Рішення № 13899222, 14.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/5114.02.11 За позовом           Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»

До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Концепт»

Про           стягнення 3 762,00 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача Пащенко Т.С. по довіреності № 22-21/23070 від 01.12.2010р.

Від відповідача          не з?явився

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Концепт»3762,00 грн. сплаченого авансу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2011р. порушено провадження у справі № 36/51, розгляд справи призначено на 14.02.2011р.

В судовому засіданні 14.02.2011р. представник позивача позовні вимоги повністю підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 14.02.2011р. не з’явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалі суду від 20.01.2011р., не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2011р. було надіслано на адресу відповідача, вказану в позовній заяві та в витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, наданому представником позивача.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (далі замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно Концепт» (далі виконавець, відповідач) 20.10.2006р. було укладено договір підряду на проведення робіт № 2.Ч.132.

Згідно з п. 1.1. договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати наступні роботи та надати послуги (все разом далі - робота):

-          виконати проектні роботи по цьому Договору відповідно до вихідних даних, в межах установлених строків і ціни;

-          виготовити проектно-кошторисну документацію (проект) на виконання будівельно-монтажних робіт в нежилих приміщеннях, загальною площею 215,60 кв.м., що належать замовнику та розташовані за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, будинок 132 (далі об'єкт) під відділення АКІБ «УкрСиббанк»;

-          погодити готову проектну документацію із замовником;

-          забезпечити належну якість проектної документації, відповідність її установленим технічним вимогам;

-          погодити проектно-кошторисну документацію у відповідних державних органах та органах місцевого самоврядування, зокрема, але не обмежуючись такими: районним органом містобудування та архітектури, районною санітарно-епідеміологічною службою, органом пожежного нагляду,          Київенерго, Держнаглядохоронпраці, НДІпроектреконструкція, власником будинку, Службою Київдержекспертиза (за необхідністю) тощо;

-          отримати в установленому порядку відповідні висновки;

-          звернутись до Шевченківської РДА з проханням надати дозвіл на затвердження проекту;

-          отримати Розпорядження Шевченківської РДА щодо дозволу на затвердження проекту;

-          передати замовникові готову проектну документацію;

-          отримати у відповідних державних органах дозвіл на виконання будівельних робіт відповідно до проектної документації;

-          провести дії щодо прийняття в експлуатацію об'єкту після будівельних робіт, здійснених відповідно до проектної документації;

-          отримати для замовника акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію об'єкту органом державної влади;

-          подати до БТІ необхідні документи та отримати в БТІ нову технічну документацію на об'єкт;

-          отримати нові правовстановлюючі документи на об'єкт.

-          гарантувати замовникові відсутність у інших осіб права перешкодити або обмежити виконання робіт на основі підготовленого за Договором проекту;

-          не передавати без згоди замовника проект іншим особам.

Відповідно до п. 1.2 договору проектно-кошторисна документація розробляється та визначається ДБН А.2.2-3-2004. Склад робіт з виготовлення проектно-конструкторської документації:

-          виконання обмірів та візуальне обстеження будівельних конструкцій об'єкту (існуючого приміщення)

-          виконання топогеодезичних робіт (при необхідності);

-          підготовка документів та збір вихідних даних для одержання АПЗ (архітектурно-планувального завдання);

-          одержання АПЗ (архітектурно-планувального завдання);

-          підготовка та одержання технічних умов для виконання інженерних розділів проекту;

-          фотофіксація ділянки проектування та прилеглих будинків;

-          оформлення та виготовлення паспорту опорядження фасаду та встановлення пристроїв громадського користування (банкомату) з погодженням та затвердженням;

-          розробка архітектурно-будівельної частини проектної документації та інженерних розділів проекту;

-          оформлення та виготовлення проектно-кошторисної документації (проекту) у трьох примірниках.

При укладенні договору сторони дійшли згоди (п. 2.1 договору), що ціна виконання робіт становить 75 240,00 грн., в тому числі ПДВ (за ставкою 20%) – 12 540,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору після укладення договору замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 50% від ціни, зазначеної в п. 2.1 даного договору, що складає 37 620,00 грн., в тому числі ПДВ (за ставкою 20%) – 6 270,00 грн.

В подальшому, 06.10.2008р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до договору, якою доповнено п. 1.1 новим реченням в такій редакції:

- оформити необхідну документацію по оформленню права користування ділянкою для вводу в експлуатацію відділення банку.

Також сторони внесли зміни до п. 1.3. договору, визначивши, що термін виконання робіт, зазначених в п. 1.1 договору, у повному обсязі встановлений по 31.12.2008р.

Пункт 2.2. договору сторони виклали в наступній новій редакції: «Замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 41 382,00 грн., в тому числі ПДВ в два етапи:

- першу частину авансу у розмірі 37 620,00 грн., в тому числі ПДВ, в строк до 07.11.2006р.;

- другу частину авансу у розмірі 3 762,00 грн., в тому числі ПДВ, в строк до 20.10.2008р.

Між сторонами 17.04.2007р. підписано Акт № 11 приймання-здачі виконаних робіт по договору, згідно з яким вартість виконаних робіт на дату підписання Акту складає 37 620,00 грн., в тому числі ПДВ (за ставкою 20%) – 6 270,00 грн.

На виконання умов договору позивач платіжним дорученням № 13 від 07.11.2006р. перерахував відповідачу першу частину авансу в розмірі 37620,00 грн., та платіжними дорученням № 0002158261 від 22.10.2008р. –другу частину авансу в розмірі 3762,00 грн.

Підрядник не виконав свої зобов'язання по договору належним чином в повному обсязі.

Згідно з п. 6.1 договору внесення змін та доповнень до договору, дострокове його припинення сторони оформлюють додатковою угодою.

Оскільки підрядник своєчасно не виконав взятих на себе зобов'язань за договором, позивач, в порядку ст. 188 Господарського кодексу України, 26.02.2010р. вручив відповідачу під розписку лист № 21-03/3302 від 22.02.2010р. з пропозицією про розірвання договору і вимогою повернення сплаченого авансу.

Відповідач сплачений аванс не повернув, згоди на розірвання договору позивач не отримано.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором підряду, згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідач сплачений аванс не повернув, взяті на себе зобов?язання за договором підряду належним чином не виконав.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, як вбачається із змісту ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В силу статті ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 3 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. У зазначеному роз'ясненні зазначено про необхідність розмежування обов'язку боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України). Правильне розмежування підстав відповідальності необхідне тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим, а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (стаття 1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абз. 5 п. 6 зазначеного роз'яснення як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Таким чином, неправомірними діями відповідача позивачу завдано збитків в сумі 3762,00 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем відсутність його вини у заподіянні позивачу збитків в сумі 3 762,00 грн. не доведена.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 762,00 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. відповідно, покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Концепт»(01023, м. Київ, вул. Мечникова, 18, код ЄДРПОУ 34414762) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»(61050, м. Харків, пр. Московський, 60, рахунок 29090000000113 в AT «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750) 3 762 (три тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. сплаченого авансу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Суддя                               Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено 15.02.2011р.