Ухвала суду № 138914890, 12.08.2026, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/13793/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42022102070000459 від 06.12.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.191, ч.2 ст. 28, ч. 1 ст. 239, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України,

У С Т А Н О В И В :

Слідча СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про арешт майна.

Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим відділом Подільського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42022102070000459 від 06.12.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.191, ч.2 ст. 28, ч. 1 ст. 239, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Так, у кримінальному провадженні 24.07.2026, повідомлено: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю села Степанці Канівського району Черкаської області, громадянину України, з вищою освітою, неповнолітніх дітей на утриманні не маючому, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,- про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 239 КК України, а саме у забрудненні земель речовинами, шкідливими для довкілля, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для довкілля та ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364-1 КК України, а саме у зловживанні повноваженнями, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

Як визначено статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з ч. 7 ст. 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Як передбачено статтею 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Статтею 66 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно з положеннями статті 119 Конституції України місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують, зокрема:

- виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

- законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;

- виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» № 1264-XII від 25.06.1991 (із змінами) (далі - Закон № 1264-XII) завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище у сфері зміни клімату, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною.

Статтею 3 Закону № 1264-XII визначено, що основними принципами охорони навколишнього природного середовища, зокрема є:

- пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов`язковість додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;

- гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров`я людей;

- запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

- екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

- науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища;

- обов`язковість оцінки впливу на довкілля;

- гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду;

- науково обґрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище;

- компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- вирішення питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенної зміненості територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на екологічну обстановку;

- поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища;

- встановлення екологічного податку, рентної плати за спеціальне використання води, рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, рентної плати за користування надрами відповідно до Податкового кодексу України тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1264-XII державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Водночас державній охороні від негативного впливу несприятливої екологічної обстановки підлягають також здоров`я і життя людей (ч. 3 ст. 5 Закону № 1264-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1264-XII кожний громадянин України має право, серед іншого на безпечне для його життя та здоров`я навколишнє природне середовище.

Як визначено ч. 1 ст. 10 Закону № 1264-XII екологічні права громадян забезпечуються, зокрема:

- обов`язком центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації об`єктів економіки;

- здійсненням державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону № 1264-XII діяльність, що перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому цим Законом та іншим законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону № 1264-XII Україна гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих їм законодавством.

Водночас порушені права громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України (ч. 2 ст. 11 Закону № 1264-XII).

Статтею 12 Закону № 1264-XII визначено обов`язки громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища, відповідно до якої громадяни України зобов`язані:

- берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів;

- не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб`єктів;

- вносити штрафи за екологічні правопорушення;

- компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.

Громадяни України зобов`язані виконувати й інші обов`язки у галузі охорони навколишнього природного середовища відповідно до законів України (ч. 2 ст. 12 Закону № 1264-XII).

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону № 1264-XII місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, серед іншого:

- забезпечують реалізацію екологічної політики України, екологічних прав громадян;

- дають згоду на розміщення на своїй території підприємств, установ і організацій у порядку, визначеному законом;

- затверджують місцеві екологічні програми;

- організовують вивчення навколишнього природного середовища;

- забезпечують інформування населення про стан навколишнього природного середовища, функціонування місцевих екологічних автоматизованих інформаційно-аналітичних систем;

- здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 1264-XII управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, стратегічної екологічної оцінки, оцінки впливу на довкілля, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.

Частиною 1 статті 50 Закону № 1264-XII передбачено, що екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей.

Згідно з ч. 2 ст. 51 Закону № 1264-XII підприємства, установи й організації, діяльність яких пов`язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров`я людей (ч. 3 ст. 51 Закону № 1264-XII).

Оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємкості даної території, стану навколишнього природного середовища в місці, де планується розміщення об`єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об`єктів на навколишнє природне середовище (ч. 4 ст. 51 Закону № 1264-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону № 1264-XII утворювачі відходів повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для оброблення відходів, утворення яких неможливо уникнути.

Здійснення операцій з оброблення відходів дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів на визначених місцевими радами територіях з додержанням санітарних та екологічних норм (ч. 2 ст. 55 Закону № 1264-XII).

Як визначено ч. 1 ст. 68 Закону № 1264-XII порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема у:

- порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище;

- порушенні норм екологічної безпеки;

- порушенні вимог законодавства про оцінку впливу на довкілля, у тому числі поданні завідомо неправдивого звіту з оцінки впливу на довкілля чи висновку з оцінки впливу на довкілля;

- порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об`єктів;

- допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище;

- невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;

- порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, небезпечних хімічних речовин, радіоактивних речовин та відходів тощо (ч. 2 ст. 68 Закону № 1264-XII).

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (ч. 4 ст. 68 Закону № 1264-XII).

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів (ч. 5 ст. 68 Закону № 1264-XII).

Як визначено ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України № 2768-III від 25.10.2001 (із змінами) (далі - Закон № 2768-III) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ч. 3 ст. 1 Закону № 2768-III).

Згідно з ч. 1 ст. 96 Закону № 2768-III землекористувачі зобов`язані, зокрема:

- забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки;

- додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

- підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі тощо.

Статтею 164 Закону № 2768-III визначено, що охорона земель включає, зокрема:

- обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування;

- захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів тощо.

Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації (ч. 2 ст. 166 Закону № 2768-III).

Відповідно до ч. 1 ст. 167 Закону № 2768-III господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

Як передбачено ч. 1 ст. 211 Закону № 2768-III громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, серед яких:

- псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами;

- невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням;

- приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок;

- непроведення рекультивації порушених земель тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону земель» № 962-IV від 19.06.2003 (із змінами) (далі - Закон № 962-IV) охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону № 962-IV гранично допустима концентрація забруднюючих речовин - максимально допустима кількість забруднюючих речовин у ґрунтах, яка не зумовлює негативних екологічних наслідків для їх родючості, загального стану довкілля, якості сільськогосподарської продукції та здоров`я людини; забруднення ґрунтів - накопичення в ґрунтах речовин, які негативно впливають на їх родючість та інші корисні властивості; земля - поверхня суші з ґрунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані та функціонують разом з нею.

Статтею 35 Закону № 962-IV передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, серед іншого:

- дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України;

- проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів;

- своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок;

- забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку;

- забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям;

- уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону № 962-IV господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад установлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 962-IV при здійсненні господарської діяльності, пов`язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються, зокрема:

- виконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечне поводження з ними;

- максимальне збереження ґрунтового покриву на основі обраного оптимального варіанта територіального розміщення об`єктів поводження з відходами;

- запобігання негативному впливу об`єктів поводження з відходами, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів на ґрунтовий покрив прилеглих територій;

- рекультивація земельних ділянок після ліквідації об`єктів поводження з відходами тощо.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини (ч. 3 ст. 46 Закону № 962-IV).

Статтею 56 Закону № 962-IV визначено, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» № 963-IV від 19.06.2003 (із змінами) (далі - Закон № 963-IV) визначено правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до статті 1 Закону № 963-IV забруднення земель - накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін.

Невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень) (ст. 1 Закону № 963-IV).

Псування земель - порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість (ст. 1 Закону № 963-IV).

Правові, організаційні, економічні засади діяльності щодо запобігання утворенню, зменшення обсягів утворення відходів, зниження негативних наслідків від діяльності з управління відходами, сприяння підготовці відходів до повторного використання, рециклінгу і відновленню з метою запобігання їх негативному впливу на здоров`я людей та навколишнє природне середовище в Україні визначає Закон України «Про управління відходами» № 2320-IX від 20.06.2022 (із змінами) (далі - Закон № 2320-IX).

Статтею 1 Закону № 2320-IX визначено, зокрема наступні терміни, які вживаються у такому Законі у відповідних значеннях:

- біовідходи - відходи, що мають властивість піддаватися анаеробному або аеробному розкладу, такі як відходи харчових продуктів або відходи харчової промисловості на всіх етапах виробництва та споживання, відходи від зелених насаджень;

- видалення відходів - операція, що не є відновленням відходів, навіть якщо одним із наслідків такої операції є використання речовин або енергії;

- відновлення відходів - операція, у результаті якої відходи використовуються для корисних цілей, замінюючи матеріали, які мали бути використані для виконання певної функції або які підготовлені для виконання цієї функції на підприємстві чи в іншій господарській діяльності;

- відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися;

- власник відходів - фізична особа, юридична особа, яка утворює відходи або яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами;

- захоронення відходів - розміщення відходів на поверхні чи під поверхнею (підземне) землі у спосіб, що не становить загрози здоров`ю людей та навколишньому природному середовищу і не передбачає подальше оброблення відходів;

- зберігання відходів - утримання відходів на об`єктах збирання, у тому числі до їх оброблення, протягом не більше одного року з моменту їх утворення, що є безпечним для здоров`я людей та навколишнього природного середовища відповідно до екологічних та санітарно-епідеміологічних вимог;

- збирання відходів - операція, що полягає у вилученні, купівлі, накопиченні та зберіганні відходів суб`єктами господарювання у сфері управління відходами, включаючи роздільне збирання, з метою подальшого перевезення відходів на об`єкти оброблення відходів;

- об`єкт оброблення відходів - установка, інженерна споруда або інший об`єкт, що використовується для здійснення операцій з відновлення або видалення відходів;

- оброблення відходів - операція з відновлення або видалення відходів, включаючи підготовку відходів до таких операцій;

- операції з управління відходами - збирання, перевезення, відновлення та видалення відходів;

- перевезення відходів - операція, що полягає у транспортуванні відходів від місця їх утворення до об`єкта оброблення відходів, а також від одного місця/об`єкта до іншого;

- побутові відходи - змішані та/або роздільно зібрані відходи від домогосподарств, включаючи відходи паперу, картону, скла, пластику, деревини, текстилю, металу, упаковки, біовідходи, відходи електричного та електронного обладнання, відходи батарей та акумуляторів, небезпечні відходи у складі побутових, великогабаритні та ремонтні відходи, а також змішані та/або роздільно зібрані відходи з інших джерел, якщо ці відходи подібні за своїм складом до відходів домогосподарств;

- медичні відходи - відходи, що утворюються внаслідок здійснення діяльності з медичного обслуговування або ветеринарної практики, здійснення експертиз та досліджень у сфері охорони здоров`я, ветеринарної медицини, у тому числі наукових або дослідницьких робіт;

- небезпечні відходи - відходи, що мають одну чи більше властивостей, що роблять їх небезпечними, наведених у Переліку властивостей, що роблять відходи небезпечними (додаток 3);

- послуга з управління побутовими відходами - операції із збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів, а також діяльність, пов`язана з організацією роботи системи управління побутовими відходами, що здійснюється виконавцем послуги з управління побутовими відходами;

- сортування відходів - операція, пов`язана з механічним розподілом відходів залежно від їх фізико-хімічних властивостей, матеріальних складових, енергетичної цінності, інших показників з метою їх підготовки до оброблення;

- суб`єкт господарювання у сфері управління відходами - юридична особа або фізична особа-підприємець, що здійснює збирання, купівлю, зберігання, перевезення, відновлення та/або видалення відходів відповідно до законодавства;

- управління відходами - комплекс заходів із збирання, перевезення, оброблення (відновлення, у тому числі сортування, та видалення) відходів, включаючи нагляд за такими операціями та подальший догляд за об`єктами видалення відходів;

- утворювач відходів - фізична особа, юридична особа, в результаті діяльності якої утворюються відходи, а також суб`єкти управління відходами, які здійснюють операції із сортування, змішування або інші операції, що призводять до зміни характеристик або складу відходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 2320-IX основними цілями державної політики у сфері запобігання утворенню та управління відходами, зокрема є:

- захист здоров`я людей та навколишнього природного середовища від негативного впливу відходів;

- здійснення заходів у сфері управління відходами без загрози здоров`ю людей та спричинення шкоди навколишньому природному середовищу в межах встановлених нормативів шкідливого впливу фізичних факторів тощо.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону № 2320-IX суб`єкти господарювання у сфері управління відходами зобов`язані, зокрема:

- дотримуватися вимог щодо збирання, перевезення та оброблення відходів, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;

- вести облік відходів, що утворилися у результаті їхньої діяльності чи були отримані від інших суб`єктів господарювання, облік операцій з управління відходами та подавати звітність відповідно до закону;

- забезпечувати здійснення операцій з оброблення відходів на об`єктах оброблення відходів;

- забезпечувати утримання в належному санітарному і технічному стані об`єктів оброблення відходів, забезпечувати дотримання правил техніки безпеки та пожежної безпеки на них;

- відшкодовувати шкоду, заподіяну здоров`ю та майну громадян України, навколишньому природному середовищу, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил управління відходами, відповідно до закону;

- мати дозвіл на здійснення операцій з оброблення відходів;

- призначати відповідальних осіб у сфері управління відходами.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про управління відходами» утворення, збирання, перевезення та оброблення небезпечних відходів здійснюються у спосіб, що є безпечним для здоров`я людини та навколишнього природного середовища. Під час здійснення будь-якої операції з управління небезпечними відходами забезпечуються заходи обліку, звітності та контролю відповідно до законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 27 Закону України «Про управління відходами» суб`єкт господарювання у сфері управління відходами для провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами зобов`язаний:

1) мати дозвіл на здійснення операцій з оброблення відходів та ліцензію на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами;

2) провадити діяльність на об`єктах оброблення відходів, які відповідають вимогам законодавства. Види відходів, що підлягають обробленню на таких об`єктах, повинні відповідати дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів.

Крім того, з метою забезпечення оброблення небезпечних відходів у складі побутових відходів відповідно до вимог цього Закону та уникнення забруднення інших видів побутових відходів органи місцевого самоврядування та організації розширеної відповідальності виробників забезпечують встановлення окремих контейнерів, призначених для небезпечних відходів.

Згідно ст. 28 Закону України «Про управління відходами» Небезпечні відходи під час їх збирання та перевезення повинні бути упаковані, промарковані, мати необхідні супровідні документи відповідно до вимог законодавства.

Перевезення та маркування небезпечних відходів здійснюються відповідно до Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів" та інших актів законодавства щодо перевезення небезпечних вантажів.

Маркування зібраних небезпечних відходів у складі побутових відходів здійснюється суб`єктом господарювання у сфері управління відходами після їх збирання.

Згідно ст. 29 Закону України «Про управління відходами» утворювачам та власникам небезпечних відходів, суб`єктам господарювання у сфері управління відходами забороняється змішувати:

1) різні види небезпечних відходів або небезпечні відходи з відходами, що не є небезпечними;

2) небезпечні відходи, що можуть бути відновлені, з відходами, що не можуть бути відновлені.

Зміна класу небезпечних відходів не повинна досягатися шляхом розбавлення або змішування відходів для зниження початкової концентрації небезпечних речовин до рівня, що є нижчим за порогові значення для визнання відходів небезпечними.

Якщо небезпечні відходи були змішані з іншими видами небезпечних відходів або іншими відходами, речовинами чи матеріалами, утворювач, власник відходів або суб`єкт господарювання у сфері управління відходами зобов`язані розділити змішані відходи якщо це технічно можливо і не призведе до заподіяння шкоди здоров`ю людини або навколишньому природному середовищу.

Відповідно до вимог частини першої статті 44 Закону України «Про управління відходами» (далі - Закон), господарська діяльність з управління небезпечними відходами здійснюється суб?єктами господарювання на підставі ліцензії. що видається в порядку, встановленому Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та відповідно до ліцензійних умов здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами. До господарської діяльності з управління небезпечними відходами належить: 1) комплекс операцій із збирання та оброблення небезпечних відходів: 2) збирання та зберігання небезпечних відходів для подальшого їх експорту з метою оброблення або видалення.

Відповідно до технічних вимог до експлуатації установок із спалювання відходів та установок із сумісного спалювання відходів, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2024 р. № 229 ці технічні вимоги визначають основні умови, що висуваються до операторів стаціонарних установок із спалювання відходів або установок із сумісного спалювання відходів під час їх експлуатації, для запобігання негативному впливу таких установок на здоров`я людей та навколишнє природне середовище.

Оператор установки із спалювання відходів або установки із сумісного спалювання відходів (далі - оператор установки) - суб`єкт господарювання, що здійснює або має намір здійснювати операції з відновлення та/або видалення відходів шляхом їх термічного оброблення на стаціонарній установці із спалювання відходів або установці із сумісного спалювання відходів, яка перебуває у його власності, довірчій власності, оперативному управлінні, господарському віданні або користуванні.

Під час приймання відходів, що надходять для спалювання або сумісного спалювання, оператор установки відповідно до Правил технічної експлуатації установок із спалювання відходів та установок із сумісного спалювання відходів, затверджених наказом Міндовкілля від 25 квітня 2025 р. № 856, здійснює моніторинг приймання відходів залежно від їх виду:

побутові та інші відходи, що не є небезпечними;

осад стічних вод;

небезпечні відходи, у тому числі медичні відходи.

Під час приймання та зберігання відходів оператор установки здійснює маркування відходів, які зберігаються у визначених ним місцях, що не є приймальним відділенням або резервуаром такої установки, (в контейнерах, барабанах, тюках або інших формах упаковки), у тому числі таких місцях, що відповідають ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами.

Відходи, що надходять для оброблення на установці із спалювання відходів або установці із сумісного спалювання відходів, підлягають сортуванню залежно від їх властивостей.

Оператор установки облаштовує місця тимчасового зберігання відходів на території установки із спалювання відходів або установки із сумісного спалювання відходів непроникним матеріалом з дренажною структурою з достатньою ємністю для зберігання відходів.

Для тимчасового зберігання небезпечних відходів оператор установки облаштовує майданчик, який повинен бути покритий неруйнівним і непроникним для небезпечних відходів матеріалом з автономним зливовідводом, що виключає потрапляння поверхневих стічних вод з майданчиків у загальний зливовідвід та захищає відходи від дії атмосферних опадів та вітру відповідно до ДСТУ 4462.3.01:2006 "Охорона природи. Поводження з відходами. Порядок здійснення операцій".

Для зменшення впливу екологічних ризиків, пов`язаних із збиранням та/або зберіганням медичних відходів, оператор установки забезпечує спалювання таких відходів в упаковці, отриманій від утворювача таких відходів.

У разі використання утворювачем медичних відходів додаткових ємностей (контейнерів) багаторазового/обмеженого використання оператор установки повертає таку упаковку утворювачу медичних відходів.

Медичні відходи підлягають спалюванню у топковій камері без попереднього змішування з іншими відходами та змішування різних категорій медичних відходів (небезпечні/токсичні).

Завантаження медичних відходів в упаковці, отриманій від утворювача таких відходів, у топкову камеру проводиться з використанням технологічного устаткування, що унеможливлює безпосередній контакт працівників з медичними відходами.

З поміж того, Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2023 р. № 1102 встановлено порядок класифікації відходів.

Відповідно до пункту 3.1 Глави 3 Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 171 від 27.10.1997 «Про затвердження Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства» (із змінами) землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх гранично допустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення).

Рішенням Черкаської обласної ради № 5-23/VIІI від 19.02.2021 затверджено Програму охорони навколишнього природного середовища на 2021-2027 роки (далі - Програма).

Програма підготовлена на основі аналізу основних екологічних проблем області та визначає пріоритетні цілі розвитку у сфері охорони навколишнього природного середовища, основні заходи їх досягнення та очікувані результати на 2021-2027 роки.

Програма розроблена з метою забезпечення ефективної реалізації стратегічних цілей державної екологічної політики відповідно до Закону України „Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року", а саме: забезпечення сталого розвитку природно-ресурсного потенціалу України, зниження екологічних ризиків з метою мінімізації їх впливу на екосистеми, соціально-економічний розвиток та здоров`я населення.

Метою Програми є:

- стабілізація і поліпшення стану навколишнього природного середовища області;

- гарантування екологічно-безпечного природного середовища для життя і здоров`я населення;

- зменшення негативного впливу господарської діяльності на навколишнє природне середовище;

- раціональне використання природних ресурсів;

- забезпечення екологічної безпеки в області шляхом зниження рівня забруднення атмосферного повітря, поверхневих та підземних вод;

- обмеження шкідливого впливу відходів на довкілля;

- охорони рослинного та тваринного світу;

- створення нових та розширення територій існуючих об`єктів природно-заповідного фонду;

- підвищення екологічної культури населення;

- впровадження управлінських механізмів, що дозволяють здійснювати прийняття рішень з урахуванням громадської ініціативи і позиції.

Черкаська область утворена у 1954 році. Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ затверджений адміністративно-територіальний поділ області у складі 4 районів та 66 територіальних громад.

Пріоритетні позиції в економіці належать харчовій, хімічній, машинобудівній промисловості, постачанню електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря, виробництву продукції сільського господарства.

У Програмі звертається увага, що однією з екологічних проблем, яка має місце в області, є проблема поводження з відходами.

Відходи є одним з найбільш вагомих факторів забруднення навколишнього середовища і негативного впливу на всі компоненти довкілля.

Заходи щодо вилучення, утилізації, знищення та знешкодження відходів пестицидів і агрохімікатів та тари від них та розрахунок вартості робіт з очищення території області від таких відходів наведено в додатках 4 та 5 до Програми.

За статистичними даними у 2019 році в області утворилось 1259,3 тис. т відходів І - ІV класів небезпеки, з них: 1136,3 тис. т від економічної діяльності підприємств і організацій та 123,0 тис. т відходів від домогосподарств.

Умисно порушуючи вимоги вказаних нормативно-правових актів, ОСОБА_5 , будучи директором ТОВ «ОЛЕСТАС ЕКО» (код ЄДРПОУ 38469527), а також учасником зазначеного товариства, вчинив кримінальне правопорушення проти довкілля за наступних обставин.

ТОВ «ОЛЕСТА ЕКО» (код ЄДРПОУ 38469527), засноване у 2012 році підприємство, основним видом діяльності якого є збирання небезпечних відходів (КВЕД 38.12) та інші види діяльності, зокрема щодо поводження з відходами.

Наказом Міндовкілля від 20.03.2024 № 301 ТОВ «ОЛЕСТАС ЕКО» прийнято рішення про видачу ліцензії з метою здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами. Відповідно до ліцензійних умов встановлено можливість здійснювати наступні операції відповідно до додатків 1, 2 Закону України «Про управління відходами»: D9.D13, D15, D10, R1.

Крім того, ліцензією чітко визначений перелік небезпечних відходів із зазначенням кодів, наведених у додатках VIII, IX до Базельської конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією видаленням та Національного переліку відходів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2023 № 1102.

Відповідно до статуту ТОВ «ОЛЕСТА ЕКО» (код ЄДРПОУ 38469527), затвердженого Рішенням учасника № 2 від 03.06.2025, останнє створене на підставі чинного законодавства України з метою здійснення господарської діяльності. Учасником Товариства є громадянин України: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як визначено пунктом 9.1. Статуту органами управління та контролю Товариства є Загальні збори учасників та виконавчий орган.

Згідно пункту 13.1. Статуту виконавчий орган Товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов?язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу Товариства є «Директор».

Згідно пункту 15.1. Статуту посадовою особою товариства є Директор. Директор підприємства:

- діє без довіреності від імені Підприємства в межах своєї компетенції, видає накази та розпорядження, у відповідності з трудовим законодавством наймає на роботу і звільняє працівників, розпоряджається майном і коштами Підприємства, виступає розпорядником кредитів, представляє Підприємство у відносинах з вітчизняними і зарубіжними юридичними та фізичними особами;

- укладає в Україні та за її межами договори, вчиняє інші юридичні дії та видає доручення про укладення таких договорів та представництво інтересів Підприємства іншими особами;

- здійснює керівництво поточною діяльністю Підприємства і несе персональну відповідальність за виконання покладених на нього завдань, розподіляє обов`язки керівниками структурних підрозділів і визначає їх повноваження у розв`язанні завдань діяльності Підприємства;

- призначає на посади працівників Підприємства, його філій та представництв, інших підрозділів, переводить на іншу роботу, накладає стягнення, а також звільняє з роботи, укладає трудові договори (контракти) з працівниками;

- представляє інтереси Підприємства в органах державної влади та управління, у суді та господарському суді, громадських організаціях, перед іншими підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та фізичними особами;

- надає довіреність для представництва прав та інтересів товариства в межах делегованих повноважень представникам;

- лише за наявності відповідного рішення загальних зборів учасників Товариства директором можуть бути укладені та здійсненні від імені Товариства правочини (угоди, договори, контракти, господарські операції, інші юридично значимі дії): стосовно будь-якого нерухомого майна; стосовно отримання Товариством позичкових та кредитних коштів, надання від імені Товариства боргових зобов?язань, укладання договорів фінансового лізингу або допомоги, надання від імені Товариства порук та надання майна Товариства у заставу; стосовно значних правочинів, визначених чинним законодавством України.

На вимогу учасника Товариства або уповноважених ним осіб, директор зобов?язаний протягом 5 (п?яти) робочих днів надавати будь-яку запитувану інформацію та документи стосовно діяльності Товариства.

Директором ТОВ «ОЛЕСТА ЕКО» (код ЄДРПОУ 38469527) починаючи з 16.02.2016 є громадянин України ОСОБА_5 , відповідно до наказу № 2 від 16.02.2016.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , починаючи з 16.02.2016, здійснював поточне керівництво діяльністю ТОВ «ОЛЕСТАС ЕКО», організовував виробничу діяльність підприємства у сфері управління небезпечними відходами, визначав порядок функціонування виробничого майданчика за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, проїзд Енергобудівельників, 4, розподіляв обов`язки між працівниками підприємства та забезпечував виконання прийнятих ним управлінських рішень.

У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 2016 року, ОСОБА_5 та заступник директора з екологічної роботи за сумісництвом головний еколог ТОВ «ОЛЕСТАС ЕКО» ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб, сформували спільний злочинний умисел, спрямований на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами з порушенням вимог природоохоронного законодавства, що могло призвести до забруднення земель шкідливими для довкілля речовинами.

Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_5 як директор підприємства, діючи умисно:

- організував діяльність ТОВ «ОЛЕСТАС ЕКО» таким чином, що операції зі збирання, зберігання, оброблення та видалення небезпечних відходів здійснювалися з порушенням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища;

- визначив порядок використання виробничого майданчика на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136400:05:005:0031;

- розподілив ролі між працівниками підприємства, забезпечивши функціонування єдиного механізму приймання, зберігання та оброблення небезпечних відходів;

- забезпечував загальне керівництво діяльністю підприємства та контроль за виконанням прийнятих рішень;

- не вжив заходів для дотримання встановлених екологічних вимог, незважаючи на покладені на нього статутом товариства обов`язки щодо організації законної діяльності підприємства.

Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою із ОСОБА_6 , який перебуваючи на посаді головного еколога ТОВ "ОЛЕСТАС ЕКО", будучи відповідальним за забезпечення дотримання вимог природоохоронного законодавства та екологічної безпеки під час здійснення господарської діяльності підприємства, достовірно знаючи про порушення встановлених вимог щодо поводження з небезпечними відходами, умисно не забезпечив належного екологічного контролю, не вжив заходів щодо запобігання забрудненню земель сприяв здійсненню діяльності з порушенням вимог природоохоронного законодавства.

В свою чергу, ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді заступника директора з екологічної роботи за сумісництвом головного еколога ТОВ «ОЛЕСТАС ЕКО», будучи відповідальним за організацію екологічного контролю, забезпечення дотримання вимог природоохоронного законодавства та екологічної безпеки під час здійснення господарської діяльності підприємства, достовірно знаючи про порушення встановлених вимог щодо поводження з небезпечними відходами, умисно не забезпечив належного екологічного контролю, не вжив заходів щодо запобігання забрудненню земель та спільно з ОСОБА_5 здійснював діяльність, яка призвела до забруднення земельної ділянки за наступних обставин.

Отже, виробнича діяльність ТОВ "ОЛЕСТАС ЕКО" здійснюється на виробничому майданчику в м. Черкаси, Енергобудівельників проїзд, 4.

Встановлено, що між ТОВ «Променергострой» (орендодавець) та ТОВ «ОЛЕСТАС ЕКО» (орендар) в особі директора ОСОБА_5 , який діє на підставі Статуту, 01.07.2015 укладено договір оренди нежитлового приміщення № 195 А.

Відповідно до умов вказаного договору оренди Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення № 195 А та промисловий майданчик, що на земельній ділянці з кадастровим номером: 7110136400:05:005:0031, за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, Енергобудівельників проїзд, 4, де ТОВ "ОЛЕСТАС ЕКО" здійснює господарську діяльність у сфері управління небезпечними відходами.

Так, ОСОБА_5 , здійснюючи поточне керівництво діяльністю ТОВ «ОЛЕСТАС ЕКО», діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у виді забруднення земель речовинами, шкідливими для довкілля, порушуючи вимоги та положення нормативно-правових актів у сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема Конституції України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» № 1264-XII від 25.06.1991, Земельного кодексу України № 2768-III від 25.10.2001, Закону України «Про охорону земель» № 962-IV від 19.06.2003, Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» № 963-IV від 19.06.2003, Закону України «Про управління відходами» № 2320-IX від 20.06.2022, Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 196 від 05.05.2012 «Про затвердження Правил експлуатації об`єктів поводження з побутовими відходами», Постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2023 № 1102, Постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2024 р. № 229, тобто внаслідок порушення спеціальних правил, умисно допустили забруднення земель, а саме земельної ділянки з кадастровим номером: 7110136400:05:005:0031, у межах якої ТОВ «ОЛЕСТА ЕКО» здійснює операції з утилізації відходів та інших речовин, шкідливими для довкілля, такими як: бор, миш`як, свинець, селен, барій, нафтопродукти, кадмій, хлориди, сульфати (які визнано такими, що підпадають до переліку небезпечних компонентів згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2023 р. № 1102), у концентраціях, що перевищують гранично допустимі концентрації від нормативів гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, де загальна площа забруднених ділянок склала 1659 кв. м, що створило небезпеку для навколишнього середовища.

Водночас, як встановлено під час досудового розслідування, розмір шкоди від забруднення земель на земельній ділянці з кадастровим номером: 7110136400:05:005:0031 становить 2 158 273 грн. 87 коп.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у забрудненні земель речовинами, шкідливими для довкілля, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для довкілля, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 239 КК України.

Окрім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 наказом № 2 від 16.02.2016 призначений на посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЕСТАС ЕКО» (код ЄДРПОУ 38469527) (далі - Товариство), розташованого за адресою: м. Черкаси, б-р. Т. Шевченка, 190.

Як визначено пунктом 9.1. Статуту органами управління та контролю Товариства є Загальні збори учасників та виконавчий орган.

Згідно пункту 13.1. Статуту виконавчий орган Товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов?язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу Товариства є «Директор».

Таким чином, ОСОБА_5 , перебуваючи з 16 лютого 2016 року на посаді директора ТОВ «ОЛЕСТАС ЕКО» (код ЄДРПОУ 38469527), обіймав посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто фактично керував діяльністю підприємства, таким чином, являвся службовою особою.

Як визначено статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з ч. 7 ст. 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Як передбачено статтею 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Статтею 66 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не раніше 2016 року, у ОСОБА_5 виник єдиний злочинний умисел, спрямований на використання наданих йому службових повноважень всупереч інтересам очолюваного товариства з метою одержання неправомірної вигоди для себе та ТОВ «ОЛЕСТАС ЕКО», що полягала в отриманні прибутку від здійснення господарської діяльності у сфері управління небезпечними відходами без фактичного забезпечення дотримання вимог природоохоронного законодавства, ліцензійних умов, технологічних вимог до поводження з небезпечними відходами, а також без понесення необхідних витрат на їх законне зберігання, оброблення, утилізацію та видалення, визначивши місце здійснення такої діяльності на території промислового майданчику, що на земельній ділянці з кадастровим номером: 7110136400:05:005:0031, за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, Енергобудівельників проїзд, 4.

Усвідомлюючи, що дотримання вимог природоохоронного законодавства потребує значних матеріальних витрат на облаштування спеціалізованих місць зберігання відходів, придбання необхідного обладнання, забезпечення належного технологічного процесу їх оброблення, контролю за екологічною безпекою та утилізації відходів відповідно до вимог законодавства, ОСОБА_5 , діючи умисно, прийняв рішення організувати діяльність підприємства з їх ігноруванням, що забезпечувало незаконне зменшення витрат підприємства та отримання додаткового прибутку.

З метою досягнення мети вказаного злочинного умислу, спрямованого на використання службових повноважень всупереч інтересам юридичної особи приватного права, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та очолюваного ним підприємства, ОСОБА_5 вступив у попередню змову із заступником директора з екологічної роботи за сумісництвом головним екологом ТОВ «ОЛЕСТАС ЕКО» ОСОБА_6 , який, достовірно знаючи про порушення вимог природоохоронного законодавства, погодився сприяти реалізації вказаного злочинного умислу.

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою із заступником директора з екологічної роботи за сумісництвом (головним екологом) ТОВ «ОЛЕСТАС ЕКО» ОСОБА_6 , використовуючи надані йому службові повноваження всупереч інтересам очолюваного товариства, усвідомлюючи покладений на нього обов`язок забезпечити здійснення господарської діяльності відповідно до вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та поводження з небезпечними відходами, умисно організував діяльність товариства таким чином, щоб отримувати прибуток від приймання, зберігання, оброблення та видалення небезпечних відходів без здійснення необхідних природоохоронних заходів та без понесення витрат, пов`язаних із належним виконанням вимог екологічного законодавства.

Продовжуючи реалізацію вказаного злочинного умислу, директор ТОВ «ОЛЕСТАС ЕКО» ОСОБА_5 , діючи умисно:

- використав надані йому організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські повноваження всупереч інтересам товариства;

- організував здійснення господарської діяльності із порушенням вимог Закону України «Про управління відходами», Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ліцензійних умов та інших нормативно-правових актів;

- забезпечив приймання небезпечних відходів із подальшим їх накопиченням та зберіганням у спосіб, що не відповідав вимогам природоохоронного законодавства;

- не забезпечив обладнання місць накопичення відходів відповідно до встановлених вимог;

- не організував здійснення належного екологічного контролю;

- не забезпечив дотримання технологічного процесу поводження з небезпечними відходами;

- умисно не припинив діяльність підприємства, незважаючи на очевидне порушення вимог екологічної безпеки;

- забезпечив продовження діяльності підприємства, що дозволило отримувати прибуток від господарської діяльності при істотному скороченні обов`язкових виробничих витрат.

Таким чином, директор ТОВ «ОЛЕСТАС ЕКО» ОСОБА_5 , будучи службовою особою, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, усвідомлюючи суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, зловживаючи своїми службовими повноваженнями, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, використовуючи свої повноваження, всупереч інтересам юридичної особи, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , порушуючи вимоги та положення нормативно-правових актів у сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема Конституції України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» № 1264-XII від 25.06.1991, Земельного кодексу України № 2768-III від 25.10.2001, Закону України «Про охорону земель» № 962-IV від 19.06.2003, Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» № 963-IV від 19.06.2003, Закону України «Про управління відходами» № 2320-IX від 20.06.2022, Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 196 від 05.05.2012 «Про затвердження Правил експлуатації об`єктів поводження з побутовими відходами», Постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2023 № 1102, Постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2024 р. № 229, тобто внаслідок порушення спеціальних правил, допустив забруднення земель, а саме земельної ділянки з кадастровим номером: 7110136400:05:005:0031, у межах якої ТОВ «ОЛЕСТА ЕКО» здійснює операції з утилізації відходів та інших речовин, шкідливими для довкілля, такими як: бор, миш`як, свинець, селен, барій, нафтопродукти, кадмій, хлориди, сульфати (які визнано такими, що підпадають до переліку небезпечних компонентів згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2023 р. № 1102), у концентраціях, що перевищують гранично допустимі концентрації від нормативів гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, де загальна площа забруднених ділянок склала 1659 кв. м, що створило небезпеку для навколишнього середовища.

Крім того, Державною екологічною інспекцією Центрального округу проведено розрахунки розмірів шкоди, яка заподіяна державі в результаті забруднення ТОВ "ОЛЕСТАС ЕКО" земельної ділянки за кадастровим номером: 7110136400:05:005:0031, яка за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, Енергобудівельників проїзд, 4. Відповідно даних розрахунків загальний розмір шкоди, яка заподіяна державі в результаті забруднення ТОВ "ОЛЕСТАС ЕКО" земельної ділянки становить - 2 158 273 грн. 87 коп.

Враховуючи викладене, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , розуміючи законодавство та вимоги статуту, діючи умисно, за попередньою змовою, не вжили жодних заходів з метою усунення порушень, внаслідок чого завдано державі в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу матеріальних збитків на загальну суму 2 158 273 грн. 87 коп., що згідно з приміткою 4 ст. 364 КК України тяжкими наслідками у статтях 364-367 вважаються такі наслідки, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, внаслідок чого було спричинено тяжкі наслідки.

Згідно ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертаються з клопотанням.

Обставини, викладені у повідомленій ОСОБА_5 підозрі у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 239 та ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364-1 КК України, повністю підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування, а саме:

- Протоколом дослідження повітря населених місць № 199-219 від 16.04.2026 ;

-Довідкою ДЕІ Центрального округу щодо участі у проведенні слідчих дій на території планової діяльності ТОВ "ОЛЕСТАС ЕКО";

-Протоколом вимірювань показників складу та властивостей грунтів № 03-04-26 від 29.04.2026;

-Розрахунками ДЕІ Центрального округу щодо розрахунку розміру шкоди внаслідок забруднення земельної ділянки від 19.05.2026;

-Розрахунками ДЕІ Центрального округу щодо розрахунку розміру шкоди внаслідок забруднення земельної ділянки від 07.07.2026;

-Висновком експерта № СЕ-19-26/24545-ФХД від 04.06.2026, за результатами проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів;

-Висновком експерта № СЕ26-377/6 від 24.06.2026, за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи;

-Матеріалами звернення ДЕІ Центрального округу щодо порушення природоохоронного законодавства та забруднення довкілля;

-протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, у ході яких отримано відомості про вчинення кримінального правопорушення;

-іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Слід зазначити, що відповідно до висновку спеціаліста ТОВ «Олестас Еко» при здійсненні в період з 01.01.2023 по 30.04.2025 господарських операцій з суб`єктами господарювання, ймовірно на порушення пункту 201.1 статті 201 ПК України не зареєструвало податкових накладних на загальну суму 24 887 053,69 гривень, внаслідок чого занизило податкові зобов`язання та відповідно ухилилось від сплати податків до державного бюджету на загальну суму 7 877 733,67 гривень, з яких: 4 146 175, 62 гривень - податку на додано вартість та 3 731 558,05 гривень - податку на прибуток.

Окрім того встановлено, що 23.07.2026 о 01:13 ОСОБА_6 , який також є сином підозрюваного ОСОБА_5 , після офіційного отримання повістки про виклик до слідчого на проведення слідчих та процесуальних дій, покинув територію України через Державний кордон. Вказане може свідчити про узгодженість дій між співучасниками для подальшого переховування ОСОБА_5 , а саме підшукання можливостей, засобів, а також інших дій з метою організації процесу переховування ОСОБА_5 , а також з метою уникнення від кримінальної відповідальності та як наслідок уникнення відшкодування завданого збитку державі.

За версією органу досудового розслідування, внаслідок умисних протиправних дій підозрюваного ОСОБА_5 , який діяв за попередньою змовою з іншими особами, державі заподіяно матеріальну шкоду в особливо великому розмірі. Розмір заподіяних збитків підтверджується матеріалами кримінального провадження, зокрема висновками судових експертиз, матеріалами перевірок та іншими зібраними доказами.

Таким чином, у кримінальному провадженні наявні достатні правові та фактичні підстави для забезпечення відшкодування завданої державі шкоди шляхом накладення арешту на майно підозрюваного.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову або встановленого розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Незастосування арешту до належного підозрюваному майна створює реальну можливість його відчуження, дарування, продажу, переоформлення на близьких осіб, поділу, внесення до статутного капіталу юридичних осіб чи іншого приховування активів, що у подальшому істотно ускладнить або зробить неможливим виконання судового рішення в частині відшкодування завданої державі шкоди.

Враховуючи характер інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, тяжкість їх наслідків, значний розмір заподіяної державі шкоди, наявність обґрунтованої підозри, а також необхідність забезпечення реального виконання вироку суду в частині відшкодування збитків, накладення арешту на належне підозрюваному майно є необхідним, законним, розумним та співмірним заходом забезпечення кримінального провадження.

Застосування менш обмежувальних заходів не забезпечить досягнення мети кримінального провадження, оскільки не виключатиме можливості відчуження чи приховування майна підозрюваним до моменту ухвалення остаточного судового рішення.

Водночас встановлено, що ОСОБА_5 має у власності житловий будинок, площею 255.9 кв.м., реєстраційний номер ОНМ: 3247643471080, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , земельну ділянку за кадастровим номером: 7124985000:03:005:0021, площею 0.4422 га., реєстраційний номер ОНМ: 345977271249, що за адресою: АДРЕСА_2 , житловий будинок, площею 25,0 кв.м., реєстраційний номер ОНМ: 13266189, розташований за адресою: АДРЕСА_3.

Крім того, ОСОБА_5 є директором, засновником та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ "ОЛЕСТАС ЕКО".

Встановлено, що ТОВ «Олестас Еко» належать наступні банківські рахунки:

- НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , які відкриті та обслуговуються в АТ «УкрСиббанк» (ЄДРПОУ: 09807750);

- НОМЕР_4 , який відкрито та обслуговується в АТ «ОТП БАНК» (ЄДРПОУ: 21685166);

- НОМЕР_5 , який відкрито та обслуговується в АТ «ПУМБ» (ЄДРПОУ: 14282829);

- НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , які відкрито та обслуговуються в АТ КБ «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570);

- НОМЕР_8 , який відкрито та обслуговується в Державній казначейській службі України (ЄДРПОУ: 37567646).

Додатково було встановлено банківські рахунки, які відкриті на ФОП ОСОБА_5 , ІПН: НОМЕР_1 , а саме: НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , які відкриті та обслуговуються в АТ «ОТП БАНК» (ЄДРПОУ: 21685166); НОМЕР_15 , який відкрито та обслуговується в АТ КБ «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570).

При цьому органом досудового розслідування дотримано принципу співмірності обмеження права власності із завданнями кримінального провадження. Майно, на яке проситься накласти арешт, за своєю орієнтовною вартістю є співмірним із розміром шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, та не перевищує меж, необхідних для забезпечення можливого виконання вироку суду в частині відшкодування збитків, завданих державі. Накладення арешту не має на меті безпідставне обмеження права власності підозрюваного, а є виключно тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, спрямованим на недопущення відчуження, приховування чи зменшення вартості майна до моменту вирішення питання про його подальшу процесуальну долю. З огляду на значний розмір встановлених збитків, незастосування такого заходу створює реальний ризик неможливості або істотного ускладнення виконання майбутнього судового рішення щодо їх відшкодування, що, у свою чергу, суперечитиме завданням кримінального провадження та принципу забезпечення ефективного захисту майнових інтересів держави.

В судовому засіданні прокурор Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 подане клопотання підтримав, просив суд його задовольнити. Окрім цього долучив до матеріалів клопотання копію цивільного позову про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням майнової шкоди у кримінальному провадженні № 42022102070000459 від 06.12.2022 на загальну суму збитків 6 151 871 грн 87 коп., що є матеріальними збитками, завданим кримінальним правопорушенням.

Представник власника майна про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, в заяві на адресу суду просив відкласти розгляд клопотання та інший час та дату.

Прокурор в судовому засіданні проти відкладення розгляду клопотання заперечував, зазначав що його розгляд уже відкладався та вказував на те, що неявка власника майна та/або його представника не перешкоджає розгляду клопотання.

Слідчий суддя в судовому засіданні клопотання представника власника майна ОСОБА_5 про відкладення розгляду клопотання про арешт майна залишив без задоволення, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Заслухавши прокурора, вивчивши клопотання, дослідивши матеріали, що обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно статей 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно пункту 7 частини другої статті 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до частини третьої статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до частини шостої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Положеннями статті 61 КПК України передбачено, що цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка (який) в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила (пред`явив) цивільний позов.

Права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

Цивільний позивач має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення. Цивільний позивач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для інформування та надіслання копій процесуальних рішень потерпілому.

Частиною десятою статті 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно з вимогами частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й пунктом 3 частини другої статті 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Умовами накладення арешту за наведеною вище нормою закону є належність майна підозрюваному, обвинуваченому, засудженому, фізичній чи юридичній особі, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також наявність потерпілої особи та пред`явлення цивільного позову у кримінальному провадженні.

Вказане вище узгоджується з висновками, що викладені у постанові Київського апеляційного суду від 19.05.2026 у справі № 758/6307/26.

Відповідно до вимог статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року, де вказувалися порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

В судовому засіданні прокурором до матеріалів клопотання було долучено копію цивільного позову про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням майнової шкоди у кримінальному провадженні № 42022102070000459 від 06.12.2022 на загальну суму збитків 6 151 871 грн 87 коп., що є матеріальними збитками, завданим кримінальним правопорушенням.

Таким чином, метою накладання арешту на майно є відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим. Отже, відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

Встановлено, що ОСОБА_5 на праві власності належить житловий будинок, площею 255.9 кв. м., реєстраційний номер ОНМ: 3247643471080, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , земельну ділянку за кадастровим номером: 7124985000:03:005:0021, площею 0.4422 га., реєстраційний номер ОНМ: 345977271249, що за адресою: АДРЕСА_2 , житловий будинок, площею 25,0 кв.м., реєстраційний номер ОНМ: 13266189, розташований за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до ч. 8 ст. 170 КПК України, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Враховуючи зазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання сторони обвинувачення про арешт майна в цій частині підлягає задоволенню, оскільки стороною обвинувачення доведено необхідність здійснення такого арешту, обґрунтовано правову підставу для його задоволення та співмірності вартості такого майна розміру заподіяної шкоди завданої кримінальним правопорушенням та зазначеної у цивільному позові.

Водночас суд зазначає, що накладення арешту на банківські рахунки, перелік яких наведено у клопотанні та які за версією слідства належать ТОВ "ОЛЕСТАС ЕКО", директором, засновником та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є ОСОБА_5 та банківських рахунків які відкриті на ФОП ОСОБА_5 , ІПН: НОМЕР_1 прокурором в судовому засіданні не обґрунтовано клопотання в цій частині, оскільки прокурором до матеріалів клопотання не долучено доказів про залишок коштів на вказаних рахунках, що позбавляє суд можливості перевірити їх співмірність до розміру заподіяної шкоди, а тому слідчий суддя дійшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання в цій частині.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст. 167 - 168, 170 - 173, 309 КПК України,

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42022102070000459 від 06.12.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.191, ч.2 ст. 28, ч. 1 ст. 239, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України - задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, належне на праві власності підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 239 та ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України ОСОБА_5 , а саме: на житловий будинок, площею 255.9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3247643471080, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , земельну ділянку за кадастровим номером: 7124985000:03:005:0021, площею 0.4422 га., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 345977271249, що за адресою: АДРЕСА_2 , житловий будинок, площею 25,0 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 13266189, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

У задоволенні решти вимог клопотання - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_7