Рішення № 138819616, 07.08.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1991/26

2/703/1750/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Криви Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «Таліон Плюс» звернулось до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 119665,60 грн. боргу за кредитним договором з підстав невиконання умов договору.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11 червня 2025 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем було укладено договір кредитної лінії № 747715547 в електронній формі, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти у загальному розмірі 38 500,00 грн. із кінцевою датою повернення кредиту 11 липня 2030 року.

На обґрунтування позову позивач вказав, що договір укладено шляхом використання інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач, після ознайомлення з умовами договору, акцептував оферту шляхом введення одноразового ідентифікатора, який є електронним підписом, після чого кредитний договір був укладений.

Позивач зазначив, що на виконання умов договору кредитні кошти були перераховані на банківські картки, реквізити яких відповідач самостійно зазначив під час оформлення кредиту. Зокрема, 11 червня 2025 року відповідачу було перераховано перший транш, а 13 червня 2025 року, на підставі додаткової угоди до договору, - другий транш у сумі 18 550,00 грн.

Позивач послався на те, що умовами договору передбачено строк його дії 5 (п`ять) років, а також обов`язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитом протягом усього строку дії договору. При цьому дисконтний період, визначений договором, не є строком дії кредитного договору, а після його закінчення проценти підлягають нарахуванню за базовою процентною ставкою відповідно до умов договору.

Як зазначено у позовній заяві, проценти нараховувалися на фактичний залишок заборгованості за кожний день користування кредитом відповідно до умов договору. Позивач вказав, що всі нарахування здійснювалися відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Позивач також зазначив, що 16 вересня 2025 року право вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу № МВ-ТП/53, про що відповідача повідомлено у порядку, передбаченому договором та законом.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів новий кредитор, керуючись умовами договору, достроково припинив дію кредитного договору шляхом направлення відповідного повідомлення відповідачу.

Позивач зазначив, що з 06 лютого 2026 року нарахування процентів за користування кредитом припинено.

За твердженням позивача, станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором становить 119 665,60 грн., з яких: 38 499,90 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 78 855,70 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом та 2 310,00 грн. - заборгованість за комісією. Штрафні санкції до складу позовних вимог не включено.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., на підтвердження чого надав відповідні документи.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 квітня 2026 року вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та відповідача встановлено строк для поданні відзиву на позовну заяву.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

24 квітня 2026 року представник відповідача подав відзив на позов в якому заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на недоведеність позивачем обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги.

На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі, зокрема доказів направлення одноразового ідентифікатора, належності номера телефону відповідачу, реєстрації останнього в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, подання ним заявки на отримання кредиту та погодження саме тих умов договору, на які посилається позивач. Також вказав на відсутність доказів цілісності та незмінності електронного договору.

Крім того, відповідач зазначив, що позивач не довів належними доказами перехід до нього права вимоги за кредитним договором, оскільки надані документи, на його думку, не підтверджують обсяг переданих прав та факт оплати за договором факторингу.

Також відповідач вказав, що заявлений до стягнення розмір процентів є неспівмірним сумі основного боргу, суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, у зв`язку з чим просив суд зменшити розмір процентів до суми основного боргу, посилаючись на практику апеляційних судів та рішення Конституційного Суду України.

Окрім цього, відповідач просив відмовити у стягненні комісії, посилаючись на відсутність належного обґрунтування її нарахування, а також зазначив, що позивач не надав первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували фактичне перерахування кредитних коштів та розмір заборгованості. На його думку, розрахунок заборгованості сам по собі не є належним доказом існування боргу.

Крім того, відповідач заперечував проти задоволення клопотання позивача про витребування доказів, вважаючи, що таким клопотанням позивач фактично намагається перекласти на суд обов`язок щодо доказування заявлених вимог. Також просив відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх розмір неспівмірним складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт.

З огляду на викладене відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

06 травня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача виклав заперечення щодо доводів відповідача та підтримав позовні вимоги.

Узагальнені доводи відповіді на відзив полягають у тому, що 11 червня 2025 року відповідач через особистий кабінет заповнила заявку на отримання кредиту, вказавши персональні дані, електронну адресу, фінансовий номер телефону та реквізити банківської картки. Перед укладенням договору первісним кредитором було проведено ідентифікацію та верифікацію відповідача відповідно до вимог законодавства, зокрема із використанням Системи BankID НБУ, що на думку позивача, підтверджує належність відповідачу використаних персональних даних і фінансового номера телефону.

Позивач зазначив, що кредитний договір укладено в електронній формі шляхом акцепту оферти та підписано одноразовим ідентифікатором, який було направлено на номер телефону, зазначений відповідачем у заявці. Після підписання договору його примірник був надісланий на електронну адресу відповідача.

На думку позивача, укладення договору відбулося відповідно до вимог ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію», а електронний договір прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Також представник позивача вказав, що надані до суду електронні документи є належними та допустимими доказами, оскільки містять усі необхідні реквізити та підписані електронним підписом.

Щодо переходу права вимоги позивач зазначив, що 16 вересня 2025 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/53, за яким до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором відповідача. Відповідача було повідомлено про відступлення права вимоги шляхом направлення повідомлення на електронну адресу, зазначену при укладенні договору, а також через особистий кабінет.

Крім того, позивач заперечив доводи відповідача щодо несправедливості умов договору та розміру нарахованих процентів, зазначивши, що відповідач до укладення договору була ознайомлена з усіма його умовами, паспортом споживчого кредиту та правилами кредитування, добровільно погодилася з ними та не скористалася правом на відмову від договору у встановлений законом строк.

На підтвердження правомірності укладення електронного кредитного договору, переходу права вимоги та правомірності нарахування процентів позивач послався на практику Верховного Суду та апеляційних судів у подібних правовідносинах.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Судом встановлено, що 11.06.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 747715547, умовами якого встановлено, що відповідно до пунктів Договору:

2.2. Загальний розмір Кредиту за цим Договором становить Загальний розмір наданого одразу після укладення цього Договору Кредиту - 19950 грн. 00 коп. та додаткові суми грошових коштів, що можуть бути надані шляхом переказу додаткових Траншів Позичальнику в межах встановленого Кредитного ліміту - 38500 грн. 00 коп.

2.3. Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором у розмірі, що дорівнює Загальному розміру наданого Кредиту 11.06.2025 (що є датою надання Кредиту).

2.4. Другий та решта Траншів за Договором можуть бути надані Позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим Договором. Надання кожного додаткового Траншу за Договором збільшує Загальний розмір Кредиту на суму такого Траншу.

3.1. Позичальнику встановлюється Дисконтний період тривалістю 30 днів з дати отримання першого Траншу, протягом якого він може отримувати додаткові Транші та частково погашати Кредит. Якщо перший Транш надано пізніше дати укладення Договору, строк дії Кредитної лінії та Дисконтного періоду автоматично продовжується на відповідну кількість днів.

4.7. Кредитодавець в якості суб`єкта первинного фінансового моніторингу до укладення Договору та встановлення ділових відносин здійснив всі необхідні дії спрямовані на виконання вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, в тому числі здійснив заходи належної перевірки особи Позичальника, в тому числі Позичальнику запропоновано здійснити ідентифікацію технічними засобами, що використовуються Кредитодавцем.

5.1. Транші перераховуються на платіжну картку НОМЕР_5 протягом 3 банківських днів з моменту укладення Договору або оформлення чергового Траншу.

7.1. Рекомендована дата повного дострокового повернення Кредиту - 11.07.2025, а саме протягом 30 днів з дати отримання першого Траншу. У разі продовження Дисконтного періоду ця дата переноситься відповідно до умов Договору.

7.2. Позичальник зобов`язаний повернути Кредит не пізніше 30 календарних днів після закінчення строку дії Договору або його дострокового припинення Кредитодавцем.

7.3. Кінцева дата повернення Кредиту - 11.07.2030.

7.5. Комісію за надання Кредиту Позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів.

8.3. Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.

8.5. Розмір Комісії, що нараховується за надання першого Траншу за цим Договором становить 1197 грн 00 коп. (одна тисяча сто дев`яносто сім грн. нуль коп.).

8.6. Для суми Кредиту отриманої за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за весь строк кредитування без повного дострокового повернення всієї суми Кредиту протягом Дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 378148,26 грн. та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у розмірі 358198,26 грн. (які складаються з процентів за користування Кредитом за Базовою ставкою та Комісії за надання кредиту) та суму наданого Кредиту у розмірі 19950.00 грн.

Орієнтовна Реальна річна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, з припущення користування Кредитом протягом усього строку кредитування зі сплатою процентів за Базовою ставкою, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 2200,74 відсотків річних.

Денна процентна ставка, за методикою розрахунку передбаченою частиною 4 статті 8 Закону, розраховується наступним чином: (загальні витрати за користування сумою першого Траншу за весь строк кредитування: 358198,26 грн.) / (сума першого Траншу за Договором: 19950.00 грн.) / (строк кредитування: 1826 днів) ? 100% = 0,98 відсотків в день.

8.7. За умови повного дострокового погашення всієї суми Кредиту за всіма отриманими Траншами та суми нарахованої та несплаченої Комісії за видачу Кредиту протягом 6 (шести) календарних днів після дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, Кредитодавець зобов`язаний зменшити зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування Кредитом наступним чином: За період від 11.06.2025 р. до 11.07.2025 р. (включно) Кредитодавець надає Позичальнику знижку в розмірі 89,80 (вісімдесят дев`ять цілих вісім десятих) % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,10 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 36,50 (тридцять шість цілих п`ять десятих) відсотків річних;

8.7.2. У разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів або здійснить Поновлення Дисконтного періоду, на період після 11.07.2025 р. Кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 0,00 (нуль) % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Індивідуальною процентною ставкою 0,98 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних. Кредитодавець має право зменшити розмір Індивідуальної процентної ставки у наступних періодах Пролонгації, зокрема у разі отримання Позичальником від Кредитодавця та введення в Особистому кабінеті спеціального набору символів (промокоду), які дають право на отримання додаткової знижки на Індивідуальну процентну ставку. Зменшення розміру Індивідуальної процентної ставки, у разі використання Позичальником промокоду, відбувається починаючи з дати використання промокоду і до дати закінчення дії знижки, що надається згідно з умовами промокоду. Використання промокоду з метою зменшення розміру Індивідуальної процентної ставки відбувається виключно після здійснення Позичальником всіх необхідних для Пролонгації оплат.

8.8. За умови повного дострокового погашення всієї суми Кредиту за всіма отриманими Траншами та суми нарахованої та несплаченої Комісії за видачу Кредиту протягом 6 (шести) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, для суми Кредиту за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 30 (тридцять) днів Дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 21745 грн 50 коп. (двадцять одна тисяча сімсот сорок п`ять грн. п`ятдесят коп.) та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 598 грн. 50 коп., Комісію за надання кредиту у розмірі 1197 грн. 00 коп. та суму Кредиту у розмірі 19950 грн 00 коп.

Договір кредит підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказаний відповідачем/позичальником номер телефону.

Відповідно до Заявки на отримання грошових коштів в кредит від 11.06.2025, відповідачем було надано персональні данні: Прізвище, Ім`я та По батькові: ОСОБА_1 ; Дівоче прізвище: ОСОБА_2 ; Фінансовий номер телефону: НОМЕР_1 ; Електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; Документ що посвідчує особу: НОМЕР_2 , орган видачі - 7126, дата видачі - 06.10.2021; РНОКПП: НОМЕР_3 ; Адреса проживання: АДРЕСА_1 ; Номер банківської картки: НОМЕР_4 ; дійсна до: 10/2029.

Кредитодавець ідентифікував відповідача, що підтверджується Верифікацією Позичальника здійсненої шляхом отримання інформації про Позичальника з офіційного та/або надійного джерела, а саме наступним способом:

Спосіб верифікації - Договір покладання з АТ КБ "ПРИВАТБАНК"; Дата отримання інформації - 03.01.2025; Ідентифікатор для перевірки сесії передачі інформації - a616b165-0f3e-47f5-a0d1- 3231bd2d9a66.

Слід зазначити, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, проходження ідентифікації, отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля, без надання відповідачем особистої інформації (ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, банківської карти для зарахування коштів тощо) та без попереднього погодження оферти договору кредиту та правил надання грошових коштів у кредит - укладення договору кредиту технічно неможливе.

Таким чином, підписанням договору кредиту позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Крім того, між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду, а саме:

13 червня 2025 року ДОДАТКОВА УГОДА до Договору № 747715547 від 11.06.2025, відповідно до якого, сторони дійшли згоди про надання Кредитодавцем Позичальнику Траншу в сумі 18 550 грн. 00 коп. (вісімнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят грн. нуль коп.).

Після надання Траншу відповідно до цієї Додаткової угоди сума Кредиту, яка була надана Позичальнику за Договором та неповернута на момент укладення цієї Додаткової угоди, разом із сумою Траншу, що видається відповідно до цієї Додаткової угоди, буде складати 38 500,00 грн.

Безготівковий переказ цього та інших Траншів за Договором може бути здійснено за реквізитами Платіжної картки Позичальника НОМЕР_6. Не зважаючи на вказане вище, Кредитодавець може на вибір Позичальника також здійснювати надання Траншів за Договором за реквізитами Платіжної карти вказаної безпосередньо в Договорі чи за реквізитами Платіжних карток вказаних в інших додаткових угодах до цього Договору (за наявності).

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору № 747715547 від 11.06.2025 та Додаткових угод, виконав зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 38500,00 грн. за посередництвом АТ «Універсал банк» та АТ «Акцент Банк».

Зокрема, факт переказу коштів підтверджується інформацією з АТ «Універсал банк» та АТ «Акцент Банк» надану на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за період з 11.06.2025 по 16.09.2025 (на дату продажу), заборгованість ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 747715547 від 11.06.2025 становить: тіло кредиту - 38 499,90 грн., сплачено -0,10 грн.; нараховані проценти - 25 279,10 грн., сплачено - 1 117,90 грн.; комісія - 2 310,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" за період з 16.09.2025 по 05.02.2026 заборгованість ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 747715547 від 11.06.2025 становить: тіло кредиту - 38 499,90 грн., нараховані проценти - 78 855,70 грн., комісія - 2 310,00 грн.

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В подальшому, 16.09.2025 у відповідно до ст. 1077 ЦК України ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за Договором до ТОВ «Таліон Плюс» за Договором Факторингу № МВ-ТП/53.

На виконання вимог ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» та у спосіб, узгоджений сторонами у Договорі, Товариство повідомило Позичальника про відступлення права вимоги шляхом відправлення електронного листа на електронну адресу, зазначену ним при укладанні Договору. Копія повідомлення додається до позовної заяви.

Відповідно до Реєстру прав вимоги ОВ «Манівео швидка фінансова допомога», з однієї сторони, ТОВ «Таліон Плюс» з іншої сторони, на виконання Договору факторингу № МВ-ТП/53 від 16.09.2025 року відступив фактору/позивачу право вимоги заборгованостей до боржників на умовах передбачених договором факторингу в тому числі до відповідача в сумі: 44049,49 грн., з яких:заборгованість по основному боргу - 38990,90 грн., заборгованість по процентам - 25279,10 грн., заборгованість по комісії - 2310,00 грн., неустойка - 19 249,95 грн.

При цьому, доказів погашення відповідачем ОСОБА_1 вищевказаної заборгованості як позивачу, так і первісному кредитору, матеріали справи не містять.

Також суд відхиляє доводи відповідача про несправедливість умов кредитного договору в частині нарахування процентів, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що до укладення кредитного договору відповідач була належним чином ознайомлена з його умовами, Правилами надання кредиту, Паспортом споживчого кредиту та інформацією щодо орієнтовної загальної вартості кредиту. Укладаючи договір, відповідач підтвердила отримання всієї інформації, передбаченої законодавством України, зокрема статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування», а також засвідчила, що повністю розуміє зміст договору та погоджується з його умовами.

Відповідно до пунктів 4.10, 14.8 та 14.9 договору відповідач підтвердила, що умови договору є розумними, справедливими та добросовісними, не містять дисбалансу прав і обов`язків сторін, відповідають їх вільному волевиявленню, а також що вона отримала всю необхідну інформацію для прийняття рішення про укладення договору.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач скористалася передбаченим законом правом на відмову від договору споживчого кредиту протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дня його укладення. Натомість відповідач добровільно уклала договір, отримала кредитні кошти та користувалася ними, що свідчить про усвідомлене прийняття нею всіх істотних умов кредитування, у тому числі щодо розміру процентної ставки.

Суд також враховує правову позицію Черкаського апеляційного суду, викладену у постанові від 03 березня 2026 року у справі № 712/13957/25, відповідно до якої сам по собі розмір процентів, погоджений сторонами під час укладення кредитного договору, не свідчить про несправедливість його умов. Апеляційний суд зазначив, що позичальник був обізнаний з усіма умовами договору, зокрема щодо розміру процентів, добровільно погодився на їх застосування та, оцінюючи власні фінансові можливості, прийняв на себе обов`язок щодо належного виконання договірних зобов`язань.

Крім того, у вказаній постанові Черкаський апеляційний суд дійшов висновку, що доводи про неспівмірність нарахованих процентів не можуть бути підставою для їх зменшення лише з огляду на те, що їх розмір перевищує суму основного боргу, оскільки проценти є платою за правомірне користування чужими грошовими коштами.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, відповідно до якої проценти є платою за надану боржнику можливість протягом певного часу правомірно користуватися грошовими коштами кредитодавця. Право кредитодавця на отримання таких процентів прямо передбачене статтями 1048, 1054 ЦК України.

Отже, нарахування процентів за користування кредитом ґрунтується як на умовах укладеного між сторонами договору, так і на приписах цивільного законодавства. Сам по собі розмір нарахованих процентів, погоджений сторонами під час укладення договору, не свідчить про несправедливість умов договору чи наявність підстав для звільнення позичальника від виконання прийнятих на себе зобов`язань.

Посилання відповідача на неспівмірність нарахованих процентів суд оцінює критично, оскільки такі доводи були заявлені лише після виникнення спору та не підтверджені належними і допустимими доказами. Вони не спростовують факту добровільного погодження відповідачем умов кредитування та не є підставою для невиконання або зміни взятих на себе договірних зобов`язань.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за Договором кредитної лінії № 747715547 від 11.06.2025 в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Таліон Плюс» в частині стягнення суми основного боргу - 38499,90 грн., процентів в сумі 78855,70 грн. підлягають до задоволення.

Щодо стягнення заборгованості по комісії в розмірі 2310,00 грн, то суд виходить з наступного.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемним.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22).

Враховуючи те, що відповідачу встановлено комісію, пов`язану з наданням кредиту в сумі 21310,00 грн., які за законом повинні надаватись безоплатно, суд приходить до висновку про те, що положення договору в цій частині є нікчемними.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії необхідно відмовити з підстав їх необґрунтованості.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт укладення між сторонами кредитного договору, перерахування відповідачу кредитних коштів, набуття позивачем права вимоги за спірним зобов`язанням, а також розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом.

Доводи відповідача щодо неукладення кредитного договору, недоведеності факту отримання кредитних коштів, переходу до позивача права вимоги та необґрунтованості розрахунку заборгованості спростовуються дослідженими судом доказами, а тому підстав для їх прийняття суд не вбачає.

Водночас суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача комісії, оскільки умовами кредитного договору передбачено оплату послуг, безоплатність яких встановлена законом, що свідчить про нікчемність відповідної умови договору.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом, тоді як у задоволенні вимоги про стягнення комісії слід відмовити. Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи і серед іншого, витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді позивачем понесені витрати у вигляді судового збору за подання позову до суду в сумі 2662,40 грн. та 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу

Оскільки вимоги позивача задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2611,00 грн. судових витрат зі сплати судового збору.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно положень ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витратна адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 3, ч. 5 та ч. 9 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна позиція відображена в п. 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, п. 141, 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, п. 58 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 25.03.2026 у справі № 372/6826/24.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд виходячи з критеріїв співмірності, справедливості, розумності їхнього розміру і конкретних обставин справи, з урахуванням її складності та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумної потреби судових витрат для конкретної справи, пропорційності до предмету спору, вважає за можливе обмежити розмір правничої допомоги до 3000,00 грн. та відповідно до ст.141 ЦПК України, стягнути пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі - 2942,08 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 207, 526, 527, 530, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.12, 13, 19, 76, 81, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором у сумі 117355,60 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 2611,00 грн., витрати на правову допомогу у сумі - 2942,08 грн., а всього 122 908 (сто двадцять дві тисячі дев`ятсот вісім) грн. 68 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 07 серпня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТАЛІОН ПЛЮС"адреса Україна, 14017, Чернігівська обл., місто Чернігів, вул.Жабинського, будинок 13 ЄДРПОУ 39700642.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий: Ю. В. Крива