Рішення № 139014667, 14.08.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2107/26

2/703/1801/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі головуючої судді Проценко А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача подав до суду позовну заяву, у якій просить стягнути з ОСОБА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором №5303721 від 08 лютого 2025 року в розмірі 44 219 грн 70 коп., з яких: 12 000 грн 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу; 26 219 грн 70 коп. заборгованість за відсотками, 6 000 грн 00 коп. - заборгованість за штрафами, а також судові витрати в сумі 2 662 грн 40 коп.

Позов умотивовано тим, що 08 лютого 2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №5303721 у формі електронного документа із застосуванням електронного підпису, в межах якого було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно з договором відповідач отримав кредит у сумі 12 000 грн 00 коп. грн шляхом перерахування на його рахунок безготівковим шляхом на строк кредитування 360 днів, періодичність платежів зі сплатою відсотків кожні 30 днів, встановлених договором, до фактичної дати повернення кредиту.

Відповідач не виконав свої зобов`язання щодо оплати боргу відповідно до умов кредитного договору №5303721 від 08 лютого 2025 року у зв`язку з чим має непогашену заборгованість в сумі 44 219 грн 70 коп., з яких: 12 000 грн 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу; 26 219 грн 70 коп. заборгованість за відсотками, 6 000 грн 00 коп. - заборгованість за штрафами. Ця заборгованість виникла протягом строку кредитування позикою і підтверджується кредитним договором та розрахунками заборгованості.

25 вересня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №25092025, відповідно до умов якого право грошової вимоги за вищезазначеним картковим рахунком, відкритим в межах кредитного договору №5303721, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Згідно з п. 1.1. договору факторингу фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Представник позивача в позовній заяві просить провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якій остання позовні вимоги позивача не визнає та стверджує, що останнім не було надано належних доказів стосовно передачі їй кредитних коштів, також відповідач вважає, що штрафні санкції підлягають списанню, а відсотки є несправедливими у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та суперечить встановленим обмеженням ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування», і порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи. Позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт передачі та зарахування кредитних коштів на її рахунок та за кредитним договором № 5303721 від 08.02.2025 року. Також вважає, що штрафні санкції за порушення грошового зобов`язання, як захід відповідальності, за період включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, не нараховуються за кредитними договорами (договорами позики) і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). За таких обставин, нараховані за договором штрафні санкції у розмірі 6 000 грн 00 коп. не підлягають стягненню. Відповідач звертає увагу суду на те, що розмір відсотків, визначений умовами договору, є явно завищеним порівняно з розміром тіла кредиту, непропорційним та таким, що не відповідає засадам розумності і справедливості, а відтак порушує права споживача кредитних (фінансових) послуг. В зв`язку з вищевикладеним, просить суд у задоволенні позовних вимог ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі.

22.04.2026 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивачем надано підтвердження перерахування коштів за кредитним договором, зокрема відповідний інформаційний лист про перерахування кредитних коштів за договором №5303721. Доказів протилежного, зокрема того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, відповідач суду не надала. Щодо здійснення нарахувань за кредитним договором №5303721 від 08.02.2025, зазначає, що у відповідності до умов укладеного договору, а саме: п. 1.2. сума кредиту (загальний розмір) складає: 12 000,00 гривень; п. 1.3. строк кредитування (строк, на який надається кредит): 360 днів; п. 1.4.1. стандартна процента ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього договору. Отже, сторони узгодили строк нарахування відсотків 360 днів. Згідно з ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Тому, нарахування відсотків відбувалось правомірно в межах строку кредитування. Відповідачем при підписанні кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження ним всіх умов нарахування відсотків зазначеного договору, та інших положень договору. Також, наголошує на тому, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеним договором у ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача. Відтак, позивач лише просить суд стягнути із відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором. В зв`язку з вищевикладеним, просить суд позовні вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі

Дослідивши документи, матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, ознайомившись з відзивом відповідача, відповіддю на відзив позивача, надавши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною 1 статті 4, частиною 1 статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У силу положень частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 08.02.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5303721 на наступних умовах: сума кредиту складає 12 000 грн 00 коп.; строк кредитування 360 днів; періодичність платежів - кожні 30 днів; стандартна процента ставка становить 0,95%; денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 0,9500%; знижена процентна ставка становить 0,0095% за кожен день користування кредитом; денна процентна ставка за цим договором у разі використання клієнтом права на знижену процентну ставку дорівнює 0,8716%; дати надання кредиту: 08.02.2025 або 09.02.2025; штраф за кожен факт порушення розраховується за наступною формулою: штраф = (сума порушеного грошового зобов`язання/100% х75%); штрафні санкції [неустойка (штраф)] за договором нараховуються в момент сплати.

Даний договір та паспорт споживчого кредиту, складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з якими відповідач була попередньо ознайомлена.

У відповідності до частини 1 статті 13 Закону України "Про споживче кредитування", договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію".

Встановлено, що згідно зі статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", позичальником 08.02.2025 було підписано паспорт споживчого кредиту за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора «29497» та за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора «58014» було підписано договір №5303721 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, підписавши які ОСОБА_1 підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування.

ОСОБА_1 як позичальник та споживач за договором ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши товариству свої персональні дані (номер мобільного телефону, місце проживання, паспортні дані, номер платіжної картки, РНОКПП та ін.).

ТОВ «Лінеура Україна» 08.02.2025 надало позичальнику грошові кошти в сумі 12 000 грн 00 коп. шляхом перерахування їх на картку позичальника № НОМЕР_2 , яку остання вказала при оформленні кредиту.

Судом встановлено, що відбулося відступлення права грошової вимоги, а саме 25 вересня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №25092025, відповідно до умов якого право грошової вимоги за вищезазначеним картковим рахунком, відкритим в межах кредитного договору №5303721, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Таким чином, згідно з витягом з реєстру прав вимог до ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» перейшла заборгованість за кредитним договором №5303721 на загальну суму 44 219 грн 70 коп., що складається з 12 000 грн 00 коп. сума виданого кредиту, 26 219 грн 70 коп. заборгованість по процентах та 6 000 грн 00 коп. штраф.

Так, позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного договору, що підтверджується паспортом споживчого кредиту, кредитним договором та розрахунком заборгованості.

Станом на дату відступлення права вимоги за договором факторингу від 25.09.2025 загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 становить 44 219 грн 70 коп., що складається з 12 000 грн 00 коп. сума виданого кредиту, 26 219 грн 70 коп. заборгованість по процентах та 6 000 грн 00 коп. штраф.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підписавши 08.02.2025 договір про надання кредиту відповідач відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодилася на такі умови кредитного договору та взяла на себе відповідні зобов`язання.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис"за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Суд зазначає, що перехід права вимоги за кредитним договором (договір факторингу, договір про відступлення прав вимоги) ґрунтується на таких нормах закону.

Договір факторингу передбачає, що одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти іншій стороні (клієнту) за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Зобов`язання фактора можуть включати надання послуг, пов`язаних із грошовою вимогою (ст. 1077 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі (відступлення права вимоги). Новий кредитор набуває права первісного кредитора на тих самих умовах, що існували на момент переходу прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З договору про надання кредиту, паспорту споживчого кредиту, які погоджені та підписані сторонами видно, що при використанні кредиту на загальних умовах, відповідач повинен повернути позивачу отриманий кредит в сумі 12 000 грн 00 коп., проценти за користування коштами в сумі 26 219 грн 70 коп., та заборгованість за штрафом в сумі 6 000 грн 00 коп., а всього 44 219 грн 70 коп.

Як видно з розрахунку заборгованості розмір заборгованості становить 44 219 грн 70 коп., яка складається з наступного: 12 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, проценти за користування коштами в сумі 26 219 грн 70 коп., та заборгованість за штрафом в сумі 6 000 грн 00 коп.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст.3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Наведене узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У своєму Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Колегія суддів касаційного суду зважала на те, що аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Згідно з умовами кредитного договору стандартна процента ставка становить 0,95% та знижена процентна ставка становить 0,0095%. Позивач просить суд стягнути проценти у розмірі 26 219 грн 70 коп., що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту 12 000 грн 00 коп., а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Конституційний Суд України зазначив, що з огляду на ч. 4 ст. 42 Конституції участь у договорі споживача як слабшої сторони, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту (рішення КСУ від 11.07.2013 р.№ 7-рп/2013).

З огляду на наведене, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків за невиконане зобов`язання відповідача, враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом, зменшивши їх розмір до розміру заборгованості по кредиту в сумі 12 000 грн 00 коп.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 000 грн 00 коп. за штрафом суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №4/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який триває цього часу.

У зв`язку із зазначеним, оскільки позичальник (відповідач) звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) у період дії в Україні воєнного стану, позовні вимоги в цій частині щодо сплати штрафу не підлягають задоволенню.

Отже, оцінивши надані сторонами докази та встановивши, що ОСОБА_1 уклавши договір кредитування та отримавши кредитні кошти, свої зобов`язання не виконала, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 24 000 грн 00 коп., з яких 12 000 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту та 12 000 грн 00 коп. заборгованість по процентах.

У п. 29 рішення «Руїз Торійа проти Іспанії» ЄСПЛ зазначено, що п. 1 ст. 6 зобов`язує суди наводити мотиви своїх рішень, проте його не можна розуміти як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (див. рішення у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів" від 19 квітня 1994 року, п. 61). Ступінь застосування цього обов`язку наводити мотиви може змінюватися залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, серед іншого, різноманітність доводів, які сторони можуть заявляти в судах, а також відмінності, що існують у Договірних Державах щодо положень закону, звичаєвих норм, юридичної доктрини та порядку викладення й складання судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати пропорційно до задоволених вимог, а саме 1 445 грн (24 000 грн 00 коп. х 2 662 грн 40 коп. / 50 411 грн 58 коп.).

На підставі наведеного вище та керуючись статтями 509, 526, 530, 599, 612, 625, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1052, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 247, 265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, реквізити IBAN № НОМЕР_4 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за кредитним договором №5303721, що складається з 12 000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп. сума заборгованості за тілом кредиту, 12 000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп. сума заборгованості за процентами, а також судовий збір у розмірі 1 445 (одна тисяча чотириста сорок п`ять) грн 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення в електронній формі сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Реквізити сторін:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, реквізити IBAN № НОМЕР_4 у АТ «ТАСкомбанк».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя А.М. Проценко