Рішення № 138904526, 11.08.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/599/25

Провадження № 2/204/177/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року АТ «Сенс Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 із вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором № 631647996 від 12 травня 2021 року у розмірі 185 513 гривень 90 копійок (том 1, а. с. 1-4 та на звороті).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12 травня 2021 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа-Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 12 травня 2021 року, відповідно до умов якого позивач зобов`язується надати відповідачу кредит, а відповідач зобов`язується в поряду та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісії та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором № 631647996 виконав надавши відповідачу кредит. Однак відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, порушивши умови кредитного договору в результаті чого станом на 28 лютого 2023 року має прострочену заборгованість у розмірі 185 513 гривень 90 копійок, з яких: 64 343 гривні 54 копійки заборгованість за простроченим тілом кредиту, 114 182 гривні 16 копійок заборгованість по тілу кредиту, 748 гривень 96 копійок заборгованість по відсотках та 6 239 гривень 25 копійок відсотки за прострочене тіло кредиту, які позивач прохає стягнути з останнього разом із витратами на сплату судового збору в сумі 3 028 гривень.

Ухвалою суду від 23 січня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 12 годину 45 хвилин 19 лютого 2025 року (том 1, а. с. 51), копія якої надіслана учасникам справи за вихідним № 2174/25-вих/2/2041452/25 від 23 січня 2025 року (том 1, а. с. 52).

21 лютого 2025 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Шинкаренка С.О. (том 1, а. с. 68-71), в якому він позовні вимоги не визнає, проти їх задоволення заперечує.

В обґрунтування відзиву зазначає, що позивачем не надано суду безпосередньо кредитного договору № 631647996, на який він посилається у підтвердження своїх позовних вимог щодо погодження з відповідачем суми кредитної лінії, відсоткової ставки за користування кредитними коштами, розміру штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань, строків погашення, порядку зарахування сплачених грошових коштів, тощо. А надана ним копія пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної лінії не містить ані дати, ані місця її укладання, ані її номеру, ані підпису сторін, тому вважає її неналежним доказом у справі. Стверджує, що оригіналу чи копії вищевказаного кредитного договору не має і відповідач, що в свою чергу ставить під сумнів усі нарахування позивача. Крім того, зазначає, що сума заявлених позовних вимог не відповідає сумі залишку заборгованості за кредитним договором, оскільки остання, станом на 28 лютого 2023 року, має становити 100 957 гривень 96 копійок, виходячи із розрахунку 206 886 гривень 85 копійок 105 928 гривень 89 копійок, а не 114 182 гривні 16 копійок, як заявлено позивачем (різниця становить 13 224 гривні 20 копійок). Більш того, заявлену позивачем до стягнення заборгованість за простроченим тілом кредиту, вважає подвійним донарахуванням (стягненням) до існуючого загального розміру заборгованості, тоді як, правову природу нарахування заборгованості за простроченими відсотками, вважає, що взагалі неможливо встановити. Також, вказує на те, що позивачем кредитні кошти відповідачу надавалися на споживчі цілі, а тому правовідносини сторін регулюються Законом України «Про споживче кредитування», відповідно до прикінцевих та перехідних положень якого, споживач звільнявся від відповідальності за прострочення зобов`язань зі сплати споживчого кредиту у формі штрафів, пені та інших платежів, з 17 березня 2022 року по 22 листопада 2023 року. Натомість, зазначає, що у період дії саме такої заборони позивачем йому було нараховано відсотки за прострочену заборгованість у сумі 6 239 гривень 25 копійок, що суперечить вимогам Закону, а відтак вважає, що вони не підлягають задоволенню. Прохає суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення: 13 224 гривні 20 копійок залишку боргу за тілом кредиту; 64 343 гривні 54 копійки заборгованості з простроченого тіла кредиту та 6 239 гривень 25 копійок заборгованості за відсотками за прострочену заборгованість, а судові витрати покласти на позивача.

Ухвалою суду від 17 березня 2025 року у справі призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на час проведення якої провадження у справі зупинено (том 1, а. с. 91 та на звороті).

20 травня 2025 року на адресу суду із Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, надійшли матеріали даної цивільної справи без виконання ухвали суду про призначення експертизи для вирішення поставлених питань в клопотанні експерта про необхідністю отримання додаткових матеріалів для проведення експертизи (том 1, а. с. 115).

Ухвалою суду від 23 травня 2025 року провадження у справі відновлено, розгляд справи призначено на 02 липня 2025 року (том 1, а. с. 117).

Ухвалою суду від 02 липня 2025 року у позивача витребувано докази (том 1, а. с. 156 та на звороті).

28 серпня 2025 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення представника позивача адвоката Рудницького Ю.І., щодо виконання ухвали суду про витребування доказів від 02 липня 2025 року (том 2, а. с. 36-37), в яких він, з-поміж іншого, зазначає, що на виконання вимог ухвали суду позивачем надано суду копію Публічної пропозиції на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (публічну угоду), яка в своїй структурі містить : внутрішні нормативні та розпорядчі документи АТ «Альфа-Банк» (АТ «Сенс Банк»), які у період з 12 травня 2021 року по 28 лютого 2023 року регламентували в т. ч. порядок надання і обслуговування кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії за кредитним договором № 631647996 від 12 травня 2021 року, механізм обчислення платежів за відсотками (факт-факт, факт 360, факт 365), тощо; внутрішні нормативні та розпорядчі документи АТ «Альфа-Банк» (АТ «Сенс Банк»), якими у період з 12 травня 2021 року по 28 лютого 2023 року, а саме під час дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19 та воєнного стану в країні, регламентували нарахування відсотків на прострочену заборгованість за Кредитним договором № 631647996 від 12 травня 2021 року. При цьому, зазначено, що матеріали Кредитного договору № 631647996 від 12 травня 2021 року з додатками (окрім публічної пропозиції) були подані до суду разом з позовною заявою. Водночас, зазначає, що реєстри аналітичного та синтетичного бухгалтерського обліку АТ «Альфа-Банк» (АТ «Сенс Банк») по обліку виданих кредитних коштів та нарахованих процентів, а також по поверненню суми кредиту і сплаті процентів за кредитним договором № 631647996 від 12 травня 2021 року у період з 12 травня 2021 року по 28 лютого 2023 року, надати неможливо, оскільки останні технічно відсутні.

Ухвалою суд від 04 вересня 2025 року у справі призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на час проведення якої провадження у справі зупинено (том 2, а. с. 53 та на звороті).

06 травня 2026 року на адресу суду надійшов висновок експерта № 3059-25 за результатами проведення судової економічної експертизи (том 2, а. с. 84-108).

Ухвалою суду від 07 травня 2026 року провадження у справі відновлено, розгляд справи призначено на 18 червня 2026 року (том 2, а. с. 110).

15 червня 2026 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача адвоката Шинкаренка С.О. (том 2, а. с. 127-132 та на звороті), в яких він зазначає, що позивачем не надано суду безпосередньої копії кредитного договору № 631647996, на який він посилається на підтвердження заявлених ним позовних вимог, з якого б було можливо встановити погоджену суму кредитної лінії, відсоткову ставку за користування кредитними коштами, розмір штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язання, строків погашення, тощо, про що судовим експертом було зазначено у висновку. Вказує, що сума заявлених позовних вимог в частині заборгованості за тілом кредиту (основного та простроченого) є безпідставною та необґрунтованою, оскільки встановити її дійсний розмір, з урахуванням здійснених погашень заборгованості, станом на 28 лютого 2023 року, не вбачається можливим, навіть судовому експерту. Щодо позовних вимог в частині заборгованості за нарахованими відсотками у сумі 748 гривень 96 копійок, позовні вимоги не заперечує. В свою чергу, щодо позовних вимог про стягнення відсотків за простроченою заборгованістю у сумі 6 239 гривень 25 копійок, заперечує, оскільки це суперечить п. 61 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у редакції від 17 березня 2022 року, яка діяла до 22 листопада 2023 року, а відтак вважає позовні вимоги в цій частині безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Тому прохає суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення: 114 182 гривні 16 копійок залишку боргу за тілом кредиту; 64 343 гривні 54 копійки заборгованості з простроченого тіла кредиту; 6 239 гривень 25 копійок заборгованості за відсотками за прострочену заборгованість, а судові витрати в загальному розмірі 38 185 гривень 60 копійок (витрати на правничу допомогу 8 500 гривень та 29 685 гривень 60 копійок на залучення експерта), пов`язані з розглядом даної справи, стягнути з позивача на користь відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції (том 2, а. с. 177 та на звороті), в якому, з-поміж іншого, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, прохав суд їх задовольнити. Натомість до судового засідання не під`єднався. Водночас, в матеріалах міститься клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Шинкаренко С.О., не заперечував проти розгляду справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги визнав частково, в розмірі заявленої заборгованості за нарахованими відсотками у сумі 748 гривень 96 копійок. В іншій частині позовні вимоги не визнав, проти їх задоволення заперечував, обґрунтування надав аналогічні тексту відзиву на позовну заяву та додаткових пояснень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ширкаренка С.О., оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про залишення без задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування банку на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022року (том 1, а. с. 20-32 та на звороті).

Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованість (том 1, а. м. 46), станом на 28 лютого 2023 року, за відповідачем рахується заборгованість у сумі 185 513 гривень 90 копійок, яка складається з: 64 343 гривні 54 копійки заборгованість за простроченим тілом кредиту, 114 182 гривні 16 копійок заборгованість по тілу кредиту, 748 гривень 96 копійок заборгованість по відсотках та 6 239 гривень 25 копійок заборгованості по відсотках за простроченим тілом кредиту.

06 листопада 2023 року позивачем на адресу відповідача була надіслана досудова вимога щодо виконання договірних зобов`язань у сумі 185 513 гривень 90 копійок, яка утворилася станом на 22 січня 2023 року (том 1, а. с. 34).

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України, встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором № 631647996 банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Звертаючись з вказаним позовом до суду АТ «Сенс Банк» на підтвердження позовних вимог надано: копію Акцепту АТ «Альфа-Банк» пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (том 1, а. с. 37 на звороті - 38, 354 на звороті - 255), відповідно до якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 115 000 гривень зі сплатою за користування кредитною лінією процентів за користування за ставкою 35,99 %; паспорт споживчого кредиту (том 1, а. с. 36-37, 253-254); досудову вимогу (том 1, а. с. 34); довідку про систему гарантування вкладів (том 1, а. с. 35 та на звороті, 252 та на звороті); виписку по рахунку (том 1, а. с. 7-19 та на звороті) та публічну пропозицію банку на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб (том 1, а. с. 180-251).

Натомість, суд зазначає, що Акцепт АТ «Альфа-Банк» пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії не містить ані дати його укладання, ані підпису відповідача, ані доказів заповнення відповідачем пропозиції (волевиявлення) - Оферти на укладення договору про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

В свою чергу, надана позивачем на обґрунтування позовних вимог Публічна пропозиція банку на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб не містить підпису відповідача.

Суд зазначає, що приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Натомість, позивачем не надано суду жодних доказів акцептування відповідачем даної Публічної пропозиції, як те передбачено її умовами, зокрема шляхом подання Анкети-заяви про її акцепт, яку можна отримати за місцезнаходженням підрозділів клієнтського обслуговування банку (відділеннях банку), ані пропозиції (оферти) відповідача, як позичальника, на укладення кредитного договору (угоди про надання споживчого кредиту) від 12 травня 2021 року № 631647996 з погодженням усіх істотних умов, зокрема, розміру кредитного ліміту, відсотків за користування кредитом, строку кредитування, тощо.

Також, суд зазначає про те, що банком не надано суду жодних належних та достатніх доказів отримання відповідачем банківської платіжної картки, що свідчило б про прийняття ним умов кредитного договору, тощо.

В свою чергу, надана позивачем виписка по рахунку НОМЕР_1 за період з 12 травня 2021 року по 28 лютого 2023 року, зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів волевиявлення відповідача на укладення договору, доказів отримання ним відповідної платіжної банківської картки, тощо, сама по собі не свідчить про укладення між сторонами кредитного договору та отримання за його умовами грошових коштів, тим більше, коли остання також не містить ані відомостей щодо здійснення відповідачем погашення заборгованості за спірним кредитним договором, ані сум заборгованості за тілом кредиту чи нарахованих відсотках, їх процентних ставок, періодів нарахування тощо.

Щодо наданого позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог паспорту споживчого кредиту від 12 травня 2021 року (том 1, а. с. 36-37, 253-254) суд зазначає, що останній не може вважатись складовою кредитного договору, адже форма такого документу носить інформаційний характер та не є складовою кредитного договору.

Більше того, у вказаному вище паспорті споживчого кредиту вказано, зокрема, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, а наведена у ньому інформація зберігає чинність та є актуальною до 11 червня 2021 року.

Суд зауважує, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20.

З висновку судового експерта № 3059-25 за результатами проведення судової економічної експертизи (том 2, а. с. 84-108), з-поміж іншого вбачається, що в наявних матеріалах цивільної справи відсутній кредитний договір № 631647996 від 12 травня 2021 року, а в межах наявних документів, встановити розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ Сенс Банк» за тілом кредиту (основним боргом) відповідно до кредитного договору № 631647996 від 12 травня 2021 року з урахуванням здійснених погашень заборгованості станом на 28 лютого 2023 року не вбачається можливим, з причин наведених у дослідницькій частині.

Так, у дослідницькій частині висновку судового експерта № 3059-25 за результатами проведення судової економічної експертизи, з-поміж іншого, зазначено, що:

1)Публічна пропозиція банку на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб не містить ані дати набрання нею чинності (дати її офіційного оприлюднення на інтернет-сторінці банку, ані дати до якої вона є/була чинна (дати офіційного оприлюднення заяви про відкликання Публічної пропозиції на інтернет-сторінці банку);

2)в Акцепті банку про прийняття пропозиції відповідача на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної лінії відсутня дата його підписання банком, з якої власне угода набуває чинності;

3)інформація в Паспорті споживчого кредиту зберігає чинність і є актуальною до 11 червня 2021 року;

4)за наданою випискою не вбачається можливим визначити суми, сплачені в рахунок погашення тіла кредиту, заборгованості за тілом кредиту, суми нарахованих процентів в розрізі розрахункових періодів за кредитним договором № 631647996 від 12 травня 2021 року у зв`язку з відсутністю відповідної інформації у виписці, а також у зв`язку із відсутністю інформації щодо процентних ставок застосованих до проведених споживачем операції за кредитним договором № 631647996 від 12 травня 2021 року;

5)в розрахунку заборгованості не зазначено застосовані відсоткові ставки та метод їх нарахування, а суми погашених процентів за користування кредитом співпадають із даними, наведеними у виписці (за змістом операцій «списанні процентів по кредиту»);

6)інші документи (меморіальні ордери, реєстри бухгалтерського обліку позивача тощо) по обліку виданих кредитних коштів та нарахованих процентів, а також по поверненню суми кредиту і сплаті процентів за кредитним договором № 631647996 від 12 травня 2021 року у період з 12 травня 2021 року по 28 лютого 2023 року, в наявних матеріалах справи відсутні.

Вказане, в свою чергу, свідчить про те, що позивачем не надано суду ані належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження укладення між сторонами кредитного договору № 631647996 від 12 травня 2021 року та погодження за ним всіх істотних умов, ані обґрунтованого розміру заборгованості за тілом кредиту по указаному договору у відповідача.

При цьому, суд зазначає, що саме по собі визнання відповідачем позову, в тому числі частково, не є автоматичною підставою для його задоволення, оскільки суд зобов`язаний перевірити матеріали справи, наявність законних підстав для задоволення вимог та переконатися, що таке визнання не суперечить закону і не порушує права інших осіб.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що матеріалами справи не підтверджується ані укладання сторонами кредитного договору № 631647996 від 12 травня 2021 року як такого, ані розмір заборгованості за ним у відповідача по тілу кредиту, а стягнення відсотків за користування кредитом є похідною вимогою від основного зобов`язання, підстав для стягнення якого судом не встановлено, суд доходить переконливого висновку, що підстави для прийняття визнання позову в цій частині відсутні, а відтак у задоволенні позовних вимог про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованості за кредитним договором № 631647996 від 12 травня 2021 року у сумі 185 513 гривень 90 копійок слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У зв`язку із відмовою у задоволенні заявлених вимог за приписами ст. 141 ЦПК України судовий збір не відшкодовується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 280, 289, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100; ЄДРПОУ 23494714) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна