Ухвала суду № 139176604, 19.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"19" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 15-25/17-1006-2011

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Масловська Є. Д.

при розгляді заяви ОСОБА_1 (вх.№2-1582/26 від 10.08.2026) про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, подану у справі №15-25/17-1006-2011

за позовом: Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Інвестохіллс Хеліантус (03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, корп. 8Б, код ЄДРПОУ 43515433)

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Прогресбуд-Інвест (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 49, код ЄДРПОУ 33812782);

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес-Строй (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 49, код ЄДРПОУ 31502358);

3) Товариства з обмеженою відповідальністю Прогресбуд (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 49, код ЄДРПОУ 33312704)

про стягнення 45 735 014,97 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідачів: не з`явились;

від заявника: Цатуров Т. С.;

від приватного виконавця: Зауліна О. Г. довіреність №228 від 03.02.2026.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні судді Господарського суду Одеської області Петрова В.С. перебувала справа №15-25/17-1006-2011 за позовом Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк в особі відділення банку „Одеська регіональна дирекція до Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд-Інвест, Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес-Строй та Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд про стягнення 45 735 014,97 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.09.2011 (суддя Петров В.С.) у справі №15-25/17-1006-2011, залишеним без змін Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.10.2011р., позовну заяву публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк в особі відділення банку „Одеська регіональна дирекція до Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд-Інвест, Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес-Строй та Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд про стягнення 45 735 014,97 грн. задоволено у повному обсязі, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд-Інвест , Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес-Строй та Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд на користь Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк в особі Відділення „Одеська регіональна дирекція ПАТ „ВТБ Банк заборгованість за кредитним договором № 13/07 від 10.08.2007 р. в сумі 45 735 014,97грн., що еквівалентно 5 739 980,29 доларів США за курсом гривні до долару США, встановленому НБУ на 05.05.2011; витрати по держмиту в сумі 25 500 грн., витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

28.10.2011 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2011 видано відповідний наказ.

10.10.2023 до суду від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича надійшло подання (вх.№2-1533/23), відповідно до якого останній просить суд тимчасово обмежити засновника (керівника (учасника), кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд» (код ЄДРПОУ 33312704) громадянина України ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.10.2023 (суддя Мостепаненко Ю.М.) у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. про тимчасове обмеження кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Прогресбуд ОСОБА_1 (вх.№2-1533/23 від 10.10.2023), подане у справі №15-25/17-1006-2011 відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.10.2023 (про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України) по справі №15-25/17-1006-2011 скасовано.

Подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича про тимчасове обмеження керівника (засновника (учасника), кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд» - громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань боржником за рішенням суду задоволено.

Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон керівника (засновника (учасника), кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд» - громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) до виконання зобов`язань, покладених на нього наказом про примусове виконання №15-25/17-1006-2011 від 28.10.2011, виданим Господарським судом Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 (суддя Бездоля Ю.С.) замінено стягувача у виконавчому провадженні ВП №62934952 з виконання наказу №15-25/17-1006-2011, виданого 28.10.2011 Господарським судом Одеської області у справі №15-25/17-1006-2011, з Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк в особі відділення банку Одеська регіональна дирекція (01004, м. Київ, б-р Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26, код ЄДРПОУ 14359319) на його правонаступника - Акціонерне товариство Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Інвестохіллс Хеліантус.

10.08.2026 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява, згідно з якою заявник просить суд скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у праві виїзду за межі України, застосоване постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023.

Обґрунтовуючи подану заяву, ОСОБА_1 зазначає, що обмеження застосоване без установлення передбаченого законом статусу керівника боржника-юридичної особи, за відсутності покладеного на заявника наказом особистого обов`язку, на підставі помилкового ототожнення різних корпоративних статусів.

Так, заявник посилається на те, що рішенням Господарського суду Одеської області від 09.09.2011 та наказом від 28.10.2011 стягнення присуджено солідарно виключно з трьох юридичних осіб: ТОВ «Прогресбуд-Інвест», ТОВ «Прогрес-Строй» і ТОВ «Прогресбуд». Заявник не зазначений у наказі ані боржником, ані солідарним боржником, ані поручителем. Наказ не покладає на заявника обов`язку сплатити кошти, надати майно чи виконати будь-яку іншу дію. Водночас у резолютивній частині постанови від 13.12.2023 обмеження встановлено «до виконання зобов`язань, покладених на нього наказом». Таких зобов`язань у наказі немає. Ця вихідна обставина об`єктивно спростовується самим виконавчим документом.

Також заявник зазначає, що пункт 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» надає виконавцю право звернутися до суду щодо тимчасового обмеження у праві виїзду лише стосовно боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи, який ухиляється від виконання зобов`язань. Кінцевий бенефіціарний власник, учасник або засновник як самостійні категорії цією нормою не передбачені та не прирівняні до керівника. Єдина реєстрова сторінка, надана приватним виконавцем у відповідь від 04.08.2026, розмежовує відповідні статуси та прямо зазначає: керівником і представником ТОВ «Прогресбуд» є ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 відображений лише у блоці відомостей про кінцевого бенефіціарного власника; ПП «Будівельник» відображене учасником ТОВ «Прогресбуд». Документів про призначення заявника директором, включення до виконавчого органу або надання заявнику права діяти від імені ТОВ «Прогресбуд» матеріали приватного виконавця не містять.

При цьому заявник посилається на те, що актуальний офіційний витяг з ЄДР № 37981066 від 25.07.2026 також називає керівником ТОВ «Прогресбуд» ОСОБА_2 та не містить зазначення заявника серед керівників, представників або учасників товариства. Відомості про КБВ у витягу виключені за вказівкою Міністерства юстиції України, тому цей витяг не використовується як доказ того, що історичного запису про КБВ ніколи не існувало. Його значення полягає в іншому: обмеження продовжує діяти зараз, тоді як актуальні офіційні відомості не підтверджують наявності у заявника будь-яких повноважень діяти від імені боржника або впливати на виконання наказу.

Водночас заявник зазначає, що 07.10.2019 заявник відчужив належні йому права на Приватне підприємство «Будівельник» на користь іншої особи, що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу. У матеріалах, наданих приватним виконавцем, відсутні окремий запит, витяг або історична довідка з ЄДР щодо ПП «Будівельник», які встановлювали б його власника чи засновника на 15.06.2022, 10.10.2023 або 20.10.2023. Сторінка щодо ТОВ «Прогресбуд» лише називає ПП «Будівельник» учасником цього товариства і не встановлює, кому належало саме ПП «Будівельник» після договору від 07.10.2019. Отже, матеріали приватного виконавця не спростовують припинення належних заявнику прав на ПП «Будівельник» після договору від 07.10.2019. Цей факт використовується лише для спростування виведеного виконавцем непрямого корпоративного зв`язку; незалежно від нього матеріали не підтверджують статусу керівника ТОВ «Прогресбуд».

Також заявник посилається на те, що виклик приватного виконавця від 15.06.2022, адресований заявнику як «керівнику (засновнику (учаснику), кінцевому бенефіціарному власнику (контролеру)» та вимагає надати відомості і документи боржника-юридичної особи. Така узагальнена формула не встановлює наявності у заявника повноважень отримувати, зберігати або подавати документи ТОВ «Прогресбуд». Невиконання вимоги, адресованої особі без доведених управлінських повноважень та без особистого обов`язку за наказом, на думку заявника, не може утворювати свідоме ухилення у розумінні пункту 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому заявник також зауважує, що на дату, зазначену як дата вручення виклику - 27.06.2022, він перебував і проживав за межами України, тому не міг особисто отримати поштове відправлення за адресою в Україні.

Щодо непропорційності подальшого обмеження заявник зазначає, що обмеження діє з 13.12.2023 та безпосередньо втручається у гарантоване статтею 33 Конституції України і статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право залишати будь-яку країну.

За посиланнями заявника, у цьому випадку боржниками є юридичні особи; він не має встановлених повноважень керувати ними або розпоряджатися їхнім майном; приватний виконавець не визначив жодної конкретної дії, яку заявник юридично зобов`язаний і спроможний виконати для погашення корпоративного боргу. У відповіді № 19034 від 04.08.2026 приватний виконавець не оцінив по суті договір від 07.10.2019 та витяг з ЄДР від 25.07.2026 і не пояснив, як продовження заборони зараз сприяє виконанню наказу. Тому, на думку заявника, відсутній розумний причинний зв`язок між подальшим обмеженням мого пересування та стягненням майна з юридичних осіб.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.08.2026 заяву за вх.№2-1582/26 від 10.08.2026 передано на розгляд судді ОСОБА_3 .

Розпорядження керівника апарату Господарського суду Одеської області №409 від 10.08.2026, у зв`язку з перебуванням судді Петрова В.С. у відпустці з 03.08.2026 по 04.09.2026, з метою дотримання процесуальних строків, призначено повторний автоматизований розподіл заяви по справі №15-25/17-1006-2011, за результатом якого заяву за вх.№2-1582/26 від 10.08.2026 розподілено судді Щавинській Ю.М.

Ухвалою суду від 13.08.2026 призначено розгляд заяви ОСОБА_1 (вх.№2-1582/26 від 10.08.2026) про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України у справі №15-25/17-1006-2011 на "19" серпня 2026 р. о 11:15.

Вказаною ухвалою запропоновано ОСОБА_1 надати пояснення щодо підстав виключення відомостей про кінцевого беніфіціарного власника Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресбуд" за вказівкою Міністерства юстиції України; щодо наявності або відсутності у заявника статусу кінцевого беніфіціарного власника Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресбуд" станом на час прийняття постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі №15-25/17-1006-2011 та станом на 10.08.2026 та запропоновано надати ідентифікатор доступу за виконавчим провадженням №62934952 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської від 28.10.2011 у справі №15-25/17-1006-2011.

14.08.2026 до суду від заявника надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких заявник зазначає, що 07.10.2019 відчужив належні йому корпоративні права на ПП «Будівельник» на користь ТОВ "Юнік", у зв`язку з чим після ознайомлення з підставами застосованого щодо нього обмеження вжив заходів щодо перевірки та актуалізації відомостей, якими його пов`язували з ТОВ "Прогресбуд". При цьому, станом на 12.05.2025 в ЄДР щодо заявника як КБВ містилася позначка про можливу недостовірність відповідної інформації, а згідно з витягом з ЄДР від 25.07.2026 відомості про КБВ виключено за вказівкою Міністерства юстиції України. Заявник зазначає, що копії вказівки Міністерства юстиції України та матеріалів перевірки у нього відсутні, а тому достовірно відтворити мотиви їх виключення він не може.

Також заявник зазначає, що станом на 13.12.2023 не здійснював прямого чи непрямого вирішального впливу на діяльність ТОВ "Прогресбуд", не був його керівником, представником або учасником та не мав повноважень визначати рішення органів управління товариства, надавати обов`язкові вказівки чи розпоряджатися його активами. Водночас, з огляду на відсутність у нього історичного витягу з ЄДР, сформованого станом на 13.12.2023, заявник зазначає про неможливість достовірно підтвердити або спростувати наявність на цю дату формального запису про нього як КБВ, хоча наголошує на відсутності фактичного вирішального впливу на товариство. Станом на 10.08.2026, за твердженням заявника, він статусу КБВ ТОВ "Прогресбуд" не мав, відомості про нього як КБВ були виключені за вказівкою Міністерства юстиції України, а у витягу з ЄДР від 25.07.2026 він також не зазначений серед керівників, представників або учасників товариства.

Крім того, заявник надав ідентифікатор доступу до виконавчого провадження №62934952, який зазначений у постанові приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 02.09.2020.

В судове засідання 19.08.2026 з`явились заявник ОСОБА_1 та представник приватного виконавця.

У судовому засіданні заявник підтримав подану заяву в повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник приватного виконавця проти задоволення заяви заперечувала, посилаючись, зокрема, на відсутність у Господарському процесуальному кодексі України норми, яка передбачає порядок скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Крім того, представник приватного виконавця зазначила про порушення заявником правил юрисдикції при зверненні із відповідною заявою до Господарського суду Одеської області, оскільки тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України щодо ОСОБА_1 було застосовано постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023.

Також представник приватного виконавця вказувала на ненадання заявником нових доказів на підтвердження обставин, на які він посилається, зазначивши, що докази, покладені в основу заяви, вже були предметом оцінки Південно-західного апеляційного господарського суду під час розгляду питання про застосування тимчасового обмеження.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 (вх.№2-1582/26 від 10.08.2026) про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, подану у справі №15-25/17-1006-2011, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин 1-4 статті 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Таке обмеження застосовується в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України для забезпечення позову, з особливостями, встановленими цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Відповідне обмеження застосовується за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито виконавче провадження.

Отже, положення статті 337 ГПК України визначають підстави та порядок застосування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України як заходу, спрямованого на забезпечення виконання судового рішення.

Водночас положеннями Господарського процесуального кодексу України безпосередньо не врегульовано питання щодо порядку скасування вже застосованого тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Разом з тим сама по собі відсутність прямої процесуальної норми, яка б визначала порядок скасування такого обмеження, не може свідчити про неможливість судового розгляду відповідного питання.

Відповідно до частини 10 статті 11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі N 905/1956/15 (провадження N 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі N 629/847/15-к (провадження N 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі N 922/4519/14 (провадження N 12-34гс20, пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі N 0306/7567/12 (провадження N 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі N 761/45721/16-ц (провадження N 14-122цс20, пункт 105).

За аналогією закону підлягають врахуванню положення частин 5, 6 статті 441 Цивільного процесуального кодексу України, згідно з якими суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника; суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця.

Отже, системне застосування наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку, що відсутність у статті 337 ГПК України спеціального порядку скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не виключає можливості звернення особи, щодо якої таке обмеження застосовано, із відповідною заявою та її розгляду господарським судом.

При цьому суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 337 ГПК України тимчасове обмеження застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову. За змістом частини 1 статті 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Таким чином, наведена норма передбачає загальний процесуальний механізм припинення дії застосованого судом заходу, якщо відпали або змінилися обставини, які обумовлювали необхідність його застосування.

З огляду на те, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України було застосовано у межах справи №15-25/17-1006-2011 під час вирішення питання, пов`язаного з виконанням рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2011 та виданого на його виконання наказу від 28.10.2011, з огляду на загальні положення ст.338 ГПК України, суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає розгляду саме Господарським судом Одеської області, тобто судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, в межах справи №15-25/17-1006-2011.

Відтак доводи представника приватного виконавця про відсутність у ГПК України спеціальної норми, яка передбачає порядок скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, а також про порушення заявником правил юрисдикції при зверненні до Господарського суду Одеської області суд відхиляє.

Крім того, суд вказує, що за ч. 1 та ч. 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Разом з тим суд зауважує, що вирішуючи питання за заявою ОСОБА_1 , суд не здійснює перегляд постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 та не надає повторної оцінки обставинам, які були предметом дослідження суду апеляційної інстанції при вирішенні питання про застосування тимчасового обмеження.

Зокрема, суд не встановлює заново наявність чи відсутність у заявника статусу керівника, засновника (учасника) або кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Прогресбуд» станом на дату постановлення апеляційним судом постанови від 13.12.2023, як і не вирішує питання щодо наявності або відсутності у заявника обов`язків, які могли бути покладені на нього виконавчим документом або виникнути у зв`язку з його статусом у юридичній особі на той момент.

Надання судом повторної оцінки зазначеним обставинам фактично означало б перегляд законності та обґрунтованості постанови суду апеляційної інстанції від 13.12.2023 поза межами передбаченого законом порядку її перегляду, що є неприпустимим.

Водночас предметом розгляду за поданою заявою є питання про подальше існування правових та фактичних підстав для застосування такого обмеження на момент розгляду заяви, тобто станом на 19.08.2026.

Як встановлено судом, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених на нього наказом Господарського суду Одеської області №15-25/17-1006-2011 від 28.10.2011.

При цьому суд враховує, що за своєю правовою природою тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, метою якого є спонукання особи до належного виконання відповідного рішення та забезпечення його реального виконання.

Отже, існування такого обмеження має бути об`єктивно пов`язане з можливістю досягнення зазначеної мети. Особа, щодо якої застосовується відповідний захід, повинна мати такий юридичний або фактичний зв`язок із виконанням судового рішення, за якого її поведінка може сприяти його виконанню, а саме обмеження - бути придатним для досягнення цієї мети.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Одеської області від 09.09.2011 у справі №15-25/17-1006-2011 заборгованість за кредитним договором стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд-Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Строй» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд».

На виконання зазначеного рішення 28.10.2011 Господарським судом Одеської області видано наказ, у якому боржниками визначено саме зазначені юридичні особи.

Водночас, оцінюючи саме актуальний стан правовідносин, судом зроблено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд», оскільки постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України саме як кінцевого бенефіціарного власника Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд».

Відповідно до п. 2 ч. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Як встановлено судом, станом на 18.08.2026, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - серед засновників (учасників) ТОВ «Прогресбуд» зазначені Приватне підприємство «Будівельник» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнік».

Водночас згідно з відомостями Єдиного державного реєстру щодо ТОВ «Юнік» та ПП «Будівельник» станом на 18.08.2026 ОСОБА_1 не зазначений ані як учасник, ані як кінцевий бенефіціарний власник зазначених юридичних осіб.

Отже, на момент розгляду заяви матеріалами справи не підтверджується наявність у ОСОБА_1 корпоративного статусу, який забезпечував би йому можливість здійснювати безпосередній або опосередкований вплив на діяльність ТОВ «Прогресбуд» щодо виконання рішення суду від 09.09.2011.

Таким чином, сам по собі факт того, що особа у минулому могла бути пов`язана з юридичною особою або її учасником, без встановлення на час розгляду заяви реальної можливості здійснювати вирішальний вплив на діяльність боржника не може бути достатньою підставою для продовження щодо такої особи виключного заходу, спрямованого на забезпечення виконання судового рішення.

Суд також бере до уваги, що матеріали справи не містять доказів того, що станом на день розгляду заяви ОСОБА_1 є керівником, учасником або кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Прогресбуд», його учасників чи інших осіб, через яких він міг би здійснювати вирішальний вплив на діяльність товариства.

За таких обставин на момент розгляду заяви ОСОБА_1 не є особою, за рахунок майна або дій якої безпосередньо може бути забезпечено виконання рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2011, а також матеріалами справи не підтверджено, що він має повноваження чи можливість впливати на діяльність боржника та сприяти виконанню відповідного судового рішення.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, а також право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Право на свободу пересування також гарантується статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обмеження такого права допускається лише за наявності передбачених законом підстав та за умови, що воно є необхідним і пропорційним поставленій легітимній меті.

З огляду на викладене, оцінюючи не правомірність первісного застосування обмеження у 2023 році, а наявність підстав для його подальшого існування станом на час розгляду заяви, суд доходить висновку, що продовження обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України за встановлених у справі обставин більше не відповідає меті, для досягнення якої цей захід застосовується.

Подальше обмеження права заявника на свободу пересування за відсутності встановленого на час розгляду заяви його юридичного чи фактичного зв`язку з виконанням рішення суду не може вважатися таким, що є необхідним для забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно, на цей час відсутній належний причинно-наслідковий зв`язок між застосованим до заявника обмеженням та можливістю забезпечення виконання наказу Господарського суду Одеської області від 28.10.2011.

За таких обставин суд вважає, що подальше існування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України не відповідає вимогам законності, необхідності та пропорційності, а тому підлягає скасуванню.

Відтак, з урахуванням наведеного, заява ОСОБА_1 (вх. №2-1582/26 від 10.08.2026) про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 145, 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 (вх.№2-1582/26 від 10.08.2026) про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, подану у справі №15-25/17-1006-2011, задовольнити.

2. Скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у праві виїзду за межі України, вжите постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі №15-25/17-1006-2011.

Ухвала набирає законної сили 19.08.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повна ухвала складена 24.08.2026.

Суддя Ю.М. Щавинська