Рішення № 139498982, 03.09.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/3674/25

2/950/270/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.

з участю секретаря - Гладкової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лебедині в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором без номера від 24 березня 2024 року.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість станом на 06 грудня 2025 року в сумі 110 656 грн 35 коп., з яких 58 428 грн 40 коп. заборгованість за кредитом, 50 977 грн 95 коп. заборгованість за процентами, 1 250 грн пеня та 0 грн штраф. Крім того, позивач просив стягнути понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422 грн 40 коп.

Позов обґрунтовано тим, що 24 березня 2024 року відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», підписав анкету-заяву, заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою. На підставі цих документів банком було відкрито поточний рахунок, установлено кредитний ліміт та видано платіжну картку.

Згідно з умовами договору пільговий період користування кредитом становив до 62 днів. Після його закінчення базова процентна ставка становила 3,4 відсотка на місяць, тобто 40,8 відсотка річних. У разі невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту умовами договору передбачено застосування підвищеної процентної ставки 6,8 відсотка на місяць, тобто 81,6 відсотка річних, а також штрафу за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів.

Позивач зазначив, що відповідач користувався кредитними коштами, проте зобов`язання щодо їх своєчасного повернення та сплати процентів належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Під час попереднього судового засідання ОСОБА_1 позов не визнав. Відзиву на позов, письмових заперечень, власного розрахунку заборгованості та доказів на їх підтвердження відповідач не подав.

У судове засідання 03 вересня 2026 року відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи не подав.

Представник позивача в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності.

З огляду на те, що відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті. Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд розглядає справу шляхом ухвалення звичайного рішення, а не заочного рішення. Сам факт неявки відповідача до останнього судового засідання не зумовлює обов`язкового застосування процедури заочного розгляду, оскільки відповідач раніше брав участь у розгляді справи та висловив своє заперечення проти позову. За таких обставин розгляд справи за його відсутності здійснюється відповідно до статті 223 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

За змістом статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частинами першою та третьою статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. За приписами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом установлено, що 24 березня 2024 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк». У цьому документі відповідач підтвердив ознайомлення з умовами банківського обслуговування, погодився на укладення договору про надання банківських послуг та на використання електронного підпису під час вчинення правочинів і платіжних операцій.

Того ж дня відповідач підписав заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком. У заяві визначені вид кредиту, мета отримання кредиту для споживчих цілей, строк кредитування, порядок погашення заборгованості, розмір базової процентної ставки, наслідки невиконання грошових зобов`язань та умови застосування штрафних санкцій.

Заява містить умову про те, що після закінчення пільгового періоду на суму заборгованості нараховується базова процентна ставка 3,4 відсотка на місяць. У пункті 10.1 заяви зазначено, що при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту застосовується ставка 6,8 відсотка на місяць, яка нараховується на суму загальної заборгованості. Пунктом 10.2 заяви передбачено штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів.

Паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка Зелена», підписаний відповідачем, містить інформацію про базову процентну ставку 40,8 відсотка річних, визначає її як фіксовану, а також містить відомості про наслідки прострочення виконання зобов`язань. У паспорті зазначено, що пеня не передбачена. Разом із тим передбачено штраф за несвоєчасне погашення кредиту та процентів, а також зазначено, що у разі наявності простроченої заборгованості застосовується збільшена процентна ставка 6,8 відсотка на місяць.

Виписка за картковим рахунком відповідача за період з 24 березня 2024 року до 06 грудня 2025 року містить відомості про використання відповідачем кредитних коштів, проведення платіжних операцій, внесення окремих платежів у рахунок погашення заборгованості, нарахування процентів і штрафів.

Довідка банку про кредитні ліміти підтверджує встановлення відповідачу кредитного ліміту, його подальше збільшення та зменшення. Відомості цієї довідки узгоджуються з випискою за рахунком та з розрахунком заборгованості, наданим позивачем.

Розрахунок заборгованості складений банком за весь період дії кредитних правовідносин. Він містить відомості про залишок поточної та простроченої заборгованості за кредитом, застосовані процентні ставки, суму нарахованих процентів, платежі відповідача та залишок боргу станом на 06 грудня 2025 року.

Надані позивачем докази є взаємопов`язаними, стосуються одного кредитного договору, узгоджуються між собою за змістом і підтверджують як факт укладення договору, так і фактичне використання відповідачем наданого кредитного ліміту.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин уважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, та якщо він підписаний сторонами.

Частиною другою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він уважається укладеним у письмовій формі.

За частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 сформульовано правовий висновок про те, що банк повинен довести, які саме умови банківського обслуговування були чинними на час укладення договору та з якими саме умовами був ознайомлений позичальник. Саме по собі посилання на умови, розміщені на вебсайті банку, не є достатнім доказом погодження їх споживачем.

У цій справі умови щодо базової та підвищеної процентних ставок, порядку погашення кредиту, строку кредитування та застосування штрафів містяться не лише у витягах з Умов та правил надання банківських послуг, а й безпосередньо у заяві та паспорті споживчого кредиту, підписаних відповідачем. Тому висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у справі № 342/180/17, не спростовують вимог банку щодо тіла кредиту та процентів за базовою ставкою, а навпаки підтверджують належність наданих позивачем письмових доказів.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Відповідно до статей 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Відповідно до статті 612 ЦК України боржник уважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Згідно з розрахунком банку станом на 06 грудня 2025 року заборгованість відповідача за тілом кредиту становила 58 428 грн 40 коп. Вказана сума складається із 56 706 грн 57 коп. поточної заборгованості та 1 721 грн 83 коп. простроченої заборгованості.

Відповідач не надав доказів погашення кредиту в зазначеному розмірі, не спростував відомості виписки за картковим рахунком та не надав суду контррозрахунку. Загальне усне невизнання позову без наведення конкретних обставин і без подання доказів не може бути підставою для відмови в позові в цій частині.

Суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення 58 428 грн 40 коп. заборгованості за кредитом є доведеною та підлягає задоволенню.

Щодо заявленої позивачем заборгованості за процентами суд зазначає таке.

З наданого розрахунку вбачається, що загальна сума процентів, визначена банком, становить 50 977 грн 95 коп. З них 4 310 грн 57 коп. є заборгованістю за процентами на поточну заборгованість, а 46 667 грн 38 коп. заборгованістю за процентами на прострочену заборгованість.

За розрахунком банку проценти на прострочену заборгованість обчислені з використанням підвищеної ставки 81,6 відсотка річних. Ця ставка відповідає 6,8 відсотка на місяць та вдвічі перевищує базову ставку 40,8 відсотка річних.

Підвищена ставка застосовується не до всіх випадків користування кредитом, а лише у разі невиконання відповідачем грошового зобов`язання. Саме така умова міститься у пункті 10.1 заяви, у паспорті споживчого кредиту та у витягу з Умов та правил надання банківських послуг.

Частиною третьою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Установлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Позивач у позові посилається на положення Умов та правил, відповідно до якого підвищення ставки до 6,8 відсотка на місяць нібито не є зміною умов договору або односторонньою зміною процентної ставки. Проте зміст договірного формулювання не має вирішального значення для визначення правової природи платежу.

Суд оцінює не назву платежу, а підставу та умови його нарахування. Частина процентів, яка перевищує базову ставку, справляється виключно внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов`язання. Отже, вона має характер платежу за прострочення, а не звичайної плати за користування кредитними коштами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 розмежовано проценти як плату за правомірне користування кредитними коштами та проценти, що є наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що після настання прострочення права та інтереси кредитора захищаються нормами, які регулюють відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки, штрафу та пені за таке прострочення.

Цією ж нормою визначено, що неустойка, штраф, пеня та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами та які нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання, невиконання або часткове виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

Воєнний стан діяв протягом усього періоду, за який банк здійснив нарахування спірної заборгованості, та діє на час ухвалення цього рішення.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 дійшов висновку, що дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюється на кредитні договори. У постанові від 11 липня 2024 року у справі № 727/1033/21 Верховний Суд наголосив, що проценти за користування кредитними коштами як плата за користування ними не тотожні відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд ураховує, що пункт 6 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» не є самостійною підставою для вирішення спору в цій частині, оскільки договір між сторонами укладено 24 березня 2024 року. Водночас пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не встановлює обмежень залежно від дати укладення кредитного договору та підлягає безпосередньому застосуванню до нарахувань за прострочення у період дії воєнного стану.

Отже, базова ставка 40,8 відсотка річних є погодженою сторонами платою за користування кредитом і підлягає стягненню. Підвищення ставки до 81,6 відсотка річних застосоване банком у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання. Різниця між базовою та підвищеною ставками є платежем за прострочення, який у період дії воєнного стану не підлягає стягненню.

Оскільки сума 46 667 грн 38 коп. нарахована за ставкою 81,6 відсотка річних, до стягнення підлягає її частина, обчислена за базовою ставкою 40,8 відсотка річних, тобто 23 333 грн 69 коп.

Таким чином, обґрунтований розмір заборгованості за процентами становить 27 644 грн 26 коп., з яких 4 310 грн 57 коп. проценти на поточну заборгованість та 23 333 грн 69 коп. проценти на прострочену заборгованість, перераховані за базовою процентною ставкою.

Щодо вимоги про стягнення 1 250 грн суд зазначає таке.

У позовній заяві позивач назвав цю суму пенею. Разом із тим у розрахунку заборгованості, який подано самим позивачем, ця сума зазначена як штраф. Паспорт споживчого кредиту також містить відомості, що пеня за договором не передбачена, проте передбачені штрафи за несвоєчасне погашення кредиту та процентів.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Незалежно від того, як саме позивач назвав цю суму у позовній заяві, за своєю правовою природою вона є договірною санкцією за прострочення виконання кредитного зобов`язання. Вона нарахована у період дії воєнного стану, а тому відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не підлягає стягненню.

Суд не приймає доводи відповідача про невизнання позову, оскільки такі доводи не конкретизовані та не підтверджені належними і допустимими доказами. Відповідач не спростував факту укладення договору, не заявив про недійсність правочину, не заперечив авторство електронного підпису, не надав доказів повного або часткового погашення кредиту, не подав альтернативного розрахунку заборгованості.

Разом із тим суд не вважає відсутність відзиву чи неявку відповідача підставою для автоматичного задоволення позову. Суд самостійно перевірив кожну складову заявленої заборгованості, надав їй правову оцінку та застосував імперативні норми цивільного законодавства щодо платежів, нарахованих за прострочення у період дії воєнного стану.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. Із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 86 072 грн 66 коп., з яких 58 428 грн 40 коп. заборгованість за кредитом та 27 644 грн 26 коп. заборгованість за процентами.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2 422 грн 40 коп. Позов задоволено на суму 86 072 грн 66 коп. із заявлених 110 656 грн 35 коп. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 884 грн 23 коп., що визначається пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 279, 354, 355 ЦПК України, статтями 525, 526, 530, 549, 598, 599, 610, 612, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, заборгованість за кредитним договором без номера від 24 березня 2024 року у сумі 86072 грн 66 коп., з яких 58428 грн 40 коп. заборгованість за кредитом та 27644 грн 26 коп. заборгованість за процентами.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у сумі 1884 грн 23 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після ухвалення постанови судом апеляційної інстанції за наслідками перегляду.

Суддя Роман БАКЛАНОВ