Рішення № 139012525, 17.08.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/958/26

Провадження 2/681/1009/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Горщара А.Г.

з участю секретаря судових засідань Салюк Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

У липні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (далі Товариство) через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача 73 125 грн заборгованості за кредитним договором №5656906 від 15.01.2025, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн.

15.01.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №5656906 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Мілоан» зобов`язується надати позичальнику кредит у гривні в сумі 25 000,00 грн на строк, визначений договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом. Кредит надається строком на 345 днів.

За Договором нараховуються комісії: комісія за надання кредиту становить 3125,00 грн та нараховується за ставкою 12.50 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту; комісія за обслуговування кредиту за весь строк кредитування становить 77 000,00 грн та нараховується за ставкою 14.00 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду);

Проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною процентною ставкою 0.0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту, що за весь строк кредитування складають 0,00 грн.

Додатково умовами Договору передбачено, що позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1 000,00 грн за кожний випадок порушення зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш 2 днів.

27 червня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу № 01.02-16/25, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) Товариству за плату належні йому права вимоги, а Товариство приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідач у свою чергу не виконував взяті на себе зобов`язання, чим допустив істотне порушення умов договору, не повернув отримані кошти та не сплатив відсотків за користування ними, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором №5656906 у загальному розмірі 73 125 грн, з яких: 25 000 грн заборгованість по тілу кредиту, 3 125 грн заборгованість за комісією за надання кредиту, 35 000 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 10 000 грн заборгованість за штрафом.

Відповідно до ухвали судді від 16.07.2026 відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; сторонам визначено строк для подачі заяв по суті справи.

10.08.2026 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що не заперечує факту укладення 15.01.2025 з ТОВ «Мілоан» договору про надання споживчого кредиту №5656906, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 25 000 грн строком на 345 днів. Водночас представник відповідача зазначив, що нарахована позивачем комісія за обслуговування кредиту та штраф не відповідають вимогам чинного законодавства у сфері захисту прав споживачів. З огляду на викладене відповідач вважає, що співмірним розміром комісії за обслуговування кредиту, який відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, є сума, що становить 50 % від суми основного боргу.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові докази, суд зазначає про таке.

Встановлено, що 15.01.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» було укладено договір №5656906 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «645788».

За умовами кредитного договору сума кредиту складає 25 000 грн, строк кредиту 345 днів, дата повернення кредиту 26.12.2025.

Згідно з п.1.5. договору загальні витрати за кредитом складають 80 125 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 105 125 грн.

Відповідно до п.1.5.1. договору комісія за надання кредиту: 3 125 грн, яка нараховується за ставкою 12,50 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

За даними п.1.5.2. договору комісія за обслуговування кредиту (за весь строк кредитування): 77 000 грн, що нараховується за ставкою 14,00 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Згідно з п.1.5.3. договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0,0010% річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010 % річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно з п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 0.00 грн (п.1.5.4. договору).

Відповідно до п.2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 25 000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на його платіжну картку, що підтверджується платіжним дорученням №146230843 від 15.01.2025.

За даними розрахунку заборгованості за договором станом на дату складання розрахунку із врахуванням нарахувань, погашень та списань заборгованість ОСОБА_1 становить 73 125 грн, яка складається з 25 000 грн заборгованість по тілу кредиту, 3 125 грн заборгованість за комісією за надання кредиту, 35 000 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 10 000 грн заборгованість за штрафом.

Відповідно до договору факторингу №01.02-16/25 від 27.06.2025, акту прийому-передачі реєстру боржників до вказаного договору, платіжної інструкції №10108 від 30.06.2025 про оплату згідно з договором факторингу №01.02-16/25 від 27.06.2025 та реєстру боржників право вимоги за кредитним договором №5656906 від 15.01.2025 перейшло до ТОВ «Свеа фінанс» у розмірі заборгованості 73 125 грн, яка складається з 25 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 35 000 грн заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості, 3 125 грн заборгованості за комісією за надання кредиту та 10 000 грн заборгованість за штрафом.

Відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту не виконав, кредитні кошти не повернув, відсотків за користування ними та комісії за їх надання не сплатив.

Вирішуючи спір, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року, в справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року, в справі №127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За положеннями статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.81 ЦПК України).

Судом встановлено, що 15.01.2025 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Мілоан», договір про споживчий кредит №5656906 в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» в сумі 25 000 грн, шляхом переказу на його банківську картку та зі сплатою відсотків за користування кредитом, що не заперечується відповідачем.

ОСОБА_1 свої обов`язки за договором не виконав, у встановлений договором строк кредит не повернув, відсотків за користування кредитними коштами та комісії не сплатив.

Зважаючи на оформлений у встановленому порядку кредитний договір та договір факторингу, позивач має право вимагати від позичальника повернення кредиту.

За наведених обставин, позовна вимога Товариства в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 25 000 грн підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по комісії за надання кредиту у розмірі 3 125 грн суд зазначає наступне.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Закон України №1734-VІІІ «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Із матеріалів справи слідує, що умовами договору надання грошових коштів у кредит, а саме п. 1.5.1 договору, передбачено стягнення комісії за надання кредиту, яка нараховується за ставкою 12,5% від суми кредиту одноразово і становить 3 125 грн.

Однак, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умова кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії є нікчемною, внаслідок чого сума нарахованої комісії у розмірі 3 125 грн не може бути стягнута з ОСОБА_1 на користь позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.

Тому вимога про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості, то суд зазначає про таке.

Пунктом 1.5.2 договору передбачено стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 77 000 грн, що нараховується за ставкою 14,00 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

У відзиві відповідач частково визнає заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, проте суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо це суперечить закону.

У кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Крім того, на відповідача не може бути покладено обов`язок зі сплати платежів за послуги, за отриманням яких він фактично до кредитодавця не звертався.

Оскільки встановлена банком щомісячна комісія за обслуговування кредиту суперечить нормам матеріального права та створює дисбаланс прав на шкоду споживачу, умови договору в цій частині є нікчемними. Таким чином, незважаючи на часткове визнання відповідачем позову в частині стягнення комісії, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині стягнення комісії за обслуговування кредиту у розмірі 35 000 грн через невідповідність вимогам закону.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу, суд зазначає про таке.

Відповідно до п.4.1. договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 1,2 ст. 549 ЦК України).

Положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Із зазначеного вище слідує, що законодавець звільнив позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення заборгованості за штрафом в загальній сумі 10 000 грн задоволенню не підлягає, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитними договором №5656906 від 15.01.2025 в розмірі 25 000 грн.

У силу вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, виходячи із задоволення позовних вимог на 34,2%, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 910,5 грн.

Керуючись наведеним, ст.ст.13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором №5656906 про споживчий кредит від 15.01.2025 в загальному розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 910 (дев`ятсот десять) грн 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: вул. Іллінська, 8 м. Київ поштовий індекс 04070.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.Г. Горщар