим позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 985,80 гривні.

Вирішуючи зазначену вимогу, суд виходить із такого.

Відповідно до статей 549 та 611 Цивільного кодексу України неустойка у формі штрафу або пені є одним із правових наслідків порушення зобов`язання та способом забезпечення його виконання у випадках, установлених договором або законом.

Водночас на період дії воєнного стану законодавцем установлено спеціальне правове регулювання відповідальності позичальників за прострочення виконання грошових зобов`язань за договорами кредиту та позики.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит або позику банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплачувати на користь кредитодавця неустойку у формі штрафу або пені за таке прострочення.

Цією ж нормою передбачено, що неустойка у формі штрафу або пені та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання або неналежне виконання зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Спірний Договір про надання банківських послуг укладено 31 серпня 2022 року, тобто вже під час дії в Україні воєнного стану. Отже, заявлена позивачем до стягнення пеня у розмірі 985,80 гривні нарахована за прострочення виконання відповідачем кредитного зобов`язання у період, на який поширюється спеціальне правове регулювання, передбачене пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Тому незалежно від того, що умовами укладеного сторонами договору та Тарифами Банку передбачено відповідальність клієнта за порушення строків виконання грошового зобов`язання, імперативні положення закону прямо звільняють позичальника від обов`язку сплачувати неустойку за таке прострочення.

Більше того, зазначена норма встановлює не лише звільнення позичальника від обов`язку сплати такої неустойки, а й обов`язок кредитодавця списати неустойку, нараховану у визначений законом період.

За таких обставин правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 пені у розмірі 985,80 гривні відсутні, а позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Водночас положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України звільняють позичальника від установлених законом заходів відповідальності за прострочення, однак не припиняють основного грошового зобов`язання та не звільняють його від обов`язку повернути фактично використані кредитні кошти.

Таким чином, позов Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованості за наданим кредитом у розмірі 36 120,82 гривні та відмови у задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 985,80 гривні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 328,00 гривень.

Позивачем заявлено вимоги майнового характеру на загальну суму 37 106,62 гривні. Судом задоволено позовні вимоги у розмірі 36 120,82 гривні, що становить 97,3433 відсотка від ціни позову.

Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 239,59 гривні.

В іншій частині витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 21133352, місцезнаходження: 04080, місто Київ, вулиця Оленівська, будинок 23) заборгованість за Договором про надання банківських послуг від 31 серпня 2022 року у розмірі 36 120,82 гривні (тридцять шість тисяч сто двадцять гривень 82 копійки).

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 в частині стягнення пені у розмірі 985,80 гривні (дев`ятсот вісімдесят п`ять гривень 80 копійок) відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» судовий збір у розмірі 3 239,59 гривні (три тисячі двісті тридцять дев`ять гривень 59 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Пухальський С. В.