Ухвала суду № 139020085, 13.08.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

13 серпня 2026 року Справа № 926/3612/25

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутки В.В., при секретарі судового засідання Кушлак Л.Л., розглянувши матеріали справи

за заявою фізичної особи ОСОБА_1 , м. Чернівці

про неплатоспроможність

представники сторін:

боржник ОСОБА_1

представник боржника не з`явилася

керуючий реструктуризацією Бурма С.В.

від кредиторів Калачик В.В.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 22.04.2026 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Призначено керуючим реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Андрощук Олену Павлівну. Попереднє засідання призначено на 11.06.2026.

Ухвалою від 06.05.2026 відсторонено арбітражного керуючого Андрощук О.П. від виконання повноваження керуючого реструктуризацією. Призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Бурму С.В.

03.07.2026 через систему Електронний суд від ТОВ Фінансова компанія ЕЛ.ЕН.ГРУП надійшла заява з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 161060,58 грн.

Ухвалою від 28.07.2026 призначено заяву до розгляду на 13.08.2026.

10.08.2026 через систему Електронний суд від керуючого реструктуризацією Бурми С.В. надійшло повідомлення про результати розгляду заяви кредитора.

13.08.2026 через систему Електронний суд від представника ТОВ Фінансова компанія ЕЛ.ЕН.ГРУП надійшли додаткові пояснення на заперечення керуючого реструктуризацією проти визнання штрафу.

13.08.2026 до суду надійшла заява представника боржника адвоката Поляк М.В. про проведення судового засідання без її участі, заявлені грошові вимоги визнає частково.

У судовому засіданні 13.08.2026 боржник грошові вимоги визнає повністю. Керуючий реструктуризацією грошові вимоги визнає частково. В частині стягнення штрафу в сумі 4000,00 грн просить відмовити.

Розглянувши заяву ТОВ Фінансова компанія ЕЛ.ЕН.ГРУП з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 161060,58 грн, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

За змістом частини 4 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Виходячи з вимог ст.ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. При цьому суд досліджує надані кредитором письмові докази, встановлює підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характер та зміст та розмір.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 913/479/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).

04.04.2025 між ТОВ Макс Кредит та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-10295720, відповідно до умов якого кредитор надав боржнику кредит у формі кредитної лінії у розмірі 10000,00 грн терміном на 360 днів на споживчі потреби. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: п. 1.5.1 Стандартна процентна ставка складає 0,94 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в п.1.3 цього Договору.

Згідно п.1.6 кредитодавець одноразово в момент видачі кредиту нараховує комісію за надання кредиту в розмірі 20,00% від суми кредиту, що складає 2000,00 грн, яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених п.3.5 цього договору.

ТОВ Макс Кредит на виконання умов договору надало боржнику грошові кошти у розмірі 10000,00 грн, шляхом перерахування коштів на карту боржника, про що зазначено у підтвердженні щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ "Профіт Гід" (в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів ПГ-714 від 28.07.2023), в якому вказано платника - ТОВ Макс Кредит, дата/час здійснення переказу коштів 04.04.2025 14:32, сума переказу 10000,00 грн, номер платіжної картки отримувача.

Отже, Кредитодавець свої зобов`язання за Кредитним договором виконав та надав Боржнику грошові кошти у розмірі 10000,00 грн., що були перераховані на платіжну картку Боржника як позичальника за Кредитним договором.

У подальшому, 21.10.2025 між ТОВ "ФК "Ел. Ен. Груп" (далі - фактор) і ТОВ Макс Кредит (далі - клієнт) укладено договір факторингу №21102025-МК/ Ел. Ен. Груп, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників, а фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування.

За умовами п. 2.2. договору факторингу, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги до боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно боргів та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги відповідно до Реєстру Боржників.

На підтвердження факту набуття прав вимоги за Кредитним договором, Кредитором додано до заяви з грошовими вимогами до боржника: договір факторингу з додатками, акт прийому-передачі реєстру Боржників, платіжну інструкцію щодо оплати за договором факторингу.

Так, відповідно до витягу з реєстру боржників від 21.10.2025 до договору факторингу ТОВ Макс Кредит відступило ТОВ "ФК "Ел. Ен. Груп" право вимоги до ОСОБА_1 (порядковий № 896) за договором № 00-10295720 від 04.04.2025 на загальну суму 17358,00 грн., з яких: 12000,00 грн залишок заборгованості по тілу кредиту; 5358,00 грн залишок заборгованості по звичайним відсоткам; 4000,00 грн штрафні санкції.

Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 30.03.2026, боржник своїх зобов`язань за договором не виконав борг не погасив, в результаті чого загальна сума заборгованості становить 49934,00 грн., з яких: 10000,00 грн основна сума заборгованості за договором; 2000,00 грн комісія, 4000,00 грн штраф, 33934,00 грн заборгованість за відсотками.

14.04.2025 між ТОВ Фінансова компанія Абекор та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 370227LP, відповідно до умов якого кредитор надав боржнику кредит у розмірі 2300,00 грн терміном на 80 днів на споживчі потреби. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: п. 1.8 денна процентна ставка складає 0,23 %.

Згідно п.1.6 договору, за надання кредиту позичальник сплачує кредитору комісію у розмірі 15,00 % від чистої суми кредиту, що вказана в графіку платежів. Сплата комісії за надання кредит, здійснюється позичальником в день отримання кредиту.

ТОВ Фінансова компанія Абекор на виконання умов договору надало боржнику грошові кошти у розмірі 2000,00 грн, шляхом перерахування коштів на карту боржника, про що зазначено у підтвердженні щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ Фінансова компанія Контрактовий дім, в якому вказано дату виконання операції 14.04.2025 21:32, сума переказу 2000,00 грн, номер платіжної картки отримувача, призначення платежу видача кредитних коштів.

Отже, Кредитодавець свої зобов`язання за Кредитним договором виконав та надав Боржнику грошові кошти у розмірі 2000,00 грн., що були перераховані на платіжну картку Боржника як позичальника за Кредитним договором.

Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 02.07.2025, боржник своїх зобов`язань за договором не виконав, борг не погасив, в результаті чого загальна сума заборгованості становить 3776,00 грн.

У подальшому, 30.01.2026 між ТОВ "ФК "Ел. Ен. Груп" (далі - фактор) і ТОВ Фінансова компанія Абекор (далі - клієнт) укладено договір факторингу №30012026/1, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання.

За умовами п. 2.1.3. договору факторингу, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в дату підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимоги, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимоги в паперовому вигляді є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.

На підтвердження факту набуття прав вимоги за Кредитним договором, Кредитором додано до заяви з грошовими вимогами до боржника: договір факторингу з додатками, акт прийому-передачі документів, платіжні інструкції щодо оплати за договором факторингу.

Так, відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 30.01.2026 до договору факторингу ТОВ Фінансова компанія Абекор відступило ТОВ "ФК "Ел. Ен. Груп" право вимоги до ОСОБА_1 (порядковий № 3559) за договором № 370227LP від 14.04.2025 на загальну суму 3776,00 грн., з яких: 2000,00 грн залишок заборгованості за тілом кредиту; 1476,60 грн заборгованість по процентам за користування кредитом; 300,00 грн заборгованість за комісією.

14.04.2025 між ТОВ Фінансова компанія КІФ та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у позику № 7237326, відповідно до умов якого кредитор надав боржнику кредит у розмірі 7500,00 грн терміном до 13.07.2025 на власні потреби. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: п. 3.6 денна процентна ставка складає 0,98 % за 1 день.

ТОВ Фінансова компанія КІФ на виконання умов договору надало боржнику грошові кошти у розмірі 7500,00 грн, шляхом перерахування коштів на карту боржника, про що зазначено у підтвердженні щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ "Профіт Гід" (в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів ПГ-29 від 22.02.2021), в якому вказано платника - ТОВ ФК КІФ, дата/час здійснення переказу коштів 14.04.2025 06:55, сума переказу 7500,00 грн, номер платіжної картки отримувача, призначення платежу видача кредиту за договором 7237326.

Отже, Кредитодавець свої зобов`язання за Кредитним договором виконав та надав Боржнику грошові кошти у розмірі 7500,00 грн., що були перераховані на платіжну картку Боржника як позичальника за Кредитним договором.

Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 14.08.2025, боржник своїх зобов`язань за договором не виконав, борг не погасив, в результаті чого загальна сума заборгованості становить 17692,50 грн.

У подальшому, 14.08.2025 між ТОВ "ФК "Ел. Ен. Груп" (далі - фактор) і ТОВ Фінансова компанія КІФ (далі - клієнт) укладено договір факторингу №14082025, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання.

За умовами п. 2.1.3. договору факторингу, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в дату підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимоги, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимоги в паперовому вигляді є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.

На підтвердження факту набуття прав вимоги за Кредитним договором, Кредитором додано до заяви з грошовими вимогами до боржника: договір факторингу з додатками, акт прийому-передачі документів, платіжну інструкцію щодо оплати за договором факторингу.

Так, відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 14.08.2025 до договору факторингу ТОВ Фінансова компанія КІФ відступило ТОВ "ФК "Ел. Ен. Груп" право вимоги до ОСОБА_1 (порядковий № 1775) за договором № 7237326 від 14.04.2025 на загальну суму 17692,50 грн., з яких: 7500,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 3037,50 грн заборгованість по пільговій відсотковій ставці; 7155,00 грн заборгованість по стандартній відсотковій ставці.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 18.02.2026 у справі №727/43/26, яке набрало законної сили 23.03.2026 задоволено позовні вимоги ТОВ УКР КРЕДИТ ФІНАНС до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1508-1869 від 05.02.2025 у розмірі 76444,90 грн, з яких: 24500,00 грн заборгованість за кредитом; 48269,90 грн заборгованість за нарахованими процентами; 3675,00 грн заборгованість по комісії та 1887,78 грн витрат по сплаті судового збору.

В силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки судовим рішенням встановлено факт укладення кредитного договору, існування та розмір грошового зобов`язання саме щодо боржника у цій справі, відповідні обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доказуванню господарським судом.

04.06.2026 між ТОВ "ФК "Ел. Ен. Груп" (далі новий кредитор) і ТОВ УКР КРЕДИТ ФІНАНС (далі первісний кредитор) укладено договір факторингу №104062026, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржника, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та пердає первісному кредитору під відступлення права вимоги, грошові кошти за плату порядку встановленому цим договором.

За умовами п. 3.1.3. договору факторингу, перехід від первісного кредитора до нового кредитора прав вимоги відбувається з моменту підписання ними Реєстру боржників.

На підтвердження факту набуття прав вимоги за Кредитним договором, Кредитором додано до заяви з грошовими вимогами до боржника: договір факторингу з додатками, акт прийому-передачі документації, платіжну інструкцію щодо оплати за договором факторингу.

Так, відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу ТОВ УКР КРЕДИТ ФІНАНС відступило ТОВ "ФК "Ел. Ен. Груп" право вимоги до ОСОБА_1 (порядковий № 21) за договором № 1508-1869 від 05.02.2025.

Доказів погашення заборгованості боржником не надано.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

За змістом статей 6, 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, має відповідати положенням Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №910/1162/19 та від 19.01.2022 у справі №202/2965/21).

Боржниця свої зобов`язання за кредитними договорами перед ТОВ "ФК "КІФ", ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", ТОВ "МАКС КРЕДИТ", ТОВ "ФК "Абекор" не виконала, кредитні кошти та передбачені договором проценти не сплатила.

На підставі договорів факторингу ТОВ "ФК "КІФ", ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", ТОВ "МАКС КРЕДИТ", ТОВ "ФК "Абекор" відступили свої права вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами на користь ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп".

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.512 ЦК України Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України закріплено що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на викладене, кредитором у відповідних зобов`язаннях є ТОВ "Фінансова Компанія ЕЛ.ЕН.ГРУП.

Станом на момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення боржником заборгованості перед кредитором не надано.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених грошових вимог у розмірі 145735,78 грн вимоги другої черги. Вказані вимоги є конкурсними, однак без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, оскільки заява про визнання кредиторських грошових вимог подана після спливу строку на її подання.

Щодо нарахованого штрафу за Договором №00-10295720 від 04.04.2025 в сумі 4000,00 грн, суд зазначає наступне.

Законом України від 15.03.2022 №2120-IX розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18.

Дана норма передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення та встановлює, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Керуючий реструктуризацією та представник боржника, посилаючись на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не визнають заявлену грошову вимогу у складі штрафу у розмірі 4000,00 грн.

У додаткових пояснення представник кредитора, звертає увагу суду, що правова підстава нарахування штрафу в даному випадку регулюється спеціальними приписами Закону України Про споживче кредитування, а не загальним регулювання ЦК України. На думку представника кредитора, договір № 00-10295720 укладено 04.04.2025 після 23.01.2024, тобто поза часовою сферою звільнення від відповідальності, визначеною пунктом 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону № 3498-IX. У системному зв`язку з частиною третьою статті 1054 ЦК України ця спеціальна норма дає підстави не поширювати на спірний договір загальне звільнення від неустойки за пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 31.01.2024 в справі №183/7850/22 зазначив, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Господарський суд зазначає, що воєнний стан в Україні, введений 24.02.2022, тривав на момент виникнення спірних правовідносин та триває на час розгляду справи. Отже, зазначена норма права є чинною та підлягає обов`язковому застосуванню.

Згідно зі ст.6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є імперативною нормою соціального спрямування, прийнятою для захисту громадян у надзвичайних умовах.

З огляду на те, що штраф нарахований кредитором за прострочення, яке мало місце під час дії воєнного стану, боржник, на підставі закону, звільнений від обов`язку його сплати.

Враховуючи наведене, господарський суд вважає за необхідне відхилити грошові вимоги ТОВ " ФК "Ел.Ен.Груп " в частині визнання штрафу на загальну суму 4000,00 грн.

Щодо вимог ТОВ "ФК "Ел. Ен. Груп" у частині витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою та третьою статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частини перша, друга, третя та четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України містять такі норми:

1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу кредитором подано суду наступні докази:

- договір про надання правничої (правової) допомоги № 8/2025 від 18.11.2025, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" та Адвокатським бюро "Калачик та партнери";

- акт надання правничої допомоги від 02.07.2026;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю видане адвокату Калачику В.В.;

- ордер серії АА №1247554 від 18.11.2025.

При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено, що 18.11.2025 між ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" (далі - клієнт) та Адвокатським бюро "Калачик та партнери" (надалі адвокат) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 8/2025.

Пунктом 1.1. Договору погоджено, що адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором з дотриманням Правил адвокатської етики, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду, відповідно до кожного акту наданих послуг, протягом 10-ти днів з дня підписання відповідного акту, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 4.1. Договору, за правову допомогу, передбачену договором, клієнт сплачує адвокату винагороду, розрахований у відповідному акті наданих послуг.

Відповідно до акту про надання правничої допомоги адвокатом надано наступні послуги: аналіз документів клієнта, договорів, факторингових угод, виписок 1,0 1000,00 грн.; аналіз ЄДРСР/кредитної документації/обставин щодо боржника 1,0 1000,00 грн; визначення складу і розміру грошових вимог кредитора 1,0 1000,00 грн; підготовка заяви про грошові вимоги 2,0 2000,00 грн; підготовка пакету документів для подання до суду в ЄСІТС 1,0 1000,00 грн. Загальна вартість послуг 6000,00 грн

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Згідно з ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З письмових пояснень керуючого реструктуризацією вбачається, що витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн є очевидно завищені. На переконання керуючого реструктуризацією аналіз договорів і виписок та аналіз кредитної документації, а також визначення складу і розміру вимог є тотожною роботою, яка включає в себе ознайомлення і аналіз кредитної документації (кредитного договору і виписок, договору факторингу), у тому числі визначення суми заборгованості, тим більше така сума ґрунтується на розрахунках заборгованості, що вже була підготовлена первісними кредиторами під час уступки права вимоги за договорами факторингу. Тому ці всі роботи за своєю сутністю є тотожними і виконуються, хоча найменовані у акті по різному. З огляду на це кількість витраченого часу в цій частині очевидно завищена на 2 години.

Суд, дослідивши акт про надання правничої допомоги, зокрема п. 3 визначення складу і розміру грошових вимог (розрахунок тіла, процентів, штрафів) вартість 1000,00 грн, зауважує, що матеріали заяви не містить таких розрахунків які зроблені безпосередньо адвокатом, всі розрахунки які додані до заяви, зроблені самим клієнтом, в інших випадках розрахунків, які би були зроблені адвокатом, суду не надано, відтак, суд вважає, що адвокатом в цій частині не надано доказів виконаних робіт, а тому присуджує витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, в частині стягнення 1000,00 грн відмовляє.

Верховним Судом у постанові від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 також зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про банкрутство (неплатоспроможність) в господарському суді, які мають загальний порядок розподілу та відшкодування, передбачений нормами ГПК України. Такі витрати не є поточними вимогами у справі про банкрутство (неплатоспроможність) та відносяться: 1) у справі про банкрутство - до вимог першої черги (частина перша статті 64 КУзПБ); 2) у справі про неплатоспроможність - до витрат, що відшкодовуються в повному обсязі до задоволення вимог кредиторів (частина друга статті 133 КУзПБ).

Згідно з частиною 2 статті 133 КУзПБ, судовий збір у розмірі 5324,80 грн підлягає відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Керуючись статтями 45, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 123, 126, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ТОВ Фінансова компанія ЕЛ.ЕН.ГРУП з грошовими вимогами до ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати грошові вимоги ТОВ Фінансова компанія ЕЛ.ЕН.ГРУП до ОСОБА_1 в сумі 145735,78 грн друга черга; 5324,80 грн витрат по сплаті судового збору та 5000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу, які відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів. В іншій частині заявлених вимог у розмірі 4000,00 грн штрафу та 1000,00 грн витрат на правничу допомогу - відмовити.

3. Керуючому реструктуризацією Бурмі С.В. включити до реєстру вимог кредиторів визнані грошові вимоги.

4. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено і підписано 17.08.2026.

Суддя В.В.Дутка