Рішення № 139312158, 19.06.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/25521/25

провадження № 2/753/7948/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Каліушка Ф.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (далі - АТ «Райффайзен Банк», позивач, банк) звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 155 165,36 грн та судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.06.2016 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк») та ОСОБА_1 було укладено Угоду № PDV2-1538606, якою відповідач приєднався до Публічної пропозиції/Угоди та Правил банківського обслуговування фізичних осіб, погодивши відкриття поточних/карткових рахунків та можливість дистанційного обслуговування.

28.10.2023 між банком та відповідачем у системі дистанційного банківського обслуговування «Райффайзен Онлайн» було укладено кредитний договір у формі Заяви-Договору про відкриття Поточного рахунку та надання Кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82-236531591, підписаний сторонами в електронній формі (із застосуванням одноразового пароля-ідентифікатора позичальником та кваліфікованих електронних підписів уповноваженими представниками банку). На підставі даного договору відповідач отримав кредит у сумі 250 000,00 грн зі сплатою 22,99% річних строком на 36 місяців (до 28.10.2026) із щомісячним платежем у розмірі 9 676,13 грн.

Банк повністю виконав взяті на себе зобов`язання, перерахувавши суму кредиту на рахунок відповідача. Проте позичальник у процесі користування кредитними коштами порушував графік платежів.

У зв`язку з виникненням заборгованості, 18.06.2025 сторонами в електронній формі було підписано Додаткову угоду № 18.06.2025-1 до кредитного договору щодо реструктуризації боргу, якою було здійснено капіталізацію прострочених процентів у сумі 6 628,44 грн (внаслідок чого залишок заборгованості за тілом кредиту визначено в розмірі 152 607,78 грн), встановлено пільговий період до 06.10.2025 зі сплатою щомісячних платежів по 9 769,00 грн, а з 07.10.2025 - регулярний щомісячний внесок у розмірі 11 448,09 грн.

Відповідач взяті за Додатковою угодою зобов`язання знову порушив, що зумовило направлення банком 10.10.2025 на його електронну адресу досудової вимоги вих. № 114/5-713101 про дострокове погашення заборгованості протягом 30 календарних днів. Оскільки вимога виконана не була, станом на 09.10.2025 утворилася заборгованість у сумі 155 165,36 грн (тіло кредиту - 152 093,66 грн, заборгованість за відсотками - 3 071,70 грн), яку банк просив стягнути в судовому порядку разом із судовим збором.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 08.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та визначено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов.

Судом встановлено, що копія ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами направлялася судом на зареєстровану у встановленому законом порядку адресу місця проживання відповідача ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим поштовим відправленням із судовим повідомленням.

Конверт із вказаними процесуальними документами повернувся до суду неврученим відповідачу з відповідними відмітками органу поштового зв`язку.

Оцінюючи зазначені обставини в контексті дотримання процесуальних прав відповідача на участь у розгляді справи та надання відзиву, суд виходить із таких норм процесуального права та усталеної судової практики:

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається за адресою місця проживання чи місця перебування фізичної особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному демографічному реєстрі або відома суду.

Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, або за адресою, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 130 ЦПК України та спеціальними Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України, визначено порядок вручення рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка», за яким невручення судового відправлення з незалежних від пошти причин (зокрема за закінченням встановленого строку зберігання або нез`явленням адресата за одержанням) прирівнюється до належного сповіщення сторони, якщо відправлення здійснено за зареєстрованим місцем її проживання.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду та Касаційний цивільний суд та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду неодноразово наголошували (зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б) у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19), що обов`язок суду повідомити учасників справи про розгляд справи вважається виконаним у разі направлення процесуальних документів на належну (зареєстровану) адресу. Сам лише факт неотримання стороною кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону добросовісно надсилав документи за належною адресою, не свідчить про неповідомлення сторони, оскільки добросовісний учасник цивільного обороту повинен забезпечити отримання кореспонденції за зареєстрованим місцем свого проживання. В іншому випадку недобросовісна поведінка сторони (ухилення від одержання листів) призводила б до необґрунтованого блокування судового процесу та порушення прав іншої сторони на розгляд справи в розумні строки (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Оскільки суд вжив усіх передбачених ЦПК України заходів щодо належного сповіщення відповідача та направлення йому позовних матеріалів, а відповідач своїм процесуальним правом на отримання поштової кореспонденції та подання відзиву на позов не скористався, суд, керуючись ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглядає справу за наявними матеріалами та ухвалює рішення на підставі доказів, поданих позивачем.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, встановив такі обставини.

14 червня 2016 року ОСОБА_1 уклав із ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» Угоду № PDV2-1538606 (підписану ним власноручно), якою погодився на обслуговування відповідно до Публічної пропозиції та Правил банківського обслуговування фізичних осіб, відкриття поточних і карткових рахунків, а також визначив можливість подальшого укладення правочинів та отримання послуг з використанням систем дистанційного банківського обслуговування.

28 жовтня 2023 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 за допомогою системи дистанційного банкінгу «Райффайзен Онлайн» було укладено Заяву-Договір про відкриття Поточного рахунку та надання Кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82-236531591.

Документ підписано позичальником електронним підписом із застосуванням одноразового ідентифікатора (OTP-пароля: 421754), надісланого на його фінансовий номер телефону НОМЕР_1 (позначка часу АЦСК: 28.10.2023, 15:39:04), та кваліфікованими електронними підписами уповноважених представників банку Онищенко О. В. і Мороз Ю. А.

До Заяви-Договору позичальником також підписано Паспорт споживчого кредиту та Графік платежів, якими погоджено всі істотні умови: сума кредиту - 250 000,00 грн; строк кредитування - 36 місяців (до 28.10.2026); процентна ставка - 22,99% річних (фіксована); щомісячний платіж - 9 676,13 грн щомісяця 7-го числа.

Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання кредиту, що підтверджується випискою по особовому рахунку, зарахувавши 28.10.2023 на поточний рахунок відповідача кошти в сумі 250 000,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів починаючи з весни 2024 року, між сторонами 18 червня 2025 року було укладено Додаткову угоду № 18.06.2025-1 про реструктуризацію заборгованості за договором № 014-RO-82-236531591.

Додаткова угода підписана відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 149817 на номер НОМЕР_1 (18.06.2025 о 17:11) та КЕП представників банку Нетіменко М. В. і Рубая С. з накладенням електронної печатки банку.

За умовами Додаткової угоди сторони погодили капіталізацію прострочених процентів у розмірі 6 628,44 грн шляхом їх додавання до залишку основного боргу, в результаті чого суму основного кредиту зафіксовано в розмірі 152 607,78 грн; встановлено пільговий період з 18.06.2025 по 06.10.2025 з щомісячним платежем 9 769,00 грн, а з 07.10.2025 - щомісячний внесок за оновленим графіком у розмірі 11 448,09 грн.

Відповідач порушив умови реструктуризації: у встановлені строки та в повному обсязі щомісячні платежі не сплачував, допускаючи системне прострочення.

10 жовтня 2025 року банк направив на узгоджену сторонами в кредитному договорі електронну адресу позичальника ІНФОРМАЦІЯ_1 письмову вимогу вих. № 114/5-713101 про дострокове повернення всієї суми заборгованості за кредитом та процентами протягом 30 календарних днів з моменту її отримання (40 днів з моменту направлення). Вказана вимога залишена відповідачем без виконання.

Відповідно до наданого банком детального та обґрунтованого розрахунку заборгованості, який повністю кореспондує з випискою за особовим рахунком клієнта, загальна заборгованість відповідача перед позивачем станом на 09.10.2025 становить 155 165,36 грн, у тому числі: 152 093,66 грн - заборгованість за кредитом (основний борг / тіло кредиту), з яких прострочена заборгованість - 30 432,27 грн; 3 071,70 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, з яких прострочена - 2 880,10 грн.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526, 530 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до стст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Використання при вчиненні правочинів електронного підпису допускається у випадках, встановлених законом або за письмовою згодою сторін.

За приписами ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та положень Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний стороною за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором (алфавітно-цифрової послідовності, надісланої на мобільний телефон позичальника), за своєю правовою природою та юридичною силою прирівнюється до договору, укладеного в письмовій паперовій формі та підписаного власноруч.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 та від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20.

Судом встановлено, що як первісний кредитний договір від 28.10.2023, так і Додаткова угода про реструктуризацію від 18.06.2025 були укладені в електронній формі з дотриманням усіх вимог законодавства про електронну комерцію та містять усі істотні умови, погоджені сторонами (розмір ліміту, ставку, розмір і строки платежів).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Аналогічні приписи закріплені в ч. 2 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якою у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту в повному обсязі, строк виплати якого ще не настав, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Пунктом 2.6.5 Заяви-Договору сторони погодили право банку достроково вимагати виконання боргових зобов`язань за кредитом та процентами у разі настання обставин дефолту (прострочення щомісячних платежів).

Банк належним чином реалізував своє право на дострокове повернення коштів, надіславши відповідачу відповідну письмову вимогу від 10.10.2025 на узгоджену електронну адресу.

Відповідно до положень стст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором № 014-RO-82-236531591 перевірений судом, є повним, послідовним, арифметично правильним, відповідає умовам Заяви-Договору та Додаткової угоди про реструктуризацію і повністю підтверджується випискою руху коштів за особовим рахунком клієнта.

Будь-яких контррозрахунків, доказів належного виконання умов договору чи фактів часткового/повного погашення заявленої суми відповідач суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом у розмірі 152 093,66 грн та заборгованості за процентами у розмірі 3 071,70 грн, а всього - 155 165,36 грн, є законними, документально обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується оригіналом платіжної інструкції, наявної в матеріалах справи. У зв`язку із повним задоволенням позову сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 128, 130, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (ЄДРПОУ 14305909) заборгованість за кредитним договором №014-RO-82-236531591 від 28.10.2023 у розмірі 155 165,36 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 152 093,66 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 3 071,70 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: Федір КАЛІУШКО