Рішення № 139455824, 26.08.2026, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/1/26

Провадження №2/155/241/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2026 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Сметани В.М.,

при секретарі судових засідань Воронюк Н.М.,

за участі представника відповідача ТОВ «Українська факторингова компанія» - Ярощук О.П.,

представника відповідача ТОВ «Чайкатранс» - Виш А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Богоноса Ігоря Михайлович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чайкатранс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія», треті особи, які не заявляють самостійних вимог державний реєстратор Володимир-Волинської міської ради Диньковський Максим Михайлович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мустанг Транс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Горохів Сервіс-Авто», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогоза Олександр Петрович, Акціонерне Товариство «ОТП Банк» про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки, скасування рішення державного реєстратора, витребування майна та визнання права власності на майно

УСТАНОВИВ

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки, скасування рішення державного реєстратора, витребування майна та визнання права власності на майно.

Позов мотивує, що 25 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки №РМ-8МЕ А000/044/2008, який посвідчений приватним нотаріусом Волошиним Сергієм Анатолійовичем. Предметом іпотеки, згідно з ст. 3 договору іпотеки, є нерухоме майно, а саме: миєчно-антикорозійний пункт /В-2/, загальною площею 265,5 кв. м.; прохідна /Д-1/ загальною площею 11,4 кв. м.; головний корпус /А-2/ загальною площею 1191,5 кв. м., допоміжний корпус /Б-2/ загальною площею 1441,4 кв. м., трансформаторна підстанція /Г-1/ загальною площею 17,9 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать іпотекодавцю. Відповідно до п.3.2.1 договору іпотеки після оформлення іпотекодавцем у власність земельної ділянки (в строк - 365 календарних днів з моменту укладення сторонами цього договору), на якій розташовано предмет іпотеки, або яка прилягає до предмету іпотеки, іпотека буде поширюватись на зазначену земельну ділянку, в зв`язку з чим іпотекодавець зобов`язаний, на протязі 5 календарних днів з моменту отримання державного акту про право власності на земельну ділянку, укласти договір про внесення змін та доповнень до цього договору на умовах, що влаштовують іпотекодержателя. Вказує, що 30 квітня 2009 року, між ЗАТ ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір №1 до договору іпотеки № ЗМ-8МЕ А00/044/2008 від 25 квітня 2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом Волошиним Сергієм Анатолійовичем. В результаті чого, сторони погодились, що розмір боргових зобов`язань, забезпечених іпотекою, становить 613372,43 долара США.

Також, зазначає, що 12 червня 2018 року між ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТзОВ «Українська факторингова компанія» укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки № РМ-8МЕ А00/044/2008 від 25 квітня 2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом Рогозою О.П. та зареєстрований в реєстрі за №539. В результаті чого в січні 2020 року за ТОВ «Українська факторингова компанія» зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: головний корпус /А-2/ загальною площею 1191,5 кв. м., прохідну /Д-1/ загальною площею 11,4 кв. м., трансформаторну підстанцію /Г-1/ загальною площею 17,9 кв. м., допоміжний корпус /Б-2/ загальною площею 1441,4 кв. м, миєчно-антикорозійний пункт /В-2/, загальною площею 265,5 кв. м. Вказує, що кредитний договір та договір іпотеки укладено між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , в яких відсутні відомості про підстави набуття ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки. Отже, укладаючи договір про відступлення права вимоги, ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» не мав прав кредитора, права власності на вимогу, яке відчужив.

Також, вказує, що згідно договорів купівлі-продажу №1148, №1149, №1147, №1146, №1145 від 28 травня 2025 року, посвідчених приватним нотаріусом Володимир-Волинського районного нотаріального округу Волинської області Велимчаниця А.І., вищезазначене нерухоме майно відчужене ТОВ «Мустанг Транс», в свою чергу згідно договорів купівлі продажу №1608, №1609, №1610, №1611, №1612 від 25 липня 2025 року, посвідчених тим же самим приватним нотаріусом, вищевказане майно відчужене до ТОВ «Чайкатранс».

Враховуючи наведене, просить визнати недійсним договір про відступлення права вимоги, посвідчений 12 червня 2018 року Рогозою О.П. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за договором іпотеки №РМ-8МЕ А00/044/2008 посвідчений 25.04.2008 року приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу Волинської області Волошиним С.А. Скасувати рішення державного реєстратора Диньковського Максима Михайловича, виконавчого комітета Володимир-Волинської міської ради про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» на нерухоме майно, що розміщене за адресою: АДРЕСА_1 . Витребувати на користь позивача у останнього набувача Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧАЙКАТРАНС» вищевказане майно та визнати на нього право власності.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 20 січня 2026 року було відкрито провадження в справі та постановлено розгляд справи поводити в порядку загального позовного провадження.

На адресу суду 05 лютого 2026 року від представника ТОВ «Українська факторингова компанія» - адвоката Хомич О.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі продажу кредитного портфелю від 28 травня 2010 року, згідно з витягу з додатку до якого, викупив право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним та іпотечним договором №СМ-SME A00/044/2008 від 25 квітня 2008 року. Крім того, 12 червня 2018 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Українська факторингова компанія» укладено договір факторингу до якого право вимоги перейшло до ОСОБА_1 за договором іпотеки № PM-SME A00/044/2008 від 25 квітня 2008 року. Також, зазначає, що ТОВ «Українська факторингова компанія» надсилало ОСОБА_1 іпотечне повідомлення рекомендованим листом №0311515924634 про вимогу усунення порушення із зазначенням суми боргу, реквізитів для сплати та усіх інших фактів і деталей. В результаті чого 24 січня 2020 року та 27 січня 2020 року за ТОВ «Українська факторингова компанія» зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Також, вказує, що позивач вважає, що кредитний договір виконано, проте доказів виконання договору не надано. Крім того, повідомляє, що орієнтовно планує понести судові витрати в сумі 100000,00 гривень на правову допомогу. Враховуючи наведене просить відмовити в задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю, а у разі визнання вимог обґрунтованими застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

На адресу суду через систему електронний суд, 09 лютого 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначає, що позивач мав право не виконувати грошового зобов`язання, оскільки останньому не надали доказів права переходу до нового кредитора. Також, позивач ставить під сумнів відповідність копій документів, які були подані до відзиву на позовну заяву.

На адресу суду 27 березня 2026 року від представника ТОВ «Чайкатранс» - адвоката Виш А.А., надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що ТОВ «Чайкатранс» набуло право власності на спірне майно на законних підставах, а саме придбало шляхом купівлі продажу у попереднього власника ТОВ «Мустанг Транс». На момент укладення вказаного договору, майно не перебувало під арештом чи забороною відчуження. Майно належало продавцю на праві приватної власності, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім того, нотаріусом було здійснено перевірку відповідних відомостей та посвідчено договори купівлі продажу. Вказує, що ТОВ «Чайкатранс» є добросовісним набувачем. Вказує, що орієнтовно планує понести судові витрати в сумі 100000,00 гривень на правову допомогу. Враховуючи наведене, просить відмовити в задоволені позову в повному обсязі та стягнути з позивача на користь ТОВ «Чайкатранс» судові витрати на правничу допомогу.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представник відповідача ТОВ «Українська факторингова компанія» - адвокат Ярощук О.П. в судовому засідання вказала, що представником позивача не надано жодного доказу щодо неправомірності укладених договорів щодо відступлення прав вимог. Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором не погашена. В результаті чого позовні вимоги не визнає та просить відмовити в позові. Крім того, заявила клопотання щодо стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, проте докази щодо суми витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Представник відповідача ТОВ «Чайкатранс» - адвокат Виш А.А., в судовому засіданні вказувала, що ТОВ «Чайкатранс» набуло спірне майно на підставі договору відступлення, який посвідчений приватним нотаріусом, а також, останньою була здійснена перевірка.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволені позову слід відмовити, з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Обов`язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Як підставу своїх позовних вимог щодо визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, посвідчений 12 червня 2018 року ОСОБА_3 приватним нотаріусом та подальшим скасуванням рішення державного реєстратора за ТзОВ «Українська факторингова компанія» права власності на нерухоме майно, його витребування та визнати на право власності, позивач зазначає про відсутність підтвердження переходу права вимоги за спірним кредитним договором та договором іпотеки, до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від ПАТ «ОТП Банк».

Судом встановлено, що 25 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № PM-SME A00/044/2008, відповідно до умов якого в забезпечення виконання боргових зобов`язань по кредитному договору укладено зазначений договір, який посвідчено приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу Волинської області Волошиним Сергієм Анатолійовичем, зареєстровано в реєстрі за номером №768. Згідно даного договору відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: миєчно антикорозійний пункт /В-2/, загальною площею 265,5 кв.м., прохідна /Д-1/, загальною площею 11,4 кв.м., головний корпус /А-2/, загальною площею 1191,5 кв.м., допоміжний корпус /Б-2/, загальною площею 1441,4 кв.м., трансформаторна підстанція /Г-1/, загальною площею 17,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа предмета іпотеки 2927,7 кв.м. та належить іпотекодавцю на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений 05 лютого 2008 року приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу Волинської області Волошиним С.А., за реєстровим №193 (а.с. 21-23).

Відповідно до копії додаткового договору №1 до договору іпотеки №PM-SME A00/044/2008 від 25 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу Волинської області Волошиним С.М. за реєстровим №767, викладено п.п.2.1, 2.2 договору в наступній редакції: повернення кредиту. Іпотекодавець зобов`язаний повернути Іпотекодержателю суму отриманого кредиту в розмірі, в строк і в порядку встановлені кредитним договором. Сплата процентів за користування кредитом. Проценти за користування кредитом сплачуються в розмірі, в порядку та в строки передбачені Кредитним договором. В п.2.1.5 договору викладено наступну редакцію: розмір боргових зобов`язань. Не обмежуючи викладеного в п.6.1 договору, сторони погоджуються, що розмір боргових зобов`язань забезпечених іпотекою становить 613372,43 долара США. Зазначений розмір боргових зобов`язань може збільшуватися на суму невиконаних платіжних зобов`язань іпотекодавця. Іпотекою забезпечені боргові зобов`язання в разі зміни їх розміру, відповідно до умов кредитного договору (а.с.24).

Відповідно до копії договору іпотеки № PM-SME A00/044/2008 від 25 квітня 2008 року, а саме в п.п.c, d п.5.2, Іпотекодавець зобов`язаний не відчужувати предмет іпотеки (або будь-яку його частину) будь якій третій особі без отримання попередньої письмової згоди Іпотекодержателя на таке відчуження. Без отримання письмової згоди іпотеко держателя не створювати і не допускати існування будь-якої іпотеки, застави, оренди (суборенди), заборони відчуження, арешту чи іншого обтяження стосовно предмета іпотеки.

Відповідно до копії договору про відступлення права вимоги, 07 червня 2010 року, ПАТ «ОТП Банк» передає та відступає ТОВ «ОТП Факторинг Україна» сукупність прав, клієнту за договором забезпечення, включаючи, але не обмежуючись правом звертати стягнення на заставлення майно. За цим договором до фактора переходять всі права клієнта як сторони, які виникли на підставі договорів (т.1, а.с.44,45).

Як вбачається з копії витягу з додатку 1 до договору про відступлення права вимоги від 07 червня 2010 року, до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором CM-SMEA00/044/2008 від 25 квітня 2008 року, за договором іпотеки №PM-SMEA00/044/2008 від 25 квітня 208 року (т.1 а.с.177).

Крім того, відповідно до копії договору купівлі продажу кредитного портфелю від 28 травня 2010 року, ПАТ «ОТП Банк» продала ТОВ «ОТП Факторинг Україна» кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори (перелік яких міститься у додатку 1 до цього договору). Загальна сума заборгованості за кредитними договорами, що входять до кредитного портфелю на дату набрання чинності, складає 57888196,26 дол.США, 2316621,49 грн., 149919,45 євро, 4543150,76 швейцарських франків (т.1 а.с.159-172).

Як вбачається з копії витягу з додатку 1 до договору купівлі продажу кредитного портфелю від 28 травня 2010 року, до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 з кредитним договором № CM-SMEA00/044/2008 від 25 квітня 2008 року, на загальну суму заборгованості 649203,22 USD (т.1, а.с.158).

Згідно з копією договору про відступлення права вимоги від 12 червня 2018 року, за договором іпотеки №РМ-SME A00/044/2008, первісний іпотекодержатель ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відступає новому іпотекодержателю ТОВ «Українська факторингова компанія» право вимоги за кредитним договором № CM-SME A00/044/2008 від 25 квітня 2008 року (т.1, а.с.25-26).

Відповідно до копії вимоги про усунення порушення (іпотечного повідомлення) 31014 від 18 червня 2018 року, ТОВ «Українська факторингова компанія» повідомила ОСОБА_1 про неналежне виконання умов договору CM-SME A00/044/2008 від 25 квітня 2008 року, що призвело до наявності існуючої заборгованості в розмірі 5367407,97 гривень. Також, повідомили, що у разі не погашення даної заборгованості у тридцяти денний строк з моменту отримання даної вимоги, ТОВ «Українська факторингова компанія» зареєструє право власності на предмет іпотеки, що належить на даний час на праві власності ОСОБА_1 , як іпотекодавцю та виступає забезпеченням за кредитним договором за собою, як за Іпотекодержателем в рахунок задоволення своїх вимог кредитора або здійснить правочин у вигляді продажу будь-якій іншій особі покупцю (т.1 а.с.183).

Вказана вимога була надіслана ОСОБА_1 рекомендованим листом (т.1 а.с.184).

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №197988215 від 28 січня 2020 року, власником об`єкта нерухомого майна, головного корпусу/А-2/, загальною площею 1191.5 кв.м., як розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є ТОВ «Українська факторингова компанія». Підстави виникнення права власності: договір купівлі продажу, серії та номер:193, виданий 05 лютого 2008 року, видавник приватний нотаріус Горохівского нотаріального округу Волошин С.А., договір іпотеки №PM-SME A00/044/2008, виданий 25 квітня 2008 року; договір про відступлення прав вимоги, №539, виданий 12 червня 2018 року, видавник приватний нотаріус Рогоза О.П. (т.1, а.с.30).

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №198078516 від 29 січня 2020 року, власником об`єкта нерухомого майна: прохідна/Д-1/, загальною площею 11.4 кв.м., як розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є ТОВ «Українська факторингова компанія». Підстави виникнення права власності: договір купівлі продажу, серії та номер:193, виданий 05 лютого 2008 року, видавник приватний нотаріус Горохівского нотаріального округу Волошин С.А., договір іпотеки №PM-SME A00/044/2008, виданий 25 квітня 2008 року; договір про відступлення прав вимоги, №539, виданий 12 червня 2018 року, видавник приватний нотаріус Рогоза О.П. (т.1, а.с.35).

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №198009532 від 28 січня 2020 року, власником об`єкта нерухомого майна, трансформаторна підстанція/Г-1/, загальною площею 17.9 кв.м., як розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є ТОВ «Українська факторингова компанія». Підстави виникнення права власності: договір купівлі продажу, серії та номер:193, виданий 05 лютого 2008 року, видавник приватний нотаріус Горохівского нотаріального округу Волошин С.А., договір іпотеки №PM-SME A00/044/2008, виданий 25 квітня 2008 року; договір про відступлення прав вимоги, №539, виданий 12 червня 2018 року, видавник приватний нотаріус Рогоза О.П. (т.1, а.с.40).

Згідно з копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №198054095 від 29 січня 2020 року, власником об`єкта нерухомого майна: допоміжний корпус /Б-2/, загальною площею 1441.4 кв.м., як розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є ТОВ «Українська факторингова компанія». Підстави виникнення права власності: договір купівлі продажу, серії та номер:193, виданий 05 лютого 2008 року, видавник приватний нотаріус Горохівского нотаріального округу Волошин С.А., договір іпотеки №PM-SME A00/044/2008, виданий 25 квітня 2008 року; договір про відступлення прав вимоги, №539, виданий 12 червня 2018 року, видавник приватний нотаріус Рогоза О.П. (т.1, а.с.47).

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №198067777 від 29 січня 2020 року, власником об`єкта нерухомого майна: миєчно-антикорозійний пункт/В-2/, загальною площею 265.5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є ТОВ «Українська факторингова компанія». Підстави виникнення права власності: договір купівлі продажу, серії та номер:193, виданий 05 лютого 2008 року, видавник приватний нотаріус Горохівского нотаріального округу Волошин С.А., договір іпотеки №PM-SME A00/044/2008, виданий 25 квітня 2008 року; договір про відступлення прав вимоги, №539, виданий 12 червня 2018 року, видавник приватний нотаріус Рогоза О.П. (т.1, а.с.49).

Згідно з копій договорів купівлі продажу від 28 травня 2025 року, ТОВ «Українська факторингова компанія» продала ТОВ «Мустанг Транс» наступне майно: головний корпус «А-2», загальною площею 1191,5 кв.м., прохідна «Д-1», загальною площею 11,4 кв.м., трансформаторна підстанція «Г-1», загальною площею 17,9 кв.м., миєчно-антикорозійний пункт «В-2», загальною площею 265,5 кв.м., допоміжний корпус «Б-2», загальною площею 1441,4 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, зворотна сторона аркуша 32, 33, 37, 38, 42, 43, 51, 52, 54, 55).

Вказані договори посвідчено приватним нотаріусом Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Велимчаницею А.І. та зареєстровані в реєстрі за №1145, №1146, №1147, №1148, №1149.

Згідно з копій витягів №429030464, №429031208, №429031599, №429031391, №429030925 від 28 травня 2025 року, власником майна на підставі вищевказаних договорів купівлі продажу №1145, №1146, №1147, №1148, №1149 є ТОВ «Мустанг Транс» (а т.1, зворотна сторона а.с.29, 34, 39, 46, 48).

Відповідно до копій договорів купівлі продажу від 25 липня 2025 року, ТОВ «Мустанг Транс» продала ТОВ «Чайка Транс» наступне майно: головний корпус «А-2», загальною площею 1191,5 кв.м., прохідна «Д-1», загальною площею 11,4 кв.м., трансформаторна підстанція «Г-1», загальною площею 17,9 кв.м., миєчно-антикорозійний пункт «В-2», загальною площею 265,5 кв.м., допоміжний корпус «Б-2», загальною площею 1441,4 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 31, 32, 36, 37, 41, 42, 50, 51, 53, 54).

Дані договори посвідчено приватним нотаріусом Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Велимчаницею А.І. та зареєстровані в реєстрі за №1608, №1609, №1610, №1611, №1612.

Згідно з копій витягів №437007052, №43708555, №43709161, №437007625, №437008116 від 25 липня 2025 року, власником майна на підставі вищевказаних договорів купівлі продажу №1608, №1609, №1610, №1611, №1612 є ТОВ «Чайка Транс» (т.1, а.с. 29, 37, 39, 46, 48).

Кредитні правовідносини за своєю правовою природою є договірними цивільними відносинами, на них повною мірою поширюються вимоги цивільного законодавства, зокрема приписи про неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, а також принципи свободи договору, судового захисту цивільного права та інтересу, справедливості, добросовісності та розумності, передбачені статтею 3 ЦК України.

Зазначені приписи вимагають від учасників правовідносин діяти не тільки відповідно до законодавства, а й у необхідних випадках за аналогією права (стаття 8 ЦК України), за звичаями ділового обороту (стаття 7 ЦК України); добросовісно, при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускати дії з наміром завдати шкоди іншій особі, а також дій, що є зловживанням правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства тощо (стаття 13 ЦК України). Водночас особа не може бути примушена до дій, що не є обов`язковими для неї, або дій, що знаходяться поза межами актів цивільного законодавства або договору. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (стаття 14 ЦК України).

Зазначені правила чинного цивільного законодавства, які містять принципи регулювання цивільних правовідносин, спрямовують учасників цивільного обороту діяти добросовісно, відповідно до законодавства та договору, намагаючись використовувати свої права до того ступеня, щоб не порушити права іншої особи.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина перша статті 625 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

Відповідно до абзацу 2 статті 1, частини 1 статті 4 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) іпотека вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (частини першатретя статті 24 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною 1 статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

У статті 177 ЦК України визначено, що об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно з частиною 1 статті 178 ЦК України, об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Поряд з цим, згідно з частиною 3 статті 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Звідси вбачається, що право вимоги є об`єктом цивільних прав, а саме майном, яке може вільно відчужуватися від однієї особи до іншої, в тому числі на підставі договору купівлі-продажу.

За змістом частини 1 статті 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Як встановлено у частині 1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зробив висновок про те, що недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. За своєю суттю ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

У частині 2 статті 78 ЦПК України, передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Установивши, що оспорюваний правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, не порушує прав і законних інтересів позивача, попередній договір про відступлення права вимоги не визнавався недійсним чи нікчемним, а також з урахуванням того, що дослідженими судом доказами підтверджується перехід від ПАТ «ОТП Банк» до ТзОВ «ОТП Факторинг України» право вимоги за кредитним договором CM-SMEA00/044/2008 від 25 квітня 2008 року та договором іпотеки № PM-SME A00/044/2008 від 25 квітня 2008 року, згода боржника на укладення таких договорів законом не вимагається, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання оспорюваного договору недійсним.

Відповідачем ТОВ «Українська факторингова компанія» при укладенні оспорюваного договору дотримано вимог цивільного законодавства щодо змісту та форми правочинів, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором. Позивач не є стороною зазначених договорів, а згода боржника на відступлення права вимоги від первісного до нового кредитора законом не передбачена.

Оскільки вимоги позивача про скасування рішення державного реєстратора Диньковського Максима Михайловича, виконавчого комітета Володимир-Волинської міської ради про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» на нерухоме майно, що розміщене за адресою: АДРЕСА_1 , витребування на користь позивача у останнього набувача Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧАЙКАТРАНС» вищевказаного майна та визнати на нього право власності, є похідними від первинної вимоги про визнання недійсним договір про відступлення права вимоги, посвідчений 12 червня 2018 року Рогозою О.П. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за договором іпотеки №РМ-8МЕ А00/044/2008 посвідчений 25.04.2008 року приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу Волинської області Волошиним С.А., позивач не оспорює їх з інших підстав, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені вказаних позовних вимог.

За викладених вище обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволенню.

Представниками відповідачів заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, з огляду на вказане суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Закон не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ні з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб (див. постанову Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19), постанови Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 511/2402/15 (провадження № 61-6218св23), від 04 квітня 2024 року у справі № 442/5872/21 (провадження № 61-504св23), від 14 травня 2024 року у справі № 711/1406/19 (провадження № 61-10876св23) та інші.

Отже, усталеним у практиці Верховного Суду є підхід до застосування статті 261 ЦК України, згідно з якою початок відліку позовної давності у правовідносинах, що регулюються статтею 388 ЦК України, пов`язується із моментом, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права; аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18)).

Як зазначають представники відповідачів, позивач дізнався про порушення своїх прав у 2018 році, оскільки, він неодноразово звертався в суд з позовними заявами щодо оспорюваного майна, що не оспорює сторона позивача.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі№ 372/1036/15-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 та у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 385/1454/15-ц, від 01 жовтня 2020 року у справі № 912/1672/18, викладені висновки, відповідно до яких позовна давність застосовується лише за умови встановлення наявності порушеного права сторони спору, тому встановивши, доведеність порушення цивільного права, за захистом якого особа звернулася до суду, але якщо позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє у позові у зв`язку із спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення.

Разом із цим, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Отже початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання 02 квітня 2020 року чинності Законом № 540-IX. Подібний правовий висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а скасований був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Водночас Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався указами Президента України та триває дотепер.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257, 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився, і такий стан триває по даний час.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25) зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Таким чином, оскільки в цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо позовних вимог ОСОБА_1 не спливла, то цей строк унаслідок його продовження на строк дії карантину та воєнного стану, не є пропущеним, оскільки вказаний позов надійшов до суду 31 грудня 2025 року. За вказаних обставин, заявлені клопотання представників відповідачів задоволенню не підлягають.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 05 січня 2026 року накладено арешт на нерухоме майно, а саме: миєчно - антикорозійний пункт (В2), головний корпус (А2), прохідна (Д-1), трансформаторна підстанція (Г-1), допоміжний корпус (Б-2), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, то відсутня правова необхідність у існуванні вжитих судом заходів забезпечення позову.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Оскільки представники відповідачів заявили відповідне клопотання до закінчення судових дебатів, суд при ухваленні рішення не вирішує питання про стягнення витрат відповідачів на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ

В позові представника позивача ОСОБА_1 адвоката Богоноса Ігоря Михайлович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чайкатранс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія», треті особи, які не заявляють самостійних вимог державний реєстратор Володимир-Волинської міської ради Диньковський Максим Михайлович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мустанг Транс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Горохів Сервіс-Авто», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогоза Олександр Петрович, Акціонерне Товариство «ОТП Банк» про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки, скасування рішення державного реєстратора, витребування майна та визнання права власності на майно відмовити.

Заходи забезпечення позову, накладені згідно ухвали Горохівського районного суду Волинської області від 05 січня 2026 року, скасувати після набрання законної сили рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони у справі є:

Позивач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Чайкатранс», місцезнаходження: місто Варшава, Алея Єрусалимська, 151/10, Польща.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Факторинова Компанія», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Дмитрівська, 18/24, поверх 8, місто Київ, код ЄДРПОУ: 40235074.

Третя особа: Державний реєстратор Володимир-Волинської міської ради Диньковський Максим Михайлович, адреса місто Володимир, вулиця Д.Галицького, 5, ЄДРПОУ: 35387610.

Третя особа: Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мустанг Транс», місцезнаходження: місто Устилуг, вулиця Гагаріна, 14, Володимирський район, Волинська область, код ЄДРПОУ: 37236434.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Горохів Сервіс Авто», місцезнаходження: місто Горохів, вулиця І.Сливки, 28А, Луцький район, Волинська область, ЄДРПОУ: 36604519.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогоза Олександр Петрович, адреса: місто Київ, вулиця Велика Васильківська, 65.

Третя особа: Акціонерне товариство «ОТП Банк», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Жилянська, 43, код ЄДРПОУ: 21685166.

Дата складення повного тексту рішення 03 вересня 2026 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області В.М. Сметана