Рішення № 139148865, 21.08.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/3262/25

Провадження №2/487/189/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Афоніної С. М., за участю секретаря судового засідання Щербатюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 159 961,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.05.2021 ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа Банк» (після зміни найменування АТ «Сенс Банк») угоду про надання споживчого кредиту №501322691, за умовами якої позивач зобов`язався надати позичальнику кредит, а відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, визначених угодою, повертати кредит, виплачувати проценти за користуванням кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Позивач належним чином виконав свій обов`язок щодо надання відповідачу кредиту. Однак відповідач грошових зобов`язань належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка складає 159 961,16 грн., з яких: за кредитом: 68 138,44 грн., по відсотках: 91 822,72 грн.

12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022.

З підстав стягнення вказаної заборгованості позивач звернувся до суду із даним позовом. Також, у позовній заяві просили проводити розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 15.05.2025 року було відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

08.09.2025 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог. Як зазначає позивач, начебто ОСОБА_1 добровільно підписала Кредитний договір №501322691 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України «Про електронну комерцію». Будь-які інші документи (заяви, звернення, повідомлення, копії документів, інше) пов`язанні з укладенням та виконанням Кредитного договору клієнт може підписати одним із способів: накладенням електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором або у випадку надіслання документів в паперовому вигляді, власноручним підписом. Відповідач заперечує щодо підписання вищевказаного Договору, а також нею не було здійснення входження до будь якого додатку за допомогою, якого її було ідентифіковано й тим паче відправлення одноразового ідентифікатора. Тому відсутні належні докази укладення кредитного договору. Позивачем не надано суду обґрунтований поденний розрахунок суми заборгованості яка стягується з відповідача. Окрім цього треба зауважити, що п. І Кредитного договору встановлено, що Стандартна процента ставка складає 45, 00 % від суми кредиту за рік користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору. З наданого позивачем розрахунку можна зробити висновок, що нарахування процентів за період 21.05.2021 по 21.05.2025 здійснений в супереч вимогам Закону України «Про споживче кредитування». Так Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» N0 3498-ІХ, від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема до статті 8, яка визначає порядок визначення реальної річної процентної ставки, денної процентної ставки та загальну вартість кредиту для споживача. Вказаним Законом обмежено максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, який не може перевищувати 1 % (пункт 5 частини 8 Закону України «Про споживче кредитування»). Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Згідно з пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» положення частини 5 статті 8 вказаного Закону щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки, вводиться в дію поетапно, а саме протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Так протягом перших 120 днів установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5%, протягом наступних 120 днів - 1,5%. Тобто зазначеною нормою права визначено, який саме розмір денної процентної ставки має діяти в договорах про споживче кредитування протягом визначених законом періодів. Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Частиною 4 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» зобов`язано надавачів фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону. Враховуючи зазначене, наданий Позивачем розрахунок не є належним та допустимим доказом у справі. Також просив відмовити в задоволенні вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

29.10.2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

17.12.2025 заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Дешко В.О. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції задоволено.

Відповідач до суду не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила. Відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України судова повістка відповідачу про виклик в судові засідання надсилалася судом за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується поштовими конвертами з відміткою установи поштового зв`язку «адресат відсутній», що вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Представник відповідача Дешко В.О. жодного разу в судове засідання не з`явився, 24.09.2025, 18.02.2026, 24.04.2026, 29.05.2026 надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, поважності причин відкладення ним не було обґрунтовано. Крім того, 13.08.2026 року представник відповідача відмовився брати участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, що зафіксовано в протоколі судового засідання в режимі відео конференції №6917428 від 13.08.2026.

Також представник відповідача має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, на дану адресу було направлено судову повістку. Тому, згідно п.2 ч.8 ст.128 ЦПК України, згідно якої днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи, представник відповідач є такою особою, що належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, при цьому у судове засідання не з`явився, заяв та клопотань не надавав, про причини неявки не повідомив, тому суд визнає його неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 21.05.2021 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа Банк» , угоду про надання споживчого кредиту № 501322691. Вказане підтверджується: офертою на укладання угоди про надання споживчого кредиту, додатком № 1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг», паспортом споживчого кредиту; акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

Між сторонами у справі укладено угоду у формі електронного документу з використанням відповідачем електронного одноразового ідентифікатора 2699, що підтверджується довідкою про ідентифікацію, що долучена до позовної заяви, і з якої вбачається, що банк підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 з яким укладено Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк», ідентифікований АТ «СЕНС БАНК».

У довідці про ідентифікацію міститься актуальна інформація про відповідачку, зокрема індивідуальний податковий номер, номер мобільного телефону.

Відповідачкою підписано 21.05.2021 року Оферту на укладання угоди про надання споживчого кредиту №501322691.

Відповідна оферта містить докладну інформацію щодо особи позивачки, зокрема дату її народження, РНОКПП, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання.

21.05.2021 року АТ «Альфа-Банк», прийняло пропозицію ОСОБА_1 на укладення Угоди про надання споживчого кредиту №501322691 від 21.05.2021р., що підтверджується відповідним Акцептом пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту №501322691.

У паспорті споживчого кредиту передбачено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: Тип кредиту - споживчий кредит, Мета отримання кредиту на споживчі цілі, Сума / ліміт кредиту, грн. 75 000,00 грн. Спосіб та строк надання кредиту безготівковий, Строк кредитування 48 міс. Можливі види (форми) забезпечення кредиту - без забезпечення, Процентна ставка, відсотків річних 45.00, Загальні витрати за кредитом, грн. 87 813,80 грн, Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі, грн.) 162 813,80 грн., Реальна річна процентна ставка, відсотків річних 55,41.

Додатком №1 до Угоди про надання кредиту №501322691 від 21.05.2021 року погоджено Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг.

Позивач належним чином виконав зобов`язання за кредитним договором, надав відповідачу в користування кредитні кошти у розмірі 75 000,00 грн, перерахувавши їх на рахунок відповідача, що підтверджується наданим меморіальним ордером №274020928 від 21.05.2021.

Представником АТ «Сенс Банк» направлялась ОСОБА_1 вимога про усунення порушень протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість у розмірі 158 340,17 грн., однак вимога АТ «Сенс Банк» залишена відповідачем без уваги, порушення вимог договору не усунуто.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку загальна заборгованість відповідача за договором № 501322691 від 21.05.2021 станом на 20.02.2025 складає: 159 961,16 грн., а саме: за кредитом: 68 138,44 грн., по відсотках: 91 822,72 грн.

Відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним.

Відповідно до Протоколу позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» №2/2022 від 12.08.2022р., вирішено змінити найменування Банку з Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК». Відповідно до листа Національного банку України № 27-0010/83901, 01.12.2022 Національним банком України на виконання вимог абзацу другого пункту 226 глави 24 розділу IV Положення про ліцензування внесено запис до Державного реєстру банків щодо зміни найменування АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК» (скорочене найменування - АТ «АЛЬФА-БАНК») на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК» (скорочене найменування - АТ «СЕНС БАНК»). Відповідний запис було внесено на підставі повідомлення про державну реєстрацію змін до Статуту АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» (далі - Банк) у зв`язку зі зміною найменування Банку з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК» на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК» та приведенням деяких положень Статуту Банку у відповідність до вимог чинного законодавства України.

Як вбачається з витягу з державного реєстру банків, 01.12.2022 Національний банк України вніс запис до Державного реєстру банків щодо зміни найменування АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Альфа-Банк» (скорочене найменування - АТ «АЛЬФА БАНК») на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК» (скорочене найменування - АТ «СЕНС БАНК»).

Норми права, застосовані судом, та висновки суду:

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Альфа Банк», наразі АТ «Сенс Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

З огляду на наведене, твердження відповідача, щодо того, що AT «Сенс Банк» не надано доказу того, що договір підписаний між ним та банком є безпідставними та спростовуються електронним підписом відповідача: Оферти, Додатку № 1 до Угоди, Довідки про систему гарантування вкладів фізичних осіб, Заяви (Акцепт) про прийняття пропозиції укласти договір страхування та Паспортом споживчого кредиту (без якого проведення будь-яких операцій є неможливим, в тому числі отримання кредиту).

Зазначені обставини щодо підписання Акцепту та Оферти підтвердженні матеріалами справи, та не спростовані відповідачем належними доказами.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказами, які можуть підтверджувати наявність кредитної заборгованості боржника перед банком та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 16.09.2020 при розгляді цивільної справи № 200/5647/18.

З виписки по особовому рахунку вбачається, що відповідач неналежним чином не виконував свої зобов`язання за Договором, внаслідок чого у неї виникла заборгованість.

У вищевказаних документах містяться всі істотні умови договору, у тому числі умови про процентну ставку, пеню, штрафи, умови та строк повернення кредиту згідно із ст.12 Закону України Про споживче кредитування.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 5, 30, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75 бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації. Банк самостійно визначає систему організації операційної діяльності залежно від його структури, обсягів та видів банківських операцій, кількості працюючих, розвитку інформаційних технологій. Банк самостійно розробляє технології здійснення банківських операцій. Оброблення інформації про операції та її зберігання мають виконуватися на серверах та/або іншій комп`ютерній техніці, які/яка повинні/а фізично розташовуватися на території України, за винятком збереження резервних копій, захищених із використанням відповідних засобів технічного та/або криптографічного захисту, а виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

При цьому згідно пункту 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання.

Відтак, суд приходить до висновку про необхідності врахування зазначених доказів, які свідчать про користування відповідачкою кредитними коштами, і вказана обставина стороною відповідача не була спростована.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням наданого АТ «Сенс Банк» розрахунку заборгованості за кредитним договором, а також виписки по руху коштів по картці, суд вважає, що підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором 501322691, яка станом на 20.02.2025 року складає 159 961,16 грн. , з яких 68 138,44 грн заборгованість по тілу кредиту, 91 822,72 грн заборгованість по відсотках.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач, заперечуючи проти позовних вимог не надав жодного належного та допустимого доказу на спростування вищенаведених обставин, на які посилається АТ «Сенс Банк», як на підставу своїх вимог про стягнення заборгованості.

Посилання представника відповідача на неотримання відповідачкою кредитних коштів, є необґрунтованими, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження заявлених вимог надано належні та допустимі докази, зокрема: довідку про ідентифікацію клієнта, яка містить персональні дані відповідача та ідентифікаційний код; підтвердження підписання кредитного договору аналогом електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»; первинні бухгалтерські документи, а саме виписку по рахунку та меморіальний ордер, які підтверджують факт перерахування кредитних коштів.

Доводи відзиву про відсутність доказів отримання кредитних коштів також є безпідставними, оскільки матеріали справи містять належні первинні бухгалтерські документи, зокрема виписку по рахункам, що підтверджує фактичне нарахування та зарахування грошових коштів на користь відповідача. Вказаний документ відповідає вимогам законодавства та є належним і допустимим доказом здійснення фінансової операції.

Посилання на відсутність підписаного кредитного договору також є безпідставними, оскільки укладення договору в електронній формі із використанням одноразового ідентифікатора прямо передбачене чинним законодавством та прирівнюється до письмової форми правочину (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Також суд зауважує, що позивачем надано розрахунок заборгованості, а відповідачем не подано жодного належного та допустимого доказу на спростування зазначеного розрахунку, не оспорено ані суму основного боргу, ані порядок її нарахування належними доказами.

Також будь яких доказів на спростування позовних вимог відповідачем до суду надано не було.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

З приводу заявленої вимоги про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів позову додано договір про надання послуг №1006 від 28.01.2025 року, укладений між АТ «Сенс Банк» (замовник) та Адвокатським об`єднанням «СмартЛекс» (виконавець), відповідно до якого виконавець зобов`язався надавати послуги, які полягають у здійсненні від імені та в інтересах замовника юридичних і фактичних дій щодо стягнення заборгованості з боржників замовника, які виникли внаслідок невиконання/неналежного виконання такими боржниками кредитних договорів, договорів позики, інших угод, які не забезпечені заставою та/або спонуканню їх до погашення такої заборгованості, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.

Згідно з п. 3.1 вищевказаного договору, за надання послуг, що полягають у вчиненні виконавцем дій, передбачених п. 1.1.1 та п. 1.1.2 вищевказаного договору, замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у такому розмірі:

-за підготовку і подання позовної заяви до суду 375 грн;

-за отримання рішення суду 225 грн;

-комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника 7,85%.

Відповідно до ч.ч.4, 5ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі №915/517/21 містить висновок, що «відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.

Судом встановлено, що позовна заява складена та подана до суду представником позивача адвокатом Гірчаком А.М., який діє на підставі довіреності № 023782/25 від 03.02.2025, виданої позивачем. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що представник позивача адвокат Гірчак А.М. є членом адвокатського об`єднання «СМАРТЛЕКС», з яким позивач уклав Договір про надання послуг № 1006 від 28.01.2025.

Також відсутні докази того, що адвокатське об`єднання «СМАРТЛЕКС» надавало позивачу будь-яку професійну правничу допомогу у цій справі, оскільки позовна заява подана представником позивача адвокатом Гірчаком А.М., який діє на підставі довіреності.

Крім цього суду не надані розрахунки витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась адвокатом Гірчаком А.М.

За цих обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведені витрати на професійну правничу допомогу, оскільки докази, які підтверджують здійснення відповідних витрат, суду не подані, у зв`язку з чим зазначені представником позивача у позовній заяві витрати розподілу не підлягають.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збору розмірі 2 422,40 грн.

На підставі ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість у розмірі 159 961,16 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Відмовити у стягненні на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: С.М. Афоніна