Рішення № 138806279, 07.07.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/9204/15-ц Провадження №2/712/2/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючого судді : Токової С.Є,

з участю секретаря судового засідання Білик О.Ю.

представника позивача Луньової А.Г.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТА НОВИВ :

Описова частина .

Стислий виклад позиції сторін.

Позивач Публічне Акціонерне товариство "Альфа-Банк" у серпні 2015 року звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 07 грудня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 800002792, відповідно до умов якого банк зобов"язався надати відповідачеві як позичальнику кредит у сумі 108161,00 дол. США. Банк виконав свої зобов"язання за договором, надавши відповідачу кредит у згаданому розмірі. Натомість відповідач, у порушення умов договору свої зобов"язання не виконала належним чином, внаслідок чого станом на 07.07.2015 року має прострочену заборгованість за тілом кредиту 58012,66 дол. США, що за курсом НБУ складає 1233691, 26 за відсотками -3192,04 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку - 678881, 59 грн. У зв"язку із систематичним порушенням боржником своїх обов"язків зі сплати кредиту, ОСОБА_1 було наховано неустойку7751,8 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 164848,98 грн.

ЗАТ " Альфа-Банк", 19.08.2009 року було приведено у відповідність до Закону України " Про акціонерні товариства " назву організаційно-правової форми шляхом перейменування ЗАТ "Альфа-Банк" в Публічне акціонерне товариство " Альфа-Банк".

Просили суд стягнути з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства " Альфа -Банк " заборгованість 1466421,83 грн., а саме : за кредитом 1233691,26 грн; за відсотками - 67881,59 грн ; пеню -164 848,98 грн.

28.11.2019 року на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, у якому відповідач позов не визнала посилаючись на наступне. Укладаючи кредитний договір, банк визначив порядок надання кредиту- через касу кредитора з подальшою конвертацією валюти кредиту у національну валюту та цілі, визначені п. 2.4 цього договору. Таким чином, банк підтвердив, що валюта за межі банку не вийшла, на поточний рахунок позичальника також не зарахована, а видана безпосередньо з каси банку , так як зазначеним поточним рахунком у виписці банку є позичковий рахунок № НОМЕР_1 , а тому видача кредиту у доларах США не підтверджена.

Також, з урахуванням мети наднання кредиту - використання іноземної валюти як засобу платежу в розрахунках при частковій оплаті вартості двокімнатної квартири АДРЕСА_1 не мав права використовувати готівкову іноземну валюту як засіб платежу для розрахунку за об"єкт інвестування, а тому кредит слід вважати таким, що отриманий у гривні. Крім того, до даного часу проценти за користування кредитом є засобом платежу за надану кредитну послугу і тому вони не могли і не можуть сплачуватись у долларах США та вимагають наявності у банка індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти відповідно до ст. 5 п.г Декрету Кабінету Міністрів від 19.02.1993 року № 15-93 та Постанови НБУ від 14.10.2004 року № 483.

Далі вказує, що у відповідності з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа кредитодавець ) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язкується повернути кредит та сплатити відсотки. Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривна. Таким чином, Банк міг надавати кредит лише в гривні. Отже, Банк повинен спочатку довести наявність правової основи надання їй кредиту в іноземній валюті та залишок заборгованості за ним оригіналами документів, а потім звертати стягнення на заборгованість в іноземній валюті. Недоведеність зобов"язання не може в незаконний спосіб стягувати з позивача заборгованість.

Звертає увагу суду, що позивачем не надано жодного платіжного документа, який підтверджував би виконання кредитором свого зобов"язання- надання кредиту. В той час, як факти здійснення господарських операцій доводяться виключного первинними бухгалтерськими документами. Відтак, факт надання грошових коштів у кредит банк повинен доводити виключно наданням таких документів. Відповідно до ст. 9 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність " передбачено, що підстваою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо- безпосередньо після її завершення. Для контролю та упорядкування обробки даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи.

Окрім того, ОСОБА_1 вказує, що пунктом 2.6 Договору передбачено, що банк для виконання кредитного договору відкриває позичальнику рахунок № НОМЕР_2 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості за цим договором, а тому, на її думку, банк розпорядився отриманими від неї коштами на власний розсуд, не за призначенням, зарахував кошти на загальний рахунок банку, а виписка з рахунку підтверджує, що банк надав кредит у національній валюті, так як в ній відсутня бухгалтерська проводка з якого рахунку здійснювалось зарахування коштів на позичковий рахунок. Отже, банк не мав у власності Долларів США , а операцію з їхнього нібито придбання, здійснив за рахунок клієнтських коштів з рахунку 2909 , який не є її поточним рахунком і до здійснення розрахунково-касових операцій не має жодного відношення. Відкриття поточного банківського рахунку породжує відповідні цивільно-правові відносини . А використання в квитанціях анонімного ( номерного) рахунку № 2909 є порушенням актів цивільного законодавства . Зарахування коштів на цей рахунок означає збільшення заборгованості банку перед нею та іншими клієнтами. Крім того, враховуючи ч.2 ст.1050 ЦК України строк позовної давності платежів, наданих банком коштів, відповідно до графіку, сплив, починаючи з листопада 2016 р., Залишок коштів, за яким ще діє строк позовної давності та який підлягає сплаті, становить 40 613,79 дол. США, а не 58012,66 дол. США. Крім того, Банк зробив розрахунок сукупної Вартості кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг в номінальною процентною ставкою 16,5%, при цьому дата формування цього графіка 10.04.20014 р.. В той же час, Договір про внесення змін і доповнень № 2 до Кредитного договору було підписано 07 грудня 2007 р., тобто заднім числом. Про те, що вона сплачувала підвищену процентну ставку з 07.09.2008 р. дізналася тільки в момент підписання договору про внесення змін та доповнень № 2, тобто через майже через 7 років. Таким чином, Банк обманним шляхом без її відома і користуючись тим, що вона не має достатніх знань для перевірки правильності розрахунку платежу, підвищив процентну ставку, а вона , в свою чергу , замість направлення цієї суми на погашення кредиту, платила збільшені проценти, тому зазначений розрахунок не може братись до уваги. Крім того, п. 5.2 розділу 2-загальні умови кредитування Кредитного договору, Банк передбачив порядок зміни процентної ставки: про намір змінити розмір процентів, Кредитор зобов`язаний повідомити Позичальника не пізніше, ніж за 07 робочих днів до моменту настання таких змін шляхом направлення рекомендованого листа позичальнику. У зв`язку зі зміною процентної ставки в разі настання події, незалежної від волі сторін, позичальник цим надає свою згоду на внесення змін до додатку № 1 до цього договору та викладення додатку № 1 у новій редакції. Сторони погоджуються, що оновлений додаток № 1 набуває чинності з дати зміни розміру процентної ставки. Такий порядок зміни процентної є на її думку, зловживання банком своїми правами. Повідомлення від Банку про збільшену процентну ставку вона не отримувала.

Таким чином, вважає збільшення розміру процентної ставки в період різкого росту курсу долару, фактом зловживання Банком своїми перевагами у відносинах з клієнтом. Вона змушена була не тільки сплачувати кредит за завищеним курсом долара, а ще й за підвищеною процентною ставкою. Дана обставина ще й свідчить про одностороннє підвищення розміру процентів за користування кредитом, що підтверджує незаконність підвищення розміру процентної ставки і стягнення позивачем грошових коштів в рахунок погашення підвищених відсотків за користування кредитом. Через такі дії Банку був порушений розумний баланс пропорційності між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг, як це передбачено абзацом третім підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011у справі про захист прав споживачів кредитних послуг. За наведених доводів, просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Процесуальні дії суду, заяви, клопотання сторін.

Ухвалою суду від 12.10.2015 року відкрито провадження у справі.

Не погоджуючись із даною ухвалою ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою до Апеляційного суду Черкаської області. Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 01 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено , а ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.10.2025 року залишено без змін.

Ухвалою від 26 січня 2016 року витребувано у відповідача документи, які підтверджують отримання ОСОБА_1 розмір грошових коштів за кредитним договором № 800002792 від 07.12.2007; виписку руху грошових коштів по рахунку позичальника який був відкритий банком для виконання зобов`язань відповідача за кредитним договором № 800002792 від 07.12.2007 року, що відображає дати надходження та суми погашень по кредиту за весь період нарахування та фактичної сплати сум по кредиту; розрахунок неустойки (пені) з його нормативним обґрунтуванням.

Ухвалою від 25 квітня 2016 року позовну заяву ПАТ " Альфа-Банк" до ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв"язку із повторною неявкою представника позивача в судове засідання.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 05 липня 2016 року задоволено апеляційну скаргу ПАТ " Альфа-Банк", ухвалу від 25.04.2016 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанціїї для продовження розгляду по суті.

Ухвалою від 11 січня 2017 року за клопотанням відповідача та її представника провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Альфа- Банк" про визнання недійсним кредитного договору (справа № 761/38635/16-ц)

Ухвалою суду від 12 серпня 2019 року провадження у справі відновлено .

Ухвалою від 02 грудня 2019 року за клопотанням представника позивача провадження у справі зупинено до розгляду Дарницьким районним судом міста Києва цивільної справи № 753/12018/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» м. Києва Алієва Гусейна Азіза Огли, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою від 16 листопада 2022 року відновлено провадження у справі.

12.12.2022 року на адресу суду надійшло повідомлення представника позивача про зміну найменування і адреси електронної пошти учасника справи. Представник позивача повідомила суд, що 12.08.2022 року Загальними зборами акціонерів АТ " Альфа-Банк" затверджено рішення про зміну найменування Акціонерного товариства " Альфа -Банк" на Акціонерне товариство Сенс Банк". 01.12.2022 року Національним Банком України внесено запис до Державного реєстру банків щодо зміни найменування Акціонерного т овариства " Альфа-Банк" на Акціонерне товариство " Сенс Банк" ( скорочене найменування АТ " Сенс Банк" )

Ухвалою від 16 січня 2024 року частково задоволено клопотання представника відповідача про призначення судово-економічної експертизи. Провадження у справі зупинено.

Ухвалою від 02 жовтня 2024 року у зв"язку із надходженням клопотання експерта, провадження у справі відновлено.

Ухвалою суду від 14 січня 2025 року на виконання клопотання експерта витребувано від сторін документи.

Після отримання судом документів, вказаних у клопотанні експерта, цивільна справа направлена до експертної установи для продовження проведення експертизи. Провадження у справі зупинено.

22.12.2025 року на адресу суду надійшов висновок експерта.

Ухвалою від 23.12.2025 року провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала. Просила суд задоволити позов. Додатково пояснила суду, що заперечення відповідача ОСОБА_1 проти позову були предметом розгляду її позовної заяви про визнання недійсним кредитного договору та за результатами якого було відмовлено у задоволенні позову. Також ОСОБА_1 оскаржувала до суду звернення банком в позасудовому порядку стягнення на предмет іпотеки. Просила критично оцінити висновок експерта.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Як додаткову підставу для відмови у задоволенні позову посилалась на звернення банком стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки за власним одностороннім рішення Банку. Зокрема, посилалась на практику Великої Палати Верховного Суду, яка вважає, що, допускаючи можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, законодавець тим встановлює правило про те, що після завершення позасудового врегулювання, зокрема стягнення на предмет іпотеки, переданий боржником, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. Позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки вважається таким, що погашає всі вимоги кредитора до боржника, незалежно від того, чи перевищує вартість предмета іпотеки розмір вимог кредитора. Велика Палата Верховного Суду вважає, що саме на кредитора законодавством покладено контроль за тим, щоб заборгованість за кредитним договором не перевищувала забезпечувальні заходи, і саме для цього законодавець передбачив спрощені процедури звернення стягнення на заставне майно та солідарну відповідальність поручителя з боржником. Незастосування цих заходів своєчасно тягне для кредитора негативні наслідки недобросовісності своїх дій. Законодавець у такий спосіб встановив баланс між майновими правами та інтересами кредитора-іпотекодержателя і боржника, надавши можливість швидкого та ефективного задоволення його вимог, запобігаючи при цьому можливості зловживанням кредитором своїм становищем та вимагаючи добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин. Просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Мотивувальна частина.

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин .

Судом встановлено, 07.12.2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» (за договором - Кредитор або Банк) та ОСОБА_1 ( Позичальник) було укладено кредитний договір № 800002792, за умовами якого банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання Кредит, а Позичальник приймає його на наступних умовах: в сумі кредиту 108161 доларів США під процентну ставку в розмірі 13,00 % річних із датою остаточного повернення кредиту до 07 грудня 2017 року (т.1 а.с. 5-7).

Додатком № 1 до вказаного договору є графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг (т.1 а.с.8-9 ).

Вказаний додаток підписаний сторонами. Відповідно до п. 5 кредитного договору, підпис Позичальника в ньому є письмовим підтвердженням про його ознайомлення в письмовій формі до підписання цього договору та повне розуміння інформації про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг.

Пунктом 2.7 кредитного договору визначено, що не пізніше одного дня після виконання позичальником умов, зазначених у розділі № 2 і сплати ним першочергового внеску (у разі необхідності), позичальнику надається кредит через касу кредитора з подальшою конвертацією валюти кредиту у національну валюту та перерахуванням на цілі, визначені пунктом 2.4 цього договору.

Пунктом 2.4 кредитного договору цільове використання кредиту встановлено як часткова оплата вартості двокімнатної квартири за АДРЕСА_2 , та стане власністю позичальника в майбутньому відповідно до умов договору № 16-4/ФБ4 про участь у фонді фінансування будівництва від 22 травня 2007 року, укладеному між позичальником та ТОВ «ФК «Конгрес Ріал Істейт Фінанс» ( т.1. а.с. 5)

Договором про внесення змін і доповнень № 2 до кредитного договору № 800002792 від 07 грудня 2017 року строк виконання зобов`язань за кредитним договором продовжено до 07 грудня 2019 року.

21.07.2015 року Банком направлена вимога позичальнику ОСОБА_1 про дострокове погашення кредиту. ( т.1.а.с. 20)

12.08.2022 року Загальними зборами акціонерів АТ " Альфа-Банк" затверджено рішення про зміну найменування Акціонерного товариства " Альфа -Банк" на Акціонерне товариство " Сенс Банк". 01.12.2022 року Національним Банком України внесено запис до Державного реєстру банків щодо зміни найменування Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на Акціонерне товариство " Сенс Банк" ( скорочене найменування АТ " Сенс Банк" ).

Між сторонами склались правовідносини з приводу виконання умов кредитного договору.

Норми права, які регулюють правовідносини .

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц зазначила, що визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події

Зі змісту статей 1048-1052 ЦК України вбачається, що істотними умовами кредитного договору є: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Оцінка доказів та аргументів сторін .

Одним із аргументів відповідача на заперечення проти позову є те, що кредитні кошти в готівковій формі ( валюті) не видавався.

Однак, як з достовірністю встановлено в судовому засіданні, відповідач після укладення договору, виконувала його умови та здійснювала платежі на його виконання, що підтверджується платіжними документами ( т.2. а.с.198-224) .

Окрім того, відповідач заперечує проти позову посилаючись на відсутність первинних банківських документів, які б підтверджували видачу кредиту в долларах США , односторонню зміну банком відсоткової ставки.

Суд відхиляє вказані заперечення виходячи з того, що вказні обставини вже були предметом судового розгляду в іншій цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ " Альфа-Банк" про визнання недійсним кредитного договору ( справа № 761/38635/16-ц) .

Так, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15.01.2018 року, залишеного без змін Постановою Київського апеляційного суду від 15.01.2018 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного суду від 12.10.2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення , а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 січня 2018 року залишено без змін.

Під час розгляду вказаної цивільної справи, встановлено, що при підписанні кредитного договору ОСОБА_1 ознайомилась та погодилась з його умовами, а відтак, проаналізувавши умови кредитного договору та встановлені обставини, суди дійшли до висновку про відсутність в останньому несправедливих умов, а всі твердження позивача з даного приводу розцінені як його спосіб захисту власних інтересів від наслідків, можливість настання яких залежить лише від його добросовісної поведінки при виконанні взятих на себе за кредитним договором зобов`язань. Договір укладений в письмовій формі, він підписаний повноважними особами, містить всі суттєві умови передбачені законом для договорів і які мають істотне значення, а також які були узгоджені сторонами.

Верховний суд , відмовляючи у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 вказав, що вимоги позову є недоведеними та необґрунтованими, оскільки в укладеному між сторонами кредитному договорі, чітко визначені всі умови кредитування, зокрема, розмір наданого кредиту, валюта кредиту, строк, на який наданий кредит, порядок його надання та повернення, розмір плати за користування кредитними коштами, права та обов`язки позикодавця і позичальника, відповідальність сторін. При укладенні договору позичальник була ознайомлена з його умовами, не заперечувала проти них та проти підписання, погодилась на отримання у кредит коштів саме на таких умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін на укладання і підписання були вільними, оскільки доказів протилежного позивачем не надано. Позивач скористувалась наданими їй відповідачем кредитними коштами та виконувала умови договору. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що кредитний договір, укладений між сторонами, є несправедливим до позивача, оскільки при підписанні даного договору ОСОБА_1 ознайомилась та повністю погодилась з його умовами.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач фактично не отримувала кредитні кошти в обумовленій договором валюті (долар США), Верховний Суд відхилив, оскільки, як встановлено у процесі розгляду цієї справи, сума кредитних коштів, визначена в доларах США, конвертована та перерахована Банком на цілі, визначені в пункті 2.4 кредитного договору, а саме часткову оплату вартості двокімнатної квартири за № , загальна площа якої становить 66,44 кв. м, житлова площа 35,92 кв. м, що знаходиться на 4 поверсі житлового будинку на ділянці АДРЕСА_3 , що не заперечувалось позивачем та ї представником.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Що стосується заперечень відповідача проти позову з мотивів звернення банком в позасудовому порядку шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки за власним одностороннім рішенням банку, внаслідок чого основне зобов"язання ОСОБА_1 за договором кредиту припинилось суд зазначає наступне.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , за акціонерним товариством «Альфа-банк» (код юридичної особи: 23494714), індексний номер 46618931 від 23.04.2019 20:16:15, прийняте державним реєстратором комунального підприємства «Світоч» м. Києва Алієвим Гусєйном Азіз огли та припинити право власності акціонерного товариства «Альфа-банк» на вищевказану квартиру.

Скасовано державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме: реєстрацію права власності акціонерного товариства «Альфа-банк» (код юридичної особи: 23494714) на квартиру загальною площею 66,4 кв.м., жилою площею 35,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1817909480000), з виключенням запису про право власності номер 31319649. Поновлено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про право власності ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1817909480000). У задоволенні вимог до державного реєстратора відмовлено.

Таким чином, в на даний час предмет іпотеки належить відповідачу ОСОБА_1 .

Щодо висновку експерта за результатами проведення судово- економічної експертизи № 1361/11/2025 .

Ухвалою суду від 16 січня 2024 року частково задоволено клопотання представника відповідача та призначено у даній цивільній справі судово-економічну експертизу на вирішення якої поставлено питання: чи відповідає наданий позивачем розрахунок заборгованості ( по сплаті процентів за кредитом та погашення основної суми боргу і штрафних санкцій ) розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим договором ( кредитний договір № 800002792 від 07 грудня 2007 року).

У розпорядження експерта були надані матеріали даної цивільної справи, в яких також містись надані сторонами документи щодо виконання умов кредитного договору після їх витребовування судом на клопотання експерта відповідно до ухвали від 14 січня 2025 року .

Разом з тим, не дивлячись на те, що експерту було поставлено питання чи відповідає наданий позивачем розрахунок заборгованості ( по сплаті процентів за кредитом та погашення основної суми боргу і штрафних санкцій ) розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим договором ( кредитний договір № 800002792 від 07 грудня 2007 року), останній у висновку № 1361/11/2025 вказав про відсутність первинних документів, відсутність документального підтвердження погодження зміни розміру відсоткової ставки відсутність документального підтвердження підвищення розміру відсоткової ставки до 16,50 %детальної інформації щодо погашення заборгованості за період з 07.09.2008 року по 09.04.2014 року та документів бухгалтерського обліку Банку; відсутність повного обсягу документів бухгалтеського обліку з відображенням усіх здійснюваних операцій за досліджуваний період відсуктні відомості щодо руху коштів ( виписки по рахунках з відображенням нарахування процентів та простроченої заборгованості за договором. Окрім того, Додаток № 1 до Договору про внесення змін і доповнень № 2 від 10.04.2014 року містить суперечливі та неузгоджені дані стосовно платежів в погашення заборгованості та розмірів сукупних витрат в тому числі з умовами додатку № 1 від 07.12.2007 року ( т.1 а.с. 8-9).

Питання щодо підтвердження первинними бухгалтерськими документами видача ОСОБА_1 кредиту в іноземній валюті ( долари США) на виконання кредитного договору № 800002792 від 07 грудня 2007 року укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ "Альфа Банк"; відповідність інструкції з Бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України, затвердженої Постановою Правління НБУ № 495 від 20.10.2004 року відображення надання кредиту безпосередньо з каси банку не з поточного рахунку позичальника 2620, а з внутрішньобанківського позичкового рахунку № 2203; правомірності нарахування у зв"язку з цим процентів за користування коштами відповідно до глави 72 ЦК України та Постанови НБУ від 14.08.2003 року № 337, якою затверджена Інструкція про касові операції в банках України; реальної процентної ставка ( у процентах річних) та абсолютного значення подорожчання кредиту ( у грошовому вигляді) за кредитним договором № 800002792 від 07.12.2007 року на момент укладення вказаного кредитного договору та при виконанні розрахунку платежів в національній валюті України виходячи з офіційного курсу НБУ гривні до доллара США за період з 07.12.2007 р. по 07.07.2015 року з застосуванням в наступних періодах ; відповідності розміру щомісячного платежу по відсотковій ставці, що була визначена у розмірі 13,00 відсотків річних відповідно до п. 2.2. кредитного договору просила суд поставити на вирішення експерта представник відповідача , заявляючи клопотання про призначення судово- економічної експертизи . Проте, судом вони не ставились із мотивів, які наведені в ухвалі суду від 14.01.2024 року ( т. 2 а.с.142-144), зокрема щодо з"ясування цих обставин в ході розгляду іншої цивільної справи.

Суд враховує, що обов`язку сторони довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається, право подавати докази, кореспондує обов`язок суду сприяти реалізації цих прав і обов`язків. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів (ч.1, п.2 ч.2 ст.76 ЦПК України).

Ч.астиною 2 ст.102 ЦПК України встановлено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Крім того, згідно з п. 2.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 року, експерт має право відповідно до процесуального законодавства заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи; у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення невідкладно заявляти клопотання органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), щодо уточнення поставлених експертові питань. Експерт може відмовитися від проведення експертизи, якщо наданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов`язків, а витребувані додаткові матеріали не надані, або якщо поставлені питання виходять за межі його спеціальних знань.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 року "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" зазначено, що висновок експерта є доказом в цивільному процесі. Він не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

Висновок експертизи оцінюється з урахуванням положень процесуального права, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Між тим, надаючи висновок , експерт вийшов за межі поставленого йому питання та фактично дав відповідь на питання, які просила поставити на вирішення експертизи представник відповідача, але які були судом відхилені з наведенням відповідних мотивів в ухвалі про призначення експертизи.

Окрім того, питання щодо видачі кредиту, валюти кредиту, виконання умов кредитного договору сторонами , укладення додаткових угод щодо зміни розміру відсоткової ставки, було предметом судового розгляду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ " Альфа- Банк" про визнання недійсним кредитного договору.

На клопотання експерта та на виконання ухвали суду про витребування доказів, у його розпорядження були надані виписки по особовим рахункам, в яких відображені операції з надання кредитних коштів.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується у регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа. Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) з особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунка, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунка. Отже враховуючи викладене, виписки з особового рахунка клієнта банку можуть слугувати як документи, що підтверджують фінансові операції.

Вказаний висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року по справі № 200/5647/18 , а саме "відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України

від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій). Таким чином, виписка по картковому рахунку,що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом апеляційної інстанції у сукупності з іншими доказами.

У Постанові Касаційного цивільного суду у складі ВС від 24 жовтня 2019 року по справі № 357/2127/18 зазначено, що «Пунктом 5.1 глави 5 Положення № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується у регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа. Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) з особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунка, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунка. Отже враховуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що виписки з особового рахунка клієнта банку можуть слугувати як документи, що підтверджують фінансові операції.

У пункті 5.2. Розділу 2 Кредитного договору сторони погодили право Банку змінити розмір процентів за користування кредитом, направивши відповідне рекомендоване повідомлення на адресу ОСОБА_1 .

Відповідачка підтверджувала свою обізнаність та згоду зі зміненою процентною ставкою шляхом вчинення активних дій: сплатою щомісячних платежів точно в новому розмірі, не допускаючи прострочень, починаючи з дня підвищення процентної ставки (07.09.2008) до кінця 2013 року (виникнення простроченої заборгованості), укладенням додаткових угод, в яких Відповідачка погоджувалась з новим графіком та розміром наявної заборгованості.

Суд критично оцінює висновок експерта і в частині зазначення ним наявність суперечливих та неузгоджених даних стосовно платежів в погашення заборгованості та розмірів сукупних витрат , в тому числі за умовами Додатку № 1 від 07.12.2007 року , оскільки як вбачається з матеріалів справи, ці розбіжності пов"язані з тим, що одночасно з укладенням Договорів про внесення змін і доповнень до Кредитного договору сторонами також вносились зміни і до Іпотечного договору, які відповідно до вимог Закону України Про іпотекумають бути нотаріально посвідчені. Таким чином, укладення Договорів, якими вносились зміни до Іпотечного

договору щоразу тягнули за собою збільшення витрат на послуги нотаріуса, оскільки кількість наданих нотаріусом послуг збільшувалась.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (стаття 1054 ЦК України).

Таким чином, відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що відповідач отримала та користувалась кредитними коштами.

Враховуючи положення пунктів 3, 6 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 41 Закону України «Про Національний банк Україні», частин першої, другої статті 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п.п. 2.1.1, п. 5.1, п. 5.4, п. 5.6, Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566 (зі змінами та доповненнями), виписка з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійсненні протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Отже, банківські виписки є належним доказом підтвердження операцій за кредитом (правова позиція викладена в Постанові Вищого Господарського Суду України від 06 квітня 2017 року у справі № 905/2009/15).

21.07. 2015 року Банком на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, відповідно до якої станом на 21.07.2015 року строк заборгованості складає 161 день, а загальний розмір заборгованості за кредитним договором 61 999 дол. США . ( т.1 а.с. 20)

Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем та який проведено станом на 07.07.2015року, вбачається, що позивач виконувала умови кредитного договору до 31 березня 2015 року шляхом внесення чергових платежів( т.1 а.с. 17-18 ).

Заборгованість відповідача за кредитним договором від №8000002792 станом на 07.07.2015 року становила 1 466 421, 83 коп. з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 58012,66 дол. США ( за курсом НБУ - 1233 691,26 грн., за відсотками - 192,04 дол. США- ( за курсом НБУ) 67881, 59 грн.

До матеріалів справи позивачем також долучено виписку по особовим рахункам ОСОБА_1 з якої вбачається, що станом на 07.07.2015 року у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором.

Отже, відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що вона отримала та користувалась кредитними коштами.

Крім того, відповідачем не надано доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості, а також не надано власного контрозрахунку за тілом кредиту.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявність заборгованості перед позивачем.

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк, кошти не повернула, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість за тілом кредиту .

У звязку із порушенням ОСОБА_1 умов кредитного договору, Банк скористався правом на дострокове повернення кредиту ( п. 9 кредитного договору) та направив позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту ( т.1 а.с. 20)

Щодо нарахованих АТ «Сенс Банк» відсотків за користування кредитом, суд зазначає таке.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідачем не виконано зобов`язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.

Відповідно до частини другої статті 1048 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним між сторонами договором, та у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного договору, у позивача як кредитора за спірними зобов`язаннями, виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість по кредиту, та відсотками.

Із копії розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 07.12.2007 року № 800002792 станом на 07.07.2015 року складає 1466 421 грн, а саме за кредитом 1233691,26 грн; заборгованість за відсотками - 67 881,59 грн та пеня 164848,98 грн.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідачем не надано контррозрахунку суми заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає таке.

Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої, другої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по справі по сплаті судового збору в розмірі 3654 грн.

Вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 207, 525-526, 530, 536, 549, 551, 610, 626, 629, 638, 639, 1046-1056 ЦК України, статтями 12, 13, 49, 81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов Акціонерного товариства " Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства " Сенс Банк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 466 421,83 грн. та 3654,00 грн. судового збору, а всього стягнути 1 470 075,83 грн. ( один мільйон чотириста сімдесят тисяч сімдесят п"ять гривень ) 83 копійки.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи - Позивач: Акціонерне Товариство " Сенс Банк", 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_5 , місце проживання АДРЕСА_6

Суддя: С.Є. Токова