Рішення № 139014666, 12.08.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2605/26

2/703/2002/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі головуючої судді Проценко А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги представник позивача мотивує тим, що 30 серпня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №700357319, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 3 000 грн 00 коп., проте в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 12 000 грн 00 коп., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договорам. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.

28.11.2018 між первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу 1 укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу 1.

23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01.

15.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс та позивачем укладено договір факторингу № 15/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до божників, включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №700357319 від 30.08.2021.

Представник позивача стверджує, що термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів та відсотків у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором. Враховуючи вищезазначене, просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором №700357319 від 30.08.2021 в розмірі 50 411 грн 58 коп., що складається з: заборгованість за тілом кредиту - 12 000 грн 00 коп. та заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом - 38 411 грн 58 коп. Також просить стягнути з відповідача судові витрати пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000 грн 00 коп.

Представник позивача в позовній заяві просить провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив (заперечення) на позовну заяву, в якому остання просила позовні вимоги позивача залишити без задоволення, посилаючись на те, що вона не давала згоди та не підписувала жодних кредитних договорів, тому ніяка фінансова установа, в тому числі та, що подає позов до суду, не має її фізичного підпису. Кредитних договорів, борг за яких їй інкримінують, був укладений 30.08.2021, тому строк давнини складає три роки вичерпано (ст. 257 ЦК України). В Україні продовжено військовий стан за наказом президента. В зв`язку з вищевикладеним, позивач вважає, що вимоги позивача надумані та не відповідають закону, тому просить суд при ухваленні рішення врахувати викладенні у її відзиві на позовну заяву обставини. Враховуючи викладене, просить суд відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши документи, матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, ознайомившись з відзивом відповідача, надавши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною 1 статті 4, частиною 1 статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У силу положень частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 30.08.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №700357319 на наступних умовах: кредитний ліміт на суму 12 000 грн 00 коп.; перший транш за договором в сумі 3 000 грн 00 коп. одразу після укладення договору, який має бути повернено до 16.09.2021; загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту (траншів) отриманих протягом всього строку дії договору; нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 (сімсот двадцять дві цілих сім десятих) процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним; нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 438,00 (чотириста тридцять вісім) процентів річних, що становить 1,20 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Даний договір та паспорт споживчого кредиту, разом із правилами надання грошових коштів у позику ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з якими відповідач була попередньо ознайомлена.

У відповідності до частини 1 статті 13 Закону України "Про споживче кредитування" договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію".

Встановлено, що згідно зі статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" позичальником 30.08.2021 було підписано паспорт споживчого кредиту, заявку на отримання грошових коштів в кредит та за допомогою одноразового ідентифікатора «MNV3D9V9» було підписано договір кредитної лінії №700357319, підписавши які ОСОБА_1 підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування.

ОСОБА_1 як позичальник та споживач за договором, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши товариству свої персональні дані (номер мобільного телефону, місце проживання, паспортні дані, номер платіжної картки, РНОКПП та ін.).

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 30.08.2021 надало позичальнику грошові кошти в сумі 3 000 грн 00 коп., 02.09.2021 в сумі 1 000 грн 00 коп., 05.09.2021 в сумі 1 000 грн 00 коп., 06.09.2021 в сумі 2 000 грн 00 коп., 09.09.2021 в сумі 300 грн 00 коп., 13.09.2021 в сумі 1 500 грн 00 коп., 16.09.2021 в сумі 1 500 грн 00 коп., 11.10.2021 в сумі 1 700 грн 00 коп., перерахування їх здійснювалося на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку остання вказала при оформленні кредиту.

На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «Приват Банк» надало інформацію про те, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Також емітувались інші картки. Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_4 за період 30-08-2021 - 21-09-2021, 11-10-2021 - 16-10-2021: - номер телефону НОМЕР_5 був/є фінансовим. Номер телефону НОМЕР_5 знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 . Також повідомлено, що по рахунку(ах) НОМЕР_4 ( НОМЕР_3 ) були наступні зарахування: 30.08.2021 НОМЕР_8 - зарахування переказу 3 000,00 грн; 05.09.2021 НОМЕР_8 - зарахування переказу 1 000,00 грн; 02.09.2021 НОМЕР_8 - зарахування переказу 1 000,00 грн; 06.09.2021 НОМЕР_8 - зарахування переказу 2 000,00 грн, 09.09.2021 НОМЕР_8 - зарахування переказу 300,00 грн, 16.09.2021 НОМЕР_8 - зарахування переказу 1 500,00 грн, 13.09.2021 НОМЕР_8 - зарахування переказу 1 500,00 грн та 11.10.2021 НОМЕР_8 - зарахування переказу 1 700,00 грн.

Судом встановлено, що відбулося відступлення права грошової вимоги, а саме 28.11.2018 між первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 та у подальшому до договору факторингу 1 укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу 1.

23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» передає право грошової вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги зазначені в реєстрі боржників.

В подальшому, 15.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс та позивачем укладено договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до божників, включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №700357319 від 30.08.2021.

Так, позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного договору, що підтверджується наданою інформацією АТ КБ «Приват Банк» від 09.06.2026.

Станом на дату подання позовної заяви загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 становить 50 411 грн 58 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 12 000 грн 00 коп. та заборгованості за процентами - 38 411 грн 58 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підписавши 30.08.2021 року договір про надання кредиту відповідач відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодилася на такі умови кредитного договору та взяла на себе відповідні зобов`язання.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис"за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Суд зазначає, що перехід права вимоги за кредитним договором (договір факторингу, договір про відступлення прав вимоги) ґрунтується на таких нормах закону.

Договір факторингу передбачає, що одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти іншій стороні (клієнту) за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Зобов`язання фактора можуть включати надання послуг, пов`язаних із грошовою вимогою (ст. 1077 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі (відступлення права вимоги). Новий кредитор набуває права первісного кредитора на тих самих умовах, що існували на момент переходу прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З договору про надання кредиту, паспорту споживчого кредиту, які погоджені та підписані сторонами видно, що при використанні кредиту на загальних умовах, відповідач повинен повернути позивачу отриманий кредит в сумі 12 000 грн 00 коп. та проценти за користування коштами в сумі 38 411 грн 58 коп., а всього 50 411 грн 58 коп.

Як видно з розрахунку заборгованості розмір заборгованості становить 50 411 грн 58 коп, яка складається з наступного: 12 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 38 411 грн 58 коп. - заборгованість по процентам.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст.3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Наведене узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У своєму Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Колегія суддів касаційного суду зважала на те, що аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Згідно з умовами кредитного договору індивідуальна процентна ставка в розмірі 439,39 (чотириста тридцять дев`ять цілих тридцять дев`ять сотих) процентів річних, що становить 1,20 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним та базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Позивач просить суд стягнути проценти у розмірі 38 411 грн 58 коп., що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту 12 000 грн 00 коп., а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Конституційний Суд України зазначив, що з огляду на ч. 4 ст. 42 Конституції участь у договорі споживача як слабшої сторони, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту (рішення КСУ від 11.07.2013 р.№ 7-рп/2013).

З огляду на наведене, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків за невиконане зобов`язання відповідача, враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом, зменшивши їх розмір до розміру заборгованості по кредиту в сумі 12 000 грн 00 коп.

Отже, оцінивши надані сторонами докази та встановивши, що ОСОБА_1 уклавши договір кредитування та отримавши кредитні кошти, свої зобов`язання не виконала, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 24 000 грн 00 коп., з яких 12 000 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту та 12 000 грн 00 коп. заборгованість по процентах.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати пропорційно до задоволених вимог, а саме 1 267 грн 52 коп. (24 000 грн 00 коп. х 2 662 грн 40 коп. / 50 411 грн 58 коп.).

Суд, аналізуючи надані докази понесених витрат, встановив, що позивач підтвердив наявність витрат на правничу допомогу адвоката документально.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. При цьому суд враховує: обсяг фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; час, витрачений адвокатом на підготовку та розгляд справи; складність справи та її значення для сторін; розмір гонорару адвоката та співмірність його послуг цим витратам.

Верховний Суд у справах №826/1216/16, №810/3806/18, №320/11366/20 наголосив, що суд не зобов`язаний стягувати всю суму витрат на правничу допомогу, якщо вона є завищеною щодо принципів розумності та справедливості.

З урахуванням складності справи, що була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, часткового задоволення позовних вимог позивача, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача в розмірі 3 000 грн 00 коп.

На підставі наведеного вище та керуючись статтями 509, 526, 530, 599, 612, 625, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1052, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 247, 265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, ЄДРПОУ: 42986956, рахунок: НОМЕР_7 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ЄДРПОУ АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 21133352, МФО: 322001) суму заборгованості за кредитним договором №700357319 від 30 серпня 2021 року, що складається з 12 000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп. - сума заборгованості за тілом кредиту, 12 000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп. - сума заборгованості за процентами, а також судовий збір у розмірі 1 267 (одна тисяча двісті шістдесят сім) грн 52 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення в електронній формі сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Реквізити сторін:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, ЄДРПОУ: 42986956, рахунок: НОМЕР_7 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ЄДРПОУ АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 21133352, МФО: 322001.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя А.М. Проценко